CC BY
107Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1. С.223-229.
УДК 007 : 304 : 001
Блогосфера як прояв "Громадянсько'Г ("Громадсько'Г, "Народно'") журналютики
1ллюк Н.О.
1нститут журнал'ютики Кшвського на^онального унiверситету '¡мен! Тараса Шевченка, м. Кив, Украна
У статт1 розглядаеться базова характеристика блогосфери як ¡нформацтно-комушкативно! детермгнанти (причина, що визначае виникнення явища) сучасного украгнського мед1апростору. Автор виокремлюе найбыьш характерт чинники блогосфери,, що впливають на формування оптимальних норм мед1аосв1ти в Украгм. Розглядаються функцп блогерства як прояву "громадянськог" ("громадськог", "народног") журнал1стики.
Ключовi слова: мед1аосв1та, св1товий осв1тмй прост1р, блогосфера, блог,"громадянська" журнал1стика.
Актуальшсть теми даного дослщження полягае в тому, що сьогодш шформацшне суспшьство перебувае на яюсно новому еташ медiаосвiтнього процесу, який передбачае i новий етап розвитку журналютики. З'являються новi можливосп, яких просто не могло бути рашше: глобальний проспр розсувае рамки комушкацш, масова аудиторiя отримуе права як на всебiчну орiентацiю в реальнш дшсносп (так зване "шформування заради допомоги в сощальному орiентуванш"), так i на вщповщну рефлексда. З урахуванням цих тенденцiй ЗМ1 усе бшьше стають не лише "трибуною для чогось", але й "трибуною для когось" - тобто не споживачем, а виробником контенту й громадсько! думки. На змiну теори "пасивно!" аудитора прийшла теорiя "активно!" (непередбачено!, неконтрольовано!) аудитора, в рамках яко! видiляються концепцп "задоволення потреб" i "культурних дослiджень". Читач сьогодш - це повноправний учасник шформацшного процесу, який не просто поглинае шформащю, а оперуе нею, навггь причетний до И створення.
Теоретики i практики журналiстики единi в думщ, що контакт з аудиторiею - основа комерцiйного та професшного успiху. Модифiкацiя вiдносин суб'ектiв медiапроцесу в журналiстицi привела до розвитку тако! И якостi, як штерактившсть: ЗМ1 та аудиторiя перебувають у сташ взаемного впливу, взаемозалежностi, змши, що вiдбуваються в однiй сфер^ обов'язково викликають змiни в шшш. Цей зв'язок з аудиторiею е подвшним. З одного боку, читач (слухач, глядач) служить для журналюта джерелом шформаци - дае уявлення про штереси, запити, реакцп на опублшоваш матерiали, тематично-жанровi переваги. З другого - аудиторiя шляхом зворотного зв'язку впливае через ЗМ1 на суспшьш процеси, соцiальнi iнститути. Таким чином, штерактившсть можна визначити як обмш шформащею, "ефект участi" в шформацшному процесi.
Цi можливостi багаторазово збшьшилися з розвитком глобально! мережi 1нтернет, коли практика зворотного зв'язку з аудиторiею стала майже повсякденною. Дiалог редакцi! з аудиторiею сьогодш перемютився у вiртуальний простiр. Вiдвiдувачi
сайту - читачi й журналюти - ведуть блоги, залишають коментарi, беруть участь у конкурсах й опитуваннях, яю опiсля публ^ються в друкованому варiантi у виданнях чи електронних версiях сайтiв. Посилання на 1нтернет-верси пiдштовхуe читачiв, глядачiв i слухачiв звертатися до глобально! мережа При тому поступово вщмирають такi форми зворотного зв'язку, як листи та дзвшки до редакци, фестивалi газет, громадськi приймальнi. «У результатi розвитку сучасних технологiй, с^мкого збiльшення передачi повiдомлень, а також поширення мережевих технологiй за принципом взаемодп усiх з усiма в комушкативному середовищi виникла нова медiаповедiнка людей, яка змiнюe нашi уявлення про засоби масово! шформаци. Людина стае одночасно суб'ектом i об'ектом iнформацiйного впливу, споживачем i виробником шформацшного продукту» [1, с. 21 - 22].
Стутнь розробки теми. Проблема вивчення блогерства як явища сучасно! медiаосвiти в контекстi свтового iнформацiйного простору е комплексною, нею прямо чи опосередковано займалися таю вичизняш журналютикознавщ, як В. Рiзун, Ю. Нестеряк, Г. Потятинник, В. 1ванов, О. Гоян та ш. Детально вивчали цi питання i европейськi дослiдники Д. Гiлмор, Л. Мастерман, Э. Арноун, Е. Беворт, Д. Букшгем, К. Безелгет, К. Ворсноп, Ж. Гоне, Т. Панхоф та росшсью науковщ О. Шинкарен-ко, А. Федоров, А. Шаршов, С. Смiрнов тощо. Останнiм часом даною проблемою переймаються i представники точних наук, якi всiляка пропагують у друкованих та електронних ЗМ1 iдею активно! iнтеграцi! блогерства в професюнальну журналiстику.
Наукова новизна статп полягае у виокремленнi найбiльш характерних чинникiв, що характеризують сучасну блогосферу, яка впливае на формування оптимальних норм медiаосвiти в Укра!ш. Розглянуто функцiю блогерства медiаосвiтi як шструменту прояву "громадянсько!" ("громадсько!", "народно!") журналютики.
Об'ектом дослiдження е блогосфера як детермшанта (причина, що визначае ви-никнення явища) сучасного медiаосвiтнього процесу.
Предметом дослiдження е блоги як комушкацшний iнтернет-iнструмент медiаос-в^и прояву "громадянсько!" ("громадсько!", "народно!") журналютики.
Метою дослщження е виокремлення найбшьш характерних чинникiв блогосфери,, що впливають на формування оптимальних норм медiаосвiти в Укра!нi.
«Традицшне ставлення до медшно! аудиторi! як об'екта шформацшного впливу, - вважае медiадослiдник А. Короченський, - вщбито на поняттево-термшолопчному рiвнi: аудиторiя зазвичай характеризуеться як деяка сукупнють реципiентiв шформаци, або ж споживачiв iнформацiйних продукпв. Хоча таке трактування комуш-кацшно! взаемодi! мас-медiа i реципiентiв звичне й широко розповсюджене, проду-кована комушкащя подiбного роду по суп е однобiчним процесом, квазшомушкащ-ею. Повноцшна комунiкацiя передбачае дiалогiчнiсть, постшний зворотний зв'язок. Дiалогiчнiсть масово! комушкаци досягаеться тодi, коли аудиторiя мас-медiа тiею чи iншою мiрою набувае характеристики суб'ектносп» [4, с. 314-315]. 1з появою радiо й телебачення з'явилася можливють безпосереднього виходу в ефiр з реплiками, за-питаннями, а запрошена аудиторiя становила тло таких передач, беручи участь у го-лосуваннях, схваленнi чи несхваленш слiв i загалом поведiнки того чи шшого гостя студi!.
У самш журналiстськiй творчостi теж е великий проспр для озвучення думок мас. Приклади такого роду складають довгий список - вщ прямих посилань на чи!сь висловлювання, показу на телебаченш публiчних акцiй за участю великих груп населення, до шщювання "пресових" опитувань з оприлюдненням !хнiх результатiв, коли останнi стають ледь не виршальним аргументом в обговоренш проблеми.
У цiлому реально функцюнуюча журналiстика часто розглядаеться як спошб генерирування думок мас, !х акумуляцi!. У таких випадках обговорюеться проблема пропорцiйного представництва у ЗМ1 рiзних груп (за статтю, статусом, за мюцем у
пол^ичному спек^ тощо). Самiй журналiстицi тут наперед выводиться роль фiльтра, сепаратора, виникае можливють порiвняння iнформацiйних каналiв за ознакою бшьшо! чи меншо! "демократичносп" процесу. У мас-медiйних дослiдженнях така частина аудитори називаеться пасивною: перебуваючи шд впливом ЗМ1, вона дае можливють передбачати !! поведiнку.
У зв'язку з цим на Заходi в середовищi комунiкативiстiв виникло два поняття: "civiljournalism" i "citizenjournalism", яю на укра!нською мову перекладенi бущмто адекватно ("громадська журналiстика", "громадянська журналютика", "народна журналiстика"), але суть цих понять часто або ототожнюеться й плутаеться, або розмиваеться настiльки, що до них включаються шш^ не притаманш !м сутнiснi функцi!. Спшьне корiння у наведених вище п'яти термшах одне: це непрофесiйна, а аматорська журналютика. Любителi у сво!й масi позбавили журналiстiв ексклюзивного права на свш фах. Звичайно, це не новггня практика (стiнгазети конструкторiв, технологiв, нафтовикiв, мiлiцiонерiв i т. д., радюмовлення в школах, на заводах i фабриках, телебачення, у вишах тощо), але така, що перетворилася на очевидний факт у свщомост всього сьогоднiшнього суспiльства через масовi охопленiсть i вплив.
Д. Гшмор запропонував назвати цих ентузiастiв "громадянськими журналiстами" (citizenjournalists), маючи на увазi те, що вони е активними представниками громадянського суспiльства як контролера влади. Для тих випадюв, коли йдеться не про контроль влади, а про звичайний волонтерський рух або про перешчне шформування будь-кого про що-небудь одноосiбно чи в сшвпращ з професiйними журналютами, було застосовано iнший термiн - "стЦоита^" ("громадський журналiст"). У захщних суспiльствах в обох випадках тд обома поняттями маються на увазi соцiально активнi та мобiльнi громадяни, котрi спроможнi безпосередньо впливати на змют деяких помiтних регiональних видань, а також створювати матерiали для ряду локальних Iнтернет-медiа, що виникли за тдтримки фахових журналiстiв i медiадослiдникiв. Сьогоднi на Заходi канони "журналютики сшвучастГ' е робочими нормами в багатьох редакщях Великобританi!, Шмеччини, кра!н Скандинавi! тощо.
Як вважае Ю. Нестеряк, прикладом спiвробiтництва журналiстiв-професiоналiв i громадянських журналiстiв (часто !х ще називають "вiдеосвiдками") може бути створення корпорацiею Бi-Бi-Сi спецiального вщдшу, який займаеться винятково вiдбором i перевiркою фотознiмкiв i вiдеоматерiалу, отриманого вщ громадськостi [5, с. 300].
У вказаних вище захщних кра!нах нiколи не було такого гострого протистояння мiж традицiйними ЗМ1 та неофщшними електронними медiа, мiж ЗМ1 та блогерами, як, наприклад, у США, Росп, Кита!, Пiвденнiй Коре!, де творцями подiбних незалежних медiа i блогiв виступають, як правило, представники опозицп, люди, якi протиставлять сво! погляди позицiям традицiйних ЗМ1 та влади.
В Iнтернетi продовжують свою роботу i громадянськi шформацшш медiапроекти (такi, як mansetori.ita.fi, naapurit.net). Пщтримка професiоналiв е важливою особливютю !хнього iснування, що визначае довiру громадян до таких медiа. 1м же висуваються можливi юридичнi чи етичш претензi!. Вiдповiдальнiсть за роботу громадянських мережевих медiа несуть переважно журналюти.
Безперечно, позитивш приклади функцюнування блогiв на Заходi можуть поеднуватися з прикладами негативними. Так, зрозумшо, що у виборчих кампанiях блоги використовуються полiтиками для формування свого iмiджу та пропаганди власних програм. Блоги, в силу свое! доступносп, довiрливо та iнтерактивностi е майже досконалим засобом впливу в пол^ичнш мiжпартiйнiй боротьбi. Проте вони можуть дiяти i як засiб руйнування полiтики, як iнструмент "антиполiтики". У 2007 р. великого резонансу в Ггали набули поди, пов'язаш з найбшьш вщвщуваним
блогом вщомого актора Б. Гршло. Блоговий протестний пафос Гршло, спрямований проти усiх полiтикiв - лiвих i правих, вивiв на вулищ пiвтора мiльйони чоловiк, що стало предметом бурхливо! дискусi! в полггичних i журналiстських колах. Як уже зазначалося вище, на пострадянському просторi названi вище англомовнi термши трансформувались на поняття "журналiстика - "громадянська", "громадська", "народна", причому без конотативного розрiзнення. В результатi в укра!нському, росiйському та iнших пострадянських соцiумах вiдбулося змiшування акцентiв i спостерiгаеться сумбур у трактуваннi цих понять у науковому, журналютському фаховому, масовомедшному, обивательському середовищах вiдповiдно.
У будь-якому випадку такi непрофесiйнi журналюти виявляють себе передусiм у блогах, чисельнють яких щороку зростае багатомшьйонно. У зв'язку iз супермасовiстю, яке притаманно цьому явищу, останне названо блогосферою.
Блог (вiд англ. weblog) - у дослiвному перекладi журнал або щоденник World-WideWeb, глобально! гшертекстово! системи. Пiд персональним щоденником мережi розумiеться сукупнiсть вiдносно коротких запишв, якi робляться особисто автором (авторами) з достатньою мiрою регулярност й показуються у зворотному хронолопчному порядку. Автор блога - це блогер (кальковано вiд англ. blogger -людина, що веде веб-щоденник), ведення блога - блогiнг (з англ. blogging - вести щоденниковi записи).
Можливi два пiдходи до блопнгу, якi можна визначити як коментаторський (автор коментуе поди) i провокативний (автор спочатку iнiцiюе шформацшний привiд - для коментарiв). Л. В. Зимша з цього приводу слушно зауважуе: "Феномен блогiнгу багатогранний i може аналiзуватися з використанням рiзно! методологi! i в безлiчi ракурсiв: як жанр мережево! словесностц культурне спiвтовариство; засiб картографування власно! пам'ятi; новий медiа-конкурент традицiйних ЗМ1; "громадянська журналiстика"; комунiкацiя, що створюе нову онлайнову "публiчну сферу"; ефективний iнструмент побудови соцiальних мереж. Загальна теорiя блогiнгу спираеться на виявлення тенденцi! при дослiдженнi структури й динамши блогосфери в глобальному та локальному контекстах, що включае аналiз статистичних даних iз базових параметрiв (гендерних, нацiональних, мовних, вiкових); вивчення профшв блогерiв; розгляд креативних процешв; оцiнку впливу блогосфери на формування медшного простору з урахуванням i негативних факторiв (дифамацi!, iнформацiйних провокацш)" [2, с. 277 - 278].
Першим вебблогом прийнято вважати перший веб-сайт, створений 29 грудня 1997 р. ^мом Бернерсом-Лi. Сьогоднi нараховуеться понад 50 млн блогiв, аудиторiя яких становить бiльше 100 млн ошб.
Блог мае родовi ознаки традицшних побутописаних щоденникiв "пересiчних людей" i щоденникiв лiтературних. Форма професшних письменницьких щоденниюв-блогiв зустрiчаеться рщше. Блог являе собою цiкавий документ прояву та фшсаци стану внутршнього "я" сучасно! людини, !! точки зору (у фотоблогах - практично в буквальному сми^ слова) на явища дшсносп.
Громадянсьюсть блогерiв виявляеться в тому, що в блогосферi вiдбуваеться "професiоналiзацiя" присутностi аудиторi! у контент масових iнформацiйних потокiв: електронш щоденники деяких авторiв за вщвщувашстю переважають численнi сайти традицiйних ЗМ1.
У 2001 р. блогери вперше стали джерелом iнформацi! для професшних американських ЗМ1, оскiльки на сво!х сайтах вели репортаж! про наслщки терористичного акту 11 вересня в Нью-Йорку. Важлива подiя в житп американського блог-спiвтовариства вiдбулася 7 березня 2006 р. Цього дня ведучий блога fishbowlDC Гаррет Граф вщвщав резиденцiю президента США як журналют. Вiн став першим блогером в ютори, який офiцiйно отримав одноденну перепустку до Бшого дому
спещально для участ в ранковому брифшгу для преси (Бший дiм пустив блогера на прес-конференщю (електронний ресурс: http://www.lenta.ru/news/2005/03/08/blog-ger).
Багато хто i3 защкавлешстю спостерiгаe за розвитком проекту NowPubHc-компаш!, яка мае намiр зробити i3 зареестрованих вiдвiдувачiв свого сайту (бшьше 120 тис. чол. приблизно в 140 кра!нах) найсправжнiсiньких репортерiв. Один i3 засновникiв NowPublic Лен Бродi вiдзначае, що його "кореспонденти" випередили агентство Associated Press з фотографiями циклону в Омаш, передавали новини iз середини лондонського аеропорту Х^роу, коли 2006 р. той був закритий через терористичну загрозу тощо. Вш залишае за собою новинну першiсть, а !хнш аналiтичний супровщ вiддае свiтовим iнформацiйним агентствам.
Мережевi спiвтовариства усе активнiше претендують на роль джерела пол^ично! шформацп в умовах, коли полггичне поле все бшьше звужуеться й мiсця для поширення значно! кiлькостi шформацп не залишаеться. Вiртуальний простiр створюе альтернативну мережу вiдбору та поширення новин. Фактично блогосфера в умовах безцензурносп з боку авторитарно! влади здатна утворити альтернативний дискурс, який вщтворюе типову для пострадянсько! iнтелiгенцi! традищю протистояння державi як системному явищу. Через це вiн легко транслюеться з блогiв у радикальнi ЗМ1, зберiгаючи при цьому свою марпнальшсть. Так, у сусiднiй Росi!, де влада не дае змоги журналютам донести правду до суспiльства, приватш блоги здатнi стати схожими на публiчну трибуну. Примiром, у 2008 р. можна назвати два подiбнi випадки: 1) сиктивкарський блогер С. Терентьев був засуджений за визнаний екстремютським виств у своему аканп, що набуло активного розголосу; 2) квазпламурний журнал Esquire розмютив на сво! шпальтах мiж вщвертим зiзнанням людо!да та порнографiчними замальовками маргiнальних авторiв iнтерв'ю екс-президента "ЮКОСа" М. Ходорковського, яке викликало якнайжвавший вiдгук у суспiльствi - як у зв'язку iз самою публшащею, так i пiзнiше, коли Ходорковський отримав кiлька дiб карцеру за несанкцюноване спiлкування з представниками ЗМ1. 1нтерв'ю з людиною, яку багато хто в Росп та за кордоном вважае пол^ичним в'язнем, - що це: елемент редакцшного епатажу, маркетинговий хiд, розрахований на збшьшення тиражу, чи перше свiдчення серйозно! традицi!? Навряд чи з гламурно! периферi! варто очiкувати валу матерiалiв, розрахованих на читача "товстих" журналiв зразка радянсько! епохи. Проте прецедент Esquired е не лише епатажним, а й дуже багатообiцяючим з точки зору можливосп корекцi! шформацшного порядку денного. Для багатьох кра!н iз авторитарними режимами це особливо актуально. Завдяки швидко зростаючiй популярносп мережевi щоденники та блоги починають перетворюватись також i на зручний спошб для поширення анонiмно! шформацп й усiляких небажаних витокiв новин. У "всесвггньому павутинш" дуже легко зберегти шкогшто, можна заховатися за будь-яким псевдошмом або навiть не застосовувати його зовсiм.
Анонiмна шформащя передаеться за такою схемою з чотирьох ланок: 1) джерело витоку або анонiмно! iнформацi!; 2) канали поширення або засоби масово! шформацп, куди передаються вщомостц 3) фпура озвучування або ширма; 4) отримувач, конкретний адресат, заради якого допускався випк.
Джерелом витоку в Iнтернет-просторi легко може стати будь-яка людина, яка не розкривае свого iменi з тих чи шших причин. У якост каналiв поширення використовуються 1нтернет-комушкацп - рееструються сайти, створюються блоги або 1нтернет-щоденники. Блоги самi можуть стать фiгурою прикриття. Через них шформащя поширюеться iншим користувачам спiвтовариства, а потiм i ЗМ1. Отримувачем iнформацiйного витоку може бути як усе населення, конкретна група ошб, так i конкретна людина, пришром високопоставлений чиновник. Хоча потрiбно пiдкреслити, що аудиторiя 1нтернету мае сво! характерш особливостi та штерпретуе
ус подi! дещо шшим чином, нiж аудиторiя традицiйних ЗМ1. Слiд вiдзначити, що якщо, з одного боку, 1нтернет - сприятлива сфера для поширення рiзноманiтно! шформаци, то з другого - в комп'ютерному павутинш у масивi шформаци необхiднi вiдомостi можуть дуже легко загубитися.
Таким чином можна констатувати, що поступово складаеться нова схема поширення шформаци: коли в якомусь з авторитетних блогiв з'являеться щкава думка чи важливе повiдомлення, то читат цього щоденника переносять шформащю до сво!х щоденниюв. За кшька годин у щоденниках можуть з'явитися сотнi повщомлень i коментарiв з порушено! теми, супроводжуваних особистими коментарями авторiв. Деяка iнформацiя саме в щоденниках й блогах з'являеться уперше i лише пстм розмiщуеться на сайтах мережевих ЗМ1 чи сторiнках друковано! преси. Примiтно, що прямi посилання на блоги почали робити навггь у телевiзiйних програмах. Нерщко обмiн iнформацiею поеднуеться з так званою прямою дiею, що рiзко посилюе вплив тако! "громадянсько! журналютики". Приклад - блогерська атака на телефони фiрми, яка продавала пенсюнерам бiологiчно активнi добавки до за надвисокими цiнами, тощо.
Дослщники явища "громадянсько! журналiстики" (у першу чергу англомовш) пророчили йому велике майбутне. Разом iз тим бшьш тверезо поглянувши на "громадянську журналютику", слiд визнати, що, незважаючи на все бшьш захоплюкта та яскравi ефекти, характернi для "ново! ери" (як окреслили епоху Веб 2.0 самi автори), iстотних змiн у медiапросторi поки що не вщбулося. Iнформацiйнi приводи, створюванi блогосферою та користувачами-обивателями, е малопомiтними без шдтримки «справжшх ЗМ1». А «громадянсью журналюти», якi не мають навичок перевiрки iнформацi!, у цiлому викликають менше довiри, нiж професiйнi спiвробiтники ЗМ1.
Висновки. Останнi роки стали перюдом бурхливого розвитку так звано! "громадянсько! журналютики" в значенш виробництва контенту ЗМ1 самою аудиторiею. Американський дослщник i журналiст Д. Гiллмор вдало окреслив це явище у назвi свое! книги "Ми - медiа". Колективний розум користувачiв 1нтернету, озброений безкоштовними технолопями Веб 2.0, зробив виробництво й поширення шформаци справою пересiчних громадян.
1хшм основним шструментом стае 1нтернет-планшет, оснащений веб-браузером, поштовим Тентом i такими додатковими можливостями, як програмне забезпечення для прослуховування Iнтернет-радiо, медiаплеерiв, програми для перегляду та редагування зображень i читання / написання цифрових книг [6, с. 142]. З являються новi медшш напрями - моблогiнги, яю об еднують iнформацiйнi та аналггичш жанри - блоги, що претендують на щоденне оновлення шформаци. Блогосфера вщкрита для будь-якого дiалогу та е феноменом, що презентуе громадянське суспшьство. Таким чином, журналiстика (професшна, масова, народна) стае усе бшьш активною життезабезпечувальною сферою дiяльностi суспшьства. Проблема вивчення блогерства як явища сучасно! медiаосвiти в контекстi свтового iнформацiйного простору сьогоднi дуже актуальна. Виникае ряд надзвичайно важливих питань, яю визначають подальше iснування та функцюнування ЗМ1 та блогерства: де проходить межа мiж професiйною та громадянською журналiстикою, журналiстикою i PR, журналiстикою i медiабiзнесом; чому зростае використання манiпулятивних технологiй у ЗМ1; чи повинен журналiст бути ушверсальним, тощо.
Разом iз тим можна констатувати, що сьогодш непрофесшний, емоцшний рiвень блогерiв, «громадянсько! журналiстики» загалом програе за змiстом iнформацi!, довiрi до не! аудиторi! професiйним мас-медiа. А професiйнi ЗМ1 не сприяють розвитку приватно! ("громадянсько!" ("громадсько!", "народно!") журналютики , яка володдачи ушма необхiдними засобами, поки ще не готова гги на контакт з ними. Необхщний час для розвитку вщкритосп ЗМ1 i формування активно! життево! позицi! в потенцiйних блогерiв [3, с. 100-103].
Список лггератури
1. Жилавская И. В. Особенности современной медиасреды. СМИ в условиях глобальной трансформации социальной среды / Н. В. Жилавская // Журналистика 2007 : материалы всерос. науч.-практ. конф. - М. : Факультет журналистики МГУ им. М. В. Ломоносова, 2008. - С. 21 - 22.
2. Зимина Л. В. Блоги как составная часть медийного пространства : к вопросу о теории блогинга // Журналистика в 2008 году : общественная повестка дня и коммуникативные практики СМИ : сб. материалов всероссийской научно-практической конференции. - М. : Факультет журналистики МГУ им. М. В. Ломоносова; Медиа, 2009. - С. 277 - 278.
3. Коваленко О. Д. Блогосфера як нове медiаполе / О. Д. Коваленко // Науковi записки 1нституту журналютики [Кшв. нац. ун-ту iм. Т. Шевченка]. - 2009. - Т. 35. -С. 100-103.
4. Короченский А. П. О субъектности медийной аудитории // Журналистика 2006 : материалы междунар. науч. конф. - М. : Факультет журналистики МГУ им. М. В. Ломоносова, 2007. - С. 314-315.
5. Нестеряк Ю. Н. Блогосфера : новые вызовы современной информационной политики / Ю. Н. Нестеряк // Журналистика 2007 : материалы всеросс. науч.-практ. конф. - М. : Фак. журналистики МГУ им. М. В. Ломоносова, 2008. - С. 300 - 301.
6. Fedorov A. Media Education and Media Literacy : Experts' Opinions / A. Fedorov // MENTOR. A Media Education Curriculum for Teachers in the Mediterranean. - Paris : UNESCO, 2003. - 142 p.
Ильюк Н.А. Блогосфера как проявление "гражданской" ("общественной", "народной") журналистики // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 4. Часть 1. - С.223-229.
В статье рассматривается базовая характеристика блогосферы как информационно-коммуникативной детерминанты (причина, определяющая возникновение явления) современного украинского медиапространства. Автор выделяет наиболее характерные факторы блогосферы, влияющие на формирование оптимальных норм медиаобразования в Украине. Рассматриваются функции блогерства как проявления "гражданской" ("общественной", "народной") журналистики.
Ключевые слова: медиаобразование, мировое образовательное пространство, блогосфера, блог, "гражданская"журналистика.
Illyuk N. The blogosphere as a manifestation of the "civil" ("public", "people") journalism // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 4. Part 1. - P. 223-229.
This article discusses the basic characteristics of the blogosphere as a determinant of information-communicative (the reason for determining the occurrence of the phenomenon), the modern Ukrainian media space. Author selects the most characteristic blogosphere 's factors, influencing the formation of optimum standards of media education in our country. Blogging's functions considered as a manifestation of the "civil" ("public", "people") journalism.
Key words: media education, global education space, blogosphere, blog, a "civic" journalism.
Поступила до редакщ 22.09.2012р.
