CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.209-218.
УДК 070 (05): 621.397.48
ПОВСЯКДЕНН1СТЬ ЯК ПРЕДМЕТ ДИСЦИПЛ1Н СОЦ1АЛЬНО-КОМУН1КАТИВНОГО ЦИКЛУ
Шест акова Е.Г.
Донецький нащональний утверсит ет , м. Донецьк
У статп шдшмаеться га в загальних рисах вир1шуеться методична проблема зм1стовного наповнення дисциплш сощально-комушкативного циклу. Пропонуеться зробити курси з повсякденносп одними з провщних для студенпв спещальносп «сощальна комушкащя».
Ключов1 слова: сощальна комушкащя, повсякденшсть, методика
Пост ановка проблеми. Принципова та цшком лопчна за своею внутршньою сутнютю трансформащя журналютики з простору суто фшолопчного у площину сощально! комушкацп, яка вщбулася в Укра!ш протягом 2007-2008 роюв, природним чином призвела до ряду наслщюв. Одним з них е гостра та вкрай акт уальна проблема якщо й не повно! змши, то кардинального перегляду дисциплш вже власне сощально-комушкативного циклу. Пов'язаний цей перегляд, перш за все, з1 змшами та переор1ентащею внутршнього простору масово-шформативно!, масово-комушкативно! д1яльносп, процесами !х самощентифшацп. Вщхщ вщ фшологи, з якою журналютика була генетично тривалий час тюним чином взаемозв'язаною (через Слово - первинний та споконв1чно природний для людсько! культури зас1б р1зномаштного спшкування), активна ор1ентащя на проспр сощологи, культуролог^, типолопчно сильне тяжшня до них (через сво! наочно сощоцентричш, полгшкоцентричш, щеологоцентричш властивосп та тенденци розвитку) не може не викликати й перебудови всього кола сощально-комушкативного циклу.
I якщо для св1тово!, принаймш европейсько! та американсько!, традицп це вже е усталеним й довол1 виршеним питанням, то для нас - лише назршим, таким, що у сво!й повнот виявилося тшьки зараз, коли адмшстративш щодо журналютсько! освгш { науки змши вщбулися, офщшно закршилися та починаеться !х активне, р1зноспрямоване, послщовне впровадження й перев1рка живим життям. Це передбачае, передуем, принциповий перегляд I яюсну перебудову дисциплш, що складали р1зномаштш цикли журналютсько! освгш, а також актив1защю дисциплш вже власне сощально-комушкативного циклу. Зрозумшо, що це не означае мехашчного розширення чи звуження кола дисциплш, як викладаються в ушверситет1, а вказуе на !х яюсну модифшащю, яка мусить вщображати та всеб1чно шдтримувати, розвивати внутршш трансформацп у розумшш сутносп та властивостей сощально! комушкацп в цшому, а також кожно! !! складово! окремо.
Як спещально зазначае з цього приводу росшськш дослщник мас-медiа О. Самарцев, у свгговш унiверситетськiй освiтi «тлумачення масово-шформативно! дiяльностi вiдбуваеться доволi широко та називаеться не журналютикою, як в Роси, а масовою комунiкацiею (Великобританiя, США, Канада), соцiальною комунiкацiею (Португалiя), наукою про комушкаци (Францiя) i т.д. Таким чином, в ушверситетськш курс в Захщнш Gвропi входить не лише суто журналютська пiдготовка, але й широкий спектр дисциплш, пов'язаний з масово-комушкативною дiяльнiстю (паблик рилейшнз, медiапланування, теорiя та iсторiя комушкаци, сощокомушкативш дисциплiни, естетичнi та iншi напрями)» [1, с.479]. Неможна сказати, що в Укра!ш, яка активно слщуе европейським курсом, не вщбуваються процеси, якi б не вщповщали запитам доби або обумовленi лише адмшзамовленням. У вiтчизнянiй науково-методичнiй сферi обговорення сутностi та тенденцiй розвитку ушверситетсько! освiти у сферi масово-комушкативно! дiяльностi активно тривае вже декшька рокiв [див., наприклад: 2-6].
Проте цiлком закономiрно, що залишаеться багато питань, яю ще потребують на порушення, загальне окреслення, докладне умотивування, всебiчне обговорення та перевiрку практикою. Одним з них, на мою думку, е питання щодо засадничих дисциплш сощально! комушкаци, якi власне й визначали б концептуальш основи масово-шформативно-комушкативно! дiяльностi, вказували на 11 ознаки та риси у загальному сощокультурному просторi, позначали та вмотивовували внутрiшнi трансформаций перспективи i тенденци розвитку цього певною мiрою ще нового для сьогоденно! Укра!на напряму. Хоча не можна говорити, що напрям сощально! комушкаци виникае в Укра!ш на порожньому мющ, не маючи дослiджень та науково-методично!, методолопчно! бази. Я вважаю, що одним з перших куршв такого яюсно нового спрямування, яке, власне, й передувало веденню у нас напряму сощально! комушкаци, був ушверситетський курс лекцш В. Рiзуна «Маси» (2003) [2]. Вш зосереджений на складнш та вкрай важливiй теоретичнiй проблемi - з'ясуваннi, охарактеризуваннi сутностi мас, масово! свiдомостi, умов, основ та особливостей масовiзацi! людини у сучаснш культурi, що вiдбуваеться засобами ЗМК. Аналггичний за своею природою курс лекцш «Маси» скеровуе до сощально-фшософських засад однiе! з найважливших складових соцiально! комунiкацi!. Це його i вiдрiзняе, наприклад, вiд курсу з теори масово! комунiкацi!, який не передбачае цшеспрямовано! орiентацi! та всебiчного, дивергентного пiдходу до провщного феномену новiтнього часу, без якого неможливе поле журналiзму, - мас.
У^м, на мое глибоке переконання, поряд з масами, внутршньо з ними спорщнена, е ще одна важлива складова сощально! комушкаци, яка передбачае на таке ж саме всебiчне та дивергентне осмислення, як i маси, це - повсякденнють. Саме повсякденнють наприкшщ Нового часу та найбшьш випукло вже у новггнш час, так само як i маси, виявляе новi основи та ознаки свое! сутносп, робить бшьш очевидними сво! мiцнi, iнодi вкрай парадоксальнi, але водночас i принципово важливi зв'язки з сощальною комунiкацiею та соцiальною культурою взагал^ I одним з пiдтверджень тому е активiзацiя дослiдницько! уваги до повсякденносп або до того, що Г. Гуссерль називав життевим свггом. Навiть короткий огляд науково-дослiдно! лггератури, так чи iнакше присвячено! повсякденносп [див.,
наприклад: 7-31], вщбивае глибиннi процеси, пов'язаш i з цим явищем, i зi всiею сферою культури, зокрема, активнi трансформацi! у сферi соцiально! комунiкацi!. Зрозумiло, що це не може бути залишено поза увагою. Особливо якщо врахувати, що компетенщя соцiально! комунiкацi! пов'язана та природним чином обумовлена як загальносвгговою, так само й конкретно нацюнальними iсторiею, культурою, iдеологiею, що як певний досвщ, особливого типу пам'ять накопичуються та трансформуються безпосередньо у повсякденносп, утворюючi пiдгрунтя для подальшого безперервного культурного руху.
Дослщниками вже неодноразово вiдзначалося, що повсякденш форми свiдомостi й мислення починають протягом минулого столiття активно сшввщноситися з такими привiлейованими формами свщомосп, як фiлософське, iсторичне, полiтичне й художньо-естетичне, а сама повсякденнють осмислюеться як цшнюний простiр формування, становлення й здшснення колективного культурного несвщомого. На це, зокрема, звернув увагу I. 1ль!н, роблячи наприкiнцi ХХ ст. огляд фшософських, iсторичних, соцюлопчних, фiлологiчних розвiдок, присвячених повсякденностi [10, с.202]. Одна з сучасних провщних фiлософiв А. Хеллер, розмiрковуючи про сощальш проблеми Нового i новггнього часу, чiтко сформулювала тезу про одну з провщних константних особливостей ще! культури: «револющя не може бути полггичною або економiчною, а може бути лише револющею повсякденного життя» [27, с.165]. Вже на початку XXI ст. феномен повсякденносп, актуалiзований складною природою iсторi!, культури, щеологи, соцiальностi, неоднозначною роллю особистосп, маси у суспiльствi, пiдrрунтям !х вчинкiв та стосункiв з сощальною реальнiстю, буде поцiнований в такий спошб: «нова iсторiя переконуе нас у тому, що люди минулого - не бшьш шж люди, так само як i сучасна людина, якi iснували у тенетах повсякденносп, створюючи тим самим нове поле для щентифшаци» [30, с.32]. Таким чином, повсякденнють, саме як засада будь-яких життевих акпв i окремо! людини, i окремо! культури, не може залишитися поза увагою напряму сощально! комунiкацi!, який власне й спрямований на з'ясування, дослщження багатомаштних виявiв життевого свiту, що знаходять свое втшення та репрезентащю, зокрема й у полi журналiзму.
Особливо актуальним це стае у перехщш етапи розвитку культури [див., наприклад: 27-30], коли до того ж активно з'являються новi форми, види та засоби комушкацп [див., наприклад: 30-33]. Так, на думку Г. Рейнгольда, в добу активного масового мобшьного шформацшного зв'язку, героем яко! е розумний натовп, принциповим чином вщбуваеться трансформацiя соцiуму, коли «мобшьний зв'язок та повсюдна комп'ютерiзацiя разом з громадськими договорами, яю були немислимi колись, вже начинають змiнювати способи спiлкування, залицяння, трудово! та творчо! дiяльностi, суперництва, кушвльпродажу, керування» [31, с.9]. Проте це зовшм не означае, що вш без виключення переселяться на вiртуальне узбережжя та утворять розумний натовп, як те передбачае Г. Рейнгольд. Хоча i вш сам говорить про молодь як авангард вiртуальних переселенщв та грунт ново! повсякденносп, в якш дiють принципово новi домiнанти соцiально! комунiкацi!. Таким чином, залишаеться проблема не-молодих людей, тобто рiзних поколшь, яким притаманнi власш фонди та фони знань, особливосп колективно! соцiально! пам'ятi, якi разом з
молоддю й утворюють складну повсякденшсть, як життевий проспр реал!зацп сучасносп та як проспр та передумови для подальшо! щентифшаци певно! культури.
Стан та розвиток сощально! комушкацп не може цього не враховувати, бо в такому випадку поза !! увагою залишиться декшька принципово значущих питань. Перш за все, це проблема виявлення прихованих глибинних процешв зародження, народження та юнування журналютських твор1в у рухливому сощокультурному простор!. Спрямування студенев на вивчення саме повсякденност!, кр!м того, у !! т!сному взаемозв'язку з дискурсивнютю, що й е грунтом актуал!зацп р!зноман!тних мед!авияв!в, дозволить !м краще зрозум!ти та засво!ти засади журнал!стсько! майстерност!, ментальн! сощокультурш, !сторичн!, !деолог!чн! особливост! утворення та юнування мед!атекспв, збагнути специф!ку журналютсько! творчосп, особливост! взаемозв'язку журнал!стики, масово! комун!кац!! з загальним соц!окультурним рухом, сфокусувати увагу саме на р!зномаштних мед!атекстах як пров!дних репрезентантах масово-комушкативних процес!в та стан!в. Повсякденн!сть як багатошарове утворення, в якому накопичена та сфокусована, з одного боку, вся негенна колект ивна пам'ят ь (Ю. Лотман), з шшого - в!дбуваеться створення та розвиток сучасносп, закладаються основи для подальшого розвитку соц!ально! комун!кац!! завдяки повсякчасному зд!йсненню життевих акт!в звичайною людиною, групами звичайних людей, тюним чином пов'язана з колективними настроями, уподобаннями мас.
Будь-який мед!авияв завжди представляе складне, багаторазове переплетення безл!ч! р!знорщних код!в, дискурс!в, що обумовлюються повсякденнютю як простором зд!йснення негенно! колективно! пам'ят!. Повсякденн!сть, яка в розвинутому шформацшному сусп!льств! активно репрезентуеться через р!зномаштш мед!авияви, - це пам'ять, в атмосферу яко! незалежно вщ свое! вол! занурений кожний журналют, фах!вець з видавничо! справи, реклами, тару. Навпъ якщо йому не довелося прочитати ш одн!е! книги, подивитися старий кшофшьм або вщвщати музей, в!н однаково перебувае в площиш скиданим чином утворено! повсякденност!, в оточенш р!зноман!тних чужих дискуршв, як! в!н усмоктуе або свщомо, або несв!домо, а пот!м втшюе та поширюе через власн! мед!атексти. I досл!джувати це з науково! точки зору, ! викладати це сучасним фах!вцям е одним з магютральних завдань напряму соц!альна комушкащя. Бо в противному випадку складне явище поля журнал!зму залишиться для студенев багато в чому незрозумшим, поверховим, обумовленим лише р!зними зовшшшми, переважно синхрон!чними факторами, причинами або внутршшми особливостями, проте умотивованими лише малим часом (М. Бахт!н). Ут!м його внутр!шня сутн!сть, глибинно обумовлена повсякденнютю, залишиться поза увагою, що призведе до збщнення, спрощення, а то й взагал! спотворення сутносп соц!ально! комун!кац!!. Таким чином, дослщження повсякденност! - це актуальне, самостшне й одне з пров!дних завдань сучасно! соц!ально! комун!кац!!.
Повсякденн!сть як предмет дисциплш сощально-комушкативного циклу мае щонайменше три вим!ри. По-перше, виникае й будуеться самостшний предмет дослщження у вигляд! власне р!зномаштних тишв мас-мед!йних текст!в та
дискуршв, коли увага акцентуеться на матерiальнiй представленостi журналiстсько! творчостi, рекламних кампанш, пiар-акцiй тощо, якi щнш передусiм з позицi! соцiально! комушкаци, тобто з'ясування !! змiстовного наповнення, аксюлопчних маркерiв, особливостей насто!в, бажань, очшувань мас, якi ще навггь прихованi вiд них самих, i - як наслiдок - провщних властивостей, тенденцiй розвитку. Провiдним при цьому е саме текст як проспр дослщження: його внутрiшнi особливосп, будова, архiтектонiка, рiзнi пiдходи до нього, принципи та методи аналiзу, врешт - решт, створення рiзноманiтних медiатекстiв, в яких вiдбиваеться повсякденнють i якi самi вiдбивають повсякденнють.
По-друге, прагнучи, у широкому сенш, тримати та впливати на перешчну людину, повсякденнiсть намагаеться врахувати !! можливу точку зору й передбачити ймовiрнi реакцi!, що вiдбиваються не лише у самому мас-медшному тексту а й у специфiчних психолопчних, емоцiйних вчинках та станах рецитента, що передбачае певний ефект праймшгу, який доволi тонко та точно прораховуеться. Саме ефект праймшгу е провщним у сучасних европейських та американських тдходах до з'ясування специфши медiавпливiв на реципiентiв, перебувае у центрi дослiдницько! уваги, скеровано! вже на проспр соцiально! культури та на ди в нiй перешчно! людини пiсля рiзноманiтних, дивергентних, безупинних медiавпливiв. Когнiтивнi установки, якi е засадою праймшгу, безпосередньо обумовлеш повсякденнютю та принципово не можуть бути виявлеш, позначенi, передбаченi без урахування сутностi життевого свiту певно! епохи як складного дiахронiчне-синхронiчного утворення. Повнощнний, максимально втiлений та дiевий ефект праймiнгу для пересiчних адресапв продукцi! масово! комунiкацi! стае можливим лише тсля споживання ними конкретного медiатексту, в якому врахованi особливосп !х (пересiчних адресатiв) повсякденностi. Вивчення та здшснення праймiнгу найбiльш ефективне лише з позицi! повсякденностi, без врахування яко! вiн перетворюеться на чисту абстракцiю.
По-трете, одночасно повсякденнють активно створюе поле журналiзму та в свою чергу виникае, змшюеться, iнодi доволi жорстко, як вщгук та реакцiя на рiзноманiтне втручання та координацiю з iнших життевих свiтiв, що несуть з собою сво! власнi соцiальнi, полiтичнi, економiчнi, щоденно-побутовi вчинки [див., наприклад: 30-34]. Вщбуваеться нашарування принципово рiзних повсякденностей, !х складна, iнодi абсурдна взаемодiя, наслiдком яко! стае розрив по повсякденносп та становлення нового типу життевого свпу. Я про це вже неодноразово писала, акцентуючи увагу на особливостях сощально! комушкаци перехщно! культурно! доби та !! рiзноманiтних репрезентацiй у медiавиявах. Без з'ясування тих культурних моделей, якi утворюють життевий свiт певно! культурно! доби, певно! нащонально! культури, принципово неможливо говорити про особливосп сощально! комушкаци.
Повсякденнють - це завжди перехрестя та точка зустрiчi пам'ят рiзних часiв, iдеологiй, побуту та сучасносп; це сходження багатоманiтних життевих свтв, що утворюються не лише реальними подiями та фактами, а й вщгуками, вiдлуннями, асоцiацiями, несвiдомими реакщями на життевi подi!, коли людина перебувае постшно зануреною у процесуальний безперервний пстк живого життя, на який
вона також постшно та безперервно мусить давати вщповщь-реакщю. Р1зш типи повсякденносп, яю в згорнутому вид1 укладеш в кожному мед1авияв1, коли розгортаються, декодуються, дозволяють реконструювати р1зномаштш дискурси, щеолопчш значення та настановлення, юторико-культурш сенси, що породжують цей мед1авияв. I це на сучасному етат розвитку журналютики, масово! комушкацп повинно бути предметом як самостшного наукового дослщження, так { викладання фах1вцям з сощально! комушкацп.
Курси з повсякденносп, як { з стану мас, повинш стати самостшним предметом вже не лише вивчення, а й викладання у вищих навчальних закладах тому, що саме вони дозволяють розглядати будь-який мед1авияв як синтетичну, складну, об'емну цшсшсть, що одночасно реал1зуе в соб1 та через себе 1 власне текстов! особливост { специфшу !хнього породження та юнування, що обумовлена низкою семантичних простор1в. Передуем це тюним чином споконв1чно переплетет сощальний, щеолопчний, юторичний, полгтичний, культурний простори, явлеш у сво!й едносп та пропущен кр1зь життево важливу, екзистенщальну за своею сутнютю категорда юнування. Як пише з цього приводу Ю. Шор, «природа юнування, як це мислить Гайдеггер, не визначаеться шякими змютовними характеристиками, шякими под1ями, вона не в тому, що людина працюе, кохае, грае, вщпочивае, займаеться спортом { т.д., - але вона становить глибинний вихдний пласт всього цього» [30, с. 6]. В цьому { полягае одна з суттевих рис повсякденносп, яю повинш зрозумгти майбутш фах1вщ з сощально! комушкацп: життево необхщна та важлива обумовленють кожного кроку, кожного вияву перешчно! людини !! життевим свгтом та життевим свгтом !! культури.
Будь-який мед1авияв на сучасному етат розвитку сощально! комушкацп не може розумгтися та вивчатися студентами як щось замкнуто самодостатне, таке, що не враховуе, не знае, не програмуе, не розвивае свое глибинне, ментально-культурне вщлуння у сощум, у громадськш думщ, не керуе ними. Це принципово неможливо, якщо, наприклад, мед1авияв розглядаеться та викладаеться студентам лише з окремих позицш: лшгвоцентричних, щеологоцентричних, полгтикоцентричних, теорп масово! комушкацп, юторп та теорп журналютики, формально-змютовного тдходу до тексту та дискурсу тощо. Проте саме повсякденшсть, яка лежить в основ1 будь-якого мед1авияву, не допускае його розшаровування на окрем1 складники, а дозволяе побачити { зрозумгти його як певну внутршню вгтально мщну та спроможну цшсшсть. Таким чином, спрямування уваги студенев на повсякденшсть дозволить багато в чому уникнути, так би мовити, «моза!чного» тдходу до розумшня мед1авияв1в, запоб1гти довол1 абстрактного погляду на природу, сутнють, властивосп сощально! комушкацп. Складний синтетичний характер повсякденносп, яку пропонуеться зробити самостшними предметом дисциплш сощально-комушкативного циклу, дозволить вдало, системно та послщовно, довол! лопчно заповнити т лакуни у вивченш та викладанш дисциплш з напряму сощально! комушкацп, яю виникли у сьогоденш у силу об'ективно! трансформацп журналютики у нову для не! площину. Зупинимося на цьому детальшше.
Под1бно до того як компетенщя юторп журналютики знае та розвивае р!зш тдходи до мед1атексту, акцентуючи !х перш за все юторичними умовами та
загальним юторико-сощальним, громадським рухом, особливостями поточного моменту, так повсякденнють дозволяе вивчити та, природно, викладати це з дещо шших засад. Це, перш за все, коли щ юторичш, iдеологiчнi, соцiальнi тощо умови не просто виступають фоном, контекстом зародження та юнування медiатексту, а оргашчно вiдбиваються в ньому, просвiчують крызь нього, допомагаючи побачити та зрозумгти глибиннi, прихованi, iнодi навгть для самих журналiстiв позасвiдомi мотиви, причини, чинники саме такого створення та юнування певного твору, певно! газети чи журналу тощо. Але це не перебивае чи захоплюе територда ютори журналютики, а лише заглиблюе знання з iсторико-журналiстського циклу предмета, дае шдгрунтя для адекватного розумшня багатьох явищ журналiстики, взагат iсторiï соцiальноï комунiкацiï. А це, в свою чергу, продукуе розробку власно1, сощо-комушкативно1, методологiï та методики щодо рiзноманiтних медiавиявiв. Повсякденнiсть дозволяе робити увагу не лише на зовшшшх факторах юнування журналютського твору, а на його внутршшх зчшках, глибинних зв'язках та пам'яттю юторико-культурних, ментальних особливостей, якi навiть не завжди можуть бути прямо заявлеш у текстi або вiдомi ютори журналютищ, соцiальноï комунiкацiï. Повсякденнiсть, що так чи шакше, але обов'язково репрезентуеться у медiатекстi, виявляе та вчить розумгти пам'ять народу, пам'ять ютори, пам'ять i творчо1', i перешчно1' особистостi, захованих, збережених у журналютському творi як пам'ятцi живо1', безпосередньо вiдтвореноï в ньому епохи. Так, повсякденнють, попри всю принципову самостшнють, оргашчно пов'язана з дисциплшами юторико-журналiстського циклу, а також з дисциплшами видавничо1' справи та редагування, бо знання повсякденно-дискурсивних особливостей медiатексту та вмiння 1'х використовувати дозволить фахiвцям бiльш професiйно та вщповщальшше пiдходити до видання текспв й редагування.
Компетенцiя свiтовоï журналютики пов'язана та природним чином скерована на шшг вщмшш вiд свого, культурш типи життевих свiтiв, обумовлена чужими для нас нацiональними iсторiею, культурою як фонами й безпосередшми умовами розвитку журналiстики, взагалi сощально1' комунiкацiï. Вивчення повсякденностi дозволить принципово по-шшому побачити та зрозумiти свiтовi журналiстськi тексти, виявити 1'х смислову повноту, юторико-щеолопчш завдання, осягнути те, що Л. Баткш позначив як европейська людина наодинцi з собою, тобто особливосп стану та процесГв глибинного культурного самопiзнання та щентифшаци. То, що не можна зрозумгги в iноземному журналiстському творi, взагалi у журналiстському процесi, ширше - чужинськш соцiальный комунiкацiï, коли дивитися на них лише як на явище юторичного процесу, то можливо побачити та зрозумпи, якщо знати та вмии застосовувати пГдходи з позици повсякденностi. I коли провщне завдання курсГв зГ свiтовоï журналютики - дати уявлення про загальний процес, стан, тенденци розвитку, персонали свиово! журналГстики, то завдання циктв, пов'язаних з повсякденнГстю, полягае в наступному. Допомогти студентам саме через комплексний синтетичний анатз та штерпретащю медГатекстГв рГзних крахн, народГв, епох, культур зрозумгти загальне та вщмшне, усталене та змГнюване, константне та варГативне у медГатекстГ i як явищГ окремоï культури, крахни, i як явищГ загальнокультурному.
Пдобно до того як компетенщя лшгвютики локалiзуeться межами ctîb, речень, то компетенцiя повсякденносп, що активно виявляеться у медiатекстi, передбачае вихiд на принципово шший рiвень - соцiальних, економiчних, щеолопчних, побутових систем. А без цього принципово неможливо навчити сучасних фахiвцiв з соцiальноï комунiкацiï розумiнню i сутностi медiатексту, його заглибленостi та внутршньо1 спорiдненостi з рiзними сощально-культурними контекстами та практиками. З позицш лiнгвоцентричних пiдходiв первинна саме мова медiатексту, а його значущi сощокультурш особливостi виступають як простi тло, контекст, умови ïï iснування та виявлення. Навпаки, з позицш повсякденносп первинним е сощокультурний грунт, що й породжуе всю цшсшсть медiатексту, дозволяе побачити засади, умови, найбшьш ефективш лшгвютичш позицiï та стани мовного, мовленневого впливу на людину, масу, культуру взагалг
Висновки. Системне, послщовне дослiдження, вивчення та викладання особливостей повсякденносп як явища сощально1' комунiкацiï дозволить побачити та створювати максимально вдалий, впливовий та ефективний медiатекст як самостiйне провiдне i навпъ ключове явище епохи розвинуто1' iнформацiйноï культури. Це можливе на засадах розумшня повсякденностi за рахунок активного, самостiйного дослiдження через життевий свiт таких значущих для медiатексту систем, як соцiальна, економiчна, щеолопчна, полiтична, iсторико-культурна, ментальна, що знаходять вщбиття, прямi та опосередкованi, у медiавиявах. Таким чином, повсякденнiсть як предмет дисциплш сощально-комушкативного циклу активно, послщовно та щлеспрямовано включиться у коло вже традицшних предметiв, надасть 1'м нових тенденцiй розвитку. З урахуванням iнтенцiй повсякденностi можливо бшьш ефективно навчити фахiвцiв з журналютики, реклами, шару, створювати медiатексти, яю найбiльш адекватнi украïнськiй ментальностi, вщповщають духу ïï культури та ютори, а не е кальками чи запозиченнями з шоземних теорiй та практик.
Список лггератури
1. Самарцев О.Р. Творческая деятельность журналиста. -М.: Академ. проспект, 2007.
2. Р1зун В.В. Загальна характеристика масово шформацшно1 д1яльносп. - К., 2000.
3. Р1зун В. В. Маси. - К.: ВПЦ Кшвський ушверситет, 2003.
4. Мед1а-критика. - 2005. - № 10. - Льв1в (Тема номера: Журналютська освиа в УкраМ та свт).
5. Вюник Харк1вського нацюнального ушверситету 1м. В.Н. Каразша - №766 Сер1я Фшолопя. - Харк1в, 2007. - Вип. 51. (Роздш I. Роль ушверситепв у розвитку журналютики та проблеми сучасно1 журнал1стсько1 освгги)
6. Методика викладання юторико-журналютських дисциплш i професшш потреби. Матер1али секцшного заадання М1жнародно1 науково1 конференцп «Журналютика 2008: украшське журналютикознавство, освиа, термшолопя i стандарта» (Кшв, 17-18 квиня 2008). - Ктв, 2008.
7. Культурология. ХХ век. Словарь. - СПб: Университетская книга, 1997.
8. Ильин И.И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. - М.: Интрада -ИНИОН, 1996.
9. Ильин И.И. Постмодернизм: от истоков до конца столетия. - М. : Интрада - ИНИОН, 1998.
10. Ильин И. Постмодернизм. Словарь терминов. -М.: ИНИОН РАН, INTRADA, 2001.
11. Постмодернизм. Энциклопедия. - Минск: Интерпрессервис; Книжный Дом, 2001.
12. Бычков В.В. Эстетика. - М.: Гардарики, 2004.
13. Бессонова М.Н. О способах совмещения бытийственной и трансцендентной сфер в искусстве // Кануны и рубежи. Типы пограничных эпох - типы пограничного сознания. Материалы российско-французской конференции (В 2-х частях).
- М.: ИМЛИ РАН, 2002. - Ч. II. - С.371-376.
14. Хабермас Ю. Модерн - незавершенный проект // Вопросы философии - 1992. - №4.
- С.40-52.
15. Маньковская Н.Б. Эстетика постмодернизма. - Спб.: Алетейя, 2000.
16. Маньковская Н.Б. Симулякр в искусстве и эстетике // Философские науки. - 1998.
- № 3-4. - С.63-74.
17. Маньковская Н.Б. Что после постмодерна? // Кануны и рубежи. Типы пограничных эпох - типы пограничного сознания. Материалы российско-французской конференции (В 2-х частях). - М.: ИМЛИ РАН, 2002. - Ч. II. - С.417-430.
18. Слотердайк П. Критика цишчного розуму: Перек. з шм. - К.: Тандем, 2002.
19. Дубровский Д.И. Постмодернистская мода // Вопросы философии. - 2001. - №5.
- С.42-47.
20. Богданов К. А. Повседневность и мифология. Исследования по семиотике фольклорной действительности. - Спб.: искусство-СПб., 2001.
21. Рабинович Е. Риторика повседневности. - СПб.: Искусство-Спб, 2000.
22. Шюц А. Структура повседневного мышления // Социологические исследования. 1993.
- № 2. - С.129-137.
23. О статусе и структуре повседневности (методологические аспекты) // Личность. Культура. Общество. - 2000. - Т.2. Спец. выпуск. - С. 147-159.
24. Козлова Н.Н. К анализу обыденного сознания // Философские науки. - 1984. - №4.
- С.25-32.
25. Ильин М. В. Хронотопическое измерение: за пределами повседневности и истори // Полис. - 1997. -№1-5. -С.124-134.
26. Дубин Б.В. Быт, бытовщина, обыденность: Идея и история повседневности в России // www.unesco.org/most.
27. Интервью с Агнесс Хеллер // Вопросы философии. - 2001. - №5. - С. 159-169.
28. Лелеко В.Д. Пространство повсякденности в европейской культуре. - СПБ.: СПбГУКИ, 2002.
29. Лотман Ю.М. Поэтика бытового поведения в русской культуре XVIII века // Лотман Ю.М. История и типология русской культуры. СПб.: «Искусство - СПБ», 2002.
30. Феномен повседневности: гуманитарные исследования. Философия. Культурология. История. Филология. Искусствоведение: Матер. между нар. науч. конф. - СПБ.: Астерион, 2005.
31. Рейнольд Г. Умная толпа: новая социальная революция. - М., 2006.
32. Шестакова Э.Г. Теоретические аспекты соотношения текстов художественной литературы и массовой коммуникации: специфика эстетической реальности словесности Нового времени. - Донецк: НОРД-ПРЕСС, 2005.
33. Шестакова Э.Г. Мобиломания как один из ведущих факторов формирования повседневности постсовременности // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия Филология. - Симферополь, 2005.
- Т. 18 (57). №3. - С.43-47.
34. Шестакова Е.Г. До проблеми пашвного "вчителювання" 3aco6iB масово1 комунiкацiï в епоху аудiовiзуальноï культури // Науковi записки 1нституту журналiстики. - Том 13 жовтень - грудень. - К., 2004. - С. 104-112.
Шест акова Э.Г. Повседневность как предмет дисциплин социально-коммуникативного цикла
В статье поднимается и в общих чертах решается методическая проблема содержательного наполнения дисциплин социально-коммуникативного цикла. Предлагается сделать курсы, посвященные повседневности, одними из ведущих для студентов специальности «социальная коммуникация».
Ключевые слова: социальная коммуникация, повседневность, методика
Shestakova E.G. Daily occurence as a subject of disciplines of a socially-communicative cycle
In the article rises and in general features is solved the methodical problem of the of substantial filling of disciplines of a socially-communicative cycle. It is suggested to make courses, devoted a daily occurence, one of the main for the students of speciality «social communication».
Key words: social communication, daily occurence, method
Пост упила до редакци 04.09.2008 р.
