CC BY
111
Сталвка Ольга Олександрiвна,
асп1рант кафедри екюлюг1чнюгю права, Нацюнальний юридичний ун1верситет ¡меш Ярослава Мудрого, Украша, м. Харк1в e-mail: olga.stativka@mail.ru
ORCID 0000-0002-1036-0523
doi: 10.21564/2414-990x.136.91376 УДК 349.6
НАЦЮНАЛЬНА ЕКОЛОГ1ЧНА МЕРЕЖА ЯК ОБ'ЕКТ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ РОЗУМ1ННЯ
Окреслено сучасш теоретико-правов1 пгдходи до розумтня екологгчног мереж1 як невгд'ем-ного об'екта правово'г охорони навколишнього природного середовища. Виявлено зародження idei екомереж1 ще у радянський перюд, яка тодi охоронялася як комплекте поняття «особливо охоро-нюваш природш територй». З урахуванням полiфункцiональностi вживання термта «екологгчна мережа» запропоновано визначення екомережi, яке охоплюе сукупнкть найважливших ознак i виражае особливостi iii функцюнування.
Ключовi слова: еколопчна мережа; об'ект еколопчного права; збереження бюлопчного та ландшафтного рiзноманiття; сталий розвиток; екосистема.
Стативка О. А., аспирант кафедры экологического права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: olga.stativka@mail.ru; ORCID 0000-0002-1036-0523
Национальная экологическая сеть как объект эколого-правового регулирования: теоретико-правовое понимание
Исследуются современные теоретико-правовые подходы к пониманию экологической сети как неотъемлемого объекта правовой охраны окружающей среды. Установлено зарождение идеи экосети еще в советский период, которая тогда охранялась как комплексное понятие «особо охраняемые природные территории». Принимая во внимание полифункциональность употребления термина «экологическая сеть», предложено определение экосети, охватывающее совокупность важнейших признаков и выражающее особенности ее формирования.
Ключевые слова: экологическая сеть; объект экологического права; сохранение биологического и ландшафтного разнообразия; устойчивое развитие; экосистема.
Вступ. Удосконалення мови еколопчного законодавства на сучасному еташ розвитку еколопчних правовщносин визнаеться одним i3 напрямюв реал1зацп
державно! еколопчно! полггики Укра!ни. У такому аспект безсумнiвно справедливою е думка А. П. Гетьмана, що у наущ екологiчного права, а також в еко-логiчному законодавствi, де значною мiрою вiдображаються публiчнi штереси, використання термiнологiчного апарату мае бути ясним та доступним [1, с. 25], а виршення проблеми термшологп в еколопчному законодавствi вчений вбачае в !! унiфiкацi!. Тобто йдеться про необхщшсть досягнення едностi юридично! термiнологi!, !! однозначностi, усунення зайво! синонiмГí, суперечностей та роз-бiжностей у визначеннi та написаннi термшв. Результатом тако! унiфiкацГí мае стати система впорядковано!, однаково!, належно оформлено! термшологп, що може застосовуватися в нормативно-правових актах еколопчного законодавства Укра!ни [2, с. 272].
Еколопчному праву притаманна специфiчна термшолопя, яка обумов-люеться диференцiйованим колом об'ектiв правово! охорони навколишнього природного середовища, а також юнуванням iнтегрованих категорiй, таких як природш комплекси та природш ресурси.
Поява категорп «екологiчна мережа» в правовш науцi сприяло виршенню питання про !! мiсце серед таких природних об'екпв та ресур^в, як земля, вода, лiс, надра, тваринний та рослинний свп, атмосферне повпря тощо, а також сшввщношенню поняття екологiчно! мережi з поняттям «ландшафти та природнi комплекси».
Аналiз лШературних джерел i постановка задачi до^дження. Удо-сконаленню законодавства у сферi формування, збереження та використання еколопчно! мережi присвячещ науковi дослщження таких вчених-правознавцiв, як: В. I. Андрейцев, Г. I. Балюк, М. Я. Ващишин, А. П. Гетьман, А. Й. Годо-ванюк, Б. В. Даниленко, М. А. Дейнега, О. М. Ковтун, В. В. Костицький, М. В. Краснова, П. Ф. Кулинич, О. В. Лозо, М. I. Максименко, Н. Р. Малишева, А. К. Соколова, Ю. С. Шемшученко та ш. Однак iснуючi науково-правовi дослп дження у сферi формування, збереження та використання еколопчно! мережi е нечисленними, а вивченню пiдходiв до поняття та сутносп екологiчно! мережi досi не придшено достатньо! уваги.
Метою статтi е теоретико-правовий аналiз сучасних пiдходiв до розу-мiння екологiчно! мережi на пiдставi полiфункцiонального дослiдження ще! категорп.
Виклад основного матерiалу. Висвггленню змiстово! сутностi такого правового явища, як екологiчна мережа, мае передувати з'ясування !! дефiнiцi!.
Вщповщно до Закону Укра!ни «Про еколопчну мережу» пiд останньою розумiеться едина територiальна система, яка утворюеться з метою полшшення умов для формування та вщновлення довкiлля, пiдвищення природно-ре-сурсного потенцiалу територп Укра!ни, збереження ландшафтного та бiорiзно-манiття, мкць оселення та зростання цiнних видiв тваринного i рослинного свiту, генетичного фонду, шляхiв мiграцГí тварин через поеднання територш та об'ектiв природно-заповвдного фонду, а також iнших територш, як мають особливу цiннiсть для охорони навколишнього природного середовища i
вщповщно до закошв та мiжнародних зобов'язань Украши шдлягають особли-вш охоронi [3].
Закон Украши «Про Загальнодержавну програму формування нащонально1 еколопчно1 мережi на 2000-2015 роки» (далi - Програма) визначае екомережу як едину територiальну систему, яка включае дiлянки природних ландшафтiв, що шдлягають особливш охоронi, i територп та об'екти природно-заповщного фонду, курортнi i лшувально-оздоровч^ рекреацiйнi, водозахиснi, полезахиснi територй' та об'екти шших типiв, що визначаються законодавством Украши, i е частиною структурних територiальних елементiв еколопчно1 мережi - природних регюшв, природних коридорiв, буферних зон [4].
Порiвнюючи вищенаведенi законодавчi визначення екомереж^ варто зазна-чити, що у Закош Украши «Про екологiчну мережу» робиться акцент здебшь-шого на функщональш особливостi екомережi крiзь призму основно!" мети створення екомережi, тодi як у Програмi пiдкреслюються особливосл структури (складових) екомережi.
З урахуванням динамши розвитку соцiально-економiчних вiдносин в Укра-lHi, змiни теоретичних пiдходiв до правового регулювання еколого-правових ввдносин, у науцi дискутуеться питання щодо сутностi термiна «екологiчна мережа».
Наприклад, М. Я. Ващишин пiд нацiональною еколопчною мережею розумiе автономну складову частину Всеевропейсько1 екомережi, единий мiжгалузевий та штегрований об'ект правового регулювання, що мае динамiчний, комплек-сний i системний характер, складаеться з територiальних структурних елеменпв, основними з яких е ключовi (природнi регiони) в межах природно-заповщного фонду, а також природних коридорiв, буферних зон та ввдновлюваних терито-рiй, що формуеться з метою захисту, збереження та ввдновлення бюлопчного та ландшафтного рiзноманiття, а також полiпшення умов для формування та вщновлення довкiлля, шдвищення природно-ресурсного потенцiалу територп Украши [5, с. 129]. Тобто вчена шдтримуе дуалютичний пiдхiд до поняття «еко-мережi»: з одного боку, екомережа - це об'ект еколого-правового регулювання, якому притаманний комплекс специфiчних ознак, а з шшого - самостшна частина, необхвдний елемент Всеевропейсько1 екомережь
В Екологiчнiй енциклопедп екомережа розглядаеться ^зь призму втiлення екосистемного шдходу в процесi просторово-планувально1 дiяльностi та розу-мiеться як система просторово пов'язаних бютошв на мiсцевому, регюнальному чи iншому рiвнi, яка мае певний правовий статус i спрямована на вщновлення природного каркасу територй". При цьому щея створення екомережi пов'язуеться з шдтриманням та вщновленням бiогеохiмiчних циклiв, забезпеченням панмiксiï, неперервшстю природних дiлянок територiй, збереженням еко- та бютошв, з одного боку, та гармошзащею тако1 дiяльностi з суспiльно-економiчною дiяль-нiстю - з шшого [6, с. 282].
До реч^ в радянський перюд, коли ще не iснувало термiна «еколопчна мережа», поряд з поняттям природно-заповщного фонду СРСР розповсюдже-
ним було словосполучення «особливо охоронюваш об'екти та територп'», шд якими розумiлися природно-заповщш об'екти та комплекси, природно-куль-турш об'екти та комплекси, iншi територп, зайнят захисними зонами, захис-ними люами першо!" групи, особливо щнними лiсовими масивами, лiсопарками, дендрарiями, боташчними садами тощо, що вилученi з господарського або господарсько-рекреацшного використання як таю, що мають захисне, наукове, еколопчне, культурне значення [7, с. 198].
Погоджуючись з таким визначенням, О. О. Транш зазначав, що введення у науковий оби термша «особливо охоронюваш природш територп» було сприй-няте як одна зi спроб об'еднати шд цим найменуванням всi рiзноманiтнi кате-горп природних компле^в та об'ектiв, що взят пiд особливу охорону держави та не завжди сприймаються крiзь призму традицшно1 формули заповiдностi [8, с. 10]. Отже, на пiдставi наведеного можна прослщкувати зародження iдеï фор-мування просторово-територiальноï системи природних компле^в та об'ектiв, якi виконують особливi захиснi, науковi, природоохороннi, екосистемнi функцп пiд единою назвою «особливо охоронюваш природш територп». З часом, шд впливом мiжнародноï та европейсько1 сшльнот, цей термiн трансформувався в «еколопчну мережу».
Геоботанiк Ю. Р. Шеляг-Сосонко сформував визначення екомережi як комплексно!" багатофункцiональноï та багаторiвневоï природно!" територiальноï системи, основними функцiями яко1 е збереження бiорiзноманiття, стабiлiзацiя екологiчноï рiвноваги, пiдвищення продуктивностi ландшафтiв, покращення стану довкшля i загалом збалансований розвиток держави [9, с. 15].
П. Л. Царик, дослвджуючи особливост репонально!" екомережi, вказуе, що вона спрямована на виршення ряду важливих теоретичних i прикладних завдань та е гарантом узгодженого еколого-соцiально-економiчного розвитку [10, с. 13].
В. М. Малюга зазначае, що змют ще'1 створення нащонально1 еколопчно!' мережi полягае в тому, щоб: забезпечити сталий, еколопчно збалансований розвиток Украши; досягти реально!" охорони навколишнього природного середовища; задовольнити сучасш та перспективш економiчнi, соцiальнi, екологiчнi, культурнi та iншi iнтереси суспiльства [11].
Узагальнюючи всi проаналiзованi термiнологiчнi особливостi екомережi та враховуючи названу М. Я. Ващишин таку ознаку екомережi, як ïï мiжгалузевий характер [5, с. 129], можливо зробити висновок, що екомережа не е абсолютно юридичним поняттям, воно використовуеться у багатьох формах сусшльно1 свщомосп, що дае змогу характеризувати екомережу як полiфункцiональну та рiзноаспектну категорш.
Тож на пiдставi аналiзу наукових та законодавчих пiдходiв до екологiчноï мережi можна дшти висновку, що у правовiй доктрин й у законодавствi цей правовий феномен розглядаеться як: 1) об'ект еколого-правового регулювання; 2) каркас сталого розвитку; 3) едина територiальна система; 4) засiб збереження бiорiзноманiття, генофонду тваринного та рослинного свпу; 5) правовий базис
регулювання та охорони ландшафпв; 6) засiб впровадження екосистемного шдходу.
Розумшня екомережi як об'екта еколого-правового регулювання обгрун-товуеться тим, що з часом змша полпико-правового та соцiально-економiч-ного устрою Украши обумовила необхвдшсть функцiонування якiсно нового комплексного шдходу до правового регулювання природних об'екпв, який продиктований потребами сусшльства. Традицшно за радянських часiв об'ек-тами еколопчного (природоресурсного права) розглядалися окремi природнi ресурси - земля, вода, надра, атмосферне повггря, тваринний та рослинний свгг, тобто панував диференцшний пiдхiд до регулювання еколого-правових сусшльних вiдносин. Однак слушною видаеться думка М. В. Красново1, що природоохоронний ряд об'екпв екологiчного права розширюеться, зокрема, вiднесенням, у тому числ актами мiжнародного екологiчного права, до ïx числа таких як клiмат, озоновий шар атмосфери, бiологiчне рiзноманiття, екологiчна мережа, навколоземний космiчний просир, генофонд живо!" та неживо'1' природи та шше. В одних випадках так об'екти вiдображають певнi характеристики само!" природи, або ж навколишнього природного середовища, наприклад, клп мат. В шших - вщображають сучасш пiдxоди до iнтеграцiï сукупностi компонент природи як комплексiв i ландшафпв [12, с. 8].
Водночас Г. В. Аш^мова вказуе, що еколопчне право як самостiйна й вщносно молода галузь права продовжуе формуватися i розвиватися. Перелж об'екпв еколого-правового регулювання залишаеться вiдкритим. Iмовiрно, вiн буде розширюватися залежно вщ суспiльноï необxiдностi й доцiльностi на рiвнi як нацiонального, так i мiжнародного законодавства завдяки розробкам сучасноТ науки екологiчного права [13].
У навчальнш лiтературi вiдносини з формування, збереження та ращональ-ного, невиснажливого використання екомережi абсолютизуються, im надають вагомого значення та ввдносять безпосередньо до предмета права довкшля (еколопчного права) [14, с. 18].
Екомережа як каркас сталого розвитку виступае гарантом сощально-еко-номiчноï стабшьносп держави та збалансованого використання природних ресурсiв.
У широкому розумшш сталий розвиток - це процес, що означае новий тип функщонування цивтзацп i заснований на радикальних змшах ïï iсторично усталених параметрiв. Екологiчний аспект, як один iз таких параметрiв, означае, що прийняття будь-якого ршення, пов'язаного з теxнiко-антропогенною дiяль-шстю, передбачае врахування як актуальних, так i потенцшних соцiально-еко-номiчниx наслвдыв. Крiм того, сталий розвиток базуеться на рiзноаспектниx принципах, серед яких чшьне мiсце посiдае принцип стабшьносп екосистем. Мова йде про збереження бiогеоxiмiчниx циклiв, природно-ресурсного потен-щалу, бiологiчного рiзноманiття тощо. При цьому ставиться завдання не стшьки абсолютного збереження вторично сформовано1 бiосферноï рiвноваги, скiльки наближення до такого стану системи «людина - суспiльство - бюсфера», за
якого сусшльство виходить на рiвень розвитку, що забезпечуе основш потреби людей при збереженш адаптивних можливостей природних екосистем як локально-регюнального, так i глобального масштабу [15, с. 11, 15, 16].
Зпдно з еколопчним шдходом сталий розвиток - це такий розвиток, який не виводить глобальну цивШзащю за межi господарсько! емносл бiосфери. Вiн не викликае в бiосферi процесiв руйнування, деградацп, результатом яких може стати виникнення умов, принципово неприйнятних для людини [16, с. 158].
Шсля проведення Всесвпнього самiту (Йоганнесбург, 2002) Украшою впроваджено Комплексну програму реалiзацiï на нащональному рiвнi рiшень, прийнятих на Всесвпньому самiтi зi сталого розвитку, на 2003-2015 роки (наразi втратила силу), якою шдкреслюеться необхiднiсть iнтеграцiï трьох компонента сталого розвитку - економiчного зростання, соцiального розвитку та охорони навколишнього природного середовища. Забезпечення зниження iснуючих темшв втрат бiорiзноманiття визнано одним iз стратегiчних завдань в екологiчнiй сферь Втiлення сталого розвитку при цьому обумовлюеться необ-хiднiстю запровадження системного, штегрованого пiдходу до формування та впровадження на нащональному рiвнi основних принцишв сталого розвитку на основi сучасного науково-методологiчного обгрунтування. На сучасному еташ розвитку Укра!ни проводяться консультацп щодо прийняття ново!' Стратеги сталого розвитку Укра!ни на перюд до 2030 року, яка мае стати яюсним оновленням Стратеги сталого розвитку «Украша - 2020». У проект оновлено! Стратеги збалансований (сталий) розвиток визначаеться як такий розвиток краш i регюшв, при якому економiчне зростання, матерiальне виробництво i споживання, а також iншi види дiяльностi суспiльства вiдбуваються в межах, як визначаються здатнiстю екосистем вщновлюватися, поглинати забруднення та пiдтримувати життедiяльнiсть теперiшнiх i майбутнiх поколiнь [17].
Шдхщ до екомережi як едино!" територiальноï системи реалiзований у галу-зевому законодавствi Укра!ни. Ця система повинна забезпечувати щлюшсть екосистемних функцш складових елементiв екомережi. Остання розглядаеться як сукупшсть взаемопов'язаних та взаемообумовлених природних територш та комплексiв, яю в силу свое! особливо! природоохоронно! цiнностi та особливого значення виконують низку важливих еколопчних функцiй.
Збереження бiорiзноманiття, видiв дико! флори та фауни природних середо-вищ !х iснування (зростання) е стратегiчною метою функщонування екомережi. На нашу думку, ключову роль у цьому тривалому процесi вщграють територГ! та об'екти природно-заповщного фонду як невiд'емнi елементи екомереж^ на яких зосередженi найбшьш унiкальнi, збереженi у природному сташ природнГ комплекси та об'екти, рiзноманiття живих органiзмiв, i якГ виконують найваж-ливГшГ науковi, естетичнi, культурш, виховнГ, а найголовнiше, природоохороннГ функцп.
Розумшня екомережi як необхiдноï передумови охорони ландшафта пов'я-зане з тим, що зпдно з мГжшродними та европейськими стандартами охорош та збереженню шдлягае не тГльки бюлопчне, а й ландшафтне рiзноманiття. Акцен-
туючи особливу увагу на правовш охорош ландшафпв, О. В. Лозо зазначае, що створення еколопчних мереж здатне виршити таю винятково важливi завдання, як припинення процесу деструктивно'1 та неконтрольовано'1 змши ландшафтiв, ïx гомогешзаци та встановити новi правовi важелi для ïx вiдновлення й охорони. Формування еколопчних мереж е найбшьш ефективним способом збереження гармони природних i змшених ландшафпв, ïx варiативностi, а також умов для забезпечення здорового та безпечного навколишнього середовища для людей [18, с. 91]. М. В. Краснова вказуе, що законодавство про еколопчну мережу Украши Грунтуеться на положеннях шести програм еколопчних дш 6С, низщ мiжнародниx конвенцiй, в основi яких визначено охороняти переважно бюре-сурси, екологiчнi системи, Грунти, iншi природнi ресурси передусiм як природш комплекси, яы можна вщнести до поняття ландшафтiв [19, с. 24].
В. I. Андрейцев також розглядае екомережу в аспект правового регулювання ландшафпв i разом з М. В. Красновою вщстоюе позищю щодо вдоско-налення природоохоронного законодавства шляхом прийняття Ландшафтного кодексу [20, с. 78-102]. М. А. Дейнега зазначае, що нащональне законодавство Украши визначае правовий режим природних ландшафпв як невщ'емно'1 частини еколопчно'1 мережi нашо'1 краши, який законодавчо регламентований лише щодо земель природно- заповщного фонду i меншою мiрою - щодо шших рiзновидiв ландшафтiв [21, с. 130].
Сьогодш особлива увага до екомережi посилюеться також визнанням винят-ково'1 ролi ï"ï складових елеменпв у забезпеченнi впровадження екосистемного шдходу.
Так, на думку 6. П. Суетнова, екосистемний шдхвд визнаеться одним iз засобiв подолання фрагментаци правового регулювання екологiчниx вiдносин, адже ^iM охорони окремих видiв фауни та флори вш поеднуе також управлшня у сферi охорони середовищ ïx юнування, обмеження шкiдливоï для навколишнього природного середовища дiяльностi, охорону екосистем i зв'язюв усередиш них та мiж ними. Щлком очевидно, що в наш час стратепчною метою екологiч-но'1 полггики будь-яко'1 держави мае визнаватися впровадження екосистемного шдходу в правове регулювання еколопчних вщносин з метою збереження природних екосистем, шдтримання ïx цШсносп та життезабезпечувальних функцш для сталого розвитку сусшльства [22, с. 209-210].
Екосистемний шдхвд знайшов свое офщшне закрiплення у Рiшеннi V/6 «Екосистемний шдхвд», прийнятому на нарадi сторiн Конвенцй' про охорону бюлопчного рiзноманiття. Згiдно з Рiшенням екосистемний шдхвд визнача-еться як стратепя iнтегрованого управлiння суходолом, водним середовищем та живими ресурсами, яка забезпечуе ïx збереження i стале використання у справедливий спосiб. Принципове значення мае те, що екосистемний шдхщ не виключае iншi стратеги управлшня, таю як бюсферш резервати, особливо охоронюваш територй' i програми зi збереження окремих видiв, а також шдходи нащональних стратегiй; сприяти штегруванню всix пiдxодiв у вирiшеннi комп-лексних проблем [23].
Висновки. Шд национальною еколопчною мережею слад розумГти стратегiю управлiння та розвитку природоохоронних територш Украши, яка сприяе подо-ланню 1хньо1 фрагментацп шляхом штеграцп у едину територiальну систему, що в нерозривнш едностi ÏT складових елементв забезпечуе ефективне збереження бюлопчного i ландшафтного рiзноманiття, видГв дико1 флори та фауни, природних середовищ ïx iснування (зростання), шдвищення природно-ресурсного потенцiалу, полiпшення умов для вщновлення довкГлля, а також гарантуе еколо-го-збалансований розвиток навколишнього природного середовища i становить неввд'емну частину Всеевропейсько1 еколопчно1 мережi.
Такий пГдхГд вiдображае особливост екологiчноï мережi не лише як едино!" територiальноï системи природоохоронних територш, а й як конкретного правового шструменту функщонального забезпечення збереження природно-ре-сурсного потенцiалу держави, природно1 спадщини нацп, природних екосистем шляхом штеграцп природних на нашвприродних територш земного та водного простору, як мають особливу цшшсть насамперед з природоохоронно1, науково1, екологiчноï ПОЗИЦГЙ.
Список л^ератури:
1. Гетьман А. П. Мова еколопчного законодавства: сучасш проблеми та перспективи розвитку / А. П. Гетьман // АктуальнГ проблеми правового регулювання аграрних, земельних, еко-логГчних вГдносин i природокористування в УкрашГ та крашах СНД : мГжнар. наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 10-11 вересня 2010 р.). - Луцьк, 2010.
2. Гетьман А. П. ТермГнологГя екологГчного законодавства: методолопчш засади та перспективи унГфГкаци / А. П. Гетьман // Правова система Украши: ГсторГя, стан та перспективи : у 5 т. - ХаркГв, 2008. - Т. 4 : Методолопчш засади розвитку еколопчного, земельного, аграрного та господарського права, пГдрозд. 2.7.
3. Про екологГчну мережу Украши : Закон Украши вгд 24 червня 2004 р. № 1864-IV // Офщшний вгсник Украши. - 2004. - № 29. - С. 53. - Ст. 1950.
4. Про Загальнодержавну програму формування нацюнально1 еколопчно1 мережг Украши на 2000-2015 роки : Закон Украши вгд 21 вересня 2000 р. // Офщшний вгсник Украши. - 2000. - № 43. - Ст. 1817.
5. Ващишин М. Я. ЮридичнГ ознаки екологГчно'1 мережГ як об'екта правового регулювання / М. Я. Ващишин // ПорГвняльно-аналГтичне право. - 2014. - № 1.
6. ЕкологГчна енциклопедГя : у 3 т. / редкол. : А. В. Толстоухов (голов. ред.) та Гн. - Ктв : ТОВ «Центр екологГчно'1 освГти та Гнформацп», 2007. - Т. 2: 6-Н.
7. Петров В. В. Экология и право / В. В Петров. - Москва : Юрид. лит., 1981. - 224 с.
8. Транин А. А. Национальные парки в СССР: проблемы и перспективы (организационно-правовые вопросы) / А. А. Транин. - Москва : Наука, 1991. - 294 с.
9. Шеляг-Сосонко Ю. Р. ГоловнГ риси екомережГ Украши / Ю. Р. Шеляг-Сосонко // Розбу-дова екомережГ Украши. - Ктв, 1999.
10. Царик П. Л. РегГональна екологГчна мережа: географГчнГ аспекти формування Г розвитку (на матерГалах ТернопГльсько1 областГ) : автореф. дис. ... канд. геогр. наук : 11.00.11 / Петро Любомирович Царик; ЧернГвецький нац. ун-т Гм. ЮрГя Федьковича. - ЧернГвцГ, 2005. - 172 с.
11. Малюга В. М. Принципи формування екологГчно'1 мережГ Украши [Електронний ресурс] / В. М. Малюга, В. Ю. Юхновський // ЛГсове Г садово-паркове господарство. - 2012. - № 1. -Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/licgoc_2012_1_10.
12. Краснова М. В. Стан та перспективи розвитку вчення про об'екти еколопчного права: иауково-методолопчт аспекти / М. В. Краснова // В1сн. Ктвськ. нац. ун-ту iM. Т. Г. Шев-ченка. - Сер1я «Юрид. науки». - 2013. - № 2 (96).
13. Ашамова Г. В. Об'екти еколопчних правоввдносии: сучаст тдходи [Електронний ресурс] / Г. В. Ашшмова // Теор1я i практика правознавства. - 2014. - Вип. 1. - Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2014_1_16/
14. Право довкшля (еколопчне право) : навч. поаб/ за ред. П. Д. Пилипенка. - Льв1в. нац. ун-т iM. I. Франка. - Ктв : 1н Юре, 2010. - 401 с.
15. Дрейер О. К. Экология и устойчивое развитие : учеб. пособие / О. К. Дрейер, В. А. Лось. - Москва: Изд-во УРАО, 1997. - 224 с.
16. Данилов-Данильян В. И. Экологический вызов и устойчивое развитие : учеб. пособие / В. И. Данилов-Данильян, К. С. Лосев. - Москва : Прогресс-Традиция. - 2000. - 416 с.
17. Нацюнальна консультащя щодо проекту Стратеги сталого розвитку Украши (8 грудня 2016 р.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ecoleague.net/pres-tsentr-vel/ novyny/2017-rik/hruden/item/1148-natsionalna-konsultatsiia-shchodo-proektu-stratehii-staloho-rozvytku-ukrainy
18. Лозо О. В. Еколопчна мережа як правовий формат регулювання та охорони ланд-шафпв / О. В. Лозо // Зб. наук. праць Харк. нац. пед. ун-ту 1меш Г. С. Сковороди. «Право». -2014. - Вип. 21.
19. Краснова М. В. Проблеми компенсаци шкоди за еколопчним законодавством Украши : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.06 / М. В. Краснова ; Ктв. нац. ун-т iM. Т. Шевченка. -Ктв, 2010. - 34 с.
20. Андрейцев В. I. Актуальт проблеми еколопчного права: новит доктрини: ретроспек-тивний аналiз та погляд у майбутне / В. I. Андрейцев // Актуальт проблеми еколопчного законодавства : матерiали доиоввдей круглого столу. - Дтпропетровськ : Нацюнальний прничий утверситет, 2010.
21. Дейнега М. А. Науковi i нормативно-правовi засади визначення агроландшафту об'ектом правового регулювання / М. А. Дейнега // Науковий вкник Нацюнального утверситету бюре-сурав i природокористування Украши. Серiя: Право. - 2015. - Вип. 218.
22. Суетнов 6. П. Впровадження екосистемного тдходу як прюритетний напрям правового регулювання еколопчних ввдносин в Укра'М / 6. П. Суетнов // Актуальт проблеми сощального права. Еволющя правового регулювання аграрних, земельних та еколопчних ввдносин : матер. Мiжнар. наук.-практ. конф. (м. Львiв, 18 листопада 2016 р.); за заг. ред. П. Д. Пилипенка. - Львiв, 2016.
23. COP 5 Decision V/6 «Ecosystem approach» [Electronic resource]. - Access mode: https:// www.cbd.int/decision/cop/?id=7148.
References:
1. Het'man, A.P. (2010). Mova ekolohichnoho zakonodavstva: suchasni problemy ta perspektyvy rozvytku [The language of environmental legislation: the current problems and perspective of development]. Proceeding from The actual problems of legal regulation of agrarian, land and environmental relations and natural resources' 10: Mezhdunarodnaia nauchno-prakticheskaia konferentsiia (10-11 veresnia 2010 hoda) - International Scientific and Practical Conference. Luts'k [in Ukrainian].
2. Het'man, A.P. (2008). Terminolohiia ekolohichnoho zakonodavstva: metodolohichni zasady ta perspektyvy [The terminology of environmental legislation: methodological principles and prospects]. The legal system of Ukraine: the history, state and prospects. (Vols. 1- 5; V. 4). Kharkiv [in Ukrainian].
3. Pro ekolohichnu merezhu Ukrainy: zakon Ukrainy vid 24.06.2004 № 1864-IV [On ecological network: the law of Ukraine of 24.06.2004 № 1864-IV]. (2004). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 29 [in Ukrainian].
4. Pro Zahal'noderzhavnu prohramu formuvannia natsional'noi ekolohichnoi merezhi Ukrainy na 2000-2015 roky: zakon Ukrainy vid 21.09.2000 №1989 - III [On the National Program for Creating
the National Environmental Network of Ukraine for the Years 2000-2015 of 21.09.2000 №1989 -III]. (2000). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 43 [in Ukrainian].
5. Vaschyshyn, M.Ya. (2014). Yurydychni oznaky ekolohichnoi merezhi iak ob'iekta pravovoho rehuliuvannia [Legal features of environmental network as an object of legal regulation]. Porivnial'no-analitychne pravo - Comparative and Analytical law, 1, 131-133 [in Ukrainian].
6. Tolstoukhov, A.V. (Ed.) et al. (2007). Environmental encyclopedia (Vols. 1-3; V. 2: Ye-N). Kyiv: TOV «Center for Environmental Education and Information».
7. Petrov, V.V. (1981). Ekolohyia y pravo [Ecology and law]. Moscow: The legal literature [in Russian].
8. Tranyn, A.A. (1991). Natsyonal'nye parky v SSSR: problemy y perspektyvy (orhanyzatsyon-no-pravovye voprosy) [National parks in USSR: problems and prospects (organizational and legal issues) ]. Moscow: Science [in Russian].
9. Sheliah-Sosonko, Yu.R. (1999). Holovni rysy ekomerezhi Ukrainy [The main features of ecological network in Ukraine]. The development of ecological network of Ukraine. Kyiv: TechPrint [in Ukrainian].
10. Tsaryk, P.L. (2005). Rehional'na ekolohichna merezha: heohrafichni aspekty formuvannia i rozvytku (na materialakh Ternopil's'koi oblasti) [The regional ecological network: the geographic aspects of formation and development (on materials of Ternopil region)]. Extended abstract of candidate's thesis. Chernivtsi [in Ukrainian].
11. Maliuha, V.M. & Yukhnovs'kyj, V.Yu. (2012). Pryntsypy formuvannia ekolohichnoi merezhi Ukrainy [The principles of ecological network formation]. Lisove i sadovo-parkove hospodarstvo -Foresty and landscape gardening household, 1. nbuv.gov.ua. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ licgoc_2012_1_10 [in Ukrainian].
12. Krasnova, M.V. (2013). Stan ta perspektyvy rozvytku vchennia pro ob'iekty ekolohichnoho prava: naukovo-metodolohichni aspekty [The state and prospects of development of doctrine on environmental law objects: scientific and methodological aspects]. Visnyk Kyivs'k. nats. un-tu im. T. H. Shevchenka - Journal of Taras Shevchenko's Kyiv National University, 2 (96) [in Ukrainian].
13. Anisimova, H.V. (2014). Ob'iekty ekolohichnykh pravovidnosyn: suchasni pidkhody [Objects of environmental legal relations: current approaches]. Teoriia i praktyka pravoznavstva - Theory and practice of jurisprudence, 1. nbuv.gov.ua. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2014_1_16 [in Ukrainian].
14. Pylypenko, P.D. (2010). Pravo dovkillia (ekolohichne pravo) [Environmental Law (Environmental Law)]. Kyiv: In Yure [in Ukrainian].
15. Drejer, O.K. & Los', V.A. (1997). Ekolohyia y ustojchyvoe razvytye [Ecology and sustainable development]. Moscow: URAO [in Russian].
16. Danylov-Danyl'ian, V.Y. & Losev, K.S. (2000). Ekolohycheskyj vyzov y ustojchyvoe razvytye [Environmental challenge and sustainable development]. Moscow: Progress and Tradition [in Russian].
17. Natsional'na konsul'tatsiia schodo proektu Stratehii staloho rozvytku Ukrainy [National consultation on project of Strategy of sustainable development in Ukraine]. ecoleague.net. Retrieved from: http://www.ecoleague.net/pres-tsentr-vel/novyny/2017-rik/hruden/item/1148-natsionalna-konsultatsiia-shchodo-proektu-stratehii-staloho-rozvytku-ukrainy [in Ukrainian].
18. Lozo, O.V. (2014). Ekolohichna merezha iak pravovyj format rehuliuvannia ta okhorony landshaftiv [Ecological network as a legal format of regulation and protection of landscapes]. Zbirnyk naukovykh prats' Kharkivs'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni H. S. Skovorody. «Pravo» - H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, «The Law», issue 21 [in Ukrainian].
19. Krasnova, M.V. (2010). Problemy kompensatsii shkody za ekolohichnym zakonodavstvom Ukrainy [Problems of compensation for environmental legislation of Ukraine]. Extended abstract of Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
20. Andrejtsev, V.I. (2010). Aktual'ni problemy ekolohichnoho prava: novitni doktryny: retrospektyvnyj analiz ta pohliad u majbutnie [The actual problems of environmental law: new doctrines: retrospective analysis and view in the future]. Proceedings from The actual problems
of environmental legislation' 10: mater. dopovidej kruhloho stolu. Dnipropetrovs'k: Natsional'nyj hirnychyj universytet [in Ukrainian].
21. Dejneha, M.A. (2015). Naukovi i normatyvno-pravovi zasady vyznachennia ahrolandshaftu ob'iektom pravovoho rehuliuvannia [Scientific and legal principles of agricultural landscapes determining as a object of legal regulation]. Naukovyj visnyk Natsional'noho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy. Seriia : Pravo - Scientific Herald of NULES of Ukraine. Series: Jurisprudence, 218 [in Ukrainian].
22. Suietnov, Ye.P. (2016). Vprovadzhennia ekosystemnoho pidkhodu iak priorytetnyj napriam pravovoho rehuliuvannia ekolohichnykh vidnosyn v Ukraini [Implementation of the ecosystem approach as a priority of legal regulation of environmental relations in Ukraine]. Proceeding from The actual problems of social law. The evolution of legal regulation of agrarian, land and environmental relations' 16: Mezhdunarodnaia nauchno-prakticheskaia konferentsiia (18 lystopada 2016 hoda) - International Scientific and Practical Conference, 208-211. L'viv [in Ukrainian].
23. COP 5 Decision V/6 «Ecosystem approach». cbd.int. Retrieved from: https://www.cbd.int/ decision/cop/?id=7148.
Stativka O. O, Postgraduate Student of the Department of Environmental Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: olga.stativka@mail.ru ; ORCID 0000-0002-1036-0523
National ecological network as an object of legal regulation: theoretic and legal understanding
On the basis of study of scientific and legal approaches to ecological network there have been found that econetwork is multifunctional category and is used in many branches of science.
The analysis of historical roots of environmental law have shown that idea of econetwork had arisen in the Soviet period named as natural areas, which are protected by state and had transformed in current denotation under influence of international community.
Now, national ecological network have been considered as: an object of legal regulation; a basic of sustainable development; a single territorial system; a means of biodiversity conservation; a legal format of landscape protection; a means of ecosystem approach implementation.
There has produced author's own doctrinal understanding of econetwork as a strategy of management of protected areas.
Keywords: ecological network; an object of environmental law; biodiversity and landscape conservation; sustainable development; ecosystem.
Надшшла до редколегп 29.01.2017 р.
