CC BY
10
У 90-х роках розпочалося штенсивне забезпечення польських вищих навчальних заклад ¡в комп'ютерними та ¡ншими сучасними техшчними засобами. Кабшети ¡нформатики. яю вщповщають yciM сучасним технолопчним вимогам, стали сьогодш необхщним елементом ефективно! рсалпацп навчальних плашв. Комп'ютерною техшкою забезпечеш шститутсью oio.iioTCKH. що значно розширило можливскт користування студентами i викладачами науковою л1тературою. Бшышсть oio.iioTCK вищих навчальних заклад1в, у яких вщбуваеться шдготовка вчител1в, охоплена загально польською комп'ютерною програмою "Сова", яка включае всю необхщну ¡нформащю про б1блютечш наповнення краши.
Отже, шдготовка професшно-педагопчних кадр ¡в для польсько! системи шкшьництва, незважаючи на ряд значних ycnixiß, досягнутих у 90-х роках, вимагае подалыпого поглиблення процесу модершзацп навчання з метою наближення його до кращих европейських вз1рщв. Вивчення досвщу польських колег у цш галуз1 може бути корисним анаттичним матер1алом для украшсько! педагопчно! думки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Auleytner J. Edukacja bez granic // Pedagogika i edukacja wobec nowych wspolnot i roznic w jcdnoc/;(ccj sig Europie (pod red. Malewskiej J.). - Krakow: Impuls, 2002. - S. 129-143.
2. Banach Cz. Dylematy ksztalcenia nauczycieli w Polsce // Edukacja nauczycielska (pod red. Szloska F.). -Radom, 1998. - S. 11-21.
3. Bulira A. Kompetencje zawodowe przyszlych nauczycieli wobec przemian edukacyjnych // Mozliwosci i bariery reform edukacyjnych napoziomie wyzszym (pod red. Ochmanskiego M.). - Lublin: Wyd. UMCS, 1999.-S. 91-96.
4. Goriszowski W. Problemy edukacyjne w swietle paradygmatow Unii Europejskiej (pod red. Ochmanskiego M.). - Warszawa, 2001. - S. 379-390.
5. Lewowicki T. W poszukiwaniu modelu edukacji mi^dzykulturowej // Pedagogika i edukacja wobec nowych wspolnot i roznic wjednocz^cej si§ Europie (pod. red. Malewskiej M.). - Krakow: Impuls, 2002. - S. 23-39.
6. Samujlo M. Ksztalcenie i doskonalenie nauczycieli w swietle celow Unii Europeskiej - propozycje rozwi^zan (pod. red. Ochmanskiego M.). - Warszawa, 2001. - S. 281-288.
Ольга М1ЛЮТ1НА
ПОЛ1КУЛЬТУРНА OCBITA ЯК ЗАС1Б СОЦ1АЛ13АЦП ШКОЛЯР1В KPAIH ЗАХ1ДН01 еВРОПИ В УМОВАХ ГАОБАА13АЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В
Для бшыпосп сучасних кра1н св1ту характерне етнокультурне розма1ття. За останшми ощнками, у 184 незалежних краУнах нал1чуеться понад 600 мовних та 5000 етшчних груп. Лише про дуже незначну юлыасть кршн можна сказати, що 1хш громадяни розмовляють одшею мовою або належать до одше! етнонацюнально! групи. Етшчш та культурш вшпнносп породжують низку нагальних педагопчних проблем, пов'язаних п сощал1защею учшвсько! молодк що можуть стати причиною розб1жностей. Представники нащональних меншин в рпних краУнах дедал1 актившше обстоюють i'xHi мовш права, право на регюнальну автоном1ю та пол1тичне представницгво, права CBoi'x д1тей на навчання за адаптованими програмами, вони захшцають свое право власносп на землю, виступають проти несправедливо! viirpauiiiHoi пол1тики, вимагають поваги до i'xHix нащональних символ1в, нащонального пмну та державних свят [4, 15]. Адекватне реагування на щ вимоги е одшею з найбшып нагальних проблем для демократичних кра1н.
Свропейсью сусшльства е традицшно багатокультурними. Протягом тривалого пер1оду ¡сторичного розвитку в европейських крашах в1дбувались взаемод1я та взаемовплив нац1онально та культурно розма!тих груп населения. Прикладом цього можуть бути мавританська культура в 1спанн, присутнють циган та евре1в у 61льшост1 европейських кра1н тощо. MirpauiÜHi процеси останн1х десятшпть зб1льшили число "меншин" на европейському континент!, внаслщок чого европейська сшльнота набула значного культурного плюрал1зму.
Захщноевропейсью вчеш поняття багатокультурного сусшльства тюно пов'язують з такими терм1нами, як глобатзащя, ¡нтсграц1я. нац1ональна щентичшсть, сощальна згуртован1сть. Антошо Перотт1 у пращ "Виступ на захист пол1культурност1" визначае таю характерш ознаки багатокультурного сусшльства:
- множиншсть внсскдв ¡нших культур та цившзацш до европейсько! культури;
- партикуляризащя та глобатзащя культури гпд впливом нових ¡нформащйних та комушкацшних технологш i розвитку засоб1в масово! ¡нформацп:
- мовний та етнокультурний плюратзм, зумовлений юторичними особливостями формування держав-нащй у Сврош;
- значна присутшсть у багатьох крашах Свропи циган та кочових народ ¡в. представники яких вщзначаються своерщною культурою;
- регюнальний плюратзм (регюни як ¡сторичш. культурш, географ1чш та сконо\пчт цЫсносп):
- культурный плюрал1зм як наслщок змшування народностей в результат! остаточно! oci.iocTi м1грант1в останньо! хвил1, а також перюду, пов'язаного з icTopieio колошзацн та деколошзаци;
- розмаггтя внсскдв ¡нших культур i цившзацш до европейсько! культурно! спадщини (мова, сконо\пка. i стор ¡я, науки, фшософ1я й л1тература, музика, побут тощо);
- наявшсть культурных архетишв у колектившй свщомосп ще з час ¡в колошзацн та деколошзацн, вщтак - бачення ¡ншого. зокрема стереотишв, упереджень, колошальних погляд1в;
- нарепт, культурне розма1ття европейських суспшьств, яю несуть у co6i вщбиток самобутньо! icTopii' европейщв, що оселялися на р1зних континентах наприкшщ XIX та на початку XX стор1ччя (зв'язки з д1аспорою).
Глобашзащя сусшльного життя та розвиток ¿нтегращйних процсав у цариш екошмки, сощальних вщносин, науки, культури, освптс е характерними рисами сучасного свпу. В той же час збер1гаються багатов1ков1 традицп р1зних культурно-юторичних тишв сусшльства, р1зних цившзацш. Це i е причиною того, що найбшып ¡нтснсивно глобашзацшш та штегращйш процеси вщбуваються у межах тих геошштичних репошв, що охоплюють кра!ни з вщносно схожими умовами юторичного розвитку та приблизно однаковою сощально-шштичною структурою. Одним ¿з таких репошв, безперечно, е Захщна Свропа, якш належить провщне viicuc за масштабами та глибиною штеграцп. Федеральний канцлер Герхард Шрьодер у своему вистуш перед ЕИмецьким Бундестагом 18 жовтня 2001 р. зазначив: "Свропа - це бшыпе шж ринок, бшыпе шж географ1чне поняття. Свропа - це модель сусшльства i форма сшвжиття, яку ми хочемо захищати i розвивати. Ця Свропа грунтуеться на духовному i сощальному фундамент! европейського просвтшцтва i протягом CTO.iiTb збагачувалась грецькою, римською, еврейською, християнською, ¡сламською культурною спадщиною. Ми, европейщ, не тшыси навчились визнавати вшпнносп, ми навчились долати конфесшш суперечки, rocTpi конфл1кти, i навпъ ворожлсть м1ж нацюнальними державами".
1дея "сгпльно!' Свропи" мае глибокл ¿сторичш кореш. Бона бере початок вщ зародження християнства. Але в XI ст. християнська Свропа роздшилась за в1росповщною ознакою на католицизм та православ'я. Протягом багатьох стол1ть поняття "европейська цившзащя" стосувалось, в основному, Захщно! Свропи. Бона Bui града ушкальну роль в icTopii' людства, будучи л ¡дером в розвитку сконо\пки. науки, техшки. культури. Вплив краш Захвдно! Свропи на розвиток сучасного свпу важко переоцшити. Там з1браш величезш виробшга потужност1, значний науковий потенщал, в исо ко к вал i ф i ко ван i кадри у р1зних галузях народного господарства; захщноевропейсью письменники, художники, музиканти, як i рашше, роблять CBi й внесок до планетарно! скарбнищ гумаштарно! культури.
Потр1бно наголосити на тому, що европейський вплив на евнову епшьноту школи не був однозначним, i його треба оцшювати критично. Адже саме в Сврош зародились християнсью гумашетичш ще1, яю шзшше поширились на весь сви, тут же були започатковаш i найстрашшпп людиноненависницью pacoBi теорп, що спричинились до численних жертв та страждань багатьох мшьйошв людей.
Захщна Свропа школи не була однородною культурною епшьнотою. Бона представлена нссклнчснною низкою думок, цшностей, моделей поведшки, яю тшьки вщносно, з високим ступенем абстракцп можна назвати единим щлим. Захщ - це побожшеть та ате!зм, свнська та релтйна влада. Захщ - це i фшософ1я Просвиництва, i шкв1зищя, i права людини, i фашизм; це -демокрапя, спьськл патр1архальш общини та новиш шформацшш засоби зв'язку. Тут можна зустрии значш регюнальш та нацюнальш вщмшносп, pi3Hi мови та д1алекти; патр1архальний
ментагптет межуе з фемшютсысими поглядами, прогрес - з регресом, упередженють, нстс р п и м i ст ь - з терпимютю. Цей регюн перебувае в пост i иному npoucci розвитку та pyci.
У npoucci глобалпацп та штеграцн европейсью сшльноти дедат бшыпе пристосовуються одна до одно! i в той же час набувають вщмшностей. Нестримна глобатзащя з супроводжуючими и' суперечливими явищами вимагае вщ ocbíth виршення складних завдань, зокрема пов'язаних 3í шкшьною подготовкою молод1 до життя в умовах багатонацюнального, пол i культурно го середовища, формування в yhhíb умшь спшкуватися та сшвпрацювати з представниками р1зних нацюнальностей, рас, в1росповщань, культурних традицш. За таких умов перед европейським псдагопчним товариством постае мета - визначити iepapxiio проблем i прюритет1в виховання школяр1в, виходячи Í3 загальнолюдських цшностей. Важливо навчити молодих людей дбати не тшьки про розвиток влас но!' нацюнально! культури, а й розу\пти. щнувати самобутшсть íhlíihx культур, прищеплюватп здатшсть до сшвчуття та готовшсть прийти на допомогу, необхщно викоршювати упереджеш уявлення молод1 про людей ¿нших нацюнальностей та представниюв ¿нших культур.
IcTopiíi знае pí3hí шдходи до виршення проблеми м1жетшчних та \пжкультурних стосунюв в окремих державах - створення культурно гомогенних, нацюнальних та багатонащональних держав, етшчш чистки, право нацш на самовизначення, теорн "плавильного тигля" (melting pot) та "з1браного салату" (tossed salad). У xoji чертово! cecii М1жнародно! конференцп з ocbíth (Женева, 1992), присвячено! "Внеску ocbíth в розвиток культури", була висловлена думка про те, що прийнятною i перспективною сьогодш концепщею ocbíth е не "плавильний тигель" i нав1ть не "салат", а "сад", у якому ubítc багато kbítíb. Ця метафора вщображае суть принципу "вибору" i PÍbhoctí можливостей у сфер i ocbíth загалом.
Гсограф1чно pÍ3HopijHÍ Mirpauinm процеси останшх дссятир1ч. транскордонш шформацшш o6míhh та сшлкування вщент зруйнували едшсть \пж культурою i територ1ею та мовою i TcpHTopiera. прившсши hobí фактори до системи взаемовщносин mí>k ocbíthím правом, правом культурних меншин та правом регюнальних культур, впоратися з передачею яких традицшш шкшьш заклад и уже не в змоз1. Тому практично в кожнш европейськш дсржавк виходячи з нових сощально-полггичних та ckohomíhhhx реалш (стр1мкий розвиток шформацшних та комушкацшних технолопй, кардинальш полггичш й демограф1чш 3míhh, еволющя ринга в пращ, вщкрипсть сучасних сусшльств i взаемопроникнення культур), здшснюеться реформування шкшьно! ocbíth.
На фош ослабления планетарного полггико-щеолопчного протистояння на перший план виходять проблеми виховання, пов'язаш з боротьбою проти bhhbíb нацюнал!зму, етноцентризму, расизму в окремих perioHax свпу, зокрема i на европейському континент!. Перевага надаеться так iií виховшй та сощальшй стратеги д!яльносп школи, яка спрямована на вивчення та опанування учнями культури ¿нших народíb. Такий шдхвд передбачае виховання школяр1в насамперед як мешканщв спшьного дому людства - планети Земля.
В умовах CTpÍMKoi дина\пки сусшльних npoucci в ос в i та не може задовольнятись лише вщтворенням та передачею культурних надбань. Бона, безперечно, мае виконувати й íhiiií завдання. Як вщзначае французький вчений Ален Турен, "слщ 4Ítko розмежовувати осв1ту i сшльноту i, вщповщно, не ототожнювати культуру i суспшьство... Демократичний дух, в ochobí якого лежить принцип плюратзму, не можна звести лише до пол1тики; нараз1 його слщ поширювати на всю сферу культури" [10]. А. Турен доходить bhchobkíb, що "свобода й демократ i я не належать до поб1чних продукт! в науки, - вони мщш прагненням шдивщ1в i сшльноти чинити onip занепадов! свое! ¡дснтичносп. Теми ¡дснтичносп. свободи, вщмшностей i технологи повинш розглядатись як взаемозалежш i взаемопов'язаш" [10]. Власне донесениям до учшв розумшня тако! взаемозалежност! i взаемопов'язаност! ошкуеться пол1 культурна осв1та як важливий напрям педагопчно! д!яльносп у крашах Захщно! Свропи.
Украшсью педагоги подшяють погляди захвдноевропейських колег. Вони бачать два взаемопов'язаних напрямки розв'язання цих проблем: пол1 культурно виховання та глобальна осв1та. На думку О. Ковальчук та Л. Го л i к. важливють впровадження цих напрямклв зумовлена потребою збереження нацюнально! культури та етшчно! самобутност! при входженш наци до глобального сшвтовариства.
Вони вважають, що титьки "таким шляхом вже сьогодш можна виховати справжшх творщв культури свого народу, яю не просто кошюватимуть архашш стереотипи свиогляду, поведшки, мислення тощо, а передуетм знатимуть i розвиватимуть культурш традицп народу, розвиватимуть шанобливо та обережно, не асимшюючи в шшу нацюнальну культуру i не швелюючи нацюнально! своерщносп" [10, 6]. У цьому розумшш no.ii культурна i глобальна форми осв1ти мають сшльну мету i взаемодоповнюють одна одну.
Роайськл вчеш вважають, що в основу пол ¡культурно!' оевптс закладена певна фшософ1я культури. За визначенням Г. Дмитр1ева, "ешетемолопчною основою багатокульт\ рно! оевптс е фшософсыа положения про сощальне походження знань, про суб'ективну побудову людьми наукових, шштичних, економ1чних, побутових, культурних понять, тощо, у зв'язку з чим багатьом з них притаманний подвшний, нечггкий, часто кон'юнктурно-шштичний характер" [3, 33].
На думку росшського педагога О. Джуринського, шшкультурне виховання мае багато сшльного з штернацюнальним. Воно пердбачае мi жнаш о нал ь ну та м1жетшчну взаемодда, розумшня необхщносп м i жнаш о нал ь но! солщарносп й сшвробтшцтва, протистояння дискримшацн, нацюнал1зму й расизму, готовшеть брати участь у розв'язанш проблем ¡ншого сшвтовариства або етносу [1, 333]. Автор звертае увагу i на певш вщмшносп м1ж шшкультурним та штернацюнальним вихованням. Вони полягають у тому, що шшкультурне виховання акцентуе увагу на взаемозв'язку культур у плюрашетичному культурному середовшщ; передбачае насамперед освоения культурно-оевтпх цшностей, ор1ентуеться на сшвюнування р1зних культур у сшльному сощальному npocTopi. 3 огляду на це, О.Джуринський доходить висновку, що в пол ¡культурному вихованш врахування нацюнальних особливостей мае б1льше значения, шж в ¿нтернащональному, осклльки перше "заперечуе консолщащю на грунтi корпоративно! ворожостг протистояння ¡ншим сощальним групам, цив1л1зац1ям i духовним щнностям;... заперечуе формування людини поза нащональною культурою,... сприяе породженню мультшдентично! особистост1 як поеднання й перетину кллькох цив1л1защй" [2, 79].
За одним ¿з визначень, шшкультурне виховання тлумачиться як таке, "що охоплюе оргашзащю i змют педагог1чного процесу, в якому представлен! дв1 або б1льше культури, KOTpi в1др1зняються за мовною, етн1чною, нащональною чи расовою ознакою" [8].
На нашу думку, полп<ультурна осв1та спрямована на виховання в1льно1, критично мислячо1, толсрантно!'. активно! особистост1, яка за умов сучасних ¿нтегращйних та глобатзацшних процсств буде св1домою cboix прав i можливостей щодо повно! i багато гран но! самореал1зац11 та самоакту ал i 3ani!. Така освиа сприяе гармошйному входженню особи в демократичне сусшльство у якост1 повноправного його члена, здатного ефективно взаемод1яти з пред ставниками ргзних культур. На особливу увагу заслуговуе покликан1сть пол1культурно! осв1ти прищеплювати молод1 повагу до людсько! ¿ндив1дуальност1, розвивати у школяр1в культурну i расову толерантн1сть, терпим1сть до шакомислення, до моральних норм та закошв, притаманних самобутн1м культурам, протистояти упередженим та стереотишзованим поглядам щодо культурних досягнень окремих стноств i народ1в.
Л1ТЕРАТУРА
1. Джуринский А.Н. История педагогики: Учебное пособие для студентов педвузов. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. - 432 с.
2. Джуринский А.Н. Поликультурное воспитание: сущность и перспективы развития // Педагогика. -2002.-№10.-С.79.
3. Дмитриев Г. Д. Многокультурное образование. - М.: Народное образование, 1999. - С. 33.
4. Ки1шпчка В. Шберал1зм i права меншин /Перекл. з англ.. Р. Ткачу к - Харшв: Центр оевтпх шпцатив, 2001. - 176 с.
5. Ковальчук О.С., Толпе J1.0. Tcopin i практика пол!культурно! освии в сучаснш школ1 Pocii': Наукове досл^цження. - Луцьк: Надстир'я, 2003. - 176 с.
6. Перотп А. Виступ на захист полпсультурностг - Вид-во Ради Свропи. 1994./Переклад з англ. -Льв1в: Кальвар1я, 2001. - 128 с.
7. Яннинг Й. Европа - будущее ЕС // Deuchland. - 2001. - №6.
8. International Dictionary of Education. - L., 1977.
9. Kierstead F.D., Wagner P.A. The Ethical, Legal, and Multicultural Foundations of teaching. Brown & Benchmark Publishers, Oxford - Melbourn. 1993. - 207 p.
10. Touraine A. La raison la libtrte et l'histoire. - CC-MG-Conf.(89) Misc. 12.
