CC BY
21
ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО. АГРАРНЕ ПРАВО
Шарапова Св^лана Володимирiвна,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри земельного та аграрного права, Нацональний юридичний унверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0001-6731-7772
doi: 10.21564/2414-990x.142.140638 УДК 349.4
ДЕЯК1 ПИТАННЯ ОХОРОНИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕКОЛОГ1ЧНИХ СИСТЕМ
Розглянуто нацюнальне i мжнародне законодавство щодо охорони природных екологтних систем та тшых гх видв. Дослужено rnyrnei погляди щодо поняття екологгчног системы, аграрног екологгчног системи, агроландшафту. Системний аналгз законодавства в сферi охорони та збере-ження екологгчних систем дозволяв стверджувати, що воно знаходиться на етат становлення i потребув удосконалення. Пгдкреслено, що правовий механгзм щодо охорони та збереження як природних екологтних систем, так i тших гх видiв носить фрагментарний характер i потребув суттввого вдосконалення.
Ключовi слова: охорона; екосистема; агроекосистема; агроландшафт; Грунти.
Шарапова С. В., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры земельного и аграрного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0001-6731-7772
Некоторые вопросы охраны и сохранения экологических систем
Анализируется национальное и международное законодательство об охране природных экологических систем и других их видов. Исследованы научные взгляды касательно понятия экологической системы, аграрной экологической системы, агроландшафта. Системный анализ законодательства в сфере охраны и сохранения экологических систем позволяет утверждать, что оно находится на этапе становления и нуждается в совершенствовании. Подчеркивается, что правовой механизм по охране и сохранению как естественных экологических систем, так и других их видов носит фрагментарный характер и требует существенного усовершенствования.
Ключевые слова: охрана; экосистема; агроэкосистема; агроландшафт; почвы.
Вступ. Головними чинниками впливу людини на довкшля е знищення i трансформацiя природних екосистем, надмiрна експлуатацiя природних ресурсiв, забруднення довкiлля. Потужним фактором змши довкiлля стали глобальнi змiни ^мату, що вiдбуваються внаслiдок дп антропогенних чинниюв. Це викликае рiзноманiтнi наслщки: змiни ареалiв видiв рослин i тварин, змiни мiграцiйних шляхiв тварин, змши життевих циклiв видiв, ТхньоТ продуктивностi, взаемовiдносин з iншими видами тощо. У результатi змiни вщбуваються на гене-тичному, популяцiйному, ценотичному та екосистемному рiвнях. Вони можуть негативно впливати на економшу держав: наприклад, через падшня родючостi Грунпв - на сiльське господарство, через зменшення рибних запасiв - на рибне господарство, через змши температур та кшькост опадiв - на туристичну галузь тощо [1, с. 7].
Аналiз л^ературних даних. До питання охорони еколопчних систем, а також щодо визначення правовоТ природи агроландшафту, ландшафту тощо у своТх працях зверталися таю вчеш-правознавщ, як В. I. Андрей-цев (V. I. Ап^е^еу), П. Ф. Кулинич (Р. Р. Ки1упуеЬ), Т. О. Коваленко (Т. О. Коуа1епко), М. В. Шульга (М. V. 8Ьи1Ьа), О. В. Лозо (О. V. Ього), М. В. Дейнега (М. V. ОешеЬа), 6. П. Суетнов (Уе. Р. 8ше^оу) та iн.
Метою статт^1 е аналiз окремих правових питань щодо охорони та збере-ження еколопчних систем.
Виклад основного материалу. Вщповщно до Закону УкраТни «Про основш засади (стратегiю) державноТ екологiчноТ полггики УкраТни» вiд 21.12.2010 р. № 2818-У1 [2] метою нацiональноТ еколопчно'Т полiтики е стабiлiзацiя i полш-шення стану навколишнього природного середовища УкраТни шляхом штеграцп екологiчноТ полмки до соцiально-економiчного розвитку УкраТни для гаранту-вання екологiчно безпечного природного середовища для життя i здоров'я насе-лення, впровадження екологiчно збалансованоТ системи природокористування та збереження природних екосистем.
Головною метою Концепцп збереження бiологiчного рiзноманiття УкраТни, затвердженою Постановою Кабiнету Мiнiстрiв УкраТни ввд 12 травня 1997 р. № 439 [3], е збереження, покращання стану та ввдновлення природних i порушених екосистем, середовищ iснування окремих видiв та компонентiв ландшафпв.
Значення екосистем складно переоцiнити, адже вони по суп е гарантом стабшьносп довкшля, найважливiшою структурною одиницею навколишнього свiту, фундаментом життя. Проте хижацька господарська дiяльнiсть людини призвела до ютотного руйнування природних екосистем, що загрожуе бiосферi найкатастрофiчнiшими наслщками. Руйнування природних екосистем шдри-вае основи юнування багатьох видiв i Тх угруповань, частина яких вже зникла з лиця Земл^ а шша перебувае на межi вимирання [4, с. 198].
Термш «екосистема» означае динамiчний комплекс угруповань рослин, тварин i мiкроорганiзмiв, а також Тх неживого навколишнього середовища, вза-емодiючих як едине функцiональне щле [5].
Розрiзняють кГлька видiв й тишв екосистем. Примiром, вiдповiдно до Лiсового кодексу УкраТни [6], вирiзняються природнi лки (природнi лiсовi екосистеми) - лГси (лiсовi екосистеми), в яких локально i тимчасово проявився антропогенний вплив, але вш не змiнив ценотично'Т структури фiтоценозiв i тому природш лiсовi екосистеми здатнi протягом короткого часу регенеру-ватися (вiдновитися) природним шляхом до стану пралГсових екосистем. Або пралГси (пралiсовi екосистеми) - споконвiчний, стародавнiй лiс (природнi лiсовi екосистеми), що сформувався природним шляхом i в ходi розвитку не зазнав безпосереднього антропогенного впливу.
Також видГляеться морська екосистема, шд якою розумiють сукупнiсть живих морських органiзмiв та середовища моря, що взаемодшть мiж собою. Можна вирiзнити бентичну екосистему - це екосистема дна водойм та твердих антропогенних субстратГв (наприклад, колектори для молюсюв у аквакультурГ корпуси суден тощо) [7].
Еколопчш системи - це важливий об'ект охорони довкГлля, проте вщпо-вiдно до Закону УкраТни «Про охорону навколишнього природного середовища» [8], не видшяеться як самостшний серед об'ектГв правово'Т охорони. Так, ввд-повiдно до ст. 5 зазначеного Закону державнш охоронi i регулюванню вико-ристання на територп УкраТни шдлягають: навколишне природне середовище як сукупшсть природних i природно-соцiальних умов та процесГв, природнi ресурси, як залучеш в господарський обiг, так i не використовуваш в економщ в даний перiод (земля, надра, води, атмосферне повГтря, лiс та шша рослиншсть, тваринний свiт), ландшафти та iншi природнi комплекси. Особливш державнiй охоронi пiдлягають територГТ та об'екти природно-заповщного фонду УкраТни й iншi територп та об'екти, визначеш вГдповГдно до законодавства УкраТни.
Як приклад варто шдкреслити, що ввдповщно до Закону Республiки БГло-русь «Про охорону навколишнього середовища» ввд 26 листопада 1992 р. № 1982 XII, природна еколопчна система розглядаеться як об'ективно Гснуюча частина природного середовища, що мае просторово-територiальнi межi i в якш живГ (об'екти рослинного i тваринного свпу) i неживi TT компоненти взаемо-дГють як едине функцiональне щле i пов'язанi мГж собою обмшом речовиною i енергiею. КрГм того, Закон розглядае природш екосистеми як самостшш об'екти правово'Т охорони.
ВГдповГдно до ст. 4 Федерального закону «Про охорону навколишнього середовища» в редакцп вГд 31.12.2017 р. [9] об'ектами охорони навколишнього середовища вГд забруднення, виснаження, деградацГТ, псування, знищення та шшого негативного впливу господарсько'Т та (або) шшо'Т дГяльностГ е компоненти природного середовища, природш об'екти i природш комплекси. При цьому до природних об'ектГв законодавець вГдносить: природш еколопчш системи, природш ландшафти i складовГ Тх елементи, що зберегли сво'Т природш властивостГ.
Еколопчним системам притаманш суттевГ властивостГ. По-перше, замкну-тГсть, самостшне функцГонування екологГчно'Т системи. По-друге, взаемозв'язок
еколопчних систем, який призводить до створення природних комплек^в. По-трете, бюпродуктившсть, яка сприяе самовiдтворенню екосистеми, вико-нання пе! чи iншоí !! функцп, що визначае i рiзний правовий статус земель. Так, землi пiдвищено! родючост повиннi в першу чергу вщводитися для потреб сiльського господарства, а малопродуктивш землi - для шших цiлей. Таким чином, будь-яку екосистему характеризують як мiнiмум три ознаки: замкнупсть, взаемозв'язок з iншими екосистемами i бiопродуктивнiсть, тобто самоввдтво-рення [10, с. 40-41]. Даш ознаки дозволяють розглядати природш екологiчнi системи як важливий та особливий об'ект правово! охорони.
Як зазначае В. В. Петров (V. V. Ре^оу), питання про охорону природних систем не викликае сумшву. Така охорона ведеться як шляхом створення особливо охоронюваних заповщних територш, так i вживанням заходiв еколопчно! безпеки в ходi експлуатацп природних ресурсiв i органiзацi! виробничо! дiяль-ност [11, с. 85].
Екосистеми бувають як природними, так i штучними. Первинною метою створення штучно! екосистеми е змша видового складу на користь рослин i тварин, якi вiдповiдають потребам людини. Людина прагне шдвищити врожай-нiсть i продуктившсть за допомогою бiологiчних, хiмiчних, техшчних та iнших можливостей, доступних йому, в результат чого штучна система все менше стае схожою на природну i поступово втрачае свою здатшсть до самоорганiзацi! [12, с. 36].
Серед еколопчних систем особливе мкце займають агроекосистеми, яы розглядаються як штучно створеш з метою отримання сшьськогосподарсько! продукцп та регулярно шдтримуваш людиною (поле, пасовище, город, сад, захисне люове насадження i т.д.).
Агроекосистеми вiдiграють важливу роль стосовно продовольчого забез-печення населення Укра!ни. Так, за допомогою створення високопродуктив-них та екологiчно збалансованих агроекосистем, що в свою чергу забезпечить пщвищення урожайност сiльськогосподарських культур i продуктивностi тваринництва, можливо виршити проблему щодо полiпшення продовольчого забезпечення та якост харчування населення.
Однак у Концепцп збалансованого (сталого) розвитку агроекосистеми в Укра!ш на перюд до 2025 р., затверджено! наказом Мшагропол^ики вiд 20 серпня 2003 р. № 280 [13], сучасний еколопчний стан агроекосистем Укра-!ни в цiлому визначено як незадовшьний. На !х функцiонування дiе комплекс негативних факторiв, зокрема, недотримання вимог науково обгрунтовано! системи ведення сшьського господарства як на рiвнi окремих виробничих систем, так i регiонiв, виснаження родючостi та деградацiя Грунтiв, розповсюдження бур'янiв, хвороб, шквдниюв, порушення гiдрологiчного режиму на значних територiях, занепад тваринництва тощо. У зв'язку з цим створення умов для сталого розвитку агроекосистем е досить складним процесом, який торкаеться широкого кола питань, починаючи вщ фiзико-хiмiчних i бiологiчних процесiв у Грунтi, кругообiгу речовин та енергп в агроекосистемах, пiдвищення коефЬ
щенту корисноТ дп фiзiологiчно активноТ радiащТ, закiнчуючи удосконаленням спецiалiзацГí аграрних виробничих систем, оптимiзащТ структури сшьськогоспо-дарських ландшафпв та органiзацiТ територп землекористування.
Ввдповвдно до Концепцп одним iз основних напрямiв дiяльностi в сферi створення умов для збалансованого (сталого) розвитку агроекосистем Укра-Тни е формування екомережi на сшьськогосподарських землях, впровадження ресурсозберiгаючих та невиснажливих агротехнологш. Для реалiзацiТ цього напряму необхвдно провести науково обгрунтовану трансформащю структури сiльськогосподарських земель з метою формування збалансованого сшввщно-шення мiж окремими компонентами агроекосистем та забезпечення еколопчноТ безпеки i рiвноваги територп, зокрема: збiльшити частку сшьськогосподарських угiдь екстенсивного використання (сiножатей, пасовищ) вiдповiдно до науково обгрунтованих показниюв, якi мають розроблятися з урахуванням регюнальних та мiсцевих особливостей; зменшити площi орних земель до 37-41 % територп краТни шляхом виведення з р^^ схилiв крутизною понад 3 градуси, земель водоохоронних зон, деградованих, малопродуктивних та техногенно забрудне-них сшьськогосподарських упдь; розширити площi полезахисних люових смуг та iнших захисних насаджень вщповщно до науково обгрунтованих показниюв, якi мають розроблятися з урахуванням регюнальних та мюцевих особливостей; створити новi та розширити площi юнуючих територiй та об'ектiв природно-за-поввдного фонду в межах сiльськогосподарських упдь; створити умови для забезпечення неперервност природних дшянок в межах сшьськогосподарських угiдь; забезпечити широке впровадження новпшх екологiчно збалансованих технологiй у сыьському господарствi та пiдтримку розвитку бюлопчного землеробства; розробити порядок i запровадити економiчне стимулювання землевласникiв та землекористувачiв щодо ведення екологiчно збалансованоТ сшьськогосподарськоТ дiяльностi.
На жаль, наразi практично жоден з перелiчених заходiв щодо створення умов для збалансованого (сталого) розвитку агроекосистем з рiзних оргашза-цшних, фiнансових, правових та шших причин не здiйснено.
Нацiональне законодавство також оперуе таким поняттям як агроландшафт. Вщповщно до ст. 1 Закону УкраТни «Про охорону земель» агроландшафт роз-глядаеться як ландшафт, основу якого становлять сшьськогосподарсьы упддя та лiсовi насадження, зокрема лкосмуги та iншi захиснi насадження.
З цього приводу П. Ф. Кулинич (Р. Р. Ки1упуеЬ) наголошуе, що в даному визначенш перелiченi лише певш структурнi елементи агроландшафту, проте не розкриваеться Тх сшввщношення та характер взаемодп. На його думку, з метою встановлення юридично значимих рис агроландшафту та визначення його юри-дичноТ природи дощльно використати положення Грунтознавства, агроекологГТ та шших природничих наук [14, с. 519].
Як зазначаеться в лператур^ агроландшафт (ландшафт) е ранговим ^ерар-хiчним) поняттям агроекосистеми. Конкретш межi його визначаються належнi-стю до пеТ чи iншоТ таксономiчноТ одинищ (вид, рiд, клас, тип). 1накше кажучи,
агроландшафт е природним об'ектом (ландшафтом), на який людина, займа-ючись землеробством, впливае пею чи iншою мiрою i який розглядаеться як компонент агроекосистеми [15, с. 132].
П. Ф. Кулинич (P. F. Kulynych) визначае агроландшафт не лише як земель-ний ресурс, а й як територш земель сшьськогосподарського призначення з наявною на нш сукупшстю природних i штучно створених компонента, яю становлять едине цiле, знаходяться мiж собою в оптимальному кiлькiсному сшвввдношенш, що визначено законодавством, а також нову еколопчну та виробничу яысть [16, с. 143]. З цього приводу М. А. Дейнега (M. V. Deineha) шдкреслюе, що агроландшафт - це комплексний об'ект правового регулювання земельного, еколопчного та аграрного права, що являе собою природноантро-погенну систему, основа яко1 - це землi сiльськогосподарського призначення з наявною на них сукупшстю природних i штучно створених компонента, що становлять едине щле, та яка використовуеться для щлей сшьськогосподар-ського виробництва, формуеться й функщонуе шд його впливом [17, с. 132].
Юридична природа агроландшафту полягае у тому, що вш е одним iз чинникiв при визначеннi правового режиму земель та земельних дшянок сшь-ськогосподарського призначення. У законодавствi Украши агроландшафти роз-глядаються як об'екти ввдносин у сферi: землеустрою на загальнодержавному, регiональному та мкцевому рiвнях; обмеження прав на землю; планування використання земель; районування земель; ощнки земель; землевпорядкування; проведення державно!" землевпорядно1 експертизи; спостереження, прогно-зування, облжу та iнформування в галузi земельних вiдносин (монiторингу земель, державно! статистично1 звiтностi з земельних ресурсiв, iнвентаризацiï, картографування та ведення державного реестру земель); охорони (рекульти-вацп земель, боротьби з ерозiею Грунта, формування сталих агроландшафта) тощо [18, с. 73].
Важливо зазначити, що екосистеми змшюються (iнодi i знищуються) пiд впливом виробничо! та шшо'1 дiяльностi людини, що веде до незворотних нега-тивних змiн у навколишньому природному середовишд. Таким чином, кнуе необхiднiсть щодо видiлення i закршлення на законодавчому рiвнi екосистем як особливого об'екта охорони i бшьш детального врегулювання в законодавствi положень щодо ïx охорони та вщновлення.
Для збереження та належного функщонування екологiчниx систем, неза-лежно вщ того, створенi вони штучно або е природними, будь-яка дiяльнiсть, дозволена законодавством, повинна здшснюватися з дотриманням вимог щодо охорони земель, Грунта та шших природних ресурсiв, з обов'язковим збережен-ням взаемозв'языв та взаемодп всix компонентiв, що входять до складу екосистеми. Крiм цього, питання щодо збереження еколопчних систем, шдтримки ix цiлiсностi повинно розглядатися як одна iз стратегiчниx цiлей державно1 екологiчноï та земельно1 полiтики кра1ни.
Окрему увагу необхвдно надати питанню щодо збереження та охорони еколопчних систем на землях сшьськогосподарського призначення. Вимоги
щодо охорони земель при здшсненш господарськоТ дГяльностГ на землях сГль-ськогосподарського призначення, захист земель сГльськогосподарського при-значення вГд ерозп, селГв, шдтоплення та Гнших видГв деградацп; вимоги до охорони родючостГ ГрунтГв та шшГ, закрГпленГ в ЗаконГ УкраТни «Про охорону земель» та в Земельному кодекса Проте це не вирГшуе питання щодо охорони та збереження сГльськогосподарських упдь як елемента екосистеми.
Висновки. Правовий мехашзм щодо охорони та збереження як природних еколопчних систем, так i Гнших видГв (агроекосистеми, агроландшафти, еколопчш системи на землях сГльськогосподарського призначення тощо) носить фрагментарний характер i потребуе суттевого удосконалення. Отже, проведення дослщжень у цьому напрямГ е вкрай перспективним.
Список лггератури:
1. Костюшин В. А., Губар С. I., Домашлшець В. Г. Стратепя розвитку мошторингу бюлопчного р1зномашття в Укра'М. Ктв, 2009. 60 с.
2. Про Основт засади (стратепю) державно'1 еколопчно1 полггикп Украши на перюд до 2020 року : Закон Украши ввд 21.12.2010 р. № 2818-VI. Офщшний вгсник Украти. 2011. № 3. Ст. 158.
3. Про Концепщю збереження бюлопчного р1зноматття Украши : Постанова Кабшету М1шстр1в Украши ввд 12.05.1997 р. № 439. URL: Ы±р:/Дакоп5.га(1а^оу.иа/1а'»8/8Ьо'»/439-97-п (дата звернення: 12.08.2018).
4. Суетнов 6. П. Деяю аспекти м1жнародно-правового регулювання екосистемного пвдходу. Теоретичш та практичш аспекти реалiзацiï eKonozi4Hozo, земельного, аграрного права в умовах сталого розвитку Украти : матер1али «круглого столу» (Харюв, 2 груд. 2016 р.) / за заг. ред. А. П. Гетьмана. Харюв : Право, 2016. 328 с.
5. Конвенщя про охорону бюлопчного р1зномашття ввд 1992 р. : ратиф1ковано Законом Украши ввд 29.11.1994 р. № 257/94-ВР. Офщшний вгсник Украти. 2007. № 22. Ст. 932.
6. ЛГсовий кодекс Украши : Закон Украши ввд 21.01.1994 р. № 3852-XII. Вiдомостi Верхов-ног Ради Украти. 2006. № 21. Ст. 170.
7. Про затвердження Загальнодержавно1 програми охорони та ввдтворення довкшля Азов-ського i Чорного мор1в : Закон Украши ввд 22.03.2001 р. № 2333-III. Вiдомостi Верховног Ради Украти. 2001. № 28. Ст. 135.
8. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон Украши ввд 25.06.1991 р. № 1264-XII. Вiдомостi Верховног Ради Украти. 1991. № 41. Ст. 546.
9. Электронный фонд правовой и нормативно-технической документации. URL: http:// docs.cntd.ru/document/901808297 (дата звернення: 12.08.2018).
10. Ерофеев Б. В. Экологическое право : учебник для вузов. Москва : Юриспруденция, 1999. 448 с.
11. Петров В. В. Правовая охрана природы в СССР. Москва : Юрид. лит., 1984. 384 с.
12. Селиванова К. А. Аграрные экосистемы как объект правовой охраны. Экологическое право. 2016. № 5. С. 36-40.
13. Концепцп збалансованого (сталого) розвитку агроекосистеми в Украш на перюд до 2025 року : наказ Мшагрополиики ввд 20.08.2003 р. № 280. 1нформацшно-правовий портал. URL: Ы±р://иа7акоп.сот/(осите^ДраЛ88/1(х88535.Ы;т (дата звернення 12.08.2018).
14. Кулинич П. Ф. Правов1 проблеми охорони i використання земель сшьськогосподарського призначення в Украш : монограф1я. Ктв : Логос, 2011. 688 с.
15. Тютюнник Ю. Г. К методологии ландшафтоведения. География и природные ресурсы. 1989. № 4. С. 130-134.
16. Кулинич П. Ф. Агроландшафт як об'ект правово'1 охорони. Проблеми законностк 2008. Вип. 95. C. 142-146.
17. Дейнега М. А. Науковi i нормативно-правовi засади визначення агроландшафту об'ектом правового регулювання. Науковий вкник Нацюнального утверситету бюресурав i природокорис-тування Украгни. 2015. Вип. 218. С. 127-132.
18. Коваленко Т. О. Правова природа агроландшафту у контекст сталого розвитку Науковий вкник Нацюнального ушверситету бюресурав i природокористування Украгни. 2015. Вип. 232. С. 64-74.
References:
1. Kostiushyn, V.A., Hubar, S.I., Domashlinets, V.H. (2009). Stratehiia rozvytku monitorynhu biolohichnoho riznomanittia v Ukraini. Kyiv [in Ukrainian].
2. Pro Osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2020 roku: Zakon Ukrainy vid 21.12.2010 r. № 2818-VI. (2011). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 3, art. 158.
3. Pro Kontseptsiiu zberezhennia biolohichnoho riznomanittia Ukrainy: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 12.05.1997 r. № 439. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/439-97-п.
4. Suietnov, Ye.P. (2016). Deiaki aspekty mizhnarodno-pravovoho rehuliuvannia ekosystemnoho pidkhodu. Teoretychni ta praktychni aspekty realizatsii ekolohichnoho, zemelnoho, ahrarnoho prava v umovakh staloho rozvytku Ukrainy: materialy «kruhloho stolu» (Kharkiv, 2 hrud. 2016 r.). A. P. Hetman (Ed.). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
5. Konventsiia pro okhoronu biolohichnoho riznomanittia vid 1992 r.: ratyfikovano Zakonom Ukrainy vid 29.11.1994 r. № 257/94-VR. (2007). Ofitsiinyi visnyk Ukrainy 22, art. 932.
6. Lisovyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 21.01.1994 r. № 3852-XII. (2006). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 21, art. 170.
7. Pro zatverdzhennia Zahalnoderzhavnoi prohramy okhorony ta vidtvorennia dovkillia Azovskoho i Chornoho moriv: Zakon Ukrainy vid 22.03.2001 r. № 2333-III. (2001). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 28, art. 135.
8. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha: Zakon Ukrainy vid 25.06.1991 r. № 1264-XII. (1991). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 41, art. 546.
9. Jelektronnyj fond pravovoj i normativno-tehnicheskoj dokumentacii. URL: http://docs.cntd. ru/document/901808297.
10. Erofeev, B.V. (1999). Jekologicheskoe pravo. Moscow: Jurisprudencija [in Russian].
11. Petrov, V.V. (1984). Pravovaja ohrana prirody v SSSR. Moscow: Jurid.lit. [in Russian].
12. Selivanova, K.A. (2016). Agrarnye jekosistemy kak ob#ekt pravovoj ohrany Jekologicheskoe pravo, 5, 36-40 [in Russian].
13. Kontseptsii zbalansovanoho (staloho) rozvytku ahroekosystemy v Ukraini na period do 2025 roku: nakaz Minahropolityky vid 20.08.2003 r. № 280. Informatsiino-pravovyi portal. URL: http:// uazakon.com/document/fpart88/idx88535.htm.
14. Kulynych, P.F. (2011). Pravovi problemy okhorony i vykorystannia zemel silskohospodarskoho pryznachennia v Ukraini. Kiev: Lohos [in Ukrainian].
15. Tjutjunnik, Ju.G. (1989). K metodologii landshaftovedenija. Geografija i prirodnye resursy, 4, 130-134 [in Russian].
16. Kulynych, P.F. (2008). Ahrolandshaft yak ob'iekt pravovoi okhorony. Problemy zakonnosti -Problems of Legality, issue 95, 142-146 [in Ukrainian].
17. Deineha, M.A. (2015). Naukovi i normatyvno-pravovi zasady vyznachennia ahrolandshaftu ob'iektom pravovoho rehuliuvannia. Naukovyi visnyk Natsionalnoho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy, issue 218, 127-132 [in Ukrainian].
18. Kovalenko, T.O. (2015). Pravova pryroda ahrolandshaftu u konteksti staloho rozvytku. Naukovyi visnyk Natsionalnoho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy, issue 232, 64 - 74 [in Ukrainian].
Sharapova S. V., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Land and Agrarian Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0001-6731-7772
Some issues of protection and preservation of ecological systems
This article reviews and analyzes national and international legislation on the protection of natural ecological systems and other types of them. The scientific views on the concept of ecological system, agrarian ecological system, agro landscape are investigated. System analysis of legislation in the field of protection and preservation of ecological systems allows to state that it is at the stage of formation and needs improvement. It is emphasized that the legal mechanism for protecting and preserving both natural ecological systems and other types of them is fragmentary and needs substantial improvement.
The author of the article emphasizes that for the maintenance and proper functioning of ecological systems, regardless of whether they are created artificially or naturally, any activity permitted by law must be carried out in compliance with the requirements for the protection of land, soils and other natural resources, the preservation of interconnections and the interaction of all the components that are part of the ecosystem. In addition, the issue of preserving ecological systems, maintaining their integrity should be considered as one of the strategic objectives of the state ecological and land policy of the country.
It is important to note that ecosystems are changing (and sometimes destroyed) under the influence of industrial and other human activities, which leads to irreversible negative changes in the natural environment. Thus, there is a need for the allocation and consolidation of ecosystems as a special object of protection at the legislative level. As well as more detailed regulation in the legislation of the provisions on their protection and restoration.
Keywords: protection; ecosystem; agro ecosystem; agricultural landscaping; soils.
Hadiumna do pedKorniii 15.08.2018 p.
