CC BY
77
УДК 339.92
Х1мяк О.М., клст.наук, доцент © НУ «Льв1вська пол1техшка»
ЦИВШ13АЦ1ЙН1 ПАРАДИГМИ ТА IX ВПЛИВ НА М1СЦЕ УКРА1НИ В СВ1ТОВОМУ ПОЛ1ТИЧНОМУ ПРОСТОР1.
Статтю присвячено дослгдженню сучасних мгжнародних вгдносини як арены мгжцивтгзацтногвзаемодп та м1сця Украгни в цъому простор!.
Ключовг слова: м\жнародн1 в\дносини, циешзаци, циешзацшйна парадигма, культура.
Вступ. На сьогодш, з врахуванням бшьшост1 сучасних концепцш склалося розумшня "цившзащГ у широкому та вузькому значениях. У широкому розумшш цившзацш розглядають як стшку соцюкультурну спшьшсть (культурно-юторичний тип) людей I кра!н, як синошм культури або конфесшного свпу (християнського,мусульманського тощо). У вужчому значенш цившзащя як суперетнос (за Л. Гумшьовим) - це народи, консолщоваш певною духовною спорщнешстю, психолопчною схожютю I взаемними симпаиями (компл1ментаршстю). Узагальнення р1зних концепцш приводить до висновку, що основним фактором утворення цившзацп е рельефно визначена територ1я сшльного проживания населения, об'еднаного культурно-ментальною спорщнешстю утворюючих його нацш.
Змкт поняття "цившзащя" значною м1рою визначаеться тим, як воно сшввщносяться з поняттям "культура". В ютори сустльно! думки кнуе декшька основних пщход1в до проблеми сшввщнесення понять "культура" I "цившзащя": По-перше, це фактичне ототожнення культури I цившзаци (Ф. Изо, Т. Бокль). Цившзащя розглядалася як уся сукупшсть культурних надбань людства. По друге, це розумшня цившзаци як прояву культури. М. Данилевський, А. Тойнб1 розглядали кторш людства як иаку, що складаеться з декшькох територ1ально локал1зованих (вщокремлених одна вщ одно1) цившзацш, що в своему юнуванш проходять певш етапи культурного розвитку.. На вщмшу вщ них таю дослщники, як Л. Морган та шш1 вваали, що цившзащя являе собою сукупшсть результата культурного розвитку, притаманних певному етапу юторп людства.
Третш тдхвд базувався на фактичному протиставленш культури та цившзаци (О. Шпенглер, М. Бердяев). Цившзащя розумшася як кшцева стад1я культурного розвитку, яка знаменуе собою загибель культури як творчого процесу. Якщо на початку культурного процесу пануе дух життево! творчосп, то на його останнш стади залишаеться лише результат ще! творчост1, втшення у сукупност1 матер1альних засоб1в кнування, яка не мае шчого сшльного з1 справжньою культурою. 3 ус1х наведених шдход1в найбшьш привабливо виглядае другий, оскшьки вш дозволяе вщр1знити цившзацш вщ культури;
°Х1мякО.М., 2013
450
пщкреслюе спорщнешсть цившзаци I культури.Проте I два шш1 пщходи вщбивають певш суттев1 риси цившзаци: перший - спорщнешсть цившзаци I культури; третш - неможливють звести цившзацш до культури.
Пщхщ до анал1зу цившзацш спирався на фундаментальш концепци, створеш засновниками соцюлогп - Е.Дюркгеймом, М.Вебером, деякою м1рою К.Марксом.
Як вщомо, теор1я формацш у найбшьш загальному вигляд1 була оформлена К.Марксом як узагальнення кторичного досвщу кра!н Свропи. У той же час ним розроблялась щея полшншносп, наявност1 р1зних шлях1в розвитку людства. Анал1зуючи форми, яю передували кашталютичному виробництву, вш розглядав як паралельш азшський, античний та германський способи виробництва, виокремлюючи суспшьства схщного та захщного тишв. На погляд К.Маркса, каттал1зму передують три форми: азшська, антична, германська. Кожна з них являе собою самостшну форму переходу до державност1
Ф.Енгельс у пращ "Анти-Дюринг" писав про два шляхи становления держави - схщний та захщний.
У радянськш кторюграфп домшував формацшний редукщошзм -вульгаризована офщшна штерпретащя марксизму. Формацшному пщходу були притаманш монолшшшеть, ушверсальна модель ктори людства, фрозглядались у формацшних характеристиках, тобто анал1з1 засобу виробництва, сшввщношення базису та надбудови.
Пщ базисом розум1вся заЫб виробництва. Надбудова - це пол1тика, рел1пя, мистецтво, мораль. Вони розглядались як вторинш щодо надбудови. Критики ще! тези звертали увагу на те, що змши у надбудов1 вщбуваються рашше, шж у базисг Зокрема, ренесанс передуе розвитку кашталктичних вщносин, Просв1тництво - Великш французькш революци. Спочатку була висунута теор1я наукового сощал1зму, а пот1м розпочалось И втшення у жатал1зм, занадто спрощений пщхщ. Це, зокрема, знайшло вщображення в схем1 п'яти суспшьно-економ1чних формацш. Тому його не можна вважати прийнятним як ушверсальний метод анал1зу кторичного процесу. На це звертали увагу нав1ть деяк1 представники радянсько! кторично! науки. Зокрема, ще в 1925-1931 рр. вщбулась дискуая з азшського способу виробництва, яка вщновлюеться в роки вщлиги, у 60-х рр. XX ст. Характерно, що в цих дискуаях брали участь перш за все сходознавщ.
В Росп одним з засновниюв цившзацшного пщходу до кторичного процесу став росшський вчений, кторик, бюлог, сощолог Н.Я.Даншевський, автор книги "Рос1я та Свропа", який вважав, що головш суб'екти кторичного процесу - не держави або наци, а культурно-релкшш епшьноти (культурно-кторичш типи) I пщкреслював принципов! цившзацшш розб1жносп Роси та Свропи. Головне завдання зовшшньо! пол1тики Росп - розвиток "слов'янського культурно-!сторичного типу". Шзшше цей принцип - зона впливу одше! цившзаци - здобувае назву "великого простору". Ц1 принципи розвивали
451
К.Н.Леонтьев, О.Шпенглер, П.НСавицький, Л.Н.Гумшьов, А.Тойнб1 (див. Додаток 1).
Матер1алктичний пщхщ до дослщження цившзацш був представлений французькою школою Аннал1в, яка сформувалась навколо журналу "Аннали економ1чно! та сощально! icTopii", заснованого в 1929 р. М.Блоком та Л.Февром. Найвищими досягненнями е пращ Ф.Броделя, зокрема "Середземномор'я та сучасний св1т в епоху Фшпа II", "Матер1альна цившзащя, економжа та каттал1зм, XV-XVIII ст.", де дано опис регюнально! економжи як мереж1 вщносин, висловлений погляд про те, що матер1альна основа, економ1чна ютор1я визначае розвиток суспшьств. Ф.Бродель вважае, що вщносини людей в процеЫ виробництва визначаються И економ1чною та сощальною icTopiero.
Цившзащя визначаеться як цшсна юторична система, яка утворюеться i3 сукупност1 взаемоди сощально!, економ1чно!, пол1тично! та культурно-психолопчно! пщсистем. Вона е взаемозв'язком низки фактор1в, яю створюють великомасштабну взаем одш р1зних елемент1в. Сощальна (бюсощальна) пщсистема об'еднуе все, що мае вщношення до юнування людей, засобу життя, вщтворенню населения. Економ1чна пщсистема включае виробництво, обмш, регулювання економжи, техшку, систему комушкацш. Культурно-психолопчна пщсистема включае Bci вияви духовного життя - щнност1, норми, знаково-комушкацшш системи, яю забезпечують взаемоди людей.
Сьогодш цившзаци мають надетшчний i, нав1ть, дедал1 бшьше надрелкшний характер та виходячи i3 сучасних мегатренд1в перерозподшу св!тового порядку суспшьного розвитку, сьогодш можна визначити за географ1чно-континентальними та культурно-ментальними критер1ями.
Для того, щоб усвщомити мюце Украши в систем! св1тово! цившзаци, скористаемось концепщею <асторично1 цившзаци» i схемою, що була вироблена завдяки розробкам О. Шпенглера i А. Тойнбг Сьогодш на планет! сформувались чотири основш цившзацшш св1ти: Китайсько-Далекосхщний, 1ндшсько-П1вденноазшський, Мусульмансько-Афразшський та найбшьший i дуже неоднорщний Макрохристиянський. Залежно вщ багатьох обставин, насамперед м1ри консолщованост1, щ св1ти можуть вщповщати однш або декшьком цившзащям. Макрохристиянський св1т подшяеться на три цившзацшш складов!: центральну - Захщноевропейсько-Швшчноамериканську (Захщну) з Австрал1ею та деякими шшими територ1ями, а також дв1 перифершш щодо не!: Латиноамериканську i Православно-Схщнослов'янську. Дв1 останш цившзацшш спшьноти мають 3i Заходом спшьне коршня i впродовж останшх п'яти стол1ть розвивалися пщ його виршальним впливом. Але процеси, що вщбувалися на Заход1 та в двох зазначених цившзацшних perioHax, нерщко мали майже протилежну спрямовашсть.
Яким же чином охарактеризувати цившзацшну приналежшсть Украши ? Це е непросте завдання. Протягом стол1ть Украша не мала власно! держави та нацюнально-державно! традици, на основ! яких визначила б цившзацшний зм!ст. Саме тому у науковш л1тератур1 можна зустр1ти суперечлив1 думки щодо
452
цього. Поширеними е таю погляди на цившзацшну приналежнють Украши: 1) вона належить до Захщно! цившзаци; 2) вона е самобутньою цившзащею; 3) частина И належить до Захщно!, а частина - до Православно-Схщнослов'янсько! цившзаци; 4) вона належить до Росшсько! цившзаци (¿мперська щея Росшсько! цившзаци виникла серед деяких росшських вчених та пол1тиюв).
Анал1з р1зномаштних характеристик цившзаци стосовно Украши дае пщстави заперечити перераховаш точки зору. Базуючись на концепци, запропонованш А. Тойнб1, науковщ доходять висновку, що наша держава е оргашчною частиною Макрохристиянського св1ту, а в його межах разом з РоЫею та БшоруЫею - Православно-Схщнослов'янсько! цившзаци, водночас залишаючись И окремою субцившзащею, яка одержуе назву Захщно-Православна субцившзащя. Отже, вщповщно до концепци А. Тойнб1, Укра!на належить до Захщно-Православно! субцившзаци Православно-Схщнословянсько! цившзаци Макрохристиянського цившзацшного св1ту.
Окр1м концепци «кторично! цившзаци» у науковому обку широко використовуеться шша концепщя, автором яко! е американський сощолог Дашел Белл.
Виходячи з його концепци, в суспшьствознавств1 утверджуеться подш цившзацш на таю види: 1) дошдустр1альна (аграрна); 2) шдустр1альна; 3) постшдустр1альна. Така класифкащя дае можливкть зарахувати Украшу до шдустр1ально1 цившзаци I усвщомити насамперед сво! завдання в економ1чнш сферг
Отже, Укра!на е державою, яка мае власну цившзацшну природу I власш штереси, котр1 далеко не завжди вщповщають захщним проектам щодо мкця нашо! держави в свт. Усвщомлення Украшою свого цившзацшного статусу мае сприяти виробленню нею оптимально! модел1 сощально-економ1чного розвитку I ч1ткш оркнтаци у систем! м1жнародних зв'язюв. Розробка цившзацшно! проблематики мае не лише теоретичне, але й практичне, економ1чне значения.
Украшська держава, як I будь-яка шша, не може устшно розвиватися, спираючись на розумшня лише власних штереав, кноруючи геопол1тичний контекст I тенденци розвитку св1тово! цившзаци. Усвщомлення Украшою власних штерешв е невщдщьним вщ того, як св1това громадськкть ставиться до Украши I яким вона бачить И мкце у свт. Визначення геопол1тичних штереав нашо! держави потребуе врахування як уск! системи глобальних защкавлень р1зних кра!н, так I фактичного розкладу сил — економ1чних, пол1тичних, вшськових, щеолопчних — в своему регюш (особливо це стосуеться близького оточення Украши).
Визначення нащональних штереав Украши й актив1защя И зовшшньопол1тичних зусиль вщбуваеться перш за все на двох р1внях: глобальному I субрегюнальному.
На глобальному р1вш можливост1 Украши стали вкрай обмеженими теля того, як вона позбулася ядерно! збро! та значно скоротила свш вшськовий потенщал, не компенсувавши цих втрат економ1чними здобутками. На цьому
453
р1вш Украша е об'ектом тиску з боку глобальних силових потуг: США, Свропейсько! спщьноти, м1жнародних фшансових структур, Роси.
Глобальш сили мають певш штереси в Укра!ш, можливкть реал!заци цих штереЫв визначаеться взаемод1ею глобальних сил та здатшстю Украши бути суб'ектом геопол1тики. Зниження якост! Украши як суб'екта зменшуе И можливост! чинити ошр, I навпаки. 1стина поки що полягае в тому, що коли краша падае в пр1рву, це не зачшае шчш'х штереЫв, але коли вона робить хоч малий крок, щоб пщвищити власний статус, це неодмшно посилюе зовшшнш тиск на не! (прикладом останнього е нещодавш поди навколо буд1вництва в АЕС 1раш, танкового контракту з Пакистаном тощо). Нав1ть будучи ослабленою, Украша може зберкати певний гео-пол1тичний статус суб'екта, якщо вдало балансуватиме на суперечностях м1ж штересами св1тових потуг. Однак пол1тика такого балансування — це пол1тика лише тактична. Украша неодмшно програе як суб'ект, коли глобальн1 потуги порозумшться м1ж собою в укра!нському питанш. Реально посилити сво! позиц1! на глобальному р1вш Укра!на може шляхом структурно! модершзаци свого економ1чного потенщалу та масштабно! ц1леспрямовано! експанс1! в Швденно-Схщному напрямку. Сприятиме цьому також ¿нтегрування в европейськ1 структури, посилення стратег1чного сп!вроб1тництва з США, розвиток р1вноправного партнерства з РФ.
На субрегюнальному р1вш (в простор! найближчого оточення) Укра!на е великою (за розм!рами та чисельн!стю населения) державою з! значним потенц!алом. Як спадкоемниця частини функц!й СРСР в Центральнш ! П!вденно-Сх!дн!й Свроп! та в Чорноморському рег!он!, Укра!на мае ввдгравати тут значну роль в оргашзаци ново! св!тового системи порядку. Для не! життево важливим е залагодження конфл!ктних ситуац!й на Балканах, в Придшстров'! та Кавказькому рег!он!, формування моделей р!вноправного партнерства з Польщею, Туреччиною, Рос!ею як потужними регюнальними сус!дами.
Укра!на, що, по сут^ знаходиться на стику к!лькох сучасних цившзацш, при своему розумовому потенщал! мае знайти форму д!алогу м!ж ними, в!д якого виграе як вона, так ! сам! цившзаци, що спщкуються. Здаеться, вщ цього сьогодн! залежить загальна геопол!тична та геоеконом!чна ситуац!я на евразшському континент! ¿, нав!ть, у свт [2]. При цьому слщ зазначити, що на процес ¿нтеграц!! суттевий вплив мае подв!йна мораль Заходу. В межах свое! цившзаци Заходом забезпечуються необхщш умови ст!йкост! та економ!чного зростання, тобто застосовуються методи державного регулювання, як! корегують рефлектившсть зворотнього зв'язку ! забезпечують сощальний порядок. Стосовно перифер!! св!тового господарства розвинут! кра!ни заохочують д!ю конкуренци на р!вн! ринкового фундаментал!зму, тобто поширення суто ринкових принцип!в поведшки на вс! елементи сусп!льного життя, ¿гноруючи соц!альн!, морально-етичн! ! духовш ц!нност! [1, с. 20]. У цившзацшному простор! XXI стол!ття зростае значения цившзацшно! спщьност! ! м!жцив!л!зац!йних розб!жностей; посилюеться диференц!ац!я економ!чного та вшськово-пол!тичного потенц!алу окремих локальних
454
цившзацш, нарощуеться потенщал партнерства локальних цившзацш, формуеться новий тип вщносин м1ж ними [13, с.45]. Кра1ни-лщери - США, Рос1я, европейсью краши, Япошя, Китай представляють р1зш цившзаци. 3 восьми найбшьш населених кра!н св1ту на сьогодшшнш день вс1 належать до р1зних цившзацш. Якщо ж розглянути с1м найбшьш економ1чно розвинутих кра1н, то вони належать до п'яти р1зних цившзацш. Перехщ до багатополюсного св1ту в сучасних умовах за наявност1 тепершньо! домшанти -США, а також низки потенцшних центр1в тяжшня р1зно! пол1тично!, економ1чно1, вшськово! ваги, очевидно можливий лише через системну штеграцш континентальних та трансконтинентальних державних угрупувань. 1ншими словами, жодна з кра!н сучасного св1ту (за винятком США) не може отримати статус св1тово! держави, не виступаючи складово! певного штегрованого цившзацшного утворення. Це стосуеться як Украши, так I шших европейських кра!н, Росп, Китаю, держав ¿сламського св1ту.Сьогодш склалася ситуащя в якш свп; бачить в чому сприймаючи захщш економ1чш стандарти життя, все ж не ушфжуеться I надал1 зберкае етноконфесшш, цившзацшш I -видшимо окремо - соцюеконом1чш вщмшност1 [5, с.73-75].
Численш модел1 ново! цившзаци породжують I численш И назви -постшдустр1альне суспшьство, суспшьство третьо! хвил1, технотронне, споживацьке, трансформацшне тощо
Украша залишаеться об'ектом геоеконом1чно! експансн Росп, США, Свросоюзу, можливо в майбутньому ще й Китаю, а разом з РоЫею е об'ектом геокультурно! експансн США та Свропи. При цьому в1тчизняна ел1та розглядае цю експансш в геопол1тичному фокуа, тобто вона нав1ть не розум1е, як саме И завойовують. В мовному аспект! частина нацюнально! ел1ти намагаеться укра!шзувати та англ1зувати крашу. Демократичш принципи, яю намагаеться прищепити Свропа та США, вихолощуються правлячою верх1вкою.
Украшська ел1та неоднорщна за регюнальною ор1ентащею та мае протир1ччя на субрегюнальному р1вш. Якщо для найпотужшших св1тових кра!н та Свросоюзу регюнальна пол1тика - це пол1тика шфраструктурно! або культурно! експансн, то для решти — це пол1тика регюнального пщпорядкування. Регюнальний виб1р Украши це не виб1р експансн, а виб1р регюнально! пщпорядкованостк евразшсько!, паневропейсько! чи проамерикансько!.
Розглянувши цившзацшну ситуацш навколо Украши, можна зробити висновок, що ключовим е визнання И пол1етшчносп та пол1культурност1. Осюльки Украша не знаходиться в епщентр1 жодно! з цившзацш, то вщповщно вона не може повшстю належати до жоднш з них. 1нша справа, що Украша розташована в нашвпериферп слов'яно-православно! цившзаци, в перифершнш зош захщно1(захщноевропейсько1) I у вщдаленш зош периферп юламсько! цившзаци. Тому лопчно зробити висновок, що спорщнешсть з слов'яно-православною та захщною цившзащею бшьша, шж з ¿сламсько!, а якщо взяти до уваги недалеке минуле I стушнь залежност1 вщ Роси, стае
455
повшстю зрозумшим, чому значна частина територи Украши тяжк до слов'яно-православно! цившзаци.
Украша щентифкуе себе насамиеред як европейська держава. Це визначено И кторичним минулим, географ1чним становищем, И належнктю до культурних традицш европейсько! цившзаци, демограф1чним складом населения, можливостями економ1чних зв'язкк з крашами Свропи. Але Украша стикаеться з труднощами, що вииливають з И невизначеного стану держави, яка иостуиово виходить ¿з сфери евроазшських вилив1в, але яка ще не увшшла повнощнним членом у коло евроиейських кра!н. Зовшшньополкична активнкть Украши тут обмежена необхщнктю балансування м1ж штересами Роси та Заходу, що в багатьох випадках иризводить до туиикових ситуацш [12].
Щодо перспектив розвитку краши, то Украша — це держава, роздшена на Захщну Укра!ну (переважно ун1атську, нац1онал1стичну, про-зах1дну) I Схщну Укра!ну (переважно православну, рос1йськомовну I про- росшську). Укра!ну можна назвати моделлю сп1в1снування р1зних етн1чних груп I цив1л1зац1й.
3 точки зору цив1л1зац1йного фактору, Укра!на займае ушкальну позиц1ю, вона е свого роду мктком м1ж зах1дним, православним та мусульманським св1том. 3 точки зору глобального розподшу сил, Укра!на також мае ун1кальну позиц1ю для забезпечення ефективно! р1вноваги сил в Сврази.
Висновок. Отже, усв1домлення Укра!ною свого цившзацшного статусу мае сприяти як виробленню нею оптимально! модел! сощально-економ!чного розвитку, так ! правильн!й оркнтаци у систем! м!жнароднихтзв'язк!в. люрал!стичними у свош основ!.
В раз!, коли людина й сусп!льство ц!лковито цившзацшно самовизначились, вони просто втрачають бшьшкть спонук до агресивно! та войовничо! повед!нки. Таким чином, утворюеться культурно й пол!тично затишний соц!альний св!т — внутр!шньо мирний ! зовшшньо толерантний. Причиною конфл!кт!в може стати лише спроба представник!в одн!е! цившзаци подолати власн! культурн! меж! й нав'язати сво! ц!нност! представникам шших цив!л!зац!й. Однак под!бна спроба е заздалег!дь провальною. Такий провал ми ниш спостеркаемо в процес! захщноцентрично! глобал!зац!!, що не лише не ушфкувала людство, але й спровокувала м!жцив!л!зац!йн! конфл!кти, як! не закладено в природ! самих цив!л!зац!й, котрим властиво ¿ндиферентно сп!в!снувати. Б!льш!сть сусшльних конфл!кт!в спричиняються пошуком ¿дентичност!, пошуком самого себе. В раз!, коли така щентичшсть знайдена ! цщковито захищена, причини для конфронтац!йно! та агресивно! поведшки втрачаються. Оск!льки ж цившзацшна !дентичн!сть е найвищою формою щентичност!, то й утвердження в нш робить найб!льший внесок у справу глобального миру.
Л1тература
1. Андршчук В. По!зд уже тшов?: Глобал!зац!я й Укра!на: над!! та острахи // Пол!тика! час. - 2002. - №8. - С.16-25.
456
2. Белорус О.Г., Пахомов Ю.М., и др. Глобальное конкурентное пространство - К.: КНЕУ, 2008. - 720 с.
3. Гальчинський А.С. Украша - на nepexpecri геопол1тичних штереав. -К.: Знания Украши, 2002.
4. Головченко В. "Дракон у тумаш": геопол1тичний виклик Пекша i вщопвщь Вашингтона // Людина i пол1тика.- 2004.-№3.
5. Кармазша М. Глобал1защя: м1сце i роль суб'ект1в та об'ект1в процесу // Людина i пол1тика. - 2003. - С.73-81.
6.Коппель О.А. Проблема взаемоди цившзацш i характер и впливу на м1жнародш вщносини // BicH. Киев. ун-та. - Сер. Мжнародш вщносини. - 2002. - № 21-24.
7. Коппель О.А. Украша в контекст! св1тових цившзацш // Актуальн1 проблеми м1жнародних в1дносин. - 2002. - Вип. 32. - 4.1.
8.Кузьменко В.А., Романчук O.K. На nopo3i надцившзаци: роздуми про майбутне. - Льв1в, 1991.
9. Моисеева Л.А. История цивилизаций. - Ростов/н Д.: Феникс, 2000.
10. Мадксон В.В., Шахов В.А. Сучасна Укра!нська геопол1тика: навч. пос1бник. -К.: Либ1дь, 2003.
11. Павленко Ю.В. Глобальн1 протир1ччя та цившзацшна природа Укра!ни. Людство на меж1 тисячол1ть: д1алог цив1л1зац1й. Матер1али науково-практ. конф 23.05.2003. - К.: Нац. акад. упр. - К., 2003. - 329с.
13. Парахонський Б. О. Мкце та роль Украши в сучасному геопол1тичному npocTopi // Стратег1чна панорама № 1-2, 1998
14. Пасинчук К. Свропа i Близький Сх1д: м1жцив1л1зац1йн1 вщносини i м1жнародна безпека // Полп-ика i час. - 200б. - №3. - С.40 - 48.
15. Фесенко М. М1раж "золотого стол1ття". Трансформац1я системи м1жнародних вщносин i формування ново! конф1гурац1! св1ту // Пол1тика i час. -2006. - №3. - С.19-25.
16. Цивилизационная структура современного мира: В 3-х т. Т. 2. Макрохристианский мир в эпоху глобализации / Ю.М.Пахомов, Ю.В. Павленко, и др. - К.: Наук. думка, 2007. - 691 с.
Summary
This article is dedicated to the study of contemporary international relations as an arena of interaction between civilizations and Ukraine's place in this space.
Key words: international relations, civilization, civilization paradigm, culture
457
