CC BY
21
CTATTI
О.П. Юхтяк
П1ОГЛ1ТАЗОН У Л1КУВАНН1 ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ 2-го ТИПУ
Лъвгвсъкий нацюналъний медичний ушверситет тем Данила Галицького, Лъвгв
ВСТУП
В003 визнала цукровий д1абет 2-го типу (ЦД-2) ненфекцмною еп1дем1ею. 3а останне десятир1ччя з'явилися рекомендацп р1зних ор-гаызацм щодо л1кування ЦД-2, Mix алгоритмами яких знаходимо cy^eBi розбiжностi.
Kрiм поширеного варiантy призначення мет-формiнy як препарату першоТ лiнií, пропонуеть-ся також робити вибiр засобу й серед нших груп (тiазолiдиндiони, iнгiбiтори альфа-глюкозидаз, нпб^ори дипептидилпептидази 4) у виглядi монотерапiТ. Зокрема, за даними консенсусу ААСЕ/АСЕ (2009 р.) i низки публкацм, рекомен-дують розглядати препаратом першоТ лiнiТ пю-глiтазон з групи ^азолщиндюшв [1].
У патогенезi ЦД-2 фiгyрyють чотири пато-генетичш cкладовi: iнcyлiнорезиcтентнicть, неадекватна cекрецiя шсулшу (спочатку пщ-вищена, а тзшше знижена), пiдвищена про-дyкцiя глюкози печнкою, знижений вмicт глю-кагоноподiбного пептиду 1. Якщо метформiн, похщы cyльфанiлcечовини та iнcyлiн дiють на один або два дефекти, то PPAR-y-агонюти "покривають" три мiшенi [2]. З'ясовано також, що додавання лазолщиндюшв до iнших пре-паратiв або використання в монотерапп мо-жуть зберегти функцю Р-кл™н впродовж 35 рокiв i довше, пщтримуючи зниження рiвня глiкованого гемоглобiнy (НЬА1с) у межах 0,51,5% [2,3].
Проривом у розyмiннi механiзмy дм ^азоли диндiонiв стало з'ясування того факту, що рецептором для дючоТ речовини цих лтав е ядер-ний транcкрипцiйний чинник PPAR-y, який раы-ше був вщомий як ключовий для адипогенезу. ^азолщиндюни приеднуються до л^андзв'язу-вального домену та посилюють транскрипцю цiльових гешв. Найбiльша екcпреciя PPAR-y cпоcтерiгаeтьcя у жировм тканинi, хоча може бути суттевою i в iнших мюцях (iмyннi клiтини, клiтини судинноТ стнки) i менш вираженою - у м'язах i печiнцi [4,5]. Незважаючи на те, що PPAR-y експресуються головним чином у жиро-
вм тканиы, принциповою здатнicтю Тх агоыс^в е транспорт глюкози у м'язи [6].
Метою нашого доcлiдження було з'ясування закономiрноcтей змiн вмicтy маркерiв iнcyлiно-резиcтентноcтi та глiкемiТ пщ впливом пiоглiта-зону у хворих iз вперше виявленим ЦД-2.
МАТЕР1АЛ I МЕТОДИ
До доcлiдження yвiйшли 28 хворих iз вперше виявленим ЦД-2 (середый вiк 45±7 роюв), iз них 17 жiнок i 11 чоловiкiв. Хворих вiдбирали пщ час здiйcнення конcyльтацiй на кафедрi ендокрино-логiТ Львiвcького нацiонального медичного уы-верситету iменi Данила Галицького. Хворi отри-мували пiоглiтазон залежно вщ необхiдноcтi у дозi вщ 15 мг до 30 мг зранку з метою досягнення цтьового рiвня НЬА1с<6,5%. Tривалicть лiкyвання становила 102±7 днiв. Перед початком i пicля курсу терапiТ у хворих визначали рiвень НЬА1с, концентрацiю глюкози у кровi натще, вмicт нсу-лiнy, С-пептиду, адипонектину, чинника некрозу пухлин альфа (ЧНП-а), вивчали даы лiпiдограми, обчислювали iндекc НОМА-IR.
Вмют глюкози, HbA1c, загального холестерину, триглiцеридiв, холестерину ЛПВЩ i холестерину ЛПНЩ визначали на бiохiмiчномy ана-лiзаторi "COBAS INTEGRA 400 plus". Вмют ЧНП-а, C-пептиду, нсулЫу визначали iмyнохе-мiлюмiнеcцентним методом на iмyнологiчномy аналiзаторi Immulite 1000, адипонектин - iмyно-ферментним методом на автоматичному мiкро-планшетному зчитyвачi Sunrise Tecan.
Н0МА-iндекc iнcyлiнорезиcтентноcтi (НОМА-IR) обчислювали за формулою: глюкоза натще (ммоль/л) х нсулн натще (мкОд/мл) / 22,5.
Статистичне опрацювання результат здм-снювали за допомогою програмного забезпе-чення "Excel" (Microsoft, США) та "Statistika 6.0" (Statsoft, США). Piзницю мiж порiвнюваними вибiрками за вщповщним параметром оцiнювали як вiрогiднy за р<0,05. Для опису отриманих результат також використовували тенденцiю до вiрогiдноcтi змiн - 0,05<р<0,1 [7].
50
Кл^чна ендокринологiя та ендокринна хiрyргiя 3(40) 201 2
СТАТТ1
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Пюля л1кування пюглтазоном вмют ¡нсулЫу (р=0,041), ЧНП-а (р=0,022), НЬА1с (р=0,008), глюкози натще (р=0,050) а також ¡ндекс НОМА-!Я (р=0,031) в¡рог¡дно знижувалися, тод¡ як ри вень адипонектину вфогщно п¡двищився (р=0,001).
Лабораторн¡ показники перед початком ¡ пю-ля лкування п¡огл¡тазоном обстежених хворих на ЦД-2 наведено у табл. 1.
Слщ зауважити, що ¡ндекс НОМА-!Я змен-шувався значн¡ше внасл¡док редукц¡í р^ня ¡нсу-л¡ну натще. Tенденц¡ю до в^огщного зниження констатовано для р^ыв ЛПНЩ (р=0,057) ¡ три-глщерид^ (р=0,051). B¡рог¡дних зм¡н для р^ыв С-пептиду, ЛПВЩ, загального холестерину не спостер^али.
За нашими даними, пюглтазон знижував р¡вень ЧНП-а. Сьогодн¡ вщомо, що нaдм¡р жи-рових вщкладень тддаеться некрозу й апопто-зу, запускаючи процеси запалення, та сприяе ¡нсулнорезистентност [8]. До цього причеты цитоюни, зокрема ЧНП-а, який вщ^рае роль м¡жкл¡тинного комун¡кaторa. ЧНП-а вважають потужним ¡ндуктором ендотел¡aльного апопто-зу та активаци лейкоцитaрноí aдгез¡í: доведено його вплив на розвиток смерт ретинальних кли тин за д^бетично) ретинопaт¡í [9]. Тому вважають, що препарати, як пригн¡чують активацш ЧНП-а, можуть бути засобом профшактики й л¡кувaння судинних уражень у пацюнтю ¡з ЦД-2. Описуеться також, що пюгл^азон здатний пом'якшувати пюлянсультний стан ¡ справляти кaрд¡опротекторну дш. З'ясована нами власти-
в¡сть пюглтазону в¡рог¡дно знижувати вм¡ст ЧНП-а, п¡двищувaти вм¡ст адипонектину е додатко-вим лабораторним п¡дтвердженням його спри-ятливого впливу у цих напрямках.
Позитивний вплив пюглтазону на р^ень ¡н-сул¡ну, ¡ндекс НОМА-!Я, вмют адипонектину пщ-тверджуе його здатнють пригн¡чувaти ¡нсулно-резистентн¡сть. B¡рог¡дне пщвищення вм¡сту адипонектину п¡д впливом пюглтазону св¡дчить про його виражену дш на ¡нсул¡норезистентн¡сть жирово) тканини (мюце основного синтезу адипонектину) та опосередковану - на ¡нсулноре-зистентнють м,яз¡в ¡ судин (м¡шен¡ впливу адипонектину). За даними багатьох автора, ади-понектин сл¡д розглядати як судинопротектор-ний ¡ г¡погл¡кем¡чний чинник, р^ень якого зво-ротно корелюе з г¡пер¡нсул¡нем¡eю [10].
Здaтн¡сть пюттазону знижувати р¡вень ¡н-сул¡ну без впливу на вмют С-пептиду може свщ-чити про периферичне зв'язування ¡нсулЫу з рецепторами, що й приводить до зменшення його вмюту в кров¡.
ВИСНОВКИ
1. Виявлене зниження вмюту ¡нсулЫу п¡д впливом пюглтазону на тл¡ в¡дсутност¡ змн рш-ня С-пептиду св¡дчить про периферичне зв'язування ¡нсулну з рецепторами, що приводить до зменшення його р^ня в кров^ що пщтверджено позитивним впливом п¡огл¡тaзону на р^ень пе-риферичних мaркер¡в ¡нсулЫорезистентност -адипонектин ¡ чинник некрозу пухлин а.
2. Призначення п¡огл¡тaзону сприяло зни-женню ¡нсул¡норезистентност¡ за показниками
Таблиця 1
Досл\джуван\ показники перед початком \ п\сля л\кування п\огл\тазоном у хворих на ЦД-2
(М±т, п=28)
Показник Перед початком л^ування Пiсля лiкування Р
Глюкоза, ммоль/л 11,09±0,72 7,05±0,77 0,050**
Заг. холестерин, ммоль/л 5,96 1 0,24 6,01±0,25 0,700
Триглщериди, ммоль/л 2,97±0,63 1,82±0,13 0,051*
ЛПВЩ, ммоль/л 1,22^0,05 1,32±0,04 0,156
ЛПНЩ, ммоль/л 3,73±0,16 3,03±0,19 0,057*
НЬА1с, % 9,16±0,38 7,96±0,51 0,008-
ЧНП- а, пг/мл 13,72±1,04 10,85±0,67 0,022**
С-пептид, пмоль/л 833,90'57,67 716,91±58,56 0,160
1нсутн, мМО/мл 10,35±1,37 7,12±0,86 0,041**
НОМА-!Я, ум.од. 5,55±0,77 3,57±0,48 0,031-
Адипонектин, мкг/мл 8,83±0,63 16,21±2,15 0,001**
Примпка: ** - р<0,05; * - 0,05<р<0,1.
Kл¡н¡чнa ендокринолог¡я та ендокринна х^урпя 3(40) 20 1 2
51
CTATTI
BMicTy HbAlc, ¡нсул1ну натще, глюкози в kpobí натще, адипонектину.
3. Bipor^e пiдвищення BMicTy адипонектину niä впливом пiоглiтазонy cвiдчить про його виражену дiю на iнcyлiнорeзиcтeнтнicть жиро-boi тканини (мicцe о^овного cинтeзy адипонектину) та опоceрeдкованy - на iнcyлiнорeзиcтeн-тнicть M^iB i cyдин (мiшeнi впливу адипонектину).
Л1ТЕРАТУРА
1. Rodbard Y.W. American Association of Clinical Endocrinologists - medical guidelines for clinical practice for the management of diabetes mellitus / Y.W. Rodbard, L. Blonde, S.S. Braithwaite // Endocrine Practice. - 2007. - Vol. 13, Suppl. 1. -P. 1-68.
2. Managing type 2 diabetes: going beyond glyce-mic control / M.W. Stolar, B J. Hoogwerf, S.M. Gorshow [et al.] // J. Manag. Care Pharm. - 2008 -Vol. 14, Suppl. 5B. - P. 2-19.
3. Donnelly R. Effect of pioglitazone on the drivers of cardiovascular risk in type 2 diabetes / R. Donnelly // Int. J. Clin. Practice. - 2007. - Vol. 61, № 7. - P. 1160-1169.
4. Kahn B.B. Obesity and insulin resistance / B.B. Kahn, J.S. Flier // J. Clin. Invest. - 2000. -Vol. 106, № 4. - P. 473-481.
5. Olefsky J.M. Treatment of insulin resistance with peroxisome proliferators-activated receptor [gamma] agonists / J.M. Olefsky // J. Clin. Invest. -2000. - Vol. 106, № 4. - P. 467-472.
6. A review of thiazolidinediones and metformin in the treatment of type 2 diabetes with focus on cardiovascular complications / B. Molavi, N. Ras-souli, S. Bagwe, N. Rassouli // Vasc. Health and Risk Management. - 2007. - Vol. 3, № 6. -P. 967-973.
7. Ланг T.A. Как описывать статистику в медицине. Аннотированное руководство для авторов, редакторов и рецензентов / Т.А. Ланг, М. Се-сик; пер. с англ. под ред. В.П. Леонова. - М.: Практическая медицина, 2011. - 480 с.
8. Correlation of the leptin: adiponectin ratio with measures of insulin resistance in non-diabetic individuals / F.M. Finucane, J. Luan, N.J. Wareham [et al.] // Diabetologia. - 2009. - Vol. 52, № 11. -P. 2345-2349.
9. TNF-а mediated apoptosis plays an important role in the development of early diabetic retinopathy and long-term histopathological alterations / A.M. Joussen, S. Doehmen, M.L. Le [et al.] // Molec. Vision. - 2009. - Vol. 15. - P. 1418-1428. -Режим доступу до журн.: http//www/ ncbi.nlm.nih.gov/pubmed.
10. Lang K. Leptin and adiponectin: new players in the field of tumor cell and leukocyte migration / K. Lang, J. Ratke // Cell. Commun. Signal. - 2009. -Vol. 7, № 1. - Р. 27.
РЕЗЮМЕ
Пиоглитазон в лечении больных сахарным диабетом 2-го типа О.П. Кихтяк
Под влиянием пиоглитазона выявлено снижение содержания инсулина на фоне отсутствия изменений уровня С-пептида, что свидетельствует об усилении периферического связывания инсулина со своими рецепторами. Назначение пиоглитазона способствовало снижению инсулинорезистентности по показателям НЬА1с, уровня инсулина и глюкозы натощак, адипонектина. Достоверное повышение содержания адипонектина под влиянием пиоглитазо-на свидетельствует о его выраженном действии на инсулинорезистентность жировой ткани, а также на инсулинорезистентность мышц и сосудов.
Ключевые слова: сахарный диабет 2-го типа, пиоглитазон, инсулинорезистентность, адипонектин, С-пептид.
SUMMARY
Pioglitazone in the treatment of patients with type 2 diabetes mellitus O. Kikhtyak
Decreasing of insulin level without any changes of C-peptide was observed during treatment with pioglitazone in patients with type 2 diabetes mellitus. This may suggest enhancing of peripheral insulin binding to its receptors. Treatment with pyoglitazone promotes increase in insulin resistance by the following laboratory criteria: НЬА1с, fasting insulin and glucose, adiponectin. Elevation of adiponectin level following treatment with pyoglitazone may be the evidence of clinically important affect toward insulin resistance of adipose tissue, as well as on insulin resistance in muscles and vessels.
Key words: type 2 diabetes mellitus, pioglitazone, insulin resistance, adiponectin, С-peptide.
Дата надходження до редакцП 27.02.2012 p.
52
Кл^чна ендокринолопя та ендокринна xipyp™ 3(40) 201 2
