CC BY
36
УДК 349.6
РОЗВИТОК Л1СОВОГО ПРАВА НА УКРАШСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XIX СТОЛ1ТТ1
Д. М. М1КУЛ1Н,
здобувач кафедри екологiчного права, Нащональний юридичний утверситет iMeHi Ярослава Мудрого, м. Хартв
Дослгджено особливостг правового регулювання вгдносин використання та охорони лшв на украгнських землях у складг Австро-Угорськог та Ростськог iмперт у XIX ст. Розглянуто основт законодавчi акти у сферi л^ового права у цей кторичний перюд. Визначено вiдмiнностi в регулюванш л^ових вiдносин на територгг Австро-Угорськог та Ростськог iмперiй.
Ключов1 слова: право люокористування, охорона лiсiв, право власносп на люи, Австро-Угорська iмперiя, Росшська iмперiя.
Одними з головних компоненлв природного середовища, що впливали на життево важлив1 процеси давшх i чергових державних утворень на Земл^ були лiсовi ресурси. Людина завжди була нерозривно пов'язана з люом. Лiс був одним i3 природних основ життедiяльностi людей [5, с. 3]. Сощальна цiннiсть лiсiв, починаючи вiд рекреацн й закiнчуючи духовними i культурними щнностями, дедалi бiльше ставала основою для людського здоров'я [16, с. 118]. При цьому багатовшова iсторiя переконуе нас у тому, що саме лю був i е найголовшшим гарантом екологiчноi стабiльностi i безпеки [19, с. 926].
Свого часу I .С. Мелехов зазначав, що поява штересу (в тому чиои й наукового) до люу пов'язана з характером використання, змшою його мюця i ролi в юторн суспiльства [13, с. 3].
XIX ст. характеризуемся передусiм кризою феодально-абсолютистських порядкiв i перемогою каштаизму. Його обличчя здебiльшого визначалося революцшною хвилею 1848-1849 pp., яка охопила европейськ краiни, i продовжилась у 1860-х рр. в Росшськш iмперii [6, с. 133]. Системнi змши у зв'язку з цим у законодавсга двох iмперiй - Австро-Угорськш та Росiйськiй, © Мкулт Д. М., 2015 1
вплинули, безумовно, i на особливост регулювання люових вiдносин на укра!нських землях, якi в той перебували у складi двох монархш.
На нашу думку, необхiднiсть вивчення люового законодавства у цей юторичний перiод зумовлена декiлькома причинами: по-перше, саме у Х1Х ст. остаточно формуеться лiсове право як окрема галузь права, що дiяло тодi на територп сучасно! Укра!ни; по-друге, люове право Австро-Угорсько! та Росшсько! iмперiй концептуально вiдрiзнялись, що з порiвняльно-правовоl точки зору мае великий науковий штерес для нас.
Питання особливостей люового законодавства на територп земель сучасно! Укра!ни, що перебували в Австро-Угорськш та Росiйськiй iмперil у XIX ст., розглядалися у працях росшських та укра!нських учених, зокрема В. К. Биковського, Б. В. Кшдюка, В. М. Клапучка, В. Непийводи, О. В. Фролово! та ш.
Мета cmammi - вивчити та проанаизувати основнi законодавчi акти у сферi лiсового права на територп земель сучасно! Укра!ни, що перебували у складi Австро-Угорсько! та Росшсько! iмперiй у XIX ст.
Як вщомо, ще за чашв правлiння Катерини II на територп Росшсько! iмперil було сформовано чггю категорп лiсiв, а залежно вiд форми власностi лiсовий фонд був роздшений на два види: люи казеннi та лiси приватш. Це вiдповiдало загальному подiлу земель на державш та приватновласницькi. У 1762 р., о^м заводських, фабричних, помщицьких, виникли колонiстськi лiси - навколо поселень колонюпв. У 1764 р. було дозволено закршити на правi власностi лiси за духовенством. З'явилися монастирськ та церковнi люи. У 1785 р. видшилися мюью лiси, а в 1786 р. - селянсью. У 1798 р. вперше з'являються оренднi лiси [18, с. 39].
Продовжуючи таку щею, 11 листопада 1802 р. Олександр I затвердив Люовий статут [12, с. 5]. Цей акт увшшов до складу першого «Зводу закошв Росшсько! iмперil» у 1832 р. тд назвою «Звщ Статуту люового» (т. 8). Наступи його видання вийшли друком у 1842, 1857, 1876, 1893 i 1905 рр. Хоча кожне нове видання «Люового статуту» не зазнавало значних внутршшх змш i
переробщ, деяк його статт були взял з Соборного Уложення 1649 р. Олекшя Михайловича, що продовжували дiяти аж до 1917 р.
На думку деяких науковщв, з появою Лiсового статуту можна стверджувати про формування лiсового права як галузi права.
Згiдно з Люовим статутом 1802 р. люи подшялись на державнi, громадськi та приватш. Державнi лiси подiлялися на казенш й тi, що мають особливе призначення (перебували в користуванш рiзних вiдомств, установ, закладiв або товариств) [13, с. 7].
Варто зазначити, що законодавчого цього перюду дозволяло вщчуження казенних лiсiв, як не мали великого господарського значення i перебували у користуваннi приватних власниюв. Продаж дiлянок зазначених земель здшснювалася центральним органом лiсового управлшня. На казеннi лiси повнiстю поширювалося набувальна давнiсть. Особа, що володша без заперечення протягом 10 роюв дiлянкою казенного лiсу, визнавалася у законному порядку ll власником [3, с. 81].
Звернемо увагу також на приватш люи. Ця категорп лiсiв належала приватним особам. Таю люи перебували в !хньому володшш та розпорядженш й не тдлягали нагляду чи контрою з боку управлшня казенними люами.
Роздiл другий Люового статуту визначав правовий режим приватних лiсiв. Стаття 596 Статуту передбачала, що всi лiси, що ростуть у приватних дачах, перебувають у користуванш та розпорядженш !хшх власниюв на правi повно! власносп. Повним правом власностi згiдно зi ст. 423 Зводу законiв цившьних визнавалося таке право власностi, коли в межах, установлених законом, володшня, користування i розпорядження поеднувалось зi змiцненням майна в однiй особi або в одному станi ошб без всяко! сторонньо! участi.
На правi повно! власностi на землi власник мав право на вс ll твори на поверхнi, на все, що е в ll надрах, на води, в межах яких знаходиться, а також вш ll приналежносп. Право повно! власносп означало, що ll власнику належали вш плоди, доходи, прибутки, прирощення, вигоди i все те, що працею та мистецтвом його вироблено в тому майш Власник мав право розчищати свш
лю тд ршлю, сшожал або поселення. Власник лiси також мав право продавати свш лю як у межах держави, так i за кордон [10, с. 13].
Детальна правова регламентация вщносин оренди мiстилися у Зводi закошв Росiйськоi iмперii 1832 (ст. 1691 визначала iстотнi умови найму: предмет найму або утримання, термш користування та винагороду за це користування) [4, с. 3]. Зокрема, предметом договору найму зпдно з положенням Зводу могло бути як рухоме, так i нерухоме майно. Нерухомим майном за законом вважалися земл^ упддя, села, будинки, заводи, фабрики, лавки, будь-як будiвлi й порожш двiрськi мiсця (ст. 384).
Хоч названа стаття чiтко лiс не визнае нерухомим майном, В. К. Биковський стверджуе, що законодавчо лю розумiвся нерухомим майном i приналежнютю земельноi дiлянки [3, с. 81].
Оскшьки право власностi особи на земельну дшянку, як зазначалося вище, поширювалося й на лiс, що знаходився на нш, предметом договору найму м^ бути i лю.
Що стосуеться плати за використання люу, то ii особливiстю було те, що стягнення вiдрiзнялося в залежност вiд того, на основi якого титульного володiння користувалася особа цим люом.
Загалом до XVIII ст. селяни користувалися лiсом практично безкоштовно. Плата за зрубаний лю стягувалася виключно тiльки з фабриканпв i експортерiв. Згодом безкоштовне користування стало обмежуватися його власниками (помщиками i державою). Для казенних лiсiв загальнi лiсовi такси були складен на пiдставi ст. 223 Люового Статуту. Однак першi змiни до них внесет були вже в 1804 р. Поступово такси стали складатися для кожно!' лiсовоi дачi (до революцп 1'х число сягало 12592). Були серед них i казеннi (9514) i приписанi до селянських громад (1032). Велию лiсовi дачi подiлялися на розряди, а спещалюти встановлювали таксовi цiни на деревину в обстежених масивах.
Розрахунки велися i для мюцевих жителiв на основi спискiв дворiв, складених волосними сходами. Люництва, керуючись сформованою нормою
витрат люових матерiалiв iз розрахунку на селянську родину, визначали кшькють деревини, що шдлягае вщпуску в межах !хнього лiсництва [1, с. 17].
З наведеного випливае, що за користування державними та громадськими лiсами здшснювалася оплата вiдповiдно до сформованих такс.
Однак у випадку оренди люово! дшянки орендна плата мiж наймачем i наймодавцем формувалася самостiйно - як правило, залежно вiд якост земельно! дiлянки та категорп люу, що на цiй дiлянцi рю.
1менний Указ вiд 24 листопада 1866 р. «Про поземельний устрш державних селян в 36 губершях» i «Правила для составления и выдачи государственным крестьянам владенных записей» вщ 31 березня 1867 р. докоршно змiнили ситуацiю у сферi лiсокористування. Селянам, якi отримали земельш надiли, до яких увiйшли i лiси, були наданi права власниюв.
Закон вiд 13 червня 1873 р. «О правилах о лесах, отведенных в надел бывшим государственным крестьянам и о лесном с них налоге» чгтко закршив за селянами право власност на люи, що розташоваш на земельних дшянках, як !м були видiленi.
Наслщком цих заходiв була передача надшьних лiсiв у розпорядження селян, зняття з них нагляду лiсового державного управлшня та припинення будь-яко! участ казни у задоволеннi потреб у люових матерiалах колишнiх державних селян.
Однак у результат промислового буму, скасування кршацтва та надiлення за селянами прав власност на люи, наприкшш 60-х рр. XIX ст. почалося небувале винищення приватних лiсiв. Лiси вирубувалися в усiх губершях, найбшьше в малолiсистих i значно населених. Цьому сприяла безконтрольнiсть експлуатацп лiсiв помiщиками та iншими !хшми власниками. Лiсовий департамент, керуючий вимогами контролю тшьки щодо казенних лiсiв, будь-якого нагляду за приватними не здшснював. Найбiльш простим виходом з ше! ситуац^' стало надання селянам у довгострокову оренду дшянок лiсiв з умовою !х «оберiгання i правильного користування» [18, с. 47].
Тeoрiя i nракmuка nравoзнавсmва. — Bun. l (У) / 20l5 ISSN 2225-6555
У той же час единим ютотним законодавчим актом, виданим y перюд дп Статуту, 6уло Положення про збереження лiсiв вщ 4 квiтня 1888 р. (з доповненнями до нього вщ 29 квггня 1901 р.), яке, на нашу думку, о^м тpaдицiйниx лiсooxopoнниx норм, мiстилo положення, що стосувалися обмеження права користування лiсaми.
Для заощадження лiсiв були встaнoвленi зaxoди, що зaпoбiгaли мoжливiсть винищення i виснаження лiсiв, зaoxoчyвaльнi зaxoди для ведення y лiсoвиx дaчax господарства i розведення нoвиx лiсiв.
Однак, як зазначалося вище, цей акт покладав на кopистyвaчiв також oкpемi дoдaткoвi обов'язки. Згiднo з Положенням yd люи европейсько!' територп Potiï та Кавказу пoдiлялися на три категорп - зaxиснi, вoдooxopoннi та шшг Всi зaxиснi лiси тдлягали пoвсюднiй oxopoнi, вводилося обов'язкове люовпорядкування. Для заощадження лiсiв була встановлена заборона на нaстyпнi дп: 1) суцшьна вирубка (дозволена була тшьки поступова вирубка за умови подальшого вiднoвлення насадженням природним шляxoм);
2) корчування пнiв i кopiння, якщо юнувала загроза обмивання i обваив;
3) пaсiння xyдoби, збip люово1' пiдстилки та iншi пoбiчнi користування, якщо щ дп могли призвести до псування лiсoнaсaджень (ст. 799) [З, с. 81].
У другш половиш XVIII - пеpшiй половиш XIX ст. yкpaïнськi землi Cx^oi' Галичини та Пiвнiчнoï Буковини вxoдили до складу Австрп, а Закарпаття - до складу Угорщини. Це й вщбилося на пpaвoвiй систем^ що фyнкцioнyвaлa в Гaличинi, Буковиш та Зaкapпaттi. Одразу ж тсля приеднання, зокрема yкpaïнськиx земель, австршським й угорським урядами було вжито зaxoдiв щодо yнiфiкaцiï права, що сприяло центраизацп yпpaвлiння пiдвлaдними теpитopiями [11, с. 4б].
Вiднoсини природокористування та oxopoни лiсiв на зaxiднoyкpaïнськиx земляx y XIX ст. традицшно регулювалися нормами як цивiльнoгo, так i пpиpoдooxopoннoгo права.
Варто згадати той факт, що xoчa ще 1848 р. кршацтво в Галичиш було скасоване, однак переважна бшьша частина opниx земель, лiсiв й пасовищ i
© Mi^m Д. M., 2015 б
надаи належала помщикам, монастирям, церкв^ Селянське господарство у Галичиш за характером було переважно малоземельним, унаслщок цього близько половини вшх селянських господарств стали нерентабельними. У зв'язку з цим Австршська монархiя намагалася вижити старе польське феодальне право i поширити на територп захщноукрашських земель свое цивiльне законодавство, що надало новий поштовх для економiчного зростання селян [2, с. 89].
Цившьний кодекс Австрп був введений у дш 1 шчня 1812 р. для вше! Австрп: 1 сiчня 1812 р. - для Галичини, Володимерп (Лодомерп) та Буковини; 1 листопада 1815 р. - для окрупв Велiчки та Подгужи; 1 лютого 1816 р. - для земель Тернопшьщини.
Варто зазначити, що положення цього Кодексу, незважаючи на його громiздку структуру, досить детально регулювали вщносини договiрного права. Зокрема, норми акта передбачали можливiсть укладання договорiв найму нерухомого майна, предметом якого могли бути також лiсовi земельнi дiлянки.
Що стосуеться природоохоронного регулювання, яке прямо чи побiчно впливало на режим природокористування, то витоки оргашзацп охорони лiсiв в iмперi! Гасбургiв мають дуже давш традицп. В результат приеднання до Австрп' Галiсiйських i буковинських земель на них почали дiяти прийнятi в 1782 р., а потм у 1807 р. Лiсовi унiверсали.
Велику роль для розвитку люокористування вiдiграло скасування кршосного права. У 1848 р. iмператор Фердинанд I видав Закон про скасування феодальних повинностей селян у Галичиш. Вартють утрачених повинностей компенсувалася шляхтi з казни (2/3 вартост); замiсть третини вартостi повинностей з помщиюв знiмалися т.з. «опiкунськi обов'язки» (лiкування селян, допомога за надзвичайних обставин). Iснуючi сервiтути залишаються недоторканими, за користування ними селяни повинш були вносити панам плату, що визначалася угодами. Селяни отримали серв^утш права випасання худоби на толош й стернi та збирати квгга у лiсi, всi iншi сервпути були оплатними на користь помщиюв [17, с. 114-115], зокрема право заготiвлi
деревини тощо.
Однак, як правильно зазначае Б. В. Кшдюк, найбшьше значення у справi використання i охорони лiсiв вщграв прийнятий 3 грудня 1852 р. 1мперський закон про лiси (Reichsforstgesetz). Попри те, що з моменту його прийняття пройшло твтора столiття, звертае на себе увагу сувора регламентащя, а також продуманiсть документа, що складався з 77 статей, об'еднаних у 7 роздшв та наявнють у ньому чотирьох додаткiв.
Правовими особливостями Закону було таке.
По-перше, люи подiлялися на три категорп: державнi, приватнi, товариств чи комунальш Лiсовим законом 1852 р. до державних вщнесено лiси, якi перебували у державнiй власностi та вщ iменi i, безумовно, в штересах держави, управлiння ними здiйснювалося державними органами (урядом) [9, с. 10].
Комунальш або громадськ люи належать мюьким i сiльським громадам; приватш - окремим громадянам («обивателям»), орденам, монастирям, товариствам, якi опиралися на приватно-правовi вiдносини. Лiси подiлялися на три категорп: I - люи, що належали органам мюцевого самоврядування та 1'х громадським закладам; II - церковш лiси; III - люи фундацш на цiлi освгги та гуманiтарнi проекти.
До I категорп належали люи краю, провшцп, повпу, дохiд вiд яких направлявся на потреби мюцевого самоврядування чи повггу; люи Гмш, дохiд вщ яких був призначений на покриття витрат мiсцевого бюджету; люи, що складали майно Гмши, дохщ вщ яких служив джерелом забезпечення уповноважених члешв ГмГни; лГси i люов1 землi, якГ стали загальною власнютю i були призначенi для загального користування.
До II категорй' вщносилися лГси, що належали до майна релтйного фонду; лГси, дохГд з яких складав частину дотацiй епископалв i приходГв, що використовувалися для оплати праш архiепископа, епископа чи священика; люи, що складали окремий маеток певного релтйного храму, дохщ вщ яких
був призначений для витрат на утримання церковних будiвель i здшснення богослужшня; люи, що належали до майна монастирiв i духовних конгрегацш.
До III категорп вгдносилися люи фундацш для утримання шкш та шститупв; люи фундацiй для утримання бiблiотек; люи фундацiй для утримання установ для убогих i хворих; сирГтських установ; люи фундацш для видшення стипендiй для убогих учшв; люи релiгiйних фундацiй на побожну мету; люи громадських i приватних фундацiй на утримання шших гуманiтарних установ [8, с. 74].
Громадськ люи, як правило, не шдлягали подшу. Подш шших лшв регулювався законами про подш та злучання земель («грунлв») [15, с. 62].
По-друге, продаж люГв i будь-який подш !х на частини регулювався виключно законами земельного права Гмперп.
По-трете, незалежно вгд форми власност вш люи шдлягали контролю з боку Гмперсько!' люово1' адмшютрацп.
По-четверте, заборонялася змша цшьового призначення люових земель без отримання дозволу люово!' адмшютрацп [7, с. 44].
З метою точного дотримання вимог Закону щодо ведення люового господарства на власниюв достатньо великих люГв (конкретний розмГр вказувався) покладався обов'язок залучити люових господарГв, як мали необхгдш знання. Була встановлена заборона на використання люових земель в шших цшях без вщповщного дозволу.
Закон про люи (1852 р.) зобов'язав проводити залюнення свГжих зрубГв на державних i громадських землях упродовж термшу, що не перевищував п'яти роюв. У приватних люах допускався i бшьший термш за наявност поважних причин i за умови дотримання власником певно!' процедури. Стосовно ж задавнених зрубГв Закон передбачав, що кожного року повинна залюнюватися та частина зрубу, яка вгдповгдае його вшу. Заборонялося спустошувати будь-який лю, тобто вчиняти дп, як зашкоджували б подальшому вирощуванню дерев чи робили його цшком неможливим. Також заборонялося таке поводження з люом, внаслгдок якого сусгдш люовГ дшянки
могли б ушкоджуватися вирами. Особливо це стосувалося суцшьного вирубування. Тому в pa3i його проведення припис документ досить детально регламентував окремi види заготiвлi недеревних ресуршв лiсу.
В. Непийвода також звертае увагу на те, що порядок заготiвлi лiсовоi пiдстилки i гшля в цьому Законi був розроблений значно глибше, нiж, наприклад, у чинному Люовому кодексi Украiни 2006 р. [15, с. 62-63].
Таким чином, проведене дослщження дозволяе дшти висновку, що практично весь перюд XIX ст. в юторп вггчизняного лiсового права характеризуеться: 1) удосконаленням форм власностi на лiси; 2) збшьшенням лiсу як економiчного ресурсу; 3) прийняттям ц!^' низки нормативних аклв у сферi охорони лiсiв; 4) розвитком внутрiшньодержавних та зовшшньодержавних ринкiв збуту лiсовоi сировини.
Список лггератури:
1. Бобров Р. В. Директора Лесного департамента / Р. В. Бобров // Лесное хозяйство. - 1997. - № 6. - С. 17-19.
2. Бойко I. Правове регулювання цившьних вщносин на украшських землях у складi Австрп та Австро-Угорщини (1772 - 1918 рр.) [Електронний ресурс] / I. Бойко // Вюник Львiвського ушверситету. Сер.: Юридична. - 2013. - Вип. 57. - С. 88-96. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vlnu_yu_2013_57_14.pdf.
3. Быковский В. К. Правовое регулирование использования лесов на землях лесного фонда : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / В. К. Быковский. - М., 2008. - 245 с.
4. Елизаров Д. В. Гражданско-правовые проблемы аренды недвижимого имущества : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Д. В. Елизаров ; Дальневост. федер. ун-т. - Владивосток, 2011. - 22 с.
5. Законов В. А. Лес как благо и символ : автореф. дис. ... д-ра филос. наук / В. А. Законов. - Тюмень : Изд-во ТГУ, 2001. - 50 с.
6. Iсторiя Украши : поаб. / за ред. Г. Д. Темка, Л. С. Тупчieнка - К. : Вид. центр «Академiя», 2001. - 480 с.
7. Кгндюк Б. В. Правове регулювання охорони лiсiв на украшських землях у складi Росшсько! та Австро-Угорсько! iмперiй / Б. В. Кшдюк // Часопис Кшвського ушверситету права. - 2009. - № 3. - С. 41-45.
8. Клапчук В. М. Люове та мисливське господарство Галичини : [монографiя] / В. М. Клапчук, О. Р. Прошв ; Прикарпат. нац. ун-т iм. Василя Стефаника, 1вано-Франюв. обл. упр. люового та мислив. госп-ва. - 1вано-Франювськ : Фолiант, 2011. - 432 с.
9. Коритко Л. Я. Види лiсiв зпдно австршського люового законодавства друго'1 половини XIX ст. / Л. Я. Коритко // Рег8рек1умс2епе opracowania Ба nauka 1 technikami - 2010 : мiжнар. наук.-практ. конф., 7-15 листоп. 2010 р. : тези доп. - Ргеетув!, 2010. - С. 9-11.
10. Крассов О. И. Право собственности на леса / О. И. Красов // Экологическое право. - 2006. - № 2. - С. 12-15. - [С. 13].
11. Кульчицький В. I. Джерела, структура, основш положення Австршського Цившьного кодексу 1811 р. / В. Кульчицький, I. Левицька // Вюник Львiвського
ушверситету. Сер.: Юридична. - 2009. - Вип. 48. - С. 46- 51.
12. Лесное право : учеб. пособие / А. Ю. Пуряева, А. С. Пуряев. - М. : Деловой двор, 2009. - 407 с.
13. Мелехов И. С. Очерк развития науки о лесе в России / И. С. Мелехов. - М. : Изд-во АН СССР, 1957. - 207 с.
14. Нарышева Н. Г. Развитие законодательства о городских лесах / Н. Г. Нарышева // Экологическое право. - 2012. - № 1. - С. 7-13.
15. Непийвода В. Вплив австршського Закону про люи (1852 р.) на люове господарство в Галичиш / В. Непийвода // Право Украши. - 1999. - № 3. - С. 61-65.
16. Соловгй I. П. 1нструменти люово'1 пол^ики в умовах формування ринюв еколопчних послуг лiсiв / I. П. Соловш, Л. Ф. Монастирська // Науковий вюник Нацюнального люотехшчного ушверситету Украши. - 2005. - Вип. 15.7. - С. 119-125.
17. Третяк А. М. Iсторiя земельних вщносин i землеустрою в Укрш'ш : навч. поаб. / А. М. Третяк. - К. : Аграрна наука, 2002. - 280 с.
18. Фролова О. В. Правовое регулирование режима охраны и использования лесных ресурсов в России XVIII - начала XX вв. : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 [Электронный ресурс] / О. В. Фролова. - М. : РГБ, 2003 - 186 с.
19. Ярыгин М. М. Лес как важнейший компонент биосферы. Эволюция биосферы / М. М. Ярыгин // Вестник Тамбовского университета. - 2011. - Вып. 3 (Т. 16). - С. 923-927.
Микулин Д. М. Развитие лесного права на украинских землях в XIX веке.
Исследованы особенности правового регулирования отношений использования и охраны лесов на украинских землях в составе Австро-Венгерской и Российской империй в XIX в. Рассмотрены основные законодательные акты в сфере лесного права в этот исторический период. Определены различия в урегулировании лесных отношений на территории Австро-Венгерской и Российской империй.
Ключевые слова: право лесопользования, охрана лесов, право собственности на леса, Австро-Венгерская империя, Российская империя.
Mikulin D. M. Development of forest law in ukrainian lands in the XIX century.
Investigated the features of legal regulation of relations and use of forests in the Ukrainian lands in the Austro-Hungarian and Russian empires in the XIX century. Viewed the basic legislative acts in the forest law in this historical period. Determined differences in the regulation of forest relations in the territory of the Austro-Hungarian and Russian empires.
Key words: right to the use of forest, forest protection, ownership of the forest, the Austro-Hungarian Empire, the Russian Empire.
Розширена анотащя
статт Мiкулiна Д. М. А. С. на тему: «Розвиток люового права на украшських землях у XIX столгтл»
Mikulin D. M., Competitor of the Department of Environmental Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: Development of forest law in ukrainian lands in the XIX century
Problem setting. The author has studied in the article forestry legislation of Austro-Hungarian and Russian empires that was in force on the territory of contemporary Ukraine in the XIX century.
Paper objective. Attention has been paid to the legal regime of property on forests that was determined by the main legislative acts of these countries, special features of the legal turnaround of state forests, the procedure for saling forest lands and acquisition of rights on forest lands in the order of usucaption. The author has additionally studied the special features of state management in state-owned forests. The legal effect of the abolition of serfdom and giving farmers land in the Russian and Austro-Hungarian empires has been studied. The regulations of civil law in these monarchies have been analyzed, in the framework of regulating the relations of private property on forests and the rights and duties of private owners. The scientist has separately compared the rules of civil law in Austro-Hungarian and Russian empires that regulated the relations of rent (lease) of forests.
Paper main body. The attention has been paid to the essential terms of renting forests: the subject of rent, the term of using forest and fee for rental use. The specifics of charging for the use of forests under the conditions of legislation of the Russian Empire depending on form of property on forests - state, public or private. The specifics of this category of forests, their target destination, subjects to whom these forests can be fixed on, and the peculiarities of implementating the income from renting forests of relevant category.
The author has drawn attention to the problems of normative regulation and state control over forest use in the two monarchies. The differences in state control in the sphere of protecting forests in Austro-Hungarian and Russian empires have been compared. The legislation that put additional duties on forest users, due to the need for protecting natural sustainable use of resources has been examined.
The features of management by the owners of large forest establishment, as well as legislative regulation of issues of target directed use of forest lands.
Conclusions. The researcher has studied the features of using forest easements in modern Ukraine in the XIX century. The attention is paid to a set of rights and obligations that arose for users under forest easements. The emphasis has been given to the specifics of the right of indirect forest management in the two empires in the indicated historical period. There has been made a number of original conclusions.
Key words: right to the use of forest, forest protection, ownership of the forest, the Austro-Hungarian Empire, the Russian Empire.
