CC BY
62
ФШОСОФШ
УДК 13.130.3
О. Г. Данильян, доктор фшософських наук, професор
ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ1З ДЕМОКРАТЫ I ТОТАЛ1ТАРИЗМУ: СОЦ1АЛЬНО-Ф1ЛОСОФСЬКИЙ П1ДХ1Д
Проведено пор1вняльний анал1з демократы 7 тотал1таризму як сощальних систем. Виокремлюються таю сутмсм риси сощальних систем: характер взаемодИ мгж правлячою елтою та сустльством, спосгб виникнення соцгально! системи, принцип оргашзацИсощальног системи, характер взаемозв'язюв сощальног системи /з зовн1шн1м середовищем, характер розвитку соц1альног системи, характер взаемозв'язюв внутршмх елемент1в, переважний стан сощальних в1дносин та т.
Ключовi слова: демократ1я, тотал1таризм, сощальна система, пол1тичний режим, соцгальна взаемодгя, принцип оргашзацИ, соцгальш вгдносини, соцгальт кон-фл1кти, в1дкрит1 сустльства, закрит1 соц1альн1 системи, пластичшсть, риг1дтсть.
Актуальтсть проблема. Проблеми становлення i розвитку Украши як демократично!, сощально'1, правово! держави е одшею з актуальних проблем реформування пол^ично'1', економiчноi i духовно! систем сустльства, забез-печення прав i свобод людини i громадянина, входження Украши до евро-пейського i св^ового ствтовариства. Процес державотворення на демокра-тичних засадах вщбуваеться, але вш проходить досить складно, що зумовлено перехщним етапом розвитку украшсько! держави i суспiльства, вщсутшстю ч^ко! стратеги державотворення, жорсткою конфронтащею владних структур на загальнодержавному рiвнi, поширенням корупцп i ор-гашзовано! злочинностi.
© Данильян О. Г., 2016
5
Специфша сучасного етапу державотворення Украши полягае також у необхщносп демократизаца сустльних вщносин, оптимiзащi зв'язкiв держави i громадянина. Водночас шститути державноi влади ще не готовi до партнерських вщносин з людиною i громадянином. Особа розглядаеться державою в основному, як i рашше, не як активний суб'ект пол^ико-право-вого процесу, а насамперед як об'ект впливу на неi з боку держави.
Для того щоб мiнiмiзувати негативнi наслщки становлення державностi у трансформацiйний перюд розвитку укра'шського суспiльства, необхiдно ч^ко уявляти особливостi демократа як сощально'1' системи, причому роз-глядати а не лише в полiтологiчному, а й у фiлософському аспектi. Тому для концепца нашого дослiдження важливий розгляд демократа насамперед на сутшсному рiвнi з позица соцiально-фiлософського аналiзy При цьому до-цiльно демократш як соцiальну систему дослiджувати в порiвняннi з а антиподом - тотал^арною системою, що дозволить нам глибше зрозумiти сутнiснi риси трансформацшного перiоду, у якому знаходиться наша краша.
Аналiз останн1х джерел i публЫацш. Для порiвняльного аналiзу демократа i тоталiтаризму велике значення мають концепца тоталiтаризму i його аргументована критика як пол^ичного режиму, яю сформульованi у працях захщних дослiдникiв Р. Арона, Т. Адорно, Х. Арендт, К. Баллестрема, Зб. Бжезшського, К. Шмщта, Ф. Хайека, К. Фрiдрiха, а також вчених пост-радянських краш С. I. Бистрицького, А. К. Воскресенського, К. С. Гаджиева,
H. В. Загладша, Ю. I. 1грицького, Р. К. Кочесокова, Б. П. Курашвш, М. Н. Марченко та ш. [1; 2; 5; 9; 10; 12-16].
Характеры риси демократа як соцiальноi системи в а порiвняннi з тота-лiтаризмом тiею чи шшою мiрою розглядаються в працях В. Банса, Зб. Бжезшського, А. П. Бутенко, С. Вятра, Р. Дарендорфа, Г. О'Доннела, Р. Катарело,
I. М. Клямкша, В. I. Коваленко, А. М. Ковалева, А. М. Мшраняна, А. Пше-ворського, Д. А. Растоу, Д. А. Фадеева, Ю. Хабермаса, О. Г. Харитоновой Ф. ШЫттера та ш. [4; 6; 7; 11]. Однак необхщно зазначити, що порiвняння демократа i тотал^аризму з точки зору соцiальноi фшософа в роботах ука-заних авторiв повною мiрою не здiйснювалося.
Анал1з проблеми. Одшею з найважливiших, визначальних вiдмiнностей мiж демократiею i тоталiтаризмом е характер соцiальноi взаемода мiж державою i суспiльством, правлячою елiтою i громадянами, тими, хто керуе, i керованими. Для бiльш глибокого розкриття цiеi вiдмiнностi необхiдно уточнити значення термшв «демокра^я» й «авторитаршсть», застосувавши iнтерпретацiю цих понять, запропоновану вщомим вченим Б. Курашвiлi [6, с. 471].
Зпдно з таким тдходом, демократiю можна розумiти як споаб органь заца соцiальноi взаемода, який вiдрiзняеться домiнуванням керованих над
тими, хто керуе, або ж рiвнiстю сторш. Пщ «домшуванням» керованих тут розумiеться переважання лiберальних методiв керування, перiодична ви-борнiсть тих, хто керуе, !хня пiдзвiтнiсть перед керованими, тобто наявшсть зворотного зв'язку мiж ними. Вiдмiнною рисою авторитарносп (граничний ступiнь яко! характеризуе тотал^арний режим) е домiнування тих, хто керуе, над керованими, тобто переважання владних методiв керування, однобiчна влада за вщсутносп зворотного зв'язку: суспшьство - правлячий режим.
Обидва таю типи сощально! взаемодп - це внутршш протилежностi, iманентнi будь-якiй сощальнш (у тому числi й пол^ичнш) системi. Абсо-лютизацiя одного зi способiв взаемодп - демократа або авторитаризму - веде до сощальних аномалш. Надмiрна авторитарнiсть за рахунок народовладдя веде до тоталiтаризму, диктатури. Абсолютизащя ж демократа за рахунок авторитарност веде до анархп, до реалiзацii прав одта' людини за рахунок шших, боротьби кожного проти вах, що на певному етат може, у свою чергу, призвести до елементiв тоталiтаризму. Дiалектична протилежшсть демократа й авторитарностi в галузi права реалiзуеться у взаемному зв'язку прав (свобод) i вiдповiдних обов'язкiв, який чiтко передаеться юридичною формулою: немае прав без обов'язюв i немае обов'язкiв без прав. Тотал^а-ризм розумiе наявнiсть обов'язкiв без прав, анархiя ж, навпаки, - наявшсть прав без обов'язюв.
Демокра^я в едностi зi своею протилежшстю - авторитарнiстю мае мю-це практично на вах етапах людсько'1 юторп, оскiльки вiдповiдае внутрш-ньому прагненню кожно'1 людини до свободи i самореалiзацii, тому за способом виникнення для не'1 характерш самоорганiзацiя, саморозвиток.
Демократiю не можна заснувати, увести ршенням законодавчо'1 влади або дарувати народовi указом президента. Вона невидимо зростае, виявля-еться через громадянське суспшьство, забезпечуючи вшьну реалiзацiю кожною людиною 11 природних (що не вимагають особливого обгрунтуван-ня) прав на життя i гiдне iснування, на сiм'ю, на свободу робити все, що не шкодить шшим, на власшсть, рiвнiсть перед законом i т. ш. [3, с. 14].
На вщмшу вiд демократii тоталiтаризм е продуктом сощального констру-ювання, виникаючи первюно у виглядi абстрактноi iдеi в головах теоретиюв, якi пiсля цього реалiзують цi iдеi у виглядi соцiальних експериментiв. Пер-шi там спроби побудови «щеальних» соцiальних конструкцш у вузьких рамках общин, окремих тдприемств робилися ще в XIX ст., однак устху не мали. Для того щоб втiлити щ iдеi в тотальному масштабi (тобто в масш-табi усього сустльства), потрiбнi були умови i можливосп ХХ ст. i перш за все: засоби масовоi iнформацii, масовi полiтичнi партii, практичний досвiд управлшня суспiльством i соцiально-полiтичними процесами за допомогою мобшзацп багатомiльйонних мас людей.
На яких же принципах оргашзуеться, моделюеться сощальна система тотал^аризму?
Важливою характерною рисою тотал^арно" системи е формування "" на щеях принципового мошзму, одновимiрностi соцiального, полiтичного, економiчного i духовного життя суспiльства, "" тяжiння до стирання всшяко" рiзноманiтностi, водночас демократичш системи грунтуються на плюралiз-м^ множинностi форм, тенденцiй у сощальнш, полiтичнiй, економiчнiй i духовнiй сферах життя сустльства.
Вiдомо, що особливютю оргашзацп будь-яко" життеспроможно" сошаль-но" системи, яка нормально функцiонуе, е "" iстотна еднiсть, що вона е су-купнiстю не тшьки моногенних, схожих мiж собою елемешив, що "" станов-лять, шдиввдв, соцiальних груп, норм, iнтересiв, але також вщмшностей, багатогранностi, плюралiзму. ктотна еднiсть тако" системи, справедливо вщзначае К. Гаджиев, «припускае iснування в единому органiзмi рiзнома-нiтних сощально-пол^ичних сил i цiнностей, морально-етичних норм, на-станов та орiентацiй, сощально-фшософських та iдейно-полiтичних течiй, якi вщбивають iхнi iнтереси й потреби. Не просто ствюнуючи, але взаемо-дшчи мiж собою та немовби пронизуючи одна одну, вони в сукупносп створюють цше вiяло можливих напрямiв суспiльно-iсторичного розвитку» [2, с. 5].
Через "хню взаемозалежшсть i взаемопереплетiння пучки цього вiяла не можна уявити як самодостатш прямi лiнii, здатнi розвиватися самостшно та iзольовано. Тут дiе принцип свого роду додатковосп, згiдно з яким «юнують рiзнi лiнii i напрямки розвитку, що доповнюють та стимулюють один одного (наприклад, за схемою: якби не було iдеалiзму, не було б матерiалiзму i т. iн.)» [2, с. 6].
Цей висновок можна поширити i на iншi сфери життя сустльства: ма-сову iнформацiю, сферу економши, полiтики i т. ш. Будь-якi спроби вико-ристання мошзму в оргашзацп життя суспiльства, абсолютизашя одного з напрямiв (тенденцiй) розвитку, монополiя на iстину здатнi викликати упо-вiльнення темпiв перетворень, засто", вiдхилення вiд тiеi «золото" середини», третього шляху, який не можна нам^ити рiшенням з'"зду партii, розрахува-ти на комп'ютерi, який визначаеться в саморозвитку сощально" системи (метасистеми), взаемодп "" протилежних початкiв, тенденцш, сил.
До того ж, не так важливо, який напрям розвитку, ютина, щеолопя, одна з форм, сил тощо абсолютизуеться, набувае рис «святосп» та непогрiшнос-тi. Iсторiя переконливо довела, що найкраща щея, форма, iстина за певних умов може набути ознак мошзму, тотал^арносп. Наприклад, прагнення до розвитку нацюнальних культур, традицш, мови, до вщновлення у сво"х правах ранiше пригноблено" нацii легко трансформуеться у войовничий на-
цiоналiзм, який доходить у свош крайнш формi до проголошення тсс! або шшо'1 нацп «вищою», покликаною керувати шшими. Гуманiзм, спiвчуття пригнобленим, приниженим i знедоленим, якi е в будь-якому суспшьсга, прагнення покращити ххне становище за певних умов перетворюються на заклики до «класово'х вiйни» проти будь-якого багатства, за нав'язування сустльству зрiвняльних принципiв розподшу. Проголошення вiдданостi iдеалам демократа може бути цшком сумiсне з уведенням заборони на дь яльнiсть шших полiтичних сил, тому що вони шбито «недемократичнi», або зi спробами силомщь нав'язати свое розумiння демократа iншим народам [5, с. 14].
Цi мiркування допомагають зрозумiти, чому монополiя однiеi партп в пол^ичному життi, монополiя однiеi щеологп (монощеологп) в духовнiй сферi, монополiя одного засобу виробництва в економщ, монополiя держа-ви над громадянським суспшьством у соцiальнiй сферi i т. ш. за тоталiтарних режимiв закономiрно ведуть до 1хньо1 деградацп, вщкидають 1х на узбiччя юторп, призводять до краху, незважаючи на налагоджену систему терору, полщейського контролю i доносництва.
Наступною сутнiсною рисою, що вiдрiзняе тоталiтарну соцiальну систему вщ демократичной е характер п взаемозв'язюв iз зовнiшнiм середовищем.
Як вщомо, залежно вiд характеру взаемозв'язкiв iз зовнiшнiм середовищем, всi системи (у т. ч. i сощальш) можна подiлити на два типи: на закри-тi, замкненi (до них не надходить i з них не видшяеться речовина, вщбува-еться лише обмiн енергiею) i вiдкритi (постiйно вiдбуваеться введення i видiлення не тiльки енергii, а й речовини).
До вщкритих суспшьств, соцiальних систем Карл Поппер [7, с. 3-5], а за ним й iншi фшософи, полiтологи зараховують демократичш режими. Для них характерна прозорiсть меж для громадян, щей, шновацш; глибока iн-теграцiя в економiчнi, полiтичнi структури регiонального та глобального масштабiв; широка участь у мiжнародному розподiлi працi i т. ш.
Тоталiтарнi режими належать до закритих, замкнених соцiальних систем. Вони з причин як поличного, так й щеолопчного характеру, самоiзолю-ються вщ iншого свiту. Не випадково, що загальновизнаними символами комушстичного тотал^аризму стали «залiзна завiса», Берлiнський мур i т. iн. Притаманна тотал^аризму автаркiя виступае як самозахист вщ чужого впливу, вiд демонстрацii власному населенню бшьш високого рiвня життя сво1х сусiдiв, як виправдання неспроможносп правлячоi верхiвки вирiшити нагальнi проблеми сво1х громадян, що пояснюеться, природно, пщступами зовнiшнiх i внутрiшнiх воропв.
Усi процеси, що вiдбуваються в закритих системах, вщповщно до другого закону термодинамши, ведуть до встановлення рiвноважного стану, який
за певних умов прагне до максимального ступеня невпорядкованосп або хаосу. Процеси, яю вщбуваються у вщкритих системах, за певних умов iз хаосу можуть спонтанно створювати упорядковаш структури, що i характе-ризуе "хне прагнення до самооргашзацп.
Основними характеристиками закритих, замкнених систем е лшшшсть i рiвновага, при яких залишаються незмiнними всi макроскопiчнi величини системи i припиняються всi макроскопiчнi процеси (стан максимально" ентропп i мшмально" вшьно" енергп). Головними характеристиками вщ-крито" системи е нелiнiйнiсть i нерiвновага (рухома рiвновага), при яких вс макроскопiчнi величини залишаються незмiнними, але тривають макро-скопiчнi процеси введення i видiлення речовини [3, с. 17].
I дшсно, самоiзоляцiя, автарюя тоталiтарних систем вiд зовнiшнього св^у, спроби зберегти домiнування правлячого режиму будь-якими засо-бами, наджорстка регламентащя всiх сфер життя суспiльства призводять до втрати здатносп до саморозвитку, можливосп адаптуватися до умов до-вкiлля i, в остаточному рахунку, до загибелi системи. Демократичнi ж со-цiуми завдяки сво"й нелшшносп, вiдкритостi до впливу довкiлля, зберша-ючи прозорим канал зворотного зв'язку мiж керiвництвом i суспiльством, здатш трансформуватися i самозберiгатися.
Тоталiтарнi й демократичш соцiальнi системи iстотно розрiзняються i за характером взаемозв'язкiв внутршшх елементiв.
Залежно вiд характеру взаемозв'язюв внутрiшнiх елементiв соцiальнi системи можуть бути диференцшоваш на два основних типи: рипдш (жор-сткi) системи, до них належать тотал^арш й авторитарш типи систем, i пластичш системи, до них належать демократичш й лiберальнi типи полi-тичних режимiв.
У ригiдних, жорстких структурах мiжгруповi бар'ери чiтко видiленi, а внутрiшньогруповi зв'язки надзвичайно сильнi. Для цих структур характерна наявшсть у кожно" групи специфiчноi системи цшностей i сильно" вну-тршньогрупово" згуртованостi за вiдсутностi або нестачi механiзмiв для регулювання стосункiв мiж групами. У таких соцiальних системах керiвни-цтво, як правило, стабшьне, його змiна вiдбуваеться в результат смертi лi-дера або в результат державних переворотiв. Вибори оргашв влади або взагалi не проводяться, або "хш необхiднi результати фабрикуються шляхом щеолопчного, фiзичного насильства i фальсифiкацiй.
У пластичних системах внутрiшньогруповi зв'язки гнучкi, а мiжгруповi бар'ери рухомь У них проводяться чесш, змагальнi, регулярнi вибори, i змша уряду здiйснюеться за "х результатами. Пластичшсть i гнучкiсть тако" демократично" системи дозволяе """ суб'ектам швидко реагувати на конфлш-
ти, що виникають в нш, перебудовувати сощальш зв'язки, не порушуючи при цьому групового консенсусу цього сустльства [3, с. 18].
1нша рiч у ригiдних, жорстких структурах, у яких взаемодiя мiж рiзно-манiтними соцiальними групами послаблена, порушеш канали зворотного зв'язку мiж керiвництвом i суспiльством, що призводить до ускладнень у проходженш «конфлiктного сигналу». У такш ситуацп конфлiкт е серйозною небезпекою для цiеi структури, бо зiткнення з iншою системою щнностей, чужими внутрiшньогруповими iнтересами викликае ланцюгову реакщю, розповсюджуючи конфлiкти на вс сфери життедiяльностi сторiн, що кон-флiктують, - у тдсумку рано чи пiзно вiдбуваеться сощальний вибух, який може зруйнувати цю сощальну структуру.
Таким чином, виходячи з цих мiркувань, можна зробити висновок, що найважливший показник соцiальноi гармони, стабiльностi - це, з одного боку, стутнь неоднорiдностi, гетерогенносп суспiльства в цiлому i сощаль-них груп зокрема. Пiд неоднорщшстю тут розумiеться диференцiйований розподiл члешв суспiльства за рiвнем прибутку, профеаею, квалiфiкацiею, освiтою, нацiональною i релшйною приналежнiстю. З другого боку, ця неоднорщшсть повинна супроводжуватися реальною можливютю змiни названих параметрiв, а також сощального статусу в цiлому, переходу з од-нiеi групи до шшо'1, включаючи доступ до позицш елiти. Вiдсутнiсть же такоi можливосп веде до зниження соцiальноi мобшьносп, послаблення мiжгрупових i змiцнення внутршньогрупових зв'язкiв, «замкненостi» окре-мих сощальних груп i, нарештi, до сощальних вибухiв.
Безперечно, радянська тоталiтарна система володша досить високим ступенем рипдносп, однак у нiй протягом десятил^ь практично не було великих сощальних стреав i конфлiктiв. У чому ж причина цього явища? ^ч у тiм, що тоталiтарно-монiстичнi, авторитарш та подiбнi 1м режими тому i «безконфлiктнi» (можна сказати, псевдогармонiчнi, оскiльки «гармонiя» в них досягаеться штучно: методами придушення конфлiктiв i терором), що в iхнiй структурi або взагалi не вiдбуваеться принципових змiн установлених норм i принцитв спiвжиття, або цi змiни мають однобiчний характер, який вiдображуе лише волю пашвного режиму. У жорстких, позбавлених розви-нутих демократичних шститу^в соцiальних системах е також одна велика перевага - здатшсть швидко приймати i проводити згори вниз потрiбне рi-шення, розподiляти i перерозподiляти наявнi ресурси. Але й ця перевага, придатна для екстремальних умов, не вщповщае вимогам повсякденноi розмiреноi дiйсностi. Так, посилаючи вшська для наведення порядку в шших краiнах, придушуючи нечисленнi страйки i саджаючи до в'язниць дисиден-^в, тоталiтарна система не розв'язувала назрш суперечностi, а заганяла 1х углиб, цим вона закладала все бшьшу кшькють вибухового матерiалу для
майбутнього конфлшту. Тому перюди загибелi цих систем, як, до реч^ i перюди "хнього становлення, супроводжуються помiтним збшьшенням числа, масштабностi та глибини сощальних конфлiктiв, що призводить до рiзких i значних змiн у суспшьному життi.
В умовах демократичних систем змши, що вiдбуваються, не настшьки глибокi та радикальнi, але постшш та повсюднi. Однак i сощальш конфлш-ти, що мають численний, перманентний i рiзноспрямований характер, вза-емно врiвноважуючи i компенсуючи один одного, не досягають при цьому вкрай руйшвних i болiсних сташв, що дозволяе схарактеризувати демократа як систему сощально" гармони.
Проведений порiвняльний аналiз демократично" сошально" системи i тоталiтаризму дозволяе чiтко з'ясувати вiдмiнностi мiж ними та визначити орiентири, на якi необхiдно орiентуватися у процесi реформування пол^ич-но", економiчноi i духовно" систем сустльства, забезпечення прав i свобод людини i громадянина, входження Укра"ни до европейського i свiтового спiвтовариства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Арент Х. Истоки тоталитаризма / Х. Арент. - М. : Центрком, 1998. - 672 с.
2. Гаджиев К. С. Тоталитаризм как феномен ХХ века / К. С. Гаджиев // Вопр. философии. - 1992. - № 2. - С. 3-25.
3. Данильян О. Г. Сощальш протир1ччя у посттоталггарних системах: методолопя дослщження та розв'язання / О. Г. Данильян. - Х. : Основа, 1998. - 253 с.
4. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в Восточной Европе / Р. Дарендорф // Вопр. философии. - 1990. - № 9. - С. 69-75.
5. Загладин Н. В. Тоталитаризм и демократия: конфликт века / Н. В. Загладин // Кентавр. - 1992. - № 5/6. - С. 3-18.
6. Курашвили Б. Демократия / Б. Курашвили // Опыт словаря нового мышления. -М. : Политиздат, 1989. - С. 470-473.
7. Поппер К. Р. Открытое общество и его враги : пер. с англ. : в 2 т. / К. Р. Поппер. -М. : Феникс, Междунар. фонд «Культурн. Инициатива», 1992. - Т. 2. - 525 с.
8. Сучасний словник ¡з суспшьних наук / за ред. О. Г. Данильяна, М. I. Панова. - Х. : Прапор, 2006. - 432 с.
9. Тоталитаризм: что это такое? Исследования зарубежных политологов : в 2 ч. / отв. ред. Л. Н. Верченов, Ю. И. Игрицкий. - М. : Прогресс, 1993. - С. 191-207.
10. Работяжев Н. В. Политическая система тоталитаризма: структура и характерные особенности / Н. В. Работяжев // Вестн. Моск. ун-та, сер. «Политические науки». -1998. - № 1. - С. 12-24.
11. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность : пер. с нем. / Ю. Хабермас. -М. : АО «КАМ1», 1995. - 245 с.
12. Хайек Ф. А. Дорога к рабству / Ф. А. Хайек // Вопр. философии. - 1990. - N° 10. -
C. 113-151.
13. Щепаньский Я. Ю. Элементарные понятия социологии : пер. с польск. / Я. Ю. Ще-паньский ; общ. ред. акад. А. М. Румянцева. - М. : Прогресс, 1996. - 240 с.
14. Adorno T. The Authoritarian Personality / T. Adorno, E. Frenkel-Brunswik,
D. J. Levinson, R. N. Sanford. - №w York : Harper and Row, 1950. - 256 p.
15. Arendt H. The Origins ofTotalitarianism. 7-th en. / Н. Arendt. - London, 1962. - 418 р.
16. Friedrich C. J. Totalitarian Dictatorship and Autocracy / C. J. Friedrich, Z. K. Brzezinski. -Cambridge, 1956. - Р. 15-27.
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ДЕМОКРАТИИ И ТОТАЛИТАРИЗМА: СОЦИАЛЬНО-ФИЛОСОФСКИЙ ПОДХОД
Данильян О. Г.
Осуществлен сравнительный анализ демократии и тоталитаризма как социальных систем. Выделяются такие сущностные черты социальных систем: характер взаимодействия между правящей элитой и обществом, способ возникновения социальной системы, принцип организации социальной системы, характер взаимосвязей социальной системы с внешней средой, характер развития социальной системы, характер взаимосвязей внутренних элементов, преобладающее состояние социальных отношений и др.
Ключевые слова: демократия, тоталитаризм, социальная система, политический режим, социальное взаимодействие, принцип организации, социальные отношения, социальные конфликты, открытые общества, закрытые социальные системы, пластичность, ригидность.
COMPARATIVE ANALYSIS DEMOCRACY AND TOTALITARIANISM: SOCIO-PHILOSOPHICAL APPROACH
Danilyan O. G.
Problems of formation and development of Ukraine as a democratic and social state of law is one of the urgent problems. The process of creation of the state in Ukraine on democratic principles is happening, but it goes quite difficult, due to the transitional phase of development of the Ukrainian state and society, the lack of a clear strategy for the creation of the state.
The specifics of the present stage of the creation of the state of Ukraine is the need for the democratization ofsocial relations, optimization of relations of the state and the citizen. However, state institutions are not yet ready for partnership with a man and a citizen. Personality is not considered by the state as an active subject ofpolitical and legal process, and as an object of influence on it by the state.
In order to minimize the negative consequences of statehood in the period of transformation of the Ukrainian society, you must clearly understand democracy as a particular social system. Therefore, the concept of research is important in the consideration of essential level of democracy. Democracy as a social system must be considered in comparison with the totalitarian system, which will allow a deeper understanding of the essential features of the transformation period, which is our country.
In the article the comparative analysis of democracy and totalitarianism as a social system. Highlighted the essential features of social systems: the nature of the interaction between the ruling elite and society, the way to the emergence of the social system, the principle of organization of the social system, the nature of the relationship with the external environment, the nature of the social system, the nature of the relationship of internal elements, the prevailing state of social relations, and others.
It is proved that the social system of a democratic society is characterized by the dominance of liberal governance, self-organization, pluralism, transparency, non-linearity and dynamic, different directional conflict, the prevalence of such methods of conflict resolution as a compromise, consensus and others. For a totalitarian social system characterized by: the prevalence of extreme authoritarianism, monism, linearity and balance, rigidity, pseudo-harmony, the suppression of conflict by means of terror and others.
Comparative analysis of the demographic and social system of totalitarianism allows you to clearly understand the differences between them and to identify targets that need to be guided in the process of reforming the political, economic and spiritual systems of the Ukrainian society, the rights and freedoms of man and citizen.
Key words: democracy, totalitarianism, social system, political regime, social interaction, principle of organization, social relations, social conflicts, open societies, closed social systems, plasticity, rigidity.
