CC BY
47
УДК 342,5
М. М. CipaHT
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет "Львiвська полггехшка", доцент кафедри конституцшного та мiжнародного права,
канд. юрид. наук, доцент
МЕХАН1ЗМИ М1ЖНАРОДНОГО ПРАВА ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ
© Срант М. М., 2015
Розглянуто питання мехашзму захисту прав дитини як одшеТ з проблем мiжнарод-ного права та особливост ТТ застосування в УкраТнь
K^40Bi слова: права дитини, права людини, Оргашзащя Об'еднаних Нац1й, Конвенц1я ООН про права дитини, Комггет ООН iз прав дитини, ЮН1СЕФ.
М. М. Сирант
МЕХАНИЗМЫ МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВА ПО ЗАЩИТЕ ПРАВ РЕБЕНКА
Рассмотрены вопросы механизма защиты прав ребенка как одну из проблем международного права и особенности ее применения в Украине.
Ключевые слова: права ребенка, права человека, Организация Объединенных Наций, Конвенция ООН о правах ребенка, Комитет ООН по правам ребенка, ЮНИСЕФ.
M. М. Sirant
MECHANISMS OF INTERNATIONAL LAW CONCERNING CHILD CARE
Violated the issue of child rights protection mechanism as one of the problems of international law and especially its use in Ukraine.
Key words: child rights, human rights, the United Nations Convention on the Rights of the Child, the UN Committee on the Rights of the Child, UNICEF.
Постановка проблеми. Дитина завжди була особливим суб'ектом правовщносин, права i свободи яко! завжди залежали вщ волi батьюв, а згодом i вщ полггики держави. Ще Домшщш Ультан характеризував дитину як особистють з хиткою розважливютю, тому права дитини завжди вимагали особливого захисту держави. Ця проблема пройшла вс перюди ютори, зачепила вс кра!ни, але не втратила свое! актуальносп i донинi.
Мета дослщження - виробити теоретичнi та практичш пiдходи щодо вдосконалення механiзмiв захисту права дитини на мiжнародному та нацiональному рiвнях.
Виклад основних положень. У стародавньому свт в основу практики виховання дггей було покладено щею повно! батьювсько! влади (частше батька) над дитиною. У римському правi влада батька була абсолютною i була строго нащональним iнститутом римських громадян [1].
Саме глава шм'! вирiшував долю дитини: залишити йому життя або ж вщдати в рабство, але поступово батьювська влада ослаблювалася, i дитина ставала тд захист права. Дгги отримали можливiсть скаржитися в мапстрат, тим самим обмеживши владу батька над собою. У шститущях
Юстишана з'явився запис про те, що батьки в обов'язковому порядку повинн були сплачувати витрати на виховання дгтей. Окремо було видшено незаконнонароджених, наприклад, дгти-конкубiни мали право претендувати на алiменти вiд обох батьюв, iншi ж могли вимагати виплати тшьки вiд матерi або ж и близьких родичiв.
З часом розширювалася i майнова самостшнють дiтей. У Гайовому кодексi вказусться, що батько був зобов'язаний видшяти синовi майно - пекулiй - по досягненн ним 25 роюв, i останнiй мiг розпоряджатися ним на свш розсуд абсолютно законно, але в разi його смерт вся власнiсть закрiплювалася за батьком.
Також дитина отримувала право володшня майном матерi, на яке батько не мГг претендувати -вш лише виконував роль регента. Але все вищезазначене стосувалося лише дггей вiльних. Тi, хто народився в сГм'ях рабiв, не мали жодних прав, i !х доля цшком залежала вiд волi господаря.
Безмежною влада батька була i в Древньому Кита!. Там батько мав право продати дитину, але ця можливють поширювалася лише на молодших дiтей, старшi залишалися вдома i мали низку переваг перед шшими. Каралися сини i внуки, що намагалися без дозволу вщселитися вщ велико! родини або привласнити частину сГмейного майна.
Отже, можна сказати, що вже в часи панування Римського права почалося становлення дитячо! цившьно! правоздатносп, а державi була прописана роль вищого опiкуна.
Середньовiччя можна охарактеризувати як перiод iз слабко розвиненим правовим захистом дитинства: жорстоюсть у поводженнi була характерна для бшьшосп законодавчих актiв того перюду.
У Римi глава ам'! вiдiгравав величезну роль: так наприклад, юторичш пам'ятки нiмецького середньовiчного законодавства стверджують за батьками право продавати дiтей у крайнiх випадках, шд час голоду i лише з деякими обмеженнями на користь продаваних. "Швабське зерцало" говорить, що батько пщ час потреби може по праву продати сво!х дiтей, але не в публiчнi будинки i не для вбивства. У саксонських мiстах закон надавав батьковi право пщ час голоду продавати i закладати дiтей, але так, щоб не було при цьому небезпеки для !хнього життя та утисюв релiгiйних вiрувань.
Ставлення середньовiчного законодавства до дгтовбивства вiдрiзнялося вiд сучасного в двох моментах: дiтовбивство розглядалося як "щось менше, нiж вбивство", але, з iншого боку, як щось гiрше, нiж недбалiсть, що призвела до смерти Тим самим увагу церкви було звернено не лише на грГх батьюв, а й на благополуччя дитини. Батьки не тшьки повинш були мати добрi намiри, але й тклуватися про дитину. Примiром, Французька Салiчна Правда стверджувала:
"Параграф 1. XXIV. Якщо хтось позбавить життя хлопчика до 10 роюв включно i буде викритий, йому присуджуеться до сплати 600 сол". "Параграф 4. Якщо хто позбавить життя дитини в утробi матерi ранiше, шж вона отримае iм'я, i це буде доведено, присуджуеться до оплати 100 сол" [2].
У Шмецькому правi середньовiччя — Каролiнi, 1525 р. написано:
"Ст. С XXX. Жшка, яка зловмисно, таемно i по сво!й волi вб'е свою дитину, що вже отримала життя, буде вщповщно до звичаю заживо похована i забита кiлками".
"Ст. С XXXIII. Якщо хто-небудь вижене живий плщ у жшки шляхом насильства, шкщливо! !ж або напою, то чоловш повинен бути страчений (шляхом вщсшання голови) мечем, а жшка, хоча б вона учинила це сама над собою, повинна бути втоплена або тддана шшш смертнш карГ' [3].
У Статутах Великого Князiвства Литовського присутня стаття: "Роздiл 11.10. Якби хто-небудь за голоду продав у рабство ... свого сина, то такий договiр не повинен мати сили, i коли припиниться голод, та людина, дiставши грошi, вщдасть !х кредитору, а син знову стане вшьним" [4].
Загалом на середньовiчному правi лежав теократичний вiдбиток, релiгiя займала у той час одну з чшьних позицш. Розвиток правоздатностi дгтей вiдбувався не дуже iнтенсивно, тому що дитина набувала якосп товару або робочо! сили, i батьки розпоряджалися нею на свш розсуд.
Гостршим стало питання про правоздатнють дгтей у новий час. Саме в цей перюд суспiльство стало особливо яро захищати права дитини. Наприклад, Французький Цившьний кодекс 1804 р. говорить про права дитини так:
"Параграф 372. Дитина перебувае тд владою батьюв до того, як стане повнолгтньою або набуде повно! дiездатностi".
"Параграф 375. Батько, у якого е достатш г серйознi пiдстави сумнiватися в пднш поведiнцi свое! дитини, володГе наступними засобами для !! покарання:
Параграф 376. Якщо дитит виповнилося 16 роюв, то батько може помютити И у в'язницю на строк, який, однак, не може перевищувати одного мюяця. Для виконання цього президент окружного суду зобов'язаний видати ордер на його утримання у в'язнищ на вимогу батька.
Параграф 377. Якщо дитиш немае 16 роюв, батько може тшьки попросити помютити дитину до в'язнищ. Причому таке прохання органи влади повинт розглянути i прийняти ршення: задовольнити або вщхилити".
В описаних вище ситуащях вiд суддiв не вимагали жодних письмових документа, абсолютно не дотримувалися будь-яю формальносп (крiм видачi ордера). У тi часи взяття дитини пiд варту вважалося нормою, i пояснювати це яким-небудь чином не було потрiбно. Всю структуру влади батька над ам'ею можна сшввщнести з patria potestas - домовладики в римському правг
Статистика порушення прав дитини того часу була значною. Наприклад, у Лондон були офiцiйно зареестровано 762 випадки, з них: голодування (81), небезпечна жорстокють (130), занедбанють (30), залишення дитини напризволяще (70) та ш. Було винесено 120 вирокiв. Все це сприяло утворенню рiзних оргашзацш, якi захищають права дитини:
- Лондонське товариство iз запобiгання жорстокосп вiдносно дiтей (1884);
- Нью-Йоркське товариство попередження жорстокого поводження з дггьми (1871);
- Союз захисту дгтей вiд використання та жорстокого поводження, утворений в Шмеччит (1898) i шш1
У 1899 р. було утворено перший дитячий суд, який розбирав виключно справи, пов'язаш з неповнолггшми. Введено поняття "винний" i "правопорушник", що вiдрiзняються вщ статусу "злочинець".
З вищевикладеного можна зробити висновок, що до початку епохи нового часу права дитини, як i рашше, мали авторитарний характер вщносно батьюв: батько володiв великими повноважен-нями, але вже ближче до завершення цього перюду суспiльство стае на захист правоздатносп дiтей, вводячи рiзнi законопроекти i заддаючи громадськi оргашзацп.
Вiдповiдно до ст. 44 Конвенцп ООН про права дитини, уи краши-учасники, що ратифшували Конвенцiю, повиннi перiодично - раз на чотири роки - звггувати про прогрес у впровадженш цього мiжнародного правозахисного iнструменту, а також про виклики, як унеможливлюють повне забезпечення захисту прав дитини.
Державнi доповiдi подаються спещально для цього утвореному в 1991 рощ органу: Комитету ООН iз прав дитини. До складу Комитету входять 18 незалежних експертiв, яких обирають краши-учасницi строком на чотири роки. У виборi експерив зважають на справедливе географiчне представництво, а також на те, щоб представити основш правовi системи. Кожна краша мае право висунути свою кандидатуру для роботи в Комгтетг Ключовою вимогою до кандидата е його/ii висок моральнi якостi та компетентшсть у сферi впливу Конвенцп.
Варто згадати, що Украша жодного разу не висувала свого кандидати для роботи в Комгтет за 20 роюв його юнування [5].
Комгтет збираеться тричi на рш для аналiзу виконання крашами Конвенцп та Факультативних протоколiв до не!. Лише краши, якi ратифiкували Конвенщю, розглядаються в межах роботи Комитету. Комiтет розглядае доповiдi, що зобов 'язаш представляти держави, разом з шшою iнформацiею з надiйних джерел. Ця контрольна функцiя Комiтету здшснюеться без конфронтац^' в обстановцi конструктивного дiалогу i мiжнародноl солiдарностi. Такий шдхщ вiдповiдае двом реалiям: по-перше, контрольна функцiя Комiтету мае обмежений безпосереднш вплив, оскiльки в його функцп не входить застосування санкцш; по-друге, багато кра!н не мають можливостей, щоб щлком дотримуватися положень Конвенцп без техшчно! i фшансово! допомоги. Ця скерованiсть на конструктивний дiалог заохотила багато кра!н ратифшувати Конвенцiю й максимально сприяла збшьшенню ii потенцiйного впливу.
В офщшному процесi контролю беруть участь i неурядовi органiзацil. Це вiдображае той факт, що щ органiзацil починали активш зусилля для сприяння усвщомленню необхiдностi цiеl Конвенцп'. Крiм того, тд час пiдготовки проекту Конвенцп визнано мiжнароднi i неурядовi оргашзацп внесли iстотний вклад у тдготовку ll тексту. Для координацil сво1х зусиль бiльшiсть з них об'едналися в окрему групу, що i далi сприяе здшсненню Конвенцп. Група неурядових органiзацiй разом з ЮН1СЕФ сьогоднi е одним з найближчих партнерiв Комiтету.
КомГтет значною мГрою покладаеться на неурядовГ оргашзацп, Г особливо на нацюнальш оргашзацп Г "нащональнГ коалщГ!", що створюються в бшьшому числГ кра!н. Ус вони не тшьки надають шформащю, що доповнюе доповгд держав, Г поширюють висновки Г рекомендаций що готуе КомГтет тсля розгляду цих доповщей, але Г сприяють втшенню !х у життя.
Важливо додати, що невиконання зазначених рекомендацш не веде за собою обов'язкових санкцш, окрГм негативного Гмщжу для кра!ни, а також факту юнування одних Г тих самих проблем, що стосуються дгтей, вщ звГту до звГту.
З часу утворення Оргашзацп Об'еднаних Нацш (1945 рк) об'ектом !! особливо! турботи Г допомоги завжди були дгти, !х благополуччя Г права. Одним з перших результата дшльносп ООН було ршення, прийняте Генеральною Асамблеею ООН в 1946 рощ, про утворення Дитячого фонду Оргашзацп Об'еднаних Нацш (ЮН1СЕФ) як одного з оргашв ООН для надання допомоги дГтям в Свроп тсля Друго! свгтово! вшни. Коли в 1950 рощ термш повноважень фонду фактично заюнчився, за проханням кра!н Азп, Африки, Латинсько! Америки, Генеральна Асамблея ООН прийняла ршення про включення ЮН1СЕФ в систему Оргашзацп Об'еднаних Нацш як постшно ддачу структуру, метою яко! е задоволення довготривалих потреб дгтей у кра!нах, що розвиваються. 1з назви було вилучено слова "м1жнародний" Г "надзвичайний", однак вщома тодГ абревГатура "ЮН1СЕФ" збереглась.
З часом, незважаючи на певш досягнення окремих кра!н в забезпеченн бшьш благополучного стану дгтей, мюя ЮН1СЕФ не зазнала змш: дГяти в штересах дгтей Г залежно вщ !х потреб Г без будь-яко! дискримшацп. При цьому важливо зазначити, що до цього часу ЮН1СЕФ е головним мехашзмом мГжнародно! допомоги дГтям, яю перебувають у важких умовах. Значимють ролГ ЮН1СЕФ як провщника штересГв мГжнародного сшвтовариства Гз впровадження в усГх кра!нах свГту положень Конвенци ООН про права дитини полягае насамперед в широюй пропаганд необхщносп захисту прав Г охорони законних штересГв неповнолгтшх дгтей Г мобшзацп ресурсГв на покращення !х становища [6, с. 83].
Права людини е природною приналежнютю, невщ'емною властивютю кожного члена суспшьства з моменту його народження. Саме завдяки правам Г свободам проявляеться ушкальнють особистосп, розкриваються творчГ здГбносп Г можливосп кожно! людини, що виршально вщби-ваються на розвитку суспшьства загалом.
Не випадково Загальна декларащя прав людини починаеться зГ слГв про те, що основою свободи, справедливосп Г загального миру е визнання рГвно! гщносп, властиво! всГм членам людсько! сГм'!, а також !х рГвних Г невщ'емних прав. Права людини - це одна з найсвятших й найдорожчих людських щнностей, тому треба !х шанувати, вмгти вщстоювати Г поважати.
Майбутне кожно! людини Г людства загалом потенцшно залежить вщ пщростаючого поколшня, тому забезпечення прав дгтей та !х правовий захист, безумовно, е основним завданням сучасносп, у виршенш якого мае бути защкавленим все свГтове сшвтовариство. Напевно, немае необхщносп приводити аргументи. Як доказ того, що одним Гз найважливших досягнень Г результата дш мГжнародно! системи захисту прав людини е не тшьки визнання мГжнародним ствтовариством факту, що "дитина, через !! фГзичну Г розумову незршють потребуе спещально! охорони Г турботи, включаючи вщповщний правовий захист, як до, так Г тсля народження", але Г визнання дгтей самостшними суб'ектами [7, с. 87].
Регюнальне вщдшення ЮН1СЕФ по кра!нах Центрально! Г Схщно! Свропи Г Балтшських державах здшснюе свою програму дГяльносп у регюнах з 1990 року, коли Виконавча рада Дитячого фонду ООН вперше затвердила асигнування на пщтримку програм для кра!н, що входять в названий блок. Саме до цього блоку належить Г Укра!на.
Мандат ЮН1СЕФ Г його дшльнють у цих кра!нах були зумовлеш тими проблемами, як стали наслщком рГзкого зниження рГвню життя населення в результат полгтичних, сощальних та економГчних змш так званого перехщного перюду, початок якого припадае на юнець 80-90-х роюв. Тобто ЮН1СЕФ у впровадженн свое! политики в першу чергу враховуе менталитет Г особисп умови регюну Г дано! держави, тобто политика ЮН1СЕФ мае суто шдивщуальних пщхщ до кожно! держави.
Основними факторами, яю з погляду ЮН1СЕФ визначили головний напрямок його полГтики в даному регюш (до якого належить Укра!на), було визнано таю фактичш обставини:
- скорочення або повна вщмша системи сощального обслуговування сГмей, включаючи систему дитячих дошюльних закладГв;
- обмежене фшансування державою системи охорони здоров'я, а саме лшувальних заклащв;
- скорочення зайнятосп жiнок i молодi в усiх сферах виробництва;
- втрата в суспшьсти морально-етичних i правових орieнтирiв i, як наслщок, зрiст шдлгтково1 злочинностi, поширення алкоголiзму, наркоманп, проституци.
Набутi з початку дiяльностi в регiонi досвщ i знання про проблеми, труднощi та необхiднi прiоритети дали змогу ЮН1СЕФ виробити eдинi правила тдходу i спiльну платформу дiй, концептуальною основою яко! були такi висновки.
Конвенщя ООН про права дитини, яку ратифшували всi кра!ни регюну, е легiтимною основою i повинна визначити рамки взаемодп ЮН1СЕФ з урядами, позаурядовими органiзацiями та шшими потенцiйними партнерами.
Бiльше уваги слщ придiляти наданню допомоги крашам у справi розвитку громадянського суспiльства з метою надання стшкого характеру дiяльностi в iнтересах дiтей i сприяння створенню органiзацiй, в яких потреби i права дiтей розглядаються як прюритетш.
ЮН1СЕФ слiд зосередити сво! зусилля на реформi законодавства i використати процес збирання та аналiзу даних про становище дiтей як найважливший iнструмент взаемоди з урядами кра!н перебування для встановлення об'ективних критерпв оцiнювання дiй законодавства, яке торкаеться прав i iнтересiв жшок, дiтей i молодi, а також реальних заходiв з метою змш пiдходiв тiею мiрою, якою це буде визнано необхщним в iм'я того, щоб iнтереси i проблеми цих груп населення займали прюритетне мiсце в соцiальнiй полiтицi держави i всього суспiльства.
ЮН1СЕФ вщграе свого роду роль "каталiзатора", добиваючись вщ урядiв, громадських шсти-тупв i можливих донорiв мобшзаци ресуршв i дiй, спрямованих на забезпечення такого стану, щоб права дгтей знаходились в центрi уваги i займали провщне мiсце у програмах кра!н, що продовжують процес перетворень з метою побудови правових високоморальних демократичних держав.
Висновки. Ефективна полгтика в iнтересах дiтей в кожнш краш повинна грунтуватися на точному знанш i розумiннi справжнього становища дгтей, !х потреб i способiв якнайкращого задо-волення цих 1хшх потреб. Водночас очевидно, що виконання державою прийнятих мiжнародно-правових зобов'язань неможливе без створення постшно ддачих незалежних механiзмiв захисту прав дитини. Це бшьш нiж актуально для Украши, тому що процеси соцiально-економiчних i полiтичних перетворень та реформ, яю вiдбуваються в краш, негативно вщбились на становищi соцiально незахищених груп населення, серед яких одне з перших мюць займають дгти. Завдання в тому, щоб створити такий орган, який змiг би захищати iнтереси дiтей, проводячи при цьому критичний аналiз державно1 полгтики i будучи свого роду рупором дгтей. Крiм того, такий орган повинен бути джерелом достовiрноl шформацп про становище, проблеми, потреби i iнтереси дiтей.
1. Институции Юстиниана: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.law-students. пв^тёвх.ркр. 2. Салическая правда: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.hist.msu.ru/ ER/Etext/salic.htm. 3. "Каролина" Уголовно-судебное уложение Карла V: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.law-students.net/index.php. 4. Статут Великого княжества Литовского 1529 г.: [Електроннийресурс]// Режим доступу: http://www.law-students.net/index.php. 5. АлексеенкоМ. Ком1тет ООН 7з прав дитини на захист1 д1тей, що перебувають у конфлтт1 з законом Украгни: [Електронний ресурс]: Бюлетень "В1дновне правосуддя в Украгш" № 1-2(16) '2011.- Режим доступу: http://www.commonground.org.ua/dld/RJU_bulletin/RJU.Vol.1-2%2816%29.pdf. 6. Права человека и процессы глобализации современного мира // Отв. ред. Е. А. Лукашева. - М., 2005. - С. 83-87. 7. Абрамов В. И. Международная защита прав ребенка //Международное публичное и частное право. -М., 2006. - № 3. - 45 с.
