CC BY
72
УДК 342.726-053.2
ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДИТИНИ
е. В. ТКАЧЕНКО,
канд. юрид. наук, доц., доцент кафедри конституцшного права Украти Нащональний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Харшв
Розглянуто деяк аспекти правового статусу дитини, проанал1зовано м1жнародно-правов1 принципи правового статусу дитини. Зроблено висновок, що принципи правового статусу дитини - це втгленг у втчизняному конституцтному законодавств1 та у м1жнародних договорах Украгни основоположт ¡дег, як1 е базисом правового регулювання сустльних в1дносин за участю д1тей I визначають напрямки д1яльност1 держави щодо гарантування гх прав.
Ключов1 слова: правовий статус дитини, принципи, принципи правового статусу дитини.
Загально вщомо, що право як регулятор суспшьних вщносин будуеться i функцюнуе на основi певних принцитв, яю виражають його сутшсть i е його фундаментом. У них вщображаються основш характеристики i особливост права, яю надають йому якост ушверсального регулятора мiри свободи i справедливост в суспшьних вщносинах. Цшносп, яю знаходять свiй прояв у принципах права, лежать в основi дiяльностi правово! держави, встановлюють
^^ТВ || * ш ¡1 я 71 ■ £ 1 I 11
межi дiяльностi органiв публiчноl влади. Керуючись ними, держава забезпечуе реашзацш особистих, полiтичних та соцiально-економiчних прав людини.
Саме тому, розглядаючи проблеми правового статусу дитини, важливо звернутися до змюту основоположних правових щей, яю лежать в основi правового регулювання вщносин i суб'ектами яких е неповнолггш. Перш за все, значення принцитв забезпечення прав дитини полягае в тому, що вони являють собою основу юридично! конструкци прав дитини та визначають основш
напрямки дiяльностi державних оргашв щодо гарантування прав дитини.
1
При дослщженш питання принцишв як самостшного елемента правового статусу дитини слщ звернутися до розгляду тако! категори як принципи права та конституцшш принципи.
Термш «принцип» походить вiд латинського слова «principium», яке означае основнi, найзагальнiшi положення, засоби, правила, що визначають природу i соцiальну сутнiсть явища, його спрямованiсть i найсуттевiшi властивост^
На думку I. Бентама, принципом називаеться основна щея, яка е началом або базисом для будь-якого судження. Якщо говорити образно, то це нерухома точка, до яко! прикршлюеться перше кшьце ланцюга. Принцип мае бути очевидним; щоб зробити його зрозумшим достатньо лише вщповюти й пояснити його. Вiн як аксюми математики: !х не доводять прямо, а доводять, що !х неможливо вiдкинути, не впадаючи у безглуздють [1, с. 4].
/ir/с \ \ Д\ / \ if
Принципи правового статусу дитини - це втшеш у вiтчизняному конституцiйному законодавствi та мiжнародних договорах Укра!ни основоположш ще!, якi е базисом правового регулювання суспiльних вiдносин за участю дiтей i визначають напрямки дiяльностi держави щодо гарантування !х прав.
Щодо класифжаци принципiв правового статусу неповнолггшх, то серед вчених юнуе плюралiзм думок. Так, Н. М. Опольська до принцитв захисту прав дитини вщносить: принцип невiдчужуваностi та непорушност прав i свобод дитини; принцип гарантованостц принцип прiоритетностi прав i свобод дитини; принцип активносп дитини у здiйсненнi сво!х прав i свобод; принцип прiоритетностi ^мейних форм виховання; принцип толерантностi покарання та пом'якшення особисто! вiдповiдальностi дитини; принцип недопущення найгiрших форм дитячо! працi [1, с. 38-43].
Н. М. Крестовська доходить до висновку, що сьогодш ювенальне право Укра!ни грунтуеться на таких галузевих принципах:
- принцип прюритетносл прав дитини - найкраще забезпечення iнтересiв
дитини мае бути головним мiркуванням при виданш з цiею метою закошв;
2
- принцип píbhoctí дггей незалежно вщ будь-яких обставин 1хнього народження або актуального стану (раси, нацюнальносл, вiросповiдання тощо);
- принцип прюритетност сiмейних форм виховання дитини. Сутнють цього принципу визначаеться тим, що, по-перше, сiм'я е найкращим середовищем для виживання та розвитку дитини, по-друге, дитина мае право на щастя, любов i розумшня з боку батькiв;
- принцип протекцюшзму, який виявляеться у правi дитини на особливу турботу i допомогу з боку шм'1, суспiльства, держави з метою усунення Tiei фактично! нерiвностi, яко! дитина зазнае через свою фiзичну та сощальну незрiлiсть;
- принцип обов'язковост пiдготовки до дорослого життя, який виявляеться, по-перше, в необхщносл отримання дитиною повно! середньо! освiти, по-друге, в тому, що виховання дитини мае бути спрямоване на розвиток i! особистост^ по-трете - в тому, що вона мае виховуватись у дус
•»« АлРОШ \\ I ¡¡jt^fjr^iJA
поваги до загальнолюдських та нацiональних цiнностей;
- принцип поваги та толерантности який виявляеться, по-перше, у трактуванш дитини як автономно!' особистост^ по-друге, в можливостi вiльного висловлювання дитиною особисто! думки, правi бути почутою, по-трете - в суворш заборонi будь-яких форм насильства щодо дитини та експлуатаци дитини;
- принцип забезпечення участ дiтей у суспшьному життi, який виявляеться у правi дитини на працю, тдприемницьку дiяльнiсть, об'еднання у громадськi оргашзаци;
- принцип «parens patria», тобто прямо! державно! опiки над дитиною тощо[3, с. 229-230].
Щодо принцитв правового захисту дитини, якi закршлеш в мiжнародних документах, то, перш за все, слщ звернутися до аналiзу засад, якi втiленi в Конвенци про права дитини. Слщ тдкреслити, що хоча i Комитетом ООН з прав дитини вже розроблена концепщя принципiв Концепци, але серед вчених
iснуе плюралiзм думок щодо !х системи.
3
Детальний аналiз норм Конвенци про права дитини щодо закршлення принцитв правового статусу дитини здшснив А. Моувер. Вш називае такi принципи: принцип урахування нацюнального фактора у процесi реалiзацil цшей Конвенци та можливостi включення норм мiжнародних договорiв у нацiональне законодавство держав, як ратифiкували Конвенцiю; принцип якнайлшшого забезпечення iнтересiв дитини; принцип дотримання прав та iнтересiв дггей без будь-яких виключень або будь-яко! дискримшаци; принцип вiдносностi зобов'язань i прав у межах Конвенци; принцип трансформаци дитини з пасивного об'екта захисту в активного суб'екта; принцип гарантування захисту вщ конкретних форм експлуатаци та зловживання, а саме: економiчна експлуатащя, торгiвля дiтьми, зловживання щодо дггей, позбавлених батьювсько1 ошки, усиновлених дiтей, дiтей в ювенальнш системi правосуддя. Окрiм того, Конвенщя захищае особисте i сiмейне життя дитини, встановлюе право дитини на захист вщ вживання, виготовлення i торгiвлi наркотиками тощо [Цит. за 4, с. 135].
Т. А. Т^ова пропонуе розрiзняти як загальш принципи такi: заборона дискримшаци, забезпечення якнайкращих iнтересiв дитини, право дитини вшьно висловлювати погляди з у^х питань, що торкаються ll, i повага цих поглядiв, права й обов'язки батьюв здiйснювати управлiння дитиною пiд час виконання нею сво1х прав [5, с. 136].
Вважаемо, що слщ розглядати такi основш принципи Конвенци про права дитини.
По-перше, це принцип заборони дискримшаци.
Принципу рiвностi, проголошеному Конституцiею Украши, суперечить будь-яка дискримiнацiя, тому iнодi його ще називають принципом недискримшаци. В науковiй лiтературi дискримiнацiя розглядаеться як диференщащя людей на пiдставi таких ознак, як стать, колiр шкiри, сексуальнiсть i класова належнють [6, с. 173]. Слiд погодитися з Л. Д. Воеводшим, що сучасна цивiлiзацiя досягла такого рiвня, коли дискримiнацiя людей за будь-якими зовшшшми ознаками розглядаеться як
4
порушення високих принцитв суспшьного розвитку [7, с. 69]. Адже принцип недискримшаци в правi Ради Свропи е загальновизнаним i одним з основоположних. Конвенцiя про захист прав людини i основних свобод вщ 4 листопада 1950 р. забороняе дискримшащю при використанш визнаними в нiй прав i свобод i не вимагае забезпечення рiвностi. Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенци вiд 22.11.1984 р. встановлюе, що подружжя повинш володiти рiвними правами i нести рiвну цивiльно-правову вiдповiдальнiсть у вщносинах мiж собою i зi своши дiтьми в тому, що стосуеться укладання шлюбу, перебування в шлюбi та при його розiрваннi. Протокол № 12 до Конвенци вщ 04.11.2000 р. встановлюе загальну заборону дискримшаци (ст. 1) виходячи з того, що вс люди рiвнi перед законом i мають право на рiвний захист закону (преамбула).
У мiжнародному правi не мае офщшного визначення категорп «дискримшащя», але Комiтет з прав людини у вщповщних Загальному коментарi зазначив, що «шд дискримiнацiею слiд розумiти будь-яке розрiзнення, виняток, обмеження або перевагу, основаш на ознаках раси, кольору шюри, статi, мови, релии, полггичних або iнших переконань, етнiчного або сощального походження, майнового стану, народження чи шшого положення, що мають на мет або наслiдком знищення або применшення визнання, використання чи здшснення на рiвних засадах прав людини та основних свобод у полггичнш, економiчнiй, соцiальнiй, культурнiй чи шших галузях суспiльного життя» [8].
Щодо вiтчизняного законодавства, то у ст. 1 Закону Украши «Про засади
запоб^ання та протидil дискримшаци в Укра1ш» вiд 06.09.2012 р.
закршлюеться, що дискримiнацiя - ршення, дil або бездiяльнiсть, спрямованi
на обмеження або привше1 стосовно особи та/або групи о^б за ознаками раси,
кольору шюри, полггичних, релтйних та шших переконань, стат^ вшу,
швалщносп, етнiчного та соцiального походження, Ымейного та майнового
стану, мюця проживання, за мовними або шшими ознаками (далi - певнi
ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання i реалiзацiю на рГвних пiдставах
5
прав i свобод людини та громадянина [9, ст. 412].
Свое втшення принцип недискримшацп прав дитини знайшов у ст. 2 Конвенци ООН про захист прав дитини, в якш наголошуеться:
1. Держави-учаснищ поважають i забезпечують вс права, передбаченi цiею Конвенцiею, за кожною дитиною, яка перебувае в межах !х юрисдикцп, без будь-яко! дискримшаци незалежно вiд раси, кольору шюри, статi, мови, релт!, полггичних або iнших переконань, нацiонального, етшчного або соцiального походження, майнового стану, стану здоров'я i народження дитини, и батькiв чи законних ошкушв або яких-небудь iнших обставин.
2. Держави-учаснищ вживають вЫх необхiдних заходiв для забезпечення захисту дитини вщ усiх форм дискримшаци або покарання на пiдставi статусу, дiяльностi, висловлюваних поглядiв чи переконань дитини, батьюв дитини, законних опiкунiв чи шших членiв шм'1.
Ф. Алстон, коментуючи ст. 2 Конвенци, робить висновок, що захист дитини мае включати будь-якi ситуаци, в яких вона зазнае чи може зазнати дискримшаци, або покарання у зв'язку зi сво!'м специфiчним статусом чи поведшкою iнших осiб. Дiти часто е набагато уразлившими, нiж !х батьки, члени Ым'1 чи опiкуни. Бiльше того, дискримiнацiя чи покарання дитини - це ефективний за^б «зловити двох зайцiв». Дитина в такому разi зазнае страждань безпосередньо, а батьки чи iншi особи, як вiдповiдають за не!', - опосередковано [10, с. 7]. I слушно продовжуе цю думку Т. А. Т^ова: «що таке ставлення до дiтей е поширеною практикою. Таке бачення сформувалося в суспшьста в силу того, що тривалий час дитина розглядалася як «безсловесний додаток» с1м'1. Це передбачало автоматичну iдентифiкацiю особистостi батьк1в або ошб, як1 !х замiнюють i все, що з ними пов'язано з дитиною. 1ншими словами, дитина не розглядалася як член см'1 в тому сенЫ, що вона мае певний статус, мае самостшшсть у думках i дiях, е ношем прав та обов'язкiв, що характеризуе ll як особистiсть, погляди яко! не обов'язково повиннi збiгатися зi поглядами дорослих членiв сiм'l» [5, с. 48-49].
Хоча принцип заборони дискримшацп прав дитини i був iмплементований у вiтчизняне законодавство, але на практицi в Украlнi
о
залишаються проблеми з його реалiзацiею. Зокрема, цей принцип не в повному обсязГ застосовуеться щодо дГтей з малозабезпечених сГмей, сшьських дГтей, утриманщв дитячих установ, дгтей-швалГдав, дiтей з вадами, дГтей циган та iнфiкованих В1Л/СН1Дом, особливо в наданш медично1 допомоги, сощального забезпечення й освГти [12].
Слщ наголосити, що проблема дискримшаци прав дГтей цигансько1 нацюнально1 меншини стосуеться не лише Украши, але й краш Свропи1. За даними мГжнародних органiзацiй Роми займають вкрай вразливе мiсце в сусшльнш, економiчнiй та полгтичнш системi Центрально: та схгдно! Свропи, що знаходить свш прояв у безробгт, вГдсутностГ освгти, повсякденнш злиденностi тощо. Вщсутшсть громадянства е причиною значного скорочення для них можливостей для працевлаштування. 1х часто не пускають до ресторанiв, плавальних басейнiв, дискотек. Подекуди вони проживають у районах, де мешкають тшьки рома, що призводить !х до фактичное' сегрегаци. Одним з яскравих прикладiв тако1 дискримшаци е будГвництво стши у мГст Устьнад-Лабем, у результатам чого циганське населення стало вiдрiзаним вгд гншого населення мiста . А 03.11.1992 р. мюцева влада мiста 1рков (ПТвшчна Чехiя) видала розпорядження, вгдповгдно до якого скоення дш, як створюють загрозу моралi, здоров'ю та безпещ шших оЫб, на порушника накладався штраф у розмГрГ 100 тис. крон (3,5 тис. дол.). Полщи дозволялося негайно виселяти за вгдсутносп постанови суду, як пiдозрювалися у незаконному заселены квартир. Також, можна згадати випадок, який шокував багатьох мешканцiв Францн щодо депортацн цигансько1 родини в Косово, коли дГвчинку-школярку вивели прямо зГ шкшьного автобуса на очах в ll
• 3
однокласникгв .
Слщ наголосити, що незважаючи на вразливють дГтей як суб'екпв
Наприклад, тривалий час значна частина циган, як1 проживали у Чехи, не могла отримати громадянство ц1е! кра!ни. Див.: Сиклова Й., Миклушанова М. Отказывая в гражданстве цыганам Чешской Республики // Конституционное право: Восточноеворопейское обозрение. - 1998. - № 1 (26). - С. 26-32.
Див.: Андриченко Л. В. Конституционно-правовой статус национальных меньшинств в зарубежных европейских государствах // Конституционное право государств Европы : учеб. пособие для студентов юрид. вузов и ф-тов ; [отв. ред. Д. А. Ковачев]. - М. : Волтерс Клувер, 2005. - С. 79-96.
3 Грещя передала 1нтерполу результати ДНК-тесту. В 1рланди у циган вщбрали ще одну блакитнооку д1вчинку. - http://ua.korrespondent.net/world/1618010.
правовщносин, серед них е групи, котрi е найбшьш вразливими: дгги, як живуть у виключно тяжких умовах (п. 11 преамбули Конвенцй), дiти, якi тимчасово або постшно позбавленi сiмейного оточення (п. 1 ст. 20 \); дгги-бiженцi (ст. 22); дгги , неповноцшш в розумовому або фiзичному вiдношеннi (п. 2 ст. 23).
Це свгдчить, що Гз вказаного принципу заборони дискримшаци прав дитини е виключення, як у юридичнш наущ називаються «позитивною дискримшащею». Дану правову категорда слГд розглядати як юридичну рГзницю у шдходах, яка е тимчасовим засобом, яка шдтверджена сво!м нормативним авторитетом, яка ставить за мету створення сприятливих умов для певно! категори фГзичних або юридичних осГб на шкоду шшо! категори осГб i тим самим компенсуе юнуючу мГж ними фактичну нерГвнють [12, с. 562].
В ювенальному законодавствГ Укра!ни проявами так звано! «позитивно! дискримшаци» е положення щодо статусу (надаються переваги та пшьги) таких категорГй дгтей: дитини-сироти, дитини, позбавлено! батькГвського тклування, безпритульно! дитини, дитини-ГнвалГда, дитини-бГженеця, дитини з неповно! сГм'!, дитини з багатодгтно! сГм'!.
КомГтет ООН з прав дитини (далГ КомГтет) наголошуе на тому, що зобов'язання держави щодо попередження дискримшаци дгтей, особливо це стосуеться «уразливих» груп, полягае не тшьки у необхщностГ «поважати», а включае активнГ дП: огляд, стратепчне планування, законодавчий монГторинг, шдвищення рГвня ГнформованостГ, освГти та шформацшш кампанП [13, с. 1619]. Дуже приемно тдкреслити, що таю рекомендаци вГдтворюе ст. 7 Закону Укра!ни «Про засади запобГгання та протиди дискримГнацП в Укра!нГ», в якш зазначаеться, що основними напрямами державно! полГтики щодо запобГгання та протиди дискримшаци: недопущення дискримшаци; застосування позитивних дш; створення умов для своечасного виявлення факлв дискримшаци та забезпечення ефективного захисту осГб та/або груп осГб, якГ постраждали вщ дискримГнацП; виховання i пропаганду серед населення
Укра!ни поваги до осГб незалежно вГд !х певних ознак, поширення
8
просвггаицько! дГяльност у цш сферг
У той же час на практищ можна зустрГти багато випадюв порушення прав «уразливих» груп дГтей в Украшг Наприклад, не юнуе едино! правозастосовно! практики з питання негайного надання дитиш-шукачевГ притулку без супроводу вщповщного законного представника. На даний момент в бшьшост випадюв виконання обов'язюв законними представниками е формальними, що призводить до вГдсутност вщповщальностГ та порушення прав дитини на захист в Укра!ш. Не дивлячись на передбачеш законодавством обв'язки державних оргашв забезпечити заявника перекладачем з мови, яку вш розумГе, таке не вгдбуваеться.
За даними неурядових оргашзацш на 2012 р. в Пунктах тимчасового тримання шоземщв та осГб без громадянства, яю незаконно перебувають на територи Укра!ни, знаходяться 21 дитина, розлучена Гз сГм'ею. Шдставою для
розмщення у Пунктах стало незаконне ршення суду та проведена оцшка вГку,
/ I //^riitj'/A Тс. \
за якою всГ цГ особи е повнолптами (процедура оцГнки вГку в Укра!нГ не
розроблена та не прийнята) [14].
Що ж стосуеться стану захисту дгтей, яю походять з меншин, то мГжнародна спГльнота неодноразово вказувала Укра!нГ на певш прогалини. Зокрема, 03.02.2011 р. Комгтет прийняв для Укра!ни сво! рекомендацП щодо виконання положень Конвенци ООН про права дитини, у яких вш рГзко засудив вщсутшсть будь-яких заходГв з боку держави, спрямованих на визначення та розв'язання проблем, з якими стикаються дГти з етшчних меншин, а також вщсутнютю системи збору даних щодо становища цих груп з точки зору освгти, зайнятосл, житла, доступу до сощальних послуг тощо.
По-друге, принципом правового статусу дитини, якш визначаеться у Конвенци, е принцип якнайкращого забезпечення прав дитини.
На думку С. А. Саблука, цей принцип вказуе на обов'язок держави задовольняти i захищати шдивщуальш потреби оЫб, котрГ не досягли повнолГття, створюючи таким чином умови благополуччя дитини. В !х основГ е охоронюваш державою об'ективш потреби дитини: фГзюлопчш потреби (в !жГ,
9
одязГ, помешканш тощо); потреби безпеки (вщчуття захищеносл дитини); потреби у турбот (перебувати серед людей, вгдчувати захист шм'1, отримувати розумшня з боку батьюв та осГб, як 1'х замшяють); потреби у повазГ дитини як особистосп (одержання схвалення i визнання дитини як особистосп з власними поглядами та гдеями) [4, с. 76].
У Конвенци принцип якнайкращого забезпечення прав дитини закршлюеться у ст. 3:
1. В усГх дГях щодо дГтей, незалежно вщ того, здшснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями сощального забезпечення, судами, адмшютративними чи законодавчими органами, першочергова увага придгляеться якнайкращому забезпеченню штересГв дитини.
2. Держави-учаснищ зобов'язуються забезпечити дитинГ такий захист i пГклування, якГ необхГднГ для ll благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки ll батьюв, опГкунГв чи Гнших осГб, яю вГдповГдають за не1 за законом, i з цГею метою вживають вЫх вГдповГдних законодавчих i адмшютративних заходГв.
3. Держави-учасницГ забезпечують, щоб установи, служби i органи, вщповщальш за пГклування про дГтей або 1'х захист, вщповщали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузГ безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численностГ i придатносп 1'х персоналу, а також компетентного нагляду.
КомГтет вказуе, що принцип якнайкращого забезпечення прав дитини
стосуеться як державних, так i приватних установ сощального забезпечення.
Принцип «активних дш держави» щодо реалГзацй' вказаного принципу (огляд,
стратепчне планування, правовий мониторинг, пГдвищення рГвня
ГнформованостГ, освГти та шформацшш кампанй) здГйснюеться на вЫх рГвнях
дГяльностГ органГв державного управлшня, органГв законодавчо!' та судов о!'
влади. Кожен орган законодавчо!', виконавчо!' та судово! влади мае
застосовувати принцип якнайкращого забезпечення прав дитини через
10
систематичний розгляд питань щодо прав та штереЫв дитини, виршення яких залежить вгд вгдповгдних оргашв [15].
КомГтет придшяе увагу урахуванню цього принципу при асигнуванш бюджетних коштГв, розробщ полГтики планування та розвитку, включаючи полГтику з галузГ будГвництва, транспорту та довкшля; в дГяльност судГв, особливо при усиновленш, вГдправленн правосуддя щодо неповнолгтшх; в дГяльност адмшютративних оргашв, в тому числГ при здшсненнГ процедур щодо ГммцрантГв, шукачам притулку та бГженцям; державними чи приватними установами системи сощального забезпечення; законодавчими органами шд час професшно!' подготовки сшвробгтниюв, що займаються питаннями прав дГтей.
КомГтет зазначив в однш зГ сво'х рекомендацш: «... забезпечення найкращих штересГв дитини е загальним принципом реалГзаци Конвенци». Вш постшно тдкреслюе, що Конвенщю слщ розглядати як цше i вказав на
/ \ /Л S \
необхщшсть взаемоди i взаемозалежност!' И положень, особливо тих, як мютять загальн принципи (ст. 2, 3, 6, 12). Принцип, дотримання найкращих штересГв дитини стосуеться й шших статей Конвенци: при розлученш дитини зГ сво'ми батьками (п. 1 ст. 9, п. 1 ст. 20); здшсненш права тдтримувати особисл стосунки з батьками (п. 3 ст. 9); усиновленш (ст. 21); вщокремленш дитини, позбавлено! волГ, вщ дорослих (ст. 37 «с»); невщкладному ухваленн ршення щодо дитини у кримшальнш справГ (п. 2 «Ь» (Ш ) ст. 40) [16].
По-трете, принципом Конвенци е положення ст. 6, а саме:
1. Держави-учаснищ визнають, що кожна дитина мае невгд'емне право на життя.
2. Держави-учаснищ забезпечують у максимально можливш мГрГ виживання i здоровий розвиток дитини.
КомГтет наголошуе, що «розвиток» включае фГзичний, розумовий
духовний, моральний, психолопчний та сощальний розвиток. Держави-
учаснищ повинш вживати вс можливГ заходи щодо полшшення перинатально!'
допомоги матерГв i дГтей, зниження дитячо!' смертносп, а також створювати
умови, що сприяють благополуччю вЫх дГтей молодшого вшу у цей важливий
11
перюд !хнього життя. Комгтет нагадуе державам-учасницям (та шшим защкавленим сторонам), що права на життя i розвиток можуть бути реалГзоваш тшьки на основГ комплексного шдходу, шляхом застосування вЫх шших положень Конвенци, включаючи права на здоров'я, достатне харчування, сощальне забезпечення, достатнш рГвень життя, здорове i безпечне довкшля, освГта та ири (статл 24, 27, 28, 29 i 31), а також на основГ поваги до обов'язюв батьюв i надання допомоги та яюсть послуг (статл 5 i 18). З раннього вжу дгга самГ повинш бути включеш в дГяльшсть щодо забезпеченню правильного харчування, здорового способу життя» [16].
По-четверте, це принцип «право дитини на вгльне вираження сво!х поглядГв». Ця основоположна засада включае в себе:
1. Держави-учаснищ забезпечують дитиш, здатнш сформулювати власш погляди, право вгльно висловлювати щ погляди з усГх питань, що торкаються
/ /j\ / \ • / \ // уЛ,5\
дитини, причому поглядам дитини придГляеться надежна увага зггдно з !! вжом
/ i^'Огт \ \\ I //ж^гХа'/Я ,
i зршстю (ч. 1 ст. 12).
Комгтет незмшно тдкреслював, що дитина повинна розглядатися як актив ний суб'ект прав i свобод, що е ключовою метою Конвенци. Стаття 12 разом з правом дитини на свободу вираження думки (ст. 13), правом на свободу думки, совГст та релии (ст. 14), свободою асощацш (ст. 15) шдкреслюють статус дГтей як повноправних громадян свое! держави. Комгтет вважае, що визнання права дитини висловлювати свою думку i брати участь у рГзних заходах вщповщно до !! здГбностей вип дно для дитини, шм'!, суспшьства, школи, держави i е показником демократи.
Значення цього права полягае у тому, що воно встановлюе новий сощальний порядок, за якого дитина стае дГевим носГем сво!х прав та власником свобод, як мають можливГсть не тшьки отримувати захист, а й мають право у повнш мГрГ брати участь у виршенш питань, як них зачшають особисто.
Комгтет шдкреслюе, що ст. 12 застосовуеться до дГтей як молодшого, так
i старшого вжу. Нолями права виступають навГть наймолодшГ дгга, котрГ
12
мають право висловити свою думку, якш повинна придшятися належна увага зггдно з вшом i зршстю дитини (ст. 12.1).
Право на висловлення сво'х думок мае стати нормою в повсякденному житт дитини вдома i в оточенш, протягом повного перюду раннього дитинства, догляду i виховання дГтей, а також шд час судового розгляду [16].
2. Саме з щею метою дитиш, зокрема, надаеться можливють бути заслуханою в ходГ будь-якого судового чи адмшютративного розгляду, що торкаеться дитини, безпосередньо або через представника чи вщповщний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами нацюнального законодавства (ч. 2 ст. 12).
КомГтет наголошуе, що державам слщ придшяти особливу увагу щодо забезпечення ефективност цього права для того, щоб забезпечити доступшсть
процедур його гарантування для дГтей та 1'х представниюв. Так заходи повинш
• ■ ф ' '
включати надання дитиш гнформаци, порад, роз яснення, включаючи
/ /^\ОгТ\ \\ ^^ I [¡г^Ю^/Л \
пГдтримку для самозахисту, а також доступ до незалежних процедур розгляду
скарг i до правосуддя, надання необхГдно!' правово!' та шшо! допомоги. КомГтет
нагадуе державам-учасникам, що право дитини бути заслуханою тд час
судових i адмшютративних процедур вГдноситься до всГх дГтей. Це стосуеться i
дГтей, розлучених з батьками, прийомних дГтей, дГтей, якГ знаходяться у
конфлГктГ з законом, дГтей, якГ стали жертвами фГзичного насильства,
сексуального насильства або шших насильницьких злочинГв , оЫб, якГ шукають
притулок i дгтей-бГженщв та дГтей, що стали жертвами збройних конфлжтГв i
надзвичайних ситуацш.
Список л1тератури:
1. Бентам И. Принципы законодательства; О влиянии русловий и места на законодательство; Руководство по политической экономии / И. Бентам. - М. : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2012. - 144 с. - С. 4.
2. Опольська Н. П. Принципи правового захисту дитини / Н. П. Опольська // Держава i право. Юридичш i полгтичш науки - 2011. - Вип. 51 - С. 38-43.
3. Крестовська Н. М. Ювенальне право Украши: генезис та сучасний стан : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Н. М. Крестовська ; Одес. нац. юрид. акад. - О., 2008. - С. 229-230.
4. Цит. за Саблук С. А. Правове становище дитини в Укршш (теоретико-правовий аспект) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. - К., 2009. - 211 с. - С. 135.
5. Титова Т. А. Конвенция о правах ребенка в системе общей регламентации прав человека : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Т. А. Титова. - Екатеринбург, 2000. - 230 с. -С. 136.
6. Короткий оксфордський полгтичний словник. - К. : Вид-во Соломп Павличко «Основи», 2006. - 789 с. - С. 173.
7. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : учеб. пособие / Л. Д. Воеводин. - М. : ИНФРА-М - НОРМА, 1997. - С. 69.
8. Human Rights Committee General comment 18/37 of 9 November 1989 [Non-Discrimination] para. 7 II Nowak M. Ibid. P. 869
9. Закон Украши «Про засади запоб^ання та протидп дискримшацп в УкрашЬ» вщ 06.09.2012 р. // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 2013. - № 32. - Ст. 412.
10. Alston P. The legal framework of the convention on Rights of the Child / P. Alston // Bulletin of Human Rights. - № 91/2. - Р. 7.
11. Заключш зауваження та рекомендацп Комггету ООН з прав дитини: Украша. 09/10/2002. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/content/unicef_ukraine_2002.html; Альтернативний звгт про реашзащю Украшою положень Конвенцп ООН про права дитини 2002-2008. - К., 2009. - 89 с.
12. Рулан Н. Историческое введение в право / Н. Рулан. - М. : NOTA BENE, 2005. -668 с. - С. 562.
13. Human rights of migrant children // International migration law. - 2008. - №15 - C. 1619.
14. Права дитини. Украша : доповщь, представлена до Ушверсального перюдичного огляду Оргашзацп Об'еднаних Нацш Чотирнадцята сеая Ради з прав людини ООН з Ушверсального перюдичного огляду (другий цикл), 2012. - Режим доступу : http://helsinki.org.ua/index.php?id=1337349079.
15. The Best Interests of the Child Literal Analysis, Function and Implementation Working Report 2010. - Режим доступу : http://www.childsrights.org/html/documents/wr/wr_best_ interest_child09.pdf
16. Implementation handbook for the Convention on the rights of children prepared for UNICEF by Rachel Hodgkin and Peter Newell FULLY REVISED THIRD EDITION. - Режим доступу : http://www.unicef.org/publications/files/Implementation_Handbook_for_the_Convention _on_the_Rights_of_the_Child_Part_1_of_3.pdf.
Ткаченко Е. В. Принципы правового статуса ребенка.
Рассмотрены отдельные аспекты правового статуса ребенка, проанализированы международно-правовые принципы правового статуса ребенка. Сделан вывод, что принципы правового статуса ребенка - это воплощенные в отечественном конституционном законодательстве и в международных договорах Украины основополагающие идеи, которые являются базисом правового регулирования общественных отношений с участием детей и определяют направления деятельности государства по обеспечению их прав.
Ключевые слова: правовой статус ребенка, принципы, принципы правового статуса ребенка.
Tkachenko E. V. Principles of the legal status of the child.
The article deals with certain aspects of the legal status of the child. The article analyzes the international legal principles of the legal status of the child. It is concluded that the principles of the legal status of the child - is embodied in the domestic constitutional law and international treaties of Ukraine basic ideas that are the basis of the legal regulation of social relations involving children and direction of the state to ensure their rights.
Key words: legal status of the child, the principles, the principles of the legal status of the
child.
Розширена анотащя стати Ткаченка Свгешя Володимировича на тему: «Принципи правового статусу дитини»
Tkachenko E. V., Candidate of Law, associate professor, associate professor of department of constitutional law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Principles of the legal status of the child»
Problem setting - analyzing the content of the basic ideas underlying the regulation of relations, the subjects of which are minors. The principles of children's rights is that they are the legal basis for the design of children's rights and define the main activities of public authorities to safeguard the rights of the child.
Recent research and publications analysis - To the analysis principles of the legal status of the child., in particular, such researchers applied as Alston P., Krestovska N. M., Sabluk S. A.
Paper main body. This article is devoted to particular aspects of the legal status of the child. The article analyzes the international legal principles of the legal status of the child such as: protected against all forms of discrimination, the best interests of the child, every child has the inherent right to life, States shall assure to the child who is capable of forming his or her own views the right to express those views freely.
Conclusions of the research - The article analyzes the international legal principles of the legal status of the child. It is concluded that the principles of the legal status of the child - is embodied in the domestic constitutional law and international treaties of Ukraine basic ideas that are the basis of the legal regulation of social relations involving children and direction of the state to ensure their rights.
