CC BY
26
Some achievements of the research with Picea pungens Engelm in planting of industrial towns at south-eastern Ukraine are presented. The species representativeness is determined for urban plantings of various kinds including parks, public gardens and streets, as well as the age of plants and their vital capacity. The species representation in plantations ranges from 3 per cent in parks and street plantations to 16 per cent in public gardens. In park zones and street plantations the age of trees is between 10 and 50 years old while in public gardens up to 40 years old. It is specified that with Picea pungens in the age of 30 years old there appear the signs of aging and reduction of vital capacity. The conclusion is made that in the plantings of industrial towns the old Picea pungens trees require substitution for young plants as soon as they reach the age of 40 years old (for public gardens) and 50 years old (for parks and street plantations).
Keywords: urban dendroflora, kind of plantings, vital capacity, age category.
УДК 630*17(075.8)
ДЕЯК11СТОРИЧН1АСПЕКТИ Л1С01НВЕНТАРИЗАЦН I ПРАВ ВЛАСН0СТ1 НА Л1СИ У ЗАХ1ДН0МУ I ЦЕНТРАЛЬНОМУ П0Л1СС1УКРА1НИ П.Г. Хомюк1, А.М. Редькович2, В. О. Максимов3
Проаналiзовано юторто становлення люошвентаризацшних та люовпорядних ро-6iT на територи Захщного i Центрального Полюся. Наведено нормативш акти, яю вь дображають поступове вдосконалення пiдходiв до швентаризацп лiсiв.
Наведено юторичш даш про оргашзащю люовпорядкування у люах, вдосконалення вимог до розрахунку обсяпв користування деревиною, встановлення вжу головного користування, подано перелж люовпорядних шструкцш.
Охарактеризовано шдходи до формування прав власностi на люи. Наведено нор-мативнi акти, яю регламентують право власностi на землю i лiс. Описано особливост оформлення лiсiв комунально! власностi, ix сучасний стан.
Ключов1 слова: право власност на лiс, комунальна власнють, лiсоiнвентаризацiя, лiсовпорядкування, нормативний акт, люовпорядна iнструкцiя.
Незважаючи на iснування на територи Захщного i Центрального Полюся Укра'ши рiзних державних утворень, люи завжди були об'ектом власностi, в яких здшснювали лiсоiнвентаризацiйнi i господарсью заходи. Територiя По-лiського регюну завжди характеризувалася високими показниками люистоси (40-55 %) й тому мала тдвищену увагу з боку власниюв й покупцiв лiсу.
З iсторичних лiтописiв i найперших руських закошв можна довiдатися, що з давшх часiв найцiннiшими вважали тi люи, яю були важливими мисливсь-кими упддями князiв, використовували для заготiвлi меду i воску на територ11 монастирiв, захисту вiд кочiвникiв та ш. [14] Проте вже на той час виникали ок-ремi елементи лiсового законодавства, спрямованi на облш i впорядкування ви-користання люових ресурсiв. Так, у XVI ст. у люах з'явилися межовi знаки, яю роздiляли ix на мисливсью i бортницьк1 угiддя, при цьому чггких нормативiв щодо розмежування лтв мiж власниками не було.
1 доц. П.Г. Хомюк, канд. с.-г. наук - НЛТУ УкраТни, м. Львш;
2 нач. лкокомплексу А.М. Редькович - ДП "Цуманське лкове господарство", смт. Цумань;
3 здобувач В.О. Максимов - НЛТУ УкраТни, голова кооперативу СВСК "Селянський л1с", м. Костоп1ль
Першi права власноси на лiс були пов'язат з !х функцiональним вико-ристанням та призначенням: вотчинт - люи родових помiсть приватних оиб; помкт - люи в помiстях, яю роздавали приватним особам за службу; загальт -люи, в яких право власностi чи право користування було роздшено мiж кшько-ма власниками; поверстовi - люи, яю належали казнi (державi). При цьому ок-ремо видiляли заказт люи, в яких охоронялися зубри, тури, олеш. Вперше для всiх лгав, незалежно вiд права власностi, встановлювали заказнi вiдстанi, а в !х межах - заказнi i незаказш деревнi породи.
У першiй половиш XVII ст. почали описувати засiчт люи, у яких буду-вали засiки - фортифiкацiйнi споруди з повалених дерев. 1х позначали межами, на поворотах яких ставили межовi знаки. Оскшьки засiки - це окремi ланки ук-рiплень оборонно! лши вiд набiгiв татар, описи лгав мiстили i вказiвки про при-датнiсть !х для заик. Для цього по^бно було знати породний склад дерев i !х наближений вiк [2].
До початку XVIII ст. на територи Захвдного i Центрального Полiсся Ук-ра!ни лiсового господарства, як системи заходiв, якi регламентують користування люовими ресурсами, не iснувало. Також не було потреби суцшьного об-стеження лiсiв, оскiльки !х було достатньо, а державш i власт потреби в дере-винi задовольнялись практично безперешкодно. Оскiльки Полiсся було тради-цiйно пов'язане з болотистою мюцевютю й, вiдповiдно, вiдсутнiстю дор^, то будiвельнi товари, продукти харчування, а також заготовлен круглi люоматерь али транспортували повноводними i судноплавними на той час рiчками: Стир, Горинь, Случ, Стохiд, Турiя, Уж, 1ква, Тетерiв, Уборть, Словечна [15].
Однак, з виникненням рiзних промислових виробництв (вироблення поташу, скипидару, дьогтю, деревного вугiлля, скла, селггри, солi та iн.), у люових масивах створювали буди (виробництво поташу), гути (скляш заводи), бурти (виробництво селiтри), яю потребували значно! юлькоси деревини, що й спону-кало до перших обстежень великих за площею лiсових масивiв. Першi люош-вентаризацiйнi роботи на територи Захщного i Центрального Полiсся Украши датуються серединою XIX - початком XX ст. [1]. При цьому розвиток люово! справи стримувала ввдсутшсть точних ввдомостей про площi лiсiв, запаси деревини, розподш масивiв за породами та вжом.
На початку XIX ст. у Полюькому регюш основну частину населення ста-новили селяни. Так, за даними "Статистического временника Российской Империи" у Волинсьюй губерни 88 % населених пунктiв становили села i хутори, в яких поживало 74 % всього населення [15]. З огляду на це, тд час облшу кате-гори земель обмежувалися лише розподiлом на ршлю, сiнокоси, пасовища, а також люи, у яких велося, переважно, вогневе сшьське господарство.
Одними з перших облшових даних про люи на територи Захiдного i Центрального Полкся можна вважати шформащю, отриману в 1736-1742 рр., коли за дорученням Адмiралтейськоí колеги було описано люи по берегах Десни i Днiпра для потреб кораблебудування. Виявилось, що на безмежних просторах Московського Царства було не так вже й багато деревосташв, придатних для кораблебудування i доступних для вивезення чи сплаву. Саме в цей час з'явля-ються укази Петра I, спрямоваш на пошук, охорону, рацiональне використання i ввдновлення корабельних лiсiв [2].
Першi люошвентаризацшт роботи з виявлення корабельних лгав проведено в 1854 р., коли був протаксований iз влаштуванням просiк i встановленням стовпiв iз спецiальними клеймами Житомирський гай [14]. У 1860 р. на терито-ри сучасно! Житомирщини вперше виконано облш лiсiв Корабельно! люово! да-ч^ в якiй довгий час рубки проводили без будь-якого плану. Дерева, яю вико-ристовували для кораблебудування, подшяли на два розряди: до першого вщно-сили дуб, модрину i сосну, до другого - бук, вiльху, осику, ясена, клена, ялину, липу i березу [14]. Також було визначено й вимоги до площ таких лгав - не менше 600 га, а шзшше - не менше 300 га (кiлькiсть надiйних корабельних дерев мала бути не менше 50 шт. на десятинГ). За тодшшми вимогами люошвента-ризаци дубовi корабельнi га! залежно ввд вiку i складу роздiляли на три розряди:
I) насадження iз значною кiлькiстю пристигаючих i благонадшних дерев (вiд 30 до 38 см у вщземку i 4-6 м довжини до перших сучюв) не менше 50 дерев на десятиш;
II) га! з невеликою кшьюстю або зовсiм без пристигаючих корабельних дерев, але в яких було багато благонадшних дерев таких розмiрiв i тако! середньо! чисельностi на десятинi, як i для I розряду.
III) насадження, в яких зростали переважно молодi дерева (30-50-рiчнi чи вщ 13 до 20 см у вщземку i 2-3 м довжини до перших сучюв).
Проте опис насаджень, придатних для кораблебудування, виконували за обмеженими швентаризацшними одиницями, чого було недостатньо для характеристики !х загального стану. Бшьше того, в основу планування ведення люо-вого господарства на замшу постшного люокористування щораз бiльше покла-дався фшансовий пiдхiд до лiсiв як до засобу примноження прибутюв держав-них i приватних лiсiв. Для цього як у казенних, так i в мюьких та заводських дачах, корабельш лiси ввдмежовували не лише за родовою ознакою, але й за зруч-шстю транспортування !х до портiв.
У 1894 р. проведено повторну швентаризащю Корабельного лку з бiльш детальним описом насаджень, який все ще залишався доволi загальним [14]. На основi iнвентаризацiйних даних план господарства було складено без урахуван-ня господарських i державних iнтересiв i мав едину мету -пiдвищення дохщ-ностi масиву на основi суцшьних рубок. Щоб хоч якось впорядкувати господар-ство, черговi лiсоiнвентаризацiйнi i лiсовпоряднi роботи з високим ступенем де-тальностi було проведено у 1904-1907 рр. не люовпорядною партаею, а силами мiсцевого населення. При цьому вкрит лiсовою рослиннiстю землi було роздь лено на чотири господарства: дубове з обертом рубки 240 роюв, соснове -120 роюв, твердолистяне (граб, клен, берест, ясен) - 80 роюв, м'яколистяне -60 роюв. Було прийнято таку тривалють клаив вжу: для дуба - 40 роюв, сосни, твердолистяних i м'яколистяних - 20 роюв [13].
Поряд зi становленням наукових пiдходiв до облшу й використання люо-вих ресурмв тривало хижацьке винищення лiсiв - тшьки за 1905-1906 рр. у дубовому господарст було вирубано бшьш нiж 10-рiчну лiсосiку. Також варто зазначити, що першi роботи з швентаризаци i проектування ведення люового господарства виконували у т. зв. приписних люах найпростiшим способом - методом подшу за люоиками [14].
Потрiбно зазначити, що незважаючи на високий, як на той час, рiвень обл^ лiсiв i проектування господарських заходiв, бiльшiсть нормативних актiв так i залишались на паперi, не втiлюючись в життя. Це пояснювалось одшею причиною - зацiкавленiстю приватних люовласниюв в отриманнi максималь-них прибутюв без урахування iнтересiв лiсового господарства. Ввдомо [4], що принципи швентаризаци та органiзацii лiсового господарства було перенесено в готовому виглядi iз Захiдноi ввропи - особливо з Имеччини. Однак виявлена з часом непридаттсть окремих европейських прийомiв на територи тодiшнiх державних утворень спонукала господарниюв розробляти такi прийоми, яю ввд-повiдали б мiсцевим умовам.
У 1922 р. у регют було призначено черговi швентаризацшт роботи, ма-терiали яких виявились недостатньо достовiрними. У 1930-1933 рр. тсля люо-економiчного обстеження був значно знижений вш головноi рубки: для дуба -160 роив, сосни - 100, вшьхи - 60 та осики - 40 роив. Рубки проводили видша-ми, в окремих випадках - кварталами без дотримання ширини люоики, термь тв i способiв примикання. У 1936 р. Корабельний люовий масив було ввднесе-но до водоохоронноi зони, а в 1938 р. у ньому проведено люовпорядкування на основi детальних лiсоiнвентаризацiйних матерiалiв [14] та здшснено подiл на три господарсью частини: експлуатацiйна, зелена зона i захисно-автодорожня. У всiх госпчастинах видшено постiйнi (дубове i соснове високостовбурт) i тимчасовi (твердолистяне, осикове i березове) господарства.
Пiд час люовпорядкування 1956-1957 рр. для всiх порвд було прийнято 10-рiчнi класи вжу. Вiк рубки встановлювали для кожного господарства.
Вщомо, що питання люошвентаризаци i лiсовпорядкування регламенту-ються люовпорядними iнструкцiями. Першу лiсовпорядну iнструкцiю тд наз-вою "Инструкция для таксационных работ в лесных дачах, избираемых для ведения правильного лесного хозяйства", яку розробив й уклав Ф.К. Арнольд, було опублжовано в 1845 р. Державним люовим управлшням Роси [1]. У нш мета лiсовпорядкування була дуже обмежена: "лесоустройство имеет целью определить точное количество лесных материалов, которые без оскудения даже ежегодно в определённых участках может быть вырубаемо, прекратить неправильную рубку, облегчить охранение и контроль и сообразить удобоисполнимые и успешнейшие меры к возобновлению вырубаемых пространств'.
План люового господарства складали за юридичними, а шзтше за вшь-но-утвореними люовпорядними чи господарськими дачами. У 1854 i 1859 рр. було опублжовано "Инструкцию для устройства и ревизии лесов" i "Правила для устройства государственных лесов", в яких значну увагу придшяли точ-носи облшу лку - рекомендували проводити точний опис насаджень, видшяти видши за породою, вiком, повнотою, з детальним описом мiсцезростання [1]. Надалi лiсовпоряднi iнструкцii неодноразово перевидавалась у 1870, 1884, 1887, 1894, 1900 та 1908 рр.
Починаючи з 1900 р., для бшьшо'1' зручноси тд час складання плану ве-дення господарства i практично'1' його реалiзацii було введено поняття "госпо-дарство", тд яким розумiли сукуптсть окремих деревостанiв, територiально розрiзнених у межах господарсько'1' частини чи люово'1' дачi, якi становлять гос-подарське цше i потребують особливих господарських заходiв i розрахункiв.
Остання шструкщя дореволюцшного перiоду (1914 р.), в якш було уза-гальнено розвиток люовпорядкування за 70 рокiв, характеризувала завдання ль соiнвентаризацii i люовпорядкування як: "Устройство казённых лесов имеет целью составление для них планов правильного лесного хозяйства". Шд пра-вильним люовим господарством розумiли отримання з люу постiйноi найвищо'1 дохвдноси i найвищого постiйного користування вима нелiсовими площами.
З метою обгрунтування найвищого прибутку i пошуку шляхiв його отримання, лiсовпорядники того часу наводили розгалужеш обстеження ринюв збу-ту, коливань ринково'1 щни на деревину, вирахування такс на деревину на коре-нi. Однак щ економiчнi дослiдження стосувались лише вузького кола питань, яю були доречними тшьки в межах окремих лiсових дач. П1сля 1917 р. виникла потреба впорядкувати колишнi приватш лiси, розмiщенi, переважно, у важли-вих промислових районах. В урядовому актi вiд 5.04.1918 р. про нацiоналiзацiю лiсiв царсько'1 Роси наголошувалось: "... все леса нужно привести в известность и организовать в них хозяйство".
У 1918 р. почалось обстеження колишшх приватних лгав. Документаци з швентаризаци цих лгав у бшьшоси випадюв не було: !х або не складали, або було знищено. Тому, на основi виданих у 1918 р. "Правил учёта и описания бывших частновладельческих лесов", люовпорядники виконали велику роботу з облжу лiсiв [13]. У 1923 р. було прийнято Люовий кодекс, який встановлював видшення лiсiв загальнодержавного, мiсцевого й особливого значення, а вже в 1924 р. було складено шструкщю з виявлення лгав мюцевого значення, закрш-лених за сiльськими чи мiськими громадами. У шсляреволюцшний перiод для впорядкування лгав загальнодержавного значення застосовували шструкщю 1914 р. Однак, як сама шструкщя, так i доповнення до не!', не ввдображали ви-мог, яю ставило народне господарство.
У зв'язку з тим, що люове господарство мало б спрямовувати свою дь яльнiсть на створення умов для швидкого розвитку лiсозаготiвельноi промисло-востi, перед лiсовпорядниками постали новi завдання. Так, "Инструкция для устройства, ревизии устройства и лесоэкономического обследования общегосударственных лесов РСФСР", яку видано в 1926 р., виходила iз задоволення потреб народного господарства в деревищ повного i ращонального використання вмх видiв користування люом, покращення складу i росту лiсiв у зв'язку з пок-ращенням продуктивностi грунтав. Вона передбачала введення методiв кламв вiку з чергуванням лiсосiк на площадках i дiлянках. Завдання люовпорядкуван-ня було сформульовано таким чином: "Лесоустройство имеет целью составление планов правильного лесного хозяйства по лесничествах и их частях с таким расчётом, чтобы они допускали их объединение по районах, а в окончательном результате давали бы возможность установления единого общего плана лесного хозяйства РСФСР" [13].
Вперше в люовпоряднш практищ було представлено роздш про особли-воси влаштування захисних лiсiв. Перша люовпорядна iнструкцiя колишнього СРСР мiстила основнi положення дореволюцiйних iнструкцiй. Було збережено розумшня плану як прогнозу i передбачення, а галузевий план представляв собою сумарний план за окремими люовими дачами. На початку 30 роив було
створено "Временные правила для устройства, ревизии и лесохозяйственной рекогносцировки общегосударственных лесов РСФСР и для составления плана их эксплуатации", яю використовувалися на територй' полюького регюну [13].
Люовпорядш роботи 3i складання планiв господарства вщповвдно до вказаних правил мали проводити на територй' лiсоекономiчного району i в будь-якому випадку не менше, нiж на площi одного люгоспу. Правила були ре-альним кроком вперед у теори i практицi лiсовпорядкування. Причиною вщмо-ви ввд подальшого користування ними слугувало розширення завдань, постав-лених перед люовпорядкуванням (складання планiв лiсоексплуатацii об'еклв, проектування лiсозаготiвельних пiдприeмств i заводське будiвництво). Вихiд було знайдено в оргашзаци комплексних експедицш, якi включали до свого складу спецiалiстiв шженерного профшю, а лiсовпорядкуванню вiдводилась лише роль швентаризаци лiсового фонду.
У 1936 р. було оргашзовано Головне управлшня лiсоохорони з переве-денням водоохоронних лiсiв европейсько'' частини СССР тд його керiвництво. Це зумовило потребу проведення лiсовпорядкування у цш зонi в найкоротшi термши i на бiльш якiснiй основ^ У зв'язку з цим в 1937 р. було видано "Инструкция для устройства лесов водоохранной зоны", в якш цт люовпоряд-кування було визначено у виглядi оргашзаци люового господарства [13].
Згiдно з щею iнструкцiею поняття про оберт рубки було замшено на вж рубки, який Грунтувався на кшькюнш i технiчнiй стиглостях. У люах першо'' групи, де використання деревини не було основним, рекомендували вш рубки тдвищувати до вiку природно'' стиглостi. З утворенням Головлiсохорони в 1936 р. люництва, як господарчi ланки, випадали з плану господарства, через що вони залишились без люошвентаризацшних матерiалiв.
У 1938 р. шструкщю видано в новому варiантi пiд назвою "Инструкция для полевых лесоустроительных работ по лесам водоохранной зоны". Вона уточнювала цт люового господарства у водоохороннiй зонi, визначала, що план лiсового господарства мае складатися з генерального i перспективного плашв на п'ятирiчку. У роки Велико'' Вггчизняно'' Вiйни для регюну Полюся ль соiнвентаризацiйнi i люовпорядш матерiали практично повнiстю було втрачено.
У 1946 р. тд керiвництвом А.В. Тюрша видано нову iнструкцiю для влаштування i ревiзii водоохоронних лгав [13]. Безумовно, вона була важливим етапом у справi розвитку люовпорядкування i передбачала, окрiм посилення водоохоронних i захисних властивостей люу, ще й захист сiльськогосподарських земель ввд розмиву. Напрями лiсового господарства в шструкци подано залеж-но ввд груп лiсiв. У зв'язку з оргашзащею в 1947 р. Мшстерства лiсового господарства СРСР i з передачею йому вмх лiсiв, за винятком колгоспних, шструк-ц1ю 1946 р. було введено в дта на всiй територй' колишнього СРСР. У нiй пе-редбачали бiльш детальний пiдхiд до люошвентаризацшних робiт, встановлен-ня вшу рубки, надавали великого значення проектуванню люокультурних, люо-захисних i протипожежних заходiв.
Враховуючи незручностi, яю виникли пiсля того, як одиницею управлшня стали вважати люгосп, а не люництво, iнструкцiя декларуе потребу забезпе-чення документами лiсовпорядкування та люошвентаризаци всi лiсництва. У
1952 р. видано нову шструкщю, розроблену Мшстерством люового господар-ства СРСР, осюльки iнструкцiя Головлiсохорони передбачала виконання робiт за трьома розрядами, що аж нiяк не могло виршувати нових завдань державних дiячiв того часу.
"Инструкция по устройству и обследованию лесов государственного значения СССР" [13], складена за результатами роботи комга!' у складi Б.1. Громова, Б.А. Козловського, П.П. Мариновича, А.Я. Родiонова i В.1. Соловйова, ви-гiдно вiдрiзнялась вiд попереднiх. За цieю шструкщею лiсовпорядкування мае виходити iз завдань найбшьш рацiонального використання i розширеного вщ-творення деревних запасiв i вие'1 продукци лiсового фонду, оргашзаци охорони i захисту насаджень, регламентуючи проведення лiсовпорядчих робiт з дифе-ренцiацiею за породами, способами i ступенем детальноси залежно вiд еконо-мiчних, природно-iсторичних умов, стану насаджень, розподшу ïx за класами боштету i значення лiсу в народному господарства
Iнструкцiя передбачала диференцiйований шдхвд до утворення госпо-дарських частин залежно ввд груп i категорш лiсiв, особливостей лiсiв промис-лового значення, потребу задоволення мюцевих потреб у деревиш. Особливе значення надавалось аерофотознiманню i аеротаксаци лiсiв. 1нструкщя реко-мендувала встановлювати вiк рубки на основi стиглостей лiсу: техшчно!', юль-кiсноï, вiдновлювальноï i природно!'.
У зв'язку з реорганiзацiею управлшня лiсового господарства, виникла потреба в новш iнструкцiï iз влаштування державного люового фонду СРСР. 1х було видано в 1964 р. i передбачала вона подальше вдосконалення методiв, тех-нiчниx прийомiв iнвентаризацiï лгав i проектних розробок люовпорядкування з урахуванням вимог того часу i визначала мiсце лiсовпорядкування, його роль в единому процес органiзацiï i розвитку люового господарства i люово!' промис-ловостi.
Завдання лiсовпорядкування було сформовано таким чином: а) приве-дення лгав до ввдома з наступним складанням проектiв органiзацiï i розвитку люового господарства; б) складання разом з iншими проектними оргашзащями генеральних планiв-сxем комплексного розвитку люового господарства i люо-во'1 промисловоси республiк, кршв i областей; в) швентаризащя лiсiв для вирь шення окремих спецiальниx завдань. Подальшi шструкци уточнювали лише ок-ремi моменти, залишаючи незмiнними основнi положення проведення люош-вентаризацiйниx i лiсовпорядкувальниx робгт
Окремим питанням пiд час оргашзащ!' люошвентаризацшних i люовпо-рядних робге на територи Заxiдного i Центрального Полюся було право власноси на лiси, яке регулювалося Земельним, Цившьним, Господарським i Люо-вим кодексами [3, 9, 10, 16]. До 1917 р. домшували двi форми власноси на землю i люи - приватна i державна, а вже Земельним кодексом Украшсько!' РСР до 2001 р. визнавалися державна, колективна i приватна власноси на землю. Шсля 2001 р. замiсть колективно'1 введено комунальну форму власностi на землi, а Ль совим кодексом 2006 р. - комунальна форма власностi лгав.
Загалом в iсторiï становлення комунально'1 форми власностi можна видь лити таю три перюди: 1) зародження мунщипально!' (комунально'1) власностi -
кшець XVIII-початок XX ст. ; 2) утворення комунально! власноси як видозмши державно!' - 1991-1996 рр.; 3) розмежування комунально! i державно'1 власнос-Ti - з 1996 р. Зпдно з Лковим кодексом Укра!нсько! РСР (1979 р.) yci лки пере-бували виключно у власносп держави [8]. Окремо було введено категорта колгоспш люи - "лЬси, якЬ знаходяться на землях, наданих колгоспам у безтермЬно-ве користування, i зареестрованЬ в установленому порядку в земельно-облжо-вих документах". Ведення люового господарства в колгоспних люах здшснюва-ли колгоспи ввдповвдно до "Положення про колгоспш лЬси".
До прийняття цього законодавчого акту комунальш шдприемства зпдно з окремими положеннями Земельного кодексу мали змогу отримувати у пос-тшне користування земл1, як1 вщносили до державно! форми власноси. Процедуру передавання таких земель з люового фонду колишшх колективних сшьсь-когосподарських господарств визначала мюцева влада, що стало причиною по-яви деяких обласних i районних комунальних шдприемств окремих територь альних громад, а також державних шдприемств АПК. Зпдно з1 Земельним кодексом Украши 2001 р. у комунальнш власноси перебували ус земл1 в межах населених пункпв, окр1м земель приватно! та державно! власноси [8]. Станом на 01.01.2011 р. 12,4 % площ1 державних люових земель перебувало у користу-ванш шдприемств, як шдпорядковаш органам мюцевого самоврядування.
Сьогодш в Укра!т функцюнуе значна кшьюсть люогосподарських шд-приемств комунально! форми власноси. Основну частину !х люового фонду становлять люи, передан! шд час аграрно! реформи шсля реоргашзаци колгос-тв у селянськ! спшки на шдстав! Указу Президента Украши ввд 03.12.1999 р. № 1529/99 [18]. За розподтом лкового фонду, який кнував у Лковому кодекс! УРСР (1979 р.), !'х дои називають "колгоспш лЬси". Абсолютна бшьшють земель, як перебувають у фактичному користуванш цих шдприемств, належать до земель люогосподарського призначення за межами мют i сш, i тшьки незнач-на !'х частина входить до меж населених пункпв.
1снуюч1 на сьогодн! правнич! документи не дають змоги територ1альним громадам повноцшно володгги люами на правах комунально! власноси, осюль-ки не досить чико визначен! повноваження сшьських та селищних рад щодо управлшня та контролю ведення люового господарства в них. Зпдно !з Земельним Кодексом так! повноваження може бути визначено в договор!, у якому обу-мовлюють умови володшня, користування та розпорядження земельними дь лянками. Запровадження у держав! адмш!стративно-територ!ально! реформи, змют п. 9 Люового кодексу [9] про те, що "право комунально'1 власностi на лЬси реалЬзуеться територiальними громадами безпосередньо або через утворенЬ ними органи мЬсцевого самоврядування" питання форми власносп на люи бу-дуть набувати щораз актуальшшого значення, що може призвести до ютотного збшьшення площ земель комунально! форми власносп. Проте, зпдно !з Законом "Про державну реестрацЬю речових прав на нерухоме майно та Хх обтя-жень" люи не вважаються нерухомим майном, а, отже, й не можуть бути об'ектом реестраци речових прав, а на люов! земл1 оформляються лише права користування люами.
Зпдно з чинним законодавством, суб'ектами комун^^м!' власноси мо-жуть бути: а) територiальнi громади первинного рiвня (жителi сш, добровшь-них об'еднань у сшьську громаду, селищ, мют); б) територiальнi громади вто-ринного рiвня (жителi районiв, областей); в) органи мюцевого самоврядування, якi забезпечують права власноси вiд iменi територiальноi громади. При цьому об'ектом права власноси поряд з майном, грошовими надходженнями та ш. мо-жуть виступати природш ресурси, зокрема й лiсовi.
Право ^му^льно!' власностi на лiси набуваеться у р^ розмежування в установленому законом порядку земель державноi i комунальноi власностi, а також шляхом передачi земельних дiлянок з державноi власностi в комунальну та з шших пiдстав, не заборонених законодавством. Тому, для належного офор-млення права комунальноi власностi потрiбно розробити ввдповвдний проект вiдведення земель, а також оформити акт, за яким встановлюються межi насе-леного пункту (за офщшними даними, на сьогодш такi межi затверджено у 56 % населених пунктав Украши).
Отже, до остаточного розмежування земель державноi i комунальноi власностi й оформлення на них право встановлювальних докуменпв, ввднесен-ня лiсiв до ^му^льно!' форми власностi е неможливим. Таю юридичш колiзii i незначна частка комунальних лiсiв не сприяють вдосконаленню !'х управлiння. Незважаючи на це, комунальш лiси мають важливе агролюомелюративне зна-чення, сприяють пiдвищенню родючосп сiльськогосподарських угiдь, е ефек-тивним природним засобом пiдвищення врожайностi сшьськогосподарських культур й збереження аграрних ландшафтав, в них здiйснюеться люогоспо-дарське виробництво зпдно з Люовим кодексом Украши на основi проекту ор-ганiзацii та ведення лiсового господарства.
Здебшьшого лiсовий фонд таких тдприемств представлений, дрiбнокон-турними дiлянками, яю розташованi серед сiльськогосподарських угiдь, що поз-начаеться на особливостях люогосподарського виробництва в них, зокрема:
• особливi лiсiвничi i типологiчнi умови для здшснення лiсогосподарських заходiв;
• ведення люового господарства, спрямованого на першочергове задоволення потреб теригорiальних громад;
• значний антропогенний вплив на лiсовi масиви;
• особливi функцп колишнiх колгоспних лiсiв, як1 були розташоваш близько до сiл i повиннi були забезпечувати мiсцевий попит на дрiбнi лiсовi матерiали, а також виконувати роль буферно! зони для лгав державного значення;
• представления люових масивiв окремими люовими гаями (дачами), якi розмi-щеш на значнiй вiдстанi один вщ одного, що ускладнюе виконання i контроль за здiйсненням лiсiвничо-технiчних заходiв;
• значнi обсяги самовiльних рубок внаслщок розпорошеностi конгурiв дiлянок земель люового фонду та !х близькосп до населених пункгiв.
Сьогоднi найважлившою проблемою подальшого розвитку лiсового господарства у комунальних люах е забезпечення !'х розширеного вiдновлення, оскiльки наявшсть площ суцiльних вирубок лiсiв та переважання у люовому фондi молодняюв i середньовiкових деревостанiв е факторами, яю впливають на виконання люами природоохоронних, рекреацiйно-оздоровчих i захисних функцш. Для досягнення потенцiйних показникiв продуктивносп деревостанiв
лiсового фонду комунальних пiдприемств переважаючих порiд варто обмежити штенсившсть проведення окремих господарських заходiв з метою забезпечення оптимально! ввдносно! повноти у вiцi головного рубання. Також одним iз зав-дань таких тдприемств мав би бути пошук шляхiв ефективного розвитку на ос-новi реально! оцшки свое! конкурентно! позици на ринку та обгрунтування адекватних рiшень зпдно з iснуючою ринковою кон'юнктурою.
Лггература
1. Бейлин И.Г. Очерки по истории лесных обществ дореволюционной России / И.Г. Бейли. - М. : Изд-во "Гослесбумиздат", 1962. - 159 с.
2. Головащенко В.П. Корабельный лес / В.П. Головащенко. - М. : Изд-во "Лесн. пром-сть", 1970. - 128 с.
3. Господарський Кодекс Укра!ни // Верховна Рада Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Дос-тупний з http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15
4. З юторп лiсового господарства Украши // Державне агентство люових ресурав Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article
5. Загальна характеристика лiсiв Укра!ни // Державне агентство люових ресурав Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article
6. Закон Украши "Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Украши щодо розмежу-вання земель державно! та комунально! власностi // Верховна Рада Украши. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5245-17
7. Закон Украши "Про розмежування земель державно! та комунально! форм власносп" // Верховна Рада Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1457-15
8. Закони про люи Укра!ни Радянського перiоду : / ДКЛГ Укра!ни, Науково-iнформацiйний центр люоуправлшня. Науково-технiчна iнформацiя. - 2009. - Вип. 4. - 63 с.
9. Земельний Кодекс Укра!ни // Верховна Рада Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
10. Люовий Кодекс Укра!ни // Верховна Рада Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3852-12
11. Про вдосконалення порядку управлшня люовим господарством // Державне агентство люових ресурав Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/1465-2009-%D1 %80
12. Про лiси сшьськогосподарських пiдприeмств. Наказ Мiнiстерства аграрно! политики Украши та Державного комитету левого господарства Укра!ни № 106/60 вщ 26.06.2000 р.
13. Развитие лесоустройства в СССР / Ред. колл. П.Н. Мороз, В.М. Павлов и др. Всесоюзное аэрофотолесоустроительное объединение Леспроект, 1967. - 313 с.
14. Редько Г.И. К истории лесного хозяйства России : учебное пособ. / Г.И. Редько. - Л. : ЛТА, 1980. - 84 с.
15. Статистический временник Российской Империи. - СПб. : Изд. ЦСК Мин. внутренних дел. - Т. - 1866. - Типография К. Вульфа.
16. Статистична шформащя / Держком. статистики Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua.
17. Цившьний Кодекс Укра!ни // Верховна Рада Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15
18. Указ Президента Укра!ни "Про невщкладш заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економжи" // Верховна Рада Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1529/99
Надшшла до редакцп 29.03.2016 р.
ХомюкП.Г., Редькович А.Н., Максымов В.О. Некоторые исторические аспекты лесоинвентаризации и прав собственности лесов в Западном и Центральном Полесье Украины
Проанализирована история становления лесоинвентаризационных и лесоустроительных работ на территории Западного и Центрального Полесья. Приведены норма-
тивные акты, которые отражают постепенное совершенствование подходов к инвентаризации лесов. Приведены исторические данные об организации лесоустройства в лесах, совершенствование требований к расчету объемов пользования древесиной, установления возраста главного пользования, перечислены лесоустроительные инструкции.
Охарактеризованы подходы к формированию прав собственности на леса. Приведены нормативные акты, регламентирующие право собственности на землю и лес. Описаны особенности оформления лесов коммунальной собственности, их современное состояние.
Ключевые слова: право собственности на лес, коммунальная собственность, лесо-инвентаризация, лесоустройство, нормативный акт, лесоустроительные инструкция.
KhomiukP.G., Redkovich A.N., Maksymov S.O. Some Historical Aspects of Forest Inventory and Forest Ownership in the Western and Central Ukrainian Polissia
Our study analyzes the history of establishment of forest inventory work in the Western and Central Polissia. We adduce legislation, which shows the gradual improvement of forest inventory approaches. Historical information concerning the organization of forest management in forests, improvement of methods of the forest products use calculation, definition of final felling age, and techniques of timber cruise are given. Different approaches to the forest ownership development are characterized. Regulations, which manage the rights of land and forest ownerships are stated and analyzed. Some features of communal ownership development and its current status are payed the most attention.
Keywords: forest ownership rights, communal ownership, forest inventory, forest inventory, regulation act, forest management techniques._
УДК 630*26:3 78.4(477.41)
СТАН ПОЛЕЗАХИСНИХ Л1СОВИХ НАСАДЖЕНЬ Б1ЛОЦЕРК1ВСЬКОГО НАЦЮНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
В.М. Хрик1, С.М. Левандовська2
Висвитлено результати ощнювання стану полезахисних люових смуг Навчально-дослщного люового господарства Бшоцерювського нащонального аграрного ушверси-тету щодо виконання покладених на них люомелюративних функцш. Проаналiзовано лiсiвничо-мелiоративнi показники смуг - склад, вж, конструкщя, ширина та захисна ви-сота. Виявлено лiсовi смуги, яю характеризуются низькою лiсiвничо-мелiоративною ощнкою i незадовшьним саштарним станом. Наведено основш положення реконструк-тивних заходiв, спрямованих на покращення загального стану полезахисних смуг у дос-лщжуваному люовому господарствг
Ключовi слова: агроландшафт, полезахисш лiсовi смуги, конструкщя, люомель оративна функщя, саштарний стан.
Вступ. Полезахисш лiсовi насадження виступають одним iз важливих засобiв створення стiйкого еколопчного каркасу, запобiгають воднiй та вировш ерози Грунту, сприяють покращенню мшроктматичних умов агроландшафту, пiдвищенню врожайностi сшьськогосподарських культур на прилеглих орних упддях. 1ншим аспектом значущостi полезахисних люових смуг е те, що разом iз заповвдниками та iншими еколопчно цiнними природними об'ектами !'х внесено до нацiональноi екологiчнi мережi Украши [11]. Позитивному впливу по-
1 доц. В.М. Хрик, канд. с-г. наук - Бшоцерювський нацюнальний аграрний ушверситет;
2 доц. С.М. Левандовська, канд. бюл. наук - Бшоцерювський нацюнальний аграрний ушверситет
