CC BY
13
Л1тература
1. Андрева Н.Н., Харчиков С.К. Экологоориентированные инвестиции в системе обеспечения ресурсно-экологической безопасности / НАН Украины, Институт рынка и экономико-экологических исследований. - Одесса, 2000. - C. 75-78.
2. Довщник з питань економши та фiнансування природокористування i природо-охоронно'1 дiяльностi: В. Шевчук, М. Пилипчик, Н. Карпенко, О. Кулик та ш. - К.: Геопринт, 2000. - 276 с.
3. Разговор о главном, или что мы знаем о стандартах ISO серии 9000 // БРУТТО: информационно-аналитический журнал. - 2001, №2. - C. 135-138.
4. Цал-Цалко Ю.С. Фшансова зв^шсть пщприемства та и аналiз: Навч. поабник. -К.: ЦУЛ, 2002. - 236 с. _
УДК 630*.003.5:349.412:332.25/26 Доц. П.Б. Попович, канд. с.-г. наук;
проф. П.1. Лакида, д-р с.-г. наук -НАУ
ПРО ДЕЯК1 ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТ1 НА Л1С
Розглянуто деяю обмеження суб'ективного права власносп в здшсненш окре-мих правомочностей власника, викликаних специфшою об'екта власностi - люу. Показано специфiчнiсть земельно! дшянки лiсового фонду як нерухомосп. Обгрунто-вуеться висновок про необхщшсть окремого правового регулювання вiдносин власносп на лiси.
Doc. P.B. Popovych; prof. P.I. Lakyda - National Agrarian University About some restrictions of the property right on a wood
Some restrictions of the subjective property right in realization of separate competences of the proprietor caused by specificity of object of the property - woods are considered. Specificity of the ground area of wood fund as is shown the real estate. The conclusion about necessity of separate legal regulation of attitudes of the property on woods is proved.
Власшсть являе собою суспшьний феномен, що супроводжуе людину протягом вЫе! ютори. У загальному розумшш категор1я "власносп" розкри-ваеться через категори привласнення i вiдчуження. Сутшсть вiдчуження по-лягае у вщокремленш людиною (колективом людей) предме^в природи i продукпв суспшьного виробництва, вщ уЫх шших, а привласнення дае мож-ливiсть iндивiду ставитися до них як "до сво!х, до власних". Оскiльки людина споживае предмети природи не лише безпосередньо, але й перероблеш в результат працi, то справедливе твердження К. Маркса, що всяке виробництво е привласнення шдивщом предме^в природи в рамках певно! форми сустль-ства i через не! [1].
У найбшьш узагальненiй формi власшстъ можна визначити як вiдно-сини мiж людьми з приводу привласнення матерiалъних благ та встановлен-ня влади над ними, належностi Их конкретнш o^6i.
Коли говорять про використання предме^в матерiального свггу у ви-робнищш, то вживаеться термш власн^тъ. Це - економiчне розумшня власносп. Коли говорять про суспшьш вiдносини, що складаються мiж людьми з приводу предметiв матерiального свiту, то вживаеться термiн вiдносини влас-ностi. Вщносини власностi майже цшком i повнiстю регулюються правом,
тому вщносини власностi стають правом власност1. Це - юридичне розумш-ня власносп.
Право власностi розглядаеться в об'ективному i суб'ективному розу-мшш. Право власност1 в об'ективному розумтш - це сукупшсть правових норм, як встановлюють i охороняють належшсть матерiальних благ конкрет-ним суб'ектам, у тому числi визначають шдстави та умови виникнення i при-пинення у них такого права щодо цих благ.
Такi правовi норми у сво!й сукупностi утворюють вiдповiдний шсти-тут права власност1. Шд юридичним iнститутом слiд розум^и групу або певну сукупнiсть правових норм (одте! або кiлькох галузей законодавства, спрямованих на врегулювання переважно однорщних суспiльних вiдносин). Оскiльки щ норми мають переважно цивiльно-правове походження, то це дае достатньо шдстав для визнання шституту права власносп iнститутом цившь-ного права [2].
Проте норми шституту права власносп мютяться як у цившьному за-конодавствi, так i в шших галузях законодавства (конституцiйному, земельному, шдприемницькому, пенсiйному, сiмейному тощо). Б.О.Срофеев вважае iнститут права власносп комплексним (багатогалузевим) iнститутом права та законодавства [3].
До шституту права власносп належать норми, яю, зокрема:
• встановлюють належшсть матер1альних благ власнику;
• встановлюють тдстави та умови виникнення у суб'екпв права власносп;
• визначають обсяг повноважень власника з володшня, користування та розпо-
рядження матер1альними благами;
• встановлюють тдстави та умови припинення права власносп на належт
суб'ектов1 матер1альт блага;
• встановлюють правов1 засоби захисту (охорони) прав власника.
Норми, що регулюють вiдносини власносп, мiстяться у Конституци Укра1ни (статл 3, 13, 14, 41, 41, 47, 56, 64), Земельному кодекс Украши (ЗК) (глави 14, 15, 16, 18-25, 37), Люовому кодекс Укра1ни (ЛК) (стаття 6, 9-17, глави 2-5, 10-12, 17, 22), Водному кодекс Украши (стаття 6 глава 9-13, 15, 16, 18, 19), Кодекс Украши про надра (статл 4, 51-53, 55, 57, 58, 64), Законах Украши "Про охорону навколишнього природного середовища" (стаття 4), "Про природно-заповщний фонд Украши" (стаття 4), Кримшальному кодекс Украши (роздш 6), Кодекс Укра!ни про адмшютративш правопорушення (глава 6) тощо [4-12].
Право власност1 у суб'ективному значенш - це передбачене i гаранто-ване законом право конкретного суб'екта-власника здшснювати правомоч-ностi щодо належного йому майна на свш розсуд i з будь-якою метою, якщо iнше не передбачено законом. Таким чином, суб'ективне право власност1, як i будь-яке iнше суб'ективне право, означае м1ру можливоИ поведтки уповно-важеноИ особи (власника) щодо належного Ш майна.
Суб'ективне право власносп мае абсолютний характер. Лише власни-ковi може належати весь змют права власносп, всi правомочности всi можли-востi поведiнки щодо належного йому майна - все, що не заборонено законом. Лише власник може своею волею передавати сво! повноваження шшим осо-
бам. Суб'екгивне право власностi мае виключний характер. Власниковi про-тисто!ть необмежена i безпосередньо не визначена кiлькiсгь оЫб, яким заборо-няегься порушуваги гаке суб'екгивне право га створювати перешкоди для його здiйснення. Виключно власник мае вс повноваження щодо свого майна.
Змют права власносгi сгановлягь правомочное^ власника з володiння, корисгування i розпорядження надежною йому власшстю. Право володтня означае юридично забезпечену можливють власнику маги майно у своему вь даннi, у сферi свого факгичного господарського впливу. Право користування - це юридично закршлена можливють господарського викорисгання майна га вилучення з нього корисних власгивосгей власником чи уповноваженими ним особами. Право розпорядження - це юридично закршлена можливють власника самостшно виршувати долю майна шляхом його вщчуження шшим особам, змiни його стану га призначення. Деяк з перелiчених правомочнос-гей можугь належати й шшим особам, як не е власниками даного майна. На вщмшу вщ цих осiб власник мае абсолютне, монопольне, виключне право здшснювати вс правомочностi у комплексi. Це право основане безпосередньо на закош й юнуе незалежно вщ волi га влади iнших оЫб.
Концепцiя радянського цивiльного права полягала у виведеннi з шсти-гугу права власностi самостiйного iнституту права державно! власносп i виз-навала за ним державно-правову, а не цившьно-правову природу [13]. Укра-!нське право пiшло европейським шляхом визнання единого шституту права власностi, що мае цившьно правову природу. ВЫ суб'екти права власносп е рiвними перед законом (п. 2 ст. 318 Цившьного кодексу Укра!ни (ЦК)), учас-никами цивiльних вiдносин е: фiзичнi особи, юридичнi особи, держава Укра-!на, Автономна Республiка Крим, територiадьнi громади, iноземнi держави та iншi суб'екти публiчного права (ст. 2 ЦК) [14]. Цившьним законодавством ре-гулюються особистi немайновi та майновi вiдносини (цивiльнi вiдносини), засноваш на юридичнiй рiвностi, вiльному волевиявленш, майновiй самос-тiйностi !х учасниюв (ст. 1 п. 1. ЦК).
При неможливосп дотримання принципiв цившьного права, яю мю-тяться у ст. 3. ЦК, встановлюються обмеження права власносп. За Конститу-щею Укра!ни обмеження можуть встановлюватися лише законом (ст. 92). Власник може добровольно обмежувати свое право власносп договором. Сто-совно землi така можливють передбачена у ст. 98-101 ЗК "право земельних сервггу^в" та ст. 110, 111 ЗК "обмеження прав на землю". У примусовому порядку право власносп може бути обмежене судом (ст. 41 Конституци Укра-!ни, глава 16 ЗК). ВЫ обмеження встановлюються, виходячи з приватних ш-тереЫв шших людей, або виходячи з публiчних штереЫв.
Обмеження права власносп можуть стосуватись суб'екпв цього права, об'ектного складу предме^в, щодо яких склалися вщносини власностi, здiйснення окремих повноважень права власносп. 1снуе перелiк майна яке не може перебувати у власносп громадян або територiальних громад, щодо зем-лi це норми ст.84 ЗК "Право власностi на землю держави", щодо люу - ст. 6 ЛК "Ус люи в Укра!нi е власнiстю держави" тощо. Заборона продажу зе-
мельно! частки (паю) до 01.01.2005 р. е обмеженням правомочносп розпо-рядження (п. 14 роздш 10 ЗК).
У дослщженш будуть розглянутi деяю обмеження суб'ективного права власностi у здшсненш окремих правомочностей власника, викликаних специ-фiкою об'екта власностi - люу.
Об'ектом права власностi е речi - предмети матерiального свгту, щодо яких можуть виникати цившьш права та обов'язки (ст. 177 ЦК). Правова природа люу розкриваеться через родове поняття земельно! дшянки - частини земно! поверхн з установленими межами, певним мюцем розташування, з визначеними щодо не! правами. Право власносп на земельну дшянку поши-рюеться в !! межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на л1си I багато-р1чш насадження, яю на нш знаходяться (ст. 79 ЗК). Лю е складовою части-ною земельно! дшянки. Вона е неподшьною, визначеною шдив^альними ознаками, незамiнною складною рiччю та майном (ст. 186, 184, 188, 190 ЦК), предметом необмеженим у цившьному оборот^ нерухомютю (ст. 178, 181 ЦК). Об'ектом власносп на лю е земельна дшянка, але до складу люу, крiм землi, входять рослиннiсть, в яюй домiнують дерева та чагарники, тва-рини, мiкроорганiзми та iншi природнi компоненти, що у своему розвитку бь ологiчно взаемопов'язанi, впливають один на одного i на навколишне середо-вище (ст. 3 ЛК). Лю - складний природний ресурс, з його складових окремо i !х сукупностi можна отримати багато рiзних продуктiв i послуг. Для спро-щення будемо розглядати лише законодавчо визначен продукти i послуги, що !х можна отримати з люу.
1з аналiзу змюту ст. 7, 8, 48, 49, 50, 64 Лкового кодексу можна зроби-ти висновок, що у порядку загального i спецiального використання з люу от-римуються таю продукти i корисностi:
• деревина, заготовлена тд час рубань головного користування; живиця;
• деревина, заготовлена тд час рубок пов'язаних з веденням л1сового госпо-дарства;
• другорядт люов1 матер1али (пень, луб, кора, деревна зелень тощо);
• поб1чт л1сов1 користування: загот1вля сша, випасання худоби, розмщення па-сш, заготавля деревних союв, збирання 1 загот1вля: дикорослих плодв, гор1х1в, гриб1в, ягщ, л1карських рослин, техтчно! сировини, л1сово! щдстилки, очерету;
• корист властивост лю1в - здаттсть зменшувати вплив негативних природ-них явищ, захищати грунти ввд ерозп, регулювати спк води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища 1 очищати його, спри-яти оздоровленню населення та його естетичному вихованню. Бiльшiсть продук^в i корисностей можливо отримувати з об'екта права власносп - земельно! дшянки люового фонду одночасно, проте деяю продукти i корисносп несумiснi мiж собою. Отримання одних перешкоджае от-риманню шших. Яким саме продуктам i корисностям надавати перевагу -прерогатива власника, як правило, власник виходить iз сво!х штересв, у першу чергу економiчних. Власник володiе, користуеться, розпоряджаеться сво-!м майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК).
За своею правовою природою деревина, заготовлена тд час рубань головного користування, живиця, деревина, заготовлена тд час рубок,
пов'язаних з веденням люового господарства, другоряднi лiсовi матерiали (пень, луб, кора, деревна зелень тощо), cïho, деревнi соки, дикоро^ плоди, горiхи, гриби, ягоди, лшарсью рослини, технiчна сировина, люова пiдстилка, очерет - суть рухом^ подiльнi, визначенi родовими ознаками речi (ст. 179, 181, 183, 184). Вони е об'ектами права власностi, предметами, не обмеженими в цившьному оборотi (ст. 178 ЦК). Правомочност володiння, користування, розпорядження цими речами безперешкодно можуть належати однiй особi -власнику одночасно. Власник своею волею безперешкодно може передавати щ повноваження шшим особам.
Здатшсть люу зменшувати вплив негативних природних явищ, захи-щати грунти вiд ерози, регулювати стiк води, попереджувати забруднення навколишнього природного середовища i очищати його, сприяти оздоровлен-ню населення та його естетичному вихованню невщдшьна вiд самого лiсу, iз знищенням лiсу як сукупностi землi, рослинност^ в якiй домiнують дерева та чагарники, тварин, мiкроорганiзмiв зникае i ця здатшсть.
Це е нематерiальнi корисност лiсу, права щодо цих корисностей не можна врегульовувати лише цившьним правом. Лю захищае грунт вщ водно! ерози не лише ^е! дiлянки, де вiн росте, а й грунти на дшянках, що розташо-ванi вище i нижче за водозбором. Користуються благами, що приносить влас-нiсть не лише власник, а й сторонш особи. Власник не може своею волею зробити так, щоб його власшсть не приносила блага шшим особам, щоб його лю перестав захищати грунти сусiднiх дiлянок вщ ерози. Вiдповiдно i власни-ки сусщтх дiлянок не можуть не користуватися благами вщ чужо! власность лiсу, не можуть нi вщмовитись, нi припинити захист грунтiв вщ ерози на сво-IX земельних дшянках чужим люом. Вiдсутнiй i факт передачi правомочностi користування грунтозахисними властивостями лiсу вiд власника до шших оЫб, оскiльки нiякого вольового акту не вщбуваеться. Поширення захисних властивостей дшянки лiсу на сусщш земельнi дiлянки i отримання благ вщ власностi невласниками вiдбуваеться поза волею як власника, так i шших оЫб.
Порушуеться принцип цившьного права - свободи договору (п. 3 ст. 3 ЦК). Власник не може вимагати компенсаци тому, що вщсутня, по-перше, протиправна поведшка шших оЫб, по-друге - неможливо визначити шкоду, завдану власниковi тим, що iншi особи користуються благами, яю надае його власнiсть цим особам. Проблема визначення збитюв, завданих власнику люу тим, що його дшянка лiсу захищае грунти на шших дшянках, не вирiшуеться у принциш.
Водночас визначити збитки, завдаш ерозiею грунту iншим дiлянкам у разi знищення лiсу на дшянщ власника, досить легко. Але ж власник повинен мати право користуватися своею дшянкою люу шляхом отримання деревини в тому чи^ в результат суцiльноï рубки.
Користуватися дшянкою люу можна шляхом отримання плодiв i дохо-дiв з ^ï (ст. 189 ЦК), в тому чи^ i у виглядi деревини, заготовленоï пiд час суцшьно-люоЫчних рубок. Зрозумiло, на суцiльному зрубi лiс - як сукуп-шсть землi, рослинностi, в якiй домшують дерева та чагарники, тварин, мж-роорганiзмiв та iнших природних компоненлв, що у своему розвитку бюло-
пчно взаемопов'язаш, впливають один на одного i вплив на навколишне сере-довище зникае. Фактично, 3i зрубу не можна отримувати нi матерiальнi продукти у виглядi деревини, грибiв, ягiд, лiкарських рослин тощо, ш нематерь альних корисностей у виглядi охоронних, захисних, рекреацiйних послуг. Лю як природне угруповання, бюгеоценоз, елемент ландшафту припинив свое ю-нування. Але чи зник вш в юридичному розумiннi?
Може здатися, що в результат використання, вщбулося знищення ре-4i, тобто розпорядження нею, змша ïï правово1 доль Але лiс, перш за все, земельна дшянка, а на розпорядження земельними дшянками будь-якоï форми власносп накладаеться обмеження у виглядi цiльового використання (глава 4 ЗК). Змша цшьового використання земельноï дшянки регулюеться нормами публiчного права. Повноваження розпорядження дшянкою лiсу шляхом змь ни цiльового призначення землi належать не власников^ а органам державноï влади та мiсцевого самоврядування (ст. 20 ЗК).
Таким чином, зруб, який належать до люових земель люового фонду, юридично продовжуе залишатися лiсом, незважаючи на фактичну i бюлопч-ну вiдсутнiсть, вирубку люу. Входження земельно1' дiлянки до люового фонду е обов'язковою умовою iснування лiсу в юридичному смисль На власника земельно1' дiлянки люового фонду - зрубу дiють приписи про обов'язкове ль совiдновлення, що мютяться у Правилах вiдновлення лiсiв i лiсорозведення затверджених Постановою КМУ №97 вiд 16.01.1996 [15]. Цей документ мож-на розглядати як обмеження права користування.
Власник не може своею волею користуватися люом шляхом суцшьних рубок, якщо це може призвести до шюдливого впливу на сусщт дiлянки. Це прямо заборонено законом (ст. 103 ЗК). Власники сусщтх дшянок мають право вимагати припинення такого користування i, в разi завдання шкоди, на ïï вщшкодування (ст. 104 ЗК).
Отже, власник земельноï дiлянки одноосiбно володiе лiсом, лiс нале-жить йому на певному титул^ знаходиться в його господарському вщанш. Право користуватися здатшстю лiсу захищати грунти вщ ерозiï, належить не лише власниковь а й стороннiм особам. В штересах власникiв сусiднiх дшя-нок, яю використовують захиснi властивостi люу на власника накладенi обмеження у способах отримання iнших корисностей i благ (деревини, тощо), заборона суцшьних рубок, встановлення вжу рубок, зобов'язання дотримува-тись iнших нормативiв. Право розпорядження шляхом змiни цшьового використання взагалi власниковi не належить. Щодо шших корисних властивос-тей, ситуащя аналогiчна.
Здатнiсть люу попереджувати забруднення навколишнього природного середовища i очищати його може взагалi не використовуватись власником, осюльки сам власник може нiяк не забруднювати навколишне середовище, а забруднювач може знаходитись на шшому континент^ Украïна ратифiкувала Рамкову конвенцiю ООН про змшу клiмату вiд 09.05.1992, взявши на себе зобов'язання сприяти рацюналъному використанню no8ÄUHanie i HaKonmyeauie ycix парникових sa3ie, яю не регулюються Монреальським протоколом, вклю-чаючи бюмасу, л^и, екосистеми, а також, у вщповщних випадках сприяючи ïx
охорош i тдвищенню якост1 [16]. Також Украша ратифжувала Конвенцiю про охорону бюлопчного рiзноманiття вiд 05.06.1992 [17].
На виконання вимог конвенцш в Укра1'ш Постановою КМУ вiд 14 квггня 1999 р. за N 583 створена М1жвщомча комiсiя iз забезпечення виконання Рамковоï конвенцiï ООН про змшу клiмату, а Постановою вщ 12 трав-ня 1997 р. N 439 затверджена Концепщя збереження бюлопчного рiзноманiт-тя Украши, якою передбачено створити умови для забезпечення природно'1 pi3HOMamimmocmi вшово'1 структури i видового складу лiсiв, збереження генофонду л^ових порiд [18, 19].
Таким чином, правовщносини щодо депонування парникових газiв ль сами i бюлопчного рiзноманiття в люових екосистемах регулюються мiжна-родним правом, яке е невщ'емною складовою нацюнального законодавства (ст. 9 Конституцiï Украши i накладае обмеження на користування i розпорядження люами.
Зпдно з ст. 49 ЛК, у порядку загального використання лiсових ресур-сiв громадяни мають право вшьно перебувати в лiсах, безкоштовно збирати для власного споживання дикоро^ трав'яш рослини, квiти, ягоди, горiхи, ш-шi плоди, гриби, крiм випадюв, передбачених законодавчими актами. Нев-ласники мають право користування люом з метою отримання рекреацшних послуг, матерiальних продуктiв лiсу. Фактично необмежена кшьюсть осiб мае право на плоди i доходи вщ власностi - не будучи власниками дшянки ль су (ст. 189 ЦК). Це обмеження права власносп прямо передбачене п. 3 ст. 111 ЗК. Подiбний правовий шститут характерний не лише для Украши. Правом вшьного перебування в люах, збору грибiв, ягiд користуються громадяни Шмеччини, Швецiï [20].
Перелiк обмеження правомочностей власника, наведених у робот^ не е вичерпними.
Отже, обмеження права власносп стосуються як матерiальних про-дуктiв лiсу, так i нематерiальних корисностей. Правомочностi володiння, ко-ристування i розпорядження складовими частинами, продуктами i кориснос-тями люу роздiленi мiж рiзними суб'ектами i принципово не можуть належа-ти однiй особi - власнику. Право власносп на люи не е нi виключним, m аб-солютним, методологiчно правильно було б не вважати це право правом власносп. Однак термш усталився i замiнити його важко. Говорити про абсо-лютне i виключне право власносп можна лише щодо деяких матерiальних продуктiв лiсу. Правовщносини власностi на рiзнi продукти i корисност лiсу регулюються публiчно i цившьно-правовими нормами мiжнародного, консти-туцшного, адмiнiстративного, земельного, екологiчного, лiсового, цившьного, кримшального, фiнансового, та шших галузей права. Цi норми виступа-ють у виглядi обмежень суб'екпв власностi i правомочностей власника.
Враховуючи нерозривний зв'язок лiсу iз землею, юнування велико!" кiлькостi обмежень права власност^ еколого-економiчне значення лiсiв для Украши i всього людства, необхщно визнати лю (земельну дiлянку люового фонду) специфiчною нерухом^тю. Суспiльнi вщносини стосовно лiсу потре-бують окремого правового регулювання, вщмшного вiд цившьноправового i
земельного. Конкретш обмеження, що визначаються люовою полiтикою, не мають суто економiчного чи юридичного характеру, вони цшком i повнiстю обумовленi взаемодiею суспшьства i природи, демократичними процесами реформування нашого суспiльств. Встановлення конкретних обмежень виз-начаеться загальнодержавною полiтикою, що !! проводить полiтична сила яка прийшла до влади.
Для практично! дiяльностi важливим е змiст, об'ем i форма обмежень права власносп. На даному етапi в Укра!ш комплекс обмежень уособлюеться iнститутами постшного i тимчасового користування земельними дшянками лiсового фонду, загального i спещального використання лiсових ресурсiв.
Л1тература
1. Маркс К., Енгельс Ф. - Тв, т. 46. - С. 23.
2. Цившьне право/ За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецово!. - К., 2001, кн. 1. - С. 300-301.
3. Ерофеев Б.В. Земельное право. - М.: Сельхозгиз, 1998. - С. 162-163.
4. Конститущя Укра!ни: Закон Укра!ни/ 28 червня 2001 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1996, № 30. - Ст. 141.
5. Земельмий кодекс Украши: Закон Украши/ 25 жовтня 2001 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2002, № 3. - Ст. 27.
6. лИсовий кодекс Укра!ни: Закон Укра!ни/ 21 ачня 1994 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1994, № 17. - Ст. 99.
7. Водмий кодекс Укра!ни: Закон Укра!ни/ 06 червня 1995 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1995, № 24. - Ст. 189.
8. Кодекс Укра!ни про надра: Закон Укра!ни/ 27 липня 1994 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1994, № 36. - Ст. 340.
9. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Укра!ни/ 25 червня 1991 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1991, № 41. - Ст. 546.
10. Про природно-заповщний фонд Укра!ни: Закон Укра!ни/ 16 червня 1992 р.// Вь домосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1992, № 34. - Ст. 502.
11. Крим1мальмий кодекс Укра!ни: Закон Укра!ни/ 05 кв1тня 2001 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2001, № 25. - Ст. 131.
12. Кодекс Укра!ни про адмшютративш правопорушення: Закон Укра!ни/07 грудня 1984 р.// Вщомосп Верховно! Ради УРСР. - 1984, № 54. - Ст. 1122.
13. Якушев В.С. О самостоятельности института права государственной социалистической собственности и его государственно-правовой природе// Сборник научных трудов. -Свердловск. - 1970, вып. 13. - С. 90.
14. Цившьний кодекс Укра!ни: закон Укра!ни/16 ачня 2003 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2003, № 40-44. - Ст. 356.
15. Правила вщновлення лгав i люорозведення: Постанова Кабшету МЫстр1в Укра!ни № 97/16. ачня 1996// http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi7Nreg =97 %2D96 %2D%EF
16. Центр международных проектов. Рамочная конвенция Организации Объединенных Наций об изменении климата: Пер. с англ. - М.: Наука, 1992. - 31 с.
17. Конвенщя про охорону бюлопчного рiзноманiття: Мiжнародний договiр/06 червня 1992 р.// Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 1994, № 49. - Ст. 433.
18. Про Мшвщомчу комiсiю iз забезпечення виконання Рамково! конвенцп ООН про змiну ^мату: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни/14 квггня 1999 р.// Офiцiйний Вю-ник Укра!ни. - 1999, № 15. - Ст. 31.
19. Концепщя збереження бiологiчного рiзноманiття Укра!ни: Постанова Кабшету МЫс^в Укра!ни № 439/12 травня 1997 р.// http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=439 %2D97 %2D%EF
20. Поляков М.О. Права власностi як засiб люово! полiтики// Наук вiсник НАУ. - К.: НАУ. - 2000, вип. 25. - С. 88-94.
