CC BY
7
BiCHHK ВДНЗУ «Украгнсъка медична сгпомагпологгчна акадежШ»
мг/сут, наблюдали в течении 12 месяцев. По результатам проведеного клинико-генетического исследования генотип АА выявлен у 46%, АС-48%, СС-6%. Алель А выявлен у 94%, алель С - у 54% больных РГ в Полтавськой области. Целевой уровень АД достигнут у 94,3% больных. Кандесартан проявил высокую клиническую эффективность во всех группах больных.
Summary
PRESENT-DAY APPROACHES IN THE THERAPY OF ARTERIAL HYPERTENSION UNDER CHRONIC PYELONEPHRITIS TAKING INTO ACCOUNT GENOTYPE Mormol I.A.
Key words: renoparenchimal hypertension, angiotensin II receptor gene type I, candesartan.
At present the importance of regular and close control of arterial blood pressure (AP) under the chronic renal diseases is generally recognized. Angiotensin receptor blockers (ARB) are known all over the world as first-order drugs in the therapy of renoparenchimal hypertension (RH). The present research is aimed to study the clinical effectiveness of candesartan in RH patients depending on genotype. We have examined 50 RH patients with associated pyelonephritis, have determined polymorphism of angiotensin II receptor gene type I (AT1P). The patients were prescribed candesartan in a dose of 8-32 mg daily and were under the observation for 12 months. According to the results of clinic and genetic tests AA genotype has been detected in 46%, AC genotype in 48%, and CC genotype in 6%. Allele A has been found in 94%? Allele С - in 54% RH patients of Poltava region. Target level of AP has been reached in 94.3% patients. Candesartan has shown high clinical effectiveness in all the groups of patients.
УДК: 616.89-008.19-092
Петрина Н.Ю., Рахман Л.В., Панас А.Р., Животовська Л.В., Гнатюк С.М. НЕЙР0Х1М1ЧН1 МЕХАНВМИ ФОРМУВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНО! РЕЗИСТЕНТН0СТ1 ПРИ ДЕПРЕСИВНИХ Р03ЛАДАХ
Льв1вський нацюнальний медичний уыверситет ¡мен1 Данила Галицького
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна академия
Комунальний заклад Льв1вська обласна кпУчна псих1атрична л^арня.
В статт{ проведено оцгнку ттенсивност{ вшънорадикалъних процесгв та антиоксидантного захисту у хворих з депресивними розладами. 3 позицш бюлог{чног псизаатри проанал{зовано патоф{зюлог{чт мехатзми розвитку фармакорезистентностл. Виявлено, що при терапевтично резистентних депресгях спостерггаеться глибоке порушення р{вноваги антиоксидантног та прооксид антног систем в бт тдвищення останнъог.
Ключов1 слова: терапевтична резистентнють, депресивж розлади,
На сьогодшшнш день найбтьша проблема, пов'язана з депресивними розладами, полягае в тому, що, незважаючи на появу велико'!' кшькосп антидепресант1в та значний прогресс в розумшш бюлопчних мехашзм1в розвитку депресм, в се-редньому 30-60% таких хворих виявляються ре-зистентними до проводимо'1 тимоаналептичноТ терапм. Зростання терапевтично резистентних сташв спричиняе значш соц1ально-економ1чш трудной^ не ттьки в самих пац1етчв, але \ у сусптьств1 в цтому. За даними закордонних дослщжень, значне збтьшення видатюв при лкуваны депресш припадае саме на рахунок резистентних до терапм форм.
3 позицш загальноТ ф1зюлогм, резистентнють е фундаментальною бюлопчною характеристикою живого оргашзму, ступшню його стшкосп до того чи ¡ншого патогенного або умовнопатогенного фактора, ¡накшими словами, це - ¡ндивщуальна захисна та пристосувальна вщповщь бюсистеми. 3 резистентнютю тюно пов'язане поняття толерантности яка проявляеться ¡ндук^ею певних фермет1в, а також зниженням щшьносп рецептор1в внаслщок введения в оргашзм лкарських середниш [1, 2].
перекисне окисления л1гпд1в, оксидативнии стрес.
В свптм сучасних погляд1в на патогенез терапевтично резистентних депресш, виникнення та формування фармакорезистентносп
розглядаеться як складна, багатор1внева функцюнальна патолопчна система з вираже-ними порушеннями на вах м р1внях -нейроф1зюлопчному, психоф1зюлопчному,
метабол1чному та со^ально-психолопчному. Розглядаючи питания нейрох1м1чних механ1зм1в формування резистентних депресивних сташв, слщ зазначити, що при таких депреаях порушу-ються практично ва ланки кл1тинного метабол1зму [3].
Ще до впровадження в клш1чну практику сучасних фармаколопчних засоб1в було вщомо, що медикаменти, як1 здатн1 впливати на центра-льну нервову систему, змшюють функц1ональ-ний стан плазматичних мембран. Подальше ви-вчення фармаколопчних та ¿¡ох1м1чних ефект1в психотропних препарате дозволило конкретизу-вати |'х дш на мембрану кл1тин, зокрема, на кше-тичн1 характеристики транспортер1в. Означеш препарати можуть конкурувати з близькими в структурному вщношенш б1огенними амшами за мембранн1 рецептори бшковоТ природи. Однак
необхщно вщм1тити, що взаемод1я медикаментозного середника з рецепторними структурами не е однозначною. Характер ц1еТ взаемодп може видозмшюватися у широких межах - вщ строго специф1чноТ, як у випадку реакци «антиген-антитто», до майже повноТи вщсутносп [4, 5].
1снують також дат, що змши конформацП' мембрани, фазового стану ТТ лтщно'Г компоненти зумовлеш накопиченням препарате в лтопроте-Тдному б1шарк Велию концентрацП' препарате можуть привести до руйнування мембран вна-слщок емульгування останшх. Тому устшнють лкування значною м1рою залежить вщ розумшня особливостей бюлопчноТ дп психотропних препарате, що е надзвичайно важливим для пщбо-ру оптимальних умов призначення психотропного середника конкретному хворому з врахуван-ням особливостей метабол1зму в його оргашзм1 [6, 7].
Багатогранна д1яльнють кл1тини - ТТ функцп, пластичы процеси вщбуваються на основ1 пев-них енергетичних витрат. Отримаш на даний час дат свщчать про сптьнють найважлив1ших ета-шв генераци та використання енерги р1зномашт-ними тканинами оргашзму. Однак, кожному типу тканин притаманна своя специфка процеав енергетичного обмшу, обумовлена Т'х функцю-нальними та структурними особливостями, р1з-новидами використаних субстрат1в окисления, швидкютю поглинання кисню, активнютю фер-мент1в та мехашзмами Т'х регуляцп. У зв'язку з цим вивчення метабол1чних процеав в головному мозку за ф1зюлопчних умов та змши Т'х характеристик, що з'являються за розвитку тих чи ¡н-ших патолопчних сташв, привертае особливу увагу багатьох дослщниюв [8, 9, 10]
Нервова тканина - найбтьш високо спец1алн зована в оргашзмк Метабол1чш основи ТТ житте-д1яльносп мають, з одного боку, загальш риси, властив1 кл1тинам будь-якоТ' тканини, з другого -специф1чш риси, що визначаються морфолопч-ними особливостями та характером функцш, що виконуються в оргашзмк Показано, що процеси, як1 лежать в основ1 таких специф1чних для нер-вовоТ тканини явищ, як здатнють до фшсацм та збер1гання шформацп, генерац1я та проведения нервових ¡мпульав, пщтримання просторовоТ' архп"ектошки мозку з безперервним утворенням та поновленням функцюнальних ансамбл1в ней-рошв та синаптичних структур, переб1гають ¡з значними енергетичними затратами. Порушення сшввщношення в цш тканиш основних шлях1в метабол1зму, пов'язаних з пщтриманням енергетичного балансу, призводить до розвитку енер-годефщиту в нервових кл1тинах, тобто до ппоер-пчних сташв. Основним джерелом енерги у форм! АТФ е процес загального катабол1зму разом ¡з дихальним ланцюгом та окисним фосфорилю-ванням. Енергетичш потреби оргашзму е голо-вним чинником, який регулюе швидкють ^¡тинного дихання та фосфорилювання.
Регуляц1я загальних шлях1в метабол1зму та
дихального ланцюга тюно пов'язаш м1ж собою. Bei контролююч1 мехашзми дшть на piBHi фер-мент1в, переважно за допомогою алостеричних ефект1в. Для оцшки енергетичного стану кл1тини використовують величину енергетичного заряду, яка вщображае стввщношення концентрацП' АТФ до продукте ТТ розпаду - АДФ та АМФ. При збтьшенш енергетичного заряду в кл1тиш (в стаж спокою) швидкють реакцш загальних шля-xiB метабол1зму знижуеться, а при зменшенш енергетичного заряду - зростае. Вщбуваеться це завдяки дм АТФ в якосп алостеричного iHri6i-тора, а АДФ та АМФ в якосп алостеричних акти-ватор1в деяких ферметчв. 1нший мехашзм регуляцП' пов'язаний з необхщнютю регенерацм NAD+ в дихальному ланцюгу. При зменшенш використання АТФ кл1тиною, швидкють дихання Mi-тохондрш знижуеться, сповтьнюеться також швидкють окисления та зростае концентрац1я NADH в дихальному ланцюгу. В такому випадку NADH ¡нпбуе частину ферметчв загальних шля-xiB катабол1зму, що, вщповщно, призводить до сповтьнення реакцш катабол1зму та зменшення синтезу АТФ.
Останшм часом одержано низку експеримен-тальних даних, яю свщчать про те, що основною умовою пщтримання високого напруження кисню в тканинах е втьнорадикальш реакци. Порушення енергетичного метабол1зму, обумовленого утворенням активних форм кисню, веде до змш трансмембранних юнних потош з накопиченням внутр1шньокттинного кальцш. Одночасно за мехашзмом втьнорадикального окисления вщбуваеться д1я активних форм кисню на бтки, лн пщи та нукле'|'нов1 кислоти. Реакц1я втьного окисления радикал1в найбтьш небезпечна для центрально'!' нервовоТ системи. При станах енер-годефщиту суттево активуеться пероксидац1я лн nifliB i одночасно знижуеться продукц1я АТФ та ¡нших макроерпчних сполук, що створюе дефн цит макроерпв в opraHi3Mi. Така дискоординац1я обм1нних процеав призводить до ще глибших деструктивних порушень мембран мпчэхондрш, л1зосом та ¡нших структур дихального ланцюга функцюнуючих кл1тин. При цьому виявлено зменшення активносп деяких фермент1в енергетичного обмшу (кетоглютарат- i сукцинат-дегщрогенази) в лейкоцитах та незворотне порушення спряженосп анабол1чноТ i катабол1чно'|' фаз обмшу.
В дослщженнях метабол1чних процеав при афективних розладах депресивного репстру встановлено активац1ю перекисного окисления лтщ1в та пригн1чення процеав енергетичного обмшу i активност1 антиокисного захисту, пору-шуеться також гомеостаз електрол1тного, зокре-ма кальц1евого, обм1ну. Все це в кшцевому результат! проявляеться в глибокш деструкцП' кл1тинних структур i зменшенн1 резистентност1 еритроцитарних, л1зосомальних та
мпч)хондр1альних мембран. В м1тохондр1ях по-шкоджуються як ферменти матр1ксу, так i компо-
liiC. I II ¡Ii' ВДНЗУ «Украгнсъка жедична стожатологЬчна акадежШ»
ненти дихального ланцюга. Пошкоджеш мем-брани втрачають енергетичний потенц1ал, здат-н1сть контролювати ioHHi потоки та медиаторы системи, внаслщок цього виникають патолопчш зм1ни в тканинах, що в кшцевому результат! е одним з фактор1в формування резистентних де-пресивних стан1в.
На пщстав1 цих погляд1в залишаеться актуаль-ним пошук метод1в адекватно'!' диференц1аци резистентних до терапП' депресивних порушень, вивчення патогенетичних мехашзм1в формування цього феномену та розробка на основ1 отри-маних даних ефективних метод1в корекци, як1 могли би, впливаючи безпосередньо на бюлоп-чний субстрат дано!' патологи, сприяти процесу вщновлення псих1чних функцш, в тому числ1 у хворих з терапевтичною резистентнютю.
Метою нашого дослщження було вивчення особливостей процеав перекисного окисления лтщ1в у хворих з терапевтично резистентними депреаями (ТРД) та встановлення вщмшностей цього параметру при ТРД, у практично здорових oci6 та у хворих з рекурентним депресивним розладом на еташ становления peMicii.
Пщ нашим спостереженням знаходилося 35 хворих з резистентною депреаею в рамках ре-курентного депресивного розладу (F 33.2), Bei жшки в1ком вщ 41 до 58 рок1в (середнш BiK 49 ± 2 роки ). Нозолопчна д1агностика грунтувалася на критер1ях МКХ-10 i проводилася на основ! даних клш1чних, екпериментально-психолопчних, ла-бораторних та ¡нструментальних метод1в. Для визначення депресивноТ симптоматики викорис-товувалася Шкала Гамтьтона (21 пункт).
Згщно ¡з сучасними загально прийнятими кри-тер1ями, депреаю вважали резистентною, якщо впродовж двох послщовних курав (по 3-4 тижш) адекватно!' монотерапп фармаколопчно вщмш-ними препаратами вщм1чалася вщеутнють або недостатнють кгнычноТ ефективност1 (редукц1я симптоматики за шкалою Гамтьтона становила менше 50%).
В 1 контрольну групу було включено 30 практично здорових нормотензивних, нормогл1кем1чних oci6. В 2 контрольну групу включено 30 соматично здорових нормотензивних, нормогткем1чних жшок, що знаходилися на лкуваны з приводу рекурентного депресивного розладу, стан яких на момент дослщження на-бував ознак стабт1заци процесу (редукц1я симптоматики за шкалою Гамтьтона становила 6i-лыие 50%). Bei пац1ентки пщписали ¡нформова-ну згоду на участь у дослщженш та отримували терашю з призначенням антидепресант1в групи селективних mriöiTopiB зворотнього захоплення серотон1ну у середньотерапевтичних дозах.
Клш1чна картина афективних порушень у 19 хворих основноТ' групи заключалася в поеднанш вираженого ступеня тривоги та смутку, як1 фор-мували основний стрижень цих розлад1в. На фош пригшченого фону настрою 17 пац1енток (48,6%) висловлювали скарги на руховий неспо-
кш, в 8 оаб (22,9%)- до р1вня р1зко"Г ажитаци. По-чуття вини переживали 18 хворих (51,4%) дано'Г пщгрупи, фоби вщм1чалися у 12 хворих (34,3%), порушення сну вщм1чали ва пац1ентки. В 16 хворих (45,7%) були присутш вегетативш розла-ди, найчаепше вони скаржилися на головокру-жшня- 11 ос1б (31,4%), ппергщроз-9 пац1енток (25,7%), приступи задухи-6 хворих (17,1%), бол1 голови р1зного характеру були наявш у вах пацн енток, неприемш вщчуття в дтянц1 серця вщмн чали 4 пац1ентки (11,4%), дискомфорт в абдомн нальнш зош виявляли 10 оаб (28,6%).
Характерним у кшшчнш картиш афективних порушень у 16 хворих основноТ групи було те, що на фоы депресивного стану спостер1галася апатична симптоматика з чпжою окреслеыстю переживания втрати зацкавленосп до подш у власному житп, байдуж1стю до проблем ам'Т', роботи. В структур! апато-депресивного синдрому у 10 хворих (28,6%) домшувала думка про власну неповносправнють, у 15 (42,9%) характерною ознакою виявлено виснажливють псих1ч-ноТ' д1яльносп, що проявлялася лабтьыстю ува-ги, суб'ективним переживаниям зниження пам'ят1 \ ¡нтелектуальноТ' працездатносп, слабкютю процеав абстрагування. В судженнях хворих домн нували конкретшеть та поверхневють. Розлади сну виявлено у 17 хворих (48,6%). У 6 пац1енток (17,1%) апато-депресивного супроводжувалася вегетативними розладами (вщчуття дискомфорту в тт1, ломота, озноб), ¡нтенсивнють яких була бтьше виражена в першш половив доби. В ход1 обстеження пац1ент1в основноТ групи за шкалою Гамтьтона (21 пункт) отримано середнш бал 42,3 ±1,1.
Показники втьнорадикальних процеав у до-слщжуваних групах визначали в кров1, взятоТ' на-тще з лктьово'Г вени. В якосп антикоагулянта використовували розчин гепарину. р1вень втьнорадикальних процеав в плазм1 кров1 оцшюва-ли за допомогою методу хемилюмшесценци, в якост1 ¡ндуктора використовували форболм1рис-татацетат. 1нтенсивнють перекисного окисления лтщ1в плазми кров1 визначали за р1внем генеро-ваного малонового д1альдегщу. Здатшсть кров1 до дисмутаци супероксидного анюн-радикалу (сумарна супероксиддисмутазна активнють) оцн нювали за ступенем гальмування реакцм окисления кверцетину та виражали в умовних оди-ницях на 1 мл кровк Про актившеть каталази еритроцит1в евщчило зменшення перекису вод-ню за 1 хвилину ( в м1жнародних одиницях на 1 мг гемоглобшу). Вщновлений та окислений глу-тат1он в екстракт1 еритроцит1в визначали за методом В. Чернишова. Розрахунок р1вня глутатю-ну зд1йснювали з використанням м1кромолярного коеф1ц1енту глутат1ону (0,88) \ виражали в мкМ на 1 мл еритроцитарноТ' сумЫ.
Для кшькюноТ оц1нки р1зниц1 м1ж середн1ми значениями в групах пор1вняння застосовували ^критерш Стьюдента. Р1зниц1 м1ж пор1внювани-ми величинами вважалися в1рогщними при
р<0,05. Bei отримаш результати представлеш у вигляд1 середньоТ величини ± середне квадра-тичне вщхилення (М± а).
При дослщженш показниш втьнорадикальних процеав встановлено, що у Bcix обстежених хворих основноТ групи та контрольно'!' групи 2 спостер1гаеться порушення р1вноваги антиокси-дантноТ' та прооксидантноТ' систем в 6iK пщви-щення останньоТ. Р1вень малонового д1альдегщу (лицевого продукту перекисного окисления лтн д1в) у пац1енток з терапевтично резистентними депреаями перевищував норму в 1,6 раз1в та був бтьшим в 1,3 рази в пор1внянш з показни-ками хворих на рекурентний депресивний роз-лад, стан яких на момент дослщження квал1фн
кувався як етап становления рем1си (контрольна група 2). 1нтенсивнють хемтюмшесценци, яка характеризуе втьнорадикальы процеси в кров1, в оаб основноТ групи була значно пщвищеною. Поряд з цим у вах хворих з терапевтичною ре-зистентнютю встановлено зниження активносп фермент1в антиоксидантного захисту - суперок-сиддисмутази та каталази. Сп1ввщношення р1вня вщновленого глутатюну до окисленого також було зниженим в пор1внянш з таким показником у оаб контрольно'!' групи 1 та контрольно'!' групи 2, що евщчить про глибоке порушення в глутатн оновш систем!. Результати бюх1м1чного доелн дження приведен! в таблиц! 1.
Таблиця 1
Показники оксидативного стресу у хворих з терапевтично депрес/ями в пор1внянн1 з показниками оаб контрольних груп
Показники Контрольна група 1 Контрольна група 2 Xeopi з терапевтично резистентними депрес1ями
Хемтюмшесценц1я спонтанна (п - 42±2) 41,4±0,7* 45,7±0,8 49,4±0,9
Хемтюмшесценц1я ¡ндукована (п -145±10) 144,3±8,2* 144,8±2,1 148±2,1
Малоновий д1альдегщ (п - 3,9±0,6) 3, 8±0,2*** 4, 6±0,1" 6, 1 ±0,2
Глутатюн окислений (п - 0,2±0,5) 0,5 ±0,1" 0,9 ±0,1* 1,7 ±0,2
Глутатюн вщновлений (п-2,1±3,3) 1,9 ±0,1" 2,2 ±0,2 2,9 ±0,2
Каталаза (п - 4,2±0,3) 4,4±0,1 3,9±0,1 3,7±0,2
Сумарна супероксиддисмутазна активнють (п-25000±5000) 18924,1±344,9"* 16808,1±456,8" 8420±502,4
Прим1тка:* - р1зниця достов1рна при р<0,05, **- р1зниця достов1рна при р<0,01, ***- р1зниця достов1рна при р<0,001 при пор1внянн1
Нами було встановлено кореляцш м1ж окре-мими показниками оксидативного стресу та клн шчними особливостями резистентних депресш. Кореляц1я виявляеться в достов1рному зниженш р1вня ¡ндукованоТ хемтюмшесценци при наявно-ст1 в структур! депресш апато-депресивноТ симптоматики. Так, ¡нтенсиф1кац1я процеав перекисного окисления лтщ1в корелюе з виражен1стю та тривалютю апато-депресивного стану, в таких пац1енток встановлено значне пщвищення р1вня малонового д1альдепду та зниження активносп каталази, що в ц1лому евщчить про високий сту-п1нь вираженосп оксидативного стресу у даного контингенту хворих.
Таким чином, виявлено суттев1 змши перокси-дацП' л1пщ1в при депресивних розладах. Встановлено, що значш порушення втьнорадикальних процеав збер1гаються при вщсутност1 позитивно'!' динамки в по-шчному стан1 хворих та резис-тентност1 симптоматики до проводимо'!' психо-фармакотерап1'|', Тх виражен1сть знижуеться при досягненн1 кл1н1чно'|' рем1сП'. Отримаы нами дан1 евщчать, що хрошчний оксидативний стрес мо-же бути одшею з патогенетичних ланок форму-вання терапевтично'!' резистентност1 при депресивних розладах. 1нтенсивна генерац1я активних форм кисню може спричинити порушення функ-цюнальноТ активност1 нейрон1в з виснаженням
основною групою.
енергетичних pecypciB, зниженням активносп фермент1в-антиоксидант1в, цитотоксичним ефе-ктом, що е несприятливим фактором, який галь-муе процес покращення стану пац1ент1в.
Показники оксидативного стресу можуть бути використан1 в якосп предиктор1в ефективност1 проводимого л1кування вказаноТ патологП'. Ви-вчення особливостей порушень перекисного окисления лтщ1в при резистентних депреаях може полегшити розробку патогенетично обфу-нтовано'1 терапП' та оптим1зувати л1кувально-д1агностичний процес у даного контингенту хворих.
Л1тсратура
1. Bondy В. Pathophysiology of depression and mechanisms of treatment/ B.Bondy //Dialogues in Clinical Neuroscience. - 2002. -V.4-№ 1-P.7-20.
2. Duman R.S. Pathophysiology of depression: the concept of synaptic plasticity /R.S. Duman // European Psychiatry. - 2002. - № 17 (Suppl. 3) - P. 306-310.
3. Olie J.P. Neuroplasticity: a new approach to the pathophysiology of depression /J.P.Olie, J.P.Macher, J.A.Costa e Silva //London, Sc. Press Ltd.-2004.-75 p.
4. Manji H.K. Impairments of neuroplasticity and cellular resilience in severe mood disorder: implications for the development of novel therapeutics /Н.К. Manji, R.S. Duman //Psychopharmacol Bull. -2001. - № 35- P. 5-49.
5. Bremner J.D. Hippocampal volume reduction in major depression. /J.D.Bremner, M. Narayan, E.R. Anderson //Am. J. Psychiatry. -2000.-№157-P. 115-118.
6. Изнак А.Ф. Нейрональная пластичность как один из аспектов патогенеза и терапии аффективных расстройств /А.Ф.Изнак //Психиатр, и психофармакотер. - 2005 - №7(1) - С. 24-27.
BiCHHK ВДНЗУ «Украгнсъка жедична стожатологЬчна акадежШ»_
7. Покровский Д.Г. Патохимические и иммунологические аспекты 9. Гусев Е.И. Пластичность нервной системы /Е.И. Гусев, П.Р. депрессивных состояний /Д.Г. Покровский, А.К. Зиньковський, Камчатнов // Журн. неврол. и психиатр. - 2004. -№ 104 (3) - С. А.А.Михайленко // Бюлетень СО РАМН. - 2004. - № 4(114) - С. 73-79.
34-37. 10. Марценковский И.А. Клиническая фармакология антидепресса-
8. Крыжановский Т.Н. Пластичность в патологии нервной системы нтов: механизмы эффективности и побочных эффектов /И.А. /Г.Н.Крыжановский // Журн. неврол. и психиатр. - 2001 - № Марценковский//Neuronews. - 2006.-№1 - С. 23-30.
101(2)-С.4-7.
Реферат
НЕЙРОХИМИЧЕСКИЕ МЕХАНИЗМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ТЕРАПЕВТИЧЕСКОЙ РЕЗИСТЕНТНОСТИ ПРИ ДЕПРЕССИВНИХ РАССТРОЙСТВАХ
Петрина Н.Ю., Рахман Л.В., Панас А.Р., Животовская Л.В., Гнатюк С. Н.
Ключевые слова: терапевтическая резистентность, депрессивные расстройства, перекисное окисление липидов, оксидативный стресс.
В статье проведена оценка интенсивности свободнорадикальных процессов и антиоксидантной защиты у больных с депрессивными расстройствами. С позиций биологической психиатрии проанализированы патофизиологические механизмы развития фармакорезистентности. Выявлено, что при терапевтически резистентных депрессиях отмечается глубокое нарушение равновесия антиоксидантной и прооксидантной систем в сторону повышения последней.
Summary
NEUROCHEMICAL MECHANISMS IN FORMATION OF THERAPEUTIC RESISTANCE UNDER DEPRESSION DISORDERS
Petryna N.Yu., Rakhman L.V., Panas A.R., Zhyvotovska L.V., GnatjukS.N.
Key words: therapeutic resistance, depressive disorders, lipid peroxidation, oxidative stress.
The intensity of free-radical processes and antioxidant protection in patients with depressive disorders has been evaluated in this article. From the position of biological psychiatry pathophysiological mechanisms of therapeutically resistance have been analyzed. It has been revealed that under therapeutically resistant depression profound imbalance of antioxidant and prooxidant systems toward may be noticed.
УДК 617-089-168.1+616.25-072.1
Покидько М.1., Шевчук О.М., Богачу к М. Г.
ЛАПАР0СК0П1ЧНА ПРОФШАКТИКА АБДОМШАЛЬНОГО СПАЙК0УТВ0РЕННЯ ТА АДГЕ310Л13ИС В Л1КУВАНН1 СПАЙК0В0Т КИШК0В01 НЕПР0Х1ДН0СТ1
ВЫницький нацюнальний медичний уыверситет ¡м. М.Широгова МОЗ Украши Юровоградська обласна л^арня МОЗ Украши
Представлет резулътати клш{чного досл{дження ефективност{ профшактики та лшування спайковог хвороби очеревини лапароскотчним методом з використанням нового методу (елект-рокоагуляцшна кишкова симпатектом{я). Клш1чна апробащя проведена у 96 хворих з клгнгкою спайковог хвороби очеревини й явищами гострог кишковог непрох{дност{ з метою адгезюл{зису та попередження новоутворення спайок та у 23 хворих теля лапароскотчног холецистектоми з високою ймов{ртстю розвитку патолог{чного спайкоутворения, який визначено спец{алъними методами в дооперацшному перюд{. На д1агностику та метод профшактики та лшування отримано патенти Украши.
Ключов1 слова: спайкова хвороба очеревини, лапароскопны операцм, профтактика, лшування.
Вступ
Спайкоутворення черевноТ порожнини е одшею з найактуальшших проблем аб-домшальноТ х1рурш на сучасному етапк Цьому питанию присвячено значну увагу дослщниками та практичними х1рургами. Виршення проблеми спайкоутворення - це виршення законом1рного наслщку недолку х1рургм - рятуючи хворого вщ тяжкого захворювання, викликати у нього ймов1рно нове захворювання черевноТ порожнини.
Розвиток абдомшальноТ' х1рурш розширив д1а-пазон оперативних можпивостей радикального лкування багатьох рашше невилковних або хроычних захворювань оргашв черевноТ порожнини. Одночасно постала нова проблема -спайкоутворення, яка з кожним роком набувае гостроти \ коеволюцшно розвиваеться з абдомн
нальною хфурпею, оперативною пнеколопею тощо.
3 широким впровадженням лапароскотчних оперативних втручань все чаепше в спец1альнш л1тератур1 стали з'являтись повщомлення про Т'х ускладнення, серед яких вщзначаеться спайкова кишкова непрохщнють [1,2,3,4,5]. Автори вщзна-чають серед причин патолопчного спайкоутворення тривалють операцм, використання високо енергетичних технолопй (лазерну та електроко-агуляцш). Таю ускладнення розвиваються в найближчий час шеля оперативного втручання у 5- 28% випадках [2].
Важю наслщки спайкоутворення, як1 статисти-чно набувають все бтьшого розповсюдження, вимагають вщ дослщниш подальшого фундаментального вивчення не лише в плаы винай-дення фармаколопчних, х1м1чних та ф1зичних чинниш впливу на утворення спайок, але й на
