CC BY
57
УДК 630*[26+18](477.44) Астр. Г.О. Лобченко1 -
НУ бюресурав i природокористування Украти, м. Кшв
ПОЛЕЗАХИСН1 Л1СОВ1 СМУГИ ЯК Л1СОВИЙ БЮЦЕНОЗ
Обгрунтовано наявнiсть всiх ознак люового бiоценозу у полезахисних лiсових смугах. Проаналiзовано вертикальну структуру фiтоценозу полезахисних люових смуг - деревного, шдлюкового, травнистого i приземного ярус1в. Встановлено, що пiд наметом створеного штучно деревного ярусу розвиваеться чагарниковий ярус у виглядi шд-люку та пiдросту. Живий надгрунтовий покрив представлений 27 видами iз значною часткою участi сильвантiв, що е характерними для умов трофотопу переходного вiд суг-рудiв до дiбров iз градiентом зволоження вiд свiжих до вологих умов (С-Э2-3). У люо-вих смугах старших клаив вiку виявлено всi групи органiзмiв лiсового бiоценозу (про-дуценти, консументи, редуценти), а отже, емерджентш зв'язки, якi е iндикатором стiйкостi насаджень.
Ключовi слова: бюценоз, бiогеоценоз, екосистема, фiтоценоз, культурбiоценоз, полезахиснi лiсовi смуги, живий надгрунтовий покрив.
Поняття бюгеоценозу i екосистеми е синонiмами, проте об'емну дефЫ-цiю бiогеоценозу навiв В.М. Сукачов. За його твердженням, бiогеоценоз - це екосистема в межах конкретного фггоценозу [4]. Складовими елементами бюге-оценозу е бюценоз та бютоп. Термiн бюценоз ввш у науку 1877 р. шмецький зоолог Мебiус i на сучасному етапi його розумiють як сукупнкть рослин, тва-рин i мiкроорганiзмiв, що населяють певну далянку сушi або водоймища, що характеризуются певними вiдносинами як мiж собою, так i з абютичними факторами середовища (бiотопом). За участю органiзмiв у бiогенному кругооб^у ре-човини (трофiчнi ланцюги), вс органiзмi у бiоценозi подаляють на три групи: продуцента, консументи i редуценти. Порушення умов iснування позначаеться на сташ та чисельностi одного або кшькох видiв i призводить до змiн у всьому трофiчному ланцюгу. 1де1 бiоценологií закладено також у працях В В. Докучаева (1892), який писав про необхщнкть вивчення всiх природних факторш (грунт, клшат, волога, органiзми) всебiчно i у взаемнiй залежностi. Бюгеоцено-лопя та вчення про фiтоценоз покладено в основу одного з напрямтв науки про типи лiсу - бюгеофггоценотичного, засновником якого е В.М. Сукачов. Зокре-ма, його бюгеоценотичний пiдхiд розглядав тип лiсу з позицп системного шд-ходу - едносп лiсу (бiоценозу - сукупносп фiтоценозу i зооценозу) i середовища (екотопу) [1, 3, 5, 6]. Штучно створеш фiтоценози називають культурфиоце-нозами, зокрема захиснi смуги - стрипоценозами, а процес створення культур-фiтоценозiв - культурними антропогенними сукцес1ями. В.М. Сукачов у сво!'х наукових вдеях дав поштовх до вивчення агрофiтоценозiв. Культурнi бiоценози (наприклад лiсовi смуги) характеризуються рiвномiрнiстю просторового розмь щення i у вертикальнш структурi налiчують 4 основних яруси: ярус крон, чагарниковий ярус (шдшсковий), трав'яний ярус, приземний ярус (мохи i лишайники). У горизонтально структурi бiоценозу (мозаíчностi) присутш пере-хiднi смуги вiд одного до шшого фiтоценозу, тобто екотони [2].
1нший напрямок у типологп - це едафiчний (еколопчний), для якого ви-разом градiентного пiдходу у порiвняльнiй екологií е проста графiчна схема
1 Наук. кергвник: проф. В.Ю.Юхновський, д-р с.-г. наук
едафiчноí сггки Алексеева-Погребняка, де горизонтальна вiсь вщображае родю-чкть, а вертикальна - волопсть грунту. Едафiчну сiтку доповнив клiматичною вiссю Д.1. Воробйов [2, 5]. Лкомелюратор-типолог проф. В.Д. Воробйов (1952) високо ощнював значення типологи для робiт з полезахисного лкорозведення, оскiльки вiдкриваеться можливiсть диференцгювати лкокультурну технiку ввд-повiдно до лкорослинних умов степу. "Пролонгування" типiв природних лiсiв для степiв вiдповiдно до типолопчно1 сiтки Алексеева, що практику-вав Г.М. Висоцький, е прикладом використання методу порiвняльноí екологií. Усшшнкть росту штучних степових насаджень визначаеться вдалим пiдбором деревних i чагарникових порiд, чому може сприяти лкова типология [3].
Полезахиснi лiсовi смуги (ПЛС) е вузькими лiнiйними насадженнями, стiйкiсть, продуктившсть i довговiчнiсть яких визначаеться формуванням лково-го бюценозу у встановленому територiальним розмiщенням бютот (едафiчних умовах) та за умов попередньо запроектованого деревного ярусу фггоценозу.
Мета дослiджень - визначити видовий склад рослинносп полезахисних лiсових смуг, провести поршняльний аналiз iз фггоценотичною структурою де-ревно!' компоненти масивних насаджень дослiджуваного регiону та виявити ос-новнi ознаки формування лкового бiоценозу в ПЛС як запоруки !'х бiологiчноí стiйкостi.
Матерiали та методика дослщжень. Методологiчноí основою у вив-ченнi екосистем (бiогеоценозiв) ПЛС е системний шдхвд, оскiльки вс елементи в iерархiчнiй структурi еколопчних систем об'еднуючись, надають системi но-вих якостей, тобто системi притаманна емерджентнiсть [2].
Для аналiзу використано матерiали 7 тимчасових пробних площ (ТПП) у ПЛС i три пробнi площi в масивних насадженнях з подiбним складом деревно1 компоненти та однiеí вiковоí групи в умовах Правобережного Л1состепу. Характеристики дослщжуваних насаджень за даними пробних площ наведено у табл.
Табл. Лiсiвничо-таксацiйна характеристика захисних насаджень
№ ТПП Склад насадження Вк, рокiв Середня висота, м Клас бо-ттету Волопсть верхнього родючо-го шару грунту (2013 р.), %
Полезахисш лiсовi смуги
1 10 Дз 50 24,7 Iе 43,0
2 7Дчр3Лпд 38 18,1 1а 15,5
3 10 Дз 50 25,2 Iе 42,9
4 6Дз3Яс1Лпд+Чш 45 25,6 Iе 21,9
5 7Дз3Яс 35 22,4 Iе 26,0
6 9Яс1Клг+Чш 50 21,4 1а 28,8
7 5Дз5Кля+Чш 40 21,4 Iе 34,8
Масивт насадження
13 6 Дч 1 Гз1 Клг 1 Яз 1 Чш+Лпд 44 25,0 Iе 19,2
14 4Яз4Гз1 Чш+Лпд, Дз, Брс 40 22,0 I 20,5
15 6Дз2Яз2Гз+Клг, Лпд 64 22,0 I 22,9
Видовий склад живого надгрунтового покриву (ЖНП) та проективне покриття визначено з використанням сiтки Раменського та проаналiзовано базу-ючись на поеднанш засад пор1вняльно1 екологií та фггоценолопчного пiдходу у типологií лiсiв.
Пщ наметом насаджень з верхнього родючого шару грунту взято зразки та встановлено !х вологiсть термостатно-ваговим методом.
Результати дослщжень. Обстеження грунтового розрiзу та грунтових прикопок на пробних площах вказують на сiрий лiсовий грунт, що визначае трофотоп як груд (даброва).
За даними найближчо! метеостанцц, за перiод з 04.2011 р. по 03.2014 р. та зпдно з методикою Б.Ф. Остапенка щодо визначення вологостi клiмату для дослвджуваного регiону характерный клшат вологих гiгротопiв, який вира-жаеться такою формулою:
W = (Р / Т) - 0,0286- Т = (691 / 122) - 0.0286-122 = 2,2 (1)
де: W - показник вологосп клшату; P - сума опадiв за теплий перюд року, мм; Т - сума позитивних мкячних температур.
Таким чином, у репош дослiдження клшатичш та едафiчнi умови сприяють формуванню типу лiсорослинниx умов вологого груду (D3). Данi ль совпорядкування у дослвджуваних масивних насадженнях (ТПП № 13-15) визна-чають тип лiсорослинниx умов як свiжий груд (D2). Вологкть зразкгв грунту, взятих iз верхнього родючого шару шд наметом ПЛС, загалом вища (15,543,0 %), нiж у зразках пiд наметом масивних насаджень (19,2-22,9 %), тобто щлком можливим е формування вологих пгрототв пiд наметом ПЛС. Тобто загалом, едафотоп для дослщжуваних полезахисних лiсовиx смуг можна визначи-ти як вологi груди (D3). У вертикальнiй структурi бiоценозу ПЛС найбшьшу увагу придшено вивченню ЖНП (трав'яного ярусу). Ярус крон (деревна компонента) ПЛС, що виражаеться показником складу насадження, зумовлений проектом лкових культур та був визначальним на ряду iз вжом при пiдборi дшянок у масивних насадженнях.
У чистому дубовому насадженш закладено ТПП № 1. У тдлкку зростае бруслина европейська, черешня, свидина, глiд, шипшина, калина-гордовина. У пiдростi ясен звичайний. ЖНП, за результатами дослiджень, на початку червня 2012 р. представлений на 7,5 % гравшатом мкьким Geum urbanum L., 57,1 % - бу-гилою лiсовою Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm., 4,1 % - любочками осiннiми Leontodon autumnalis L., 3,6 % - розхщником звичайним Glechoma hederacea L., 0,7 % - кропивою дводомною Urtica dioica L., 3,0 % - тдмаренником чiпким Galium aparine L., 24,0 % - купиною пахучою Polygonatum odoratum (Mill.) Druce i проек-тивне покриття становило 13,5 %. У 2013 р. на початку липня проективне покрит-тя ЖНП сягнуло 8,3 %, а видовий склад представлений на 30,2 % тдмаренником чшким G. aparine L., 4,7 % - розхщником звичайним G. hederacea L., 2,9 % - любочками осшшми L. autumnalis L., 8,0 % - бугилою лiсовою A. sylvestris (L.) Hoffm., 48,6 % - купиною пахучою P. odoratum (Mill.) Druce, 2,3 % - гравшатом мкьким G. urbanum L., 3,4 % - тонконогом лучним Poa pratensis L. Опад з листя та дабних плок, лкова шдстилка до 3,5 см, середньорозкладена.
Анатз ЖНП мiшаного насадження з дуба червоного та липи ^бнолис-то!, де у пiдлiску зростае груша звичайна, а пiдрiст iз дуба червоного, липи дрiбнолистоl виконано на ТПП № 2. Тут ЖНП, за результатами дослщжень, на початку червня 2012 р. представлений на 68,0 % тонконогом вузьколистим Poa
angustifolia L., 0,4 % - веронiкою лжарською Veronica officinalis L., 8,0 % - шд-маренником чiпким Galium aparine L., 2,6 % - парилом звичайним Agrimonia eupatoria L., 0,8 % - деревieм степовим Achillea stepposa Klok.et Krytzka L., 0,1 % - любочками осшшми Leontodon autumnalis L., 20,2 % - кострицею ове-чою Festuca ovina L. i проективне покриття становило 33,9 %. У 2013 р. проек-тивне покриття ЖНП сягнуло 13,0 %, а видовий склад представлений на 0,6 % плетухою звичайною Calystegia sepium (L.) R. Br., 0,5 % - споришом звичайним Polygonum aviculare L., 6,1 % - гравшатом мкьким Geum urbanum L., 11,0 % -шдмаренником чiпким G. aparine L., 0,6 % самосилом гайовим Teucrium chma-edrys L., 68,3 % - тонконогом вузьколистим P. angustifolia L., кострицею ове-чою Festuca ovina L., 11,3 % - глухою кропивою пурпуровою Lamium purpureum L. Насадження пройдено пожежею, опад Í3 жолудiв та листя, шдстилка до 1 см, слаборозкладена.
Насадження на ТПП № 3 чисте дубове за складом, у шдлкку якого зрос-тае черешня, глiд, калина-гордовина, бруслина европейська, свидина, клен польовий. У шдросп - липа ^бнолиста. ЖНП, за результатами дослiджень, 2012 р. представлений на 1,0 % гравшатом мкьким Geum urbanum L., 8,2 % -бугилою лковою Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm., 2,1 % - розхщником звичайним Glechoma hederacea L., 85,4 % - купиною пахучою Polygonatum odora-tum (Mill.) Druce, 3,4 % - любочками осшшми i проективне покриття становило 12,6 %. У 2013 р. на початку липня проективне покриття ЖНП сягнуло 6,4 %, а видовий склад представлений на 8,8 % шдмаренником чшким Galium aparine L., 6,3 % - глухою кропивою пурпуровою Lamium purpureum L., 7,5 % - гравшатом мкьким G. urbanum L., 64,7 % - купиною пахучою P. odoratum (Mill.) Druce, 3,6 % - кшським часником черешковим Alliariapetiolata (Bieb.) Cavara et Grande, 6,1 % - бугилою лковою A. sylvestris (L.) Hoffm., 2,5 % - празеленню звичайною Lapsana communis L., 0,5 % - плетухою звичайною Calystegia sepium (L.) R. Br. Шдстилка середньорозкладена до 1 см, опад iз жолудiв, гшок, листя. У насадженш також вщзначено наявнкть такого компоненту лкового бюцено-зу, як кпвних грибш - сирошок, моховишв.
Дубово-ясенево-липове насадження iз домшкою черешш на ТПП № 4 у шдлкку мктить бузину чорну, бруслину европейську, карагану деревовидну, а у шдросп липу дрiбнолисту. ЖНП, за результатами дослщжень, 2012 р. представлений на 2,8 % парилом звичайним Agrimonia eupatoria L., 11,0 % - гравшатом мкьким Geum urbanum L., 10,1 % - шдмаренником чшким Galium aparine L., 17,7 % - бугилою лковою Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm., 6,9 % - чисто-тшом великим Chelidonium majus L., 32,5 % - фiалкою дивною Viola mirabilis L., 7,5 % - купиною пахучою Polygonatum odoratum (Mill.) Druce, 3,7 % глухою кропивою пурпуровою Lamium purpureum L., 7,7 % - кропивою дводомною Urtica dioica L. i проективне покриття становило 6,7 %. У 2013 р. на початку липня проективне покриття ЖНП сягнуло 7,8 %, а видовий склад представлений на 8,7 % шдмаренником чшким G. aparine L., 17,2 % - чистотшом великим C. majus L., 2,2 % - плетухою звичайною Calystegia sepium (L.) R. Br., 5,5 % -бугилою лковою A. sylvestris (L.) Hoffm., 27,3 % - купиною пахучою P. odoratum (Mill.) Druce, 11,9 % - гравшатом мкьким G. urbanum L., 5,6 % - глухою
кропивою пурпуровою L. purpureum L., 19,7 % - фiалкою дивною Viola mirabilis L., 1,9 % - кропивою дводомною Urtica dioica L. У насадженш пiдстилка до 3 см середньорозкладена, опад з листя i дрiбних гiлок, також вщзначено наяв-нiсть грибiв i рудих лiсових мурах.
ЖНП на ТПП № 5 у дубово-ясеневому насадженш, де у шдлкку зростае глщ, лiщина, калина-гордовина, а в шдросп клен гостролистий, за результатами дослщжень 2012 р., представлений на 2,9 % шдмаренником чiпким Galium apa-rine L та 2,5 % - купиною пахучою Polygonatum odoratum (Mill.) Drucei проек-тивне покриття становило 5,4 %. У 2013 р. на проективне покриття ЖНП сягну-ло 9,4 %, а видовий склад представлений на 19,9 % шдмаренником чшким G. aparine L., 57,9 % - гравшатом мкьким Geum urbanum L., 9,2 % - кульбабою лжарською Taraxacum officinale Webb. Ex Wigg., 11,5 % - купиною пахучою P. odoratum (Mill.) Druce, 1,5 % - полянином прким Artemisia absinthium L. На поверхш Грунту зростае мох, шдстилка до 3 см середньорозкладена, опад з листя i ^бних гшок.
У ясенево-кленовому насадженш iз домiшкою черешнi на ТПП № 6 з ка-раганою деревовидною, калиною-гордовиною, кленом польовим у пiдлiску та кленом гостролистим у пiдростi склад ЖНП у 2012 р. представлений на 17,2 % гравшатом мкьким Geum urbanum L., 3,3 % - шдмаренником чшким Galium aparine L., 3,9 % - бугилою лковою Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm., 73,2 % -розхвдником звичайним Glechoma hederacea L., 1,7 % - лободою бшою Cheno-podium alba L., 0,8 % - руткою лжарською Fumaria officinalis L. i проективне покриття становило 6,7 %. У 2013 рощ проективне покриття ЖНП сягнуло 4,2 %, а видовий склад представлений на 46,5 % грястицею збiрною Dactylis glomerata L., 31,9 % - гравшатом мкьким G. urbanum L., 4,1 % - плетухою зви-чайною Calystegia sepium (L.) R. Br., 1,2 % - бугилою лковою A. sylvestris (L.) Hoffm., 15,3 % - глухою кропивою пурпуровою Lamium purpureum L., 1,0 % -лободою бшою C. alba L. Шдстилка до 1 см завтовшки, середньорозкладена, опад iз листя та гшок.
Аналiз ЖНП у мшаному насадженш iз дуба звичайного, клена ясенелис-того та домiшкою черешш проведено на ТПП № 7. У насадженш в шдлкку зростае клен польовий, у шдросп - черешня, дуб звичайний. ЖНП, за результатами дослщжень 2012 р., представлений на 21,3 % гравшатом мкьким Geum urbanum L., 49,6 % - бугилою лковою Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm., 25,7 % -глухою кропивою пурпуровою Lamium purpureum L., 2,6 % - жовтушником роз-логим Erysimum diffusum Ehrt., 0,8 % - фiалкою дивною Viola mirabilis L. i проективне покриття становило 23,3 %. У 2013 р. проективне покриття ЖНП сягнуло 24,9 %, а видовий склад представлений на 12,1 % гравшатом мкьким G. urbanum L., 6,1 % - бугилою лковою A. sylvestris (L.) Hoffm., 54,9 % - глухою кропивою пурпуровою L. purpureum L., 25,8 % - фiалкою дивною Viola mirabilis L., 1,1 % - купиною пахучою Polygonatum odoratum (Mill.) Druce. Шдстилка середньорозкладена, до 1 см. У насадженш виявлено помешкання лисищ рудо!
Шдлкок у тиш змшування для забезпечення продувно!' конструкцц в умовах Лкостепу не проектувався, тим не менше, у кожному з дослщжуваних насаджень вш присутнш i його видовий склад вказуе на можливе зоохорне по-
ходження, тобто наявний зооценоз. Видовий склад ЖНП шд наметом ПЛС представлений 15 порядками, 16 родинами, 26 родами i 27 видами. Значна час-тка видiв - це рослини-шдикатори, зокрема купина пахуча, кропива дводомна, глуха кропива, гравшат мiський, чистотш великий, фiалка дивна, грястиця збiр-на, веронiка лшарська, тобто трав'яний ярус культурбiрценозу ПЛС складають переважно лiсовi види (сильванти). Оскiльки ЖНП згiдно iз баченнями фггоце-нологií е яскравим воображениям змiн, що вiдбуваються у бюгеоценоз^ та е якiсним iндикатором умов трофносп та забезпечення вологою, то вiдповiдно до видового складу ЖНП i його iндикацiйного значення, встановлено, що у всх дослiджуваних ПЛС трофотоп е перехадним вiд сугрудш до дiбров iз градiентом зволоження вiд свiжих до вологих умов (С-Б2_з). Таким чином, у молодняках та середньовiкових ПЛС рiзного породного складу процес антропогенно1 сукцесií культурного бюценозу вiд агроландшафту до лкоаграрного ландшафту супро-воджувався якiсними змшами, що, насамперед, вiдображае ЖНП iз значно1 час-ткою сильваштв, шдлкок, наявнiсть помешкань лiсових звiрiв, грибiв, оршго-фауни, лiсовоí пiдстилки. Тобто у екосистемi ПЛС наявнi во компоненти тро-фiчного ланцюга - продуцента, консументи та редуценти, що забезпечуе круго-обiг енергií та розвиток лкового бiоценозу. Пiдтвердженням сприятливих умов середовища та емерджентностi екосистемних зв'язкш у ПЛС е висока продук-тивнiсть лiсовоí компоненти лкових смуг, що виражаеться показником боште-ту. Згiдно з табл., I клас бонiтету у ПЛС вардае вiд 1а до Iе, а у масивних наса-дженнях цей показник змiнюеться вiд I до 1ь. Висновки:
1. Довговiчнiсть та стшысть полезахисних лiсових смуг в умовах аграрних ландшафив iз моза!чною горизонтальною структурою зумовлена форму-ванням у них лiсового бiоценозу, що дае змогу вiдбуватися процесам сук-цесн та наповненню екологiчних нш. Вивчення бiоценозу полезахисних ль сових смуг як i масивiв лiсу потребуе системного пiдходу. Територiальнi межi бiоценозу полезахисних лiсових смуг визначеш штучно створеним де-ревним ярусом фгтоценозу.
2. Аналiз вертикально!' структури показав, що шд наметом створеного штучно деревного ярусу розвиваеться чагарниковий ярус у виглядi шдлкку та шд-росту. Живий надГрунтовий покрив представлений 27 видами iз значною часткою участi сильвантiв, що е характерними для умов трофотопу переходного вщ сугрудiв до дiбров iз градiентом зволоження вiд св1жих до вологих умов (С-Э2_3). У приземному ярусi виявлено мох, гриби. До складу зооценозу у лкових смугах входять лiсовi мурахи, птахи, ссавщ.
3. У молодняках та середньовшових ПЛС виявлено вс групи органiзмiв лко-вого бюценозу (продуценти, консументи, редуценти), а отже, емерджентш зв'язки, як1 е шдикатором стiйкостi насаджень. Пiдтвердженням стшкоста культурценозу ПЛС е високi класи бонiтету (1а - Iе), тобто ПЛС е бтьш про-дуктивними, нiж масивнi насадження подiбного складу та вшово! групи в однакових бютопах дослiджуваного регiону.
Лiтература
1. Краснов В.П. Фтоекологш з основами лiсiвнидтва : навч. поабн. [для студ. ВНЗ] / В.П. Краснов, З.М. Шелест, 1.В. Давидова. - Херсон : Вид-во "Олдьплюс", 2014. - 478 с.
2. Кучерявий В.П. Екологш / В.П. Кучерявий. - Львш : Вид-во "Свгг", 2001. - 500 с.
3. Погребняк П.С. Основы лесной типологии / П.С. Погребняк. - К. : Изд-во АН Украинской ССР, 1955. - 456 с.
4. Сукачев В. Руководство к исследованию типов леса / В. Сукачев. - Изд. 2-ое, [перераб. и доп.]. - М.-Л. : Гос. с.-х. изд-во, 1930. - 318 с.
5. Васенков Г.1. Типология люу : навч. поабн. / Г.1. Васенков, 1.Д. 1ванюк, Я.1. Макарчук, О.О. Орлов. - Житомир : Вид-во "Полюся", 2013. - 244 с.
6. Ярошенко П.П. Основы учения о растительном покрове / П.П. Ярошенко. - М. : Гос. изд. географ. лит-ры, 1950. - 217 с.
Лобченко Г. О. Полезащитные лесные полосы как лесной биоценоз
Обосновано наличие всех признаков лесного биоценоза в полезащитных лесных полосах. Проведен анализ вертикальной структуры фитоценоза полезащитных лесных полос - древесного, подлесочного, травянистого и приземного ярусов. Установлено, что под пологом созданного искусственно древесного яруса развивается кустарниковый ярус в виде подлеска и подроста. Живой напочвенный покров представлен 27 видами со значительной долей участия сильвантов, характерных для условий трофотопа переходного от сугрудов к дубравам с градиентом увлажнения от свежих к влажным условиям (С-Э2-3). В лесных полосах старших классов возраста выявлены все группы организмов лесного биоценоза (продуценты, консументы, редуценты), следовательно эмерджентные связи, которые являются индикатором устойчивость насаждений.
Ключевые слова: биоценоз, биогеоценоз, экосистема, фитоценоз, культурбиоце-ноз, полезащитные лесные полосы, живой напочвенный покров.
Lobchenko G.O. Windbreaks as Forest Biocenosis
The vertical structure of phytocenoses in windbreaks - wood, underwood, ground vegetation and ground layers, is analyzed. It's established that under the canopy of the tree layer which has been created artificially, shrub layer developes in the form of understory and underwood. Live ground vegetation cover is represented with 27 species with a significant share of participation sylvants that are specific to the conditions of the transition soil-site index of sub oak sites to the oak sites of the humidity index from fresh to moist conditions (C-D2-3). In the windbreaks of older age classes all groups of organisms of forest ecological community (producers, consuments, decomposers), and hence emergent relations and its stability, were found.
Key words: biocenosis, biogeocoenoses, ecosystem, phytocenoses, culturalcenoses, windbreak, living ground vegetation.
