CC BY
81
®
ребенка
На допомогу пед1атру / To Help the Pediatrician
I» vJ
УДК 616.511 Андрух В.С.
МП «Ефект», м. Долина, Укра/на
DOI: 10.22141/2224-0551.13.1.2018.127071
Про раптову екзантему (Exanthema subitum) у дггей
For cite: Zdorov'e Rebenka. 2018;13(1):97-101. doi: 10.22141/2224-0551.13.1.2018.127071
Резюме. Устатт1 висв1тлено етюпатогенез, клжчну картину, д1агностику, менеджмент та прогноз раптовог екзантеми. Дане захворювання зустр1чаеться в майже вах дтейраннього вту, але недо-статньо в1доме медичнт стльнот1. Раптова екзантема в дтей, переважно вком вгд 6 мгс. до 2ротв, викликаеться в1русами герпесу (HSV-6, HSV-7) що передаються повтряно-крапельним та контак-тним шляхом, ; характеризуеться гтертерм1чним синдромом ; екзантемою. Гтертерм1чний синдром (> 39 °С) тривае приблизно 3 днг. З 4-го дня хвороби температура тиа нормал1зуеться, алез'являються плямист1 висипання, переважно на тулуб1. Вони тривають теж 3 днг, тколи залишаючи тсля себе ери-тему. Захворювання сл1д диференцтвати з низкою сташв, починаючи з банального прорЬзування зу-б1в в дитини й закнчуючи стартом гострог мешнгококовог тфекцгг. Под1бно до раптовог екзантеми можуть перебкати лихоманки нев1домог етюлоггг, краснуха, кгр, скарлатина, тфекцшна еритема, енантеми ентеров1русного походження, токсико-алерг1чш висипи, пневмонгя, телонефрит, отит. 1с-нуе цыа низка лабораторних метод1в верифтацгг д1агнозу, але серед них найчастше застосовуеться ¡муноферментний аналЬз та полгмеразна ланцюговареакцгя з використанням зворотног транскрипта-зи. Для лкування в гарячковий перод сл1д використовувати нестерогдт протизапальш середники. Показано також симптоматичне лкування. Кл1тчт дат щодо використання против1русних препарат1в ганциклов1р, фоскарнет, цидофов1р нечисленш, гх ефективтсть суперечлива. Основн критергг д1агнозу раптовог екзантеми такг. вт дитини 6 мгс. — 2 роки; раптовий початок з лихоманкою > 39 °С, що утримуеться протягом 3—4 дтв при в1дносно задовыьному загальному сташ; поява екзантеми з 4-го дня захворювання, переважно на тулуб1, на фот нормал1зацП температури тша; у бльшост1 випадк1в захворювання мае добрий перебк ; не вимагае спец1ального лкування. Разом з тим воно може бути маскою тших, значно серйознших захворювань та ускладнень, у зв'язку з чим потр1бнеретельне медичне спостереження за хворою дитиною.
Ключовi слова: раптова екзантема; етопатогенез; кл1тчна картина; менеджмент; прогноз; дти
Вступ
У доступнш нам лiтературi детальний опис но-золопчно! одинищ «раптова екзантема» (РЕ, шифр В08.2 за МКХ-10) зусщчаеться рщко. Частше опис клшжи цього захворювання, засобiв верифжаци дiагнозу й курацп можна зустрии в характеристи-щ хвороб, що викликаються ваею герпевiрусною мозажою, але в цих роботах увага на РЕ не акцен-туеться, немае опису цшсно! картини. I в шдруч-нику «1нфекцшш хвороби в дггей» за редакщею С.О. Крамарьова i О.Б. Надраги (Кшв: ВСВ «Медицина», 2010) ця патолопя згадана, але теж у роздш «Герпевiруснi шфекци, спричинеш герпевiрусами
титв 6, 7 i 8». На додаток РЕ не включена в навчаль-ну програму вищих навчальних медичних закладiв, незважаючи на те що на не! хворготь практично вс дгги раннього в^. У зв'язку з цим ми поставили за мету бшьш повно пошформувати медичну стльно-ту про цю щкаву, просту й одночасно складну для дiагностики патологго.
Раптова екзантема, або дитяча розеола, або псевдокраснуха, або триденна лихоманка, або шоста хвороба (шоста за рахунком дитяча шфекц1я три-валютю шють дшв), — гостра вiрусна iнфекцiя в дь тей раннього вжу, викликана вiрусами герпесу, що передаеться повиряно-крапельним або контактним
© «Здоров'я дитини» / «Здоровье ребенка» / «Child's Health» (Morov'e rebenka), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Андрух Володимир Степанович, л1кар-пед1атр, МП «Ефект», вул. Чорновола, 6/9, м. Долина, 1вано-Франшська обл., 77000, УкраТна; e-mail: [email protected] For correspondence: Volodymyr Androukh, pediatrician, SB "EFECT" Chornovola st., 6/9, Dolyna, Ivano-Frankivsk region, 77000, Ukraine; e-mail: [email protected]
шляхом та перебтае з гiпертермiчним синдромом i висипанням на шкiрi. Хвороба завершуеться виду-жанням та формуванням стiйкого довiчного iмунi-тету.
Уперше дитяча розеола описана в пщручни-ку «Практичний трактат хвороб д1гей» (J. Meigs et W. Pepper's, 1870). У 1910 р. J. Zahorsky описав пер-шi випадки екзантеми, а в 1941 р. B. Breese вже детальнее вивчив ктшчш прояви хвороби. У 1950 р. C. Kempe et al. описали передачу вiрусу РЕ через кров вщ одного немовляти до шшого й у мавп — через кров i видшення з носа [2].
Етюлопя
Герпесвiруси (Herpesviridae) — велика група ДНК-вмiсних вiрусiв, що викликають рiзноманiт-нi захворювання в людей i ссавцiв. Серед них ви-окремлюють 8 представниюв сiмейства герпесвiру-сiв, що можуть викликати захворювання в людей. Одним з них е вiрус герпесу 6-го типу (HSV-6). Герпесвiрус 6-го типу вщносно недавно був внесений до списку людських патогешв i е серйозним претендентом на роль етюлопчного агента таких захворювань, як розсiяний склероз, енцефалiт, лихоманка в дггей iз судомним синдромом, шфекцш-ний мононуклеоз, раптова екзантема. 6 даш про те, що герпевiрус 6-го типу е кофактором СН1Ду, назофарингеально! карциноми та деяких ввддв карцином шийки матки. Також вивчалася роль цього вiрусу у виникненш фебрильних судом у дь тей вiком 1 мю. — 7 рокiв, при яких його роль доведена у 20—41 % випадюв.
HSV-6 уперше виявлений S. Salahuddin et al. у 1986 р. у дорослих, хворих на лiмфоретикулярнi захворювання та шфжованих вiрусом iмунодефiциту людини. Через два роки K. Yamanishi et al. щен-тифiкували цей же вiрус у кровi чотирьох малят iз вродженою розеолою. HSV-6 селективно тропний до CD4+-Т-клiтин, але також здатний пошкоджува-ти Т-клггини з детермiнантами CD3+, CD5+, CD7+, CD8+. Вiрус реплiкуеться в багатьох первинних i рекультивованих культурах рiзного походження: Т-лiмфоцитах, моноцитарно-макрофагальних, rai-альних клггинах, клiтинах тимусу, мегакарiоцитах, у св1жовидглених лiмфоцитах людини. Ростовий цикл вiрусу тривае 4—5 днiв. Оболонковий вiрiон iдентифiкували методом електронно! мжроскот! на 5-й день пiсля шф^вання в цитоплазмi клiтин i екстрацелюлярно; вiрусну ДНК i нуклеокапсид — на 3-й день. 1нфжоваш герпесвiрусом клiтини на 5-й день утворювали синцитй з ядерними й цито-плазматичними включеннями; спостерiгалися ба-лоноподiбнi великi клiтини; подальша репродукцiя вiрусу супроводжувалась деструкцiею й лiзисом клггин, i на 5-10-й день майже 90 % усiх клiтин були пошкоджеш ним. Виявлення HSV-6 у зразках слини й мокротиння вказуе на те, що вiрус знахо-диться в слинних залозах людини, а експерименти in vitro показали, що вш у латентнiй фазi зберйа-еться в моноцитах/макрофагах. У природних умо-
вах основним шляхом передачi вiрусу е повиряно-крапельний. Не виключений вертикальный шлях зараження, тому що антигени вiрусу знаходять в абортивному матерiалi при спонтанних абортах. Не виключаеться й статевий шлях передачi вiрусу та перинатальне зараження. Можливо, транзитор-на гiпертермiя новонароджених якраз i пов'язана з первинним шф^ванням герпесвiрусом. Пер-систенц1я HSV-6 у клггинах кровi в зовнi здорових людей, включаючи донорiв, е серйозним фактором ризику передачi вiрусу при переливаннi кровi та 11 компонентiв, трансплантацГi органiв i тканин. Експериментальш дослiдження свiдчать про те, що HSV-6 латентно iнфiкуе моноцити й макрофаги рiзних тканин, а також cтовбуровi клiтини юстко-вого мозку, у яких у майбутньому вщбуваеться його реактивацiя [1].
У пщлигав i дорослих iз HSV-6 пов'язаний без-симптомний перебiг сечово'1 шфекцй. Крiм цього, реактивац1я латентно персистуючого в центральнiй нервовiй системi вiрусу може викликати розвиток меншгоенцефалиу чи мiелiту.
Подальше дослщження вiрусу в людей iз рiзною патолопею показало, що вiн iснуе у двох варiантах: А i В (HSV-6А, HSV-6В). Вони вщрiзняються м1ж собою деякими особливостями, але для практики мае значення 1х причетнiсть до рiзних захворювань. Якщо HSV-6А вщповщальний за нейровiрулент-нiсть, то HSV-6В е основним етiопатогеном РЕ, але видгляеться й у хворих з лiмфопролiферативними й iмуносупресивними захворюваннями.
HSV-7 уперше видiлений iз СD4+-Т-клiтин здорових людей у 1990 р. у Вшськово-медичному НД1 США. Шзшше вiрус з аналогiчними характеристиками був видглений iншими дослiдниками. Ешде-мiологiчнi дослiдження показали, що HSV-7 доволi поширений: вiк дiтей 0—11 мгс. — 0 %, 12—23 мгс. — 50 %, 24-35 мгс. — 75 %, старшi вiд 36 мiс. — 100 %. У кровi донорiв вiрус виявлений у 97,3 % обстежених. Поширення шфекцй й шляхи й передачi невiдомi. 6 данi про видглення HSV-7 зi слини шфжованих, а також персистенцiю вiрусiв у Т^мфоцитах, у зв'язку з чим найбгльш вiрогiдним е повиряно-кра-пельний шлях передачi шфекцй, особливо в дггей раннього вiку. 6 докази передачi шфекцй при пере-ливанш кровi або й компонентiв. Значення HSV-7 у патологи детально не вивчена. Вiрус асоцiюють з лiмфопролiферативними захворюваннями, синдромом хрошчно1 втоми, набутим iмунодефiцитом. Ймовiрно, що HSV-7 може бути причиною раптово! екзантеми, але не прямо, а опосередковано, за ра-хунок реактивацй HSV-6 iз латентного стану [4-7].
Ешдемюлопя
РЕ найбтьш поширена серед дiтей вiком вiд 6 до 24 мю., що пов'язано з втратою материнського iмунiтету. У новонароджених за наявносп мате-ринських антитiл може гснувати вщносний захист проти HSV-6, проте майже всi дiти шф^ються до 3-рiчного вiку та зберйають iмунiтет на все жжиття.
Вважаеться, що 80—95 % дГгей вжом до 5 роюв хво-рiють на це захворювання. Ми спостерiгали двох дь тей одно- та пiвторамiсячного вжу (iдеальнi саштар-но-побутовi умови проживання та догляд, природне вигодовування) з класичним перебiгом РЕ. Ця ситу-ацiя може пщтвердити висновки деяких дослiдникiв про те, що захворювання дггей вiком до 6-мiсячного вжу можуть становити доволГ велику частку вах ви-падюв цього захворювання.
Рщше шфжуються дГти старшого вжу, тдлГтки й доросль Пж захворювання припадае на весну й осшь. ДГвчатка й хлопчики хворшть однаково часто. Основш шляхи передачГ вГрусу вивчеш недостат-ньо, але вщомо, що шсля первинного шфжування вш персистуе в кровГ, сечГ, слиш, спинномозковш рщиш, бронхолегеневому й шших фГзюлопчних секретах. ЙмовГрно, шфжування малят здшснюеться шляхом тГсного контакту з дорослими. МожливГ й шшГ способи шфГкування, розглянуп вище. Шсля перенесеного захворювання ГмунГтет зберГгаеться на все життя, але, за даними лГгератури, решфекцГя HSV-6 спостерйалася у хворих Гз порушеним Гмун-ним статусом, ГмуносупресГею (трансплантацГя ор-гашв, СН1Д тощо).
ВакцинопрофГлактика вГдсутня. ОсновнГ профГ-лактичш заходи полягають в Гзоляци хворо! дитини в перюд лихоманки та ретельному спостереженш (close observation!) з метою запобйання ускладнен-ням або раннього !х виявлення [1, 3, 4].
Патогенез
Шсля потрапляння в оргашзм дитини HSV-6 проникае в Т-лГмфоцити й макрофаги, де перебу-вае в латентному стань При певнш ситуацп (пере-грГвання або переохолодження, захворювання, що знижують Гмуштет, авГгамшоз, стрес та ш) вГрус по-чинае активно розмножуватися й видГлятися в кров, де стимулюе продукцГю цитокГнГв (ГнтерлейкГну й фактора некрозу пухлини альфа), що реагують з кль тинними й циркулюючими Гмунними комплексами, викликаючи появу висипань. Потрапляння вГрусу в кров також стимулюе продукцГю нейтралГзуючих антитГл. СпецифГчш антитГла IgM з'являються в кровГ протягом перших 5 днГв вГд початку клГнГчних симптомГв, знижуються протягом 1—2 мю., шсля чого не визначаються. РГвень специфГчних IgG пщ-вищуються протягом 2-3-го тижня хвороби разом з збГльшенням !х авщностг НадалГ вони персистують протягом усього життя. Деяю дослщники показу-ють, що в дГгей титр IgG до HSV-6 може наростати до високих значень унаслГдок гострого ГнфГкування шшим агентом. Не виключаеться також можливгсть реактивацп латентного HSV-6, що рашше шфГкував моноцити й макрофаги рГзних тканин, а також стов-буровГ клиини юсткового мозку [13].
Клшчна картина
1нкубацшний перюд РЕ становить 5—15 дшв, пГсля чого захворювання починаеться раптово з пщйому температури тГла до 39—40 °С, що зберйа-
еться 3-4, школи до 6 днiв та непогано контролю-еться iбуфеном чи парацетамолом. Незважаючи на гшертермш, у переважно! бiльшостi дiтей вiдсутнi катаральш явища. Проте в 5-35 % дггей вiком вiд 1,5 до 3 роюв можуть виникнути фебрильш судоми [1, 7]. Вщносно рщко в дiтей вiком до одного року життя може спостерйатися дiарея, закладенiсть носа, збiльшення шийних лiмфатичних вузлiв, гше-ремiя мигдаликiв, гiперемiя й набряк повiк, дрiбнi макуло-папульозш висипи на м'якому пiднебiннi та язичку (плями Nagayama's), ознаки катарального отиту, пульсац1я великого тiм'ячка.
На 4-6-ту добу захворювання вiдбуваеться критичне падiння температури тiла, завдяки чому створюеться враження, що дитина видужуе. Однак з'являеться висип, спочатку на спиш, вiн швидко поширюеться на живи", грудну клiтку, розгинальнi поверхш рук. На обличчi й ногах висип незначний або взагалi вщсутнш. Його елементи дiаметром 1-5 мм мають розеольозний, макульозний або змь шаний характер, не зливаються, не сверблять, не заразш. При боковому освгтленш видно, що висип злегка шдшмаеться над поверхнею шюри. У цей перюд загальний стан дитини не попршуеться, а сам висип зникае протягом 2-4 дшв, школи зали-шаючи шсля себе еритему. Описаш випадки, коли хвороба перебйае з гiпертермiею без висипу. Разом з тим поява висипу е своерщним прапором перемоги над захворюванням i зшмае багато запитань в учасниюв цього «загадкового» процесу (лiкарi — пацiенти — батьки). I все ж дггей з гiпертермiею або висипом мае оглянути педiатр та дитячий шфекць онют.
Диференцiальна дiагностика
Диференцiальна дiагностика надзвичайно утруднена через мiзернiсть симптомiв захворювання та 1х швидкоплиннiсть. Крiм цього, як ми уже зазначали, не всi знають про юнування тако! нозологп. Усе ж захворювання слщ диференцiювати з рядом сташв, починаючи з банального прорiзування зубiв у дитини й закшчуючи стартом гостро! меншгококово! шфекцп. Подiбно до РЕ можуть перебiгати лихоманки невщомо! етюлогп, краснуха, юр, скарлатина, iнфекцiйна еритема, енантеми ентеровiрусного походження, токсико-алергiчнi висипи, пневмон1я, пiелонефрит, отит [8, 9].
Ускладнення
Ускладнення при РЕ розвиваються рвдко, переважно в дiтей з iмунодефiцитом. Описано випадки розвитку гострого мюкардиту, полiневриту, менiнгоенцефалiту, судом iз наступним розви-тком епглепсп, щопатично! тромбоцитопешчно! пурпури, реактивного гепатиту, швагшацп кишечника, постшфекцшно! астенп [1, 11]. У дiтей, яю хворiли на РЕ, спостерiгаються част рест-раторнi захворювання, прискорений рют адено-щв. У випадках розвитку ускладнень необхщно проконсультувати дитину в дитячого невролога,
кардiолога, гастроентеролога, лор-спещалюта та провести необхiднi лабораторно-iнструментальнi обстеження.
Лабораторна дiагностика
Лабораторна дiагностика РЕ здiйснюеться iз за-стосуванням сучасних методiв. Важкi для дiагности-ки персистуючу й латентну форми шфекци HSV-6 можна виявити в лiмфоцитах периферично! кровi або iнших тканинах методом пбридизаци (полiме-разна ланцюгова реакцiя, ПЦР). Недавно розробле-на ПЦР з використанням зворотно! транскриптази дае змогу надiйно диференцiювати латентну шфек-цiю HSV-6 або реактивацiю шфекци.
Також юнуе низка серологiчних методiв вери-фжаци дiагнозу: iмунофлюоресцентний метод, iмуноферментний аналiз, iмуноблотинг, iмунопре-ципiтацiя. Серед них iмуноферментний аналiз ви-користовуеться найбiльш часто.
Визначення титру специфiчних IgM використо-вуеться для дiагностики гостро! шфекци або реак-тиваци, а також виявлення перехресно реагуючих антитш до iнших ДНК вiрусiв, особливо HSV-7. Разом з тим серолопчш тест-системи не дозволяють диференцiювати варiанти А и В HSV-6. Таке досль дження можна зробити тшьки в науково-дослщних лабораторiях.
IgG-антитiла з'являються на 7-й день, досягаю-чи максимуму через 2—3 тижш, i персистують упро-довж тривалого часу.
Серолопчне дослiдження слiд доповнювати видшенням вiрусу i/або виявленням генома. При iмунних порушеннях i реактиваци HSV-6-шфекщi кiлькiсть клiтин, що несуть вiрусний геном, зрос-тае до 50—70, а виявлення клггин, що несуть геном, у межах 200—7500 свщчить про патогенетичний зв'язок реактивовано! HSV-6-iнфекцli iз захворю-ванням.
У традицiйному аналiзi кровi рееструеться лей-копенiя, вщносний лiмфоцитоз, еозинопенiя, гра-нулоцитопен1я [3, 10, 13].
Лкування
Хворих дiтей iзолюються на перiод лихоманки та виключення iнших iнфекцiйних захворювань. Примщення, де перебувае пацiент, пiдлягають щоденному вологому прибиранню та регулярному провирюванню. У гарячковий перiод дитинi необ-хщне надмiрне пиття частими, дрiбними порцiями, !жа — залежно вщ апетиту. Як жарознижувальне слщ використовувати нестерощш протизапальнi се-редники (парацетамол, iбупрофен). Показанi також симптоматичнi засоби. Клшчш данi щодо вико-ристання пропонованих противiрусних препаратiв (ганцикловiр, фоскарнет, цидофовiр) нечисленнi, !х ефективнiсть суперечлива [3, 9].
Прогноз
У бшьшосп випадюв перебiг РЕ доброякiсний, без ускладнень, зак1нчуеться повним видужанням iз
формуванням постiйного носiйства HSV-6 та такого ж iмунiтету, у зв'язку з чим захворювання не повто-рюеться [1, 11].
Висновки
Наведемо основш критери дiагностики РЕ:
— вж дитини 6 м1с. — 2 роки;
— раптовий початок 1з лихоманкою 39 °С i вище;
— пост1йно висока лихоманка протягом 3—4 дшв при вщносно задовшьному загальному станi;
— плямисп висипання, локалiзованi переважно на тулуб^ з'являються в день нормалiзацli темпера-тури тша;
— в1ДСУТН1Й свербiж.
У 61льшост1 випадкiв дiагноз ставиться з моменту появи висипань Хвороба мае добрий перебп i прогноз та не вимагае спещального лжування. Разом з тим це може бути маскою шших, значно серйозшших захворювань та ускладнень, у зв'язку з чим по^бне ретельне медичне спостереження за хворою дитиною.
Конфлiкт штереав. Автор заявляе про вщсутшсть конФл1кту iнтересiв при шдготовш даноi статтi.
References
1. Abaturov AYe, Shostakovich-Koretskaia LR. HHV-6-infection in children. Zdorov'e rebenka. 2007;3(6):70-80. (in Russian).
2. Katilov AV, Bulat LM, Laiko LI, Lobodiuk AA. Infectious (viral) exanthema in pediatric practice. Dytjachyj likar. 2015;52-53(5-6):15-26. (in Russian).
3. Vygovs'ka OV. Herpesvirus infections in children: classification, clinical forms, manifestations, social and medical aspects. Dyt-jachyj likar. 2016;4(49):41-51. (in Ukrainian).
4. Karazhas NV, Malyshev NA, Rybalkina TN, et al. Ger-peticheskie infektsii: epidemiologiia, klinika, diagnostika, lechenie i profilaktika. Metodicheskie rekomendatsii [Herpetic infections: epidemiology, clinic, diagnostics, treatment and prevention. Guidelines]. Moscow; 2007. (in Russian).
5. Kuskova TK, Belova EG. Family of herpesviruses at the present stage. Lechashchii vrach. 2004;5:6-11. (in Russian).
6. Kalugina MYu, Karazhas NV, Rybalkina TN, et al. The importance of diagnosis of infection caused by human herpes virus type 6. Children Infections. 2012;11(1):60-63. (in Russian).
7. Melehina EV, Chugunova OL, Karazhas NV. Clinical forms of infection caused by the human herpesvirus type 6 in children over one year. In: Pediatriia i detskaia khirurgiia. Sborniktezisov: Tom 3[Pediatrics and Pediatric Surgery. Book of Abstracts: Vol 3]. 2012. (in Russian).
8. Nikolsky MA, Radysh MV. The role of human herpes viruses, type 6and 7, in the development offebrileseizures in children. Voprosy diagnostiki vpediatrii. 2012;4(4):46-48. (in Russian).
9. Hager PG, author; Kubanova AA, L'vov AN, editors. Detskaia dermatologiia. Differentsial 'naia diagnostika i lechenie u detei ipodro-stkov [Children dermatology. Differential diagnosis and treatment in children and adolescents]. Moscow: Publishing house Panfilov; Binom Laboratoriia znanii; 2013. 410-427pp. (in Russian).
10. Iuldashev MA, Rikhsiev USh, Mun AV. Sudden exanthema in children of early childhood age. Molodoi uchenyi. 2015;18(98):77-80. (in Russian).
11. Iulish EI. The strategy of human relations and interactions with herpesvirus infections. Zdorov'e rebenka. 2015;3(63):93-98. (in Russian).
12. Caserta MT, Hall CB, Schnabel K, et al. Diagnostic Assays for Active Infection with Human Herpesvirus 6 (HHV-6). J Clin Virol. 2010May;48(1):55-57. doi: 10.1016/j.jcv.2010.02.007.
13. Flamand L, Komaroff AL, Arbuckle JH, Medveczky PG, Ablashi DV. Review, part 1: Human herpesvirus-6-basic biology, diagnostic testing, and antiviral efficacy. J Med Virol. 2010 Sep;82(9):1560-8. doi: 10.1002/jmv.21839.
Отримано 09.01.2018 ■
Андрух В.С.
МП «Эффект», г. Долина, Украина
О внезапной экзантеме (Exanthema subitum) у детей
Резюме. В статье освещены этиопатогенез, клиническая картина, диагностика, менеджмент и прогноз внезапной экзантемы. Данное заболевание встречается у практически всех детей раннего возраста, но недостаточно известно медицинскому сообществу. Внезапная экзантема у детей, преимущественно в возрасте от 6 мес. до 2 лет, вызывается вирусами герпеса (HSV-6, HSV-7), которые передаются воздушно-капельным и контактным путем, и характеризуется гипертермичным синдромом и экзантемой. Гипертермичный синдром (> 39 °С) длится приблизительно 3 дня. С 4-го дня болезни температура тела нормализуется, но появляются пятнистые высыпания, преимущественно на туловище. Они также удерживаются 3 дня, иногда оставляя после себя эритему. Заболевание следует дифференцировать с рядом состояний, начиная с банального прорезывания зубов и заканчивая стартом острой менингококковой инфекции. Подобно внезапной экзантеме могут протекать лихорадки неизвестного гене-за, краснуха, корь, скарлатина, инфекционная эритема, энантемы энтеровирусного происхождения, токсико-ал-лергические высыпания, пневмония, пиелонефрит, отит. Существует целый ряд лабораторных методов верифи-
кации диагноза, но среди них чаще всего применяются иммуноферментный анализ и полимеразная цепная реакция с использованием возвратной транскриптазы. Для лечения в лихорадочный период следует использовать нестероидные противоспалительные средства. Также показано симптоматическое лечение. Клинические данные относительно использования противовирусных препаратов ганцикловир, фоскарнет, цидофовир немногочисленны, их эффективность спорная. Основные критерии диагноза внезапной экзантемы следующие: возраст ребенка 6 мес. — 2 года; внезапное начало с лихорадкой > 39 °С, которая удерживается на протяжении 3-4 дней при относительно удовлетворительном общем состоянии; появление экзантемы с 4-го дня заболевания, преимущественно на туловище, на фоне нормализации температуры тела; в большинстве случаев заболевание имеет благоприятное течение и не требует специального лечения. Вместе с тем оно может быть маской других, более серьезных заболеваний и осложнений, в связи с чем необходимо тщательное медицинское наблюдение за больным ребенком. Ключевые слова: внезапная экзантема; этиопатогенез; клиническая картина; менеджмент; прогноз; дети
V.S. Androukh SB "EFEKT", Dolyna, Ukraine
About exanthema subitum in children
Abstract. The article describes etiopathogenesis, clinical picture, diagnosis, management and prognosis of exanthema subitum (ES). The disease occurs in nearly all infants and is not well-known in the general medical community. Exanthema subitum in children, mostly aged 6 months to 2 years, is caused by herpes viruses (HSV-6, HSV-7), which are aerosol-transmissible and communicable, and is characterized by hyperthermic syndrome and rash. Hyperthermic syndrome (> 39 °C) lasts for about 3 days. On day 4 of disease, body temperature normalizes, but blotchy rash appears, mainly on the trunk. It also lasts for 3 days, sometimes resulting in erythema. The disease must be differentiated with other states, from tooth eruption in a child and to the onset of acute meningococcal infection. Fever of unknown etiology, rubella, measles, scarlet fever, fifth disease, enteroviral enantema, toxemia and allergic rashes, pneumonia, pyelonephritis, otitis media my have the same manifestations as ES. There are a number of laboratory methods for verifying the
disease, but enzyme-linked immunosorbent assay and reverse transcription polymerase chain reaction are being used most often. For the treatment in febrile period, non-steroidal anti-inflammatory drugs should be administered. Symptomatic treatment is also indicated. There are few clinical data on the use of antiviral drugs such as ganciclovir, foscarnet, cidofovir, their effectiveness is controversial. The main criteria for the diagnosis of ES are: age from 6 months to 2 years; sudden onset with fever > 39 °C or higher during 3—4 days at a relatively satisfactory general condition; the appearance of exanthema from the 4th day of illness, mostly on the trunk, against the normalization of body temperature; in most cases has a favorable course and does not require special treatment. However, it may be a mask of other, much more serious diseases and complications, and therefore requires careful medical supervision of a sick child. Keywords: exanthema subitum; etiopathogenesis; clinical picture; management; prognosis; children
