CC BY
13
mechanism must result in perfection of his functioning on the whole. His conceptual model of forming contacts with the mutual concordance of public and private interests in the field of art which finds the embodiment in development of this mechanism as a state-public mechanism of providing of development of art. A necessity is further development and realization of public policy at industry of art which foresees working out in detail of the operating Law of Ukraine provisions «About a culture» in other laws and subordinate legislation normatively-legal acts : in more clear and complete fixing the system of organs of management a culture and organization of cooperation needs between them; separate attention is deserved by the decision of question of material support and financial providing of culture.
Keywords: the state, right, society, culture, cultural function, art, artistic activity, law, function, legal form, lawmaking.
АКТУАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ Ф1НАНСОВОГО, ЦИВ1ЛЬНОГО I ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ
УДК 349.6 (477)(045)
Ю. В. Ковейно
СУБ'еКТИ Л1СОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЩОДО ЗД1ЙСНЕННЯ ПОСТ1ЙНОГО ТА ТИМЧАСОВОГО Л1СОКОРИСТУВАННЯ
У статтi здтснено нормативно - правовий огляд виЫв суб'eктiв ярового господарства, а саме посттних та тимчасових лiсокористувачiв. Акцентовано увагу на особливостях нормативног основи, зм^ту дiяльностi та порядку ведення ярового господарства вiдповiдними суб 'ектами посттного та тимчасового л^окористування у сучасних умовах.
Клю^о^^ слова: л^ове господарство, ведення лкового господарства, суб'екти лкового господарства, посттне та тимчасове л^окористування.
Постановка проблеми. Ведення люового господарства полягае у здшсненш комплексу заходiв з охорони, захисту, ращонального використання та розширеного вщтворення лiсiв. Саме щ складовi комплексних заходiв е основними видами дiяльностi суб'екпв люового господарства. Вщповщно до норм Люового кодексу, оргашзащя люового господарства мае сво'1'м завданням забезпечувати ведення люового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економiчних умов, цшьового призначення, люорослинних умов, породного складу лiсiв, а також функцш, яю вони виконують. Люове господарство е складовою нацiонального господарства Украши, адже воно забезпечуе ращональне використання, охорону, захист та вщтворення люових ресурав, якi е стратегiчно важливими для держави, яю мають багатоцiльове значення, оскшьки виконують соцiальнi, економiчнi та еколопчш функцп.
Сучасний стан ведення люового господарства потребуе подальшого системного реформування для забезпечення конкурентоздатносп та шновацшного розвитку лiсопромислового сектору, а також краши в цiлому. Маемо зазначити важливють
люогосподарсько!' галузi стосовно забезпечення задоволення потреб суспшьства у деревинi та шших лiсових ресурсах на засадах гармоншного поеднання принципiв державного регулювання та довгострокових iнтересiв держави з мехашзмами ринкових вiдносин, з огляду на цш децентралiзащi влади, необхщнють розвитку приватного пiдприемництва, збiльшення кшькосп робочих мiсць.
Шляхи та засоби розв'язання юнуючих проблем при веденш лiсового господарства, у тому чист щодо суб'ектного складу здiйснення постшного та тимчасового лiсокористування, полягають у проведенш системного реформування лiсового господарства з використанням позитивного втизняного та мiжнародного досвiду, поеднаннi заходiв державно'! пiдтримки та впровадження ринкових механiзмiв у лiсовому господарствi. Саме у цих умовах прюритетне значення мае концепщя реформування лiсового та мисливського господарства Укра'ни та розробка на пiдставi ще'1 концепцп стратеги збалансованого розвитку люового та мисливського господарства.
Метою статт1 е аналiз д^чо!' нормативно - правово'1 бази та науково!' лiтератури щодо визначення суб'ектного складу здшснення постiйного та тимчасового люокористування, 1'х видiв, змiсту дiяльностi, порядку та умов ведення люового господарства на даному етапi розвитку держави.
Аналгз останнгх дослгджень г публгкацгй. Актуальш питання правово'1' регламентацп та нормативного регулювання лiсових вщносин, у тому числi економiчних вщносин у люогосподарськш галузi, дослiджували багато вщомих вчених, зокрема: А. Гетьман, А. Карпук, О. Каспрук, Я. Коваль, П. Лакида, Л. Мельник, Я. Олшник, I. Синякевич, I. Соловш, Ю. Туниця, О. Фурдичко, М. Шершун, Ю. Шемшученко, О. Шубалий тощо. Цю тематику не можна назвати повнютю розкритою i вона потребуе подальшого дослiдження, зокрема з питань правово'1 регламентацп суб'ектного складу постшного та тимчасового люокористування.
Виклад основного матергалу. Вщповщно Люового кодексу, як основного нормативного акта, який закршлюе основи ведення та оргашзацп люового господарства, зазначено, що право користування лiсами в Укршш здiйснюеться в порядку постiйного та тимчасового користування. У постшне користування люи на землях державно! власносп для ведення лiсового господарства без встановлення строку надаються спецiалiзованим державним люогосподарським пiдприемствам, iншим державним тдприемствам, установам та органiзацiям, у яких створено спецiалiзованi лiсогосподарськi пiдроздiли [1].
У постшне користування люи на землях комунальнох власностi для ведення люового господарства без встановлення строку надаються спецiалiзованим комунальним лiсогосподарським тдприемствам, шшим комунальним пiдприемствам, установам та оргашзащям, у яких створенi спецiалiзованi лiсогосподарськi пiдроздiли. Отже, бачимо, що постшне люокористування роздшяеться на двi категорii. Це обумовлено тим, що люи можуть розташовуватися на землях державноi або комунальноi власностi i вiдповiдно пiдпорядковуватися 1'хньому правовому режиму. Тому i право постiйного користування лiсами посвiдчуеться державним актом на право постшного користування земельною дшянкою. Фiзичнi особи не можуть отримати у постiйне лiсокористування лiсовi дшянки, як не можуть i отримати земельну дшянку на правi постшного люокористування.
Люи надаються в постшне користування на пiдставi рiшення оргашв виконавчоi влади або органiв мюцевого самоврядування, прийнятого в межах 1х повноважень за погодженням з органами виконавчоi влади з питань люового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономно'! Республши Крим, центральним органом виконавчо!' влади, що реалiзуе державну полiтику у сферi
люового господарства, обласними, Ки'вською, Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями, органом виконавчо'' влади Автономно'' Республiки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разi прийняття рiшення про надання лiсiв у постiйне користування обласними, Ки'вською, Севастопольською мiськими державними адмшютращями таке рiшення погоджуеться центральним органом виконавчо'' влади, що реалiзуе державну полiтику у сферi охорони навколишнього природного середовища. Прийняття ршень Кабшетом Мiнiстрiв Укра'ни не потребуе погоджень з шшими органами [1].
Тимчасове користування люами може бути: довгостроковим - термшом вiд одного до п'ятдесяти роюв i короткостроковим - термшом до одного року.
Довгострокове тимчасове користування люами - засноване на договорi строкове платне використання люових дшянок, якi видшяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреацшних, спортивних, туристичних i осв^ньо-виховних цiлей, проведення науково-дослiдних робiт.
Довгострокове тимчасове користування люами державно'' та комунально'' власностi здiйснюеться без вилучення земельних дiлянок у постiйних користувачiв лiсами на пiдставi рiшення вщповщних органiв виконавчо'1' влади та оргашв мiсцевого самоврядування, прийнятого в межах 'х повноважень за погодженням з постшними користувачами лiсами та органом виконавчо'1 влади з питань люового господарства Автономно'' Республши Крим, центральним органом виконавчо'1 влади, що реалiзуе державну пол^ику у сферi люового господарства.
Довгострокове тимчасове користування люами приватно'' власност здiйснюеться без вилучення земельних дшянок шляхом укладення мiж власником лiсiв та тимчасовим люокористувачем договору, який пiдлягае реестрацп в оргаш виконавчо'' влади з питань люового господарства Автономно'' Республши Крим, центральному оргаш виконавчо'' влади, що реалiзуе державну полiтику у сферi лiсового господарства.
Короткострокове тимчасове користування люами для заготiвлi другорядних люових матерiалiв, побiчних лiсових користувань та шших потреб, передбачених цим Кодексом, здшснюеться без вилучення земельних дшянок у власника лiсiв, постiйного люокористувача на пiдставi спецiального дозволу, що видаеться власником лiсiв, постiйним люокористувачем шдприемствам, установам, органiзацiям, громадянам Укра'ни, iноземцям та особам без громадянства, iноземним юридичним особам.
Суб'ектами правовщносин тимчасового користування лiсами е: власники лiсiв або уповноваженi ними особи; шдприемства, установи, оргашзацп, громадяни Укра'ни, iноземцi та особи без громадянства, шоземш юридичнi особи. Тимчасовий люокористувач не мае права передавати лiсовi дiлянки в тимчасове користування шшим особам [1].
Отже, аналiзуючи д^че лiсове законодавство бачимо певнi розмежування вщносно суб'ектного складу ведення люового господарства. Це, передуам, виявляеться у подш на вiдповiднi суб'екти залежно вщ форм власностi (насамперед державно'' та комунально'), а також вщповщного виду лiсокористування (постiйного та тимчасового). Маемо звернути увагу на те, що саме поняття власника люу (вщповщно" земельно'' лiсовоi дiлянки) та постшний лiсокористувач у певному розумшш можна використовувати як тотожнi поняття, яю вiдображають види суб'ектiв ведення люового господарства. Адже саме власник люу та постшний люокористувач надшеш правами що вщображають змют ведення люового господарства, який об'еднуе у собi використання, охорону, захист та вщтворення лiсiв.
Право на постшне користування лiсами в теоретико - правовому аспект1 характеризуеться такими юридичними ознаками, якi вирiзняють його серед шших прав на користування люами: об'ектом е люи на земельних дшянках державно'' та
комунально! власностi; суб'ектами можуть бути лише спецiалiзованi державнi або комунальш лiсогосподарськi пiдприемства, iншi державнi та комунальш пiдприемства, установи та оргашзацп, у яких створенi спецiалiзованi господарсью пiдроздiли; змiст становлять права i обов'язки постiйних лiсокористувачiв, визначених законодавством та спещальними дозволами; право постшного лiсокористування набуваеться у порядку надання або вилучення i наступного надання земельних дшянок державно!' або комунально!' власносп на невизначений термiн для ведення люового господарства; справляння збору за спещальне використання лiсових ресурав та користування земельними дiлянками люогосподарського призначення; неможливiсть вiльного розпорядження люами на земельних дiлянках державно! або комунально! власносп без рiшення оргашв державно! влади або мiсцевого самоврядування; може бути припинено лише з пщстав, визначених законом; посвщчуеться державним актом на право постшного користування земельною дшянкою [2].
Аналiзуючи норми Люового кодексу вiдносно здшснення права постiйного та тимчасового люокористування необхiдно зазначити що у постшне користування лiси на землях державно! (комунально!) власносп для ведення люового господарства без встановлення строку надаються спецiалiзованим державним (комунальним) лiсогосподарським пщприемствам, iншим державним пiдприемствам, установам та оргашзащям, у яких створено спецiалiзованi лiсогосподарськi пiдроздiли.
Разом iз цим вщповщно до Рiшення Конституцiйного Суду Укра'ни вiд 21 вересня 2005 р. право постшного користування земельними дшянками збер^аеться за юридичними та фiзичними особами, якi вiдповiдно до попередньо! редакцп ЗК Укра'ни та ЛК Укра'ни набули право користування земельними дшянками люового фонду до 1 ачня 2002 р. та не переоформили його в перюд з 1 ачня 2002 р. до 22 вересня 2005 р. i продовжують використовувати !х за цшьовим призначенням [3].
Характерною ознакою права постшного користування люами е його набуття шляхом надання земельних дшянок державно! або комунально! власносп.
Щодо тимчасового користування люами маемо вщзначити, що воно характеризуеться специфiчними рисами, якi визначають особливу юридичну природу зазначеного виду спещального використання лiсiв: 1) об'ектом тимчасового користування можуть бути вс лiси, що перебувають у державнш, комунальнiй або приватнш власностi; 2) залежно вщ термiну тимчасового користування лiсами таке користування може бути довгостроковим (вщ 1 до 50 роюв) та короткостроковим (до одного року); 3) пщставою довгострокового тимчасового користування люами е договiр на довгострокове тимчасове користування люами, а пiдставою короткострокового тимчасового користування люами е спещальний дозвiл; 4) встановлення законодавцем перелшу потреб, для яких надаються лiсовi дiлянки: а) на умовах довгострокового тимчасового користування люами — для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреацшних, спортивних, туристичних i освiтньо - виховних цшей, проведення науково-дослiдних робгг; б) на умовах короткострокового тимчасового користування люами для заготiвлi другорядних люових матерiалiв, побiчних лiсових користувань та шших потреб, передбачених ЛК Укра'ни; 5) платнiсть тимчасового користування люами; 6) зворотнють, тобто повернення люових дшянок власникам або постшним люокористувачам пiсля закiнчення термiну тимчасового користування люами; 7) заборона для суб'ек^в права тимчасового люокористування на передачу люово! дiлянки в тимчасове користування шшим особам як вид спещального використання люових ресурав; 8) вщповщно до чинного ЛК Укра'ни право тимчасового користування люами здшснюеться на люових дшянках, якi видшяються для певних потреб, без надання земельних дшянок (на вщмшу вщ права на постiйне користування люами, якому передуе оформлення права постшного користування
земельною дшянкою лiсогосподарського призначення). Разом iз цим право тимчасового користування люами зберiгаеться за суб'ектами, яю набули за ранiше чинним Люовим кодексом земельнi дiлянки лiсового фонду як на умовах довгострокового тимчасового користування, так i на умовах оренди, за умови використання останшх за цшьовим призначенням та якщо не закшчився строк, на який надавались земельш дiлянки лiсового фонду [2].
Змютом правовiдносин у сферi постiйного лiсокористування е права та обов'язки постшних лiсокористувачiв, якi зумовлеш iнтересами суспiльства в екологiчнiй сфер^ цiльовим використанням лiсових дiлянок на зазначеному юридичному титулi. Права та обов'язки зазначеш у чинному Люовому кодексi. Зокрема регламентовано такi права: право самостшно господарювати в люах; виключне право на заготiвлю деревини; право власносп на заготовлену ними продукщю та доходи вiд '"' реалiзацii; право на вiдшкодування збиткiв у випадках, передбачених законодавством; право здшснювати вiдповiдно до законодавства будiвництво дорiг, спорудження жилих будинкiв, виробничих та iнших будiвель i споруд, необхщних для ведення лiсового господарства. Обов'язки постшних лiсокористувачiв полягають, зокрема у: забезпеченш охорони, захисту, вщтворення, пiдвищення продуктивностi лiсових насаджень, посилення 'х корисних властивостей, пiдвищення родючосп rрунтiв, вжиття iнших заходiв вщповщно до законодавства на основi принцитв сталого розвитку; дотримання правил i норм використання лiсових ресурсiв; ведення лiсового господарства на основi матерiалiв лiсовпорядкування, здiйснення використання лiсових ресурав способами, якi забезпечують збереження оздоровчих i захисних властивостей лiсiв, а також створюють сприятливi умови для 'х охорони, захисту та вщтворення; ведення первинного облшу лiсiв; дотримання встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечення охорони типових та ушкальних природних комплексiв i об'ектiв, рщкюних i таких, що перебувають пщ загрозою зникнення, видiв тваринного i рослинного свiту, рослинних угруповань, сприяння формуванню еколопчно'' мережi вiдповiдно до природоохоронного законодавства; забезпечення безперешкодного доступу до об'екпв електромереж, iнших шженерних споруд, якi проходять через люову дiлянку, для 'х обслуговування. Чинним законодавством зазначено, що перелш визначених дiючим законодавством прав та обов'язюв не е вичерпним [1].
Стосовно прав та обов'язюв тимчасових лiсокористувачiв, маемо зазначити, що цей перелш дещо рiзниться вiд прав та обов'язкiв постшних лiсокористувачiв. Вiдповiдно норм Лiсового кодексу закршлеш такi права тимчасових лiсокористувачiв на умовах довгострокового користування: здшснювати господарську дiяльнiсть у лiсах з дотриманням умов договору; за погодженням iз власниками лiсiв, постiйними люокористувачами в установленому порядку зводити тимчасовi будiвлi i споруди, необхiднi для ведення господарсько'' дiяльностi; отримувати продукщю i доходи вiд '"' реалiзацГ'. Стосовно обов'язкiв Лiсовий кодекс регламентуе, що тимчасовi лiсокористувачi на умовах довгострокового користування зобов'язаш: приступати до використання лiсiв у строки, встановлеш договором; виконувати встановленi обмеження (обтяження) в обсяз^ передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, яю забезпечують збереження оздоровчих i захисних властивостей лiсiв, а також створюють сприятливi умови для охорони, захисту i вiдтворення типових та унiкальних природних комплекав i об'ектiв, рiдкiсних i таких, що перебувають пщ загрозою зникнення, видiв тваринного i рослинного св^у, сприяти формуванню еколог1чно'' мережi; своечасно вносити плату за використання люових ресурав; не порушувати прав шших лiсокористувачiв [1].
Тимчасовi лiсокористувачi на умовах короткострокового користування мають право: здшснювати використання люових ресурсiв з додержанням вимог спещального дозволу; за погодженням iз власниками лiсiв, постiйними лiсокористувачами у встановленому порядку споруджувати тимчасовi будiвлi та споруди, необхiднi для збер^ання i первинно! обробки заготовлено! продукцп; власност на заготовлену ними в результат використання лiсових ресурсiв продукщю та доходи вiд !'!' реалiзацii; на вiдшкодування збиткiв у випадках, передбачених законодавством. Тимчасовi лiсокористувачi на умовах короткострокового користування зобов'язаш: здшснювати використання люових ресурсiв за встановленими правилами i нормами; вести роботи способами, яю забезпечують збереження оздоровчих i захисних властивостей лiсiв, а також створюють сприятливi умови для охорони, захисту та вщтворення лiсiв, охорони типових та унiкальних природних комплекав i об'ектiв, рiдкiсних i таких, що перебувають пiд загрозою зникнення, видiв тваринного i рослинного св^у; своечасно вносити плату за використання люових ресурсiв; не порушувати прав iнших лiсокористувачiв. Законом можуть бути передбачеш й iншi права та обов'язки тимчасових лiсокористувачiв на умовах довгострокового та короткострокового користування [1].
Ведення люового господарства на мюцевому рiвнi здiйснюють державнi пiдприемства, якi входять до сфери управлшня Держлiсагентства Укра'ни та координуються його вiдповiдним територiальним органом (Рескомлiс АР Крим, 24 обласш управлiння лiсового та мисливського господарства). У пщпорядкуванш Держлiсагентства знаходяться науков^ навчальнi оргашзацп, нацiональнi заповщники й природнi парки, iншi пщприемства, установи, оргашзацп безпосереднього пiдпорядкування. Поряд iз функцiями ведення господарсько! дiяльностi на Держлiсагентство, його регiональнi пщроздши та держлiсгоспи покладено функцп охорони, захисту та контролю за станом люових ресурав, яку виконують тдроздши державно! люово! охорони, якiй надано статус правоохоронного органу (виникае внутршнш конфлшт iнтересiв, адже в одному оргаш зосередженi господарськi та контрольш функцп, а також виникло недопустиме поеднання на рiвнi держлiсгоспiв господарських функцiй та функцiй державного контролю) [4]. У зв'язку з цими протирiччями та дублюванням вщповщних повноважень (контрольних повноважень органами Державного агентства люових ресурав та Державно! еколопчно! шспекцп), що призводить до неможливосп або обмежено! можливостi ефективного ведення люового господарства, вченими запропоновано вщповщш шляхи реформування лiсовоi галузi. З проблемних питань було проведено вщповщш кругш столи та конференци. Вщповщш заходи вщбувалися в рамках реалiзацii регiональноi програми ЕКР1-БЬБО «Вдосконалення систем правозастосування i управлiння в люовому секторi кра!н схiдного напрямку Свропейсько! полiтики добросусiдства i Росй», яка мае на ме^ створення бшьш довершених механiзмiв управлiння в люовому секторi [5]. При проведеннi вщповщних конференцш, було узагальнено результати дослщжень проблем неефективних i несталих методiв ведення лiсового господарства, незаконних люозаго^вель та гармонiзацii взаемовiдносин влади, бiзнесу i мiсцевих громад у сферi ведення лiсового господарства, напрацьовано рiзноплановi пропозицГ! та рекомендацй щодо удосконалення законодавства, посилення та урiзноманiтнення системи заходiв, спрямованих на забезпечення прозорих вщносин у лiсовому секторi на основi досягнення суспiльного консенсусу.
Вщносно Концепцй реформування лiсового та мисливського господарства, яка пщготовлена мiжвiдомчими робочими групами з реформування люового та мисливського господарства, зазначено пропозицп щодо шституцшно-правового реформування люово! галузi щодо роздшення функцiй держави у сферi лiсового
господарства: формування державно'1 пол^ики, господарських та контрольних; створення на базi iснуючих державних лiсогосподарських пiдприeмств едино' державно' люогосподарсько' структури, використавши досвщ Польщi, Латвп та iнших краш з успiшним функцiонуванням державних люогосподарських пiдприемств тощо. З огляду на вимоги чинного законодавства та враховуючи сощальш, економiчнi та екологiчнi функцп, якi виконують лiси, умови ведення люового господарства необхiдним в рамках реалiзащï' концепци реформування вважаеться прийняття стратеги збалансованого розвитку лiсового та мисливського господарства Украши. Стратегiя мае передбачати щодо ведення лiсового господарства: подальший розвиток лiсового господарства на засадах сталого розвитку; розмежування повноважень владних оргашв, контролюючих органiв, прав та обов'язюв господарюючих суб'ектiв, запровадження бшьш дiевих механiзмiв координацп, узгодження ïx дiяльностi в iнтересах комплексного використання природних ресурсiв на засадах публiчно - приватного партнерства; визначення можливостi та ефективних шляxiв створення на базi iснуючиx державних люогосподарських пiдприемств едино'1' державно'1' лiсогосподарськоï структури, ïï доцiльноï органiзацiйно - правово'1' форми з урахуванням вимог законодавства та особливостей ведення люового господарства в Укра'ш; розширення практики виконання люогосподарських заxодiв та операцiй тдприемствами малого та середнього бiзнесу за результатами конкурав на договiрниx засадах з люогосподарськими органами та тдприемствами, що сприятиме повшшому розмежуванню функцш управлiння (регулювання) контролю та здшснення безпосередньо господарсько' дiяльностi у сферi лiсового господарства, створенню нових робочих мiсць, полiпшенню умов життя мюцевих жителiв, зростанню ïx заiнтересованостi в досягненн довгострокових цiлей лiсового господарства, пщвищення рiвня економiчноï' ефективностi господарсько" дiяльностi у цiй сферi тощо [6].
Висновки. Виходячи з вищевказаного, стосовно суб'ектного складу здiйснення люового господарства, маемо зазначити, що суб'екти ведення люового господарства та суб'екти люового господарства щодо здшснення постшного та тимчасового люокористування дещо рiзняться мiж собою, а саме змютом основних прав та обов'язкiв. Видовий склад суб'екпв лiсового господарства, ïx основнi права та обов'язки зазначено, передусiм, у Лiсовому кодексi, - основному нормативному акт який регламентуе змют ведення лiсового господарства, основн права та обов'язки вiдповiдниx суб'екпв лiсового господарства, у тому чист постiйниx та тимчасових лiсокористувачiв. На сучасному етап розвитку держави юнують певнi проблеми у лiсогосподарськiй галуз^ у тому числi вiдносно дiяльностi суб'ектiв лiсового господарства. У зв'язку з цим запропоновано (при проведенш круглих стшв та конференцiй з зазначено1' тематики) та зафiксовано у вщповщних документах шляхи вирiшення проблем стосовно ведення люового господарства та реформування лiсовоï галузi вiдповiдно Концепци реформування лiсового та мисливського господарства Украши. Практичш аспекти функцiонування суб'екпв лiсового господарства потребують подальшого опрацювання.
Список використаноУ лггератури
1. Лiсовий кодекс : Закон Украши вщ 21.01.1994 року № 3852-XII // Вщомосп Верховно!' Ради Украши. - 1994. - № 17.- Ст. 99.
2. Право постмного i тимчасового користування люами: юридичш ознаки та особливостi змюту [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://lespravo.com.ua/art/117-
3. Рiшення Конституцшного Суду Украши у справi за конституцшним поданням 51 народного депутата Украши щодо вщповщност Конституцп Украши (конституцмностО положень статтi 92, пункту 6 роздшу X «Перехщш положення» Земельного кодексу
Украши (справа про постiйне користування земельними дтянками) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v005p710-05
4. Шубалий О. Трансформащя системи управлшня лiсовим господарством за принципами децентралiзацN та розподiлу повноважень [Електронний ресурс] / О. Шубалий // 1нституцюнальна економта. - 2014. - №8. - Режим доступу : http://ua-ekonomist.com/archive/2014/08/Shubalyi.Pdf
5. Програма «Правозастосування й управлшня в люовому секторi кра'н схiдного регiону дм европейського шструменту сусiдства та партнерства» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.fleg.org.ua
6. Концепщя реформування лкового та мисливського господарства Украши [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=148451&cat_id=134717
Стаття надшшла до редакцií 25.04.2015 р.
Y. V. Koveino
ACTORS ON THE IMPLEMENTATION OF FORESTRY PERMANENT AND TEMPORARY
FOREST
The article of normative - legal review of forestry species actors, namely permanent and temporary forest users. The attention is focused on the features of the regulatory framework, the content of the order and forestry relevant subjects of permanent and temporary forest management in modern conditions.
Forest management is the implementation of measures for conservation, protection, management and expanded reproduction of forests. Forestry is part of the national economy of Ukraine, because it provides a rational use, protection and reproduction of forest resources, which are strategically important for the state, which have multi-value, perform as social, economic and environmental functions.
The current state of forest management system needs further reform to ensure the competitiveness and innovative development of the forestry sector and the country as a whole
Under the Forest Code, as the main instrument that establishes the basics of driving and forestry, stated that the right to use forests in Ukraine is in the order of permanent and temporary use. In the permanent use of forests on state-owned lands to forest management without time-limit provided specialized forest enterprises and other public enterprises, institutions and organizations that have created specialized forestry units.
The subjects of legal temporary use of forests are: forest owners or authorized persons; enterprises, institutions, organizations and citizens of Ukraine, foreigners and stateless persons, foreign legal entities. Temporary forest user may not transfer forest land for temporary use to others.
Thus, analyzing the existing forestry legislation see some distinction regarding the subject composition forestry. Species composition forestry subjects, their basic rights and duties of states primarily in the Forest Code - mainly normative act regulating the content of forestry, basic rights and duties of forestry relevant actors, including permanent and temporary forest users. At the present stage of development of the country, there are certain problems in the forestry sector, including the relative activities of forestry. In this regard suggested (during roundtables and conferences on topics specified) and recorded in relevant solutions to the problems concerning forest management and forest industry under reform Reform Concept for Forestry and Hunting of Ukraine. Practical aspects of forestry subjects need further elaboration.
Key words: forestry, forest management, forestry entities, permanent and temporary forest.
УДК 347.912.15
Р. В. Колосов
ТАРИФ НА ПРАВОСУДДЯ АБО ПРАВОСУДДЯ ДЛЯ ОБРАНИХ (НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ЗАКОНА УКРАШИ «ПРО
СУДОВИЙ ЗБ1Р»)
Стаття присвячена науково-практичному анал1зу Закону Украши «Про судовий зб1р» та виявленню його особливостей у поргвнянт з Декретом Каб1нету мШстргв Украгни «Про державне мито». Акцент у досл1дженн1 робиться на змтах та новелах у законодавств1 про судов1 витрати. В робот1 досл1джуеться передумови прийняття Закону Украгни «Про судовий зб1р», розкриваються методолог1чн1 тдходи по розрахунку судового збору, який тепер визначаеться в1д розм1ру мiнiмальноï зароб1тног плати та щни позову, з'ясовуються об'екти справляння судового збору, визначаеться порядок стати, звшьнення вiд сплати та повернення судового збору, аналiзуються тдстави розстрочки та вiдстрочки сплати судового збору. Важливим е те, що дане наукове до^дження носить мiжгалузевий характер, i автор робить спробу до^дити правовi засади сплати судового збору у адмтстративному, господарському та цившьному судочинствi.
Клю^о^^ слова: судовий збiр, державне мито, судовi витрати, правосуддя, доступ до правосуддя.
Постановка проблеми. 08 липня 2011 р. Верховна Рада Украши прийняла Закон Украши «Про судовий збiр» [1], який вперше на законодавчому рiвнi врегулював правовi засади сплати судового збору, його розмiр та об'екти, порядок повернення судового збору. До його прийняття, тдстави i порядок справляння судового збору були визначеш Декретом КМУ «Про державне мито» [2], завдяки якому здшснювалося правове регулювання, яке вже не можна було вважати досконалим i таким, що вщповщае потребам часу, зокрема iз-за вщсутносп единого системного тдходу до визначення ставок судового збору у рiзних видах судочинства. Тому, необхщшсть прийняття цього Закону та внесення змш в законодавство про судовi витрати вже давно назрша. Це пов'язано з наступними чинниками: По-перше: до вступу в силу Закону Украши «Про судовий збiр» юнувала незрозумша (у тому чисш i для юриспв) система оплати судових витрат. Кожна особа, що зверталась до суду повинна була сплатити два платежа державне мито та збiр на шформацшне-техшчне забезпечення розгляду справи) направлен фактично на одш i ri ж цш. По-друге: незважаючи на необхщшсть сплатити два платежi фшансування судово'1 гшки залишалась вкрай низьким. Вже стала звичною ситуащя, коли у судах не вистачало паперу, поштових конвертв, марок чи шших канцелярських товарiв. Тому, можна смшиво стверджувати, що законодавство про судовi витрати потребувало ютотних змш, виходячи з цього залишалось лише визначитись з шляхами реформування.
Аналiз останшх до^джень i публжацт. Проблема визначення та формування судових витрат завжди було в цен^ уваги науковщв. Особливо це стосуеться судового збору, сплата якого прив'язуеться до фундаментального права на звернення до суду, чим i пояснюеться велике практичне значення цього питання. Його дослщженню присвятили сво'1 роботи таю вчеш як: А. Т. Боннер, М. М. Бородш, С. В. Васьковський, Р. С. Гукасян, В. А. Кройтор, В. В. Комаров, К. I. Малишев, В. К. Пучинський, та ш.
