Сучасні аспекти лікування артеріальної гіпертензії при хронічному піелонефриті з урахуванням генотипу Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

liiC. I II ¡Ii' ВДНЗУ «Украгнсъка жедична стожатологЬчна акадежШ»

УДК 615.711.5 Мормоль I.A.

СУЧАСН1 АСПЕКТИ Л1КУВАННЯ АРТЕР1АЛЬН01 ППЕРТЕНВМ ПРИ ХР0Н1ЧН0МУ П1ЕЛ0НЕФРИТ1 В УРАХУВАННЯМ ГЕНОТИПУ

Вищий державний навчальний заклад Украши «Украшська медична стоматолопчна академия», м. Полтава

У наш час визнаною е ueo6xiduicmb суворого контролю артер{алъного тиску (АТ) при хротчних захворюваннях нирок. Блокатори ангютензинових рецептор{в (БАР) визнат у всъому ceimi як препарати першого ряду для лшування penonapeuxiMnoi гтертензй (РГ). Мета досл{дження -вивчитъ кл{тчну ефективтетъ кандесартана у хворих на РГ, враховуючи генотип. Обстежено 50 хворих з РГ на фот хротчного тлонефриту, визначено пол1морф{зм анг{отензину II першого типу (АТ1Р). Хворим призначали кандесартан в доз{ 8-32 мг/добу, спостеркали протягом 12 млсящв. За результатами проведеного клтшо-генетичного обстеження генотип АА виявлено у 46%, АС-48%, СС-6%. Алелъ А виявлено у 94%, алель С - у 54% хворих на РГ у Полтавсъкш обла-cmi. Цшъовий pieeub AT досягнутий у 94,3% хворих. Кандесартан виявив високу кл{тчну ефективтетъ у eeix групах хворих.

Ключов1 слова: ренопареншмна ппертонт, пол1морф1зм, ген рецептора анпотензину II першого типу, кандесартан.

Артер1альна ппертенз1я (АГ) у вах промислово розвинутих краТнах являе важливу медичну \ соц1альну проблему. За статистичними даними, в УкраТж зареестровано понад 9,8 млн людей з АГ, що складае 24,3% дорослого населения [1,2].

Дослщження, як1 проведен! Нацюнальним нау-ковим центром «1нститут кардюлоги ¡м. М.Д.Стражеска», показують, що майже 44% дорослого населения мають пщвищений артер1альний тиск понад 140/90 мм.рт.ст. 1снуе певна розб1жнють м1ж показниками статистики та результатами епщемюлопчних дослщжень, тож частина хворих на УкраТж з пщвищеним АТ залишаеться невиявленою [1].

На сьогодж домшуе точка зору про необхщ-нють суворого контролю артер1ального тиску (АТ) при хроычних захворюваннях нирок, що вн дображено в рекомендац1ях авторитетних асоцн ацш кардюлопв та нефролопв. Вщзначаеться, що найбтьш оптимальний р1вень АТ 120/75, але не бтьше 130/75мм.рт.ст., адже таю цифри АТ у хворих гарно переносяться , не призводять до збтьшення кардюваскулярноТ летальносп \ до зниження клубочковоТ фтьтрацИ [1, 13, 15].

Протягом останнього десятир1ччя в Укра'|'н1 спостер1гаеться значне зростання захворювано-ст1 населения на хвороби нирок, здебтьшого за рахунок бактер1ально-обумовлених ¡нфекц1й, зо-крема хрожчного п1елонефриту, та вторинних нефропатш - д1абетично'|', ппертензивно'1 неф-ропати. Вщ 7,5 до 10% дорослих мають патолопчж зм1ни показниюв стану оргажв сечово'1 системи. Поширен1сть в УкраТж хрожчного шелонефриту у 2006 роц1 на 100 тис.дорослого населения становила 1404,0, в 2007 роц1 - 1475,6.

Наявн1сть ураження нирок у хворого часто призводить до розвитку ренопаренх1мно!' артер1ально!' ппертензП' (РПАГ), яка вважаеться другою п1сля ЕГ причиною пщвищення АТ. За

лггературними даними, частота виникнення РПАГ при п1елонефрит1 становить вщ 33 до 63% [3].

Роль генетичних чинниш в розвитку артер1а-льно'1 ппертони (АГ) на сучасному етап1 розвитку медичноТ' науки е доведеною [2, 3, 4, 5].

Важливу роль в прогресуванж ураження нирок, пщвищенж (АТ) вщ1грае рен1н - анпотензи-нова система (РАС). Анпотензин II (АТ-М) вва-жають найбтьш активною ланкою РАС, вш ви-кликае вазоконстрикцш, впливаючи на гладенью м'язи судин. Вплив АТ-М на нирки полягае в мо-дуляци ниркового кровотоку, швидкост1 клубочковоТ фтьтраци (ШКФ), тубулярноТ' реабсорбцИ' натрш I води [13].

У той же час, важливим патогенетичним фактором розвитку РГ е пщвищення продукци ренту та АТ II [9]. Класичж ф1зюлопчж ефекти АТ-П ре-ал1зуються за допомогою двох тип1в рецептор1в [3].

Рецептор анпотензину II першого типу (АТ1Р) - С-протеТ'нзв'язуючий бток - член великого сн мейства рецептор1в кл1тинноТ' мембрани, як1 здшенюють передачу гормональних сигнал1в. Цей рецептор реал1зовуе наступи! ефекти-вазоконстрикцш, змшу клубочковоТ фтьтрацП', затримку Ыа та води, прол1ферац1ю гладеньких мяз1в, ппертрофш кардюмюцит1в, пщвищення р1вня вазопресину [2, 8]. Активац1я АТ-П другого типу (АТ2Р) протид1е негативним ефектам, спричиненим впливом АТ1Р, тому збереження Тх активност1 е важливою задачею терапевтичноТ' тактики щодо хворих на РГ.

Перспективним з огляду на патоф1зюлопчж мехажзми впливу АТ- II на рецептори 1 та 2 типу е використання антагожепв рецептор1в анпотен-зину- II, що селективно блокують рецептори 1 типу, з метою збереження позитивного впливу активаци АТ- II р2 (вазодтятац1я, антипрол1фе-ративний ефект ) у хворих хрожчним п1елонеф-ритом з артер1альною ппертенз1ею.

* Робота виконана в межах програми за фрагментом загальнодержавноТ теми "Артер1альна гтертотя": "Достдження молекулярно-генетичних acneKmie патогенезу артер1альноТ гтертензп для розробки нових Memodie diazHocmiiKU та диференцшованого лтування" (№ДР 0104U05763).

Один ¡з препаратов ц1еТ групи - кандесартан, що мае високу спорщненють до АТ1Р та ктычну ефективнють \ добре переноситься хворими [5].

Описано бтьше 10 вид1в пол1морф1зму АТ1Р. Часпше вивчаеться нонсенс-мутац1я А1166С, в якш аденш (А) в 1166 положены змшюеться на цитозин (С).

Даш лп"ератури щодо асоц1аци пол1морфних фактор1в гену судинного рецептора АТ-11 Р1 з розвитком та переб1гом АГ при захворюваннях нирок е суперечливими [5, 7, 8] \ стосуються здебтьшого гломерулярних уражень. Результа-ти багатьох дослщжень свщчать, що ШКФ, нир-ковий кровоток та плазмоток первинно е нижними в АС/СС груп1 пор1вняно с АА групою, але позитивно змшюються пщ впливом БАР бтьшою м1рою в АС/СС груп1, тобто С алель пов'язаний з пщвищеною ¡нтраренальною та перифершною д1яльнютю АТ II [6, 9, 11].

Все це обумовлюе необхщнють вивчення по-л1морф1зму гена судинного рецептора АТ-М Р1 А1166С у хворих на РГ на тл1 хрон1чного п1ело-нефриту .

Мета роботи - вивчити пол1морф1зм А1166С у хворих на РГ, яка розвинулась внаслщок тубуло-¡нтерстиц1ального ураження нирок, вивчити осо-бливост1 переб1гу захворювання та оцшити анти-ппертензивну ефективнють кандесартану, в за-лежност1 вщ генотипу.

Матср1али 1 методи досладження

Нами обстежено 50 чолов1к1в в1ком вщ 25 до 60 рок1в (46,21 + 2,33), що страждали на РГ та проходили курс лкування на баз1 I Мюько'Г клшь чно'Г л1карн1 м. Полтави. Ва хвор1 пройшли рете-льне клш1чне, лабораторне та ¡нструментальне обстеження.

3 метою вивчення ступеня ураження оргашв-цтей хворим основноТ групи призначали елект-рокардюграф1чне та ехокардюскоп1чне дослн

Розподтення частот генотип1в /' алелей гена

дження, огляд очного дна, реоенцефалограцш, консультаци офтальмолога, невропатолога. 3 метою вивчення алелей пол1морфноТ дтьниц1 (А1166С) гена судинного рецептора AT-II Р1 проводилось видтення геномноТ ДНК ¡з венозноТ кров1 обстежуваних методом фенол-хпороформно'1 екстракцП'. Пол1морфний участок ДНК ампл1ф1кували за допомогою пол1меразно'|' реакци на ампл1ф1катор1 "Терцик" (Москва) (Чистяков Д.А. и соавт., 2000). Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп'ютерноТ програми Microsoft Excel, що розраховували з використанням непараметричних метод1в. До контрольно'!' групи увшшли 40 oci6 вщповщного в1ку з нормальним AT, що не мали в анамнез! захворювань сечовивщноТ системи.

В якосп антиппертензивно'1 терапП' призначали кандесартан цилексетил в доз1 4-24 мг на добу одноразово вранц1 у вигляд1 монотерапП', при необхщносп комбшували з ппот1азидом 25 мг на добу чи амлодипшом 10 мг на добу, в залежнос-Ti вщ генотипу.

Хворих оглядали щоденно впродовж перших двох тижшв, пот1м щомюяця впродовж року. За критерП' оцшки ппотензивного ефекту препарата використовували динамку систол1чного та д1астол1чного AT.

Пюля проведеного лкування та через piK хворим проводили повторне обстеження з використанням загальноклш1чних та спец1альних метод1в дослщження з метою вивчення антип-пертензивноТ дП' кандесартану.

Результати та iix обговорення

Основним завданням першо'Г частини дослн дження було визначення розподту частот гено-тип1в i алелей гена рецептора AT II 1Р серед полтавськоТ популяцП'.

Таблиця 1.

ienmopa AT II1Р у хворих на РГ серед полтавськоТ популяцП

Генотип, алель Вся когорта обстеже-них, % (п = 50) BiK середнш BiK виникнення пщвищеного АТ Тривал1сть захворювання нирок

АА 46 50,9±4,7 39,3±2,2 11,7+1,75

АС 48 42,2±6,9 38,9±1,3 12,20±1,31

СС 6 47,3±3,7 24,6±1,8 (р1 <0,001) (р2<0,001) 6,33±1,85 (р2<0,001)

А 94 52,5±7,2 39,0±1,2 11,74±1,08

С 54 45,6±11,8 37,2±1,5 11,65±1,28

р1 - eipoaidHicmb розб1жностей при пор1внянн1 з показниками групи АА; р2 - eipoaidHicmb роз61жностей при пор1внянн1 з показ-никами групи АС; рЗ - eipozidHicmb роз61жностей при пор1внянн1 з показниками алелей А та С;

Анал1зуючи дат таблиц! 1, виявлена висока частота алеля А I генотишв АА та АС серед хворих на РГ. Звертае на себе увагу вщносно бть-ший в1к виникнення пщвищеного АТ у хворих з генотипом АА (у 1,2 рази), н1ж з генотипом СС. Тод1 як тривалють захворювання нирок бтьша у хворих з генотипом СС (у 2,5 рази), у пор1внянш з генотипом АА.

Серед здорових оаб частота генотип1в була наступною: АА - 51%, АС - 34%, СС - 15%, алель А - 85%, алель С - 49%

Отже,серед хворих на РГ алель А зустр1чаеть-ся часпше майже у 1,2 раза,н1ж серед здорових.

Друга частина дослщження включала вивчення залежносп р1вня АТ вщ генотипу у хворих на РГ(таблиця 2).

Том 10, Выпуск 2

75

liiC. I II ¡Ii' ВДНЗУ «Украгнсъка жедична стожатологЬчна акадежШ»

Таблиця 2

Залежнють р1вня А Т eid генотипу у хворих на РГ

Генотип, алель Легкий сту-niHb АГ ,% (п = 10) Покпрний стушнь АГ, % (п = 7) Тяжкий пере-6ir АГ, % (п = 13) Максимальш циф ри AT (мм. рт. ст.) AT на початку л1кування (мм. рт. ст.)

Сист fliacT Сист fliacT

АА 11,11 (1) 11,11 (1) 58,33 (7) 201,11 ±9,64 р<0,05 121,11±4,62 158,67±9,35 103,33±2,89

АС 88,89 (8) 66,67 (6) 38,46 (5) 190,0±9,5 р<0,05 115,0±5,8 р<0,05 157,94±9,72 99,38±4,02 р<0,05

СС 11,11 (1) 0 8,33 (1) 215,0±35,0 р<0,05 Pi <0,05 150,0±30,0 р<0,05 р,<0,01 162,5±17,5 105,0±9,0 р,<0,01

А 100 (9) 77,78 (7) 41,67 (12) 190,71 ±6,46 115,71±3,77 158,04±4,13 101,07±1,88

С 100 (9) 66,67 (6) 66,67 (6) 183,33±9,52 р2<0,05 116,5±5,32 156,19±4,88 100,95±2,28

р - eipozidHiemb розбмностей при nopieHBHHi з показниками групи АА;

Pi- eipoaidHicmb розб!жностей при пор1внянн1 з показниками групи АС;

р2- eipoziöHicmb розб!жностей при пор1внянн1 м/ж показниками алелей А та С.

несприятливою ознакою щодо розвитку i nepeöi-

На шдстав1 отриманих даних можна зробити висновок, що з тяжким переб1гом РГ майже в 7 раз1в бтьше хворих з генотипом АА, ыж з генотипом СС. У свою чергу присутнють алеля А пов'язана з бтьш високими цифрами максимального АТ. Це дозволяе зробити висновок, що наявнють алеля А серед хворих е прогностично

гу РГ.

Дана ппотеза пщтверджуеться i при подаль-шому вивченш деяких клш1чних та лабораторних даних у трьох трупах хворих з р1зними генотипами (таблиця 3).

Таблиця 3.

KniHNHi та лабораторн1 показники у хворих на РГ з рйними генотипами.

Генотип, алель Проба Реберга Креатин1н, мкмоль/л Товщина паренх1ми, см Маса м1окарда л1вого шлуночка, г Конкременте, %

Реабсорбц1я, % Фтьтрац1я, мл/хв Права нирка Шва нирка

АА 94,88±1,23 104,42± 14,17 109,0±7,9 1,86±0,7 2,09±0,12 173,5±10,68 11,11

АС 94,85±0,83 119,98±24,96 р<0,05 122,4±15,21 р<0,05 1,7±0,08 р<0,05 1,71 ±0,07 р<0,05 154,04±5,49 Р 10,53 Р

СС 98,1 ±0,1 109,3±61,7 106,0±12,0 1,7±0,1 1,8±0,01 156,79±13,13 100

А 94,86±0,67 121,4±19,4 118,76±10,63 1,75±0,06 1,82±0,07 160,39±5,34 10,7

С 95,2±0,78 118,85±24,96 120,53±13,65 1,7±0,07 1,72±0,06 154,33±5,0 19,05

■ eipoziöHicmb роз61жностей при пор1внянн1 з показниками групи АА;

р-1- eipoziöHicmb розб!жностей при пор1внянн1 з показниками групи АС;

р2- eipoziöHicmb розб!жностей при пор1внянн1 м/ж показниками алелей А та С.

Пщдаючи анал1зу отримаш даы, можна зробити висновок, що у хворих на РГ з генотипом АА бтьша маса мюкарда л1вого шлуночка та тов-щина паренх1ми л1воТ та право'Г нирок, а також дещо знижена клубочкова фтьтрац1я. Група з генотипом АС займае у Bcix вивчених показниках середне положения м1ж АА i СС трупами. Недо-стов1рн1сть деяких показниш, на наш погляд, зумовлена невеликою ктькютю хворих у трупах.

За дозою кандесартана , призначення яко'Г по-требували xeopi, пац1енти були розподтеш на 3

групи: 4-6 мг/добу; 12-16 мг/добу; xeopi, як1 по-требували комбшованоТ терапи (додавали rino-Tia3ifl 25 мг/добу - 2 випадки, амлодтш мг/добу - 1 випадок за показаниями). Серед хворих 2 та 3 груп Hoci'i' алелю С становили 70% та 100% вщповщно. Bei xeopi добре переносили лкуван-ня, адекватна корекц1я AT досягнута впродовж 10-14 дшв у 75% хворих, впродовж 12 мюяц1в у Bcix хворих (табл.4). Попршення стану, непере-носимють препарату, неефективнють л1кування не вщм1чали в жодному pa3i.

Таблиця 4

Генотип, алель AT на початку лкування (мм. рт. ст.) AT через 12 мюяц1в л1кування, мм.рт.ст.

САТ ДАТ САт ДАТ

АА 158,67±9,35 103,33±2,89 123,7±0,8 82,3±0,7

АС 157,94±9,72 99,38±4,02 р<0,05 125,6±0,9 83,1 ±0,7

СС 162,5±17,5 105,0±9,0 р,<0,01 125,01 ±1,2 84,0±1,4

А 158,04±4,13 101,07±1,88 124,7±0,6 83,2±0,5

С 156,19±4,88 101,07±1,88 124,8±0,8 82,9±0,68

р - eipozidHicmb розбмностей при пор1внянн1 з показниками групи АА;

р-1- eipoziöHicmb розб!жностей при пор1внянн1 з показниками групи АС;

р2- eipoziöHicmb розб!жностей при пор1внянн1 м/ж показниками алелей А та С.

На пщстав1 отриманих даних можна зробити висновок про доцтьнють подальшого поглибле-ного вивчення пол1морф1зму геыв АТ II Р1 у хво-рих на тубулоштерстиц1альн1 захворювання ни-рок з метою пошуку нових форм прогнозування клш1чних особливостей, переб1гу захворювання, пщбору ефективного лкування та запоб1гання тяжких ускладнень. Осктьки у хворих, що стра-ждають на захворювання нирок, АГ е самостш-ним фактором прогресування захворювання сприяе прискоренню розвитку нирковоТ' недоста-тносп.

Висновки

1. У хворих на РГ, що розвинулась на тл1 хро-шчного п1елонефриту генотип АА виявлений у 46% хворих, АС у 48% хворих, а генотип СС у 6% вщповщно. Алель А присутнш у 94%хворих на РГ, що бтьше н1ж серед здорових оаб.

2. Бтьша частота алеля А серед хворих на хроычний шелонефрит за наявност1 або вщсут-носп РГ е прогностично несприятливою ознакою щодо розвитку I переб1гу РГ.

3. Старший в1к виникнення пщвищеного АТ мали хвор1 з генотипом АА, н1ж хвор1 з генотипом СС.

4. У хворих з генотипом СС ппертенз1я розвинулась в молодшому вщк

5. Тяжчий переб1г та вищий р1вень максимального САТ та ДАТ мали хвор1 з генотипом АС та АА.

6. Найкращий ефект ппотензивноТ' терапи до-сягнуто в груш пац1ент1в з генотипом АА, пот1м АС та СС.

7. У груш хворих з генотипом СС, що мала нижчий р1вень показниш максимального АТ, вщм1чено меншу чутливють до лкування та найменший вщсоток зниження АТ впродовж перюду спостереження.

8. Кандесартан у вигляд1 монотерапП' був ефе-ктивний у вах пац1ент1в з генотипом АС I СС, двое хворих з генотипом АА потребували комбн нованоТ' терапи ( додавали ппот1азид 25 мг на добу- 1 випадок, амлодипш 5 мг на добу- 1 ви-падок).

9. Кандесартан був ефективним у хворих з генотипами АС та СС в доз1 4-8 мг, призначення 8-24 мг кандесартану потребували хвор1 з генотипом АА. Попршення стану, непереносимють препарату, неефективнють лкування не вщм1чали в жодному випадку.

Реферат

СОВРЕМЕННЫЕ АСПЕКТЫ ЛЕЧЕНИЯ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ ПРИ ХРОНИЧЕСКОМ ПИЕЛОНЕФРИТЕ С УЧЕТОМ

ГЕНОТИПА

Мормоль И.А.

Ключевые слова: ренопаренхимная гипертония, ген рецептора ангиотензина II первого типа, кандесартан.

В настоящее время общепризнаной является необходимость строгого контроля артериального давления (АД) при хронических заболеваниях почек. Блокаторы ангиотензиновых рецепторов (БАР) признаны во всем мире как препараты первого ряда для лечения ренопаренхимной гипертензии (РГ). Цель исследования - изучить клиническую эффективность кандесартана у больных с РГ в зависимости от генотипа. Обследованы 50 больных с РГ на фоне хронического пиелонефрита, определен полиморфизм гена ангиотензина II первого типа (АТ1Р). Больным назначали кандесартан в доз 8-32

ю.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

Лпсратура

Класиф1кац1я хвороб сечостатевоТ системи та ведения репона-льних та нацюнального peecTpie хворих з хрошчною хворобою нирок. - Методичш рекомендацм. - К,- 2006,- 40 с. Рекомендаци Укра'шськоТ асоцгаци кардюлопв з профтактики та лкування артер1альноТ ппертензи - К., 2004.-86 с. CipeHKO Ю.М. Артер1альна ппертенз1я: ПоЫбник для лшарш / KD.M.CipeHKO - К.: MopioH, 2002. - 204 с.

CipeHKO Ю. Вплив антиппертензивних препарате р1зних груп на функцт нирок у пац1энт1в ¡з м'якою та покпрною apTepia-льною ппертенз1сю / Ю.CipeHKO., Г.Радченко // Л¡ки Украши. -2005,- № 7-8.-С.118-122.

Бабак О.Я. Артериальная гипертензия и ишемическая болезнь сердца - эндотелиальная дисфункия: современное состояние вопроса / О.Я. Бабак, Ю.Н. Шапошникова, В.Д. Немцова // Укра-Тнський терапевтичний журнал. - 2004. - №1. - С.14-21. Преображенский Д.В. Блокаторы АТ1- ангиотензиновых рецепторов, как новый класс антигипертензивных средств / Д.В. Преображенский, Б.А. Сидоренко, Т.М. Стеценко [и др.] // Клиническая фармакология,- 2001,- №3,- С.102-109. Сидоренко Б.А. Блокаторы АТ-1 ангиотензиновых рецепторов как новая группа антигипертензивных препаратов / Б.А. Сидоренко, И.К. Иосава, В.Г. Киктев, Д.В. Преображенский // Клиническая фармакология и терапия. - 2003,- Т.8. - №6. - С.38-45. Летик В.И. Современные представления о ренин-ангиотензиновой системе и возможных способах подавления ее активности /В.И. Летик// Врачебная практика. - 1999. - №1. -С.67-70.

Маколкин В.И. Генетические аспекты в патогенезе и лечении артериальных гипертоний / В.И. Маколкин, В.И. Подзолков, Д.А. Напалков// Тер. архив,- 1999. - №4. - C.68-71. Kurland L Angiotensin converting enzyme gene polymorphism predicts blood pressure response to angiotensin П receptor type 1 antagonist treatment in hypertensive patients / L..Kurland,

H.Melhus, G.Karlsson, T.Kahan [et all. ] // J Hypertens.- 2001.-V.19.- №10.-P.1783-1787.

Angiotensin converting enzyme insertion/deletion polymorphism and short-term renal response to ACE inhibition: role of sodium status / Kleij F.G. van der, Schmidt A., Navis G.J. [et all. ] // Kidney Int. -1997. - V. 63 (Suppl.). - P. 23-26.

Carson M. Angiotensin receptor blockers. Evidence for preserving target organs//. M.Carson, T.Giles, M.Higginbotham [et all. ] .// Clin. Cardiol.- 2001.-V.124. - P. 183-190.

Van Geel P.P. Angiotensin II type 1 receptor A1166C gene polymorphism is associated with an increased response to angiotensin II in human arteries / P.P van Geel, Y.M.Pinto, A.A.Voors, H. Buikema [et all. ] // Hypertension.- 2000.-V.35. - №7. - P. 717-721.

Erdmann J. Characterization of polymorphisms in the promoter of the human angiotensin II subtype 1 (AT 1) receptor gene / J.Erdmann, K.Riedel, K.Rohde, I. Folamann [et all. ] // Ann Hum Genet.-1999.-V.63. - №7.-P.369-374.

Duncan J.A. Angiotensin II type 1 receptor gene polymorphism in humans: physiology and pathophysiology of the genotypes / J.A.Duncan, M I.A.iller, I.W. Scholey // Curr Opin Nephrol Hypertens.- 2001. - V.19.- №10. - P.111-116. Miller LA. Angiotensin II type 1 receptor gene polymorphism predicts response to losartan and angiotensin П / LA.Miller, K.Thai,

I.W. Scholey, Kidney Int.- 1999. - V.56. - №12. - P.2173-2180. Hypertens J. Practice Guidelines For primary Care Physicians: 2003 ESH/ESC Hypertension Guidelines // J. Hypertens.-2003.-V.21.-P.1779-1786.

Yo Mo Yang. Molecular and cytogenetic findings in 46,XX males// Home journal of the Korean society of Medical genetic.-2003,- V. 2,-№1 - P. 12-15.

The Seven Report of the Joint National Committee on prevention, detection, evaluation and treatment of high blood pressure (JNC-7 Express) // NIH Publication.-2003.-P.34.

Timmermans P.B. Angiotensin II receptor subtypes: selective antagonists and functional correlates / P.B.Timmermans, R.D.Smith // Eur Heart J.- 1994,- V.15 (Suppl. D).- P.79-87.

Tom 10, Выпуск 2

77

BiCHHK ВДНЗУ «Украгнсъка медична сгпомагпологгчна акадежШ»

мг/сут, наблюдали в течении 12 месяцев. По результатам проведеного клинико-генетического исследования генотип АА выявлен у 46%, АС-48%, СС-6%. Алель А выявлен у 94%, алель С - у 54% больных РГ в Полтавськой области. Целевой уровень АД достигнут у 94,3% больных. Кандесартан проявил высокую клиническую эффективность во всех группах больных.

Summary

PRESENT-DAY APPROACHES IN THE THERAPY OF ARTERIAL HYPERTENSION UNDER CHRONIC PYELONEPHRITIS TAKING INTO ACCOUNT GENOTYPE Mormol I.A.

Key words: renoparenchimal hypertension, angiotensin II receptor gene type I, candesartan.

At present the importance of regular and close control of arterial blood pressure (AP) under the chronic renal diseases is generally recognized. Angiotensin receptor blockers (ARB) are known all over the world as first-order drugs in the therapy of renoparenchimal hypertension (RH). The present research is aimed to study the clinical effectiveness of candesartan in RH patients depending on genotype. We have examined 50 RH patients with associated pyelonephritis, have determined polymorphism of angiotensin II receptor gene type I (AT1P). The patients were prescribed candesartan in a dose of 8-32 mg daily and were under the observation for 12 months. According to the results of clinic and genetic tests AA genotype has been detected in 46%, AC genotype in 48%, and CC genotype in 6%. Allele A has been found in 94%? Allele С - in 54% RH patients of Poltava region. Target level of AP has been reached in 94.3% patients. Candesartan has shown high clinical effectiveness in all the groups of patients.

УДК: 616.89-008.19-092

Петрина Н.Ю., Рахман Л.В., Панас А.Р., Животовська Л.В., Гнатюк С.М. НЕЙР0Х1М1ЧН1 МЕХАНВМИ ФОРМУВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНО! РЕЗИСТЕНТН0СТ1 ПРИ ДЕПРЕСИВНИХ Р03ЛАДАХ

Льв1вський нацюнальний медичний уыверситет ¡мен1 Данила Галицького

ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна академия

Комунальний заклад Льв1вська обласна кпУчна псих1атрична л^арня.

В статт{ проведено оцгнку ттенсивност{ вшънорадикалъних процесгв та антиоксидантного захисту у хворих з депресивними розладами. 3 позицш бюлог{чног псизаатри проанал{зовано патоф{зюлог{чт мехатзми розвитку фармакорезистентностл. Виявлено, що при терапевтично резистентних депресгях спостерггаеться глибоке порушення р{вноваги антиоксидантног та прооксид антног систем в бт тдвищення останнъог.

Ключов1 слова: терапевтична резистентнють, депресивж розлади,

На сьогодшшнш день найбтьша проблема, пов'язана з депресивними розладами, полягае в тому, що, незважаючи на появу велико'!' кшькосп антидепресаттв та значний прогресс в розумшш бюлопчних мехашзм1в розвитку депресм, в се-редньому 30-60% таких хворих виявляються ре-зистентними до проводимо'1 тимоаналептичноТ терапм. Зростання терапевтично резистентних сташв спричиняе значш соц1ально-економ1чш трудной^ не ттьки в самих пац1етчв, але \ у сусптьств1 в цтому. За даними закордонних дослщжень, значне збтьшення видатюв при лкуваны депресш припадае саме на рахунок резистентних до терапм форм.

3 позицш загальноТ ф1зюлогм, резистентнють е фундаментальною бюлопчною характеристикою живого оргашзму, ступшню його стшкосп до того чи ¡ншого патогенного або умовнопатогенного фактора, ¡накшими словами, це - ¡ндивщуальна захисна та пристосувальна вщповщь бюсистеми. 3 резистентнютю тюно пов'язане поняття толерантности яка проявляеться ¡ндук^ею певних фермет1в, а також зниженням щшьносп рецептор1в внаслщок введения в оргашзм лкарських середниш [1, 2].

перекисне окисления л1гпд1в, оксидативнии стрес.

В свптм сучасних погляд1в на патогенез терапевтично резистентних депресш, виникнення та формування фармакорезистентносп

розглядаеться як складна, багатор1внева функцюнальна патолопчна система з вираже-ними порушеннями на вах м р1внях -нейроф1зюлопчному, психоф1зюлопчному,

метабол1чному та со^ально-психолопчному. Розглядаючи питания нейрох1м1чних механ1зм1в формування резистентних депресивних сташв, слщ зазначити, що при таких депреаях порушу-ються практично ва ланки кл1тинного метабол1зму [3].

Ще до впровадження в клш1чну практику сучасних фармаколопчних засоб1в було вщомо, що медикаменти, як1 здатн1 впливати на центра-льну нервову систему, змшюють функц1ональ-ний стан плазматичних мембран. Подальше ви-вчення фармаколопчних та ¿¡ох1м1чних ефект1в психотропних препарате дозволило конкретизу-вати |'х дш на мембрану кл1тин, зокрема, на кше-тичн1 характеристики транспортер1в. Означеш препарати можуть конкурувати з близькими в структурному вщношенш б1огенними амшами за мембранн1 рецептори бшковоТ природи. Однак