CC BY
21
ОСВ1ТА В КОНТЕКСТАХ ГЛОБАЛ13АЦМ
Над/я СКОТНА УКРАТНАI СВ1Т
У КОНТЕКСТ1 ЦИВ1Л13АЦ1ЙНОТ ВИХОВНОТ СТРАТЕГИ
Съогодення характеризуешься глибокти ятсними перетвореннями в усЬс сферах життя кра'ши, серед шших — у виховнш. Устатт1 аналгзуетъся сощокуль-турна складова сучасноТ цившзацшног виховног стратеги. Показано, що виховання в дуа толерантност1 як внутршнъоI настанови та активно/' позици само-обмеження / навмисного невтручання постае ключовим заеданиям перед нацюнальною освтою, вихованням та полтичною системою суспыьстеа.
Популярш й актуальш сьогодш сощальш теори, фшософсыа та щеолопчш доктрины — поспндустр1ал\зм, постмодершзм, глобалпм та шип — не здатш осягнути уел прояви \ перспективи сощально! реальное^, що змшюеться. Зокрема, одна з самих молодих сощальних конструкцш — глобал1защя в останш десятир!ччя XX столгття гпдносилась як явище нове для економ1чно1, сощально! \ культурно! сфер життя, як зааб повсюдного поширення захщних цшностей та шетрумент формування загальносв1тового ствтовариства, як застава швидкого опанування усюди в евт науково-техшчних досягнень та залучення перифершних регюшв планети у евггове господарство. У зв'язку з глобал1защею проголошувалося багато оптимктичних прогноз1в щодо майбутнього едино! св1тово! епшьноти, засновано! на новому мгжнародному порядку й систем! взаемодп центр!в, хоча вже на той час лунало багато попереджень про шюзоршеть подабних уявлень. Поди 11 вересня 2001 року у Сполучених Штатах Америки гстотно похитнули уявлення про можливють утворення едино! евггово! епшьноти. Сьогодш переважна бшыхлстьдослщниив визнають суперечливий характер процесу глобал1зацп евггового простору, виокремлюючи Г! позитивш й негативн! наслщки в ус1х сферах життя. 3 одного боку, добре, коли ус! наци почуваються частиною людства, включеш до глобальних ¡нформацшних структур, до евггово! економжи! пол!тики, з ¡ншого боку, вона веде до диктату наддержав, транснащональних корпорацщ,
масових культур краш-надцержав, звужуе автономда нацюнальних держав [4, 204], руйнуе духовне середовище багатьох суспшьств.
У межах даного дослщження, тобто в контекст! цившзащйно! виховно! стратеги, нас щкавить, перш за все, соцюкультурна складова цившзацшних процеав, тобто глобашзащя як процес зближення кра1н 1 народ1в.
Будь-яка епоха вщповщно до специф!чних для не! завдань сощально-економ!чного, морального 1 культурного розвитку вщчувае потребу в особистосп з певним р!внем знань та принцишв поведшки. Сьогодш у м1ру наростання глобаизащйних процеав та пов'язаного з ними переходу до нових шформацшних технолопй вщбуваеться змша само! парадигми людського прогресу. Його сутнютю, основным вим1ром I водночас основним важелем стае розвиток особистосп, власне людський розвиток. В умовах нових науково-шформащйних технологш усшх справи зрештою буде вирипуваш стушнь розвитку особистосп. Розвиток особистосп в майбутньому буде основним критер!ем прогресивносп будь-яко! краши. Це стане й основним важелем подалыпого розвитку, подальшого прогресу для будь-яко! краши в умовах поспндустр1ального суспшьства.
Зазначеш прюритети людського розвитку у глобал1зованому свт висувають нов! вимоги системам виховання багатьох кра!н. Не е таемницею, що вшьна активна особистють, яка вибирае свш житгевий шлях I творить реали життя, наповнюе його змютом I пщкоряе соб1 природу, тобто така, яка вщповщае вимогам постшдустр1ально! епохи, — породження виключно захцдао! цившзаци. Саме в захщноевропейських й американських концепщях виховання головна увага придшяеться окремш особистосп, анал1зу п внутршнього свггу, який визначае характер ус1х вчинив \ дай, моральний виб1р. На думку захщних фшософ1в, педагопв, для того, щоб людина змогла вщбутися як особистють, процес п навчання повинен бути нерозривно пов'язаний з моральним вихованням, з формуванням у молодого поколшня таких моральних якостей, яи б допомогли йому зайняти гщне мюце у суспшьному житп, самостшно зробити моральний виб1р, визначити лшпо поведанки, свою житгеву позицпо [8, 123]. Виховання особистосп як процес формування у не! сощально значущих рис шляхом спадкоемного засвоення особистютю минулого досвщу, наступного активного та свщомого виконання певних суспшьних функцш у рпномаштних сферах даяльносп, безпосередньо пов'язане з культурою цивЬизацш. Якщо захщний виховний щеал — це формування особистосп з окресленими вище властивостями, то виховш щеали шших цившзацш дещо вщмшш.
Скаж1мо, особистють схщного типу — це особа, що знаходиться в залежносп вщ зовнпышх обставин, природи та зливаеться з останньою, лише через не! входячи в свгг спшкування з людьми. Бона усвщомлюе себе як частку однорщно! маси свого сшвтовариства, не мае особливих бажань \ амбщш, приймае бутгя таким як воно е \ скорюеться йому. Людина просто зобов'язана бути поюрною, смирною, а значить бездаяльною, бо лише безд1яльшсть веде до усгпху 1 е умовою особисто! свободи, тода як д1я призводить до конфлж™ [11, 235].
Людина вписана в сощум, у певш рамки конфесшних, кастових, родових та ¡нших вщносин. Вектор активное^ людини спрямований усередину, на самообмеження, самовиховання. Саме в ключ1 формування особистосп такого типу здшснюеться виховання в крашах Сходу. Його мета ввести ¡ндивща у традицшний устрш життя, що вщповщае свпу дано! спшьноти, стану, групи людей, розвинути волю \ мотиващю поведднки, яка ор1ентована на прийнятгя та обов'язкове виконання нормативних розпоряджень.
Виховний щеал православно! цившзацп також не мае шчого спшьного з ¡ндавщуал1змом, осильки юнування особистосп поза суспшьством школи не визнавалось. У православнш, росшськш л1беральнш I марксистськш фшософськш думщ сусшльство й особистють завжди були пов'язаш неподшьно 1 створювали один одного.
Щнносп сучасного постшдустр1ального розвитку, пов'язаш з ¡деями вшьно! самореал1заци та самовизначення особистосп, незалежносп, критичносп та креативносп мислення, не вписуються утрадицитастереотипи схщно! свщомосп, чуж1 для педагогжи ус1х незахщних суспшьств. Водночас техшка й новптп технологи завойовують позицп в незахщних суспшьствах та змушують !х до адаптаци нових культурних та виховних цшностей. Хоча впровадження комп'ютерних мереж, 1нтернету та ¡нших комунжацшних засоб1'в розповсюджене в свт далеко не р1вном1рно, захщш щнносп, стандарги життя вщом1 жителям практично ус1х частин планети. 1з цього приводу слушно висловився А. Бадан: «Привабливють високого р1вня життя в розвинутих крашах 31 стшкими, л1беральними традищями ставить мешканщв менш щасливих краш перед драматичною дилемою: або збериши пщ приводом нацюнально! самобутносп морально застарш структури \ метода социального управлшня й контролю шною посилення м1жнародно! ¡золяци вщповщних кра!н, усе бшыпого розриву в темпах { якосп життя, або ж зважитися наздоганяти розвинуп краши, вивчаючи !хнш ¡сторичний \ сучасний досвщ, навчаючись у них новим технолопям \ формуючи вщповщш сощально-полггачш, економ1чш \ правой! шститути, одночасно прагнучи, по можливосп, уникати !хшх помилок при перенесенш на нацюнальний Грунт» [2, 130].
Проте на практищ до рацюнального вибору справа доходить рщко. Активне впровадження, передовым через свгтову шформацшну мережу, глобаизацшного поступу США з демонстративным хизуванням перевагами захщно! цивЫзаци викликае роздратування та обурення у суспшьствах третьего свгту, для яких розмови про технократичне, шформащйне, постмодерне сусшльство — велика шкшя \ водночас серйозна загроза втрати свое! щентичносп, вреит-решт нацюнального типу цившзацп.
Дшсно, глобаизащя несе людству не лише видатш досягнення в науш, техшщ та технологи, збагачення культурно! спадщини за рахунок штеграцп свгтових культур. Бона несе й глобалы-п та катастроф!чш за сво!ми наслщками катаюпзми, м1жнацюнальш \ релшйш сутички, расову неприязнь, м1жнародний тероризм, реальну загрозу ядерного взаемознищення та еколопчного колапсу, деформацп моральних щеашв та шнностей, яьа важко виправити. Взагаш слщ
звернути увагу на те, що висл1в «глобальш проблемы людства» виник на десятки роьав ранше шж поняття «глобаизащя». Ш явища однокоршш 1 з погляду лшгвютики, й у сена змюту. 1х спричиняе людина, яка завдяки сво!м знаниям прагне пщкорити природу, поставити соб! на службу техшку, а в результат! втрачае в!ру в моральш, духовш цшносп свгту та смисл людського життя, тим самим втрачаючи життев! ор1ентири \ не знаходячи вщповщей на важлив! свгтоглядш питания ш в наущ, ш в релш!, ш в освт 1 вихованш.
Людство, переступивши пори- нового тисячолгття, зштовхнулось ¡з сукупнютю глобальных суперечностей, яьа ставлять пщ сумшв саму можливють подальшого ¡снування людини як виду. Як зазначае М. Жулинський, «проблема глобал!заци вийшла на орбпу планетарно! конфлжтносп, бо порушуе найважливше питания людства — перспективу свгтсистемност! Без р!вноправного д!алогу культур, без урахування духовного потенщалу 1 перспектив розвитку кожно! цившзацп важко формувати ефективш мехашзми взаемоди суспшьств у глобальному цившзацшному постуш» [3, 3].
Запорукою 1 необхщною умовою виживання людства слугуе гумашзашя вщносин як всередиш суспшьства, так \ на \пжнародному р!вш, створення ново! свгтоглядно! парадигми, ново! етики, основоположными принципами яко! е гумашзм, свобода вибору, неу п ереджен¡сть, толерантнють, людський 1 еколопчний вим!ри економжи, пол ¡тики, «мораль ненасильства», сощальний прагматизм тощо. Стае очевидним, що вщ людини, п внутршшх ресурав, у першу чергу, и моральных щнностей \ настанов, вщ нового мислення залежить майбутне людства, його виживання, збереження свтжо! цивтзацй. Це пщвищуе вщповщальшсть систем виховання в усьому свт за характер суспшьного впливу на особистклъ, за формування гумашстичних щеал1в, за використання наукового потенщалу людства в штересах сощального \ морального прогресу. Усвщомлення ще! ¡стини пояснюе зростаючий штерес до виховання як загальнолюдсько! проблеми. Фшософи, педагоги, психологи та шпп фах!вщ найр!зномаштшших напрям1в сперечаються про нов! шляхи впливу на свщомгсть! поведшку людини [12,4]. У цьому дискурс! виховання розглядаеться як ключовий мехашзм перелому катастроф!чно зростаючих негативних тенденцп в духовнш сфер!. 1сторичну роль виховання й освгги вбачають у рятавнш штеграцп та гармошзацп знания ! в!ри, в запобцанш незворотним деформац!ям в менталггет! як локальних спшьнот, так! цившзащ! в цшому, у вщродженш та безперервному збагаченш вищих моральних щеамв та житгевих пр!оритет!в.
У цьому зв'язку В. Астахова виокремлюе дв! головш складов! глобального виклику XXI столитя, зверненого до цившзацц в цшому, й осв1ти та виховання, зокрема. Перша полягае в проблем! гармоншного еднання знания ! в!ри, !х свггоглядного синтезу, повернення людиш смислу и житгя, в!ри у свое ушкальне призначення та знания шлях!в найбшып повно! житгево! самореаизацп. Це особливо важливо за умов актишзацц релшйного фундаментатзму, що набирае сили в усьому свт! проявляетъся у форм! агресивного фанатизму, що сповщуе не стшьки культ життя, скшьки культ смерп, що зводить самовбивство
терориспв-камжадзе та вбивство ш в чому не винних людей в результат! терористичних акпв до рангу вшцо! вщваги, яке мовбито гарантуе особисте безсмертя в раю шел я земного житгя. Друга складова глобального виклику майбутнього полягае в необхщносп едносп, конвергенцп, духовно! штеграцп людських епшьнот, подолання !х роз'еднаноеп, ментально! евггоглядно! несумгсносп, постшно! загрози конфронтацп [1, 72].
Усе це викликае до житгя зародження цившзацшно! виховно! стратеги, у межах яко! осмислюеться великий педагопчний доевщ кра!н 1 народав евггу ¡з застосуванням культуролопчного понятшного апарату, в якому вщбиваються сучасш уявлення про фундаментальш основи культури 1 цившзацй. «Стрижнев1 ушверсали культури»: людина, природа, космос, сусшльство, д1яльшсть; «глибинш життев! смисли» (життесмисли), що фжсуються в ушверсал1ях та р!зняться в залежносп вщ локальних цившзацш; «стереотипи» 1 «традицй», що фжсують, у свою чергу, життесмисли та закршляють, передають !х вщ поколшня до поколшня через сощальне наслщування, дозволяють виявити духовш потенщали культури \ виховання в розвитку сучасного людства.
Лише така цившзацшна виховна стратепя, що об'еднуе позитивш риси педагопк традищйно! схщно! 1 техногенно! захщно! цившзацш, зможе спрацювати в умовах, коли перед людьми у р1зних сферах д1яльносп все гострппе постають нов!, невщом1 попередшм поколшням, практичш проблеми, виршення яких не може бути досягнуте на локальному р!вш. ]УПжнародш конфлжти сьогодш все бшьше отримують характер м!жцившзащйних сутичок, щейну основу яких становить конфлжт рпних цшшено-культурних ор!ентацш, у результат! чого виникае потреба в розробщ таких ушверсальних цшностей I норм, яю були б прийнятш для представниив ргзних нацюнально-культурних традицш.
Остання теза набувае особливо! актуальносп, якщо враховувати ще один прояв глобашзацп евгтового простору — зростакш мцрацшш процеси. Сучасний науково-техшчни й розвиток цившзацп робить можливосп пересування по с в ¡ту як школ и реальными для значно! частини населения планети. Нов! сощальш групи у р!зних крашах стають потенцшно здатними до освоения нових географ!чних простор!в, що сприяе зростанню перемиыування людей ¡з р!зних рас, етноав, культур, мов! в!рувань. Причому штенсифжащя перемицень людей у соцюгеограф!чному простор! виходить за меж! юнуючих типологш м!граци. Перемицення людей вщбуваеться з р!зними щлями! нам!рами: пере!зд ¡з одше! краши до шшо! з метою постшного проживания, тимчасовий вшзд ¡з кра!ни поспйного проживания до шшо! краши з метою заробггку (трудова м!грац!я), пере!зд до шших краш з тзнавально-розважальними! рекреацшними нам!рами — туризм, пере!зд до шших кра!н з дшовими нам!рами (б!знес, науков! конференцп, м!ждержавш вщносини тощо), пере!зд з одше! краши до шшо! з побутовими цшями (гостювання, шдтримка с!мейних та дружн!х стосунив) [13,132—133]. Усе бшыыогопоширеннянабуваем!жнароднатрудова мыращя. Саме м!грац!я робочо! сили нар!вш з рухом кап!тал!в, товар!в, технологш та ¡нформацй стае одшею з основних складових процес!в глобатзацй. На початок XXI столптя у евт нараховуеться, за оцшками МОП, вщ 36 до 42 млн трудових миракле [9, 61].
MirpauiÜHi процеси не обшшли й Украшу. Хоча абсолюта! показники трьох ocTaHHix в ид ¡в перемпцень ¡з наведено! класифжацГ! знайти досить складно, проте показники вшзду на ПМП та трудово! миращ! дають чисельш сощолопчш та статистичш даш. На основ! статистичних даних про кшыасть прибулих, вибулих, мпрацшного приросту з зовншшьо! Mirpauiti М. Шульга робить висновок про негативш для сусшльства наслщки прояву глобаизацшних тенденцш у сощально-просторовому BHMipi: збшыпення i прискорення перем1щень громадян мае асиметричний характер — вони переважно спрямоваш на вшзд ¡з краши i не замщуються р1внозначними потоками нав'!зд [13, 142].
1нша справа з трудовою миращею украшських громадян. Якщо донедавна, у 1993—1995 роках серед населения Украши були популярш лише човников1 комерцшш по1здки як джерело доход1в, то останшм часом все бшьше поширюетъся шший cnociö виживання людей, яи потрапили до перифершних прошарив на ринку пращ — тимчасова трудова м!грац!я мешканщв крагни за ii меж1. У пошуках зароб1тку украгнщ зайнялись ремонтно-буддвельними роботами, допомогою в puibHHUTBi, доглядом заддъми й особами похилого вжу, що вимагае довшого перебування за кордоном, ш це було у випадку др1бно1 торпвл1.
За даними мониторингу 1нституту соцюлоги HAH Украши, на початок 2003 року досвщу робота за кордоном набули члени 12,1% украшських с1мей (на початок 2002 року — 10,2 %) переважно у сусщшх Pocii' та Польщ1, рщше — в Шмеччиш та Чехи [9, 51]. 1нпп даш, 3i6paHi журналютами «Льв1всько1 газета», бшьш 4iTKO вщображають географда трудово! Mirpauii' в чисельних показниках: близько 1 млн украшщв працюе в Pocii, близько 500 тис. в 1талй", десь бшя 300 тис. в Полыщ, 200 тис. в Чехй, 150 тис. в Португалй' i близько 100 тис. в 1спани тощо.
Результата дослщження Кишського чпжнародного шституту сощологй' за дорученням Фундацп iM. Стефана Батор1я та фшансово! пщтримки iHiuiaTiiBii Польсько-Американсько-Украшсько! Cnißnpan;i (PAUCI) у межах проекту «Новий Свропейський Союз i Украша» демонструють значно бшьшу включен1сть населения краши в м^рацшш процеси. 26 % опитаних задекларували ту чи шшу форму контакту з д1яльшстю такого роду (працював за кордоном протягом останшх п'яти ройв сам опитаний, близыа родич1 опитуваного, знайо\п, друз1 або сусщи). Причому переважна бшьшють трудових MirpamiB (71 %) перебувае за кордоном бшьше року. Слщ також звернути увагу, що 25 % опитаних задекларували бажання по'гхата працювата за кордон, хоча лише 13 % Bcix опитаних мали закордонний паспорт [7]. Для пор!вняння можна навести дат 2001 року польського Центру вивчення громадсько! думки (CBOS), згщно з яким закордонний паспорт мали 50 % опитаних поляюв [14]. Хоча пор1вняно з польськими даними потенцшний масштаб 3apo6iTHii4oi viirpauii в Укра!н1 невеликий, не можна ¡гнорувати того факту, що це явище дуже швидко поширюеться.
MirpaHTH, як правило, значно бшьше вщчувають процеси глобал1зацй', мають про не! бшьш стшы уявлення й оцшки пор1вняно з рештою населения планета. Можна сказата, що вони певною Mipoio е руш1йно! силою, и нос1ями.
Саме вони здшснюють безпосереднш, прямий контакт м1ж народами i крашами, зближуючи ix. Тому певний ¡нтерес становлять результата соцю-лопчного мониторингу 1нституту соцюлогп HAH Украши, що дають уявлення про сприйнятгя процесу глобал1заци украшськими гастарбайтерами та рештою населения краши.
Отже, ii, хто мае досвщ пращ в заруб1жних крашах i ii, що тальки збираються туда погхати, часпше вщ шших сшввпчизниюв висловлюють думку про те, що Украша виконуе функцп донора робочо! сили для европейського та ¡нших риныв пращ (39,8 % проти 28,8 %). Вони також часпше визначають можливосп для украшських громадян знайти роботу за кордоном (35,6 % проти 23,3 %), i шансом для нашо! молода отримати освггу на Заход1 (22,9 % проти 14,9 %). Слщ також зауважити, що Haiui потенцшш гастарбайтери краще за ¡нших сшввггчизниюв розумйоть важливють для Украши npoueciB глобал1зацп з погляду об'еднання зусиль у боротьб1 з еколопчними катастрофами (30,5 % проти 21,4 %) та вони краще за сво'гх сшввпчизниюв оцшили переваги 1нтернету (11 % проти 6,9 %). Проте ключову значущ1сть у межах нашого дослщження набувае той факт, що трудов! Mi гранта досить високо ц1нують роль зах1дного стилю житгя i культури: кожний четвертый певний, що знайомство 3i зразками i стандартами захщного шгибу допомагаютъ нашш молода опанувати сучасний CBiT (41,5 %) та вважають, що ixHi знания сприяють вихованню толерантного ставлення людей до ¡нших рас, национальностей, культур i релшй (37,3 %), акоженп'ятий бачить ix позитивный внесок в еднання р1зних CTHiMHiix спшьнот навколо загальноТ ушверсально'1 культури та способу i стилю життя (21,2 %) та залученш украшського суспшьства до найкращих зразыв CBiTOBOi культури (19,5 %). На вщмшу вщ них, шип украшсыа громадяни вщзначають передовсгм згубний вплив Заходу, який, накню думку, втручанням в украшський npociip руйнуе моральш пщвалини нашого суспшьства (33 %), пщтинае кореш нацюнально! культури (26,5 %), формуе щеали i моральш щнносп, не властиBi мешканцям Украши (21,7 %) [9, 62—63].
Наведеш даш пщтверджують давно вщомий висл1в про те, що краще один раз побачити, шж багато раз1в почути. Тобто найкращим способом цшшсного та морального залучення до глобал1зованого свпу може бути тшьки власний досвщ перебування у крашах-лщерах глобал1зацп. Навпъ той факт, що часто цей досвщ пов'язаний ¡з тяжкою фзичною працею, переважно не за фахом, не перехрещуе позитивну оц1нку людьми npoueciB зближення краш i народав. Безумовно, з поширенням бшьш цивиизованих форм перебування за кордоном, насамперед, в захщних крашах, (туризму, стажування за фахом, навчання) сприятимуть позитивному сприйнятгю глобал1защйних npoueciB все бшьшо'1частини населения краши. Апоки що результата сощолопчного мон1торингудемонструють, що в 2003 рощ на запитання «Чи вважаете Ви себе прихильником або противником глобалкзацшних npoueciB?» бшьш н1ж дв1 трети ни опитаних (71,1 %) обрали вщповщь «важко сказати», 17,9 % вважають себе «безумовно прихильниками» або «швидапе прихильниками», а 10,8 % — «безумовно противниками» або «швидапе противниками» [10].
Хоча, слщ зауважити, що найближчим часом прогнозувати поширення вказаних форм перебування за кордоном, було б передчасним. Фах1вщ
наголошують на тому, що запровадження в!з до сусщшх кра1н у зв'язку з розширенням С С створить труднопц, у першу черту, для некомерщйних контакпв м1ж людьми. Досвщ ¡з комушстичного минулого показуе, що штучне впровадження важких бар'ер!в викликае продовження термшу перебування за кордоном, спричиняе зрют вщсотка тих, хто приймае ршгення вшхати «назавжди», а звичайш вщвщини родич!в 1 приятел!в чи туристичш П013ДКИ вщходять на другий план.
Проте проблема мкраци як чинника глобашаци актуальна для Украши не лише з огляду чпграшйно! мобшьносп и жител!в. Бона набувае особливо! значущосп через позиц!ювання Украши у свт як транзитно! держави. На такому статус! Украши наголошуе велика кшыасть дослщниив ¡з мгжнародних вщносин та економ!ки. Зокрема, А. Хахлюк зазначае, що завдяки своему геограс]лчному положению Украша впродовж щлого тисячолгггя слугуе мгстком м1ж Свропою! Аз!ею, м1ж П!вн!ччю та ГОвднем. Кр!м того, вона вкрита густою сггкою транспортних шлях1в ! мае розвинутий сучасний рухомий склад уах вид!в транспорту. Кр!м того, за даними англшського ¡нституту «Рендел», за коефщентом транзитносп (тобто за розвитком уск виддв транспортних зв'язив ! вщповдао! !м ¡нфраструктури) Укра'ша посщае перше м!сце в €вроп!. Проте на практищ стан транспортно! шфраструктури, дор!г, зал!зничних шлях!в залишае бажати кращого. Тому не менш поширена характеристика Украши як транзитно! держави (в переносному значенш цього слова), серед фах!вщв ¡з сощальних, фшософських! пол!тичних наук. Вони ведуть мову про Укра!ну як транзиту державу в геопол!тичному й у цившзацшному вим!рах. Саме ця характеристика пояснюе невизначешсть жител!в Украши у сприйнятп процесу зближення кра!н ! народ!в, яку продемонстрували наведеш вище дань
Транзитний статус Украши! в геопол!тичному,! в цившзацшному вим!рах також зумовлений географ!чним розташуванням Украши м!ж Сходом ! Заходом. У геополгтичному контексп зазвичай постае питания пошуку свого м!сця у свт, з одного боку, м!ж Свропейським Союзом! НАТО, з шшого — Рос!ею. М. Михальченко стан Украши до презвдентських вибор!в 2004 року метафорично пор!внював з позищею Бурвданового вюлюка. Вш, за легендою, помер вщ голоду, знаходячись м!ж двома однаковими оберемками сша, тому що не змц вир!шити, ¡з якого оберемка почати !сти. Така позищя диктувалася об'ективними ! суб'ективними чинниками. «Об'ективш — ¡снуюча р!зниця м!ж Схщною \ Зах!дною Украшою в ор!ентащях на державнють! союзництво; страх перед реакщею Росп, якщо Украша занадто активно почне вщходити вщ не!; насторожене ставлення до корумповано!, суперкризово! Украши з боку кра!н Захщно!! Центрально! бвропи. Суб'ективш — нершуча, невизначена позиц!я вс!х головних суб'екпв влади — Президента, уряду, парламенту; контроверзшшсть оц!нок суспшьно! думки «про виб!р шляху»; вщсутшсть у кра!ш лептимних, харизматичних лщер!в, яй б могли очолити ! повести крашу нехай не у «свггле» майбутне, то хоча у бшьш-менш стабшьне — ¡з роботою, зарплатою, теплом у квартирах» [6, 35]. Пщ час помаранчево! революци украшщ зддйснили св!й пол!тичний виб!р — шлях до евроштеграцп. Тепер вщ нам!р!в треба перейти до конкретних справ, результата яких наблизили б життя украшського сусп!льствадо европейських стандарт!в.
Решйзащя Украшою европейського выбору ускладнюеться культурно-цивийзацшною, що особливо важливо у межах нашого дослщження. У цившзацшному плаш Украшу не можна беззастережно вщнести аш до Сходу, ашдо Заходу. Якзазначае О. Черниш, «при деякомудомшуваншрис захщно! культури наш схщнослов'янський ментал1тет i цивЫзащя в цшому е транзитними, перехщними, такими, що не сформувались, що мютять у co6i piiHon.iaHOBi ознаки як захщно!, так i схщно! цившзацп», уточнюючи, що «транзит полягае в нашому серединному сташ, свого роду буфернш 30Hi, яку становить Схщна Свропа щодо Сходу i Заходу» [11, 238—241].
Навчитися жити разом — гол овна вимога, яку висувае i глобашзований CBiT, i реали украшського сощуму. Обраний в 1993 рощ президент 1Шжнародно! федераци фшософських товариств Mipo Кесада говорив, що найважливший недолпссучасного людства — «невмшня слухати iрозумгги „не свое", терпимо ставитись до чужого i, навпаки, — умшня з дивовижноТ впертютю перетво-рювати чуже у вороже». Але зараз, як вш дам стверджуе, наступае час, коли в1рування, яю paHime ворогували, приходять до розучпння необх1дносп жити поруч без ворожнеч! i що «основне питания фшософи зараз — це утвердження миру у cBiii i душах людей» [5,21]. Толерантнють сьогодш стае европейським щеалом виховання.
Утвердження украшського неконфлжтного способу життя через виховання в дус! толерантносп як BHyTpiniHbo'f настанови та активно! позицп самообмеження i навмисного невтручання видаеться тепер ключовим завданням, яке постало перед нащональною освггою, вихованням та полтиною системою суспшьства. Лише такий пщхщ вщповщае цивш1зац1йн1й BHXOBHiii стратеги, що об'еднуе позитившрисипедагопктрадицшно! схщно! та техногенно! зах1дно! цившзацш.
Л ¡тература:
1. Астахова В. И. Глобальные проблемы человечества как фактор трасформации образовательных систем // Проблемы та перспективы формування нацюнальшп гумаштарно-техшчно! ел1ти: Зб1рник наукових праць / За редакц1ею JI. JI. Товаж-нянського та О. Г. Романовського. — Вип. 3. — Харыв: НТУ «ХП1», 2002. — С. 72-98.
2. Бадан А. А. Соцюкультурний вектор глобатзаци // Проблемы та перспективи формування нацюнально! гумаштарно-техшчно! слпи: Зб1рник наукових праць / За редакщею JI. JI. Товажнянського та О. Г. Романовського. — Вип. 3. — Харюв: НТУ «ХП1», 2002. - С. 130-143.
3. Жулинський М. Нацюнальш культури i проблеми глобал1зацп // Розбудова держави. - 2002. - № 7-12. - С. 3-14.
4. Культура. 1деолопя. Особистють: Методолого-свиогляд. анагпз / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. — К: Знания Украши, 2002. — 580 с.
5. Лутай В. С. Фшософ1я сучаснсп осв1ти. — Ки1в: Центр «Мапстр—S» творчо! спшки вчитешв Укра1ни, 1996. — 136 с.
6. Михальченко М. Шмпроф бвропи: випадковкть чи доля Украши // Людина i полиика. - 2000. - № 3. - С. 35-48.
7.
8.
9.
10 11 12 13
14
Надежда Скотная. Украина и мир в контексте цивилизационной воспитательной стратегии
Современность характеризируется глубинными качественными изменениями во всех сферах жизни страны, среди них — и в воспитательной. В статье анализируется социокультурная составная современной цивилизационной воспитательной стратегии. Показано, что воспитание в духе толерантности как внутренней установки и активной позиции самоограничения и намеренного невмешательства выступает ключевым заданием перед национальным образованием, воспитанием и политической системой общества.
Nadiya Skotna. Ukraine and the World in the Context of Civilizational Educational Strategy
The contemporary world is characterized by the deep qualitative changes in all spheres of life, including education. The social and cultural constituent of the modern civilizational educational strategy is analyzed in the article. It is argued that upbringing in a tolerant manner as inner action and active position of self-restriction, and intentional non-interference is getting a key task for national education, upbringing process and political system of society.
Новый Свропейський Союз i Укра'ша // Фундацш ím. Стефана Баторш // www. bato-ry. org. pi
Петрович В. С. Сучасш зарубЬкш фшософсько-педагойчш концепци виховання мсшхщ // Проблемы фшософсько-свггоглядпих основ концепци розвитку освгга i навчання. 1 б i р г i и к наукових та науково-методичних праць за матер1алами Всеукрашсько! науково-практично!' конференцй 12—13 травня 1999 р. — Луцьк: Ред.-вид. вцщ. «Вежа» Волин, держ. ун-ту ím. Jleci Украшки, 2000. — С. 123—135. Прибиткова I. Зарубежна трудова м1гращя як форма самозайнятост мешканщв Украши //Украшське суспшьство — 2003. Соцюлопчний мошторинг. — К.: 1нсти-тут соцюлогп HAH Укра'ши, 2003. — С. 51—65.
. Украшське суспшьство — 2003. Соцюлопчний мошторинг. — К: 1нститут соцюлогп HAH Украши, 2003. - 646 с.
. Черниш О. М. Транзита! цившзацп // Практична фшософ1я. — 2001. — № 1. — С. 235-243.
. Шварцман. Философия и воспитание: Критический анализ немарксистских концепций. — М.: Политиздат, 1989. — 295 с.
. Шульга М. Форми освоения укра'шськими громадянами с о i ii о г с о гр а ф i ч н о г о простору // Укра'шське суспшьство — 2003. Соцюлопчний мошторинг. — К.: 1нститут соцюлогп HAH Укра'ши, 2003. — С. 132—142.
. Síerzeszewski Michat. Wyjazdy Polaków za granice I znajomsc jezyków obcych // http: // www. cbos. pl /SPISKOM. POL/2001/КОМ092/КОМ092 HTM
