CC BY
47
Орипнальн дослщження AW vj'aj г_Ь' г rnj г
Original Researches Мнфектология
УДК 611-018.5:616.36:616-022.36 МОРОЗЛ.В., АНДРОСОВА О.С.
Внницький нашональний медичний унверситет ¡м. М.1. Пирогова, кафедра ¡нфекшйниххвороб
ОКСИДАТИВНИЙ СТРЕС У ХВОРИХ i3 ВЫНФЕКЩеЮ
Резюме. У робот вивчено частоту та глибину ураження печнки у хворих з синдромом набутого iмуноде-0i^ry людини залежно в 'щ в'1ку, стал, тривалост захворювання, впливу високоактивноi антиретров'ру-сно'1 терапи (ВААРТ).
Виявлено, що у хворих i3 ВIЛ-iнфекцiю з Ill ступенем гепатотоксичност пщ впливом ВААРТбльшою м/'рою виснажуеться система антиоксидантного захисту.
Ключовi слова: синдром набутого 'шунодеф'щиту людини, ВIЛ-iнфекцiя, високоактивна антиретров'ру-сна терапiя, гепатотоксичнсть.
За останне десятирiччя в УкраМ склалася складна ешдемюлопчна ситуащя, обумовлена сукупшстю еколопчних та соцiально-економiчних факторiв, що негативно вплинула на загальне здоров'я населен-ня. Масове поширення В1Л/СН1Ду — одна з голо-вних проблем сучасносп, зокрема свггово! охорони здоров'я. Це не ттьки медична, а й сощальна проблема в усьому свт та в Укра!ш, що пов'язано з вщсутшстю ефективних засобiв впливу на джерело шфекцп та специфiчних методiв профшактики. За даними ЮНЕЙДС, Украша вiднесена до краш, де спостертаються найвищi темпи поширення В1Л у бврош [2, 10].
Завдяки впровадженню високоактивно! антире-тровiрусноi' терапп (ВААРТ) В1Л-шфекщя з категори фатальних трансформована у категорш хронiчних iз невизначеним прогнозом. Застосування протягом останшх рокiв ВААРТ дозволило значно зменшити частоту розвитку найбiльш тяжких вторинних за-хворювань, що призвело до зниження смертност вiд СН1Ду в 7-8 разiв [1, 4, 17].
Водночас ВААРТ, що включае комбшацш як мiнiмум трьох препаратiв, характеризуеться зна-чною кiлькiстю небажаних явищ, зокрема гепато-токсичнiстю, яка перешкоджае адекватному лшу-ванню через постшне балансування мiж стабiльним пригнiченням реплшацп В1Л та ризиком розвитку токсичност препаратiв [3, 9, 18]. Патогенез В1Л-шфекцп, як i будь-яко! шшо! iнфекцiйноl патологи, включае два конкурентних елементи — активне по-шкодження дп В1Л та вщповщш захиснi i пристосу-вальнi реакцп органiзму [8, 11, 14]. В останш роки з'явилися повiдомлення про порушення окисно-вщ-новлювального гомеостазу у В1Л-шфшованих, що супроводжуеться iнтенсифiкацiею вшьнорадикаль-ного окислення бiомолекул та перекисного окис-лення лiпiдiв, а також порушенням системи антиоксидантного захисту (АОЗ). Виснаження систем антиоксидантного захисту спостертаеться в багатьох
В1Л-шфк:ованих, що значною мiрою пояснюеть-ся збтьшенням проявiв оксидативного стресу. При В1Л-шфекцп оксидативний стрес може бути викли-каний як перевиробництвом реактивного промiж-ного кисню, так i одночасним дефщитом антиоксидантного захисту [12, 15, 16].
На сьогодш взаемозв'язок оксидативного стресу з ускладненнями В1Л-шфекцп та прийомом анти-ретровiрусноl терапп, що включае в себе мгтохондрь альнi токсичнi i метаболiчнi ускладнення, залиша-еться до кiнця не визначеним.
Тому метою нашого дослщження стало вивчення змiн в системi АОЗ та визначення найбiльш ефективних та безпечних схем ВААРТ
Матерiали та методи досл^дження
Нами були обстеженi 120 хворих iз В1Л-iнфекцiею, якi знаходились на стацюнарному або амбулаторному облiку у Вшницькому обласному центрi профiлактики та боротьби зi СН1Дом, Кшв-ському мюькому центрi профiлактики та боротьби зi СН1Дом та Iвано-Франкiвському обласному цен-трi профiлактики та боротьби зi СН1Дом протягом 2007-2011 рр. та отримували ВААРТ Обстеженi хво-рi становили основну групу. Серед обстежених пере-важали чоловiки, яких було 85 (70,83 %), середнш вш пацiентiв — 36,67 ± 0,66 року. У контрольну групу ввiйшла 31 практично здорова особа.
Дiагноз ВIЛ-iнфекцi'i/СНIДу встановлював-ся зпдно з клiнiчною класифiкацiею стадiй В1Л-iнфекцii у дорослих та шдлпгав ВООЗ (2006). Для пiдтвердження специфiчностi результатiв — вияв-лення в сироватщ кровi антитiл до протеМв В1Л (£Р 160, gp 120, gp41) у поеднанш з антитiлами до ядерного бшка р24 — проводилося дослщження в
© Мороз Л.В., Андросова О.С., 2013 © «Актуальна шфектолопя», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
сироватш KpoBi методом iмуноблотингу. Для визна-чення рiвня BipycHoro навантаження використовува-ли систему ПЛР у реальному чаш m2000rt Instrument System фipми Abbot. Рiвень CD4 визначався за допо-могою методу проточно! цитофлюорометрп на проточному цитoметpi EPICS-XL.
Для оцшки характеру та глибини ураження пе-чiнки використовували бioхiмiчнi аналiзи, що вка-зували на розвиток цитолггичного, холестатичного, клiтиннo-печiнкoвoгo cиндpoмiв. Для oцiнки синдрому цитoлiзy визначали активнicть амшотран-сфераз — АЛТ, АСТ у сироватщ кpoвi кшетичним методом. Активнicть ЛДГ визначали ушфшованим методом Райтмана — Френкеля. Оцшка синдрому холестазу включала визначення активност ГГТ у cиpoватцi кpoвi та бiлipyбiнy i його фракцш ушфшо-ваним методом бндрассика — Грофа. При вивченш пoказникiв синдрому печшково-клп'инно! недо-cтатнocтi визначали вмют загального бiлка в сироватш кpoвi (мiкpoбiypетoвим методом), альбyмiнy, холестерину.
Для встановлення ступешв гепатoтoкcичнocтi у хворих iз ВIЛ-iнфекцieю на фoнi прийому ВААРТ застосовувалася стандартизована шкала ступешв ге-патотоксичносп, що включала в себе змшу АЛТ та АСТ: I стушнь — пiдвищення в 1,25—2,5 раза вщ вер-хньо! гpаницi норми (ВГН), II стушнь — 2,6—5 ВГН, III стушнь — 5,1-10 ВГН, IV стушнь > 10 ВГН [13].
Визначення активност супероксиддисмутази проводилося за методом Mistra та Fridovich в мо-дифшацп О.С. Брусова та сшвавт. (1976), активно-cтi каталази — за методом М.А. Королюк та сшвавт. (1988). Визначення глутатюн^-трансферази (GSH) здшснювали на cпектpoфoтoметpi Sunrise RC за методом W.G. Habig (1974), принцип якого полягае у визначенш швидкocтi ферментативного утворення GS-2,4-динiтpoбензoлy в реакцп, що каталiзye GSH з 1-хлор-2,4-диштробензолом, який мае максимум поглинання при 340 нм [5-7].
Статистична обробка отриманих результапв про-водилася за допомогою пакета програм Statistica 6.0
Таблиця 1. Розподл хворих на В1Л-Нфекцю залежно вд наявност СНЩ-1ндикаторних захворювань та показниюв цитол'тичного синдрому
% *р = 0,01
Чоловки (n = 85) Жжки (n = 35)
■ П1двищений piBeHb трансфераз
■ Нормальний р1вень трансфераз
Рисунок 1. РозподЛ хворих i3 В1Л-1нфекц1ею за рiвнем трансфераз та статтю
з використанням параметричних i непараметричних метoдiв оцшки отриманих результапв.
Ушм 120 хворим, шфшэваним вipycoм iмyнoде-фiцитy людини, призначалася ВААРТ, що включала прийом не менше шж трьох пpепаpатiв iз piзними ме-ханiзмами дИ. Вiдпoвiднo до схем терапп 100 хворих (83,33 %) отримували 2 препарати з групи нуклеозид-них iнгiбiтopiв оборотно! транскриптази (НIЗТ) та 1 препарат iз групи ненуклеозидних iнгiбiтopiв оборотно! транскриптази (НШЗТ), 20 пащенпв (16,67 %) отримували шшу схему, що включала 2 препарати з групи ШЗТ та 1 препарат iз групи iнгiбiтopiв протеази (In). За цими схемами вш 120 хворих отримували ШЗТ.
Результати досл^джень та Тх обговорення
Анaлiз poзпoдiлy пацieнтiв за статтю залежно вщ piвня трансфераз установив, що як серед чоловшв, так i серед жiнoк чacтiше зycтpiчaлиcя особи з шдви-щеним piвнем АЛТ та АСТ (рис. 1). Так, шдвищений piвень трансфераз був виявлений у 55 (64,71 %) чоло-втв та у 19 (54,28 %) жшок.
Нaйвищi показники трансфераз шд впливом ВААРТ зaфiкcoвaнo в пащенпв, якi кoiнфiкoвaнi ВI Л/В ГС та ВШ/CMV. Нaйнижчi — у пащенпв iз такими СНIД-iндикaтopними захворюваннями, як токсоплазмоз та герпетична шфекшя. У вшх пашен-
ХЛоказники Опор-\^ тунютичш\ шфекцм АЛТ (Од/л) АСТ (Од/л)
До терапп 3 мюяц 6 м1сяц1в До терапп 3 мюяц 6 мюящв
ВГВ (n = 10) 44,77 ± 8,01 70,46 ± 16,23 81,95 ± 17,36 47,78 ± 9,86 83,00 ± 23,02 88,00 ± 20,76
ВГС (n = 63) 59,85 ± 4,98 79,20 ± 7,47 92,47 ± 8,85* 80,33 ± 12,02 88,07 ± 7,70 107,52 ± 12,34
Toxo (n = 8) 32,16 ± 3,31 52,00 ± 6,71 68,21 ± 14,77* 56,78 ± 15,70 57,59 ± 10,96 87,15 ± 19,75
CMV (n = 9) 67,10 ± 14,59 68,64 ± 11,72 97,93 ± 18,81 59,21 ± 6,91 88,73 ± 16,22 106,20 ± 19,34*
HSV1/2 (n = 6) 39,50 ± 4,79 37,17 ± 2,22 54,33 ± 9,58 53,17 ± 2,23 62,33 ± 12,99 69,83 ± 14,61
Tbc (n = 24) 45,63 ± 7,82 67,35 ± 12,14 81,28 ± 12,91* 50,72 ± 10,33 64,39 ± 9,58 80,77 ± 12,36
Примтки: * — р < 0,05 — м 'ж групами хворих '¡з В1Л-1нфекц1ею; ВГВ — в1русний гепатит типу В; ВГС — в1русний гепатит типу С; Toxo — токсоплазмоз; CMV — цитомегалов'рус; HSV — герпесв'русна ¡нфекц1я; Tbc—туберкульоз.
Таблиця 2. Розподл хворих iз В1Л-1нфекц1ею на тл'1 прийому ВААРТ за вмстом у сироватц кров1 катала-зи, супероксиддисмутази та глутат'юн^трансферази
Показники в сироватц KpOBi Здоровi особи (n = 31) XBopi з ВШ-шфекфею (n = 120)
До початку лiкування Через 6 мiсяцiв вщ початку лiкування
Каталаза, ммопь/хв-мп 4,80 ± 1,54 2,08 ± 0,62* 1,64 ± 0,53**
Супероксиддисмутаза, вщн.од. 2,00 ± 0,56 1,00 ± 0,49* 0,75 ± 0,38**
Гпутатюн^-трансфераза, мкмопь/хв-мп 750,00 ± 120,25 1428,00 ± 285,21* 771,67 ± 254,44**
Примтки: * — р < 0,0001 — р1зниця в1ропдна пор1вняно з групою здорових осб; ** — р < 0,05 — р1зниця в1ропдна м'ж показниками до початку ВААРТ та даними через 6 м'сяц'в вд початку ВААРТ.
TiB незалежно вщ СНЩ-шдикаторного захворюван-ня спостерталась тенденция до шдвищення трансфе-раз. Уш XBopi, KpiM хворих i3 токсоплазмозом, мали шдвищеш вихщш рiвнi трансфераз.
Найбiльш яскраво цитолгтичний синдром був ви-ражений у хворих iз ВIЛ-iнфекцieю на тл ХГС. Так, показник АЛТ збiльшувався в 1,5 раза через 6 мюящв вiд початку ВААРТ порiвняно з вихiдними даними (табл. 1).
У В1Л-шфшованих хворих iз цитомегаловiрусною iнфекцieю показник АСТ збшьшувався в 1,8 раза через швроку вiд початку лiкування.
При одночасному шфшуванш В1Л/туберкульо-зом також спостер^алося пiдвищення рiвня трансфераз, а саме рiвень АЛТ у данш групi хворих зрiс в 1,8 раза через 6 мюящв вщ початку ВААРТ порiвня-но з аналопчним показником до терапп. Найнижчi показники трансфераз спостерiгалися в груш обсте-жених хворих iз ВIЛ-iнфекцieю на тлi герпетично! шфекцп.
Показники оксидативного стресу визначали до початку прийому ВААРТ та через 6 мюящв лшуван-ня. Отримаш даш дозволили встановити, що рiвнi каталази та супероксиддисмутази у хворих iз В1Л-iнфекцieю були у 2,3 та 2 рази вщповщно нижчi вiд аналогiчних показникiв у здорових оаб (табл. 2). У
той же час рiвень глутатюн^-трансферази був ви-щим в 1,9 раза в груш хворих порiвняно зi здоро-вими.
Прийом ВААРТ супроводжувався зниженням до-слiджуваних показникiв. Так, рiвнi каталази та супероксиддисмутази в пашенпв iз В1Л- шфекшею через 6 мiсяцiв терапп зменшилися в 1,3 раза, а рiвень глутатiон-S-трансферази — в 1,8 раза.
У хворих iз кошфшуванням В1Л/ВГС та В1Л/ВГВ мало мюце бiльш значне виснаження антиоксидант-них ферментативних систем. Так, до початку ВААРТ умют каталази у хворих iз кошфекшею В1Л/ВГС був нижчий в 1,5 раза порiвняно з хворими з моно-iнфекцieю В1Л, супероксиддисмутази — в 1,9 раза, а рiвень глутатiон-S-трансферази — в 1,2 раза вщпо-вiдно (табл. 3).
Дещо менша рiзниця спостер^алася в групi хворих, кошфшованих В1Л/ВГВ, у яких рiвень каталази в 1,2 раза, супероксиддисмутази — в 1,5 раза був мен-шим, шж у групi хворих iз моноiнфекцieю. Через 6 мюяшв вiд початку терапп бiльш значне виснаження ферменпв антиоксидантного захисту спостерпалося в групi хворих з коiнфекцieю В1Л/ВГС.
Установлена залежнiсть мiж показниками оксидативного стресу та ступенями гепатотоксичность Найбшьш виражене виснаження антиоксидантних
Таблиця 3. Розподл хворих iз В1Л-1нфекц1ею залежно вд показниюв оксидативного стресу
Показники сиpoватцi кpoвi Xвopi ^^^ Каталаза, ммоль/хв ■ мл Супероксиддисмутаза, вiдн.oд. Глутатюн-в-тран-сфераза, мкмоль/хв ■ мл
Здоровi особи (n = 31) 4,80 ± 1,54 2,00 ± 0,56 750,00 ± 120,25
XBopi з моноЫфек-цieю В1Л (n = 47) До початку ВААРТ 2,41 ± 0,65 1,33 ± 0,50 1543,93 ± 267,18
Через 6 мюящв вщ початку ВААРТ 2,05 ± 0,34** 0,98 ± 0,30* 815,48 ± 218,21*
XBopi з кoiнфекцieю В1Л/ВГС (n = 63) До початку ВААРТ 1,71 ± 0,30 0,72 ± 0,26 1327,19 ± 267,55
Через 6 мюящв вщ початку ВААРТ 1,19 ± 0,28* 0,48 ± 0,17* 745,26 ± 169,44*
XBopi з кошфекшею В1Л/ВГВ (n = 10) До початку ВААРТ 1,95 ± 0,28 0,91 ± 0,22 1438,59 ± 211,08
Через 6 мюящв вщ початку ВААРТ 1,55 ± 0,33* 0,59 ± 0,12* 865,78 ± 208,45*
Примтки: * — р < 0,001 — р1зниця в1рогдна мж показниками до початку ВААРТ та даними через 6 мся-Ц1в вд початку ВААРТ; ** — р < 0,05 — р1зниця в1рогдна м'ж показниками до початку ВААРТ та даними через 6 м1сяц1в вд початку ВААРт.
Таблиця 4. Розподл хворих iз В1Л-1нфекц1ею залежно вД показниюв оксидативного стресу та ступен1в гепатотоксичност
Показники Здоровi особи (n = 31) Ступеш гепатотоксичност
1(n = 47) II (n = 28) III (n = 23) IV (n = 1)
Каталаза, ммоль/хв-мл 4,80 ± 1,54* 1,75 ± 0,54 1,59 ± 0,52 1,17 ± 0,06** 1,10
Супероксиддис-мутаза, вщн.од. 2,00 ± 0,56* 0,92 ± 0,37 0,83 ± 0,75 0,49 ± 0,14** 0,39
Гпутатюн-S- трансфераза, мкмоль/хв-мл 750,00 ± 120,25 794,71 ± 262,21 746,67 ± 145,03 737,00 ± 281,43 721,24
Примтки: * — р < 0,0001 — р1зниця в1рогщна пор1вняно з групою здорових ос 'б; ** — р < 0,01 — р1зниця в1рогщна мж р1зними ступенями гепатотоксичност'1.
ферменпв спостер^алося у хворих iз III ступенем ге-патотоксичность Так, показник каталази при III сту-пеш був нижчим вщ аналопчного показника у здорових ошб в 4,1 раза та у хворих iз I ступенем — в 1,5 раза. Рiвень супероксиддисмутази також вiдрiзнявся вiд даного показника у здорових ошб та в пащенпв iз I ступенем гепатотоксичност в 4 рази та в 1,9 раза вщповщно (табл. 4).
Вщмшностей рiвня глутатiон-S-трансферази у хворих iз рiзним ступенем гепатотоксичностi зна-йдено не було. Так, рiвень цього ферменту у хворих iз I ступенем гепатотоксичностi перевищував анало-гiчний показник у здорових ошб в 1,1 раза, що може свщчити про компенсаторнi механiзми оргашзму ВIЛ-iнфiкованих.
При вивченнi закономiрностей показниыв оксидативного стресу та схем ВААРТ установлено, що рь вень глутатюн^-трансферази був вищий в 1,2 раза у хворих, яы приймають схему ВААРТ, що базуеться на двох препаратах ШЗТ та одному Ш (табл. 5).
При встановленш взаемозв'язку мiж показни-ками антиоксидантного захисту та конкретними препаратами виявлено, що найбшьше система ан-тиоксидантного захисту виснажувалася на тлi при-
тлi ВААРТ, що включала HeBipaniH, piBeHb каталази був в 1,6 раза меншим, нiж при лшуванш i3 засто-суванням схеми з лопiнавiром/ритонавiром. А piBeHb супероксиддисмутази в пащенпв, у схемах ВААРТ яких був нeвipапiн, в 1,9 раза менший, нiж при при-йомi нeлфiнавipу.
Як видно з табл. 6, бтьш сприятливими щодо по-казникiв антиоксидантного захисту були схеми на основi нeлфiнавipу.
Висновки
1. Установлено, що в переважно! бшьшос-тi (61,67 %) хворих iз ВIЛ-iнфeкцiею незалежно вiд статi спостерлаеться ураження пeчiнки у ви-глядi вираженого синдрому цитолiзу. У груш хворих iз пiдвищeним piвнeм амiнотpансфepаз в 1,5 раза частше виявлялися пацiенти з III клМчною стадiею захворювання.
2. Пepeбiг ВШ-шфекцп супроводжуеться ви-снаженням системи антиоксидантного захисту, що бiльшою мipою спостертаеться у хворих iз III ступенем гепатотоксичносп, при цьому piвнi каталази та супероксиддисмутази е нижчими вщповщно в 1,5 та 1,9 раза поpiвняно з подiбними у пащенпв iз I сту-пенем.
йому схем ВААРТ, яы включали нeвipапiн. Так, на Таблиця 5. Показники оксидативного стресу пД впливом р1зних схем ВААРТ у хворих ¡з В1Л-1нфекц1ею
Показники Схеми ВААРТ Каталаза, ммоль/хв ■ мл Супероксиддисмутаза, вщн.од. Глутатюн^-трансфера-за, мкмоль/хв ■ мл
2 Н1ЗТ + 1 НН1ЗТ (n = 100) 1,46 ± 0,29 0,75 ± 0,41 759,46 ± 228,56*
2 Н1ЗТ + 1 1П (n = 20) 1,50 ± 0,37 0,81 ± 0,64 877,59 ± 245,12*
Примтка: * — р < 0,05 — мж групами хворих на ВIЛ-¡нфекц¡ю.
Таблиця 6. Розподл хворих ¡з В1Л-шфекц^ю залежно вД показниюв оксидативного стресу пД впливом рзних препаратв ВААРТ
Показники Схеми ВААРТ Каталаза, ммоль/хв ■ мл Супероксиддисмутаза, вщн.од. Глутатюн^-трансфера-за, мкмоль/хв ■ мл
Ефавiренц 1,45 ± 0,26* 0,65 ± 0,12* 759,35 ± 234,85
Невiрапiн 1,15 ± 0,21* 0,48 ± 0,08* 742,35 ± 276,29
Лопiнавiр/ритонавiр 1,87 ± 0,32* 0,87 ± 0,13* 813,24 ± 245,76
Нелфiнавiр 1,75 ± 0,19* 0,91 ± 0,12* 890,19 ± 291,44
Примтка: * — р < 0,0001 — мж групами хворих на В1Л-шфекцю.
3. Бшьш iстотнi змiни антиоксидантного захисту рееструються на тлi застосування схем ВААРТ, що включають невiрапiн, при цьому вщбуваеться зни-ження вмюту каталази та супероксиддисмутази вщ-повщно в 1,6 та 1,8 раза порiвняно зi схемою з лош-навiром/ритонавiром.
Список лiтератури
1. Гепатотоксичность у больных ВИЧ-инфекцией, получавших высокоактивную антиретровирусную терапию /
B.Г. Канестри, А.В. Кравченко, Н.Ю. Ганкина [и др.] // Эпидемиология и инфекционные болезни. — 2006. — № 6. —
C. 31-34.
2. Глобальный доклад: Доклад ЮНЭЙДС о глобальной эпидемии СПИДа, 2012. — Режим доступа: ИИр://'№№и!. unaids.org/globalreport/default_ru.htm
3. Запоражан В.Н. Клиническое значение показателей тиолдисульфидной системы при ВИЧ-инфекции / В.Н. За-порожан, И.И. Бокал, В. В. Костюшов // Журнал АМН Украши. — 2008. — Т. 14, № 4. — С. 175-187.
4. Кравченко А.В. Усиленные ритонавиром ингибиторы протеаз ВИЧ в составе схем первой линии антиретровиру-сной терапии / А.В. Кравченко, В.Г. Канестри, Н.Ю. Ганкина [и др.] // Эпидемиология и инфекционные болезни. — 2010. — № 3. — С. 22-27.
5. Макаревич О.П. Методика определения супероксид-дисмутазы / О.П. Макаревич, П.П. Голиков //Лабораторное дело. — 1983. — № 6. — С. 24-27.
6. Медицинские лабораторные технологии: справочник / Под ред. А.И. Карпищенко. — СПб.: Интермедика, 2002. — 600 с.
7. Метод определения активности каталазы/М.А. Ко-ролюк, Л.И. Иванова, И.Г. Майорова [и др.]//Лабораторное дело. — 1988. — № 1. — С. 16-19.
8. Нагоев Б.С. Состояние системы перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы у больных ВИЧ-инфекцией / Б.С. Нагоев, Ж.Х. Сабаничева // Терапевтический архив. — 2007. — № 12. — С. 70-72.
9. Побiчнi реакцИ антиретровiрусних nреnаратiв / С.В. Комар, К.А. Посохова, О.П. Вкторов [та т.]// Укра-
Мороз Л.В., Андросова О.С.
Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова, кафедра инфекционных болезней
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС У БОЛЬНЫХ С ВИЧ-ИНФЕКЦИЕЙ
Резюме. В работе изучена частота и глубина поражения печени у больных с синдромом приобретенного иммунодефицита человека в зависимости от возраста, пола, длительности заболевания, влияния высокоактивной антиретровирусной терапии (ВААРТ). Установлено, что у больных с ВИЧ-инфекцией с III степенью гепатотоксичности под влиянием ВААРТ в большей степени истощается система антиоксидантной защиты.
Ключевые слова: синдром приобретенного иммунодефицита человека, ВИЧ-инфекция, высокоактивная антиретровиру-сная терапия, гепатотоксичность.
гнський медичний часопис. — 2009. — № 2(70), III/IV. —
C. 136-144.
10. Покровская А.В. Факторы, влияющие на течение ВИЧ-инфекции / А.В. Покровская // Эпидемиология и инфекционные болезни. — 2010. — № 3. — С. 60-63.
11. Посохова К.А. Корекцiя гепатотоксичног дП антире-тровiрусних засобiв за допомогою ентеросорбенту ентерос-гель /К.А. Посохова, В.Г. Нжолаев, О.О. Шевчук [та т.]// Мистецтво лшування. — 2011. — № 3. — С. 81-83.
12. Apostolova N. Mitochondrial toxicity in HAART: an overview of in vitro evidence / N. Apostolova, A. Blas-Garcia, J.V. Esplugues // Curr. Pharm. Des. — 2011. — Vol. 17. — P. 2130-2144.
13. Dieterich D. Drug-indused liver injury assotiated with the use of nonnucleoside reverse-transcriptase inhibitors /
D.T. Dieterich, P.A. Robinson, J. Love // Clinical Infectious Diseases. — 2004. — Vol. 38 (Suppl. 2). — P. 80-90.
14. Glesby M.J. Oxidant Stress in HIV-infected women from the women's interagency HIV study/M.J. Glesby, D.R. Hoover, F. Raiszadeh //Antivir. Ther. — 2009. — Vol. 14(6). — P. 763769.
15. HIV-1 control after transient antiretroviral treatment initiated in primary infection: role of patient characteristics and effect of therapy / C. Goujard, I. Girault, C. Rouzioux [et al.]// Antiviral therapy. — 2012. — Vol. 17. — P. 1001-1009.
16. Oxidative Imbalance in HIV-1 Infected Patients Treated with Antiretroviral Therapy / A. Mandas, E.L. Iorio, M.G. Congiu [et al.] // Journal of Biomedicine and Biotechnology. — 2009. — Vol. 2009. — P. 1-7.
17. Soriano V. Antiretroviral drugs and liver injury / V. Soriano, M. Puoti, P. Garcia-Gasco [et al.]//AIDS. — 2008. — Vol. 22. — P. 1-13.
18. Ультрастуктура печени и уровень митохондри-альной ДНК при сочетании ВИЧ-инфекции и гепатита С: отсутствие признаков повреждения митохондрий на фоне высокоактивной антиретровирусной терапии / M. Matsukura, F. Chu, M. Au [et al.] // AIDS. — 2008. — P. 1226-1229.
Отримано 02.09.13 D
MorozL.V., Androsova O.S.
Vinnytsya National Medical University named after M.I. Pyrogov, Department of Infectious Diseases, Vinnytsya, Ukraine
OXIDATIVE STRESS IN PATIENTS WITH HIV-INFECTION
Summary. In the study we investigated the frequency and depth of liver injury in patients with acquired immunodeficiency syndrome, depending on age, sex, duration of disease, effects of highly active antiretroviral therapy (HAART). It is found that in patients with HIV-infection with the III degree of hepato-toxicity, antioxidant defense system is more depleted under the influence of HAART.
Key words: acquired immune deficiency syndrome, HIV-infection, highly active antiretroviral therapy, hepatotoxicity.
