CC BY
148
УДК 316.772.2-4 + 316.775 + 316.776.2-3
МОВЛЕННеВА КОМУН1КАЦ1Я: СТРУКТУРА, ВИДИ, ФОРМИ, ПЕРЕШКОДИ
Проан&щзовано структуру, види, форми мовленнево! комунiкацii. Диференцiйовано категори "комушкащя" i "стлкування", "текст" i "дискурс". Уточнено сутшсть понять "комушкативна ситуащя", "комушкатвний акт", "комушкативний намiр". Деталiзовано чинники, яю забезпечують ефективнiсть комунiкацii, i фактори, що зумовлюють виникнення комушкативних перешкод.
Ключовi слова: мовленнева комушкащя, комунiкативний акт, комунiкативна ситуацiя, комушкативний намiр, розумiння, "шуми", текст, дискурс.
Комушкащя е фундаментальною основою суспшьства, необидною 1 всеохоплюючою умовою життед1яльност1 людини, !! екзистенцшною потребою. Усвщомлення того, що володшня основами комушкативного знання, умшня правильно спшкуватися { взаемод1яти з шшими -передумова устшно! професшно!, суспшьно!, пол1тично! д1яльност1, зумовило актуальшсть обрано! теми.
Стр1мке зростання штересу дослщниюв - представниюв р1зних галузей гумаштарного 1 негумаштарного знання - до питань комушкацп спостерпаеться з друго! половини ХХ ст. { передуем пов'язане з ¡менами основоположниюв юбернетики Норберта Вшера, Вшьяма Роса Ешб1, Клода Елвуда Шенона. Будучи комплексною галуззю сучасного м1ждисциплшарного знання, теор1я { практика комушкацп розвиваються на стику багатьох наук - юбернетики, бюлогп, фшософп, сощологп, пол1тологп, культурологи, 1мщжелогп, лшгвютики, психологи, психо- 1 сощолшгвютики.
Значний внесок у розвиток теорп { практики комушкацп зроблено такими видатними психологами, як I. Гальперш, Л. Виготський, М. Жинкш, О. Леонтьев, С. Рубшштейн, Т. Ушакова. Дослщження комушкацп нерозривно пов'язаш з ¡менами Ж. Дерща, К. Лев1-Строса, Ч. Морса, М. Бахтша, Ю. Лотмана.
Р1зномаштш аспекти комушкацп розроблялися в1тчизняними { заруб1жними вченими - I. Баховим, В. Березшим, О. Гарцуевою, О. Гойхманом { Т. Наде!ною, Л. Гомбожабон, М. Грачовим, С. Домнич, Т. Колбшою, В. Конецькою, С. Верещагшим { В. Костомаровим, Т. Науменко, Г. Почепцовим, О. Роготневою, А. Садохшим, О. Ситником, Б. Слющинським, В. Сосншим, М. Федотовою, Ю. Фомшим, О. Холодом, Ф. Шарковим, О. Швидкою, В. Шевченко, Г. Широкановою, О. Усмановою та ш.
Метою роботи було проанал1зувати структуру, види { форми мовленнево! комушкацп; диференщювати категорш "комушкащя" { "стлкування", "текст" { "дискурс"; уточнити сутност понять "комушкативна ситуащя", "комушкатвний акт", "комушкативний нам1р", "комушкативна сфера"; детатзувати чинники, яю забезпечують ефектившсть комушкацп, 1 фактори, що зумовлюють виникнення комушкативних перешкод.
Мовленнева д1яльнють, яка здшснюеться з метою виршення сощальних завдань, розглядаеться як мовленнева комушкащя. Такий шдхщ забезпечуе вщмежування не лише вщ питань бюкомушкацп, але й комушкацп за допомогою шших знакових систем, детально розглянутих у пращ С. Панова [16]. У широкому сенс мовленнева комушкащя полягае в обмш шформащею, яку визначають як "... вербал1зовану передачу вже здобутих, усвщомлених { оргашзованих факпв об'ективно! дшсносп [6, с. 184]". Являючи собою едшсть д1яльност1, комушкацп й шзнання, комушкативш процеси щентифшуються з комушкативно-когштивними процесами, яю мають власний руховий мехашзм [10, с. 31]. Услщ за науковцями [4; 6; 7] уважаемо, що комушкащя не тотожна спшкуванню, а е лише одшею ¡з його складових (разом з перцепщею й штеракщею). Перцептивний бш стлкування полягае у процесах сприйняття один одного партнерами по спшкуванню 1 встановленню на цш основ1 взаеморозумшня, тобто, перецепщя - це взаемод1я людей, що припускае певну форму оргашзаци спшьно! д1яльносп (згода, конкуренщя, конфлшт). 1нтерактивна складова полягае в оргашзаци взаемодп м1ж шдивщуумами, що спшкуються, тобто в обмш1 не лише знаннями й умшнями, але й д1ями, вчинками [4, с. 22; 12, с. 10 - 11].
Диференщащя комушкаци та спшкування передбачае три Bapiarna вiдношень мiж комунiкaтивними партнерами: 1) суб'ект-суб'ектш у виглядi дiaлогу piвнопpaвних пapтнеpiв; 2) суб'ект-об'ектш, хapaктеpнi для комушкацшно1 дiяльностi в фоpмi управлшня, тобто, комyнiкaтоp розглядае pеципiентa в якост об'екта комyнiкaтивного впливу, засобу досягнення cboïx цiлей; 3) об'ект-суб'ектш, влaстивi комyнiкaтивнiй дiяльностi у виглядi емyляцiï - pеципiент цiлеспpямовaно обирае комyнiкaтоpa в якостi взipця для наслщування, а остaннiй при цьому може навт не yсвiдомлювaти своеï yчaстi в комyнiкaтивномy aктi [6, с. 26 - 27].
У стpyктypi комушкаци виокремлюють три взаемопов'язаш компоненти: процесуальний, який включае в себе вс види мовленневоï дiяльностi (говоpiння, слухання, письмо, читання); знаковий, який включае в себе мову i мовлення; текстовий, який е результатом комушкаци та мютить в собi змiст i смисл, оформлеш певним чином (тип, жанр, стиль).
У контекст нашого дослiдження варто зупинитися на детальшше поняттях "мова" i "мовлення". За М. Жинкшим [11, с. 341] мова - це таблиця дискретних одиниць, зразюв (парадигм) мовних форм, продуктом aктyaлiзaцiï яких е мовлення - "центральна функщя психiки людини, здiйснювaнa у тюному взаемозв'язку з когнiтивними та емоцшними структурами, вплетена у поведшку й особистiснi прояви людини, ïï соцiaльноï взaемодiï, яка забезпечуе повноцшний розвиток та iснyвaння суб'екта у суспшьсга [23, с. 48]". С. Рубшштейн pозpiзняв "контекстне" i "ситуативне" мовлення. Визначальна характеристика контекстного мовлення -його зв'язшсть, s. " aдеквaтнiсть мовленневого оформлення думки особи, що говорить або пише з точки зору ïï зрозумшост для слухача або читача. Зв'язне мовлення - це таке мовлення, яке може бути цшком зрозумшим на пiдстaвi його власне предметного змюту. Для того, щоб його зрозум^и, немае потреби спецiaльно враховувати ту конкретну ситуащю, в якiй воно здшснюеться [19, с. 116 - 117]".
Учений писав, що ситуативне мовлення, як i контекстне, мае "сощальне" спрямування, тобто спрямування на шшу людину, але воно е бшьш вираженим, бiльш yсвiдомленим, оскшьки завжди спрямоване на особу, яка знаходиться в специфiчних умовах на пiдстaвi контакту у спiльнiй специфiчнiй ситyaцiï спiлкyвaння. Змiстом ситуативного мовлення може бути лише те, що безпосередньо пов'язане iз ситуащею, а слухачем може бути лише особа, включена у цю ситуащю, тому, на вщмшу вщ контекстного, ситуативне мовлення завжди здшснюеться з обов'язковим урахуванням умов, у яких воно протшае. Вим, дослiдник вважав, що у чистому виглядi нi те, ш iнше мовлення не юнуе, тому, слiд говорити про переважно "ситуативний" або "контекстний" характер мовлення, на який впливають два основш чинники - предметний змiст мовлення i ситуащя спiлкyвaння. Унaслiдок цього для того, щоб бути адекватним засобом спшкування, мовлення в piзних умовах повинно вщповщати piзним вимогам, а мовець користуватися piзними засобами [19].
У розмежуванш мови та мовлення щкавим е факт наявносп у aнглiйськiй i фpaнцyзькiй мовах вщповщного дiесловa до iменникa, яким позначаеться мовлення - speak (V) / speech (S) англ.., parler (V) / parole (S) фр. та вщсутшсть вщповщних дiеслiв на позначення мови -languageaнгл. та langueфp., що експлiцитно презентуе мовлення як динaмiчне явище, на вщмшу вiд мови як явища статичного. Отже, мова та мовлення протиставляються за такими основними параметрами [3; 11; 12]: система / ïï pеaлiзaцiя, абстрактне/конкретне (мaтеpiaльне), сyтнiсть/явище, форма/субстанщя, психiчне/фiзичне, iнвapiaнт/вapiaнт, цiле/чaсткове, об'ективне/суб'ективне, сощальне/шдивщуальне, код/повiдомлення, кiнцеве/безкiнечне, бaгaтоpiвневе/лiнiйне. Зaзнaченi характеристики оргашчно взaемопов'язaнi та характеризують щ об'екти з piзних бокiв.
Використовуючи юбернетичний метод фyнкцiонaльних aнaлогiй, було створено загальну модель комyнiкaтивноï системи, у стpyктypi якоï (з певними вapiaцiями) виокремлюються тaкi склaдовi: повщомлення (текст) - yсвiдомленa й вщповщним чином закодована iнфоpмaцiя; "вiдпpaвник" ("продущент"/"джерело"/"адресант") - особа (група осiб), яка формуе змют i структуру шформаци, що передаеться; комyнiкaтивнi засоби - функцюнальш органи людини й мaтеpiaльнi об'екти, за допомогою яких здшснюеться кодування, тpaнсляцiя, переробка й декодування iнфоpмaцiï; канал зв'язку/маршрут - аудю-вербальний, технiко-ayдiо-веpбaльний, вiзyaльно-веpбaльний, технiко-вiзyaльно-веpбaльний, кiнетико-тaктильний, вiзyaльний; "отримувач" ("pецiпiент"/"aдpесaт") - особа (група оаб/частина сyспiльствa/сyспiльство в цiломy), яка приймае iнфоpмaцiю i виявляе вщповщну pеaкцiю, що визначае pезyльтaтивнiсть комушкаци [6; 7; 10; 12; 21]. Дослщження комушкативних пpоцесiв неможливе без звернення до
поняття "комушкативна ситуащя". Зпдно з визначенням Л. Сахарного, комушкативна ситуацiя -це "сукупшсть факторiв, якi зумовлюють можливють i характер комунiкативного акту [21, с. 114]". Беручи до уваги, що кожний одноразовий комушкативний акт (КА) уможливлюсться внаслiдок величезно1 кшькосп iнших КА, якi передували йому, та шд час яких учасниками конкретного акту й були засвоеш мова i правила И використання [21, с. 115 - 116], КА визнасться основним структурним елементом комушкаци.
Характерна особливiсть комушкаци полягае в тому, що метою будь-якого КА е намiр (iнтенцiя) одного учасника КА вплинути на шшого шляхом здiйснення мовленнево! ди. З огляду на те, що вс мовленневi ди (мовленневi вчинки) представлено чотирма основними класами або комушкативними типами: розповiддю, запитанням, спонуканням i вигуком - "жодних iнших мовленневих дш за 1хшм комунiкативним типом людина не здiйснюе [1, с. 58]", мовленневий вплив виявляеться не лише у разi спонукання або наказу. Мовленневi ди мають iерархiчну структуру, подiляючись на види, шдвиди etc. Кожний тип, вид, шдвид, варiант мовленнево1 ди характеризуеться своерщними лексичними характеристиками й iнтонацiйною будовою. Зокрема iнформативний тип мовленнево1 ди презентовано такими видами, як: власне розповiдь, повiдомлення, найменування, об'ява, перерахування, реплiка. У свою чергу, тдвидами, наприклад, повiдомлення е доповiдь, рапорт, донесения, а варiантами доповiдi - наукова доповщь, агiтацiйна тощо.
КА передуе комушкативний намiр, що юнуе у формi комунiкативного завдання. Беручи до уваги, що ниш спостерпаеться певна невизначешсть щодо сутностi термшв "комунiкативний намiр", "комунiкативна iнтенцiя", "комушкативна цшь", "комунiкативна мета", зробимо спробу уточнити сутнiсть цих понять. Беручи до уваги, що "штенщя" - запозичений варiант, а "намiр" -автохтонний, на нашу думку, юнують ус пiдстави вважати термiни "комушкативний намiр" i "комунiкативна iнтенцiя" абсолютними синонiмами. Отже, комунiкативний намiр / комушкативна штенщя - це "бажання вступити у спшкування з шшою особою [4, с. 54]" або "усвщомлений мотив спiлкувания [12, с. 26]". Комушкативну мету розумiемо як обмш iнформацiею для забезпечення шзнавальних, соцiальних, професiйних та iнших потреб.
З огляду на характер взаемовщношень мiж учасниками (соцiальних та шших ролей) комунiкацiя подiляеться на офщшну й неофiцiйну. Комунiкативнi умови зумовлюють диференщащю розмовного i книжного мовлення. За способом оформлення висловлювання комушкащя може вiдбуватися в уснiй чи писемнш формi. Кiлькiсть комунiкативних партнерiв обумовлюе виокремлення таких рiвнiв комушкаци: мiжособистiсний (два або декiлька iндивiдiв, якi вступили в контакт один з одним), груповий або комушкащя в малих групах (дискусiя, доповщь, навчальне заняття), масовий (преса, радю, телебачення) [6].
У практичнш площинi на особливу увагу заслуговуе такий важливий постулат теорн мiжособистiсноl комунiкацil: "ефективна мiжособистiсна комунiкацiя постае як система конкретних дiй, умшь i навичок, якi не е вродженими, яким слщ навчатися, вщпрацьовувати i тренувати (подiбно до того, як працюе музикант або спортсмен). Мистецтво мiжособистiсноl комунiкацil прямо пов'язане з тим, наскшьки людина виявляеться здатною пом^ити, сприйняти i розвивати щ дil [6, с. 339]".
Урахування факту наявностi/вiдсутностi трансформацil у процеш комунiкацil дозволило О. Казарцевш виокремити такi принципово рiзнi види комушкаци як особистюну й метамовну. Особистiсна комунiкацiя - це повщомлення певних вiдомостей про предмет або явище, що не призводить до змютових трансформацiй у свiдомостi адресата, друга обов'язково ll викликае. В метамовнш комунiкацil лексичний фон обов'язково змшюеться, до його складу входить нова шформащя. Саме цей вид комушкаци переважае у навчальному процеш [12].
Оскiльки комунiкативнi завдання виршуються у межах певних просторово-часових координат, зупинимося бшьш детально на таких поняттях як "комунiкативний час" i "комунiкативний простiр". Проблема комунiкативного часу пов'язана з питаннями часово1 вщдаленосп пiд час проходження iнформацil вщ джерела до адресата. До основних параметрiв комунiкативного простору належать щшьшсть i протяжнiсть [6]. Щiльнiсть комушкативного простору зумовлена тим, що взаемодiя агентiв соцiального комунiкативного простору (окремих осiб, соцiальних груп, соцiальних шститупв) характеризуеться рiзною iнтенсивнiстю й кшьюстю цих взаемодiй, внаслiдок чого сощальний комунiкативний простiр е гетерогенним утвором. Протяжшсть комунiкативного простору зумовлено такою характеристикою комушкаци, як контактшсть/дистантшсть, яка впливае на вибiр стратегil i засобiв комунiкативноl взаемодil. 1накше кажучи, будучи соцiально-психологiчним середовищем, яке впливае на суб'екпв
комушкацп за допомогою таких характеристик шформацп як ïï цшшсть, новизна тощо комушкащя вщбуваеться, незважаючи на просторову або часову вщдалешсть агентiв [7].
З огляду на те, що "основна мета i сенс будь-якого комушкативного процесу - бажання бути зрозумшим своïм партнером, що передбачае необхiднiсть адресата максимально повно i точно донести своï iнформацiю, знання i досвщ [20, с. 39]", показником ефективност комунiкацiï е розумшня. Ефективнiсть визначають як кiлькiсть шформацп, що передаеться через канал зв'язку за одиницю часу [21, с. 19]. Розумшня забезпечуеться такими шляхами: а) використання комунiкантами спiльних знакових систем, що гарантуе адекватшсть кодування i декодування iнформацiï; б) передбачення й подолання комунiкативних бар'ерiв i труднощiв, зумовлених мотивацiйно-операцiйними, нацiонально-культурними, сощально-груповими сощально-психологiчними вiдмiнностями учасникiв комушкацп; в) урахування iндивiдуально-психологiчних характеристик суб'екпв комунiкацiï, рiвня сформованостi комушкативних навичок i вмшь, рiвня попереднього нелшгвютичного i лiнгвiстичного досвiду комушканпв; г) мiнiмiзацiï викривлення (перекручування), або втрати (витоку) iнформацiï через "шуми" каналу зв'язку. Осюльки у процес комунiкацiï неминуче вiдбуваеться втрата шформацп, зупинимося саме на останньому пункт - так званих "шумах". "Шумом" називають будь-яку перешкоду, що виникае шд час передачi повiдомлення [22]. У разi трансляцп iнформацiï через техшко-аущ-вербальний або технiко-вiзуально-вербальний канали "шуми" виникають внаслiдок рiзноманiтних порушень чи збо1'в у роботi устаткування. Зазначимо, що синонiмiчним до термiна "шуми" е термш "ефект змiстовних ножиць", яким Т. Дрiдзе позначае "виникнення "семютичного вакууму", викликаного неспiвпадiнням змютовних "фокусiв" мовлення у процесi стлкування [10].
Чинники, яю зумовлюють перешкоди пiд час трансляцп вербально1' шформацп, можуть бути згруповаш таким чином: лшгвютичш, екстралiнгвiстичнi, паралiнгвiстичнi [4; 6]. Перша група перешкод пов'язана з вщсутшстю на тому чи шшому етапi вироблених кодiв для рiзних типiв повiдомлень, недостатнiм засвоенням певного коду, такими характеристиками мовлення як точшсть, грамотшсть, логiчнiсть, об'ем словника. Друга група шумiв зумовлена обмеженим запасом знань "рещшента" у предметнш галузi, "статутною роллю" учасникiв комушкацп -перевантаженням невiдомими сигналами внаслщок належностi учасникiв комунiкацiï до рiзних соцiальних, полiтичних, релiгiйних, професiйних груп, а також вшових i гендерних характеристик. До третьо1' групи вщнесеш акустико-вимовнi iндивiдуальнi властивостi мовлення "продущента", якi ускладнюють декодування повiдомлення "рещшентом" - зокрема патологи та недолши мовлення, занадто високий/повiльний темп мовлення, його аршмчшсть, неправильна iнтонацiйна або акцентна оформленють.
За Л. Виготським, шд час декодування писемного мовлення, найбшьш багатослiвноï, точно1' та розгорнуто1' форми мовлення, максимально орiентованоï на зрозумшсть, "шумами" виступають графiчнi й орфографiчнi помилки, неправильна розбивка на абзаци, порушення локально!' або глобально!' цшсносп мовленневого твору тощо [9, с. 223].
У цьому контекст варто зупинитися на типових помилках, яких найчастiше припускаються у процес комунiкацiï i особливо масово1. Як зазначае один iз провiдних фахiвцiв у галузi комунiкацiï - Г. Почепцов, комушкащя - це динамiчний процес, тому часто, коли цей процес вже завершився, вже немае можливост повторити, або змшити його. Посилаючись на Ф. Зейтля, Г. Почепцов виокремлюе таю помилки: погане слухання -слухання повинно бути активним; невикористання орiентацiï на слухача - люди защкавлено сприймають те, що щкаво 1м особисто, тому необхщно спиратися на так званий "ви"-шдхщ; хибнi невербальнi сигнали - за рiзними пiдрахунками, iнформацiя, яка передаеться невербально, займае до 65% того, що хоче передати комушкант; при цьому одночасно враховуеться мова тша, вiзуальний контакт, використання мовчання; невмшня писати так, щоб тебе зрозумши - хороший писемний текст - особливе мистецтво; часто тому, хто пише, здаеться, що вш усе робить чудово, а читач це не вщчувае; незнання аудиторiï - повщомлення повинно спиратися на штереси, характеристики, потреби конкретноï аудиторй; пнорування того, що комунiкацiя - це двостороннш процес, тому видача шформацп ще не е комушкащею; неврахування елементарних правил ввiчливостi - агресивного i грубого комушкатора будуть сприймати зовсiм iнакше, нiж увiчливого i защкавленого [17, с. 238239].
Основною одиницею комушкацп або об'ективованим ланцюгом мiж учасниками КА е текст (повщомлення) [5; 10; 21]. У широкому значенш пiд текстом розумдать об'еднану за змiстом послщовшсть будь-яких знакiв, а не лише вербальних. Сучасш текстовi дослiдження
характеризуются рiзноплановiстю, внаслщок чого з точки зору шформаци, яка у ньому мютиться, текст - це шформацшна едшсть; з точки зору психологи його створення, текст -продукт мовленнево-мисленнево1 дiяльностi автора i матерiал мовленнево-мисленнево1 дiяльностi iнтерпретатора (читача), alias, текст е особливим образом представлене знання - вербалiзоване (креолiзоване) i фонове; з прагматичное' позицп текст - матерiал для сприйияття, штерпретаци [5].
Заслуговуе на увагу думка Т. Дрщзе, котра розглядае текст як комушкативну одиницю, iерархiчно спiввiднесену з категорiями висловлювания й семантико-змiстовного (комушкативного) блоку [10, с. 20]. Не будучи пов'язаним iз уявлениями про конкретну мову, текст становить собою комушкативну одиницю, яка характеризуеться ушверсальшстю, iнварiантнiстю, неможливютю бути зведеною до моделi системи конкретно1 мови. Саме щ якостi, на думку дослщнищ, уможливлюють переклад текстiв з одшею мови iншою зi збережениям уие1 втшено1 в них iерархil комушкативно-шзнавальних програм [10, с. 52]. Слщ пiдкреслити, що статус тексту не визначаеться його розмiрами, внаслiдок чого текст може бути представлений будь-якими синтаксичними структурами мови - вщ мшмально1 (одно^вне речения) до максимально1 (надфразова еднiсть) - за умови наявносп штонащйно1, графiчноl i синтаксично1 оформленостi, задано1 мовно1 системи й обов'язково1 для усiх користувачiв, зв'язносн, але, насамперед, цiлiсностi [10; 21]. Внаслщок зазначеного вище, поширене визначення тексту як письмово зафшсовано1 й структурно оформлено1 послiдовностi мовних одиниць (фраз та 1хшх об'еднань) [24, с. 47], забезпечуе потреби дослщниюв у галузi лiнгвiстики тексту, але не вщповщае сутностi комунiкативно орiентованих дослiджень.
З огляду на те, що ниш поняття "текст" нерозривно пов'язане з поняттям "дискурс", коротко спробуемо розглянути, як корелюються щ категори. Для цього надамо декшька визначень дискурсу: дискурс - це текст у сукупносн з екстралшгвальними, прагматичними, соцiокультурними факторами [2; 5; 8]; дискурс - це складне комушкативне явище, яке включае, окрiм власне лшгвальних (тексту), екстралiнгвальнi фактори (знання про свщ настанови, цш адресата), необхiднi для розумiния тексту [13, с. 8]; дискурс - це зашб побудови тексту у певних ситуативних обставинах у процес усного або писемного спшкування [15, с. 37]. Отже, дискурс не лише пов'язаний iз оперуванням певними знаннями та 1хньою трансляцiею, але й, що найголовшше, iз створенням нових знань.
На думку С. Рибачок, текст i дискурс е рiзними модусами iснувания мови, яю спiввiдносяться мiж собою як загальне й часткове: "дискурс е когштивно-комушкативним середовищем, у якому втшюються вс суттевi досягнения (епiстемiчнi, фаховi, професшш, етно-специфiчнi, психологiчнi, культурно-мовленневi тощо) певно1 лшгвокультурно1 спiльноти в певнш галузi дiяльностi, що матерiалiзуеться у виглядi висловлювания, надфразово1 едностi та тексту [18, с. 5]". Таким чином, юнують ус пiдстави стверджувати, що одна iз визначальних характеристик дискурсу - антропоцентричнють.
Адекватнiсть кодування / декодування iнформацil безпосередньо пов'язана iз таким явищем як розумшня. Не дивлячись на те, що розумшня завжди знаходиться у безпосередньому зв'язку з мовою, що природно витшае з ll комунiкативноl функци, особливого значення у процесi комушкаци набувае ототожнення змiсту - прирiвнювання мовних знакiв до саме тих контекстуальних значень, якi були вщбраш продуцiентом [12, с. 35].
З точки зору когштивютики розумiния завжди пов'язане з "шдивщуальним когнiтивним простором" шдивщуума, утвореного трьома типами прецедентних феноменiв: соцiумно-прецедентних, нацiонально-прецедентних, ушверсально-прецедентних [14]. Отже, успiшна реалiзацiя КА можлива лише за умови адекватного розумшня комушкантами один одного, тобто за наявносп в них спшьних когнiтивних структур. При цьому чим бшьше спiльних когнiтивних структур у комушкативних партнерiв, тим успiшнiший процес комунiкацil.
Отже, розумiния, тобто "дешифрування" значною мiрою здiйснюеться завдяки наявносп екстралiнгвальних факторiв, тобто з опорою на шформащю, яку комунiкант отримуе з них у тому ж обсяз^ в якому вш отримуе цю шформащю з власних компоненив мовленневого твору [3, с. 31]. Впм, зазначене vs. не означае a priori, що продущент i рецiпiент обов'язково перебувають на одному рiвнi iнформованостi, хоча вони й мають певний обсяг знань, який уможливлюе розумшня й обробку надано1 шформаци.
1. Мовленнева комушкащя - це мовленнева дiяльнiсть, яка здшснюеться з метою виршення соцiальних завдань, при цьому комунiкацiя не тотожна спiлкуванню, а е лише одшею iз його
складових (разом з перцепщею й штеракщею);
2. Структурний елемент комушкаци - комушкативний акт, якому передуе комушкативний нам1р, що юнуе у форм1 комуткативного завдання - зумовлено! суспшьною необхщтстю вимоги здшснения комушкативно! д1! з метою досягнення комушкативно! мети;
3. Характеристиками комушкативних завдань е комушкативний час 1 комушкативний простр; виршення комушкативних завдань тд час комушкативного акту детермшовано тим видом екстралшгвально! д!яльносп, у ироцеа яко! реал1зуеться комушкативна д1я { комушкативш потреби, зумовлеш щею д1ею;
4. Результативна комуткащя можлива за умови адекватного сприйняття повщомлення { подолання р!зномаштних комушкативних бар'ер1в, яю перешкоджають ефективносп комушкативних ироцеав;
5. Основна одиниця комушкаци - текст, вербальш одинищ якого представлено р1зними синтаксичними структурами мовно! системи; у сукупносп з екстрал1нгвальними, комушкативними, сощокультурними чинниками, текст е основною одиницею дискурсу.
Перспективи подальших дослгджень вбачаемо в дотдженш видiв професшно орieнтованоl комунжацп та сп^альних текстiв як елементiв фахово. комушкаци.; розвитковi й удосконаленш культури усного та писемного фахового мовлення студентхв-медитв i лiкарiв; розробц ефективних засобiв подолання комушкативних бар 'eрiв у педагогiчному та мiжособистiсному спткуванш.
1. Artemov V.A. Psihologiya obucheniya inostrannyim yazyikam / V.A. Artemov. - M. : Prosveschenie, 1969. - 279 s.
2. Barsukova M.I. Meditsinskiy diskurs: strategii i taktiki rechevogo povedeniya vracha : avtoref. dis. na soiskanie uchen. stepeni kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 "Russkiy yazyik" / M.I. Barsukova. - Saratov, 2007. - 21 s.
3. Barhudarov L.S. Yazyik i perevod. Voprosyi obschey i chastnoy teorii perevoda / Leonid Stepanovich Barhudarov. - M. : Mezhdunarodnyie otnosheniya, 1975. - 239 s.
4. Butenko N.Yu. Komunikativni protsesi u navchanni : [pidruchnik] / Nataliya Yuriyivna Butenko. - K. : KNEU, 2004. - 383 s.
5. Valgina N.S. Teoriya teksta : [uchebn. posob.] / Nina Sergeevna Valgina. - M. : Logos, 2004. - 280 s.
6. Vasilik M.A. Osnovyi teorii kommunikatsii : [uchebnik] / M.A. Vasilik, M.S. Vershinin, V.A. Pavlov i dr. / pod red. prof. M.A. Vasilika. - M. : Gardariki, 2006. - 615 s.
7. Volkova A.A. Psihologiya i pedagoglka / A.A. Volkova, L.V. Dimitrova. - [2-e izd. ]. - Rostov-na-Donu : Feniks, 2005. - 249 s.
8. Vostrova S.V. LIngvokognItivnl ta komunlkativno-pragmatichnI osoblivostI suchasnogo anglomovnogo medichnogo diskursu (na materlall medichnih tekstIv z problematiki VIL/SNIDu: dis. ... kandidata fIlol. nauk: 10.02.04 / Vostrova SvItlana VolodimirIvna. - K., 2003. - 192 s.
9. Vyigotskiy L.S. Myishlenie i rech / Lev Semenovich Vyigotskiy. - [5-e izd., ispr.]. - M. : Izdatelstvo "Labirint", 1999. - 352 c.
10. Dridze T.M. Yazyik i sotsialnaya psihologiya : [uchebn. posob. dlya fak. zhurnal. i filol. fak. un-tov] ; pod red. prof. A. A. Leonteva / Tamara Moiseevna Dridze. - M. : Vyisshaya shkola, 1980. - 224 s.
11. Zhinkin N.I. Yazyik - rech - tvorchestvo. (Izbrannyie trudyi) / Nikolay Ivanovich Zhinkin. - M.: Izdatelstvo "Labirint", 1998. -368 c.
12. Kazartseva O.M. Kultura rechovogo obscheniya: teoriya i praktika obucheniya : [uchebn. posob.] / Olga Mitrofanovna Kazartseva. - [2-e izd.]. - M. : Izd-vo "Flinta", Izd-vo "Nauka", 1999. - 496 s.
13. Karaulov Yu.N. Ot grammatiki teksta k kognitivnoy teorii diskursa : Vstupitelnaya statya / Yu.N. Karaulov, V.V. Petrov // T. A. van Deyk. Yazyik. Poznanie. Kommunikatsiya. - M. : Progress. - 1989. - S. 5 - 11.
14. Krasnyih V.V. Kognitivnaya baza i pretsedentnyie fenomenyi v sisteme drugih edinits i v kommunikatsii / Krasnyih V. V., Gudkov D. B., Zaharenko I.V., Bagaeva D. V. // Vestnik Moskovskogo universiteta. Ser. 9. Filologiya. - 1997.-No. 3. - S. 62 - 77.
15. Milrud R.P. Aktualnyie problemyi metodiki obucheniya inostrannyim yazyikam za rubezhom / R.P. Milrud // Inostrannyie yazyiki v shkole. - 2004. - No. 3. - S. 34 - 40.
16. Panov E.N. Znaki, simvolyi, yazyiki / Evgeniy Nikolaevich Panov. - [2-e izd., dop.]. - M. : Znanie, 1983. - 248 s.
17. Pocheptsov G.G. Teoriya kommunikatsii / Georgiy Georgievich Pocheptsov. - M. : "Refl-buk", K. : "Vakler", 2006. - 656 s.
18. Ribachok S.M. Terminologichna leksika yak zasib kogeziyi anglomovnogo ekonomIchnogo tekstu : avtoref. dis. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filol. nauk : spets. 10.02.04 "Germanski movi" / S.M. Ribachok. - ZaporIzhzhya, 2005. - 23 s.
19. Rubinshteyn S.L. Problemyi obschey psihologii / Sergey Leonidovich Rubinshteyn. - M. : Pedagogika, 1973. - 423 s.
20. Sadohin A.P. Kompetentnost ili kompetentsiya v mezhkulturnoy kommunikatsii / A.P. Sadohin // Vestnik MGU. Ser. 19. Lingvistika i mezhkulturnaya kommunikatsiya. - 2007. - No. 3. - S. 39 - 56.
21. Saharnyiy L.V. Vvedenie v psiholingvistiku : Kurs lektsiy / Leonid Volkovich Saharnyiy. - L. : Izd-vo Leningr. un-ta, 1989. - 184 s.
22. Izd 23.
Solso R.L. Kognitivnaya psihologiya / R.L. Solso; [per. s angl. / pod obsch. red. V.P. Zinchenko, nauchn. red. A.I. Nazarov]. - M. : "Trivola", "Liberiya", 2002. - 600 s.
Ushakova T.N. Psihologiya rechi i psiholingvistiki v institute psihologii RAN (K 30-letiyu Instituta psihologii RAN) / T.N. Ushakova // Psihologicheskiy zhurnal. - 2001. - T.22. - No.5. - S. 48 - 56. 24. Yazyik i stil nauchnoy literaturyi. Teoreticheskie i prikladnyie problemyi Nauka, 1977. - 296 s.
[sb. nauchn. trud. / red. Tsvilling M.Ya. i dr.]. - M.
ЯЗЫКОВАЯ КОММУНИКАЦИЯ: СТРУКТУРА, ВИДЫ, ФОРМЫ, ПРЕПЯТСТВИЯ Беляева Е.Н.
Проанализированы структура, виды и формы речевой коммуникации. Дифференцированы категории
"коммуникация" и "общение", "текст" и "дискурс". Уточнена сущность понятий "коммуникативная ситуация", "коммуникативный акт", "коммуникативное намерение", "коммуникативная сфера". Детализированы причины, обеспечивающие эффективность коммуникации, и факторы, порождающие коммуникативные преграды.
Ключевые слова: коммуникативная ситуация, понимание, «шумы», текст, дискурс, типичные ошибки.
Стаття надшшла 7.01.2016 р.
УДК 378.22.616-071(035.3)
SPEECH COMMUNICATION: STRUCTURE, TYPES, FORMS AND COMPLICATES Belyaeva E.N.
The structure, types and forms of speech communication were analyzed in the article. The categories "communication" and "speech interaction", "text" and "discourse" were differentiated. The nature of notions "communicative situation", "communicative act", "communicative intention" were defined. The factors providing effective communication and factors that complicate it were precised.
Key words: - communicative situation, communicative intention, understanding, "noises", text, discourse, typical mistakes.
СУЧАСН1 ПРИНЦИПИ ПОДГОТОВКИ ФАХ1ВЦ1В З1 СПЕЦ1АЛЬНОСТ1 «ЛАБОРАТОРНА Д1АГНОСТИКА» ЗГ1ДНО НОВИХ СТАНДАРТ1В МЕДИЧНО1 ОСВ1ТИ
У стата висв^леш основн етапи та особливост тдготовки лiкарiв лабораторно! дiагностики в ЗДМУ, зокрема досвщ кафедри пстолоп!, цитологи та ембрюлогп у забезпеченн формуванняфахiвцiв високого рiвня тдготовки, !х профестних компетенцШ та високих морально-етичних якостей. Двоступенева система оргатзацп освтього процесу у тдготовщ фахiвцiв з лабораторно! дiагностики на до дипломному етапi повтстю вiдповiдаe вимогам кредитно-трансферно! системи освт сьогодення. Для формування висококвалiфiкованих лiкарiв-лаборантiв, якi б вiдповiдали сучасним вимогам ще! галузi медицини, необхщно активно залучати студентiв-лаборантiв до науково-дослщно! роботи на морфологiчних та профшьних кафедрах, що сприяе формуванню клтжо-лабораторного мислення.
Ключов! слова: лабораторна д1агностика, спещалюти, стандарта.
Вщповщно до положень кредитно-трансферно! системи головне завдання осв1тньо! пол1тики - забезпечення високо! якост осв1ти на основ! збереження !! фундаментальност та вщповщносп актуальним { перспективним потребам спещалюта, суспшьства 1 держави.Основна мета побудови системи вищо! медично! осв1ти - забезпечення високого р1вня конкурентоспроможност на внутршньому { зовшшньому ринку фах!вщв за рахунок високо! якост тдготовки фах!вщв, високого р1вня !х професшних компетенцш та високих морально-етичних якостей [1, 2]. Запорука устху в лшуванш хворих - правильно поставлений д1агноз. Часто при постановщ д1агнозу дан лабораторних дослщжень вщирають виршальну роль. У сучаснш систем! медичного обслуговування лшар-лаборант займаеться не тшьки лабораторними анал1зами 1 оформленням !х результапв, але й бере участь у лшувальнш та науковш д!яльносп вщдшення ктшки або ткарш, анал1з та систематизащя отриманих даних. Робота лшаря-лаборанта додатково полягае також у апробаци { впровадженн нових методик { реактив1в лабораторно! д1агностики. Кадрова нестача л1кар1в - лаборанпв, яю б вщповщали сучасним вимогам в галуз! охорони здоров'я, мотивуе до кардинально! перебудови системи тдготовки кадр1в лабораторно! д1агностики на додипломному та тслядипломному етапах навчання в контекст! основних принцишв единого европейського наукового та осв!тнього простору.
П!дготовка майбутн!х л!кар!в-лаборанпв починаеться з вивчення фундаментальних дисциплш. На кафедр! г!столог!!, цитолог!! та ембрюлогп проходять п!дготовку майбутн! фах!вщ з лабораторно! д!агностпкп на вшх етапах навчально-п!дготовчого процесу.
I. Осв!тньо - квал!ф!кацшний р!вень бакалавр це - академ!чний ступ!нь або квал!фшащя, що присуджуеться особам, як! засво!ли в!дпов!дн! осв!тн! програми вищо! школи. Студенти спец!альност! «Лабораторна д!агностика» ЗДМУ навчаються 4 роки, отримуючи квал!ф!кащю «Лаборант-д!агност». Вивчаючи г!столог!ю, цитолопю та ембрюлопю на 1 та 2 курс!, студенти спещальносп «Лабораторна д!агностика» не тшьки опановують базов! практичн! та теоретичн програмн! аспекти дисципл!ни, а ! приймають активну участь у д!яльност студентського наукового гуртка, реставраци м!кропрепарат!в фонду кафедри ! виготовлення нових, тим самим в!дточуючи майстершсть волод!ння сучасними методами досл!дження та д!агностики. Вс! ц! умови сприяють розвитку у студент!в-лаборант!в таких професшноважливих якостей, як спостережлив!сть, хороша пам'ять, вмшня концентрувати увагу, хороша координащя др!бно!
