CC BY
33Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.121-134.
УДК 007: 304: 659.3
ПЕРЕДУМОВИ 1НСТИТУАЛ1ЗАЦП СОЦ1АЛЬНО ЗНАЧИМИХ МЕД1А
Шендеровський К.С.
1нститут журнал1стики Кивського м1жнародного ун1верситету, м. Ки1в, Украна
Стаття присвячуеться визначенню передумов тституал1заци сощально значимих медiа.
Ключовi слова: соцальт комуткаци, сощальна проблема, сощально вiдповiдальна журналктика, сощальна журналктика.
Розвиток шформацшного простору, шформацшних потоюв в щлому та сощальних комушкацш зокрема не можуть не впливати на сощальне середовище як неоднорщне та багатолике поеднання людей, шституцш, соцiальних потреб, соцiальних проблем. 1нтегроване соцiальне середовище, в свою чергу, активно впливае на свщомють, мотиващю та поведiнку людини, вiдповiдно змшюються процес, результат взаемодп та життедiяльностi людини з людьми в родинах, спшьнотах, громадах, суспiльствi. Активним суб'ектом та одночасно об'ектом цих процешв виступають ЗМК. Разом з тим i соцiальне середовище впливае на ЗМК, змшюе !х вiдповiдно до свое! шформацшно-комушкацшно! природи.
Соцiальнi комушкацп та комунiкацiйнi продукти вiдображають реальне людське життя; за критерiй та орiентир мають виважене спiввiдношення мiж правами та обов'язками, цiннiснi орiентири суб'ектiв соцiально прагматичного дискурсу, зокрема в межах деонтолопчно! модальностi (зобов'язання, заборона, дозвiл), коливаються мiж полюсами дихотомiчно! шкали, а саме: «нерiвнiсть - справедливють», «нетерпимiсть - толерантшсть», «дискримiнацiя - антидискримшащя», «ексклюзiя (або сегрегащя) - iнклюзiя (або нормалiзацiя)» тощо. Медiа в будь-яких ситуащях мають можливiсть виконувати свою сощальну функцiю. Крiм того, медiа е щкавими тодi, коли вони в сощальному планi порушують питання, яю особливо турбують людей. Основним сучасним завданням медiа мае бути подолання п'яти «С» (сенсацiя, скандал, смерть, смiх, секс), якi переважають в сучаснш журналiстицi, та змiна !х на три «Д» (добро, допомога, довiра). Вiдповiдно i формування сощально! надп в медiаматерiалах призводить до появи сощально значимо! журналютики («сощально! журналютики», «соцiально-проблемних медiа», громадсько!, суспшьно! журналiстики, журналiстики спiвучастi тощо).
Актуальшсть до^дження визначаеться ситуацiею, яка склалася в сощальних комушкащях Укра!ни. З одного боку, журналюти не до кшця усвiдомлюють свою соцiальну значимють та свое! професi!, яка мае визначену сощальну функщю. Тут проблема не в тому, що немае можливостей, хоч вони справдi не надто велию, а в тому, що за цю можливють майже нiхто не хоче боротися. З шшого боку, основною ознакою суспшьно! (сощально!) громадянсько! журналiстики та журналютики
сшвучасп е сощальш проблеми. Саме соцiально значимiй журналютищ належить вагома роль у визначеш ситуацiй як проблемних, надання сощальним проблемам легiтимностi, респектабельностi, перетворення !х у предмет дiалогу та виршення. Соцiально значима журналiстика стае невщ'емною частиною публiчного простору. II вiдрiзняе особлива функцiональна спрямованiсть та вщповщна авторська позицiя. Трактовка в медiапросторi проблем соцiального середовища, якi рашше не були популярними в ЗМК та маргшальними в публiчному дискурс^ може сформувати серйозний вплив на ставлення суспiльства до соцiальних проблем та шляхiв IX вирiшення.
Мета до^дження - визначити передумови шституалiзащ!' сощально значимо! журналiстики та медiа, пояснити основи тих нових медiа, пе!' ново! журналiстики, яка до цих пiр шукае для себе влучну назву: суспiльна чи сощальна журналiстика, медiа сощально!' дп чи сощально! сшвучасп та iнше.
Теорш, що описують природу, функци, особливост сучасних медiа, надзвичайно багато. Вони юнують в широкому академiчному простор^ розташовуються мiж сферами соцiальних, пол^ичних, економiчних та гуманiтарних наук. Рiзниця мiж ними настiльки суттева, що здаеться, шби теори медiа аналiзують зовсiм рiзнi явища дiйсностi. Безумовно, це помилковi вiдчуття. Абсолютна бшьшють теорiй медiа, принаймнi в кра!нах з ринковою економiкою, сходяться у визначеш одного ключового положення: в умовах ринку ЗМК - окрема галузь економши, що спрямовуеться власними фшансовими iнтересами, самоокупнiстю та штересами iнвесторiв [25$ 33]. Ще одна обставина, яка прояснюе глибоку штегращю ЗМК в процесах ринково! економши, пов'язаних з мiцною взаемодiею медiа з ринком реклами.
Однак один винятковий комерцiйний iнтерес не може формуватись в центрi уваги медiа органiзацiй. ЗМК - поза залежностями вiд типiв пол^ично!' культури суспшьства - е важливим соцiально-полiтичним шститутом; в рiзних нацiональних контекстах ЗМК розглядаються або як iнститут демократа, або як iнститут формування суспшьно!' думки, або як iнститут збереження та розвитку нащонально!' iдентичностi. Фактично ЗМК практично скрiзь презентують себе як вагомий шститут культури, навчання, вирiшення соцiальних питань, збереження мови та утвердження рiзних форм мистецтва. В зазначених умовах формуеться потреба щодо пошуку нових моделей журналютики, лунають заяви про необхiднiсть <шкувати хвороби сощально!' анеми в медiа» та повернути сучасним ЗМК вщчуття сощально!' значимостi.
У дослiдженнях ЗМК (1 не тiльки в Укра!ш, але й за II межами) довгий час домшувала нормативна уява про завдання та ролi медiа. Дослiдники в рамках нормативно! школи пiдкреслювали, що ЗМК зобов 'язаш в першу чергу вщповщати запитам суспшьства, а по^м - потребам економiчно зацiкавлених груп (власникiв, iнвесторiв тощо). В останнi десятирiччя в дослщженнях медiа популярною е концепцгя сустльног сфери шмецького соцiолога Ю. Хабермаса. Вчений розглядав серед важливих складових захiдноевропейсько!' демократi!' особливе - сощальш комушкацп - суспiльну сферу, в якш ведеться дiалог з сощально значимих питань мiж громадянами, владними, соцiальними, громадськими та шшими iнституцiями.
Враховуючи ту роль, яку Ю. Хабермас вщводить ЗМК щодо функцiонування суспшьно! сфери, стае очевидною вагомiсть розумшня та вирiшення проблеми вiдповiдальностi ЗМК перед суспшьством в цiлому. Однак ощнка вченого механiзмiв взаемодп медiа та ринку в цiлому е бшьш негативною, нiж конструктивною: саме комерцiалiзацiя медiа, як вiдзначае Ю. Хабермас, примушуе ЗМК «все прше» виконувати соцiальнi завдання, не сприяе розвитку суспшьно!' сфери в штересах всiх !'!' учасникiв. Хабермас звертае особливу увагу на важливють медiа у розвитку критичного дiалогу в суспшьсга, що i вiдiграло особливу роль у формуванш концепцп сощально!' вiдповiдальностi ЗМК перед суспiльством [27]. Ця концепцiя мае пiдсилювати нашу уяву щодо важливосп тiсних зв'язюв ЗМК не з формалiзованими структурами пол^ично! або економiчно!' влади, але з громадянським суспiльством, громадами, спшьнотами, соцiальними групами, якi е не стшьки хаотичним спiвтовариством, скiльки пол^ично, соцiально та культурно розвинутими.
Вимушенi визнати, що сучасне укра!нське суспiльство неможливо уявити без широкого ряду рiзноманiтних сощальних проблем. Низька якiсть життя та безробiття, насилля та торпвля людьми, наркозалежнiсть та алкоголiзм, безпритульшсть та розповсюдження В1Л/СН1Д, поширення туберкульозу та загрозливий стан психiчного здоров'я наци - це той «багаж», з яким наша молода кра!на повинна зус^чати 20^ччя свое! незалежносп. Ми як представники засобiв масово! комунiкацi!' формуемо в1дпов1дну уяву про кожну iз цих проблем зокрема та сощальну проблематику в щлому. Ми здатнi переключати увагу з одше! проблеми на iншу, при цьому деяю з них проблем випадають(можуть випадати) з нашого поля зору. Ми здатш втомлюватись вщ будь-яких соцiальних проблем, втрачати до них 7нтерес, ставати байдужими до !х жертв, якщо самi не вiдносимось до !х числа.
Сучаснi дослiдники соцiальних проблем схиляються до висновку, що аналiз соцiальних проблем е неможливим без розгляду процесгв колективного визначення будь-яких умов (як небезпечних, загрозливих тощо), без вивчення риторики, яка формуе думку не тшьки думку конкретного громадянина, а й колективш уявлення про сощальну проблему, рiвень !'!' небезпеки та шляхи !'!' виршення. За таких умов, ЗМК вщграють вирiшальну роль «в долi» сощальних проблем, що i е предметом шшого нашого дослiдження [17].
Для теоретиюв та практикiв актуальними залишаються питання розумгння взаемозв'язку мiж дiями iнститутiв соцiально!' комунiкацi!', великих сощальних шститу^в та соцiальними проблемами. Так, Д. Полач [31], М. Спектор, Дж. Китсюза [34] в сво!х працях представляють конструкщотстський тдхгд щодо сприйняття об'ективних умов та виршення соцiальних проблем. С. Хiлгартнер та Ч. Боск [28] в сво!х дослщженнях пояснюють динамiку росту та падшня рiвня актуальностi соцiальних проблем з погляду конкуренцп мiж ними, яка розвертаеться на публiчних аренах, враховуючи i сучаснi ЗМК. Д. Мейнард уводить до перспективно! обласп дослщжень перетин традицiй аналiзу мови, засобiв комунiкацiй та соцiальних проблем. Р. Реншель, П. Лазарсфельд, Р. Мертон в окреслених питаннях дослщжень розглядають таю поняття, як «медiаконтролери», якi формують потiк повiдомлень, встановлюють прюритети, «наркотизуюча дисфункцiя ЗМК», «моральна пашка» та
шшь М. Фшман [26] в сво!х роботах вивчае «хвилi злочинностi», демонструючи своерiдну конструкщю, що виникае в результатi вщповщних практик взаемодi! iнформацiйних iнституцiй та правоохоронних органiв. В раннiх роботах А. Сконфельд, Р. Мейер та Р. Грiффiн [32] визначають неоднозначний внесок медiа у конструювання сощальних проблем в контекст В1Л/СН1Д. К. Кшник, Д. Кругман, Г. Камерон [29] в сво!х дослiдженнях намагаються визначити зв'язок мiж повiдомленнями в ЗМК та рiвнем емоцiйних реакцш аудиторi!. Зазначенi працi представляють собою сумарну методологiю процесiв конструювання та трансформацп соцiальних проблем засобами комушкацш. Крiм того, в попереднiх дослщженнях ми визначили [18, с. 189-200] складов/ соцгально! компетентностг медгапрацгвникгв, як1 пропонуемо потрiбно розглядати як шституцшний шлях модернiзацi! та оптишзацл соцiальних комунiкацiй в контекстi сощальних проблем.
Соцгально вгдповгдальна журнал!стика е найдорожчим демократичним надбанням XX столотя, вона склалася в державах з розвиненими традищями народовладдя й парламентаризму. Концепщя соцiально! вiдповiдальностi журналiстики сформувалась тсдо, коли журналiстика стала масовою, набула форми та змюту сощального iнституту. Вперше засади соцiально вщповщально! журналiстики були сформульованi в Ком^сп з питань свободи преси, створено! в 1942 рощ на пропозищю власника великого американського журнального концерну Г. Люса. Комюя висунула тезу про вщповщальшсть преси перед суспшьством i зробила висновок про необхщшсть державного регулювання тако! важливо! справи, як журналiстика. Вона мусить бути використана для забезпечення гармоншного розвитку суспшьства, зняття напруженостi, розв'язання конфлштних ситуацiй. Здаеться, i до сьогодшшнього дня iде! «соцiально вiдповiдально! журналютики» залишаються чимось новим. Коли говорять про «сощально вiдповiдальний бiзнес», то це лопчно випливае зi спрямованосп бiзнесу - отримання прибутку, максимiзацiя якого дуже часто йде в розрiз з iнтересами суспiльства. Коли говорять про «сощально-вщповщальну журналiстику», то лопчно визначають роль «сощального шформування» як професшно комунiкативного посилання, вильоту соцiально значущо! iнформацi! по техшчних каналах у бiк аудиторi!. А що ж вщбуваеться там, на протилежному боцi, так би мовити, траекторп факту? Просто iнформувати суспшьство чи просто встановлювати комунiкативний зв'язок - цього занадто мало для медiа [12]. Що ж до ЗМК як сощально вщповщально! модел^ то стосовно не! термiн «шформувати» вступае в непримиренну суперечнiсть з шшим - «нести вiдповiдальнiсть» [2, с. 97].
Сформоваш дилеми покликаш вирiшувати кодекси професiйно! етики журналю^в. Так в укра!нському кодексi сфокусовано увагу щодо недопустимостi використання ЗМ1 та нанесенi шкоди суспiльним штересам, правам та законним iнтересам громадянина (особистостi), популяризацi! вiйни, насилля, сощально! нетерпимости пропаганди жорстокостi, розповсюдження порнографп тощо. В мiру розвитку громадянського суспiльства та правово! держави сформувались передумови вiдповiдальностi ЗМК та закономiрностi щодо законодавчого регулювання меж «свободи медiа». Крiм того, сам медiапрацiвник зобов'язаний формувати вiдповiдальнiсть людини, сощальних груп та спшьноти, громади та
суспшьства за те, що вш знае та використовуе при створенш медiа продукту. В М1жнародних принципах профестног етики журнал1ста, прийнятих в Парижi 20 листопада 1983 р., положення про соцiальну вiдповiдальнiсть сформовано так: «У журналютищ iнформацiя розумiеться як суспшьне благо, а не як предмет споживання. Це визначае вщповщальшсть журналюта за передану iнформацiю. Вш вiдповiдальний не тiльки перед тими, хто контролюе ЗМ1, а, перш за все, перед широкою громадськютю, беручи до уваги рiзнi сощальш iнтереси. Соцiальна вiдповiдальнiсть журналiста вимагае вщ нього дiй за будь-яких обставин вщповщно до власних моральних переконань». Таким чином, з суспшьного погляду, сощально-вiдповiдальний обов'язок журналюта - найвищий обов'язок, i потрiбно бути чесним по вiдношенню до нього.
На думку бшьшосп експерпв, соцiальна вiдповiдальнiсть медiа повинна проявлятися в наданнi якюно! об'ективно! шформаци, розробцi та штеграцп основних компоненпв сощально! вiдповiдальностi у стратеги розвитку будь-якого медiапрацiвника зокрема та ЗМК в цшому [19]. Що ж потрiбно журналiсту для формування вщповщально! сощально! позици?
По-перше, журналiст повинен виходити iз прiоритетiв загальнолюдського, в окремому та ситуативному видшяти те, що узгоджуеться з загальним. Вщ медiапрацiвника вимагаеться розумiння навколишнього св^, всебiчна орiентацiя в системi суспшьних вiдносин.
По-друге, журналiсту потрiбно визначити свое мюце в структурi суспшьства.
По-трете, журналют мае розумiти головш, базовi, типовi протирiччя мiж складовими суспiльства, наприклад, мiж бiдними та багатими, мiж дiтьми-сиротами та дтми, якi перебувають в сiмейному оточенш.
Коли медiапрацiвник набувае вiдповiдально! сощально! позици, тобто визначае сили, принципи, думки, якi вiн буде шдтримувати, виникае актуальне питания щодо його незалежность З одного боку, журналютська незалежнiсть вiд зовнiшнього впливу - це можливють та здатнiсть приймати самостiйнi рiшения та дiяти за внутршшми переконаннями. З iншого боку, захищений вiд зовнiшнього диктату сво!ми соцiальними принципами, журналiст може сам формувати тиск на оточення, сподiваючись перекро!ти його вiдповiдно до сво!х переконань. I наступне: коли медiапрацiвник дозволяе собi бути залежним вщ рiзних iдей та людських позицш, ми дiагностуемо найгiрше - журналютську безпринципнiсть. При цьому коригування позици медiапрацiвника в процесi дiалогу - не безпринципнють або залежнiсть вщ когось, це нормальна умова для еволюцп, розвитку незалежно! соцiально-вiдповiдальноl позищ [10].
Питання наукового обгрунтування та забезпечення ефективностi скерування соцiальним розвитком претендуе на найбiльш актуальне питання наукових дослщжень. Початок такого обгрунтування, на нашу думку, було закладено ще Норбертом Вшером (Wiener) у 1948 рощ з уведенням вщомих вимiрiв «фiзики соцiального органiзму». За Вшером, суспшьна система е не тшьки органiзованим цiлим, подiбно шдивщууму, але й «скрiплюеться в цше системою зв'язку», з наявною «динамшою, в якiй круговi процеси зворотного зв'язку вщшрають важливу роль». З часу публшаци книги Вiнера пройшло понад пiвстолiття, але i тепер з
повним правом е шдстави вважати, що bîh не тшьки обгрунтував положення про еднють процесiв управлiння та переробки шформацп в складних iмовiрних системах, але й передбачив негативш наслiдки вщ руйнацiï комунiкацiй в суспiльствi. Вш одним Î3 перших звернув увагу на те, що комушкаци мають «слугувати суспiльному гомеостазу» [1].
До подiбних висновкiв пiдводить i сощальний досвiд залучення громадян до розробки та реалiзацiï програм мiського розвитку (в США це мало назву «public (social) participation» або «сощальна участь»). Судячи з публшацш, концепщя соцiальноï участi та розвитку принциповим чином базуеться на методах перманентноï комунiкацiï з людьми та експертами, що представляють ïхнi iнтереси (до прикладу: iгровi методи, «метод Дельфи», методи динамiчноï дiагностики, «консультативнi панелЬ> тощо) [33]. Концептуальна модель вщомих спецiалiстiв Болл-Рокича та Де Флюера сво1'м предметом мае структурованi умови суспшьства, в яких реалiзуються ефекти комунiкацiй, а засоби комунiкацiй трактуються як iнформацiйнi системи, що глибоко включеш в процеси формування стабшьносп, змiн на рiвнi соцiуму в цшому, на мiжгруповому та мiжiндивiдуальному рiвнях.
Соцiальнiй функцiï зворотного зв'язку присвячено чимало праць Е. Барноу, Дж. Шрамма, Р. Шейна та шших. Функцiï ЗМК в сощальному просторi активно дослiджували А. Уеллс, У. Пейсл^ М. Глассер [30], А. Грабельшков, С. Корконосенко [7, с. 53], Л. Федотова [14, с. 51-58], I. Фомiчова [15, с. 139-145] та rnmi.
С. Корконосенко пропонуе розвести поняття «сощально-рольова журналiстика», яке дослiдник розумiе як «виконання послiдовностi соцiальних обов'язкiв вщповщно до суспiльних запитiв та очшувань», i поняття «функцiï журналiстики». Крiм того, дослiдник пропонуе класифiкацiю функцш на пiдставi потреб суб'ектiв, як взаемодiють з ЗМК. Сутнiсть цього шдходу, вiдповiдно до авторського, в тому, щоб визнати факт багатогранно1' та багаторiвневоï структури функцiй журналютики та врахувати об'ективнi можливостi ЗМК, на як накладаються суб'ективнi штереси, воля, можливостi тих, хто вступае у взаемодiю з медiа.
Украшсью дослiдники на чолi з А. Москаленком [8] вважали, що засоби масово1' комушкаци за умов шформацшного суспшьства вiзьмуть на себе таю функцп: «впровадження соцiального процесу та ревiзiï традицiй; регулювання моральних i навт правових норм; соцiального управлшня. Все це робитиметься за допомогою загального вiдкритого дискурсу. Звичайно, це буде вже не та масова комушкащя, до яко1' ми звикли. Вона з'еднаеться з мiжособистiсною комушкащею... Таким чином, масова комунiкацiя переросте в мехашзм прийняття рiшень, управлшня та регулювання суспшьством».
Дослiдниця Т. Науменко при вщноснш рiзноманiтностi журналютських функцiй вказуе на загальний недолш всiх iснуючих класифiкацiй, а саме: теоретики журналютики не вiдрiзняють поняття «функщя» вiд поняття «функцiонування», ототожнюють журналютику як дiяльнiсть, а ЗМК - як засоби ще1' дiяльностi. Незнання або незацiкавленiсть у розумшш рiзницi мiж «функцiями» та «функцюнуванням» призводять до того, що, з одного боку, i академши, i журналюти-стажери рефлекторно повторюють: «ЗМК мають шформувати, навчати та розважати^», з шшого боку, журналiсти-практики вiдають перевагу поняттю
«роль» у порiвняннi з поняттям «функщя». Дослiдження I. Дзялошинського демонструють, що сучасш ЗМК ототожнюють себе з роллю «рупора влади» (1), коментатора (2), помiчника людей (3), провокатора (4), пропагандиста сощальних цiнностей (5), тодi як представники рiзних медшних аудиторiй вказують на ролi помiчника населення (1), коментатора (2), генератора сощальних щей (3), лщера громадсько! думки (4), «дзеркала соцiального життя» (5) [5, с. 16-17].
Проблеми взаемозв'язку ЗМК та скерування сощальними процесами за умов iнформацiйних революцш та електронно! культури стають з 80-90-х роюв ХХ столiття центральними в науковш лiтературi з сощологп, соцiально-психологiчно!, екологiчно! та сумiжних тематик. Так американський вчений Е. Броулi визначив основш показники ролi ЗМК у здшсненш соцiального обслуговування населення [22]; росшський дослiдник С. 1ваненков в теорi! соцiалiзуючого середовища виокремлюе три найвагомших фактори соцiалiзацi!, а саме: речовинно-предметний, соцiально-iнституцiональний та шформацшний (ЗМК) [6].
Аналiз зарубiжно! практики похитнув наш надмiрний оптишзм щодо процесiв комунiкацi! та поведшки людей. Вiдповiднi дослiдження Р. Бауера формують досить скептичш висновки про вплив засобiв комунiкацiй взагалi та низького рiвня зацiкавленостi у висв^ленш соцiальних питань зокрема [21]. Едвард Броулi вказуе на головну помилку i медiа, i органiзацiй сощально! сфери, а саме: зайве переконання всiх в тому, що шформащя формуе прямий вплив на споживачiв соцiальних знань [22]. Б. Дервш пiдкреслюе, що дiючi на Заходi моделi соцiальних комунiкацiй поступаються шшим науковим серйозним пiдходам та не визнають шлях1в участi в комушкацшних пiзнавальних процесах. Дослiдник посилаеться на дослщження Г. Мендельсона та К. Еткша, якi акцентували увагу на численних факторах, що мають братися в розрахунок при формуваннi ефективних соцiальних медiа продуктiв [24]. В подальшому, як зазначае Е.Броулi, почали зус^чатись дослiдження успiшних прикладiв просв^ницьких кампанiй (С.Теплiн, 1983 та 1985). По суп, дослiдники визнали, що сощальш комунiкацi! вiдiграють важливу роль в сощальному життi, однак роль засобiв комунiкацi! ще «не мае причинно-наслщкового характеру». З одного боку, як зазначае Е. Броуш, часпше за все медiа йдуть шляхом укршлення iснуючих переконань, поглядiв та менш за все спрямовуються на змiну останнiх. З iншого боку, сощальна iнформацiя в медiа «найбшьш переконлива тодi, коли погляди у людей ще не сформоваш остаточно» [23]. Таким чином, повшьно, але формуються умови для усвщомлення можливостей «соцiального маркетингу» в медiа, обмежень та потенцiйних можливостей взаемодп медiа з органiзацiями соцiально! сфери. Паралельно i в середовищi спещалюлв з соцiально! роботи оформлюються правила взаемодп з медiа як з функщями, що доповнюють !хню головну мюда при соцiальному обслугованi населення» [20, с. 295-296]. При цьому дослщники Дж. Бад, Т. Уолц, Ф. Гоффман та iншi на найближчi десятирiччя передбачають значну актившсть органiзацiй соцiально! роботи або сощальних змш щодо взаемодi! з медiа для вирiшення актуальних соцiальних питань. Якщо «масове спiлкування, - як зауважуе В. Рiзун, - передбачае вихвд комунiканта за межi свое! сощально! групи на загал з метою залучення до свого сощального поля iнших людей незалежно вщ !хнього соцiального статусу», то сощальне спiлкування передбачае суб'ектно-
суб'ектний зв'язок мiж комушкаторами [13]. За таких умов комушкацшш продукти забезпечують соцiальну сферу в щлому механiзмом розвитку, допомагають уникнути стагнаци, окам'янiння, ритуалiзащi, приймати «чужЪ> аргументи, досвiд, шукати балансу, компромюу тощо.
Краса ж вивчення сощальних комунiкацiй та соцiально вщповщальноИ журналiстики, 1х iнституцiйне дослiдження та моделювання, створення та вдосконалення полягае в тому, що цi процеси нескiнченнi [16, с. 5].
Соцгальна журналгстика набувае свого розвитку окремо, i в тому нема тчого дивного. Однак сощальна журналiстика не е однорщним явищем.
З одного боку, соцгальна журналгстика - це результат активного розвитку сощальних мереж на базi сучасних штернет-ресуршв. По-перше, журналiстика змiнилася з тих тр, коли Associated Press оголосила, що блогери е офщшним джерелом шформаци. По-друге, соцiальнi медiа (СМ) змшилися тодi, коли вони стали масовими. По-трете, знаходити яюсний контент стало набагато важче: блоги легiтимiзувалися та контент перепублшовують сотнi й тисячi читачiв. По-четверте, в соцiальних мережах не вщбуваються дискусii в повнощнному розумiннi, люди шукають не думки, а новини; сощальш мережi зосереджеш на «однакових», «схожих», де дискушя серед розваг та iграшок не е сощальною потребою. По-п'яте, е протиставлення «соцiальноi журналютики» та «професшно! журналютики», що характеризуе загальну тенденщю.
З iншого боку, що i е складовою предмету нашого дослщження, соцгальна журналгстика проявила себе не стшьки як тематичне спрямування, а як особлива профестна ¡деолог1я, що сформувалась на стику журнал1стики та сощальног роботи.
Сощальна робота, при можливостях ii аналiзу на предмет сощально! стратифшаци, розвиваеться в складних, непослщовних, суперечливих умовах вiд початку ХХ столотя та до сьогодшшнього дня. Основною сучасною проблемою професiоналiзму соцiальноi роботи як на Заход^ так i в Украiнi (А. Флекснер, I. Епштейн, К. Конрад, М. Коен, Д. Вагнер, Н. Хамфрейз, М. Дайнерман, С. Хиндука, Б. Коелш, А. Кан, Е. Томас, У.Д жоунз, А. Розен, I. Зверева, О. Беспалько, Г. Лактионова, С. Толстоухова) е внутршня проблема невизначеност област професшних штерешв та iхнiх меж. В процес визначення загального та специфiчного щодо розвитку професiйностi соцiального працiвника неможливо обшти стороною питання про щентичнють формування завдань практичноi дiяльностi сощальних пращвниюв на Украiнi та в шших краiнах. Вони, за нашими спостереженнями, щентичш, а саме: шдтримати, стимулювати людей на розвиток !х власних сил; запропонувати допомогу, оргашзувати ii, сформувати необхiднi для цього зв'язки i контакти; супроводжувати людей протягом конкретного перiоду, проявляти особисту участь, оргашзувати контроль за ситуащею з метою захисту людини нужденноИ; представляти iнтереси клiента, якщо вш цього не може зробити сам; звертати увагу на наслщки сощальних проблем, формувати пропозицл щодо !х попередження, пом'якшення, лiквiдацii; викликати сшвчуття та активiзувати iнших людей на допомогу тим, кому потрiбна тдтримка; здiйснити вплив на органи влади та самоуправлiння населення з метою шдвищення якостi обслуговування та
сощального захисту; iнформувати суспiльнi iнститути про фактори, яю негативно впливають на умови життя певних груп населення.
Таким чином, сама сощальна робота не володiе надзвичайним iмунiтетом. Однак !! предметна публiчнiсть, вiдкритiсть професiйних дискусiй в умовах розвитку укра!нського суспiльства дозволяють сподiватись на використання !! позитивiзму, органiзацiйного та монiторингового потенцiалу. Крiм того, рiвень партнерства та взаемодп активно задае менеджмент соцiальних служб будь-яко! форми власностi. Аналiз потенщалу соцiально! роботи тiльки стимулюе роздуми щодо однаковостi чи схожостi балансуючо! ролi соцiально! роботи та ЗМК в суспшьста.
Дослiдження характеристик взаемодп ЗМК та практиюв соцiально! роботи в США, кра!нах Захiдно! Свропи дозволяе нам видiлити кiлька перiодiв та сценарi!в. По-перше, кiнець XIX ст. - 30-т роки ХХ ст.: це багатофакторш зусилля, що спочатку були застосованi в газетах з метою популяризацп заходiв здшснення гуманiтарних полiтик, а далi були розширеш рiзними видами iнформацiй про дiяльнiсть соцiальних служб рiзних тишв. По-друге, 50-60-тi роки ХХ ст.: це управлшський вiдкритий намгр та багатовекторний досвщ через ЗМК сформувати у громадськосп позитивний образ сощального пращвника. При цьому звертаемо увагу на умови становлення та розвитку професшних груп соцiальних працiвникiв. По-трете, 70-80-т роки ХХ ст.: це функщональний менеджерський засгб взаемодi! з населенням. Крiм того, в цей перюд соцiальнi працiвники активно використовують радiо, телебачення, газети, iншi медiа-ресурси для поширення практики деiнституалiзацi!, започаткування форм самодопомоги та взаемодопомоги, проведення профiлактики негативних явищ серед вразливих груп населення. По-четверте, кшець ХХ та початок ХХ1 ст.: це багатоварiантний досвгд цiлеспрямовано! практики збалансування суспiльних iнтересiв i потреб населення, коли через ЗМК здшснюеться не тшьки зв'язок з населенням, а й реатзуються рiзноманiтнi профшактичш програми.
Тенденцi! використання ЗМК з боку практиюв соцiально! роботи США, кра!н Захiдно! Свропи за останш п'ятдесят рокiв можуть розглядатись в послщовност основних сценарi!в, а саме: (1) сценарш, який грунтуеться на багатофакторних зусиллях сощальних працiвникiв та ЗМК у висв^ленш, утвердженнi позитиву вщ здiйснення гуманiтарно! полiтики; (2) сценарш, який охоплюе прагматичш нам1ри через ЗМК сформувати позитивний образ сощального пращвника; (3) сценарш, який базуеться на менеджерських засобах взаемодп сощальних служб та ЗМК в умовах реформаторських дш та з метою оргашзацп системного дiалогу з населенням; (4) сценарш, який стимулюе формування багатовар1антного досв1ду цыеспрямовано! практики збалансування в дiях сощальних пращвниюв та ЗМК суспшьних штерешв та потреб населення. В основi зазначеного - проблемне поле
Загальш соцгальш теми Вразлив1 сощалью групи
Бщшсть або злиденшсть. Дискримiнацiя за ознаками стал. Расизм. Насильство. Торгiвля людьми. Залежшсть. Порушення прав людини Д^и. Жiнки. Лiтнi особи. 1нвалщи. Психiчно хворi. Ув'язненi. Бiженцi. Мiгранти
Кожний новий сценарш вбирае, на нашу думку, найкраще вщ попереднього, збшьшуе навантаження на широту або глибину взаемоди ЗМК та сощально!' роботи, формуе передумови для вдосконалення процесiв, iнструментiв мюцевого, регiонального менеджменту та умов ощнювання комунiкативного простору з боку оргашв влади та громадянських iнститутiв.
Отже, соцгальна журналгстика як результат конкретно! практично! дiяльностi заявляе про необх1дтсть участ1 мед1апрац1вниюв у виршенш сощальних проблем, пошук д1яльного позитиву в сощальтй реальност1, неконструктивмсть песим1стичних позицт.
Поштовхом до розвитку, на наш погляд, соцгально! журналгстики стали не тшьки усшхи в практищ сощально! роботи, але й кризовi фактори в системах соцiально-полiтико-економiчного буття, увесь жах ХХ ст., поширення цишчного, дегумашзованого техшко-операщйного розуму, тоталiтарних режимiв з репресiями та катуваннями, системою доношв, концтаборами i психологiчним терором, геноцидом щлих народiв, голодоморами та рабством. ХХ ст. стало прикметне тим, що вщбулось знецiнення не лише вищих цiнностей буття, але й самого людського життя як такого. Вщсутшсть суспiльно!' солiдарностi, взаемно! пiдтримки та взаемодi!' спричинюють самозамикання iндивiда, культивування iндивiдуалiзму та его!зму, коли конкуренцiя стае умовою не тшьки вщповщних форм (норм) економiчного життя, а й ознакою мiжлюдських стосункiв, що свiдчить про !х деструкцiю [4, с. 6-7].
I все ж таки вихщною щеею е усвiдомлення тези, що св^ - це не система ворожих зазiхань на людину (за Т. Гоббсом, «людина людинi вовк») i не «райськ1 кущi», а вщкрите поле можливостей, де попереднi двi максими е лише крайнiми межами, в яких здiйснюеться людське самовизначення. Отже, i тут ми погоджуемось з П. Петровським [9], реальний св^ - це величезна сукупшсть окремих обставин i цiлiсних явищ, чинниюв, засобiв ди, рiзних процешв тощо, якi можуть сприяти i перешкоджати дiяльностi окремого суб'екта. Дшсшсть iснуе як багатовимiрна стохастична стихiя, i визначення !'!' значення для дiяча значною мiрою залежить вщ його розумiння, прагнення та вмшня впорядковувати свiт i себе, освоювати дшсшсть в умоглядних та практичних формах, продукувати новi предмети й стосунки. Складшсть освоення багатоманiтно!' дшсносп посилюеться тим, що предметне поле сощального iснуе також у вигщщ текстiв, розумiння та iнтерпретацiя яких вимагае вщ суб'екта критичного !х переосмислення та продукування нових сми^в (герменевтика, Ж. Деррiда). Ще одшею ознакою (i вимогою) сучасно! цившзацп е наявнiсть розгорнуто! комунiкацi!' у виглядi дискурсу - звучання й урахування всiх поглядiв для досягнення суспiльно!' узгодженостi дiй та перетворень. Тому дедалi актуальнiшою стае методолопя подолання суперечностей, розв'язання конфлiктiв i досягнення порозумiння - методологiя комушкативно! рацiональностi [3].
Основною ж функщею (роллю) сощально! журнал1стики стае «модератор д1алогу». Це означае, що журналютика може i повинна створити середовище для р!вноправного диалогу мiж рiзними соцiальними групами та спiльнотами - наскшьки б вони не були вщмшними в iдеях, цiлях, засобах самооргашзаци, - в ходi якого повинш вирiшуватись соцiальнi протирiччя та конфлшти. Журналiстика може i
повинна об'еднувати в единому шформацшному npocTopi протилежнi думки та орieнтири, яю, ставши частиною суспiльного, саме в зазначеному npocTopi мають знайти шляхи або аргументи для зближення, порозумшня тощо. Ця функцiя особливо необхщна украшському cуcпiльcтву, яке розколюють на «пол^ичш табори» та «електopальнi регюни», де, здаеться, вiдcутня здатнicть знайти примирення на майданах та трибунах. Це функщя, яка здатна перевести конфлшт, що руйнуе cуcпiльну еднють, в кoнфлiкт, який виявляе проблематику, тим самим наближуе ii до позицш прагматичного публiчнoгo дiалoгу [11].
У США щщбт ]де! були pеалiзoванi через застосування концепцп сустлъног журнал1стики (public journalism). Вщповщну медiа дiяльнicть також називають громадянсъкою (civic journalism), ор1ентованою на громади та стлъноти (Citizen-based journalism), читацъкою журналютикою (reader-based journalism), тобто особливий тип журналютсько! дiяльнocтi, що безпосередньо зopiентoваний на виховання громадянсько! пoзицii, упередження кoнфлiктiв, стимулювання ауцитopiй до участ щодо напрацювання coцiальнo значимих ршень, збереження coцiальнo-пoлiтичних цiннocтей. Суcпiльна журналютика акцентуе увагу не стшьки на правах медiапpацiвникiв, cкiльки на !х обов'язках перед cуcпiльcтвoм. 1ншими словами, така жуpналicтика вимагае i вщ pедактopiв, i вщ кеpiвникiв тдроздшв, наприклад, служби новин, виконувати журналютську роботу так, щоб вона допомогла людям долати вщчуття, стани апаш, безсилля, cамoтнocтi, вiдчуження та сприяла перетворенню людей з пасивних cпocтеpiгачiв на активних учаcникiв cуcпiльнoгlo або громадянського життя.
Яка iз зазначених теopiй, моделей, типiв краще? На наш погляд, не пoтpiбнo посшшати з вiдпoвiддю. Тим бiльше що кожна iз моделей е правильною та актуалiзoванoю (дiевoю).
I вщ coцiальнoi, i вiд cуcпiльнoi журналютики oчiкують звернення до людини, сощальних груп, родин, cпiльнoт та громад, вщображення аcпектiв складного, непростого, залежного та обмеженого повсякденного життя, розвитку самодопомоги та громадянських якостей ocoбиcтocтi, захисту прав людей. Ii ще визначають як журналютику cпiвучаcтi, що формуе завдання допомоги реальним людям. Для вщповщних медiапpoдуктiв головне не наклад, не вплив, а взаемoдiя з аудитopiею.
Сощальна/суспшьна жуpналicтика чи жуpналicтика cпiвучаcтi не суперечить традицшнш жуpналicтицi. Однак, якщо тpацицiйна жуpналicтика вважае сво!м обов'язком трансформащю в аудитopiю вiдпoвiднoi шформацп та кoментаpiв, coцiальна жуpналicтика надае людям iнфopмацiю, яка пoтpiбна для прийняття piшень, cамoopганiзацii або участ у cуcпiльнo значимих справах. Пpибiчники coцiальнoi жуpналicтики розглядають читача, слухача або глядача не як аудиторний фон, не як cпoживачiв, а як активних учасниюв виршення важливих питань, яким пpидiляетьcя не менше уваги, нiж тpацицiйна жуpналicтика придшяе уваги пoлiтичним елiтам, владним структурам чим експертам. Сощальна жуpналicтика (та особливо громадянська жуpналicтика) передбачае в своему шструментарп методи актуалiзацii проблем, пошуку !х виpiшення та супроводу результату, а основною ii технолопею можна розглядати сощальне проектування. Таким чином, сощально значимi медiа та !х ресурси е cпецифiчним засобом для того, щоб залучити населення до виpiшення людських проблем. Сощальна журналютика
вiдрiзняеться вщ традицшно!' журналiстики власне метою, але вщ цього не змiнюеться !! професшна медiасутнiсть.
Вищенаведенi дослiдницькi результати щодо виявлення передумов шституалiзацп соцiально значимих медiа формують iнтерес i до модели розвитку комушкацШ через соцгальш знання, яку ми представили окремо [18, с. 23-30]. Ми описали три основш модельш ролi (соцгальне просвгтництво; розширення соцгальних контактгв; популяризацгя соцгальних знань) та два рiвнi, що збшьшують модельну лопчшсть, потенщал адекватност взаемоди професiйних груп (медiапрацiвникiв та фахiвцiв сощально!' роботи), розширюе важелi дiевостi, а саме: рiвень взаемоди «медiа iнiцiюе для сощуму» та рiвень взаемоди «соцiальнi шституцп пропонують медiа для соцiуму».
Отже, в сощальнш журналiстицi сприймачi (не як комушкати, а як комушканти) мають вирiшальний вплив на майбутне ЗМК, адже саме вони своею волею, уповноважуванням приймають або вщкидають те, що !м запропоновано. I це право -активно впливати на змют, форми сощальних комушкацш - повиннi забезпечити сприймачам самi комунiкатори.
За тдсумками до^дження щодо передумов шституалiзацп соцiально значимих медiа звернемо увагу на два шституцшних спрямування, яю взаемопов'язанi мiж собою, але автономт у формуваннi мюш, цiлей, вибору засобiв створення медiа продуктiв.
Соцгально вгдповгдальна журналгстика е найдорожчим демократичним надбанням XX столотя, склалася в державах з розвиненими традищями народовладдя й парламентаризму. Концепщя соцiальноI вiдповiдальностi журналiстики сформувалась тсдо, коли журналiстика ставала масовою, набувала форми та змюту соцiального шституту. Соцiальна вiдповiдальнiсть медiа проявляеться в наданш якiсноI об'ективно! iнформацiI, розробщ та iнтеграцiI основних компонентiв сощально! вiдповiдальностi у стратегiю розвитку будь-якого медiапрацiвника зокрема та ЗМК в цшому. Вiдповiднi дилеми покликанi виршувати кодекси професiйноI етики журналiстiв.
Соцгальна журналгстика проявила себе не стшьки як тематичне спрямування, скшьки як особлива профестна ¡деолог1я, що сформувалась на стику журнал1стики та соцгально!роботи. Соцгальна журналгстика як результат конкретно! практично! дiяльностi заявляе про необхщшсть учасп медiапрацiвникiв у виршенш сощальних проблем, пошук дiяльного позитиву в сощальнш реальносп, неконструктивнiсть песимютичних позицiй. Основною ж функцiею/роллю соцгально! журналгстики стае «модератор диалогу». Головш ще! соцiально значимо! журналiстики були реалiзованi через застосування концепцШ сустльно!, громадянсько!, читацько! журнал1стики, зор1ентовано! на громади та стльноти та журнал1стики ствучастг, тобто особливi типи журналютсько! дiяльностi, що безпосередньо зорiентованi на виховання громадянсько! позицi!', упередження конфлшлв, стимулювання аудиторiй до учасп у напрацюваннi соцiально значимих ршень, збереження соцiальних цiнностей.
На вiдмiну вiд зарубiжних демократiй, соцiальна медiа полiтика в Укра!'нi е ще занадто юною. В не! ще вщсутш прiоритети та не сформовано стратепчш цiлi. Однак в сощально значимих втизняних медiа вже визначилась нацшешсть,
сформувались передумови шституалiзаци щодо подолання тих диспропорцш, якi заважають ЗМК виконувати сво! обов'язки перед суспiльством. Масштаб, комплексшсть та активнiсть соцiально значимих медiа в Укра!ш ще далек вiд досконалостi. Скорiш за все, !х якiсть змiниться на краще тсдо, коли, з одного боку, буде подолано пасившсть громадянського суспшьства та невпевненiсть iнститутiв сощально!' роботи у формулюванш вiдповiдних медiапрiоритетiв, з шшого боку, коли украшсью медiа не тiльки усвiдомлять принципи сощально!' вiдповiдальностi, але й визнають необхвдшсть !х дотримання в партнерствi з громадянськими iнститутами та iнститутами сощально! роботи.
Список л^ератури
1. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Н. Винер. - М., 1983.
2. Владимиров В. Мгая журналютики: у порядку постановки питання / В. Владимиров // Науков1 записки 1нституту журналютики. - 2001. - Т. 2.
3. Габермас Ю. Структуры перетворення у сфер1 вщкритост / Ю. Габермас. - Льв1в, 2000.
4. Граш людського буття: позитивш та негативш вим1ри антропокультурного: Монограф1я.
- К.: Наукова думка, 2010. - 352 с.
5. Дзялошинский И.М. Журналистика соучастия. Как сделать СМИ полезными людям / И. М. Дзялошинский. - М.: Престиж, 2006.
6. Иваненков С. Проблемы социализации современной молодежи: [монография] / С. Иваненков. -СПб, 2003. - 420 с.
7. Корконосенко С.Г. Основы теории журналистики / С.Г. Корконосенко. - СПб, 1995.
8. Москаленко А.З. Масова комушкащя / А. З. Москаленко, Л. В. Губернский, В. Ф. Иванов, В. А. Вергун. - К. 1997.
9. Петровський П., Фшософська методолопя 1 проблеми продукування укра'шсько! дшсност [Електронний ресурс] / П. Петровский // Демократичне врядування. Електронне наукове фахове видання, 2008, №1/ Льв1вський репональний шститут державного управлшня НАДУ при Президентов1 Укра!ни [сайт] - Льв1в, 2008, №1. - Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_68/Petrovskyj.pdf (01.03.2011). - Назва з екрана.
10. Пох I. Тень журналистики / Статп / Пол1тика / I. Пох // Народна правда [сайт] / Режим доступу: http://narodna.pravda.com.ua/politics/4667c0713eef7/ (07.06.2007). - Назва з екрана.
11. Прохоров Е. Режим диалога для демократической журналистики открытого общества / Е. Прохоров. - М., 2002.
12. Р1зун В. Журналютська осв1та в Укра!ш [Електронний ресурс] / В. Р1зун // Електронна б1блютека ^статуту журналютики: [сайт]/ - Електронш даш. - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/ (04.03.2011). - Назва з екрана.
13. Р1зун В. Начерки до методологи дослщжень сощальних комушкацш [Електронний ресурс] / В. Р1зун // [Наукова сторшка професора Володимира Р1зуна] / Шститут журналютики: [сайт]/ -Електронш даш. - Ки!в, 2011. - Режим доступу:
http://journlib.univ.kiev.ua/Nacherky_do_metodologiyi.pdf (01.03.2011). - Назва з екрана.
14. Федотова Л.Н. Социология массовой коммуникации: теория и практика. / Л. Н. Федотова.
- М., 1993.
15. Фомичова И.Д. Журналистика и общественное мнение. / И. Д. Фомичова // В сб.: Основные понятия теории журналистики. - М., 1993.
16. Шаян Л.П. РБд Суспшьш комушкацп / Л. П. Шаян. - К.: ТОВ «Група компанш «Динамжа», 2008.
- 180 с.
17. Шендеровський К. С. Взаемод1я сощальних служб та ЗМК / К. С. Шендеровський // Науюда записки ^статуту журналютики: науковий зб1рник / за ред. В. В. Р1зуна ; КНУ ¡меш Тараса Шевченка. - К., 2010. - Т. 39. - Кв1тень-червень. - С.140-152.
18. Шендеровський К.С. Сощальна осв1та та сощальш комушкацп: [тексти лекцш] / К. С. Шендеровський// Ки!в. нац. ун-т; !н-т журналютики. - К., 2011. - С. 205.
19. Эксперт визнано найбшьш сощально вщповщальним медiа // Телекритика [сайт] / Режим доступу: http://www.telekritika.ua/news/2009-03-26/44631 (26.03.2009). - Назва з екрана.
20. Энциклопедия социальной работы: [В 3т.] Т.3.: Пер. с англ. - М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1994. - 498 с.
21. Bauer R. The Obstinate Audience: The Influence Process From the Point of Social Communication / R. Bauer. - American Psychologist, 19 (5), 1964. - P. 319-328
22. Brawley E. Mass Media and Human Services: Getting the Message Across / E. Brawley. - Beverly Hills, Calif.: Sage Publications, 1983. - 130 р.
23. Brawley E. The Rural of Small Town Newspaper as a Medium Social Workers Community Education and Prevention Efforts / E. Brawley. - Columbia: University of South Carolina College of Social Work. 1984.
24. Dervin B. Mass Communicating: Changing Conceptions of the Audience / B. Dervin // Public Communication Campaigns, p.71-87. Beverly Hills, Calif.: Sage Publications, 1981.
25. Doyle G. Understanding Media Economics. / G.Doyle. - London: Sage, 2002.
26. Fishman Mark. "Crime Waves as Ideology"/ Mark Fishman // Social Problems? Vol.25. - 1978. - p.531-543.
27. Habermas J. The Structural Transformation of the Public Sphere. An Inquiry into а Category of Bourgeois Society. / J. Habermas. - Cambridge. - р. 181-196.
28. Hilgarthner Stephen. "The Rise and Fall of Social Problems: A Public Arenas Model" / St. Hilgarthner, Charles L. Bosk // American Journal of Sociology. - Vol.94, #1. - July 1988. - p.53-78.
29. Kinnick Katherine. Compassion Fatigue: Communication and Burnout toward Social Problems / Katherine Kinnick, Dean Krugman, Glen Cameron // Journalism and Mass Communication Quarterly. - Vol.73, #3. - Autumn 1996. - p.687-707.
30. Moren S. Social work is beautiful: on the characteristics of social work / S. Moren // Scandinavian Journal of Social Welfare, 3(3), 1994. - р. 58-66.
31. Pawluch D. Social Problems / Dorothy Pawluch // The Social Science Encyclopedia, ed. by A.Kuper, 2nd ed. - London: Rout ledge, 1996. - p.795-797.
32. Schoenfeld A.Clay. Constructing a Social Problems: The Press and the Environment / A.Clay Schoenfeld, Robert F. Meier., Robert J. Griffin // Social Problems, Vol.27. - 1979. - p.38-61.
33. Sociology of Mass Communication / Ed. by D. McQuail. - N.Y., 1976.
34. Spector M. Constructing Social Problems. / Malcolm Spector, John I.Kitsuse. - awthorne, NY, 1987.
Шендеровский К.С. Предпосылки институциализации социально значимых медиа // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011.
- Т.24 (63). - №4. Часть 1. - С.121-134.
Статья посвещена вопросам выявления предпосылок институциализации социально значимых медиа.
Ключевые слова: социальные коммуникации, социальная проблема, социально ответственная журналистика, социальная журналистика.
Shenderovskiy K.S. The preconditions of institutionalizing socially important media // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63).
- №4. Part 1. - P. 121-134.
The article dedicated to identifying the preconditions of institutionalizing socially important media.
Key words: social communication, social issues, socially responsible journalism, social journalism.
Поступила до редакцИ' 02.08.2011 р.
