CC BY
36
11. Saad M. Sexual dimorphism in plasma leptin concentration M. Saad/ M. Saad, S. Damani, R. Gingerich [et al.] /J. Clin. Endocrinol. Metab. - 1997. - Vol. 82, № 2. - P. 79-84.
12. Söderberg S. High leptin levels are associated with stroke / S. Söderberg, B. Stegmayr, C. Ahlbeck-Glader [et al.] / Cerebrovasc. Dis. - 2003. - № 15. - P. 63-69.
13. Silha J. Plasma resistin, adiponectin and leptin levels in lean and obese subjects: correlations with insulin resistance / J. Silha, M. Krsek, J.V. Skrha [et al] / Eur. J. Endocrinol. - 2003. - № 149. - P. 331-333.
14. Sattar N. Leptin and coronary heart disease: prospective study and system- atic review / N. Sattar, G. Wannamethee, N. Sarwar [et al.] // J. Am. Coll. Cardiol. - 2009. - № 53. - P. 167-175.
15. Seravalle G. Decreased adrenergic tone in acromegaly: evidence from direct recording of muscle sympathetic nerve activity / G. Seravalle, C. Carzaniga, R. Attanasio [et al.] / Clin. Endocrinol. (Oxf.). - 2012. - Vol. 77, № 2. - P. 262-267.
16. World Health Organization. Obesity: Preventing and managing the global epidemic: Technical report series no. 894. - Geneva : WHO, - 2000. - 23p.
Р1ВЕНЬ ЛЕПТИНУ I ЙОГО ЗВ'ЯЗОК З АНТРОПОМЕТРИЧНИМИ ПАРАМЕТРАМИ У ХВОРИХ НА АКРОМЕГАЛ1Ю Микитюк М. Р., Хижняк О. О.
Обстежено 60 хворих на активну акромегалто. Показано, що рiвень лептину у хворих на акромегалш незалежно вщ стаи асоцшований як з 1МТ, так i з Ба^/о; у жшок рiвень лептину також асоцшований з ОТ i ОС. В загальнш вибiрцi хворих на акромегалто не виявлено значущого впливу надлишково! продукцп СТГ i 1РФ-1 на продукщю лептину i його статевий диморфiзм. Рiвень лептину значуще асощюеться з рiвнем СТГ в кровi тшьки у жшок. Рiвень лептину у хворих з соматотротномою рiвень лептину асощюеться з рiвнем ПРЛ в кровь
Ключовi слова: акромегалiя, гормон росту, iнсулiноподiбний ростовий фактор-1, пролактин, лептин.
Стаття надшшла 20.01.2014р.
УДК 615.711.5
LEPTIN's LEVEL AND ITS RELATIONSHIP TO ANTHROPOMETRICAL PARAMETERS IN PATIENTS WITH ACROMEGALY Mykytyuk M.R., Khizhnyak O.O.
The study involved 60 patients with active acromegaly. Shown that leptin levels in patients with acromegaly, regardless of gender associated with both BMI and from Fat,%; leptin levels in women are also associated with OT and OS. In the total sample of patients with acromegaly were found significant effect of excessive production of growth hormone and IRF -1 production of leptin and its sexual dimorphism. The level of leptin significantly associated with the level of growth hormone in the blood only in women. The level of leptin in patients with somatotropinomoyu leptin level is associated with the level of PRL levels.
Key words: acromegaly , growth hormone, insulin-like growth factor -1, prolactin, leptin .
Рецензент Бобирьова Л.£.
ЕФЕКТИВН1СТЬ Л1КУВАННЯ РЕНОПАРЕНХ1МНО1 АРТЕР1АЛЬНО1 ППЕРТЕНЗИ У ХВОРИХ НА ХРОН1ЧНИЙ теЛОНЕФРИТ З УРАХУВАННЯМ генотипу
Вивчали розповсюджешсть полiморфiзму гену АТ 11 першого типу у хворих на хрошчний телонефрит (ХрПН) з ренопаренхiмною артерiальною гiпертензiею (РПАГ), антиппертензивну та органопротективну ефектившсть кандесартану, в залежност вщ генотипу. Обстежено 50 хворих на ХрПН з РПАГ, яким призначали кандесартан цилексетил, спостертали протягом 12 мюящв. По результатам проведеного клшко-генетичного обстеження генотип АА виявлено у 46%, АС-48%, СС-6%. Алель А виявлено у 94%, алель С - у 54% хворих на РГ серед Полтавсько! область Цшьовий рiвень АТ досягнутий у 94,3% хворих. Хворi з генотипами АС та СС (носп алеля С) реагували на тератю кандесартаном достовiрним зниженням маси мюкарду лiвого шлуночка (р<0,05), а з генотипом СС - тдвищенням фракщ! викиду.
Ключовi слова: ренопаренхiмна артерiальна гiпертензiя, полiморфiзм, гену рецептора анпотензина 11 першого типу, кандесартан.
Робота е фрагментом науково-дотдног роботи: „Дотдження молекулярно-генетичних acneKmie патогенезу артерiальноl гтертензи для розробки нових методiв дiагностики та диференцшованого л^вання" (№ 0104U05763).
Наявшсть ураження нирок у хворого часто призводить до розвитку peHonapeHxiMHoi' артерiальноl гшертензи (РПАГ), яка вважаеться другою тсля ессенщально! гшертензи (ЕГ) причиною шдвищення артерiального тиску (АТ) [6]. За лтературними даними, частота виникнення РПАГ при пiелонефритi становить вщ 33 до 63% [4]. За даними втизняних дослiджень в Укра1ш серед осiб з пiдвищеним АТ знають про наявнiсть захворювання 46,9% сшьських i 85,1% мiських мешканщв, лiкуються - вiдповiдно 12,4 та 61,2%; ефектившсть лшування становить 6,2 та 20,5%, вщповщно. Стандартизований за вшом показник поширеностi АГ серед працездатного населення становить 34,1% ( серед чоловшв - 34,7%, серед жшок - 33,4%) [3].
Сьогодш одшею з основних систем, як реалiзують патогенетичну програму розвитку АГ у хворих на хрошчний телонефрит, вважаеться ренш-ангютензинова система (РАС) [1,3]. Порушення регуляци утворення основних ефекторних елемеш!в РАС - ренiну, анпотензишв - призводить до ©Мормоль I.A., 2014 49
змши тонусу судин, порушень водно-електролпного балансу, дисфункци ендотелiю судин [13]. В той же час, рецепторш системи, як реалiзують ефекти вазоактивних субстанцiй, та !х функцiйний стан е важливими складовими патогенезу АГ. Накопичуються даш про можливiсть участi в реатзаци окремих ланок патогенезу АГ генетичних змш окремих складових РАС - гену ангютензин -перетворюючого ферменту, репторiв АТ - II тощо [4,9,10,11,14,15,16].
Не дивлячись на проведення чисельних дослiджень ролi окремих полiморфних варiантiв генiв в патогенезi АГ, мало вщомо про !х роль в розвитку цього синдрому при найпоширених захворюваннях нирок [10,14,16]. Особливу важливють може вiдiгравати полiморфiзм гену рецептора ангютензину II 1 типу (АТ1Р), участь якого в патогенезi есенщально! ппертензи доведена чисельними впчизняними та закордонними дослiдниками [2].
Перспективним з огляду на патофiзiологiчнi мехашзми впливу АТ- II на рецептори 1 та 2 типу е використання антагошснв рецепторiв ангютензину- II, що селективно блокують рецептори 1 типу, з метою збереження позитивного впливу активацп АТ- II р2 (вазодiлятацiя, антипролiферативний ефект ) у хворих хрошчним пiелонефритом з артерiальною гiпертензiею [5,7,8].
Таким чином, значна поширешсть хронiчного пiелонефриту з артерiальною гiпертензiею, великi економiчнi витрати, яю обумовленi тимчасовою втратою працездатносн через загострення чи ускладнення перебиу захворювання обумовлюе актуальнiсть проблеми i необхiднiсть поеднання своечасно! дiагностики цього захворювання з урахуванням генетичних особливостей для профiлактики, адекватного лiкування та повноцшно! реабштаци.
Метою роботи було вивчення особливостей клiнiчного перебiгу артерiальноl ппертензи у хворих хронiчним шелонефритом та фармакологiчну ефективнiсть кандесартану в залежносп вiд полiморфiзму гена АТ1Р для розробки фармакогенетичного пiдходу до застосування препарату та прогнозування перебиу захворювання.
Матерiал та методи дослщження. В основу методичного пiдходу покладено молекулярно-бiологiчне визначення полiморфних варiантiв гену рецептора АТ II 1 типу у хворих на хрошчний телонефрит з артерiальною гiпертензiею. У вщповщносп до наявностi певного варiанту визначаються особливостi перебiгу хронiчного шелонефриту (вiк хворих, тривалiсть захворювання, функцюнальний стан нирок) та артерiальноl ппертензи (важкiсть ппертензи, тип ураження оргашв-цiлей). Наступним етапом проводиться оцшка фармаколопчно1 ефективностi блокатора АТ1Р-кандесартана в залежносп вiд полiморфiзму гена АТ 1Р.
Результати дослiдження та Тх обговорення. Вивчався клiнiчний переби i результати обстежень та лшування у 50 хворих ХПН з АГ. Для проведення дослщжень вщбирали тих пацiентiв, у яких з анамнезу вщомо, що спочатку розвинувся хронiчний пiелонефрит, а потiм - АГ.
Ушм хворим проведено ретельне ктшчне, лабораторне та iнструментальне обстеження для встановлення дiагнозу ХрПН та симптоматично1 АГ iз виключенням есенщально1 ппертензи.
Клiнiчне обстеження хворих проведене на основi ретельного вивчення скарг, анамнезу хвороби та життя, спадковосп, особливостей перебiгу захворювання, вивчення даних щодо тривалостi захворювання нирок та АГ, розвитку рецидивiв та ускладнень.
Хворих оглядали щоденно впродовж перших двох тижшв, потiм щомiсяця впродовж року. За критери оцiнки ппотензивного ефекту препарата використовували динамiку систолiчного та дiастолiчного АТ. Дiагноз встановлювали на основi дiагностичних критерив: середнш вiк хворих, тривалiсть захворювання нирок, наявшсть сечокам'яно1 хвороби, сечового, нефротичного та гшертензивного синдромiв, рiвень лейкоцитури, протеlнурil, ступiнь ураження органiв-мiшеней, спадковють (табл. 1).
Характеризуючи данi таблищ, можна зробити висновок, що обстежуваш мали середнiй вiк 44 роки (вщ 21 до 66 роюв), iз рiзною тривалiстю захворювання (вщ 5 до 34 рокiв). Це свщчило на користь того, що було достатньо часу для розвитку артерiальноl ппертензи, як ускладнення, тому м'яка гiпертензiя спостерпалась у 2 (4%) хворих, помiрна -у 14 (28%), а важка - у 34 (68%) хворих. Щ даш тдтверджуються i результатами обстеження оргашв-мшеней: ретинопатiю виявили аж у 43 (86%) хворих серед 50, гшертрофда мюкарда лiвого шлуночка - у 40 (80%) хворих, дисциркуляторну енцефалопаню - у 21 (42%). Наявшсть сечокам'яно1 хвороби спостерiгалась у 16% хворих. Помiрна лейкоцитурiя була виявлена у 28% хворих, середня у 16%, а висока - не виявлялась у жодного. Помiрна протеlнурiя (0,033 - 0,091 г/л) була знайдена у 40% хворих, середня (0,73 - 0,183 г/л) у 4%, i висока (вище 0,183 г/л) не виявлялась. Сечовий синдром спостерпався у 76% хворих, нефротичний синдром не виявився. Важливим виявився факт про вплив спадковосн на розвиток захворювання
серед дано! групи хворих: по материнськш i по батьювськш тыл спадковють виявили у 8 хворих, що склало 16 % вщ загально! кшькосп.
Таблиця 1
Клiнiко-лабораторна характеристика хворих на хрошчний пieлонефрит з артерiальною _гiпертензieю_
Д1агностичш критерп Значення показниюв
Середнт вк, р 44 (21-66)
Тривалють захворювання нирок, р 14,6 (5-34)
Тривалють АГ, р 11, 74 (4-32)
Наявшсть сечокам'яно! хвороби, % 8 (16%)
Лейкоцитур1я (%): пом1рна (0-4 в п/з) 14 (28%)
середня (4-12 в п/з) 8 (16%)
висока (вщ 12 в п/з) 0
Проте!нур1я (%): пом1рна (0,033- 0,091 г/л) 20 (40%)
середня (0,73- 0,183 г/л) 2 (4%)
висока 0
Сечовий синдром (%) 38 (76%)
Нефротичний синдром (%) 0
Артер1альна г1пертенз1я (к1льк1сть хворих): м'яка (140-159/90-99 мм.рт.ст.) 2 (4)
пом1рна (160-179/100-109 мм.рт.ст.) 14 (28)
важка ( >180/ >110 мм.рт.ст.) 34 (68)
Наявшсть ураження оргашв -м1шеней: (к1льк1сть хворих) ретинопаия 43 (86)
Ппертроф1я м1окарда л1вого шлуночка 40 (80)
Ппертензивна дисциркуляторна енцефалопат1я 21 (42)
Спадков1сть по захворюванню нирок: мати 4 (8)
батько 4 (8)
Примiтка: дат представленi у виглядi М (min - max).
Подальше дослщження включало вивчення показникiв пульсу та максимального САТ та ДАТ у груш хворих на початку лшування (табл. 2).
Таблиця 2
Показники пульсу та артерiального тиску у хворих на хрошчний шелонефрит з артерiальною
гiпертензieю
Д1агностичш критерп Значення показниюв
Пульс, частота за 1 хв. 75 +24
САТ max, мм. рт. ст. 184 +100
ДАТ max, мм. рт. ст. 115 + 60
САТ на початку лкування, мм. рт. ст. 161 + 80
ДАТ на початку лжування, мм. рт. ст. 97 + 30
Оцiнюючи таблицю 2, можна зробити висновок, що частота пульсу у вшх пащенпв в середньому складае 75+24 уд. за хвилину i це не виходило за межi норми.
Показники максимального систолiчного артерiального тиску (найвищi цифри АТ), що рееструвалися у хворих за перюд захворювання склали 184+ 100 мм. рт. ст., а максимального дiастолiчного - 115+ 60 мм. рт. ст. Рiвень систолiчного артерiального тиску на початку лiкування був дещо нижчим у всiх пащенпв у порiвняннi з максимальним - 161 + 80 мм. рт. ст., а дiастолiчного -97+ 30 мм. рт .ст. Даш дослщження окремих показниюв, що вщдзеркалюють стан ниркових функцiй наведенi в табл. 3
Таблиця 3
_Показники функщ'1 нирок у груш хворих на хрошчний шелонефрит з АГ_
Показники
Значення показниюв
Клубочкова фшьтращя, мл/хв. ( 100-140 мл/хв)
Канальцева реабсорбщя, % ( 97,8+99,2%)
Концентрацшний шдекс, % ( )
Товщина паренхiми право! нирки, см (1,5-2,0) Товщина паренх1ми л1во! нирки, см (1,5-2,0)
99 + 29 93 + 39 84 + 52 1,69 + 1,0 1,77 + 1,0
Примака: в дужках наведет нормальш значення показниюв.
Як свщчать даш табл. 3, клубочкова фшьтращя у вшх обстежуваних була дещо зниженою i становила в середньому 99 + 29 мл/хв. Канальцева реабсорбщя у груш хворих становила 93+ 39 %, а
концентрац!йний iндекс - 84 + 52 %. Товщина паренхiми право! та л!во! нирок при УЗД становить 1,69 + 1,0 см. та 1,77+ 1,0 см в!дпов!дно, що в!дпов!дало нормальним значенням.
Наступним етапом проведених дослiджень було визначення рiвня максимального АТ та визначення середнього вшу хворих у групах хворих з рiзними генотипами (табл. 4).
Таблиця 4
Характеристика основно'1 групи за вiком та максимальними цифрами АТ_
Генотип, алель Середнш вж хворих, роки Максимальи! цифри АТ, мм.рт.ст.
САТ ДАТ
АА 50,9±4,7 183,3±6,4 110,6±3,4
АС 42,2±6,9 190,8±6,8 117,3±4,1
СС 47,3±3,7 153,3±3,3 101,6±4,4
А 52,5±7,2 187,1±4,7 114,0±2,7
С 45,6±11,8 187,7±6,7 115,9±3,9
р1 - в1ропдшсть розб1жиостей при пор1вияиш з показниками групи АА; р2 - в1ропдиють розб1жиостей при пор1вияиш з показниками групи АС; р3 - в1ропдиють розб1жиостей при пор1внянш з показниками алелей А та С.
Виявили, що бiльший середн!й вiк мали нос!! алелю А i вiи становив 52,5±7,2, а носи алелю С мали дещо иижчi показиики, вони становили 45,6±11,8. Максимальиi цифри як САТ так i ДАТ мали хворi з групи АС т АА, i вони становили 190,8±6,8 та 183,3±6,4; 117,3±4,1 та 110,6±3,4 вiдповiдио. Через два тижн! прийому кандесартана САТ у пац!ент!в знизився на 7,2; 7,01; 6,82% в!дпов!дно АА, АС, СС групам. Зниження ДАТ в!дбулось вiдповiдио на 12,3; 2,5% в групах АА та АС. Через 12 м!сяц!в досягнуто цiльових рiвнiв АТ у всiх групах (табл. 5), однак помiчено, що найкращий ефект гшотензивно! терап!! досягнуто в груш пац!ент!в з генотипом АА, поим АС та СС. Група хворих з генотипом СС мала нижчий рiвень показник!в максимального АТ, але вiдмiчено меншу чутливiсть до л!кування та найменший вiдсоток зниження АТ впродовж перiоду спостереження.
Спостереження через 12 мiсяцiв лiкування кандесартаном показали, що САТ знизився на 29,4; 21,5; 17,7% в!дпов!дно АА, АС, СС генотипам. Ц! дан! ще раз пiдтверджують, що найб!льший ефект гiпотензивного лiкування спостерiгався у пац!ент!в з генотипом АА, поим АС i СС. Визначили достовiрне зниження САТ в усiх групах хворих, найб!льше у АС груш та у тих, що мають алель А. Щодо ДАТ, в!дзначили достовiрне зниження АТ в групах з АА та АС генотипами (табл. 5)
Таблиця 5
Результати гшотензивно'1 терат'1 кандесартаном через 6 та 12 мкящв спостереження
Генотип, алель АТ на початку л!кування, мм.рт.ст. АТ через 4 м!сяц! л!кування, мм.рт.ст. АТ через 6 м!сяц!в л!кування, мм.рт.ст. АТ через 12 м!сяц!в л!кування, мм.рт.ст. Динамка зниження АТ, % через 12 м!с.
САТ ДАТ САТ ДАТ САТ ДАТ САТ ДАТ САТ ДАТ
АА 158,67±9,35 103,33±2,89 132,4±3,5 Р1<0,05 83,7±1,8 Р2<0,05 130,9±1,7 Р3<0,05 86,3±1,2 Р4<0,05 123,7±0,8 82,3±0,7 29,4 9,8
АС 157,94±9,72 99,38±4,02 133,9±1,2 Р1<0,05 87,1±1,4 Р2<0,05 134,2±1,7 Р3<0,05 87,9±1,2 Р4<0,05 125,6±0,9 83,1±0,7 21,5 7,6
СС 162,5±17,5 105,0±9,0 128,3±1,7 р3<0,05 83,3±3,3 р2<0,02 128,3±1,7 Р3<0,05 80,01±1,0 Р4<0,05 125,01±1,2 84,0±1,4 17,7 5,9
А 158,04±4,13 101,07±1,88 133,2±1,8 Р1<0,05 85,4±1,9 р2<0,02 132,5±1,2 Р3<0,05 87,1±0,8 Р4<0,05 124,7±0,6 83,2±0,5 36,8 11,5
С 156,19±4,88 101,07±1,88 133,3±1,2 Р1<0,05 86,6±1,8 Р2<0,05 133,6±1,6 Р3<0,05 87,3±1,1 Р4<0,05 124,8±0,8 82,9±0,6 8 27,6 7,3
р1 - в1ропдшсть розбiжиостей при порiвияииi САТ на початку лкування та через 4 мюящ; р2 - вiрогiдиiсть розб1жиостей при порiвияииi ДАТ иа початку лжування та через 4 мюящ; р3 - вiрогiдиiсть розбiжиостей при порiвняннi САТ иа початку лкування та через мiсяцiв; р4 - вiрогiднiсть розбiжиостей при порiвияииi ДАТ иа початку лжування та через 6 мюящв; р5 - вiрогiднiсть розбiжиостей при порiвияииi САТ иа початку лкування та через 12 мюящв; р6-вiрогiдиiсть розбiжиостей при порiвняннi ДАТ иа початку лжування та через 12 мiсяцiв.
Важливими критер!ями ефективност! препарат!в е можлив!сть застосування !х у вигляд! монотерап!!, доза та к!льк!сть препарат!в, що забезпечують досягнення ц!льових значень.
Застосування кандесартана у вигляд1 монотерапИ дозволило досягнути ц1льових значень у вс1х пац1ент1в з генотипом АС 1 СС, двое хворих з генотипом АА потребували комбшовано! терапИ (додавали ппот1азид 25 мг на добу - 1 випадок, амлодишн 5 мг на добу - 1 випадок).
У хворих з генотипом СС гшертенз1я розвинулась в молодшому вщ1. Тяжчий переб!г та вищий р1вень максимального САТ та ДАТ мали хвор! з генотипом АС та АА. Найкращий ефект гшотензивно! терапн досягнуто в груш пащентш з генотипом АА, пот!м АС та СС. У груш хворих з
генотипом СС, що мала нижчий рiвень показниюв максимального АТ, вiдмiчено меншу чутливють до лiкування та найменший вщсоток зниження АТ впродовж перiоду спостереження. Кандесартана у виглядi монотерапи був ефективний у вшх пацieнтiв з генотипом АС i СС, двое хворих з генотипом АА потребували комбшовано! терапи (додавали гiпотiазид 25 мг на добу - 1 випадок, амлодитн 5 мг на добу - 1 випадок). Кандесартан був ефективний у хворих з генотипами АС та СС в дозi 4-8 мг, призначення 8-24 мг кандесартану потребували хворi з генотипом АА. Попршення стану, непереносимють препарату, неефективнiсть лiкування не вiдмiчали в жодному випадку. Результати дослщжень можуть бути використанi в ктшчнш практицi для визначення перебiгу РПАГ та прогнозу захворювання у хворих на ХрПН, призначення диференцiйованого лшування, скорочення термiну пiдбору адекватно! дози гшотензивного препарата, з метою сповшьнення прогресування ХХН та зменшення швалщносп та смертностi хворих.
Перспективи подальших розробок у даному напрямку. Розроблений метод дiагностики РПАГ з урахуванням nолiморфiзму гешв АТ-11 та алгоритм введення хворих на РПАГ внатдокХрПН з використанням тдбору дози препарата в залежностi вiд генотипа.
1.Класифкащя хвороб сечостатево! системи та ведения регюнальних та нацюнального реестр1в хворих з хрошчною хворобою нирок. - Методичш рекомендацп. - Ки!в.- 2006. - 40 с.
2. Кайдашев И.П. Молекулярно-биологические аспекты гипертонической болезни: роль полиморфизма белков ренин-ангиотензиновой системы и рецепторов, активирующих пролиферацию пероксисоми / И.П. Кайдашев, В.М. Ждан, М.С. Расин [и др.] // Ук.кард. журнал. - 2010. - Додаток 1. - С. 65-73.
3.Летик В.И. Современные представления о ренин-ангиотензиновой системе и возможных способах подавления ее активности / В.И. Летик // Врачебная практика. - 1999. - № 1. - С. 67-70.
4.Маколкин В.И. Генетические аспекты в патогенезе и лечении артериальных гипертоний / В.И. Маколкин, В.И. Подзолков, Д.А. Напалков // Тер. архив. - 1999. - №4. - С. 68-71.
5.Преображенский Д.В. Блокаторы АТ1- ангиотензиновых рецепторов, как новый класс антигипертензивных средств / Д.В. Преображенский, Б.А. Сидоренко, Т.М. Стеценко [и др.] // Клиническая фармакология. - 2001. - № 3. - С. 102-109.
6.С1ренко Ю.М. Артер1альна ппертенз1я: Поабник для л1кар1в / Ю.М. Оренко // - К. : Морюн, - 2002. - 204 с.
7.Сидоренко Б.А. Блокаторы АТ-1 ангиотензиновых рецепторов как новая группа антигипертензивных препаратов / Б.А. Сидоренко, И.К. Иосава, В.Г. Киктев [и др.] // Клиническая фармакология и терапия. - 2003. - Т. 8. - № 6. - С. 38-45.
8.С1ренко Ю. Вплив антиппертензивних препараив р1зних груп на функщю нирок у пащэнив ¡з м'якою та пом1рною артер1альною гшертенз1ею / Ю. С1ренко, Г. Радченко // Лжи Укра!ни. - 2005. - № 7-8. - С. 118-122.
9. Carson M. Angiotensin receptor blockers. Evidence for preserving target organs// M. Carson, T. Giles, M. Higginbotham [et al.] // Clin. Cardiol. - 2001. - Vol. 124. P. 183-190.
10.Duncan J.A. Angiotensin II type 1 receptor gene polymorphism in humans: physiology and pathophysiology of the genotypes / J.A. Duncan, I.A. Miller, I.W. Scholey // Curr Opin Nephrol Hypertens. - 2001 .-Vol. 19. - N10. - P. 111-116.
11. Erdmann J. Characterization of polymorphisms in the promoter of the human angiotensin П subtype 1 (AT 1) receptor gene / J. Erdmann, K. Riedel, K. Rohde [et al.] // Ann Hum Genet. - 1999.- Vol.63.- N7. -P. 369-374.
12. Kleij F.G. Angiotensin converting enzyme insertion/deletion polymorphism and short-term renal response to ACE inhibition: role of sodium status / F.G. Kleij van der, A. Schmidt, G.J. Navis [et al.]// Kidney Int (Suppl.)/ - 1997.- Vol.63, 23-26 p.
13. Kurland L. Angiotensin converting enzyme gene polymorphism predicts blood pressure response to angiotensin П receptor type 1 antagonist treatment in hypertensive patients / L. Kurland, H. Melhus, G. Karlsson [et al.] // J Hypertens. - 2001. - Vol.19.-N10. -P.1783 - 1787.
14.Timmermans P.B. Angiotensin II receptor subtypes: selective antagonists and functional correlates / P.B. Timmermans, R.D. Smith // Eur Heart J. - 1994. - Vol.15, - P. 79-87.
15. Van Geel P.P. Angiotensin II type 1 receptor A1166C gene polymorphism is associated with an increased response to angiotensin II in human arteries / Van Geel, Y.M. Pinto, A.A. Voors [et al.] // Hypertension. - 2000.-Vol.35. - N 7. - P. 717 - 721.
16.Yo Mo Yang. Molecular and cytogenetic findings in 46,XX males. Home journal of the Korean society of Medical genetic / Yo Mo Yang. //-2003.- Vol. 2.-No.l.-P. 12-15.
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЛЕЧЕНИЯ РЕНОПАРЕН-ХИМНОИ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИИ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМ ПИЕЛОНЕФРИТОМ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ГЕНОТИПА Мормоль И.А.
Изучали распространенность полиморфизма гена рецептора ангиотензина 11 первого типа (АТ1Р) у больных хроническим пиелонефритом (ХрПН) с ренопаренхимной артериальной гипертензией (РПАГ), антигипертензивную и органопротективную эффективность кандесартана, в зависимости от генотипа. Обследованы 50 больных с РПАГ на фоне хронического пиелонефрита, определен полиморфизм гена рецептора ангиотензина 11 первого типа (АТ1Р). Больным назначали кандесартан цилексетил в дозе 8-32 мг/сут, наблюдали в течение 12
FARMAKOGENETIC ASPECTS OF TREATMENT OF AN ARTERIAL HYPERTENSIA AT PATIETNS OF A CHRONIC PYELONEPHRITIS Mormol I.A.
Now necessity of the strict control arterial pressure (AP) is conventional at chronic diseases of kidneys. Inhibitors of receptors AT1R (BAR) are recognized all over the world as preparations of the first of some for treatment of renoparenchimal hypertensia . The purpose research - to study of clinical effect of Candesartan at patients with renoparenchimal hypertensia depending on a genotype. Survey 50 patients with inspected patients with renoparenchimal hypertensia on a background of chronic pyelonephritis,
месяцев. По результатам проведенного клинико-генетического исследования генотип АА выявлен у 46%, АС-48%, СС-6%. Аллель А выявлен у 94%, аллель С - у 54% больных РПАГ среди Полтавской популяции. Целевой уровень АД достигнут у 94,3% больных. Каидесартаи проявил высокую клиническую эффективность во всех группах больных. Больные с генотипами АС и СС (носители аллеля С) реагировали на терапию кандесартаном достоверным снижением массы миокарда левого желудочка (р<0,05), а с генотипом СС - повышением фракции выброса.
Ключевые слова: реиопареихимиая гипертония, геи рецептора аигиотеизииа 11 первого типа, каидесартаи.
Стаття надшшла 15.01.2014 р.
polymorphism of gene of angiotensin ll of the first type is certain. Patients appointed Kandesartan in doses of 8-32 мг, observed in current of 12 months. By results of research the genotype AA is revealed at 46%, AC at 48%, CC at 6% of patients. Allel A it is revealed in a genotype of 94%, allel C -54% of patients of renoparenchimal hypertensia. A target level the AP will reach at 94,3% patients. Kandesartan has shown high clinical effect at all variants of polymorphism of gene AT1R.
Key words: renoparenchimal hypertensia, gene of receptor of angiotensin ll of the first type, candesartan.
Рецензент Катеренчук I.П.
УДК 351.77 : 632.95:635.1/.7
ОСОБЛИВОСТ1 САН1ТАРНОГО КОНТРОЛЮ ПРОДУКТ1В ОВОЧ1ВНИЦТВА ТА ГРУНТУ ПРИ ЗАСТОСУВАНН1 СУМ1ШЕЙ ПЕСТИЦИД1В
Визначеш параметри деградацп дшчих речовин пестицидiв, як входять до складу сумшей. Порiвняльний аналiз компонента в межах кожно! i3 15 дослщжуваних сумшей пестицвддв за встановленими нами параметрами !х деградацп (т50, т95, т99 i k деградацп) в овочах i Груни, а також за шшими ппешчними характеристиками з урахуванням юльюсного стввщношення препарата в сум™, та вмюту дшчих речовин в препаратах дозволив нам визначити лiмiтуючий компонент кожно! сум™, за яким рекомендовано здшснювати саштарний контроль овочiв i Грунту при !х застосуваннi. Результати натурного експерименту з вивчення динамм вмiсту дiючих речовин препарата, що входять до складу сумшей, в овочах i груни, показали, що незалежно вiд норм !х витрати, кратностi та способу обробки, характеру дослщжувано! культури (опрки, томати, перець солодкий, картопля, цибуля, горох овочевий, капуста, баклажани, буряки, морква, ю^андр), типу Грунту та агрокйматично! зони, статистично значущих вщмшностей в поведiнцi дослiджуваних речовин не було. Залишгода кiлькостi дiючих речовин в овочах в перюд збору урожаю в жодному випадку не перевищували ппешчних нормативiв. Органолептичнi властивост зразкiв овочiв, вiдiбраних в перюд збору урожаю з дослщних д^нок, були спiвставнi з овочами контрольних зразюв.
Ключовi слова: баковi сум™ пестицидiв, продукти овочiвництва, грунт, параметри деградацп, саштарний контроль.
Овоч1вництво е одшею з основних галузей сшьського господарства в Укра!ш. За валовим виробництвом овочево! продукци Укра!на посщае сьоме мюце в свт. Проте, за показниками урожайност овочевих культур суттево вщстае вщ розвинутих кра!н св1ту [3]. Щоб досягнути в Укра!ш р1чно! науково обгрунтовано! норми споживання овоч1в необхщно шдвищити урожайшсть культур на 30 - 40%. Усшшно розвивати овоч1вництво та забезпечувати потребу населення в овочах можливо лише на основ! штенсифшаци галуз1, одшею !з складових яко! е наукове обгрунтування захисту сшьськогосподарських культур вщ шюдниюв, хвороб i бур'яшв шляхом використання пестицид1в.
Анал1з даних л1тератури з питань застосування х1м1чних засоб1в захисту рослин показав, що в останш роки в зв'язку з розвитком резистентност шкодо- чинних агенпв до ди пестиццщв збшьшились норми !х витрати i кратшсть обробок культур. При цьому паралельно з тдвищенням урожайност збшьшуеться пестицидне навантаження на довкшля, що е потенцшно небезпечним для здоров'я людей [4]. Результати багатор1чних епiдемiологiчних дослщжень, проведених, як в Укра!ш, так i в ряд1 шших розвинутих кра!н св1ту, свщчать про зв'язок м1ж тдвищенням р1вня захворюваност населення та забрудненням об'екпв навколишнього середовища пестицидами.
Результати наукових дослщжень переконливо доводять, що найбшьш ефективним засобом запобиання та усунення резистентносп патогешв е застосування багатокомпонентних сумшей пестиццщв. Вважають, що використання бакових сумшей пестицид1в е невщ'емною складовою технологи вирощування високих урожа!в i перспективним напрямком зниження резистентносп патогешв до ди х1м1чних засоб1в захисту рослин при суттевому зменшенш пестицидного навантаження на довкшля.
Зпдно з чинним законодавством, пестициди (в тому числ1 комбшоваш препарати) перед впровадженням в практику тдлягають токсиколого-гiгiенiчному вивченню, обсяг i характер якого чпко визначений. Однак щ вимоги не поширюються на баков1 сумш1 пестицид1в, хоча потенцшна
© Москаленко В.Ф., Пельо 1.М., Омельчук С. Т.,
СасШович Л.М., 2014 54
