CC BY
318Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.3-8.
РОЗД1Л 1. СОЦ1АЛЬНА КОМУН1КАЦ1Я I СТРАТЕГИ II РОЗВИТКУ
УДК 007:304:070(076)
ЗМ1 В СИСТЕМ1 СОЦ1АЛЬНИХ КОМУН1КАЦ1Й Артамонова 1.М.
Донецький нац1ональний ун1верситет, м. Донецьк, УкраГна
Стаття присвячена аналiзу теоретичних та прикладних засад, що склалися в укратськш наущ для гармоншного розвитку журналiстики в системi сощальних комуткацш.
Ключовi слова: ЗМ1, ЗМК, сощальт комуткаци, теорiя сощальних комуткацш, методологiя сощальних комуткацш.
Наука про сощальш комушкацп, на вщ]шну вщ шших галузей гумаштарного знания, знаходить свш об'ект насамперед у дшсносп, а саме у досвщ засобiв масово! шформацн i породжуваних ними iдеях. Вiдомо, що рiвm абстрагування вiд емпiрики можуть бути рiзними у кожиiй дослщницькш ситуацн, так само як широким бувае i дiапазои оцiиок конкретних явищ - вiд безумовного визнання до категоричного неприйняття. Проте подолання досвiду мае чiтко окреслеиi межк наука про журналiстику iснуе завдяки преш, телебаченню, радiо, а тепер вже й 1нтернету, наука охоплюе тiльки тi грат, в яких ддать самi засоби масово! шформацп. Далi починаеться або безпредметне мудрування, або ж ми вступаемо на територда шшо! науково! дисциплiни. Так питання ставлять у загальному плат, залишаючи поза межами мiркувань i якiсть теоретичних розробок, i зршсть практики, И достатнiсть для породження свiжих i глибоких концепцiй.
Об 'ектом досл1дження е обгрунтування необхщносп розробки теорн та методологи нового напряму - соцiальнi комушкацп. Предметом до^дження виступають системнi особливостi цього напряму, як дозволяють виокремити як спшьш для всiх ЗМ1 та ЗМК ознаки, так i типолопчш, i профiльнi вiдмiнностi. Поняття про систему засобiв масово! iнформацi! передбачае, що кожен з и елеменпв мае характеристики, притаманнi також й шшим !! елементам, що е актуальною проблемою нашо! науки. Об'ект i предмет пiдкреслюють новизну, а також теоретичну / практичну значущ1сть цього дослщження.
У сучаснiйсоцiальнiй ситуацн практика ЗМ1 виявилася смiливiшою та розумшшою за теорiю: вона рашше вiдгукнулася на лавиноподiбне наростання трансформацш. За останнi роки професiйнi щеологн, органiзацi! ЗМ1, методики працi зазнали глибинних модифiкацiй, трансформацiй, аж до полярно! змши прiоритетiв. Цi процеси вiдбувалися спонтанно, без опертя на хоч скшьки-небудь
ясно виражеш системш шдгрунтя. На наш погляд, проблема не зводиться ш до завершення „перехщного перiоду ", нi до оргашзаци ринку масово! шформаци. Необхiдно на початку аналiзу проблеми з'ясувати, i це е метою нашого дослщження, наскiльки сучаснi засоби масово! шформаци здатнi на автотрофний саморозвиток та наскшьки вiн е доцiльним iз соцiального та професiйного поглядiв.
Новi укра!нсью соцiальнi реали, на наш погляд, сприяють розквiту методологи нового напряму соцiальних комунiкацiй завдяки можливост виявляти, спiввiдносити, зiставляти, приймати нов^ полярнi i навiть екстравагантнi, за звичними мiрками, ще!. До того ж в активний обш включилися погляди зарубiжних аналiтикiв, що перебували рашше за залiзною завiсою.
Оскшьки наука про соцiальнi комушкаци за сво!м змiстом багатогранна, охоплюе вс аспекти життя суспiльства, то й дослщження И мае бути комплексним i проводитися у тому чи^ i на засадах фшософи, антропологи, пол^ологи, соцюлоги, культурологи, психологи, фшологи, iнформатики, комунiкативiстики, загально! теори масово! комушкаци тощо - широкого спектру гумаштарних, природничих i технiчних наук. Зарубiжнi теорi! журналiстики кiнця Х1Х - початку ХХ ст. для сучасно! Укра!ни - це не день вчорашнш, а сьогоднiшнiй, можливо, навiть завтрашнiй. Тут доцiльно згадати, як писав Е. Гусерль, „...европейсью нацi! можуть бути ворож одна однш, проте вони мають все ж своерщне всепроникне духовне спорщнення, що переборюе нацiональнi вiдмiнностi... Вони - (народи. - I. А.) духовш едносп" [3, 39]. Вони створюють „европейську наднащю". Пам'ятаючи про те, що справжня теорiя завжди мiстить у собi загальнозначущi ютини, ми водночас не повиннi забувати, що теорiя, система теоретичних щей, у тому чи^ i в сощальних комунiкацiях, не усвiдомлюеться, не розумiеться у повнiй мiрi сво!м часом.
За останнi роки кшьюсть i рiзноманiтнiсть комунiкацiйних теорiй ютотно збiльшилася. Однi теорi! намагаються пояснити функщонування комунiкацiйних систем та !хнш вплив на суспiльство в цшому (В. 1ванов, В. Рiзун, О. Холод). Iншi трактують використання i роль теорiй мас-медiа як на рiвнi iндивiда, так i на рiвнi суспiльства (В. Буряк, Г. Почепцов, З. Партико). Теорiя медiа стае поступово бiльш-менш самостшною сферою суспiльно-науково! думки. Рушiйними силами теоретизування у сферi соцiально! комушкаци були i залишаються пошуки вщповщей на актуальнi питання про потенцшш позитивнi риси i вади медiатехнологiй, форми !хнього контролю або регулювання, а також про те, як медiа можуть служити демократичному i мультикультурному суспiльству.
Комунiкацiя - явище унiверсальне, !! змiст i форма е предметом дослщження багатьох наук сощально-гумаштарного, природничо-наукового та технiчного ци^в. До того ж „процес комушкаци складний, вiн включае спостереження ... на етат збору фактiв, аналiз фактiв i !х обробку. передачу факпв . i отримання результату, що сигналiзуе про досягнення певно! мети" [8, 6-13]. Саме цими чинниками можна пояснити таку пильну увагу до комушкаци з боку представниюв рiзних наукових напрямiв. Теорiя комунiкацi! - одна з найбшьш перспективних галузей сучасного наукового знання [9; 4; 6]. Тому, як ми вважаемо, назрiла потреба у розробщ теорi! та методологi! сощальних комушкацш, що iнтегруе та узагальнюе досягнув результати наукових дослiджень у сферi комунiкацi!. Але при цьому треба
розум^и, що „теорн та концепцi! масово! комунiкацi! не повиннi навiювати жах або викликати опташзм, !х завдання - служити iнструментом розумiння та ефективного використання технолоп!" [2, с. 4].
Для цього наущ про сощальш комунiкацi! необхiдно виробити базовi уявлення про себе, про свое призначення, про сучасний стан, перспективи розвитку, тобто усвщомити себе цшюним, системним утворенням. Для аналiзу вшх цих явищ та !хнiх причин, що виникають у рiзних сощально-юторичних умовах, необидно, на нашу думку, звертатися до таких форм та метсдов, яю враховують i традицшш, i новi тенденцi! у поширенш комунiкацiйних засобiв iнформацi! у житп та науцi, що !х вивчае. Однак перш тж перейти до виокремлення базових дослiдницьких парадигм, зазначимо такий важливий методолопчний момент. Необхщно виробити такий погляд i такий теоретичний пiдхiд, при якому журналютика була б органiчною складовою системи сощальних комунiкацiй.
Ключове значення для сучасносп мають новацi!, дiйсно зумовлеш атрибутами журналiзму глобального столiття з його електронною технолопею i поглядами на права й iнтерактивнi можливост рiзних учасникiв iнформацiйного процесу. Таю новацн вносять суттевi змiни у традицшш уявлення про статус сощальних комушкацш та аудиторн, з чим не можна не рахуватися, як не можна шнорувати i факти замщення чи доповнення застарiлих концепцш i термiнiв у науцi про ЗМК !хшми новими модифiкацiями.
Наявшсть рiзних теорiй, змагання декiлькох концепцш, що спираються на загальний понятiйно-категорiальний апарат, завжди свiдчить про широту можливостей для науково! думки, про свободу вщ iдейного монополiзму. Подiбним чином в особливих, специфiчних методолопчних засадах мають потребу життепрояви преси, радiо, телебачення i особливо нового виду системи засобiв масово! шформацп - iнтернет-ЗМI та телекомунiкацiйних мереж. Адже традицiйного виокремлення теорiй середнього рiвня, спецiальних теорiй для цих цшей недостатньо, тому що ми маемо справу з вщмшностями в природi цих явищ, а не в !хшх видових ознаках. При цьому необхщним е не просто плюралiзм думок у межах цшсно! парадигми, а спiвiснування рiзних концепцш одного й того ж феномену, побудованих на рiзних методологiчних засадах. Кожна з безлiчi концепцiй формуеться у певному науково-пiзнавальному контекстi. З цього погляду обгрунтовано звучать закиди дослiдникам засобiв масово! iнформацi! у недостатньому, слабкому засвоенш найновiшого матерiалу з iнших гуманiтарних дисциплiн i кардинальних iдей, що виникають „по сусщству": 5ГШж тим тiльки тсдо, коли будуть фундаментальнi працi теоретиюв, якi враховують досягнення у сумiжних галузях... теоретико-журналiстськi дослiдження отримають значно мщшший фундамент" [7, с. 42].
Така лопка мiркувань неминуче приведе нас до необхiдностi мiждисциплiнарних дослщжень та включення до них соцюлогн, комунiкативiстики, iнформацiологi!, психологi!, етнологi!, економши, полiтологi!, культурологi!, журналiстики, тобто вшх складових соцiальних комунiкацiй. До кола дослщжуваних та обговорюваних питань можуть входити як п, що поеднують теорiю соцiальних комунiкацiй з сумiжними дисциплiнами, так i тi, що пов'язаш з захистом
теоретичного базису ще! науки вщ „дефолту" шляхом розвитку !! власних фшософсько-методолопчних основ. Пошуки мiждисциплiнарного пiдходу допомагають у теоретичному полi соцiальних комунiкацiй виправляти дисбаланси та координувати розбiжностi мiж тими чи шшими концепцiями i методами, щоб звести !х до загально! мети - визначення гумаштарних ресурсiв i функцiй комунiкацi! та iнформацi! у сучасному свiтi. Отже, цi науки можуть юнувати як единий комплекс теори соцiальних комунiкацiй, а поеднуватися вони будуть навколо соцiально-свiтоглядного, цившзованого розумiння !! сутi. Такий тдхщ уможливлюе бiльш конкретне вивчення диверсифшацшного впливу ново! медiатехнiки на рiзнi сфери суспiльно-культурно! дiяльностi [1].
При цьому щея системно!, внутрiшньо! едносп теорi! може бути розкрита в !! зiставленнi з iншими формами осягнення та засвоення свiту, а також з шшими сферами та рiвнями наукового знання (iсторiя журналютики, журналiстська критика, емпiричнi дослiдження та рекомендаци тощо).
I тому можна наголосити, що сьогоднi назрiла необхщшсть розробки системного уявлення про методолопю дослiдження соцiальних комунiкацiй. Ми вщчуваемо i спостерiгаемо недостатню розробленiсть теоретичних питань соцiальних комунiкацiй у сферi гуманiтарних дисциплiн, якi сьогоднi переходять на новий стутнь розвитку. При цьому принципово важливо розумiти, що наука про сощальш комунiкацi! - це едине, системно оргашзоване цше.
Поява iнтернету стала чи не найважлившою подiею у свiтi за останш двадцять рокiв. Комунiкацiйна система кардинально змшилася. Але сьогоднi онлайновi ЗМ1 не просто викликали трансформащю у системi ЗМ1, а й спровокували появу нових теоретичних проблем.
Доволi зримо це проявляеться у спробах вщмови вiд „доктрини об'ективносп", „чотирьох моделей преси", створених у США у минулому столоть Натомiсть пропонуються новi пiдходи до вивчення та типолопзацл ЗМ1, принципiв !хнього регулювання, дерегулювання та ре-регулювання у рiзних сощально-юторичних контекстах, а також впливу на щ контексти технофiльських, неолiберальних, постмодершстських та iнших новомодних iдей. Посилюеться критика монополiзацi! iнформацiйного капiталу, устремлшня до суцiльно! комерцiалiзацi! ЗМ1 та виховання з !хньою допомогою не свщомих громадян демократичного суспiльства, а поюрних споживачiв стандартизовано! продукцi! шформтоварно! маси. Зростае негативне ставлення до шнорування неоднозначних наслiдкiв впливу комп'ютерно! технiки на менталiтет та спошб життя користувачiв i особливо на молодь. Проте вщроджуеться пильний штерес до iдеологiчних чинникiв у дiяльностi ЗМ1, до дискурсiв i фреймiв, яким завдяки формуеться контент. Серед нових тенденцш можна також виокремити захоплення семiотичними концепцiями, за допомогою яких здiйснюеться дослiдження причин та особливостей брендизаци бiзнесу та культурно-суспшьного життя, що потрапляють пiд уплив рекламно-знакових мов.
Набув значущосп соцюкультурний пiдхiд, згiдно з яким масовi комунiкацi! не вiддзеркалюють реальнiсть, а творять !!, виступаючи у ролi генератора ново! соцiальностi. Комунiкацiя при цьому - це базовий сощальний процес управлiння, що формуе сощальний час i простiр, створюе щнносп, мету й орiентири для
культури повсякденностi. Такi уявлення характернi для сучасно! европейсько! фiлософсько! i культуролопчно! традицi! в основному постмодернiстського i постструктуралiстського напрямiв.
Велику увагу у розвинених кра!нах придiляють проблемам нових електронних технологш, масштабним змiнам !хнього впливу на долю людства. Наголошуеться, що велика кiлькiсть iнформацiйних засобiв потребуе нових парадигм для виршення актуальних завдань розвитку iнтернет-ЗМI. При цьому звучать застереження щодо збереження морально-етичних цiнностей i виховання до них вщповщального ставлення - якосп, якi важко зберегти саме в штернеть
Серед системних характеристик 1нтернету е його децентрацiя, ризомнiсть, гшертекстуальшсть, iнтерактивнiсть, конвергентнiсть, що не дозволяе окреслити будь-яю кордони, контури, тобто визначити поля та !хшх агентов (П. Бурдье), а взаемоперетинання рiзних полiв е наслiдком iнтеграцiйних процешв, властивих iнформацiйному суспiльству. Крiм того, актуальносто набувае питання, як комушкативний простiр 1нтернету модифiкуватиме модуси поведшки, цiнностi, настанови у соцiумi.
Отже, у нове медшне середовище 1нтернету виявляються включеними рiзнi типи сощальних комунiкацiй, у тому числi i масовi. Оскiльки основнi ресурси вщкрито для всiх, 1.Д. Фомiчова робить висновок, що вс вони е випадками масово! комунiкацi!, а 1нтернет е засобом тако! комунiкацi!. Ц висновки дають дослiдницi змогу заявити: „1нтернет-ЗМ1, будучи частиною ЗМ1 як роду масово! комушкацп, мають набiр ознак, притаманних рiзним елементам дано! комушкацп: комушкатор -це професшний журналiст, включений у корпорацiю; змют переважно присвячений соцiуму, багатотемно та багатожанрово; канал вiдрiзняеться перiодичнiстю випуску шформацп, технiчною та змiстовною загальнодоступшстю, передбачае свободу часу та мюця користувача iнформацi!, розрахований на iндивiдуальне використання; аудиторiя/користувачi мають усi властивост маси; дiяльнiсть цих ЗМ1 веде до рiзного роду соцiальних ефектов, що проявляються як в однократному акт комунiкацi!, так i в результат дiяльностi в певний перюд" [5, с. 34].
У. Еко, пропонуючи точно визначити метод аналiзу масових комунiкацiй, доходить такого принципово важливого висновку: "При вивченнi масових комушкацш, коли зводиться воедино рiзнорiдний матерiал, можна i потрiбно, спираючись на мiждисциплiнарнi зв'язки, вдаватися до рiзноманiтних методiв, вiд психологi! до соцюлогп та стилiстики, але послщовно i цiлiсно вивчати цi явища можна тшьки у тому випадку, коли теорiя i аналiз масових комушкацш становить один з роздшв - причому найважливiших - загальну семiологiю" [10, с. 89]. Фшософ веде мову про те, що система масово! комушкацп обов'язково повинна аналтоично дослщжуватися в контекстi !! знакового виразу.
До засобiв масово! комушкацп вш причислюе кiно, пресу, телебачення, радiо, тижневики ротапринтiв, комшси, рекламу, рiзнi види пропаганди, легку музику, масову лтоературу. Учений резонно говорить i про необхiднiсть виявлення "загально! пiдкладки", оскiльки на певному еташ розвитку суспiльства "те рiзне, що е в характерi та дп таких засобiв комунiкацi!, як газета, кшо, телебачення або комшс, вiдходить на другий план порiвняно з тим, що в них е загального" [10, с. 87].
Усе це, безперечно, вщноситься до сощальних комушкацш, тобто до 3aco6iB зв'язку мiж людьми для поширення та прийняття iнформацiï, об]шну нею. I це мае як теоретичне, так i практичне значення, оскiльки можна осмисленiше поглянути на перебш процесiв у конкретних засобах масовоï комyнiкацiï, узагальнити досвiд, виявити ефективнiшi методи роботи.
Список л^ератури
1. Артамонова I. М. 1нтернет-ЗМ1 як нова парадигма теорп укра'шсько' журналютики /
I. М. Артамонова // Сощальш комушкацп сучасного св1ту: матер1али першо' м1жнар. конф. (Запор1жжя, 19-20 лютого 2009 р.). - Запор1жжя, 2009. - С.44-47.
2. Бакулев Г. П. Массовая коммуникация: Западные теории и концепции: [уч. пособие для студентов вузов] / Г. П. Бакулев. - М.: Аспект Пресс, 2005. - 176 с.
3. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия / Э. Гуссерль. - М.: Прогресс, 1987.
- 387 с.
4. Кв1т С. М. Масов1 комушкацп: [тдручник] / С. М. Квт - К: Киево-Могилянська академ1я, 2008. - 156 с.
5. Маклюэн М. Галактика Гуттенберга: Становление человека печатающего / Маршалл Маклюэн.
- М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005. - 496 с.
6. Партико З. В. Теор1я масово' шформацп та комушкацп: [навч. поЫб]. / Зиновш Партико. - Льв1в: Афша, 2008. - 292 с.
7. Прохоров Е. П. Теория журналистики и проблемы ее развития в перспективе демократической трансформации / Е. П. Прохоров // Вестник Московского ун-та. Сер. Журналистика. - М., 2001.
- № 3. - С.41-46
8. Р1зун В. В. Проблеми i перспективи розвитку журналютсько' осв1ти в Укра'ш початку XXI столтя / В. В. Р1зун // Науков1 записки ^статуту журналютики. - К., 2004. - Т. 16. - С. 6-13.
9. Р1зун В. В. Розвиток науки про масову комушкащю в ^ститут журналютики Ки'вського нащонального ушверситету 1м. Т. Шевченка / В. В. Р1зун // Сощальш комушкацп сучасного св1ту: науково-теоретичний зб1рник. - Запор1жжя, 2009. - С.8-12.
10. Эко У. Отсутствующая структура: введение в семиологию / Умберто Эко. - СПб.: Петрополис, 1998. - 432 с.
Артамонова И.М. СМИ в системе социальных коммуникаций // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). -№4. Часть 1. - С.3-8.
В статье рассматриваются в теоретическом и прикладном ключе особенности гармоничного развития журналистики в системе социальных коммуникаций.
Ключевые слова: СМИ, СМК, социальные коммуникации, теория социальных коммуникаций, методология социальных коммуникаций.
Artamonova I.M. Mass-media in the system of sozial communications // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P. 3-8.
The article examines peculiarities of harmonic development of journalism in the system of social communications from theoretical and applied perspectives.
Key words: Mass- media, social communications, theory of social communications, methodology of social communications.
Поступила до редакцИ' 29.06.2011 р.
