CC BY
51
УДК 141.7
Халецький О.В., © кандидат фшософських наук, старший викладач ЛНУВМБТ iм. С.З.Гжицького, Халецька О.О., астрант кафедри ктори культури ЛНУ iм. 1.Франка, м.Львiв, Укра1на
ОСНОВН1 ЕТАПИ ЕЛ1ТНОГО СТАНОВЛЕННЯ УКРАШИ
Анотащя Елта - це особи, ят дтть активно, творчо I поступально-прогресивно в усгх трьох сферах сустльства: виробничт, сощально-полтичшй I духовнт. Становлення елти в Украш проходить етапи 1989-1991 р., 19911994 р., 1994-1996 р., 1997-1999 р., 1999-2004 р. Новий виргшальний етап становлення елти в Укран вгдкрила Оранжева революц1я кт. 2004- поч. 2005 р. Найбшьш послгдовно дгяла ¡нтелектуальна елта, покликана сформулювати новий сощально-культурний проект Украгни. А т б1знесов1, а т владт верстви не досягли р1вня елти, у кращому випадку доводиться говорити лише про важке I мляве гг становлення або ж Iснування тыьки протоелти в Украгт.
Ключовi слова: Поступально-прогресивний розвт, сощально-культурний проект, Евроукрагна, елта, протоелта, б1знесова, сощально-полтична I духовна елта, "прихватизащя", демократизащя, ¡нтелектуал1защя, демократичний консенсус проекту Украгна.
Розкриваючи роль ел^и на рiзних етапах суспшьного розвитку, зауважимо, що необхщно розрiзняти поняття здшснювача - суб'екта провщно! верстви та владно! верстви i поняття ел^и. На нашу думку, це особи, яю активно, творчо i поступально-прогресивно дшть у трьох сферах сустльства (виробничш, сощально-пол^ичнш та духовнш), здшснючи законотенденци розвитку сустльства. Поняття ел^и в жодному р^ не охоплюе загалом вах здiйснювачiв соцiокультурного розвитку [5, 285; 6, 276].
Спробами подолання iндустрiально-тоталiтарноl системи були Угорська револющя 1956 р., Празька весна 1968 р., Польська Солщаршсть 1980 р. В Радянському Союзi - це три кроки вщходу вiд радянсько-сталiнсько тотал^арного суспiльства: хрущовська вiдлига 1956 р., брежневсью реформи 1964 р., горбачевська перебудова 1984-1991 рр. [4, 202-203]. 1х здшснювачами, що дiяли активно, творчо i поступально-прогресивно були: усвщомлена партiйна номенклатура (М.Горбачов, Яковлев, Е.Шеварнадзе та iнш.) i так зваш дисиденти (академiк А.Сахаров, генерал П.Григоренко поет В.Стус, Л.Лук'яненко, В.Чорновiл, З.КраЫвський, М.Руденко, 1.Дзюба, В.Сверстюк та шш.) [3, 175]. Через низку нащонально- i народно-демократичних революцiй 1989-1991 рр. у Польщ^ НДР, Чехословаччинi, Угорщиш, Румуни та iнш. вiдбувся крах сощалктичного табору i СРСР, а внаслщок нащонально-демократично! революци 1989-1992 рр. - утворення незалежно! Укра!ни [7, 299]. Суб'ектами - здшснювачами, яю дiяли активно, творчо та поступально-прогресивно виступили: так зваш "суверен-комушсти" - частина партшно! номенклатури (перший секретак ЦК КПУ i голова Верховно! Ради Укра1ни
© Халецький О.В., Халецька О.О., 2008
208
Л.Кравчук, 1.Плющ та шш.) i нацюнал-демократи: колишш дисиденти -пол^в'язш (Л.Лук'яненко, В.Чорновiл, брати Гориш, М.Хмара, Олесь Бердник та шш.) [1, 177-181] та демократична штел^енщя (1.Драч, Д.Павличко, 1.Юхновський, Л.Танюк та iнш.) при активнiй пщтримщ народу (масовi вiча, акт злуки у сiчнi 1989 р.). Внаслщок активних дiй до влади прийшла усвiдомлена партiйна номенклатура (так зваш "мутанти") з метою здiйснення демократичних реформ. Нацюнальш демократи пiдтримували владу в И прогресивних суспiльних перетвореннях. Над створенням так звано! «нацюнально! ще!» - проектом соцiально-культурного розвитку Украши, активно, творчо i поступально-прогресивно дiяла група штелектуально! протоелiти [7, 300-301].
На нашу думку, становлення ел^и в незалежнш Украд'ш проходить ряд еташв. Перший: з 1989 р. - по грудень 1991 р. - це перюд нацюнально-демократично! революци. Другий перiод, що тривае з грудня 1991 - по жовтень 1994 рр., коли при владi була усвiдомлена партшна номенклатура на чолi з президентом Украши Л.Кравчуком, а нацiональнi демократи перейшли у так звану конструктивну опозицiю. Активно, творчо, але не просощально дiяла в даний перюд бiзнесова елiта переважно через банкiвсько-фiнансовi та паливно-трейдернi машпуляцп. Створилася верства публiчних полiтикiв, парламентарiв, полiтологiв та урядовщв [5, 278]. Правда велик полiтичнi парти часто поводять себе як хижаки, а меньшi - як пови. Зволiкання реформ оновлення приводить до руйнаци (iнфляцiя 1993 - 1994 рр. тощо). Третш перiод жовтень - 1994-1996 рр., коли до влади, вщтиснувши колишню партноменклатуру, прийшла нова верства - директорат на чолi з УСПП, Л.Кучмою. Вiд декларування реформ владна верства перейшла до !х млявого здiйснення. Головним засобом збагачення бiзнесовоl елiти стала вже не стшью фiнансовi махшацп, скiльки так звана "прихватизащя". Утворилися директорськi територiальнi фшансово-промислово-чиновницью групи (так званi "клани"): Дншропетровський - СЕСУ (Gдинi енергетичнi системи Украши Юли Тимошенко), П.Лазаренко та шш., Донецький - брати Шербаш, М.Звягшьський та iнш., Ки!вський - Гетьман, В.Ющенко та iнш. Гальмом реформування було блокування i фальсифшащя реформ лiвим крилом Верховно1 Ради, очолювано! О.Морозом. У четвертий перюд (л^о 1997 - 1999 рр.) навт мляве здiйснення реформ приводить Укра!ну до стабiлiзацil: у 1996 р. приймаеться Конституцiя та вводиться гривня (вiцепрем'ер В.Пинзеник, голова НБУ В.Ющенко та iнш.), утворюються новi сучаснi пiдприемства з вiдповiдними технолопями. Для усунення виробництва "у тшь" (з метою несплати податкiв i збагачення великих власникiв) вводиться так зване "репресивне" податкове законодавство, здшснюване головою податково! адмiнiстрацil Азаровим. Досягнута внутрiшня стабiлiзацiя спричиняе до здшснено! зовнiшньоl стабiлiзацil (у 1994 р. Украша вступае до Ради Свропи, у 1997 р. тдписуеться угода Украши з Роаею та Мадридська угода Укра!на - НАТО про особливе партнерство тощо). В умовах стабЫзаци територiальнi директорськi клани в Укра1ш, достатньо збагатившись, переростають у так зваш ол^архп - фшансово-промислово-владнi групи, переважно компрадорсько! буржуазп. Свроамериканськi науковi
209
джерела та медiа називають Укра!ну «закритим акцюнерним товариством чотирьох олiгархiчних груп»: група Волкова - Бакая, група Пiнчука - А.Деркача - Шарова; група В.Медведчука - Сурюса; група Щербаня - Р.Ахметова. Головним засобом збагачення ол^архш стае перерозподiл прибуткiв через державний апарат, несанкцюнований вiдбiр росiйського газу, "тшзацш" економiки. Виникае суперчка мiж директорсько-чиновницькими кланами i новою силою - олiгархiями, проявом яко! стала справа П.Лазаренка 1997 р. Блокування реформ лiвими починае занадто суперечити штересам бiзнесово! елiти. Економiчнi негаразди в Укра!ш найбiльш вразливо вдарили по штелектуальнш елiтi (науковiй i мистецькiй), яка в умовах НТР та переходу до шформацшного суспшьства [7, 299] виступае головним рушiем науково-промислового, отже суспiльного, поступу. Вiдбудовуються пам'ятки культури (у 1998 р. - Михайлiвський золотоверхий собор, у 2000 р. - Успенський собор Киево-Печерсько! лаври, у 1998 р. - оновлюеться Хрещатик, а Львiв вноситься до списку пам'яток св^ово! культури ЮНЕСКО тощо). Найбшьшим здобутком стало створення укра!нсько! штелектуально! ел^и: Л.Костенко, С.Павличко, В.Шевчук, О.Забужко, М.Попович та iншi, якi утворюють так звану "Укра!нську Духовну Республ^" [2, 4]. Нагальним завданням залишаеться подолання так званно! "iнформацiйно! окупацп" ЗМ1 та визнання Укра!нсько! церкви, без чого не можливо досягнути штелектуально-духовно! самодостатностi Укра!ни.
Приблизно вщ 1999 р. (пiсля кризи 1997-1998 рр.) здшснюеться новий етап юторичного розвитку [7], визначений третiм етапом НТР (перший вщ середини ХХ ст., коли провщною була компютеризащя виробництва, другий -вiд 1979 р., коли провщною стала його електрошзащя), на якому провiдним стало шовацшне впровадження високих технологiй, ознаменований новою стратепею НАТО 1999 р., Коавською вiйною 1999 р., вступом до НАТО Польщi, Чехi! i Угорщини 2000 р., демократичними револющями у Югославi! 2000 р. i Грузi! 2003 р., новою американською програмою ПРО-2 2000-2001 рр., "баштовим нападом" на американський Нью-Йорк у вересш 2001 р. i насталою за тим модернiзацiею так званого "третього свiту" пiд прапором боротьби з тероризмом i його новим розподшом через Афганську 2001 р. та 1ракську 2003 р. вшни тощо. В Укра!нi новий етап означився тим, що компрадорська олiгархiчна елiта (Кучма, Медведчук та шш^ у союзi з нацiональною буржуазiею (Ющенко, Тимошенко та iншi) i нацiонально-демократичними силами (Костенко, Удовенко, Пензеник та шш^ на прикiнцi 1999 - на початку 2000 рр. усунули вщ влади у Верховнш Радi Комунiстичну партiю Укра!ни. З метою врятування Укра!ни вiд дефолту було утворенно реформштський уряд Ющенка, який зосередив в собi найкращi сили патрiотично! протоелiти i здшснив ряд прогресивних реформ: повернення пенсшних заборгувань i заробiтних плат у вересш 2000 р., осв^ню реформу Кременя у серпнi 2000 р., залiзничну реформу Кiрпи у вересш 2000 р., реформи Тимошенко: заборона взаемопозики обласним енерго у травш-червш 2000 р., введення держсанаци збиткових пщприемст у червнi 2000 р. i намiчену вугiльну реформу у ачш 2001 р. тощо. Розпочате вщ 1999 р. урядом Ющенка зростання виробництва привело
210
до збагачення i змщнення нащонально! буржуази (так званого "нащонального виробника"), яка поступово починае вщтюняти збагачену вiд краденого московського газу i поверненi ПДВ компрадорсько-олiгархiчну буржуазiю. Проведення реформ викликало конфлшт олiгархiчних угрупувань компрадорсько! буржуази (Кучма, Медведчук та iншi) з нащональною буржуазiею (Ющенко, Тимошенко) в союзi з нацiонал-демократичною iнтелiгенцiею (Тарасюк, Костенко та шш^, що привело до усунення патрютично! протоелiти нащонально! буржуази вщ влади (у сiчнi 20001 р. -Тимошенко i у липш 2001 р. - Ющенка). Вiд липня 2001 р. владу в Укрш'ш зосередила в сво!х руках олiгархiчнi угрупування компрадорсько! буржуази (Кучма, Медведчук, Волков, Бакай, Тигипко та шш^. Укра!на остаточно перетворилась на "закрите акцiонерне товариство" 4 олiгархiчних угруповань: днiпропетровського (родина Кучми, Пшчук, Деркач та iншi) металургшно-трубного, економiчна сила якого була представлена, головним чином, концерном 1нтерпайп, а пол^ична - Трудовою париею Укра!ни на чолi з головою дншропетровського Приват-банку Тигипком; донецького (Ахметов, Рибак та шш^ вугiльно-металургiйного, економiчно представленого, головним чином, концерном "Iндустрiальний союз Донбасу", а полiтично - Париею регiонiв Укра!ни; ки!вського (родина Медведчуюв та iншi), економiчна сила якого грунтувалась на володiннi, головним чином, обленерго, а пол^ична - на Сощал-демократичнш партi! Укра!ни (об'еднанш); лiдер четвертого угрупування Бакай - очолив ДУС президентсько! управи. П'ять олiгархiчних родин в Укра!нi були власниками майже вах ЗМ1, яким належить головна роль у машпуляцп суспiльною свiдомiстю iнфо-доби. Оскiльки активна дiяльнiсть олiгархiчних угрупувань компрадорсько! буржуази вже не вщповщала критерiям творчого i поступально-прогресивного розвитку, то вони втратили значення елiтного становлення.
Значення 1) активно!, 2) творчо! (тобто перетворюючо!) i 3) поступально-прогресивно! дiяльностi зосереджуеться в протоелiтних силах нащонально! буржуази (так званий нащональний виробник) ^ пристало! до них нащонально-демократично! iнтелiгенцi! старого рухiвського гатунку [5]. Вони об'едналися згодом у нащонал^беральний блок Наша Укра!на на чолi з Ющенком, який виражае штереси середньо! нацiонально! буржуазi!, i бшьш радикальний соцiал-популiстський БЮТ на чолi з Юлiею Тимошенко, який виражае штереси дрiбноl нацiонально! буржуазi!. Саме вони створили новий сощально-культурний проект Укра!ни, !! оновлення i розвитку на засадах демократизаций розвитку самобутност Укра!ни на засадах европейсько! i свiтово! iнтеграцi! [7, 299]. Суперечливими i трагiчними вiхами боротьби за здшснення нового соцiально-культурного проекту Укра!ни стали Кучмагейт (або справа Гонгадзе) у груднi 2000 р., '^рковий похiд" у лютому та "Тараав день" у березнi 2001 р. тощо. На виборах до Верховно! Ради у березш 2002 р. демократичш сили Укра!ни здобули переконливу тдтримку народу (25 вiдсоткiв голоав), але через манiпуляцi! правлячо! олкархи були усунутi вiд управлiння державою. У прагненш будь за що утримати владу олiгархiчнi угрупування приводять до керiвництва державою так звану "партiю вiйни" на
211
чолi з СДПУ(о) Медведчуком, який очолюе адмшстрацш президента. Прихщ до влади в Укра!ш "партп вшни" знаменувався !! зрощенням з кримшал^етом, утворенням "бандократi!" або "бандостану", що загрожувало Укра!нi втратою перспектив поступального розвитку. Вiхами боротьби демократично! протоел^и за новий самобутньо-прогресивний соцiально-культурний проект Укра!ни стали акщя "Повстань, Укра!но" у вереснi 2002 р., зрив кучмiвськоl полiтично! реформи у Верховнш Радi i мукачевсью вибори у липнi 2003 р. тощо.
У становленш укра!нсько! елiти знаменувала Оранжева революцiя к. 2004 - п. 2005 рр. [9, 4]. Народ пщнявся до свщомо! дiяльностi через пiдтримку ново! протоелiти. Справедливо, що "Майдан створив Ющенка", але саме здшснення Оранжево! революцi! було би неможливим як би не юнувало таких !! лiдерiв як Ющенко, Тимошенко, Луценко, Томенко, Мороз та шшг Отже, не тшьки "Майдан створив Ющенка", але i "Ющенко створив Майдан". Маса народу дiяла активно, творчо, i поступально - прогресивно, але це була дiяльнiсть пiдтримки, яка, разом з шшими факторами (втручання свiтових демократичних сил, переходу на бiк народу частини владщв тощо) забезпечила перемогу революцп. В результатi демократично! сощально-пол^ично! революцi! до влади приходить нова "оранжево-нацюнальна" буржуазiя та !х нова протоел^а. Вiдбуваеться суперечливе оновлення як протоел^и, так i кра!ни в цшому, як Заходу, так i Сходу, де народ також долучився до масових свiдомих активних дш (правда для пiдтримки iнших пол^ичних сил). Олiгархiчнi клани компрадорсько! буржуази пiшли в опозицiю. Почав здшснюватися новий соцiально-культурний проект Укра!ни як самобутньо! сучасно! евроатлантичноiнтеграцiйно! одиницi [7, 299]. Оранжева револющя прискорила утворення укра!нсько! полiтично! нацi! i завершила утворення нацiонально! самосвiдомостi Укра!ни, суттево консолщувала укра!нську нацiональну iдею Свроукра!ни як сучасний (iнфо-суспiльний - у галузi економiчнiй, демократичний - у сощально-пол^ичнш i унiверсалiстський та плюралютичний - у духовнiй сферi) самобутнш (згiдно принципу мультикультурностi) поступально-прогресивний розвиток Укра!ни у европейськiй i св^овш iнтеграцi!. Не стiльки протоелiта створюе новий проект розвитку, скшьки новий сощально-культурний проект самобутньо! евроiнтеграцi! Укра!ни консолiдуе навколо себе нову ел^ [5]. Навiть старi (комунiстичнi i олiгархiчнi) сили змушенi дiяти в рамках ще! вже ново! парадигми. Через його визначальне дiе усвщомлення вiдбуваеться широке залучення попереднiх дiячiв (колишнi СДПУ(о) Зiнченко i Порошенко, представник Кучми у ВР Безсмертний, голова ВР Литвин, голова фракци парти регiонiв у Верховнiй Радi Р.Богатирьова та iншi). Люди, яю не хочуть Укра!ни (так зваш москал^ тобто московськi люди) ще становлять бiльше третини !! населення. 1х нехiть до Укра!ни постшно живиться заохочувальною безкарнiстю i ворожими медiа. На перешкодi елiтного становлення Укра!ни малорозвинутiсть народу, мрiйництво Ющенка, авантюризм Тимошенко, москальство Януковича, малограмотшсть полiтикуму вцiлому. Подальше становлення "оранжево!" протоел^и у справжню елiту буде залежати вiд !!
212
революцшноси, тобто глибиш сощально-культурних перетворень Укра!ни, вщ подолання бщноси, досягнення регiонального лiдерства, а також вщ здатностi досягти консолщовано! позицi! iз комуно-олiгархiчними силами "синього" табору (так звана еднiсть Укра!ни). Подальший розвиток "революцiйних сил" приводить до щеолопчно! диференцiацi! ново! ел^и на - лiву СПУ Мороза, засноваш на засадах нацiонал-лiбералiзму помiрковану Нашу Укра!ну Ющенка i бшьш радикальну соцiал-популiстську БЮТ Тимошенко, побудовану на засадах нацiонал-демократизму УНП Костенка, Народний рух Тарасюка i ПРП Пинзеника та iншi. Нова протоел^а успiшно структуруеться як економiчна (голова концерну "Оболонь" Слободян, "цукровий король" Порошенко, банюр Черновицький, голова концерну "Орлан" Червоненко, фiрма "Наша ряба" Тарасюк, земельний магнат Губський та шш^, пол^ична (Ющенко, Тимошенко, Луценко, Балога, Яценюк, Зварич, Пинзеник, Тарасюкю, Костенко та шш^ та iнтелектуальна (iдеологiчна) Л.Костенко, М.Жулинський, 1.Дзюба, П.Мовчан, Я.Дашкевич, С.Сверстюк, I. i I.Калинцi, В.Кремiнь, Д.Табачнiк, В.Брюховецький, М.Попович, С.Кримський, Т.Возняк, М.Рябчук, Г.Щокш, О. Скрипка та iнш. [5].
Подальше здшснення соцiально-культурного проекту Укра!ни через неоднорщшсть ново! елiти веде до !! подальшо! дивергенцi! - розколу на нацiонал-лiберальне середньо! нацiонально! буржуази (Порошенко, Ющенко) i бiльш радикальне соцiал-популiстське дiрiбно! нацiонально! буржуазi! (Тимошенко, Турчинов, Томенко та шш^ крила, якi мусили б взаемодоповнювати одне одного. Через недолупсть народу (у якому "один козак на мшьйон свинопасiв", за визначенням Т.Шевченка) i його протоелiти доводиться бiльше сподiватись на так званий "тиск iсторil" - примусову дiю загальних законотенденцш розвитку i пiдтримку сучасних "варяпв" iз прогресивних Свроамерик. Незважаючи на перманентну полiтичну гризню зберiгаеться, по-перше, щеолопчна консолiдацiя ново! протоелiти навколо здшснення нового сощально-культурного проекту Укра!ни i, по-друге, мусить стати можливою консолiдована позицiя iз олiгархiчними силами Укра!ни (Ахметов, Богатиоьова, Коломойський та шш.).
З усiх описаних титв елiти в Укра!нi, найбшьш послiдовну позицiю займала, на нашу думку, штелектуальна елiта [5, 279], з огляду, по-перше, на особливу важливють створення на початковому етат трансформацiй, всевизначаючих проектiв соцiально-культурного розвитку кра!ни (так звана нацiональна щея), оскiльки у нинiшнiх умовах глобалiзацi! iнфо-суспiльства будь-яка кра!на iснуе лише як певний сощально-культурний проект [7, 299]. Подруге, через визначену сучасною сощально-фшософською думкою особливу роль так званих iнтелектуалiв [6, 285] у розвитку сучасного iндустрiально-шформацшного суспшьства. Економiчна та полiтична протоел^а була менш послiдовна у здшснеш оновлюючих реформ. До того ж владщ в Укра!нi часто граються з демокраиею як мавпа з гранатою. Навесш 2008 р. несподiвано в Укра!нi активiзуеться упослiджена доа iнтелегенцiя (утворення часоп. Ю.Макарова "Укра!нський тиждень", проведення форуму iнтелегенцi! за участю президента Укра!ни В.Ющенка тощо), а у медiа актуалiзуються (дискуси на УТ
213
"5 канал" С.Дацюка, браив Капранових та шш., програма С.Шустера "Велик украшщ" на УТ "1нтер", у журн. "Критика, Львiвських "Ушверсум" та "1" Т.Возняка тощо) проблеми 1) самовщповщност Укра1ни, 2) li iнтелектуалiзацil (що е головною напрямною розвитку у добу шфо-суспшьства) i так зване 3) стратегування (стратегiчних перспектив розвитку), що загалом вселяе деяку надiю на повноту i посилення розвитку.
Л1тература
1. Бердник Олесь. Свята Украша - Балтимор - Торонто: Украшське видавництво Смолоскип iм. В.Симоненка, 1980.
2. Дiячi науки i культури Украши: Нариси життя та дiяльностi - К.: Книги -ХХ1, 2007.
3. Касьянов Г. Незгоднi: укра1нська iнтелiгенцiя в русi опору 1960-1980-х р. -К.: Либщь, 1995.
4. Орлова Т.В. Iсторiя сучасного св^. - К.: Знання, 2006.
5. Халецькш О.В., Халецька О.О. Ел^истський дискурс у сучаснiй украшський соцiально-фiлософськiй думцi // Науковий вюник ЛНУВМ та БТ iм.С.З.Гжицького. Т.9, № 4 (35). Ч.1, - Львiв. 2007.
6. Халецькш О.В., Халецька О.О. Генеза проблеми ел^и в украшськш фшософп // Науковий вкник ЛНУВМ та БТ iм.С.З.Гжицького. Т.9, № 4 (35). Ч.1, - Львiв. 2007.
7. Халецькш О.В., Дзера М.М., Халецька О.О. avaPa^Z як кторично-духовш напрямш поступально-прогресивного розвитку // Науковий вшник ЛНУВМ та БТ iм. С.З.Гжицького. Т.9. № 4 (35). Ч.2. Львiв. 2007.
8. Яневськш Д. Хронiка "помаранчево!" революцп. - Харюв: Фолiо, 2005.
Summary O.V.Khaletskyj, O.O.Khaletska. The problem of individual-performer of cultural-historical process and elite, which actively, creatively and progressively acts in all spheres of social development, acquire somewhere decisive meaning in native social and philosophical thought after national-democratic revolution in 1989-1992 years and the confirmation of Sovereign Ukraine, when the task of renewal of all social life spheres are especially immportant. The problem of performer and active creative sections of the population of delay fnd without realizaation of radical reforms of renewal in Ukrain is more paradoxical. The analysis of carried out leit-motives in ukrainian elitistic discussion gives the possibility to separate the valuable and role (or functional) way of investigation. More attention is given to political elite. To our mind, in modern investigations, the national formation as a constituent of the development of a society is going to project a new way-setting off from social-economical to cultural interpretation, which is caused by social and cultural development of modern postindustrial society.
Стаття надшшла до редакцИ 11.03.2008
214
