CC BY
214
УДК 14:(316.48+316.83)
О. Г. Данильян, доктор фшософських наук, професор
ОСОБЛИВОСТ1 ДИНАМ1КИ
СОЦ1АЛЬНИХ ПРОЦЕС1В У ТРАНЗИТИВНИХ УМОВАХ
Розглянуто особливост1 динамти социальных процеав у транзитивных сустльствах. Зроблено висновок про те, що динам1ка сощальних систем у перех1дний пер1од е процесом, який нер1вном1рно розвиваеться у режим! 7з загостренням. Видыено три взаемопов'язаних етапи цього процесу: доб^фуркацтний, б^фуркацтний та тсляб^фуркацтний. Звернено увагу на особливу роль конфлтт1в у цьому процеа.
Ключовi слова: социальна система, транзитивне сустльство, криза, соц^альний конфлтт, гомеостазис, соцгальна статика, соцгальна динамта, соцгальна ентротя, б1фуркац1я, атрактор.
Актуальтсть проблема. Проблема стшкого розвитку i функщонування укра!нського суспшьства являе собою одну з найбшьш активно обговорюваних у втизняному суспшьствознавста. Це пов'язане з тим, що сучасне укра!нське сустльство перебувае на транзитивному етат свого розвитку, що характеризуеться нестшюстю сощально! структури, змшами функцш та ролi сощальних шститупв, а також порушенням зв'язкiв мiж суб'ектами в соцiумi. Тому не випадково проблема динамши соцiальних процеав у транзитивних умовах набула в сучасних умовах особливо! актуальность У зв'язку iз цим видаються гранично важливими теоретичне обгрунтування i розроблення комплексу проблем, пов'язаних зi специфшою динамiки соцiальних процесiв у транзитивних системах, визначення !хньо! типологл, форм розвитку та особливостей вияву в перехщних процесах на мiкро-, макро- та глобальному рiвнях.
© Данильян О. Г., 2014
Аналiз останнгх джерел i публЫацш. Розкриттю змюту поняття «сощ альна система» та !! динамiки велику увагу придшяли класики сощологл М. Вебер, Е. Дюркгейм, О. Конт, В. Парето, Т. Парсонс, Г. Спенсер та ш. Не менш пильна увага до сощальних змш, еволюцп, трансформацп соцiумiв придiляеться й iншими дослщниками (Дж. Александером, П. Бергером, А. Босковим, П. Бурдье, П. Коломи, Н. Луманом, Н. Смелзером). Одними з 1
найбшьш актyальниx проблeм транзитивниx cоцiyмiв, яю розроблялиcя щс в клаcичнiй cоцiологiï, e: аномiя, cоцiальна патологiя, eкcтрeмальнi i кризов1 cитyацiï. Цi про6лсми доcлiджyвали В. Арнольд, G. Головаxа, Е. Дюркгсйм, Л. Крicбeрг, М. Миxальчeнко, Н. Панiна, I. Пригожин, В. Пухляк, I. Сyндieв, С. Тоxтабieв та iн.
Виклад основного Mamepiany. Вщомо, що 6удь-який шщальний процсо протiкаe в cоцiyмi, який cтановить cкладнy cамоорганiзyючy cиcтeмy. Пeрeбyваючи y поcтiйномy рyci пiд впливом як зовшшшх, так i внутршшх cил, ця cиcтeма зазнае жвних cоцiальниx змiн, що пов'язанi з псрсходом cоцiальниx явищ, ïxmx eлeмeнтiв, cтрyктyр, зв'язкiв, комyнiкацiй з одного стану в шший, з виникнснням або зникнснням того чи шшого явища, слсмснту тощо. Однак глибою cоцiальнi змiни виникають у отст^м^ як правило, тодi, коли впорядковашсть cоцiальниx зв'язкiв, що cтановлять ïï внyтрiшню cтрyктyрy, ужс нс можс забeзпeчyвати eфeктивнicть ïï фyнкцiонyвання, можливють адаптyватиcя до змiн внyтрiшнix та зовшшшх умов [4, 5, 12].
Проблeма ^шального процecy пeрeбyваe в ^rnpi уваги бiльшоcтi видатних фiлоcофiв, cоцiологiв, починаючи з О. Конта. Самe Конт утерша розробив ^шолоИчну концeпцiю ^шально'!' cтатики та шшально'х' динамiки. Соцiальна cтатика, на його думку, вщбивае умови та закони функцюнування cycпiльноï cиcтeми, а шшальна динамiка опиcye закони розвитку та змши cоцiальниx cиcтeм [7]. Уошд за Контом практично вci вчсш cтали так чи iнакшe пов'язувати cоцiальнi змiни з поняттям шшальних процeciв, яю зачiпають cтрyктyрy ^шально'х' cиcтeми та ïï слсмснти, тобто шшальш cпiльноcтi, групи та ш. Було вcтановлeно, що внаcлiдок дп рiзниx рyшiйниx cил, якi можуть бути рeпрeзeнтованi як cyб'eктами cycпiльcтва, так i процecами та явищами, cтрyктyра ^шально'!' cиcтeми (починаючи вщ групи та закiнчyючи cycпiльcтвом у цшому) пeрeтворюeтьcя, виникають ïï нов1 cоцiальнi xарактeриcтики та новi шшальш взаемоди.
Уточнюючи поняття «хошальна змша», А. Боcков визначае його як «доступний розyмiнню процec, при якому ми можсмо виявити значну змшу в cтрyктyрi i фyнкцiонyваннi дeтeрмiнованиx cоцiальниx cиcтeм». Соцiальна динамiка, на його думку, е культурно ^тральним поняттям. А о№ поняття «хошальний розвиток», «cоцiальний процec», «cоцiальна сволюшя» вiн зараховуе до бажаних або ^минучих напрямiв, в яких вiдбyваютьcя змiни.
Фактично ж сощальну змшу А. Босков подае у виглядi колективних ввдхилень (девiацiй) вiд установлених типiв [2, с. 301-305].
Розумшню сутностi сощальних процесiв у перехiдний перiод розвитку сощальних систем у фiлософськiй традици найбiльш близьке поняття кризи. Зпдно з класичним визначенням У. Томаса [17, р. 16] криза — це порушення звичайного сощального порядку, що через втрату адекватного контролю не може забезпечити задоволення потреб. Для вщновлення контролю тд час кризи виникае нова поведшка або така, що вiдхиляеться. За зауваженням О. Богданова, «суспшьт науки позначають тим самим словом не тшьки моменти переворотiв i глибоких реформ, але також взагалi перiоди гострих соцiальних хвороб: кризи надвиробництва, дорожнеча, загострення класово'1 боротьби i т. п.» [3, с. 209], а автори енциклопедичного словника тд кризою розум^ть «рiзкий, крутий злам у чому-небудь, важкий перехщний стан» [9, с. 653]. Початок кризи — явне порушення гармони ^вноваги, стабшьносп) елеменпв сощально"1 системи, поглиблення дезштеграци суспiльства; другий етап — гострий конфлшт, зiткнення мiж суб'ектами, що протиборствують; третiй етап — розв'язання конфлшту, вихiд iз кризи.
Значний внесок у дослщження соцiальних процеав зробив Т. Парсонс. Розглядаючи проблему сощально"1 змiни, вiн грунтуеться на принципах системного аналiзу. Зокрема, Парсонс виходить iз того, що суспшьство як система мае стiйкiсть i здатнiсть до самовiдтворення, що виявляються у сталостi i стабiльностi и основних структурних елементiв. Якщо спостер^аеться момент, коли в результатi будь-яких чинниюв порушуеться спiввiдношення сил, що тдтримують рiвновагу системи (вiдбуваеться зростання впливу будь-яко"1 групи, формуеться новий склад державних оргашв i под.), то цей вид змши вш називае змiною рiвноваги. Його характерною рисою е те, що сощальна система в цiлому, '' структуры елементи залишаються незмiнними i завдяки цьому швидко вiдновлюють утрачену рiвновагу. Пристосування системи до умов, що змшилися, здiйснюеться за рахунок внутрштх резервiв, вона iнтегруе в собi новi утворення, залишаючись у цшому незмiнною [15, р. 47-52].
Такими е погляди фiлософiв i сощолопв перiоду модерну на проблему сощальних процеав у суспiльствi. I хоча сьогодш класичний перiод характеризуеться як консенсус, який складаеться iз синтезу концепцш соцiологiзму, iсторизму, об'ективiзму i в якому бiльшiсть дослiдницьких пiдходiв базувалися на переконаннi, що закони сощального св^у аналогiчнi законам природи, що суспшьство (об'ект) домшуе над суб'ектом (шдивщуальтстю) [6, с. 7-8], багато щей, висунутих у цей перюд, тсею чи iншою мiрою вiдображено в сучасних концепцiях сощальних процеав.
Поява концепцiй самооргатзаци сощальних систем дозволила уточнити деяю тдходи, що склалися в перiод модерну, тобто «класично'» сошальнофшософсько1 думки. Зокрема, у дослщженнях перiоду постмодерну форму еться уявлення про те, що сощальна система в реальному юторичному процеа призводить до впорядкованосп структур сощального простору, балансу суспшьних сил, сощальних шститупв, характеру соцiальноi комушкаци — через перехiднi стани суспшьства, що характеризуються невпорядкованiстю, розбалансуванням сфер 'хшх взаемодiй. Перш нiж прийти до рiвноважного стану, кожна тдсистема суспiльства або окремий 'й елемент структурно перебудовуеться, обираючи оптимальний для даного моменту режим дiяльностi. Саме таю процеси характеры для систем, що самооргашзуються, до яких належить суспшьство. Водночас тдкреслюеться активний, рефлексивний характер ди сощальних суб'екпв, що становить крок порiвняно з перюдом модерну, згiдно з яким сощальна поведшка розглядалася як результат ди сил, котрi людина не контролюе i не розумiе, а якщо й розумiе, то цей вплив ззовш виступае «усвiдомленою необхiднiстю». До найважливших категорiй концепцii самоорганiзацii сощальних систем, що розкривають сутшсть сощальних процеав у перехiдний перiод, належать: дисипативна структура, хаос, нестшкють, атрактори, бiфуркацiя та деякi iншi.
Таю положення, тдходи до динамши сощальних процесiв у перехiдний перiод, у свою чергу, на нашу думку, можуть бути доповнеш та конкретизоваш.
Самоорганiзацiйний пiдхiд до проблеми динамши складних нелiнiйних систем iз зворотним зв'язком (а сощальш системи належать саме до таких утворень) дозволяе розглядати !х як динамiчно стшю, гомеостатичнi утворення. У цьому гомеостазi внутрiшнiм механiзмом формування структур та трансформацп складних нелiнiйних систем е «фундаментальна боротьба» або гра двох протилежних початкiв. «Один iз цих початюв, — слушно вiдзначають деяю дослiдники, — чинник найрiзноманiтнiшоi природи, що розсiюе, розкидае (дифузiя, дисперая, гiдродинамiка та iн.). А шший початок — робота джерела», що створюе неоднорщносп в суспiльному середовищi [8, с. 7], тобто стабшзацшний чинник. Стосовно соцiальних систем найважлившим чинником, який розсiюе, на наш погляд, е сощальш конфлшти, а утворювальним, стабшзацшним чинником розвитку соцiумiв — соцiальна гармонiя. У цьому сощальному гомеостазi гармонiя (як утворювальний, стабшзацшний початок) i конфлiкт (як дисипативний, руйшвний початок), виступаючи крайшми станами соцiальних суперечностей, вiдiграють роль двох своерщних балансирiв, сприятливих для динамiчноi рiвноваги i розвитку суспшьства та його суб'ектiв. Розвиток сощальних систем можливий перш за все через конфлшти (якi з позици синергетики виникають передусiм за рахунок потоку енергп, речовини iз зовшшнього середовища, а з позицп дiалектики — за рахунок взаемоди внутршшх взаемовиключаючих сторiн, тенденцiй розвитку предме^в, явищ), але самi по собi конфлiкти можливi тiльки за наявност гармони, балансира, що врiвноважуе ди конфлiктiв. У противному разi системи, яю борються, взаемно знищили б одна одну, що в кшцевому результат призвело б до абсолютного хаосу, загибелi людсько'1 цившзаци. З другого боку, повна гармошя без конфлш^в, зiткнень призвела б до закостеншня, застою в суспiльному житп, що, у свою чергу, означало б кшець усякiй якiснiй змЫ.
Поеднання самоорганiзацiйного пiдходу з концепщею соцiальних суперечностей дозволяе розумiти динамшу соцiальних систем у перехiдний перюд як процес, що нерiвномiрно розвиваеться в режимi iз загостренням, який, у свою чергу, можна уявити у виглядi трьох взаемопов'язаних етатв. У термшологи, прийнятiй для запропоновано'1 схеми опису, вони можуть бути визначеш як добiфуркацiйний, бiфуркацiйний та пiслябiфуркацiйний. Основним поняттям, що дае змогу диференщювати цi етапи, е рiвень !х сощальнох ентропи, тд якою в такому контекстi розумiеться мiра невпорядкованосп (мiра конфлiктностi) сощально'1 системи. На нашу думку, рiвень соцiальноi ентропii системи прямо пропорщйний 11 конфлiктному (руйнуючому) потенцiалу i зворотно пропорцiйний гармонiйному (стабiлiзацiйному) потенщалу, тобто цю залежнiсть можна, якщо дещо спростити й абстрагуватися вщ реальних соцiальних процесiв, подати у вигляд1 вiдношення: Е = f (Кп / Гп), де Е — рiвень соцiальноi ентропii системи; Кп — конфлштний потенцiал системи; Гп — гармоншний потенцiал системи.
На початку першого, добiфуркацiйного, перюду Е ^ 0 при Гп, що значно перевищуе Кп. Це дозволяе гармоншному, стабшзащйному початку локалiзувати в хаосi атомiзованого соцiального простору певну зону i структурувати п. Це — перiод становлення сощально'х системи (соцiуму, спiльностi, групи), який, у свою чергу, зовам не виключае високого конфлштного потенцiалу мiж цiею соцiальною системою та шшими. Навпаки, наявнiсть екзогенних конфлiктiв зменшуе ентротю всерединi системи, прискорюе п структурогенез. По завершеннi локалiзацii i структурогенезу соцiальна система iснуе стабшьно 1 розвиваеться вiдносно повiльно. 1ншими словами, цей перiод становить квазютащонарну стадiю, при якiй вплив збурення на систему незначний, тому в нш не спостер^аються рiзкi якюш змiни у структурах.
Однак скшьки б не був повiльним, еволющйним розвиток системи, у певний тимчасовий штервал вона сягае стану «зршосп». На цьому етапi, як доводить концепщя самоорганiзацii, розвиток локалiзованих структур стае нестшким до хаотичних флуктуацш на мiкрорiвнi. Ц1 флуктуацii, особливо т^ що виникають у центральнш частинi структури, здатн1
«розсинхрошзувати» темпи рiзних соцiальних процесiв усередиш системи, i система починае деградувати, а пiсля цього i розпадатися. Прикладом таких флуктуацш на мшро piBHi можуть бути впровадженi у виробництво техшчш нововведення, способи оргашзацй працi (iнформатизацiя виробництва), якi здатш революцiонiзувати, «раптово» прискорити темпи економiчних процесiв, що за незмiнностi ршмв та змiсту процесiв в шших сферах життя суспiльства викликае ix розбалансування, виникнення мiж ними гострих суперечностей, яю погрожують завершитися гострими конфлштами. Особливо небезпечш в цей перюд будьякi флуктуаци у сферах, як безпосередньо визначають рiвень життя населення i, головне, сприйняття ним свого рiвня життя.
Якщо суперечносп мiж рiзними фрагментами соцiальноi системи своечасно не регулюються, а продовжують поглиблюватися, то ii структури тдходять до порогово'1 зони — бiфуркацiйного перiоду, в якому малi збурення можуть рiзко зростати завдяки нелшшному позитивному зворотному зв'язку. Пiд впливом цього зв'язку флуктуаци починають надшвидко розвиватися в режимi загострення i система сягае точки бiфуркацii, в якш ентропiя (рiвень конфлiктностi) сягае порогового рiвня (Гп стае значно менше Кп при Е^ max), що призводить до руйнування старо'1 системи, створюе багатоварiантну можливiсть ii переходу до нового стану. Таю переходи, як вщзначае Е. Ласло, можуть бути м'якими, якщо перехщ вщбуваеться плавно i безперервно; катастрофiчними, якщо вiн вiдбуваеться рiзко та е результатом зростання атрактного напруження; «вибуховими», якщо вш викликаеться факторами раптовими та д^чими з розривом безперервносп, коли система вихоплюеться з одного режиму i вводиться в шший [10, с. 27]. Саме до такого режиму переходу можна вщнести поди, що призвели до краху так званих «сощалютичних» режимiв наприкшщ ХХ ст. у Схщнш Gвропi та на початку 1хньо'1 трансформаци в напрям1 демократи.
Третiй, пiслябiфуркацiйний, перiод розвитку соцiальноi системи характеризуеться своею необоротшстю, високим рiвнем ентропи, дисипацiею, наявнiстю декiлькоx рiвноймовiрниx сценарив розвитку. Той з них, яким реально тде соцiальна конструкщя, практично не прогнозуеться i може залежати вщ випадкових незначних флуктуацш.
Отже, як гармошя (стабiлiзацiйний чинник), так i конфлiкт (дисипативний чинник) е невщ'емними складовими соцiального життя. I якщо в добiфуркацiйний перюд сощальна ентропiя у зв'язку з домшуванням гармонiйниx тенденцiй у системi присутня в не небезпечнiй для юнуючого порядку формi, то в бiфуркацiйний перiод вона сягае порогового рiвня i шляхом деструктивних конфлштсв руйнуе застарiлi структури, а з допомогою конструктивних конфлiктiв створюе передумови для подальшого структурогенезу. Однак такий сценарш розвитку соцiальниx систем не завжди е фатальним. Правляча ел^а, як правило, мае можливють тдтримувати гомеостазис системи шляхом безперервно'1 модершзаци полiтичноi, економiчноi та iншиx структур суспшьства, не допускаючи розбалансування темтв 1'хнього розвитку i виникнення мiж ними глибоких суперечностей, що дозволяе тдтримувати рiвень ентропii (конфлiктностi) у допустимих межах i уникати бiфуркацiйного вибуху. Така теxнологiя, яка е шляхом попереджуваних реформ i створення дшових меxанiзмiв регулювання соцiальниx суперечностей, що гармотзують соцiальнi стосунки за допомогою консенсуав у свiтлi пропонованого теоретичного тдходу, становить оптимальний варiант розвитку для будь-яко'1' соцiальноi системи, оскшьки пряме зiткнення класiв, етноав тощо у соцiумi неминуче втягуе його в режим надшвидкого (революцшного) розвитку, що закiнчуеться точкою бiфуркацii.
Екстраполюючи цi мiркування i висновки на рiвень макро- та мшропроцеав у транзитивний перiод розвитку сощальних систем, можна констатувати, що перехщний перiод — це просторово-часовий штервал екстремальнохаотичного розвитку соцiуму, у xодi якого один його тип оргашзацй трансформуеться в шший за допомогою комплексу деструктивно-конструктивних конфлш^в. Тут тд соцiальним конфлiктом розумiемо стан крайнього загострення суперечностей у сошальнш систем^ що виступае засобом 1'хнього розв'язання i трансформацii соцiальноi системи в новий яюсний стан. 1ншими словами,
конфлшт може розум^ися як специфiчний катарсис структури сощально'1 системи, системи комушкаци суб'eктiв вiд дисгармонiйних тенденцiй, стримувальних факторiв, якi перешкоджають ïï подальшому розвитку, адаптуванню до рiзко змшених екзогенних або ендогенних умов i яю, як правило, не можуть бути усунеш з гармонiйного ^вноважного, статичного) стану системи. Такi деструктивно-конструктивш конфлiкти е закономiрними соцiальними явищами, якi вiдбивають у свош сутност процес переходу кiлькiсних змiн у структурi соцiуму, системi комушкаци в якюш по досягненнi певного для ще'1' структури, системи порогового рiвня, що визначаеться ентропiйною стiйкiстю сощальнох структури для внутрiшнього чи зовшшнього тиску або граничним спiввiдношенням потенцiалiв суб'ектiв соцiуму, якi взаемодiють.
Змютом соцiальних змiн у перехiдний перюд розвитку соцiуму е складне переплетшня двох взаемопов'язаних процесiв: деструкци (усунення) старо'1' якост (спiввiдношення сил, потреб, штереав, систем цiнностей) i конструкци (встановлення) ново'1 якостi, а також конституювання, iнсталювання нового спiввiдношення, поеднання яюсних i кiлькiсних характеристик сощально'1 системи в таких межах, яю дозволяють зробити висновок про становления якюно ново! сощальнох системи. Лопчно також припустити, що сутнiсть сощальних процесiв у перехiдний перiод полягае в рiзкiй змiнi потенцiалiв суб'ектсв системи, що порушуе мiж ними консенсус, який юнував (гармонiю, рiвновагу), у результат чого сили, тенденцп, спрямованi на порушення стiй костi системи, одержують перевагу над силами, тенденщями, що сприяли збереженню ща стiйкостi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Асмус В. Ф. Огюст Конт / В. Ф. Асмус // Историко-философские этюды. - М., 1984. - С. 203216.
2. Беккер Г. Современная социологическая теория в ее преемственности и изменении : пер. с англ. / Г. Беккер, А. Босков ; общ. ред. Д. И. чеснокова. - М. : Изд-во иностр. лит., 1961. - 895 с.
3. Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука : в 2 кн. / А. А. Богданов ; Отд. экономики АН СССР ; Ин-т экономики АН СССР. - М. : Экономика, 1989. - Кн. 1. - 303 с.
4. Данильян О. Г. Сощальш протир1ччя у посттотаттарних системах: методолопя дослщження та розв'язання / О. Г. Данильян. - Х. : Основа, 1998. - 253 с.
5. Данильян О. Г. Сощальш процеси у перехщний перюд розвитку суспшьства
/ О. Г. Данильян // Фшософсью обрп. - К. ; Полтава : [б. в.], 2001. - Вип. 6. - С. 36-48.
6. Ильин В. В. Философия политики / В. В. Ильин, А. С. Панарин. - М. : Изд-во МГУ, 1994. - 283 с.
7. Конт О. Дух позитивной философии. (Слово о положительном мышлении) / О. Конт ; пер. с фр. И. А. Шапиро. - Ростов н/Д : Феникс, 2003. - 256 с.
8. Князева Е. Н. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным /
Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов // Вопр. философии. - 1992. - № 12. - С. 3-20.
9. Кризис // Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. - 3-е изд. - М. : Сов. энцикл., 1984. - 1600 с.
10. Ласло Э. Рождение слова - науки - эпохи / Э. Ласло // Полис. - 1993. - № 2. - С. 25-30.
11. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс ; пер. с англ., общ. ред. В. И. Аршинова и др. - М. : Прогресс, 1986. - 431 с.
12. Проблеми влади i права в умовах посттотаттарних трансформацш: М1ждисциплшарний анатз / за заг. ред. М. I. Панова, О. Г. Данильяна. - Х. : Право, 2004. - 360 с.
13. Проблеми модершзацп пол1тичних систем сучасносп : монограф1я / за заг. ред. Л. М. Герасшох', О. Г. Данильяна. - Х. : Право, 2008. - 320 с.
14. Современная социологическая теория. - Новосибирск : Наука, 1995. - 296 с.
15. Parsons t. sociétés: Evolutionary and comparative Perspectives / t. Parsons. -n. Y. : Englewood cliffs. Prentice hall, 1966. - P. 39-57.
16. Prigogine i. the Philosophy of instability / i. Prigogine // futures. - 1989. - august. - Р. 397-398.
17. thomas W. i. for social origins / W. i. thomas. - Boston, 1909. - Р. 16-21.
ОСОБЕННОСТИ ДИНАМИКИ СОЦИАЛЬНЫХ ПРОЦЕССОВ В ТРАНЗИТИВНЫХ УСЛОВИЯХ
Данильян О. Г.
Рассмотрены особенности динамики социальных процессов в транзитивных обществах. Сделан вывод о том, что динамика социальных систем в переходный период является процессом, который неравномерно развивается в режиме с обострением. Выделены три взаимосвязанных этапа этого процесса: добифуркационный, бифуркационный и послебифуркационный. Обращено внимание на особую роль конфликтов в этом процессе.
Ключевые слова: социальная система, транзитивное общество, кризис, социальный конфликт, гомеостазис, социальная статика, социальная динамика, социальная энтропия, бифуркация, аттрактор.
FEATURES OF DYNAMICS OF SOCIAL PROCESSES IN TRANSITIONAL CONDITIONS
Danilyan O. G.
Features ofdynamics of social processes in transitive societies are considered. The conclusion becomes that dynamics of social systems in a transition period is process which non-uniformly develops in a mode with an aggravation. Three interconnected stages of this process are allocated: before bifurcational, bifurcational and after bifurcational. The attention to a special role of conflicts in this process is paid.
Key words: frame of society, transitive society, crisis, social conflict, homeostasis, social statics, social dynamics, social entropy, bifurcation, attractor.
