CC BY
29
Оригшальж дослiдження
Original Researches
УДК 616-076:616.36-002:616.98:578.828В1Л
МОРОЗЛ.В.1, МЕЛЬНИК Т.О.12, МАТКОВСЬКИЙ I.A.1,2
1 Вiнницький нацюнальний медичний унверситет iM. M.I. Пирогова
2 КЗ «Внницький обласний центр профлактики та боротьби 3i СН1Дом»
ВИЗНАЧЕННЯ ЮЛЬЮСНОГО ВМЮТУ HBSAG У СИРОВАТЦ KPOBi niA ЧАС КОМПЛЕКСНОГО МОЫТОРИНГУ ХРОНiЧНОГО ГЕПАТИТУ В У В^ЧНФ^ОВАНИХ пАцieнтiв
Резюме. У робот подано результати вивчення юльюсного вмсту НВвАд у па^ентв з ^нфек^ею В1Л/ хрончний гепатит В у зiставленнi з наявнютю/вщсутнютю ДНК в'русу гепатиту В та рiвнем аланiнамiно-трансферази в кровБуло встановлено, що у хворих iз поеднаною iнфекцieю ВIЛ/хронiчний гепатит В, як отримують лiкування, в'щсутн'ють ДНК в'русу гепатиту В вiрогiдно пов'язана iз зниженням р'тня НБэАд, особливо iз збльшенням тривалост лiкування. При зiставленнi з показником аланнамнотрансферази було виявлено, що рiвень НБэАд суттево збльшений лише в па^енпв, як не отримують противiрусного лiкуван-ня та мають показникаланiнамiнотрансферази, вищий за норму. Отже, кльксне визначення сироватково-го НБэАд можна вважати вiрогiдним додатковим критерiем для мониторингу лiкування хворих на ^нфек^ю ВIЛ/хронiчний гепатит iз застосуванням нуклеоз(т)идних iнгiбiторiв зворотноI транскриптази. Ключовi слова: коiнфекцiя ВIЛ/хронiчний гепатит В, юлькюний вм'ют НБэАд, ДНК вирусу гепатиту В, нуклеоз(т)идн/ iнгiбiтори зворотно!' транскриптази.
Вступ
Поширенють хрошчного вiрусного гепатиту В у свь Т становить 350—400 млн ошб (за даними ВООЗ, 1,49 на 100 тис. населення). В Украш, за ощночними даними, рiвень шфГкування населення вiрусом гепатиту В (НВУ) становить 2—7 % [11]. В1Л-шфекщею уражеш понад 33 млн ошб на планетГ, тодi як в Укра!ш зарее-стровано понад 200 тис. [1] В1Л-шфшэваних та хворих на СН1Д. У зв'язку зi сптьшстю шлямв передачi В1Л та гепатиту В, домшуванням статевого шляху дедалГ актуальшшим стае питання кошфекци В1Л/хрошчний гепатит В (В1Л/ХГВ).
Рiвень HBsAg е вГдображенням транскриптивно! активносп ковалентно замкнено! ДНК (cccDNA). Вiн е важливим маркером, що не лише виявляе шфь кування, але може також застосовуватись у прогно-зуванш клiнiчних наслГдшв та результатiв лiкування ХГВ [3, 9, 16].
Доступна на сьогодш терашя ХГВ мае забезпечити такий стутнь пригнiчення вiрусу, що призведе до ре-мiсií за бiохiмiчними показниками, покращення псто-логiчних показниыв та запобiгання ускладненням [7]. 1деальним кiнцевим показником е вiрусологiчна вГд-повiдь на лiкування — ДНК НВУ в сироватщ кровi не виявляеться, а також зникнення HBsAg та сероконвер-сп, що, однак, нечасто досягаеться при застосуванш сучасних препаратiв для лiкування вГрусного гепатиту В. Припинення виявлення HBsAg у сироватщ кровГ до початку цирозу асощюеться з покращенням прогнозу, зниженням ризику розвитку цирозу [15, 17].
Зникнення HBsAg у пацГентГв Гз HBеAg-негатив-ним ХГВ, якГ отримують лГкування нуклеоз(т)идни-ми ГнгГбГторами зворотно! транскриптази (Н1ЗТ), спостерГгаеться протягом перших 4—5 роив терапГ! [2, 8, 17].
У хворих Гз кошфекщею В1Л/ХГВ вГдбуваеться взаемний вплив вГрусГв. З одного боку, Гмунодефь цит призводить до збшьшення вГрусного наванта-ження НВУ, що, у свою чергу, шдукуе фГброз або веде до реактивацГ! вГрусу гепатиту В, а з шшого боку, вГдновлення ГмунГтету може призвести до розвитку тяжкого захворювання печГнки [14, 18]. Як зазначалось рашше, вагомим для монГторингу ХГВ та прогнозування наслГдшв лГкування е кГлькГсне визначення сироваткового HBsAg поряд Гз рГвнем ДНК НВУ, як вказано в провГдних мГжнародних рекомендацГях [8, 15]. Однак питання монГторингу рГвшв сироваткового HBsAg у хворих на ХГВ, якГ отримують терапГю нуклеоз(т)идними ГнгГбГторами зворотно! транскриптази, а надто у хворих Гз кошфекщею В1Л/ХГВ, вивчалось менше [10].
Тому метою даного дослГдження було визначення динамГки вмГсту HBsAg у сироватщ кро-вГ хворих на кошфекщю В1Л/ХГВ пГд впли-вом високоактивно! антиретровГрусно! терапи (ВААРТ).
© Мороз Л.В., Мельник Т.О., Матковський I.A., 2014 © «Актуальна шфектолопя», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Таблиця 1. Динам!ка piBHiB HBsAg (МО/мл) у сироватц кров1 хворих ¡з ко1нфекц1ею В1Л/ХГВ пд впливом ВААРТ (yci р < 0,001)
Наявшсть ДНК HBV(n = 58) XBopi на В1Л/ХГВ до лiкування Н1ЗТ XBopi на В1Л/ХГВ на лiкуваннi Н1ЗТ < 6 Mic. XBopi на В1Л/ХГВ на лiкуваннi Н1ЗТ > 6 Mic.
ДНК HBV-позитивн (n = 31) 26941,6 ± 6758,7 22852,3 ± 3420,7 18920,3 ± 2750,7
ДНК HBV- негативнi (n = 27) 5378,5 ± 757,2 4432,3 ±725,5 3490,3 ± 706,1
Таблиця 2. Рвн HBsAg (МО/мл) у сироватц кpовi па^ен^в ¡з В1Л/ХГВ ^¡нфек^ею залежно вд бюхiмiчноí активност (вС р < 0,001)
Групи хворих АЛТ < N (n = 38) АЛТ > N (n = 20)
XBopi на В1Л/ХГВ до л^вання Н1ЗТ 19087,6 ± 6898,9 34097,3 ± 5128,5
XBopi на В1Л/ХГВ на лкуваны Н1ЗТ < 6 Mic. 5233,2 ± 1126,0 11800,4 ± 2495,3
XBopi на В1Л/ХГВ на лкуваны Н1ЗТ > 6 Mic. 3263,2 ± 1001,9 8157,9 ± 1835,8
Матерiали та методи
У дослщження було включено 58 пащенпв i3 кош-фекщею В1Л/ХГВ, яы перебували на диспансерному облщу в КЗ «Вшницький центр профилактики та бо-ротьби 3i СН1Дом», серед яких 56,9 % становили чоло-вiки та 43,1 % — жшки. Середнiй вк: обстежених пащ-ентiв становив 35,70 ± 1,42 року, серед них 33 (56,9 %) чоловiки вшэм 38,70 ± 1,25 року та 25 (43,1 %) жшок вшэм 31,60 ± 1,29 року.
Уа пацiенти були розподiленi на три групи: хво-рi на В1Л/ХГВ, якi не отримували лiкування, хво-рi на В1Л/ХГВ, якi отримували лшування менше 6 мiс., та хворi на В1Л/ХГВ, якi отримували лшуван-ня понад 6 мю. Середня тривалiсть лiкування в групi хворих, якi отримували лiкування менше 6 мюящв, становила 4,3 ± 0,3 мiсяця, а в групi хворих, якi отримували лiкування понад 6 мюящв — 24,8 ± 3,7 мiсяця.
Дiагноз ВIЛ-iнфекцiя було встановлено на шд-ставi наявносп антитiл до В1Л i3 проведенням по-дальшо! верифшацп методом iмуноферментного аналiзу та виявлення В1Л у плазмi кровi методом полiмеразноI ланцюгово! реакцп (ПЛР), клiнiчних та ешдемюлопчних даних. Дiагноз ХГВ було встановлено на пiдставi визначення HBsAg, ДНК HBV методом ПЛР, клшчних та ешдемюлопчних даних. Додатково було проведено тестування кровi хворих на антитша до HCV та HDV для того, щоб виключити з дослщження пацiентiв, iнфiкованих iншими парен-теральними гепатитами.
Хворi, якi входили до груп лiкування, отримували нуклеоз(т)идш iнгiбiтори зворотно! транскриптази, що входили в схеми ВААРТ iз подвшною активнiстю щодо В1Л та ХГВ, а саме: тенофавiр (TDF) + емтрицитабш (FTC).
Усiм хворим було здшснено: кiлькiсне визначення HBsAg (МО/мл), наявносп ДНК HBV (МО/мл), рiвня (АЛТ) (Од/л). Кiлькiсне визначення HBsAg у сироватщ кровi виконувалось методом iмунохемi-люмшесценцп за допомогою тест-системи HBsAg Architect Kit (6C36) компанп Abbott Laboratories iз
використанням автоматичного аналiзатора Architect (чутливiсть — 0,05 МО/мл). Визначення ДНК HBV проводилось методом ПЛР iз використанням тест-системи «АмплиСенс® HBV-FL» за допомогою сис-теми ПЛР у реальному чаш Bio-Rad iQ-5 (чутли-вiсть — 50 МО/мл). Визначення активносп АЛТ проводилось кiнетичним методом за допомогою автоматичного бiохiмiчного аналiзатора Vitalab Flexor (референтне значення — до 41 Од/л).
Статистична обробка отриманих результатiв проводилась за допомогою пакета програм Statistica 6.0 iз використанням параметричних i непараметричних ме-тодiв оцiнки отриманих результат.
Результати
Згiдно з отриманими нами результатами (табл. 1), до л^вання визначався вiрогiдно вищий рiвень HBsAg в ошб iз наявнiстю ДНК HBV у сироватщ кровь Даний показник був у 5 разiв вищий, шж у хворих iз кошфекщею, у кровi яких не було виявлено ДНК HBV. Така тенденщя зберкалася й пiд час лшування: особи, у кровi яких визначалась ДНК HBV, мали в 5,1 та 5,4 раза вищий рiвень HBsAg порiвняно iз тими, у кого ДНК HBV не визначалась, через 6 мюящв та у строки понад 6 мюящв вщповщно.
Проведення терапи iз застосуванням Н1ЗТ призво-дило до поступового зниження сироваткового рiвня HBsAg в обох групах. Так, серед ДНК HBV-позитивних осiб даний показник зменшився в 1,17 та у 1,42 раза через 6 мюящв та в строки понад 6 мюящв в1д початку лшування вщповщно. Ще бiльш суттеве зниження рiвня HBsAg спостерiгалося в ДНК HBV-негативних хворих — у 1,21 та 1, 54 раза.
Наступним кроком нашого дослщження було визначення рiвнiв HBsAg у сироватцi кровi хворих iз коiнфекцiею залежно вiд бiохiмiчноI активностi (табл. 2).
Встановлено, що сироватковий рiвень HBsAg був вiрогiдно вищим у груш хворих iз початковою шдвищеною бiохiмiчною активнiстю, незважаючи на лшування (р < 0,001). Так, на початку лшуван-
ня вш був вищим в 1,7 раза, при лшуванш менше 6 мюящв — у 2,2 раза та при лшуванш понад 6 мюя-цiв — у 2,5 раза.
Обговорення результат
Шсля проведених дослщжень i3 визначення кiлькiсного рiвня сироваткового HBsAg, ДНК HBV та рiвня АЛТ у хворих на кошфекцш В1Л/ХГВ встановлено, що серед ДНК HBV-позитивних па-цieнтiв визначаеться вiрогiдно вищий (р < 0,001) середнш показник сироваткового HBsAg порiвняно iз ДНК HBV-негативними хворими як на початку, так i впродовж терапи'. Даний результат подiбний до того, що був отриманий Р. Marcellin et al. щодо В1Л-негативних хворих на ХГВ [15]. Тобто бшьший термiн лiкування iз застосуванням Н1ЗТ за умови вiдсутностi ДНК вiрусу гепатиту В у кровi характе-ризуеться бiльш низькими рiвнями сироваткового HBsAg iз тенденцieю до сероконверси за HBsAg [6, 10, 18].
Отримаш результати додатково шдтверджують-ся даними табл. 2, у якш показано, що сироватковi рiвнi HBsAg доцiльно зiставляти з показником АЛТ: у пащенпв iз рiвнем АЛТ, що перевищуе норму, визначаеться вищий середнш показник сироваткового HBsAg (р < 0,001), що вщповщае даним лггературних джерел [7, 17].
Висновки
У ДНК HBV-позитивних пащентав iз коiнфекцieю визначаеться в 5 разiв вищий середнiй показник сироваткового HBsAg порiвняно з ДНК HBV-негативними хворими.
У кошфшованих спостериаеться поступове зни-ження рiвня сироваткового HBsAg у 1,17—1,54 раза гад впливом тривало! терапй' Н1ЗТ, незважаючи на наяв-нiсть або вщсутшсть ДНК HBV.
К1льк1сне визначення сироваткового HBsAg може застосовуватись не ттьки з метою мониторингу природного перебиу ХГВ, але також i як маркер ефектив-ностi противiрусноï терапй'.
Список лiтератури
1. ВШ-шфекця в Укра1ш. 1нформацшний бюлетень. — 2014. — № 40. — С. 3-13.
2. Гепатит В и ВИЧ-инфекция: тактика ведения пациентов с коинфекцией [Электронный ресурс] / Клинический протокол для Европейского региона ВОЗ (обновленная версия) // Всемирная организация здравоохранения. — 2011. — Режим доступа к протоколу: http// www.euro.who.int/ PubRequest?language=Russian.
3. Дудина К.Р. Динамическое определение количественного содержания HBsAg в крови в сопоставлении с уровнем вирусной нагрузки у пациентов с хронической HBV-моноин-фекцией / К.Р. Дудина, О. О. Знойко, С.А. Шутько и др. // РЖГГК — 2011. — № 4. — С. 37-42.
4. Наказ МОЗ Украти № 551 «Клmiчний протокол анти-ретровiрусноï терапй' ВЫ-шфекци у дорослих та тдлтшв» вiд 12.07.2010р. — 189 с.
7. Максимов С.Л. Маркеры хронического гепатита В у больных ВИЧ-инфекцией и подходы к терапии / С.Л. Максимов, С.П. Царенко, А.В. Кравченко и др. // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. —
2010. — Т. XX, № 5. — С. 22-26.
8. Ahn H.A. Quantification of HBsAg: Basic virology for clinical practice / Edited by Sang Hoon Ahn // World Journal of Gastroenterology. — 2011. — Vol. 17(3). — P. 283-289.
9. Audsley J. Factors associated with elevated ALT in an International HIV/HBV co-infected cohort on long-term HAART/ Jennifer Audsley, Eric C. Seaberg, Joe Sasadeusz et al. //PLoS one. —
2011. — Vol. 6(11). — P. 1-7.
10. Brook G. British HIV Association guidelines for the management of co-infection with HIV-1 and hepatitis B or C virus/ G. Brook, J. Main, M. Nelson et al. // HIV Medicine. — 2010. — Vol. 11. — P. 1-30.
11. Brunetto M.R. A new role for an old marker, HBsAg / Maurizia Rossana Brunetto // Journal of Hepatology. — 2010. — Vol. 52. — P. 475-477.
12. Buti M. Quantification of hepatitis B virus HBsAg: clinical implications/Buti M., Rodríguez, Frías F., Esteban R. //Medicina Clinica. — 2012. — Vol. 138(11). — P. 483-488.
13. Emiroglu N. Viral hepatitis burden and policy directions in the European region of WHO / Nedret Emiroglu // Summit Conference on Hepatitis B and C. — 14—15 October 2010. — Brussels. — 20 p.
12. Kosi L. Five-year on-treatment efficacy of lamivudine-, tenofovir- and tenofovir + emtricitabine-based HAART in HBV-HIV-coinfected patients / Kosi L., Reiberger T., Payer B.A. et al. // Journal of Viral Hepatitis. — 2012. — Vol. 19(11). — P. 801-810.
13. Miailhes P. Impact of highly active antiretroviral therapy (HAART) on the natural history of hepatitis B virus (HBV) and HIVcoinfection: relationship between prolonged efficacy of HAART and HBV surface and early antigen seroconversion / Miailhes P., Trabaud M.A., Pradat P. et al. // Clinical Infectious Diseases. — 2007. — Vol. 45(5). — P. 624-632.
14. Mallet V. The impact of human immunodeficiency virus on viral hepatitis / Vincent Mallet, Anais Vallet-Pichard, Stanislas Pol et al. // Liver International. — 2011. — Vol. 1. — P. 135-139.
15. Marcellin P., Buti M., Gane E.J., Krastev Z., Flisiak R., Germanidis G. et al. Five years of treatment with tenofovir DF (TDF) for chronic hepatitis B (CHB) infection is associated with sustained viral suppression and significant regression of histological fibrosis and cirrhosis // Hepatology. — 2011. — 54. — 1011A.
16. Martinot-Peignoux M. The role of HBsAg quantification for monitoring natural history and treatment outcome / Michelle Martinot-Peignoux, Martine Lapalus, Tarik Asselah et al. // Liver International. — 2013. — Vol. 1. — P. 125-132.
17. Papatheodoridis G. EASL Clinical Practice Guidelines: Management of chronic hepatitis B virus infection / G. Papa-theodoridis, M. Buti, M. Cornberg et al. // Journal ofHepatology. —
2012. — Vol. 57. — P. 16-185.
18. Pol S. Management of HBV in immunocompromised patients / Stanislas Pol// Liver International. — 2013. — Vol. 1. — P. 182-187.
Отримано 05.08.14 ■
Мороз Л.В.1, Мельник Т.А.12, Матковский И.А.1 2
1 Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова
2 КУ «Винницкий областной центр профилактики и борьбы со СПИДом»
ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЛИЧЕСТВЕННОГО СОДЕРЖАНИЯ
HBSAG В СЫВОРОТКЕ КРОВИ ВО ВРЕМЯ КОМПЛЕКСНОГО МОНИТОРИНГА ХРОНИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА В У ВИЧ-ИНФИЦИРОВАННЫХ ПАЦИЕНТОВ
Резюме. В работе представлены результаты изучения количественного содержания HBsAg у пациентов с коинфекцией ВИЧ/хронический гепатит В в сопоставлении с наличием/отсутствием ДНК вируса гепатита В и уровнем аланинаминотрансферазы в крови. Было установлено, что у больных с сочетанной инфекцией ВИЧ/хронический гепатит В, которые получают лечение, отсутствие ДНК вируса гепатита В достоверно связано со снижением уровня HBsAg, особенно при увеличении длительности лечения. При сопоставлении с показателем аланинаминотрансферазы выявлено, что уровень HBsAg существенно увеличен только у пациентов, которые не получают противовирусного лечения и имеют показатель аланинаминотрансфера-зы выше нормы. Таким образом, количественное определение сывороточного HBsAg можно считать достоверным дополнительным критерием для мониторинга лечения больных коинфекцией ВИЧ/хронический гепатит В с применением нуклеоз(т)идных ингибиторов обратной транскриптазы.
Ключевые слова: коинфекция ВИЧ/хронический гепатит В, количественное содержание HBsAg, ДНК вируса гепатита В, нуклеоз(т)идные ингибиторы обратной транскриптазы.
MorozL.V.1, Melnyk T.O.12, MatkovskyiI.A.12
1 Vinnytsia National Medical University named after M.I. Pyrohov
2 Municipal Institution «Vinnytsia Regional Centre
for Prevention and Control of AIDS», Vinnytsia, Ukraine
DETERMINATION OF THE QUANTITATIVE CONTENT OF HBSAG IN BLOOD SERUM DURING COMPLEX MONITORING FOR CHRONIC HEPATITIS B IN HIV-INFECTED PATIENTS
Summary. The paper presents the results of quantitative content of HBsAg investigation in patients with HIV/ chronic hepatitis B coinfection compared with the presence/absence of hepatitis B virus DNA and alanine aminotransferase level in the blood. It has been found that in patients with HIV/chronic hepatitis B coinfection, who receive treatment, the absence of hepatitis B virus DNA is significantly associated with a reduced HBsAg level, and especially with increasing duration of treatment. When compared with the content of alanine aminotransferase, it has been revealed that HBsAg level significantly increased only in patients who did not receive antiviral treatment and have alanine aminotransferase level above normal. Thus, quantification of serum HBsAg can be considered as reliable additional criterion for monitoring the treatment of patients with HIV/chronic hepatitis B coinfection using nucleoside reverse transcriptase inhibitors.
Key words: HIV/chronic hepatitis B coinfection, quantitative content of HBsAg, hepatitis B virus DNA, nucleoside reverse transcriptase inhibitors.
