CC BY
20Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 4. Часть 1.С.114-119.
ЕЛ 4. ЭТИКА ЖУРНАЛИСТА [РАВОВЫЕ ВОПРОСЫ СМИ
УДК [070.13+343.346.8] (477)
Медiабезпека в свiтлi ст. 171 Кримшального кодексу Украши:
дискусiйнi аспекти
Василик Л. 6.
У статтг аналгзуеться дгевгсть вказаног статт1 вукрагнському гнформацШному простор1, узагальнюються випадки гг правозастосування, робляться висновки щодо р1вня мед1абезпеки, висловлюються пропозицИ стосовно виршення проблеми.
Ключовi слова: мед1а-право, мед1абезпека, криминальна/административна в1дпов1дальтсть, правочинство.
Одшею з важливших умов для шдготовки майбутшх журнашспв та роботи практиюв ЗМ1 е добре знання медiа-законодавства, адже це забезпечуе належне ви-конання ними професшних обов'язкiв та е гаранпею медiабезпеки. Серед законодав-чих норм на особливу актуальшсть заслуговуе ст. 171 Кримшального кодексу Украши, яка регулюе проблему перешкоджання професiйнiй дiяльностi журналiста. На жаль, на практищ вона застосовуеться нечасто, через що в середовищi ЗМ1 И називають «мертвою». Дмитро Чоповський, адвокат 1нституту масово! шформацп, пiдкреслюе: «Широко! практики застосування ще! статтi в Укра1ш практично немае. Кримiнальнi справи за щею статтею порушуються рiдко, а якщо й порушуються, то переважно виннi особи не несуть реального покарання. Набагато частiше за перешкоджання журнашстськш дiяльностi осiб притягують до адмшютративно! вiдповiдальностi, або квалiфiкують ди винних осiб за абсолютно iншими статтями Кримiнального кодексу. Як показуе юридична практика, така ситуацiя бшьшою мiрою пов'язана не з бажанням правоохоронних органiв створити якiсь перешкоди в дiяльностi журналiстiв, а зi зви-чайною необiзнанiстю слiдчих зi специфiкою правового регулювання журналютсько! дiяльностi» [3]. С й iнша думка, яку озвучують медiа-дослiдники: владi не випдно по-казувати реальну статистику перешкоджань законнiй професiйнiй дiяльностi ЗМ1 з огляду на И репутащю у мiжнародних колах, тож ця проблема замовчуеться i офiцiйно майже не коментуеться, а самий правозахист журналiстiв згiдно ст. 171 КК Украши практично не ведеться. «Залишаеться проблемою застосування на практищ 171 статп Кримшального кодексу Украши щодо перешкоджання журналютськш дiяльностi. ТСК розглянула кiлька фактiв, коли журналiсти постраждали при виконаннi сво1х професiйних обов'язюв, але 171 стаття Кримiнального кодексу не була застосована до нападниюв», - наголошують фахiвцi [1].
Актуальшсть. Тож окреслена нами медiа-проблема заслуговуе на ширшу артикуляцiю, тим бшьше в свiтлi останньо! статистики, адже за даними 1М1 цьо-
Медiабезпека в свiтлi ст. 171 Кримшального кодексу Украши..
го року у травнi зафiксовано значне зростання кшькосп випадкiв порушення прав журналiстiв: втричi збiльшилася кiлькiсть перешкоджань журналiстам виконувати сво1 професiйнi обов'язки в порiвняннi з минулим мiсяцем i склала 15 випадкiв, що бiльше за вс попереднi мiсяцi 2012 р. разом узяп.
Останнi дослiдження iз вказано! проблематики проводяться в основному в аспект правових питань ЗМ1, а це працi Т. Приступенко, О. Кузнецово1, В. 1ванова, значну практичну цiннiсть становлять видання журналiстських органiзацiй, матерiали тренiнгiв та семiнарiв для ЗМ1. У них аналiзуються правовi аспекти свободи слова в Укра1ш, однак згадана стаття з погляду проблемних моментiв щодо 11 правоза-стосування об'ектом спещального аналiзу не ставала. Тож мета нашого дослiдження
- проаналiзувати сшрш моменти у 11 трактуваннi та вказати на 11 недолiки й потребу доопрацювання, особливо в свгтт новiтнiх мас-медiйних тенденцiй. Завдання роботи
- видшити спiрнi моменти у трактуванш ст. 171 КК Укра1ни, проаналiзувати типовi випадки 11 правозастосування, виокремити правовi аспекти, вирiшення яких могло б покращити ситуацiю з медiабезпекою саме згiдно ще1 статп.
По-перше, наголосимо, що ст. 171 КК Украши е досить загальною. У нш вiдсутня юридична квалiфiкацiя таких понять, як «журналют», «законна професшна дiяльнiсть журналюнв», «перешкоджання професшнш дiяльностi журналюнв». Тож у випадку конкретного правочинства за цiею статтею розгляд справи вимагатиме грунтовного аналiзу медiйного законодавства, зокрема законiв «Про шформащю», «Про друкованi засоби масово1 шформацп (пресу)», «Про iнформацiйнi агентства», «Про державну тдтримку засобiв масово1 шформаци та соцiальний захист журналюнв» та iн. Пере-важно, щоб не заглиблюватися у всi щ правовi тонкощi, працiвники правоохорон-них структур нерiдко обирають простiший шлях. Так, в Укра1ш щодо розслщувань випадкiв перешкоджань роботi ЗМ1 переважно порушувалися справи за ст. 296 КК Украши (хутганство), за ст. 125 КК Украши (тшесш ушкодження), за ст. 173 Кодексу про адмшютративш правопорушення (дрiбне хутганство). Висловлювалися за-певнення, що справи можуть переквалiфiкувати, але цього не вщбувалося. Загалом процесуальнi строки дуже стисл^ слiдчi перевантаженi справами, багато з них не розумдать в ушх нюансах специфiки журналютсько1 дiяльностi та не знають осо-бливостей медiа-законодавства, тож все це в комплекс формуе значнi перешкоди у правозастосуванш ст. 171 КК Украши. На жаль, журналюту в Укра1ш доводиться буквально боротися за порушення справи саме по вказанш статп.
Не випадково медiа-дослiдник Оксана Романюк пропонуе виписати критери, якими керуються правоохоронцi при порушеннi справи за 171 ст.: «Напевно, це треба зробити разом з 1нститутом масово1 шформацп, щоб юристи, медiа-юристи (...) виписали цi критери, щоб це стало своерщно1 iнструкцiею, наприклад, для прокуратур, коли вони думають, чи порушувати 1м статтю за цiею справою чи ш (...) я хочу зрозумiти, чому в одних випадках Генпрокуратура або прокуратура порушуе по 171-й, а в шших, де я ч^ко бачу перешкоджання, i не лише я, а й медiа-юристи, не порушуеться» [7]. Зокрема, той факт, що за минулий рш було порушено лише 3 справи за 171 ст., вона вважае свщченням безкарноси.
По-друге, наголосимо й на такому аспекта норми статтi стосуються безпосеред-ньо журналiстiв, дiяльнiсть яких на пiдставi трудових чи шших договiрних вiдносин оформлена з редакщею певного ЗМ1 i якi збирають та готують iнформацiю для цього видання. Тож якщо автор нештатник, якщо вiн лише стажуеться i офiцiйно не оформив сво1 трудовi стосунки з виданням, то у нього практично не буде шансу отримати
зaхиcт та випaдок порушення його прaв. Прaвозaхиcт 3a щею cтaттею ycклaднюe й те, що профеciйний cтaтyc жyрнaлicтa до цих пiр точно не визтачений зaконaми Укрaïни. З огляду m поширення в cьогоднiшньомy iнформaцiйномy cередовищi ^a^ тики фрiлaнcy це спонугае поcтaвити питaння: чи зможе 3axœrara ця cтaття прaво нa iнформaцiю вiльних жyрнaлicтiв вiдповiдно й чи мaють шaнc нa зaхиcт сво1'х прaв блогери, громaдянcькi жyрнaлicти?
З шшого боку, жyрнaлicт може виявитися прaцiвником електронного 1нтернет-ресурсу, cтaтyc яких поки що зaконодaвчо теж не врегyльовaний, тож зaхиcт його прaв знову ж тaки може roCTara перед зaгрозою. Ha жaль, в yкрaïнcькомy прaвочинcтвi e тaкi приклaди. Тaк, 4 трaвня при викотанш редaкцiйного зaвдaння був побитий фотогрaф портaлy Tochka.net Вiтaлiй Лaзебник, aле прaвоохоронцi не визнaли його жyрнaлicтом, оcкiльки вiн прaцюe та caйтi, i cпрaвy 3a ст. 171 КК Укрaïни порyшyвa-ти вщмовилися.
Тaкож трaпляютьcя випaдки, коли шциденти з жyрнaлicтaми вiдбyвaютьcя в момент, коли вони не перебyвaють та службу проте cтaючи витадковими cвiдкaми вaжливих подiй, безумовно, нaмaгaютьcя ïx виcвiтлити. У випaдкy протидп цим cпробaм винига-ють порушення, яю потiм вкрaй не бaжaють розглядaти у площинi ст. 171 КК Укрaïни. Тaк, у березш цього року в позaробочий чac було побито cпiвзacновникa вcеyкрaïнcькоï прaвовоï гaзети «Дорожнiй контроль» Роcтиcлaвa Шaпошнiковa - кримiнaльнy cпрaвy порушено не зa ст. 171, a зa ч. 2 ст. 186 КК Укрaïни (погрaбyвaння).
По-третe, як ми уже нaголошyвaли, ст. 171 не дae чiткого трaктyвaння, що тaке <«a-коннa профеciйнa дiяльнicть жyрнaлicтa», нaвiть не подaeтьcя зрaзкa перелшу тaкиx видiв дiяльноcтi. Це знову ж тaки cтворюe знaчнi трyднощi у ïï прaвозacтоcyвaннi.
По-четверте, кримiнaльнa cпрaвa може бути порyшенa не проти вcix керiвникiв, a лиш проти тих, хто пiдпaдae шд визнaчення «cлyжбовa оcобa» (це визтачення таво-диться у ст. 364 КК Укрaïни: особи, якi постшно aбо тимчacово здiйcнюють фyнкцiï предсгавниюв влaди, a тaкож зaймaють постшно aбо тимчacово нa пiдприeмcтвax, в ycтaновax aбо оргaнiзaцiяx незaлежно вщ форми влacноcтi поcaди, пов'язaнi з вико-нaнням оргaнiзaцiйно-розпорядливиx aбо aдмiнicтрaтивно-гоcподaрcькиx обов'язкiв, aбо виконують тaкi обов'язки по cпецiaльниx повновaженняx).
По-п'яте, дуже вaжко зiбрaти докaзи i довести тaкy квaлiфiкyючy ознaкy, як «по-передня змовa групи оciб»: вcтaновити, як caме вонa проxодилa, у чому вирaжaлacя. Тому прaктично не вщомо судових випaдкiв, де б п. 2 ст. 171 КК Укрaïни був зacто-cовaний.
Крiм того, додaмо, що прийняття зaконy, який прирiвняв злочини, cкоeнi проти жyрнaлicтa, до злочинiв, cкоeниx щодо прaцiвникa прaвооxоронниx оргaнiв, e позитивним моментом у медiaбезпецi. Зпдно ст. 17 Зaконy Укрaïни «Про дер-жaвнy пiдтримкy зacобiв мacовоï iнформaцiï тa cоцiaльний зaxиcт жyрнaлicтiв», вiдповiдaльнicть зa cкоeння злочину проти жyрнaлicтa при виконaннi ним поcaдо-вих обов'язкiв aбо перешкоджaння його професшнш дiяльноcтi прирiвнюeтьcя до вiдповiдaльноcтi зa cкоeння тaкиx же дш проти прaцiвникiв прaвооxоронниx оргaнiв. Це зaзнaчено у ст. 345 КК Укрaïни «Погрозa aбо нacильcтво проти прaцiвникa прaво-охоронного оргaнy». Проте бyвae, що нa прaктицi зaконодaвcтво не дie. Haприклaд, жyрнaлicти нерщко cтaють об'eктaми нaпaдy пiд чac мacовиx зaxодiв, коли питaння ix iдентифiкaцiï з боку прaвооxоронцiв вiдбyвaeтьcя не одрaзy (зa поясненням керiвникa прес-служби УМВС Володимирa Полiщyкa, мшщя не вcтигae вчacно iдентифiкyвaти жyрнaлicтa). Як нacлiдок потiм yкрaïнcькi суди вщмовляють у розглядi cпрaви зa
Медiабезпека в свптш ст. 171 Кримшального кодексу Украши..
фактом перешкоджання журналiстськiй дiяльностi через не продемонстроване тд час побиття посвiдчення журналiста (пращвникам ЗМ1 iнодi навiть не дають це зро-бити, е й випадки, коли того, що перед ними журналют, демонстративно «не бачать»). Так вiдкрито чиняться перешкоди законнш професiйнiй дiяльностi працiвникiв мас-медiа. В той час коли пращвник правоохоронних органiв, що постраждав пiд час масових акцiй, навiть якщо вш був не у формi, захищений судом i законом за вщповщною статтею, то журналiсту цього захисту добитися складно. Аналiтики вiдзначають: «Юристи, якi опiкуються захистом медiа в судових справах, констату-ють, що у випадку з журналiстами вш рiшення в кримiнальному процесi виносяться на користь шдсудного, який стверджуе, що не знав, що перед ним журналют, тому 171 стаття Кримшального кодексу Украши не застосовуеться» [7].
Тож врештi маемо наступи показники: так, на 2010 р. Генпрокуратура тдтвердила вирок лише в однш справi, коли суд присудив 850 грн. штрафу на пiдставi ст. 171 КК Украши, вш iншi були або закритi, або скасоваш, або переквалiфiкованi на шшу статтю, або знаходяться на розгляд^ або порушники амнiстованi. I лише три злочини протягом 2011 р. розслщувано та направлено до суду за ст. 171 КК Украши за умисне перешкоджання професшнш дiяльностi журналюта [7]. Це при тому, що украшська ситуащя щодо медiабезпеки, на жаль, залишаеться проблемною. Так, наприкшщ 2011 р. Незалежна медiа-профспiлка Укра1ни повiдомила, що випадки перешкоджання професшнш дiяльностi ЗМ1 стали традицшними - 1х зафiксовано 250, особливо тсля останнiх президентських виборiв почастiшали iнциденти, пов'язанi iз засто-суванням фiзичноl сили проти представниюв ЗМ1, зокрема з боку правоохоронщв. Бiльшiсть з них залишаються безкарними. Три порушеш кримiнальнi справи за ст. 171 - це, за нашими шдрахунками, лише 1,2 % вщ ушх зафiксованих 1М1 випадюв. I уже вiд початку року зафшсовано 38 випадкiв застосування сили проти журналюпв та ще десятки випадюв тиску, залякування, цензури й шших способiв перешкоджання виконанню 1'хшх професiйних обов'язкiв, - заявила юрист Незалежно1 медiа-профспiлки Юка Гаврилова [8].
По-шосте, нерiдко правозахист за ст. 171 КК Украши ускладнюе й те, що знач-ну частину правопорушень проти ЗМ1 скоюють тi, хто мав би захищати закон -пращвники мшщи. 1х використовують для того, щоб порушувати права ЗМ1 на доступ до публiчноl шформаци. Практично, при розглядi таких правопорушень довелося б порушувати кримшальш справи в середовищi самих правоохоронцiв, що руйнуе репутащю МВС. Тому, мабуть, на сьогодш немае жодного резонансного випадку, коли б мшцюнер був покараний, хоча б дисциплшарно, не кажучи вже про ст. 171. Речник УМВС Володимир Полщук визнае, що з 2000 р. проти представниюв ЗМ1 було скоено близько 1200 злочишв, з яких лише 2 % пов'язаш саме з журналiстською дiяльнiстю [8]. Керiвник проектiв МФЖ Олiвер Маш-Керль вважае, що лише цих цифр достатньо для того, щоб МВС провело масштабш перевiрки i показово покарало винних. Вш коментуе: «Я гадаю, якщо журналюти були атакованi й побитi мшщею, це, однозначно, мае потягти за собою покарання. Важливо, що суспшьство може поважати мшщю лише тод^ коли мiлiцiя сама поважае закон i показуе, що вона не е над законом, а вщповщно, е сама караною за порушення закону» [8].
По-сьоме, трапляеться, що навт притягнених до кримшально1 вщповщальносп за ст. 171 КК Украши амнютують. Так, наприклад, 8 серпня 2006 р. Калшшський районний суд Донецька визнав винним охоронця одше1 з приватних фiрм у скоенш злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК, а саме у безшдставнш та протизаконнш
заборош кореспонденту «П'ятого каналу» проводити вiдеозйомку. Та, враховуючи ряд обставин, винiс постанову про застосування до пiдсудного Закону про амшспю. Аналогiчно завершився процес у справi екс-вiце-мера Одеси Вахтанга УШрп, якого звинувачували за вказаною статтею. Чиновник, який 11 червня 2011 р. вдарив телерепортера, а також погрожував шшим журналютам тстолетом, супроводжуючи свою лайку стршяниною в повiтря, був визнаний винним, проте до нього була застосована амшстш. Загалом вже саме доведення до суду таких справ, а тим бшьше винесення справедливого обвинувального вироку - радше виняток, шж правило.
I, врештi, наголосимо й на такому: з огляду на слабку дieвiсть медiа-законодавства у нас так i не стали звичними прецеденти, якi б сприймалися масовою свiдомiстю як норми поведiнки щодо ЗМ1. Укра!нське суспiльство ще не призвича!лося до того, що представник ЗМ1 перебувае пiд захистом закону i перешкоджання його дiяльностi може передбачати кримшальну вiдповiдальнiсть.
Висновок. Тож з огляду на проведений аналiз медiабезпеки в свiтлi ст. 171 помiчаемо цiлий ряд проблемних моменпв. Окремi медiа-законодавчi норми в контекст новiтнiх iнформацiйних тенденцiй (фрiлансенство, блогерство, грома-дянська журналiстика, Iнтернет-журналiстика) вже не вщповщають журналiстським реалiям, потребуючи коригування. Зокрема, вважаемо, спецiального роз'яснення для правоохоронцiв потребуе не лише ст. 171 КК Укра!ни, а й Закони «Про друковаш ЗМ1 (пресу) в Укра!ш», «Про шформащю». Вимагае ретельного правового врегулювання статус фрiлансерiв, блогерiв, журналiстiв он-лайн видань. Мас-медiа мають надавати якнайбшьшо! публiчностi випадкам тиску на журналiстiв та добиватися ретельного розслщування усiх порушень !хшх прав, незалежно вiд того, чи е журналют штатним пращвником зареестрованого ЗМ1. Варто створювати прецеденти, як формувати-муть думку про те, що порушення проти журналюта е злочином, адже це порушення проти свободи слова. Слiд активно мошторити ситуацiю щодо дiевостi ст. 171 КК Украши. Важливо не стшьки домагатися прийняття нових декларативних законiв, а примусити дiяти ri, якi вже iснують. Вiдповiдно й для самих журнатспв не завадять треншги з медiабезпеки за 171 ст., оскшьки це удосконалило б навички вiдстоювання ними сво!х прав. Загалом дiеве iнформацiйне законодавство е правовим фундаментом побудови розвинутого шформацшного суспiльства, яке вiдповiдатиме стандартам мiжнародного права, законодавству €С та Ради Свропи, тож досягнення цього мае стати прюритетним як для самих журналюив, так i для медiа-дослiдникiв.
У перспективi подальшого дослiдження ще! теми, як i iнших, що стосуються медiа-законодавства, допомагатимуть усвщомленню проблеми, вирiшенню спiрних моменпв, !х коригуванню щодо правового трактування та проведенню кращого пра-возахисту працiвникiв ЗМ1, а загалом - сприятимуть бiльшiй медiабезпецi.
Список л^ератури
1. Звiт тимчасово! слщчо! комюи Верховно! Ради Укра!ни з питань розслщування випадюв цензури у засобах масово! iнформацi!, тиску на свободу слова в Укра!ш та перешкоджання законнш професiйнiй дiяльностi журналiстiв [Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// www.poryad.com/?p=11317
2. Кримiнальний кодекс Укра!ни. - Ст. 171, Ст. 296.
3. Оскарження вiдмови в порушенш кримiнально! справи за ст. 171 КК Укра!ни [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://h.ua/story/265592/
MeAia6e3neKa в свiтлi ст. 171 Кримшального кодексу Укра'ши..
4. Правовий самозахист журналiстiв. Практичний посiбник з юридичного за-хисту працiвникiв ЗМ1 в Укра!ш. - К.: Геопринт, 2003. - 106 с.
5. Приступенко Т.О. Теорiя журналютики: етичнi та правовi засади дiяльностi засобiв масово! шформаци : навч. посiб. / Т.О. Приступенко. - К.: Знання, 2011. - 351 с.
6. Романюк О.М. Заручники шформаци: Посiбник з безпеки укра!нських журналiстiв / О.М. Романюк. - К.: Таю справи, 2007. - 167 с.
7. Стенограма засщання Мiжвiдомчоl робочо! групи з ан^зу стану додержан-ня законодавства про свободу слова та захист прав журналюпв [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/ 23356.html
8. Укра!нських журналiстiв тепер б'ють частiше [Електронний ресурс] // Режим доступу: // http://www.radiosvoboda.org/content/article/24400141. html
Василик Любовь. Медиабезопасность в свете ст. 171 Уголовного кодекса Украины: дискуссионные аспекты. // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» -2012. - Т.25 (64). - № 4. Часть 1. 114-119.
В статье анализируется действенность указанной статьи в украинском информационном пространстве, обобщаются случаи ее правоприменения, делаются выводы относительно уровня медиабезопасности, высказываются предложения по решению проблемы.
Ключевые слова: медиа-право, медиабезопасность, криминальная /административная ответственность, правоведение.
VasylykLybov. Media security in light of Art. 171 of the Criminal Code of Ukraine: debatable aspects. // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 4. Part 1. - P. 114-119.
This article analyzes the effectiveness of the said article in the Ukrainian information space, summarizes the cases of law enforcement, conclusions about the level media security, their position on the problem.
Key words: media law, media security, criminal/administrative responsibility, justice administration.
Поступила до редакци 24.09.2012 р.
