CC BY
12
УДК 316.014
DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.40.155803
Панфтов Олександр Юршович, доктор фшософських наук, професор,
професор кафедри фшософп Харювського нацюнального ушверситету Повiтряних Сил iменi 1вана Кожедуба, Украша ORCID ID: 0000-0002-8997-0120
Петрова Людмила Олександрiвна, кандидат фшософських наук, учений секретар Харювського нацюнального ушверситету Пов^ряних Сил
iменi 1вана Кожедуба, Украша е-mail: luida64p@ukr.net ORCID ID: 0000-0002-9341-1030
БАГАТОМ1РН1СТЬ ПОВСЯКДЕННЯ У КОНТЕКСТ
життевого св1ту особистост1
У cmammi використовуеться м1ждисципл1нарний nidxid до розумтня поняття багатом1рност1 повсякдення та його змiстовного наповнення. Аналiзуеться 3MiHa реальностi повсякденного людського буття, що призводить до виникнення «кризи людини». Феномен мiри виникае на перешит рiзних життевих центрiв, тому мае безпосередне вiдношення до проблеми цiлiсностi життевого свту особистостi. На пiдставi критичного аналiзу точок зору на проблеми життевого свту особистос-тi обгрунтовуеться аксiологiчна компонента мiрностi у параметрах повсякдення, що рефлексуеться як компонента життевого свту особистостi.
Ключовi слова: повсякдентсть, людська суб'ективтсть, життевий свiт особис-тостi, багатовимiрнiсть людських проявiв, ттерсуб'ективна мiрнiсть, духовтсть.
Постановка проблеми. Повсякденшсть ввдграе важливу роль у форму-ванш особистосп. ДефЫщя «повсякденшсть» все часпше присутня на сто-ршках наукових видань та в тематиш форумiв науковшв. Повсякденна реаль-шсть - це мюце перебування особистосп, а повсякденна думка - це його опора. Повсякдення - це свгг досвщу, в якому дie емтричний суб'ект на рiвнi розуму.
Анал1з останшх дослщжень i публ1кац1й. Загальнотеоретичнi питання проблеми повсякденност представленi в роботах захвдноевропейських науков-цiв П. Бергера, Ф. Броделя, Г. Гарфшкеля, Е. Гусерля, Т. Лукмана, А. Людтке, А. Окуреля, А. Шюца та ш. Кожен з них намагався з'ясувати суть поняття «повсякденшсть» та сформулювати його визначення. Теоретичним пвдгрунтям юторп повсякденностi, серед iншого, стали напрацювання представникiв
96
© Панфшов О. Ю., Петрова Л. О., 2019
феноменологгчного напряму в фшософп. Так, ще!' нiмецьких науковцiв Е. Гуссерля й А. Шюца заклали теоретичш основи юторп повсякденностi. Так, Е. Гуссерль закликав зосередитися на вивченш «життевого свпу», «царини людсько!' буденносп». А. Шюц як основний об'ект дослiдження обрав «свiт людсько!' безпосередносп», тобто прагнення, сумнiви, фантазп, мрп, емоцш-нi реакцп на поди, а також повсякденне мислення. Вш зазначае, що «з самого початку повсякденнють постае переданою як смисловий ушверсам, сукупнiсть значень, яю ми маемо iнтерпретувати для того, щоб отримати опору в цьому свт, укласти угоду з ним» [1, с.131].
Новий iнструмент пiзнання запропонували П. Бергер i Т. Лукман - учш А. Шюца. Вони розробили теор^ «соцiального конструювання реальности. Пiдвалинами цього концепту виступае ланцюг, що охоплюе такi ланки: суб'ективна реальнiсть - iнтерсуб'ективна реальшсть (повсякденнiсть) - конструювання штерсуб'ективно!' реальности У процесi «конструювання повсяк-денносп» виокремлюються два сектори: проблематичний i непроблематичний. Останнiй - це звичайний, рутинний, статичний порядок юнування, а перший -охоплюе нестандарты ситуацп й житщ^ епiзоди, динамiчний. Людина по-стiйно прагне трансформувати проблемы моменти в непроблематизоване знання. Такий тдхщ дозволяе диференцiйовано тдшти до характеристики переломних перiодiв юторичного буття: революцiй, вiйн, реформ, переворотив тощо, показати, яким чином сощальш групи визначають сфери проблемати-зацп та шляхи депроблематизацп в щоденнш практицi [2, с. 40, 41].
В Укрш'ш iсторiя повсякденност не оформилася як самостшний напрям дослщження i на сучасному етапi перебувае на шляху розробки. Теоретичними питаннями повсякденност займаються О. Коляструк [3; 4], О. Удод [5], Н. Яко-венко [6]. Дослщник О. Удод зазначае, що повсякденнють - це не тшьки жит-лово-побутовi умови, це психологгзацп побуту, дослщження ставлення людини до держави, суспшьства, пануючо'1 системи цiнностей через призму щоденного сприйняття свого iснування. Повсякденнють - царина дшсносп, соцюкультур-на реальшсть, у якш людина може зрозум^и iнших людей i спшьно з ними дiяти: тут виникае '1хнш спiльний, комунiкативний свiт, а сама повсякденнють постае як специфiчна форма соцiалiзацii людини. Ще з 80-х рр. ХХ ст. у втиз-нянш фшософи утвердилася «модершзована в бiк багатомiрностi» концепцiя повсякденносп. Т. Нагайко орiентуеться на броделiвськi «структури повсяк-дення»: житло, одяг, харчування, культурне обслуговування тощо [7, с.150]. Отже, «структури повсякденносп» охоплюють усе те, з чого складаеться жит-тя людини: 11 умови юнування, потреби (харчування, житло, одяг, медицина) i можливосп 1х задоволення. Разом з тим сама проблема багатс^рносп та мiрностi повсякдення у контекст життевого свiту особистосп не знайшла свого остаточного ршення в науковiй лiтературi. На наш погляд, означена проб-
лема мютить у собi увесь спектр вщповщних взаемин, вчинюв, бажань, iдеалiв, звичшв i традицiй, щншсних орiентацii, що регулюють поведiнку людей, шди-вiдуальну i колективну практику, форми комушкацш людини.
Формулювання мети. Методология проблеми повсякденностi тдпоряд-кована головному завданню цього напряму дослщження - вивчити все, що оточуе людину (життевий свiт) та як людина соцiалiзуеться в цьому свт i впливае на нього, вносячи певш змiни не лише в матерiальний рiвень буття, а й у систему зв'язюв та стосунюв з iншими людьми. Оскiльки проблема повсякденносп мае полiдисциплiнарний та багатоаспектний характер, у стат-тi зроблена спроба розглянути багатомiрнiсть повсякдення в контекст жит-тевого свiту особистосп, з'ясувати сутнiсть мiрностi повсякдення.
Виклад основного матер1алу. Людина створюе свш свiт сама, навiть якщо й не усвщомлюе себе будiвничим свого Всесв^. Вона реально живе у рiзних часах, насичуючи життя значущими подiями чи збiднюючи його монотонною одномаштшстю. Вона мае змогу побути дитиною, юнаком, дорослим, старою людиною, вiдчути сво'1' можливостi й обмеження, пережити трапчне й смш-не, свггле i темне, найголовнiше i дрiб'язкове. Категорiю «свт> у радянських фшософських працях залюбки називали «метафiзичною», «науково невизна-ченою», «логiчно необгрунтованою». Це вiдбувалося тому, що щось у нiй було небезпечне, якшсь присмак буржуазного iндивiдуалiзму, неконтрольованостi, вседозволеносп [8, с.157]. У фшософп Нового часу стверджувалася роль фшософського розуму як самостiйного начала, що поглинае зовшшнш свiт, уподiбнюе його собь У працях Р. Декарта, Б. Спшози можна зустрiти докази тотожност об'ективно'1' реальностi i людського мислення. За зовшшшм свiтом визнаеться дшсна реальнiсть лише в тому випадку, коли це стае необхiдним для людського розуму.
За I. Кантом кшцеве джерело вЫе'1' об'ективностi не зовшшнш св^, а суб'ект, адже саме суб'ектом св^ покладаеться i поза ним не iснуе. Очевидно, людина водночас перебувае у кшькох св^ах, простих i складних, матерь альних та iдеальних, минулих i теперiшнiх. Ф. Нiцше вважав св^ словом, що позначае рiзнi способи нашого впливу на нього. Життя руками людини творить сво'1' форми i норми, надаючи всьому змiст.
Сучаснi дослiдники характеризують життевий св^ не як предметну та суспшьну дiйснiсть, а швидше як «сукупшсть актуальностей особистого життя». 1нше «Я» особистостi, екстерiоризоване, розгорнуте назовш i завдя-ки цьому змшюе об'ективну дiйснiсть у вiдповiдностi зi сво'1'ми цiлями, щн-ностями. Св^ особистостi як соцiокультурний феномен е сферою безпосе-редньо'1' життедiяльностi людини, в якш знаходять втiлення п сутнiснi сили.
Особистiсть е цiлiснiстю, що, маючи певну глибину, свщомо i цшеспря-мовано самовизначаеться, передуам створюючи свiт, в якому вона живе - св^
власнoгo 6уття. Осoбистiсть не ^oero пристoсoвyeться дo навкoлишньoгo середoвища, а сгочатку виoкремлюe себе iз oтoчення, щoб пiзнiше вже iншим чинoм вибiркoвo пoв'язати себе з ним.
Саме рoзгляд oсoбистoстi y ïï жиrтeвoмy свiтi дае змoгy уникнути ^^o-дyктивнoï диxoтoмiï матерiальнoгo та iдеальнoгo, бioлoгiчнoгo та ^вдальто-ro, людини та сyспiльства, пoдoлати традицшне вiдчyження дyшi i тiла. Життевий свiт е резyльтатoм самoрyxy oсoбистoстi, небайдyжoгo, небезсто-рoнньoгo ставлення дo дiйснoстi. Не пoтребye спецiальниx oбгрyнryвань no-лoження прo те, щo внyтрiшнiй прoстiр oсoбистoстi знаxoдиться пoза oрга-нiчним riлoм iндивiда, щo oснoвна плoщина рyxy oсoбистoстi - мoральнo-цiннiсна. Мoральний ракурс визначае мiрy гyманнoстi, людянoстi ставлення дo дoвкiлля, iншиx людей i дo себе [8, с. 53].
Прoцесyальнi та емoцiйнo-смислoвi xарактеристики жиrтeвoгo св^ дo-звoляють рoзрiзняти переживання, вчинки, oсoбистi якoстi людини у пoвсяк-деннi: вiд oб'eктивнo-iстинниx xарактеристик сoцiальнoгo знання дo переживання жиrтeвoгo свiry кoнкретнoю людинoю. Сoцiальний запас знання включае знання людинoю свoeï ситуацп та ïï меж, щo ствoрюe пiдстави для застoсyвання мiрниx xарактеристик дo пoвсякдення. Вoни залежш вiд багатьox кyльтyрниx i сyб'eктивнo-oсoбистiсниx чинникiв i виявляють такi граш мiр-нoсri, якиx не мoже бути при аналiзi свiry oб'eктiв. Свiт пoвсякдення е сферoю людськиx смислiв i значень, якi встанoвлюються i фoрмyються в систематич-нoмy спiлкyваннi, в кoмyнiкативнiй дiяльнoсri, в актаx рoзгoртання пoвсяк-денш'1' свiдoмoстi, завдяки чoмy пoвсякдення е свoeрiдним синтезoм iншиx вiдoмиx людинi свтв: науки, мистецтва, релш'1, пoлiтики.
^вся^енн^^ - суперечлива: з oднoгo 6o^, вoна пiдпoрядкoвана шщ-альними нoрмами i цiннoстями, з iншoгo - не мoже бути дo кшця фoрмалiзo-ванoю, oскiльки передбачае дyxoвнiсть, переживання, бажання, прагнення -те, щo виxoдить за межi фoрмалiзацiï. Таке складне пoeднання актyалiзye прoблемy мiрнoстi пoвсякдення, у якiй д^ть свoï закoни. Фенoмен мiри ви-никае на перетинi рiзниx життeвиx центрiв i тoмy мае безпoсереднe вiднo-шення дo прoблеми цшсшсп людськoгo буття та пiзнання.
Застосування мiрниx xарактеристик дo пoвсякдення дoзвoляe, з oднoгo бoкy, краще зрoзyмiти oсoбливoстi жиrтeвoгo свiтy oсoбистoстi, рoзглянyти йoгo крiзь призму напрацьoванoгo фiлoсoфieю пoняriйнoгo апарату, з iншoгo -збагачуе пoняття мiри, традицiйне для ф^^фи. Мiрнiсть, тoбтo присyтнiсть рiзниx мiр, дoзвoляe видiлити у пoвсякденнoстi стале, мiнливе та змiнюване -те, щo важкo рефлексуеться. У перелoмнi сoщoкyльryрнi епoxи вiдбyваються трансфoрмацiï нoрм та цiннoстей, фoрмyються нoвi пoведiнкoвi стереoтипи, якими керуються люди. Ид впливoм нoвиx сoцiальниx, пoлiтичниx, екoнo-мiчниx цiннoстей, кoли змшюеться ставлення людини дo себе, дo iншиx, дo
навколишньо'1 дшсносп, виникае проблема вимiрювання нових реальностей життевого CBiTy, кореляцп ïx з життевими проблемами, повсякденного пере-живання цього свiту переачною людиною. Водночас людина втрачае контроль над бшьшютю значущих соцiальниx процеав. У зв'язку з цим зростае неви-значенiсть i прогресуюча незахищенють особистостi перед неконтрольовани-ми для не'1 змiнами, вiдповiдно до чого виникае прагнення людини вщмови-тися вщ досягнення перспективних цiлей заради одержання негайних резуль-татiв, що в кшцевому рахунку призводить до дезштегращ як загальних, так i шдивщуальних культурних цiнностей.
Феномен мiрностi живе i працюе в плинних явищах практичного життя, в людському переживаннi життевого свiту, змушуе шукати i знаходити спе-цифiчнi форми юнування мiрностi в мiжособистiснiй, сощально-культурнш комунiкацiяx, в реалiяx внутрiшнього св^ особистостi.
Повсякденнiсть е сферою взаемодп багатьох iндивiдуальниx, динамiчниx мiрностей, оскшьки принципова вiдкритiсть - це одна з рис свщомосп. 1снуе й штерсуб'ективна мiрнiсть, яка забезпечуеться наявшстю нормативно-щн-шсно'1 системи. Саме поеднання норм i щнностей задае мiрнiсть поведiнцi особистостi, переживанням, осмисленням нею життевого св^. Але саме така «спшьна мiрнiсть» цiнностей i норм сприяе розмитост ïxmx виокремлених характеристик, оскшьки парадоксальним чином допускае застосування до одше'1 й т1е'1 ж поди декшькох рiзниx мiр. У повсякденш це вiдбуваеться що-мит1, але, в кiнцевому пiдсумку, самi норми i цiнностi орiентованi на вщтво-рення системи.
Переживання людиною щннюних утворень пов'язане зi збереженням ць лiсностi особистостi, внутрiшнього св^ людини, самоiдентичнiстю i мож-ливютю ефективно дiяти. Найчастiше в повсякденному житп людина керу-еться стихшними, штуггивними меxанiзмами вiдчуття мiри, особливо в кри-зових або конфлштних ситуацiяx. Такi стиxiйнi меxанiзми рiзноманiтнi i залежать вiд специфiки середовища, в якому порушуеться мiра: военний стан у крш'ш, переповнений мюький транспорт, комунальна квартира тощо. Уна-слiдок цього порушуються морально-етичнi норми, швелюються традицiйнi цiнностi, що потребуе впровадження сощальних теxнологiй вирiшення кон-флiктiв або коригування поведiнки, згвдно з новими мiрами цiнностей i норм.
В юторп фшософп спроби розгляду такого поняття, як мiра, з перiоду Античностi до епохи шмецько'1 класично'1 фшософп були мало дослщжеш, оскiльки носили вiдносний погляд. Мiра сприймалася як додаток, який опо-середковано розкривав iншi поняття. У фшософп превалювали космолопчш погляди при конструюванш свiту i людини в ньому. Наприклад: «мра краще всього» - говорив Клеобул [9, с. 54], «знай мiру» - писав Шттак [9, с. 51], «мри у всьому дотримуйся» - тдкреслював Гесiод [9, с. 16].
Протагор, зазнаючи, що людина - мiра вах речей, доводив, що коли особа починае оцiнювати сощальну дiяльнiсть i власну поведiнку, посилаючись на внутршнш закон всерединi не!', формуючи уявлення про злочин i кару, пдне i негiдне, честь i безчестя, до не'х' приходить усвщомленням мiри поведiнки [10]. Людина все мiряе собою i все може бути розмiрним людинi. У «Пол^и-щ» Платон, розмiрковуючи про значення мiри в усiх галузях людського жит-тя, розглядае х'х як поняття, що виключае надлишок i недостатнiсть. 1деальна Держава Платона складаеться iз розмiрностi трьох частин, мiж якими зберь гаеться рiвновага, де мiра е синтезом космолопчного i антропологiчного [11]. Велике значення мiрi як принципу вимiру в будь-якш сферi буття, життя i пiзнання надавав Аристотель [12]. Вiн говорив, що мiра не означае повелш-ня, а вказуе на межу, де мислення вщбуваеться з одного або з шшого боку меж^ «мiра i е вираз можливосп такого перебування в единш точцi, з яко'х' можливо не ухилятися в надмiрнiсть i тому перебувати в заспокоенш...». У Г. Лейбнща принцип наперед установлено' гармони поко'х'ться на мiрi i роз-мiрностi [13].
Подальший перехiд до iррацiональних форм позбавляе цю категорш смис-лопороджувального значення в фшософських визначеннях, так, наприклад, страх i вiдчай у К'еркеггора е безмiрними, безмiрний вiдчай мае лише кшь-кiсний вираз, немае якосп, немае х'х спiввiдношення. Усе, що стосуеться ек-зистенцiалiв, подiбне за сво'х'ми характеристиками.
Мiрнiсть присутня в нормах морал^ у iнших соцiальних нормах i наста-новах суспiльства. Тому сощальне значення поняття може бути вщновлене як безпосереднiй факт дшсносп. Мiрнiсть мае естетичне навантаження, коли розмiрнiсть набувае значення деяко'х' самоцш для чуттевого сприйняття: про-порщя, грацiя, ритм, - вони побудоваш на загостреннi мiрних характеристик. Тут щкавим е не термiнологiчний змют, не явище полiсемантизму, а сутнюний, поняттевий змiст категорii, оскiльки вказуе межу, за якою змша кшькосп тягне модифiкацiю якостi, зберiгаючи при цьому сутшсш характеристики поеднання рiзноманiтного i багатоманiтного.
Стосовно життевого св^у особистостi, варто зауважити, що мiра, мае суттеве значення у вимiрах якостi життя. Соцiологи, наприклад, визначають яюсть життя кiлькiсними характеристиками: кшькютю спожитих продукт1в харчування на душу населення, стввщношенням середньо'х' заробiтноi плати i пенсii до реального прожиткового мiнiмуму, сумами видаткiв на охорону здоров'я, осв^у, тривалiстю життя тощо. Але практично неможливо кiлькiс-но вимiряти якiсну сторону задоволення матерiальних i духовних потреб людей, тобто кшьюсно визначити якiсть життя переачно'х' людини. На думку В. Молчанова, концепщя якостi життя - поняття надзвичайно близьке до по-всякдення, що враховуе не тшьки задоволення матерiальних потреб, але
й умови для BCe6i4HOro розвитку людини [14, с.432]. Зрозумшо, що для pi3HHX регюшв таю умови будуть вщмшш. У зв'язку з цим ще А. Лефевр наголо-шував, що повсякдення значною мipoю ваpiюeться залежно вiд краши, peri-ону та iнших особливостей [15, с. 5].
Про яюсть свого життя, життя сусща, знайомих людина знае i не застосо-вуючи статистичнi данi, часто людинi не пoтpiбнi величини i числа, щоб бути впевненим, що якiсть життя бажае кращого, а oднi i тi ж кiлькiснi характеристики можуть бути пo-piзнoму витлумачeнi. Однак у своему повсякденному житп люди певним чином вимipяють свое eкoнoмiчнe становище, свiй статус i престиж. Т. Парсонс вважае, що головним е не матepiальний зиск, а схвален-ня i повага з боку оточуючих, oскiльки прибуток це не що шше як символ престижу, устху, суспiльнoгo визнання. Таким чином, мipяеться не стiльки багатство i гpoшi, скiльки здатнiсть peалiзувати пeвнi цiннoстi, що пpийнятi в суспшьсга, i використати вiдпoвiднi сощальш норми для досягнення щн-ностей, уособлених в peальнiй людськiй поведшщ.
Сьoгoднi, на нашу думку, мipoю повинна стати особиста вiдпoвiдальнiсть, самообмеження в економщ, пoлiтицi, культуpi. Розробка ушверсалютсько! етики вiдпoвiдальнoстi, в oснoвi яко'1 лежить регулятивна iдeя щеально! ко-мушкаци, потребуе piвних, симетричних прав для кожного учасника реально! комушкацп.
Мipнiсть державного дiяча, пол^ика, ix почуття мipи пoвиннi бути роз-мipними для переачно! людиш, яка знаходиться в рамках певно! культури. Мipа формуеться i визначаеться стереотипами пол^ично! свiдoмoстi, пове-дшковими стереотипами шляхом засвоення вiдпoвiдних теорш i кoнцeпцiй суспiльства. Мipа, що стае нормою, по^зному тлумачиться piзними людьми: oднi комплексують i не можуть дiяти, виpiшувати проблеми, оскшьки мipа для них - нездоланна перешкода, шш^ навпаки, дозволяють сoбi надмipнiсть.
Актуалiзуючи проблеми фiлoсoфськoгo освоення життевого свiту людиною через повсякденну peальнiсть, фiлoсoфiя вводить в проблемне поле все багатство людського буття. Реалп сучасного свiту також провокують звернення до вивчення феномешв повсякденного життя. Розмивання меж мiж галузями гуманiтаpнoгo знання, еклектика як принцип дiяльнoстi, нeпepeдбачуванiсть пoдiй у людськш життедiяльнoстi, штучно створена вipтуальна peальнiсть вимагають нових iнтeлeктуальних i духовних якостей людини, а отже, i вщ-чуття мipи.
Небезпека духовного руйнування oсoбистoстi загострюеться в сучасному суспшьсга, у якому здшснюються всeoхoплюючi процеси шформатизаци всiх сфер сощального життя. 1нтернет сьoгoднi стае особливим топосом, у якому вщбуваеться зус^ч людини з людиною, формуються нoвi форми сощально-го спшкування. Тут складаеться особлива сoцiальна вipтуальна peальнiсть,
сощальний юберпроспр, де людина виступае як творець себе i свого середо-вища. Людинi здаеться, що сощальш вiдносини в 1нтернет1 настшьки ж ре-альнi, як i сощальш вщносини у повсякденносп. Також як i в реальному со-щальному просторi, у вiртуальному просторi формуються соцiальнi спшьно-ти, що реально впливають i на окрему людину, i на суспшьство в цшому.
Медiйно-освiтнiй проспр е складовою загального вiртуального медiйного простору. Таю його духовно-комушкативш канали, як юно, лiтература, театр, телебачення все часпше манiфестують i прославляють низкi людсью почуття. Через засоби масово'1 шформацп насаджуеться культ насильства, бездуховности, нiгiлiзму. Можна констатувати явне вщставання загального духовно-культурного розвитку людей ввд темпiв впровадження iнформацiйниx технологий, що е однiею з причин виробництва шформацшних продуктiв, яю можуть споживати люди з невисоким або недостатньо розвиненим рiвнем духовних запипв. Така обставина слугуе основою диференщацп духовних форм у су-часному суспiльствi, рiзко виокремлюе за розмахом свого впливу на людину форми, пов'язаш з техшкою масово'1 комушкаци, та форми, якi в силу тих або шших причин (зокрема, завдяки складносп свого змюту та сприйняття), не одержали доступу до тако! теxнiки.
Проблеми розвитку людини, особливо ïï духовности, вимагають трансляци у медiйному просторi системних штелектуально-цшшсних феноменiв, що сприяють гумашзаци стосункiв мiж людьми. Можна сказати, що шформацш-нi технологи «працюють» не на людину та ïï духовний св^, а на суспшьство з його численними пороками та обмеженими щнностями прагматично-утиль тарного характеру, виконуючи соцiальне замовлення. Це було б непогано, якби при цьому не був ^норований духовний св^ людини та глобальна ознака будь-яко'ï соцiалiзацi'ï та освiти - забезпечення духовних прюритетйв особис-тiсного розвитку.
Сьогодш медiйно-освiтнiй простiр, завдяки електронним медiа, iнтегру-еться у вiртуальнi простори, у яких програються життевi ситуацiï у виглядi iгор, юно та мультфiльмiв, що компенсують недолши реальноï життевоï ак-тивностi та творчосп. Усе це обумовлюе тотальну масовють споживання молодим поколiнням дуxовноï iнформацiï розважального характеру.
У перюд соцiалiзацiï вiдбуваеться своерiдна унiверсалiзацiя духовного життя, оскшьки кожний пвдл^ок споживае таку iнформацiю, що й шшь При цьому формуеться подiбний тип оцiнки певних об'ект1в i вщносин, подiбнi настанови на поведшку в певних ситуацiяx. Наслiдки для духовного розвитку при цьому вкрай негативна Виникае своерщна «штучна» неповнощннють мислення, не здатного адаптуватися до перевантаженого шформащею свiту. Ухвалення рь шення у таких ситуацiяx базуеться не на аналiзi та щнностях, що сповiдуються, а все часпше на загальновизнанш або доступнiй шформацп. Це викликае ефект стереотипного обмеження уваги й автоматичноï реакцiï на шформащю.
Автоматизм стереотипности, тобто прагнення ухвалити ршення, викорис-товуючи вже вiдомi методи, в остаточному пiдсумку призводить до надзви-чайного впливу вiртуальностi на психiку людини й вщповщно на ïï д^' у вах сферах життя. Якщо ранiше, до широкого впровадження шформацшних технологiй у повсякденне життя, система щнностей, зразюв поведiнки звiря-лася з реальним життям, що слугувало еталоном i вихщною точкою вiдлiку, то сьогодш реальна поведiнка людей, 1хнш стиль життя, споаб мислення, формуються на основi зразкiв та стереотипiв, заданих вiртуальною реальшс-
Споживацька мораль, яка супроводжуе iснування внутрiшньо суперечли-вого суспшьства споживання, призвела до консумерiзму - життево'' стратеги унiверсального споживача, для якого моральною нормою е «все на продаж». Устшшсть людини визначаеться не ïï чеснотами, а рiвнем доходу. Вщбува-еться релятивiзацiя моральних щнностей, людина потрапляе у владу моди, брендiв, маркетингових стратегш. Це, у свою чергу, маркуе таке суспшьство як суспшьство вседозволеносп, коли зникають моральнi заборони, табу, щн-ностi. У такiй ситуаци надзвичайно зростае важливiсть мiрностi моральних норм як регуляторiв особистiсноï поведшки.
Висновки. Пiдсумовуючи викладене, необхiдно зауважити, що повсяк-дення належить до смислоутворювальних пластiв культури. Ïï реабштащя означае вiдновлення довiри до реальности життевого свiту: побуту, повсяк-денноï свiдомостi, матерiально-предметного середовища, що оточуе людину. Поступово перемiщуючись в центр наукових дослщжень як соцiокультурна тема, повсякдення перетворюеться на найвпливовше явище, мiрнiсть якого уособлюе праксис - життя в людському ствтоварисга, що керуеться певними сощальними нормами. Звертае на себе увагу необхщшсть розвитку норм права, моралi на засадах вщчуття мiри. Сьогоднi мiрнiсть отримуе аксюло-гiчну компоненту в параметрах повсякдення i рефлексуеться як компонента життевого св^. В аксюлогйчнш сферi закрiплюються принципи гуманiзму, толерантностi, традицiоналiзму, якi, набуваючи характер загальноï значущос-тi, стають цiннiсними регуляторами iндивiдуальноï свiдомостi. Виникае проблема динамши та змiстовноï наповненостi цих регуляторiв, ïхньоï стввщне-сеностi з певними сощальними умовами, оскшьки свщомють, орiентована на конформiзм, деформуеться, iз труднощами сприймае високi соцiальнi iдеали та духовш цiнностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Шюц А. Структура повсякденного мислення. Соцгологгчш досл1дження. 1988.
№ 2.С. 131.
2. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по со-циоло гии знания / пер. Е. Руткевич. Москва : Медиум, 1995. 323 с.
3. Коляструк О. 1стор1я повсякденносп як об'ект юторичного дослщження: ютор> ограф1чний i методолопчний аспекти. Харюв : Курсор, 2008. 122 с.
4. Коляструк О. Предмет юторп повсякденносп: iсторiографiчний огляд його ста-новлення у зарубiжнiй та вiтчизнянiй юторичнш науцi. Украгнський iсторичний журнал. 2007. № 1. С. 174-184.
5. Удод О. Повсякденне життя киян в умовах окупацй (вересень 1941 - листопад 1943): питання методологи та юторюграфй. Проблеми iсторii Украгни: факти, судження, пошуки: мiжвiдомчий збiрник наукових праць. Кшв, 2006. Вип. 15. С.384-391.
6. Яковенко Н. М. Нариси юторй середньовiчноl та ранньомодерно! Украши. Кшв : Критика, 2006. 584 с.
7. Нагайко Т. Iсторiя повсякденносп: погляд на проблему. Iсторiя повсякденностi: теорiя та практика : мш^али Всеукрашсько! науково! конференцп (Переяслав-Хмельницький, 14-15 травня 2010 р.). Переяслав-Хмельницький. 2010. 246 с.
8. Титаренко Т. М. Життевий свп особистосп: у межах i за межами буденносп. Кив: Либiдь, 2003. 376 с.
9. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. Ред. тома и авт. вступ. ст. А. Ф. Лосев / пер. М. Л. Гаспарова. 2-е изд. Москва : Мысль, 1986. 571 с.
10. Маковельский А. О. Софисты. Вып. 1-2. Баку : Азербайджанский государственный университет, 1941. 100 с.
11. Платон. Диалоги / пер. С. Я. Шейнман-Топштейн. Москва : Мысль, 1986. 605 с.
12. Аристотель. Никомахова этика / пер. и ред. А. И. Доватура. Сочинения : в 4 т. Москва : Мысль, 1983. Т.4. 832 с.
13. Лейбниц Г. В. Новые опыты о человеческом разуме. Сочинения : в 4-х т. Т. 2. Москва : Мысль, 1983. 686 с.
14. Молчанов В. Б. Теоретичш тдходи до вивчення життевого рiвня населення Укра!ни у другш половит XIX - на початку ХХ ст. Проблеми кторп Украгни Х1Х- початку ХХ ст. 2010. № 17. С. 411-437.
15. Lefebvre H. The Everyday and Everydayness. Yale French Studies. 1987. № 73. Everyday Life. P. 7-11.
REFERENCES
1. Shyuts A. (1988) Struktura povsednevnogo myishleniya / Per. s angl. E. D. Rutkevich. Sotsiologicheskie issledovaniya - Sociological studies. № 2. 129-137 [in Russian].
2. Berger P., Lukman T. (1995) Sotsialnoe konstruirovanie realnosti. Traktat po sotsiolo gii znaniya / Perevod E. Rutkevich. Moskva: Medium [in Russian].
3. Koliastruk O. (2008). Istoriia povsiakdennosti yak obiekt istorychnoho doslidzhennia: istoriohrafichnyi i metodolohichnyi aspekty. Kharkiv: Kursor [in Ukrainian].
4. Koliastruk O. (2007) Predmet istorii povsiakdennosti: istoriohrafichnyi ohliad yoho stanovlennia u zarubizhnii ta vitchyznianii istorychnii nautsi. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian historical magazine. № 1. 174-184 [in Ukrainian].
5. Udod O. (2006). Povsiakdenne zhyttia kyian v umovakh okupatsii (veresen 1941 -lystopad 1943): pytannia metodolohii ta istoriohrafii. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky - Problems of Ukrainian history: facts, judgments, searches. Mizhvidomchyi zb. nauk. prats. Kyiv, Vyp. 15. 384-391 [in Ukrainian].
6. Yakovenko N. M. (2006) Narysy istorii serednovichnoi ta rannomodernoi Ukrainy. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].
7. Nahaiko T. (2010). Istoriia povsiakdennosti: pohliad na problemu. Istoriia povsiakdennosti: teoriia ta praktyka: materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii (Pereiaslav-Khmelnytskyi, 14-15 travnia 2010 r.). Pereiaslav-Khmelnytskyi 150 [in Ukrainian].
8. Tytarenko T. M. (2003). Zhyttievyi svit osobystosti: u mezhakh i za mezhamy budennosti. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].
9. Diogen Laertskiy (1986). O zhizni, ucheniyah i izrecheniyah znamenityih filosofov. Red. toma i avt. vstup. st. A. F. Losev; Perevod M. L. Gasparova. 2-e izd. Moskva: Myisl [in Russian].
10. Makovelskiy A. O. (1941). Sofistyi. Vyipusk 1-2. Baku: Azerbaydzhanskiy gosudarstvennyiy universitet [in Russian].
11. Platon (1986). Dialogi. Per. S. Ya. Sheynman-Topshteyn. Moskva: Myisl, [in Russian].
12. Aristotel (1983). Nikomahova etika. Per. i redakts. A. I. Dovatura. Sochineniya: v 4 t. Moskva: Myisl,. T.4 [in Russian].
13. Leybnits G. V. (1983) Novyie opyityi o chelovecheskom razume. Sochineniya v 4-h t. T. 2. Moskva: Myisl [in Russian].
14. Molchanov V. B. (2010) Teoretychni pidkhody do vyvchennia zhyttievoho rivnia naselennia Ukrainy u druhii polovyni Х1Х - na pochatku ХХ st. Problemy istorii Ukrainy Х1Х - pochatku ХХ st. № 17. 411-437 [in Ukrainian].
15. Lefebvre H. (1987) The Everyday and Everydayness. Yale French Studies. № 73. Everyday Life. 7-11.
Панфилов Александр Юрьевич, доктор философских наук, профессор, професор кафедры философии Харьковского национального университета Воздушных Сил имени Ивана Кожедуба, Украина
Петрова Людмила Александровна, кандидат философских наук, учений секретарь Харьковского национального университета Воздушных Сил
имени Ивана Кожедуба, Украина
МНОГОМЕРНОСТЬ ЕЖЕДНЕВНОГО ВОЗНиКНОВЕНиЯ
в контексте жизненного мира личности
В статье используется междисциплинарный подход к пониманию понятия многомерности повседневности и его содержательного наполнения. Анализируется изменение реальности повседневного человеческого бытия, приводящее к возникно-
вению «кризиса человека». Феномен меры возникает на пересечении различных жизненных центров, поэтому имеет непосредственное отношение к проблеме целостности жизненного мира личности. На основании критического анализа точек зрения на проблемы жизненного мира личности обосновывается аксиологическая компонента мерности в параметрах повседневности, рефлексирующаяся как компонента жизненного мира личности.
Ключевые слова: повседневность; человеческая субъективность; жизненный мир личности; многомерность человеческих проявлений; интерсубъективная мерность; духовность.
Panfilov Oleksandr Yurijovych, Doctor of Philosophical Sciences, Professor Kharkiv National University of Air Forces named after Ivan Kozhedub,
Ukraine
Petrova Lyudmila Oleksandrivna, PhD
Kharkiv National University of Air Forces named after Ivan Kozhedub,
Ukraine
MULTIDIMENSIONALITY OF DAILY OCCURRENCE IN THE CONTEXT OF THE VITAL WORLD OF THE PERSONALITY
Problem setting. A daily occurence plays an important role forming of personality. Definition a daily "occurence" is all more often present on the pages of scientific editions and in the subjects offorums ofscientists. Everyday reality is a place ofstay ofpersonality, and an everyday idea it his support. A daily occurence is the world of experience, in that an empiric subject operates at the level of mind.
Recent research and publications analysis. The general theoretic questions of history of daily occurence are presented in works of3axidHoeeponeucbmx scientists of P. Berger, F. Brodel, G. Garfinkel, E. Guserl, T. Lukman, A. Lyudtke, A. Sikurel, A. Shyuts and other researchers.
Paper objective. Research of philosophical sense of concept "measure" is in the context of the vital world ofpersonality and multidimensionalness of daily occurence.
Paper main body. In article cross-disciplinary approach to understanding of a concept ofmultidimensionality ofdaily occurrence and its substantialfilling is used. The phenomenon of a measure arises on crossing of various vital centers therefore has a direct bearing on a problem of integrity of the vital world of the personality. On the basis of the critical analysis ofdifferent views on problems of the vital world of the personality, the axiological component of regularity is proved in parameters of daily occurrence and it is reflexed as a component of the vital world of the personality. The philosophy of "regularity" is connected with rubezhny events, change of socioculturalparadigms, marginal situations
of various type which express the need of considerably new movement of thinking, of thinking as the creativity capable to throw down a challenge to own stereotypes, inertness, dogmatism, social apathy in which the mobility of borders is especially shown. The present stage of development of a civilization is characteristic not only rapid change of some processes by others, but also the increased level of riskogenny situations in which there is a certain person. An exit from these situations demands from the person of adoption of non-standard decisions, creative approach.
Conclusions of the research. It means that the person cannot hide for certain another, he has to act one, at own risk. As for a way of life in virtual the world as new post-human reality, it is worth to remember that everyday life - is initial and main reality, and all other realities only derivative of initial. Need of development of rules of law, morals on a basis to a konventsializm so on feeling of a measure attracts attention.
Short Abstract for an article
In article cross-disciplinary approach to understanding of a concept of multidimensionality of daily occurrence and its substantial filling is used. The change of reality of daily human life leading to emergence of "crisis of the person" is analyzed. The phenomenon of a measure arises on crossing of various vital centers therefore has a direct bearing on a problem of integrity of the vital world of the personality. On the basis of the critical analysis of the points of view on problems of the vital world of the personality is proved axiological a regularity component in daily occurrence parameters, reflexed as component of the vital world of the personality.
Keywords: daily occurrence, human subjectivity, vital world of the personality, multidimensionality of human manifestations, intersubjektivny regularity, spirituality.
