CC BY
36
УДК 340.12: 342.726 Н. В. Юсьтв
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального унiверситету "ЛьвГвсь^ полиехшка",
канд. юрид. наук,
асист. кафедри адмиктративного та iнформацiйного права
ГРОМАДЯНСТВО У СИСТЕМ1 ПРАВОВОГО СТАТУСУ НЕПОВНОЛ1ТН1Х
© Юсъкт Н В., 2014
Розглянуто аспекти правового регулювання громадянства. Визначено, що шститут громадянства необхщно розумiти, як вагомий елемент правового статусу. Особливу увагу зосереджено на громадянствi неповнолггшх. Проаналвовано аспекти множинного громадянства.
Ключовi слова: неповнолiтнi, громадянство, правовий статус, множинне громадянство.
Н. В. Юськив
ГРАЖДАНСТВО В СИСТЕМЕ ПРАВОВОГО СТАТУСА НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ
Рассматриваются аспекты правового регулирования гражданства. Определяется, что институт гражданства следует понимать как весомый элемент правового статуса. Особое внимание сосредоточено на гражданстве несовершеннолетних. Рассматриваются аспекты множественного гражданства.
Ключевые слова: несовершеннолетние, гражданство, правовой статус, множественное гражданство.
N. V. Yuskiv
CITIZENSHIP IN THE SYSTEM OF THE LEGAL STATUS OF MINORS
The article deals with the aspects of the legal regulation of citizenship. It is determined that the institution of citizenship should be understood as an essential element of legal status. Particular attention is paid to citizenship of minors. The aspects of multiple nationality are examined.
Key words: juvenile, citizenship, legal status, multiple citizenship.
Постановка проблеми. На сучасному еташ розбудови Украгни, як демократично!', сощальног, правово! держави, дедалi бшьшого значення набувають проблеми прав i свобод людини, взаемоввдносин особи i держави. Одним з основних прав людини, ввдповвдно до Загально! декларацй прав людини, е право на громадянство. Саме громадянство е пею тдставою, яка дае особ^ що мае статус громадянина, можливють мати повний комплекс прав, свобод i виконувати обов'язки, закрiпленi законодавством певно! держави.
Мета дослщження - проаналiзувати особливостi громадянства неповнолiтнiх та його вплив на !хнш правовий статус. Використовуючи метод правового абстрагування та узагальнення, намагатися встановити особливi характеристики громадянства неповнолггшх та показати змшу цього статусу для осГ6 з множинним громадянством.
Стан дослщження. Розглядаючи неповнолiтнiх, як майбутнш антропний каталiзатор розбудови держави яюсно нового гуманiстичного типу, сучаснi науковщ спрямовують дослiдження визначено! проблеми у напрямi постановки i практичного виршення актуальних проблем гарантування прав та свобод неповнолптах, серед яких Н. Крестовська, О. Львова, Н. Онщенко, Н. Опольська, О. Скакун та ш. Поряд з цим шший спектр дослвдження проводили науковцi, яю, з погляду як теоретично!' юриспруденции так i мшнародного права, конституцшного права, аналiзували 1нститут громадянства: В. Погоршко, М. Суржинський, С. Черниченко, С. Янковський та 1н.
Незважаючи на велику увагу вчених до проблем дгтей та неповнолiтнiх, питання правового висвплення мiсця i ролi громадянства неповнолiтнiх у структурi !х правового статусу фактично ще не були самостшним предметом дослiдження.
Виклад основних положень. На ввдмшу ввд iноземцiв чи осiб без громадянства, громадяни перебувають в особливому правовому зв'язку з державою порiвняно з шшими суб'ектами. Громадянство потрiбно розглядати як ютотну характеристику основ правового статусу особи, тобто ввд наявносп громадянства залежить обсяг правосуб'ектносл особи, оскшьки особи, якi не мають стшкого правового зв'язку з державою, мають менший обсяг прав, свобод i обов'язкiв. Саме громадянство е иею пiдставою, яка надае особ^ яка мае статус громадянина, можливють мати повнй комплекс прав, свобод i виконувати обов'язки, закрiпленi законодавством певно! держави [2, с. 3]. Громадянство е ".. .перш за все особливою умовою, тшьки за наявносп яко! в тiй або шшш державi громадяни надшяються специфiчним правовим статусом громадянина" [3, с. 29]. Прикметно, що iнститут громадянства, з погляду теоретично!' юриспруденции включений у структуру правого статусу особи через його видову категорто - правовий статус громадянина.
Правовий статус громадянина класично сприймають через комплекс прав серед яких основну увагу придшено полгтичним. Неповнолпта через вшову характеристику надшет не повним обсягом полгтичних прав, зокрема в сферi виборчого права, державно! служби та активно! учасп у полгтичних партях. Вважаючи дточе правове регулювання щодо полгтичних прав неповнолiтнiх цшком виправданим, акцентуемо увагу на вагомш характеристицi шституту !х громадянства - його обмеженосл порiвняно з правовим статусом повнолптах громадян.
1нституту громадянства повнолiтнiх, на думку В. Погоршка, притаманнi характерт ознаки: iндивiдуальне, документальне, юридичне оформлення громадянства кожно! людини; стiйкий характер ввдносин громадянства; двостороннiй зв'язок мiж людиною та державою, що виявляеться у певному комплекс взаемних прав, обов'язюв та вiдповiдальностi, який грунтуеться на визнаннi та повазi до гвдносп, основних прав i свобод людини; поширення на громадянина суверенно! влади держави як всередиш кра!ни, так i поза !! межами [4, с. 116].
Бшьшють цих прав та обов'язюв зазначенi в Основному Закот, тому часто визначаються частиною конституцшно-правового статусу неповнолiтнiх. Як вказуе I. Дахова: ".громадянство е одним iз найважливших елементiв конституцшно-правового статусу особи, оскшьки ввд наявносп громадянства залежать обсяг правосуб'ектносп людини, характер !! взаемовiдносин з державою. Закршлет в законодавствi принципи громадянства е ввддзеркаленням державно! полiтики у зазначенш сферi, саме вони е тими вдеями, що покладенi в основу законодавства про громадянство, взаемоввдносин мiж державою та особою" [5, с. 95]. Правова полгтика вше! держави та правова полгтика у сферi неповнолiтнiх вiдображаеться у системi чинного законодавства, вагомою серед яких е полгтика у сферi громадянства.
Мiжнародне право визнае, що громадянство особи бшьшою мiрою пов'язане з внутршньодержавними нормами, однак визначае загальш стандарти i принципи у цш сферi. Так, Свропейська конвенц1я про громадянство 1997 р. мютить ст. 6, в якш окремо видшено набуття громадянства дiтьми, а також спрощену процедуру набуття громадянства для певних категорш осiб. Вагомим е те, що пвдстави набуття громадянства для осiб до 18 роюв е спецiальними, хоча це й подаеться на розгляд окремо! держави. Враховуючи, що неповнолптами не потрiбно вважати всiх дiтей, а тшьки вiкову категорiю вiд 14 до 18 роюв, то, проаналiзувавши нащональне законодавство, до виключних пiдстав належить набуття громадянства неповнолпшми. Отож, до них зараховано: за
народженням, внаслвдок усиновлення; внаслвдок встановлення над дитиною опiки чи пiклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сiмейного типу або передача на виховання в шм'ю патронатного вихователя; у зв'язку з перебуванням у громадянстш Украши одного чи обох батьюв дитини; внаслiдок визнання батьювства чи материнства або встановлення факту батьювства чи материнства.
В Украт статус осiб у сферi громадянства грунтуеться на таких принципах, як: едишсть громадянства Украши; рiвне громадянство як основа правового статусу особи; загальний порядок прийому до громадянства Украши; поеднання принципу грунту i принципу кровГ; невизнання автоматично!' втрати громадянства; недопустимкть позбавлення громадянства; едтсть громадянства члетв шмЧ'; невизнання подвшного громадянства; дозвшьний порядок виходу з громадянства; принцип невидачi громадян Украши 1ноземн1й державi; свобода i добровшьтсть вибору громадянства; збереження громадянства Украши особами, якi проживають за кордоном [4, с. 230].
Для неповнолггшх як для суб'еклв права е вагомими усi щ принципи, однак особливо актуальними потрГбно вважати принцип едностi сГм''. Важливою пвдставою для набуття громадянства Украгни дитиною е перебування у громадянстш Украгни ïï батькiв чи одного з них. Передбачаються при цьому чотири варiанти набуття громадянства. Перший, - якщо громадянином Украши стае один Гз батьюв, а другий залишаеться особою без громадянства, дитина, яка е шоземцем або особою без громадянства, рееструеться громадянином Украши за клопотанням того з батьюв, який е громадянином Украши. Другий варГант, - якщо громадянином Украши стае один Гз батьюв, а другий залишаеться шоземцем, дитина, яка е особою без громадянства, рееструеться громадянином Украши за клопотанням того з батьюв, який е громадянином Украши. Трели варГант, -якщо батьки дитини, яка е шоземцем або особою без громадянства, перебувають у громадянстш Украши, то вона рееструеться громадянином Украши за клопотанням одного з батьюв. I четвертий варГант - якщо громадянином Украши стае один Гз батьюв, а другий залишаеться шоземцем, дитина, яка е шоземцем, рееструеться громадянином Украши за клопотанням того з батьюв, який е громадянином Украши. Як бачимо, чинне законодавство спрямоване на забезпечення прав дитини, визнаючи неприпустимГсть ситуаци залишення дитини без громадянства [2, с. 145] та без сiмейноï' отки. У Рекомендацшному законодавчому акп "Про узгоджет принципи регулювання громадянства", схваленому МГжпарламентською Асамблеею держав-учасниць СНД 29 жовтня 1992 р. ст. 8 також вказуеться на принцип едносп сГм''. Звичайно, принцип е вагомим для усГх члетв шм''', але для неповнолптх, яю потребують фГзично'' та морально'' отки та тклування, цей принцип активГзуеться додатково.
Окремо мГжнародт стандарта виокремлюють значення сГм''' у контексп протиди дискримшаци. Наприклад, у ст. 9 Конвенци Генерально'' Асамбле'' ООН про лшввдащю ушх форм дискримшаци щодо жшок зазначено, що держави-учаснищ надають жшкам рГвт з чоловшами права щодо громадянства 'хтх дГтей. "У багатьох кра'нах дГга автоматично одержують громадянство батька. У разГ здшснення ще'' статп держави повинт встановити офщшну юридичну рГвтсть мГж чоловшами i жшками щодо набуття, змши, збереження громадянства i передачГ громадянства 'хньому чоловшу чи дням" [6, с. 128].
Принцип едносп шмЧ застосовуеться у вшх випадках, пов'язаних з громадянством, проте особливо вживаним е за необхвдносп отримання спрощених подстав отримання громадянства при його набут неповнолГгаьою дитиною, один Гз батьюв яких набувае чи вже набув ri громадянства та всиновлення неповнолггаьо' дитини одним Гз громадян. На нашу думку, вказаний принцип гумашзуе право окремих держав, встановлюе правовГ цшносп та вказуе на належтсть та людятсть сощонормативГв.
Ввдзначимо ще одну особливГсть в правовому регулюванш правового статусу неповнолптх у сферГ громадянства. На ввдмшу вед дней до 14 роюв, набуття громадянства неповнолптми може ввдбуватися лише за '^ньо'' добровшьно'' згоди (ст. 16 закону Украши "Про громадянство Украши"). Така норма, прийнята нащональним законодавчим органом, вказуе на те, що державна полГгака у сферГ пвдростаючого поколшня грунтуеться на принцип поваги до особисто'' думки неповнолиньо' дитини. Правова политика держави та дкльшсть громадянського суспшьства повинт бути нацшет на
гармоншний адекватний розвиток майбутнього поколшня i для цього необхадно вже сьогодт створити необхвдш умови для майбутнього високого ршня правово! культури неповнолпшх та ïx гармоншного розвитку, адаптованосп у соцiумi.
Вагомим теоретичним та практичним питанням у межах громадянства е множиннiсть громадянства. У нащональному законодавствi дiе принцип единого громадянства, i тому у фахшцш у галузi галузевого права переважно до множинного громадянства е негативне ставлення. Аргументи можна звести до таких: множинне громадянство здатне створити для шдиввда додатковi обов'язки; особа з множинним громадянством мае значно меншi права на дипломатичний захист; немин^ колiзiï у правовому статусi особи з множинним громадянством через суперечносп в законодавстш двох або бшьше держав вирiшуються найчастiше не на користь ^eï особи; щодо ошб iз множинним громадянством виникають труднощi у сферi мiждержавниx вiдносин, оскшьки, з одного боку, може виникнути суперечка про громадянство особи мiж державами, якi вважають ïï своïм громадянином, а з iншого, - третя держава з тих чи шших тдстав може бути змушена вирiшувати, якому громадянству особи з множинним громадянством надати перевагу; державою особа з множинним громадянством завжди буде сприйматися як недостатньо лояльна; множинне громадянство не зтмае проблеми культурно!.', мовноï та iншоï iнтеграцiï; у правовому контекст ефективнiсть множинного громадянства i для особи, i для держави мтмальна - особа може повнощнно користуватися правами та виконувати обов'язки лише перед однieю державою, права ж i обов'язки перед шшою державою фактично е декларативними [7, с. 11; 8, с. 211-213].
Необхщно констатувати, що правовий статус неповнолгтнього змiнюeться, якщо вш надшений не одним, а двома i бшьше громадянствами. Вказане призводить до правових колiзiй та невизначеносл i до дещо негативного, ввдмежованого ставлення до цих осiб порiвняно з "повнощнними" громадянами. З огляду на внутршне законодавство, кожна з держав, яка допускае множинне громадянство, мае право вважати особу, яка мае два i бшьше громадянств, тшьки сво^м громадянином, якщо це не суперечить ïï мiжнародним зобов'язанням, i може вимагати ввд неï виконання громадянських обов'язюв (зокрема, вiйськовоï повинносп), чим i ускладнюе правове становище осiб, якi мають два або бшьше громадянств. Зввдси й негативне ставлення бшьшосп держав до таких осiб [9, с. 214]. Множинне громадянство породжуе додатковi елементи у правовому статусi та "х колiзiя може призводити до труднощiв реалiзацiï первинних елементiв статусу неповнолгтнього.
Множинне громадянство е правовою аномалieю, оскшьки тут не може бути повноти прав i обов'язюв як для громадян, так i для держави. Особа, яка мае два або бшьше громадянств, реально використовуе права лише держави постшного проживання i не може виконувати одночасно обов'язки (школи навпъ несушст) держав, громадянство яких вона мае, чим виявляе неповагу або пвдривае суверенитет вiдповiдноï держави. А це, своею чергою, породжуе суперечносп у визначенш правового статусу громадянина, що може призвести до конфлжлв мГж державами щодо "х громадян [2, с. 67].
Найпоширешшим способом усунення випадюв множинного громадянства, що створюе юридичну невизначетсть i порушуе тим самим оптимальний режим правового регулювання статусу особи внутршньодержавним правом, е оптацм, що означае добровшьний ви6Гр громадянства за змши державою, громадянином якоï особа була, територiï [10, с. 285]. Самостшно здГйснити оптащю неповнолiтнiй не може, тому свш правовий статус визначае за допомогою шших осГ6 чи органiв. Вказане дае можливють констатувати деяку обмежешсть правового статусу неповнолiтнього за множинного громадянства.
З погляду теоретичноï юриспруденци множинне громадянство створюе як негативш, так i позитивнГ наслiдки. До позитивних насладив встановлення множинного громадянства належать: додатковi гарантiï реалiзацiï i захисту прав i свобод особи, оскшьки особи, яю мають множинне громадянство, мають рГвш права i обов'язки з громадянами держави, у якш вони проживають, водночас збершаючи культурш та шшГ зв'язки з державою походження; вигоди щодо права на проживання у двох i бшьше державах, права на повернення та збереження громадянства у змшаному шлю6Г; приймаюча держава легше штегруе резидента з множинним громадянством, шж
шоземного громадянина, а держава походження зберГгае зв'язок зГ сво'м громадянином, що особливо важливо для держав, як розвиваються; наявшсть значно'' кшькосл осГб Гз множинним громадянством може сприяти штенсифшаци зв'язюв мГж державами [11, с. 137-138].
Множинне громадянство неповнолптх поряд з негативними наслвдками можуть розширити його правовий статус, тобто права неповнолпнього захищаються у межах не одте'', а кшькох держав. Особливо вказане актуально, якщо певна держава, ввдповвдно до свого економГчного розвитку, не може повною мГрою реально забезпечити права сво'х громадян.
Висновки. 1нститут громадянства включений до структури правого статусу особи через його видову категорто - правовий статус громадянина.
Неповнолпш надшеш такими особливостями громадянства: вагома потреба в тклуванш та охорот з боку держави; неповний обсяг полпичних прав, зокрема в сферГ виборчого права, державно'' служби та активно'' учасп у полпичних партях; пвдстави набуття та змши громадянства так самГ, як у вшх дпей, але за умови 'х добровольно'' згоди; особлива актуальшсть застосування принципу роз'еднання шм''' у державнш полпищ у сферГ громадянства.
Необхщно констатувати, що правовий статус неповнолпнього змшюеться, якщо вш надшений не одним, а двома i бшьше громадянствами. З одного боку, множинне громадянство породжуе додатковГ елементи у правовому статус та 'х колГз1я може призводити до труднощГв реалГзаци первинних елеменлв статусу неповнолпнього, з шшого, - дае можливГсть правово'' охорони та захисту прав та штерешв з боку не одте', а кшькох держав. Самостшно здшснити оптащю неповнолпнш не може, тому свш правовий статус визначае за допомогою шших осГб чи оргашв. Вказане дае можливГсть констатувати про деяку обмежешсть правового статусу неповнолпнього за множинного громадянства.
1. Конституционное право / под ред. В. В. Лазарева. - М.: Юристь, 1999. - 592 с. 2. Суржинський М I. 1нститут громадянства Украгни: конституцтно-правовий аспект / М. I. Суржинський. - К.: Наук. думка, 2011. - 215 с. 3. Янковський С. А. Правова суттсть институту громадянства СС / С. А. Янковський // Право i безпека. - 2011. - № 4 (41). - С. 28-32. 4. Погоршко В. Ф. Конституцшне право Украгни: тдруч. / В. Ф. Погортко, В. Л. Федоренко; за заг. ред. В. Ф. Погортка. -К. : Наук, думка; Президент, 2006. - 344 с. 5. Дахова 1.1. Принцип единого громадянства в законодавствi та практиц Украгни та зарубiжних крат / I. I. Дахова // Державне будiвництво та мiсцеве самоврядування. - 2013. - Вип. 26. - С. 95-109. 6. Протидiя диекримтаци i расизму: мiжнароднi угоди / Хартвська правозахисна група. - Хартв: Права людини, 2009. - 356 с. 7. Винокуров А. А. Развитие института гражданства: современные тенденции и конституционно-правовой опьт России: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 "Конституционное право" /А. А. Винокуров. - М., 2006. - 31 с. 8. Российское гражданство: учеб. пособ. для вузов / под ред. В. Я. Кикотя, Н. М. Смородина. - 2-е изд. перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 352 с. 9. Международное право: учеб. / под ред. Ф. И. Кожевникова. - М.: Международные отношения, 1981. - 456 с. 10. Юридична енциклопедiя: в 6 т./ ред. : гол. ред. Ю. С. Шемшученко та т. - К. : Вид-во "Украгнська енциклопедiя " iменi М. П. Бажана, 1998-2004. - Т. 4: Н-П. - 2002. - 720 с. 11. Российское гражданство: учеб. пособ. для вузов / под ред. В. Я. Кикотя. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. - 272 с.
