CC BY
16
Пономаренко Олександр Олександрович,
здобувач кафедри еколог'чного права, На^ональний юридичний ушверситет iMeHi Ярослава Мудрого, Укра/'на, м. Харш e-mail: Nuay@i.ua ORCID 0000-0002-8704-9194
doi: 10.21564/2414-990x.139.117234 УДК 349.6
ПРИРОДН1 ЗАПОВ1ДНИКИ ЯК ОБ'еКТИ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОГО ЗАПОВ1ДАННЯ
Розглянуто питання правового статусу природных запов1дник1в як об'бкт1в еколого-право-вого запов1дання. Одним з основных напрямгв сучасног стратеги еколог1чног полтики Украгни мае стати 1мплементац1я мжнародних стандарт1в в органгзаца та охорот природных запов1дник1в як об'ект1в природно-запов1дного фонду держави, вдосконалення законодавства про природно-за-пов1дний фонд в1дпов1дно до рекомендаций Загальноевропейськог стратеги збереження бюлог1ч-ного та ландшафтного ргзномангття (1995 р.) щодо формування Загальноевропейськог еколог1чног мереж1 як единог просторовог системи територш крагн бвропи з природним або частково змте-ним станом ландшафту.
Ключовi слова: природний заповедник; природно-заповвдний фонд; заповвдання; еколопчна мережа; мiжнароднi стандарти.
Пономаренко А. А., соискатель кафедры экологического права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: Nuay@i.ua ; ORCID 0000-0002-8704-9194
Природные заповедники как объекты эколого-правового заповедования
Рассмотрены вопросы правового статуса природных заповедников как объектов эко-лого-правового заповедования. Одним из основных направлений современной стратегии экологической политики Украины должна стать имплементация международных стандартов в организации и охране природных заповедников как объектов природно-заповедного фонда государства, совершенствование законодательства о природно-заповедном фонде в соответствии с рекомендациями Общеевропейской стратегии сохранения биологического и ландшафтного разнообразия (1995 г.) по формированию Общеевропейской экологической сети как единой пространственной системы территорий стран Европы с естественным или частично измененным состоянием ландшафта.
Ключевые слова: природный заповедник; природно-заповедный фонд; заповедание; экологическая сеть; международные стандарты.
Постановка проблемы. Попри досить тривалу кторш функщонування природних заповвдниюв слвд зазначити, що Тх правовий статус та режим ще потребують свого належного обгрунтування та вдосконалення.
Функцiонування природних заповщниыв у сучасних умовах регулюеться низкою нормативних акпв рiзного рiвня i насамперед Законом УкраТни «Про охорону навколишнього природного середовища». Стаття 61 «Природно-за-повiдний фонд УкраТни» цього Закону визначае, що: дшянки сушi та водного простору, природнi комплекси й об'екти, як мають особливу еколопчну, наукову, естетичну i народногосподарську щншсть i призначенi для збереження природ-ноТ рiзноманiтностi, генофонду видiв тварин i рослин, пiдтримання загального еколопчного балансу та фонового мошторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повшстю або частково i оголошуються територiею чи об'ектом природно-заповiдного фонду УкраТни [1].
До складу природно-заповщного фонду УкраТни входять державш заповвд-ники, природнi нащональш парки, заказники, пам'ятки природи, боташчш сади, дендрологiчнi та зоологiчнi парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповвдш урочища.
Актуальтсть теми. Основним законом, що регулюе вщносини у сферi заповвдно'Т справи, е Закон УкраТни «Про природно-заповщний фонд УкраТни» [2], який визначае правовi основи органiзацГТ, охорони, ефективного використання природно-заповвдного фонду УкраТни, вщтворення його природних компле^в та об'ектiв. Положення саме цього Закону стали основою для фор-мування сучасного природоохоронного законодавства УкраТни, на що вказуеться у ст. 2 Закону: «Вщносини в галузi охорони i використання територш та об'екпв природно-заповiдного фонду, вiдтворення його природних компле^в регулю-ються Законом УкраТни «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Законом та шшими актами законодавства УкраТни» [1].
Аналiз остантх дослiджень i публжацш. Загальш питання природ-но-заповвдного фонду були предметом наукових праць А. Й. Годованюка (А.1. ЫосЪуапшк) [3], О. М. Ковтун (О.М. Kovtun) [4], О. В. Лозо (О.У. Ього) [5], Х. М. Марич (Н.М. МагуеЬ) [6], Н. В. ФроловоТ (КУ Рго1оуа) [7]. Але особли-востi природних заповiдникiв як об'екпв заповiдання до цього часу не вивчалися.
Виклад основного материалу. Наближення до мiжнародних стандарта орга-шзацп територiй, що перебувають пiд особливою охороною держави, засвiдчила Загальнодержавна програма формування нащонально'Т екологiчноТ мережi УкраТни на 2000-2015 рр. [8], яка розроблена у контекст вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку еколопчного законодавства УкраТни, а також вщповщно до рекомендацш ЗагальноевропейськоТ стратеги збереження бюлопчного та ландшафтного рiзноманiття (1995 р.) щодо питання формування ЗагальноевропейськоТ еколопчно'Т мережi як единоТ просторовоТ системи тери-торш краТн бвропи з природним або частково змшеним станом ландшафту.
За програмою, складовими структурних елеменпв еколопчно'Т мережi е територГТ та об'екти природно-заповщного фонду як основнi природш елементи
еколопчно! мереж^ а саме - природш заповедники, бiосфернi заповiдники, нащ-ональнi природш парки, регюнальш ландшафтнi парки, заказники (ландшафтш, лiсовi, ботанiчнi, загальнозоологiчнi, орштолопчш, ентомологiчнi, iхтiологiчнi, гiдрологiчнi, загальногеологiчнi, палеонтолопчш та карстово-спелеологiчнi), пам'ятки природи, а також !х охороннi зони; штучно створеш об'екти (ботанiчнi сади, дендролопчш парки, зоологiчнi парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва). Таю складовi нащонально! екологiчно! мережi як природш регюни формуються на територiях, що мають у своему складi об'екти природно-запо-вiдного фонду, вiдсоток яких значно перевищуе аналогiчний у щлому по кра!нi, а також iншi територп, що вiдповiдають умовам, визначеним нащональним природоохоронним законодавством або мiжнародними нормативно-правовими актами (конвенцiями, угодами, договорами тощо), i забезпечують збереження ландшафтного та бюлопчного рiзноманiття, особливо п, що включають сере-довища юнування рiдкiсних i таких, що перебувають пiд загрозою зникнення, видiв рослин i тварин.
У 2004 р. було прийнято Закон Укра!ни «Про еколопчну мережу», який комплексно врегулював питання функцiонування екомережi як едино! терито-рiально! системи, яка утворюеться з метою полiпшення умов для формування та вщновлення довкiлля, шдвищення природно-ресурсного потенцiалу територп Укра!ни, збереження ландшафтного та бiорiзноманiття, мюць оселення та зростання цiнних видiв тваринного i рослинного свiту, генетичного фонду, шляхiв мiграцГí тварин через поеднання територш та об'екпв природно-заповщ-ного фонду, а також шших територiй, якi мають особливу щншсть для охорони навколишнього природного середовища i вiдповiдно до законiв та мiжнародних зобов'язань Укра!ни пiдлягають особливш охоронi [9].
Частково вiдносини з питань функщонування природних заповiдникiв регулюються також Земельним, Люовим, Водним кодексами Укра!ни, а також Кодексом про надра, законами Укра!ни «Про Червону книгу», «Про тваринний свгг», «Про рослинний свгг», «Про охорону атмосферного повпря» тощо.
Значну увагу питанням розвитку об'екпв природно-заповiдного фонду при-дiлено в Основних засадах (стратеги) державно! еколопчно! полтики Укра!ни на перюд до 2020 р. [10].
Проблеми розвитку природних заповiдникiв знайшли свое вщображення в Програмi перспективного розвитку заповвдно! справи в Укра!ни та Концепцп Загальнодержавно! програми розвитку заповщно! справи на перiод до 2020 р.
Разом з тим слщ констатувати, що питання правового регулювання природних заповщнишв здшснюеться ще ситуативно, еклектично. Так, у 1993 р. при-ймаеться Положення про еколопчш фонди природних заповiдникiв, бюсферних заповiдникiв, нацiональних природних паркiв, боташчних садiв, дендрологiчних паркiв та зоолопчних паркiв [11], 1998 р. - Положення про оргашзащю науко-вих дослвджень у заповiдниках i нащональних природних парках Укра!ни [12] та Положення про еколого-освггню дiяльнiсть заповщниюв i нацiональних природних парив Укра!ни [13], у 2000 р. - нова редакщя Положення про наукову
дiяльнiсть заповвдниыв та нащональних природних парыв УкраТни [14]. Це сввдчить про ввдсутшсть системностi в процесi регулювання статусу природних заповвдниюв. Понад те, ввдсутшсть единого нормативного акта з питань дiяль-ностi природних заповiдникiв ускладнюе правозастосовну роботу в цiй сферь Зважаючи на вищевикладене, було б дощльно на рiвнi Кабiнету Мiнiстрiв УкраТни затвердити Типове положення про природний заповедник, яке б комплексно регулювало всi сфери дiяльностi останнього.
З метою послiдовного переходу нашо'Т кра'Тни до стало'Т розбудови, з огляду на програмш документи, прийнят Конференцiею ООН з навколишнього природного середовища та розвитку (Рю-де-Жанейро, 1992 p.), розроблено проект стратеги стало'Т розбудови, довгостроковi програми охорони довкшля УкраТни, регюнальш й мiсцевi плани дiй. Ус щ правовi документи Грунтуються на таких основних загальних принципах:
- природш ресурси, яю належать народовi i становлять матерiальну основу його юнування незалежно вiд форм власностi, е обмеженими i мають використо-вуватися з урахуванням потреб нишшнього й майбутшх поколiнь;
- ix використання повинно базуватися на штенсивному й наукоемному шдходах;
- будь-яка антропогенна дiяльнiсть мае узгоджуватися iз законами природи й обмеженнями, що з цих закошв випливають;
- еколопчно орiентоване виробництво повинно бути економiчно ефективним;
- одержаний вiд господарсько'Т дiяльностi результат не може бути меншим вiд шкоди, заподiяно'T навколишньому природному середовищу.
Необxiднiсть переорiентацi'T зусиль з формування природоохоронно'Т полЬ тики на ïï практичне втiлення в життя, вдосконалення й наближення законодавства УкраТни про збереження довылля до европейського, змщнення шститущонального потенцiалу природоохоронно'Т дiяльностi й створення для цього ефективних шструменпв передбачають: а) розвиток нащонально'Т системи управлiння навколишнiм природним середовищем; б) змiцнення шституцю-нально'Т спроможностi системи управлiння довкiллям; в) удосконалення еконо-мiчного й фшансового меxанiзмiв реалiзацi'T нацiонально'T екологiчно'T полггики, визначення джерел ïï фiнансування; г) розвиток законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Проаналiзувавши правовi пiдстави дiяльностi природних заповщниыв, звернемо увагу на Т'х статус. Так, вщповщно до ч. 3 ст. 5 Закону Укра'Тни «Про природно-заповвдний фонд Укра'Тни» природнi заповедники, бiосфернi заповвд-ники, нацiональнi природш парки, боташчш сади, дендролопчш парки, зоо-логiчнi парки загальнодержавного значення, а також регюнальш ландшафтш парки е юридичними особами [15]. Наявшсть статусу юридично'Т особи мае надзвичайно велике значення. Це i можливють мати цившьно-правову та гос-подарсько-правову право- та дiездатнiсть, виступати носiем прав та обов'язкiв. Юридична особа мае свое вщокремлене майно та баланс, яы забезпечують TT
функщонування. До того ж, делегування адмшстрацп природних заповщниыв прав щодо майна дае ÏM можливiсть використовувати положення цивильного законодавства для захисту сво'1'х прав. Стаття 393 Цившьного кодексу Украши «Визнання незаконним правового акта, що порушуе право власностЬ» дае мож-ливiсть оскаржувати будь-яке рiшення оргашв влади, направлене на зменшення цих майнових прав, змшу ïx заповвдного статусу [16]. Крiм того, в окремих випадках цившьне законодавство може бути використане для захисту штере-сiв заповiдника навiть вiд дш власника на пiдставi ст. 396. Цившьного кодексу Украши «Захист речових прав на чуже майно»: «1. Особа, яка мае речове право на чуже майно, мае право на захист цього права, у тому числ i вщ власника майна, вщповщно до положень глави 29 цього Кодексу» [16].
Таким чином, положення про те, що природш заповедники обов'язково набувають статус юридичноТ особи, повшстю узгоджуеться з нащональним та европейським законодавством. Однак стосовно окремих природних заповщни-юв, особливо тих, що не перебувають у шдпорядкуванш Мшктерства екологп та природних ресур^в Украши, такi вимоги дос не виконанi. А в окремих випадках цей стан справ навггь провокуе сощальш конфлiкти та судовi спори.
В окремих випадках навпь наявнiсть в законодавствi iмперативноï право-во'1 норми не забезпечуе ïï виконання. Видаеться, щоб уникнути виникнення подiбниx ситуацiй в подальшому, необxiдно посилити iмперативнiсть цiеï норми шляхом прийняття Закону Украши «Про удосконалення дiяльностi об'екпв природно заповщного фонду Украши».
Висновки. Природний заповедник - це державна науково-дослщна установа iз статусом юридично1 особи, яка мае загальнодержавне значення та виконуе функцп збереження в природному сташ типових або ушкальних для дано1 ландшафтно1 зони природних комплексiв з усiею сукупнiстю ïx компонентiв, вивчення природних процесiв i явищ, що ввдбуваються в них, розробки науко-вих засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного викори-стання природних ресурсiв та еколопчно1 безпеки, здiйснення екологiчноï освiти та виховання населення за умов повного обмеження господарсько1 дiяльностi, не пов'язано1 з його функцiонуванням.
Список л^ератури:
1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон Украши ввд 25.06.1991 р. № 1264-XII. В1домост1 Верховног Ради Украти. 1991. № 41. Ст. 546.
2. Про ириродно-заповвдний фонд Украши: Закон Украши ввд 16.06.1992 р. № 2456-XII. В1домост1 Верховног Ради Украти. 1992. № 34. Ст. 502.
3. Годованюк А. Й. Правовий режим земель природно-заповвдного фонду: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Ктв, 2008. 19 с.
4. Ковтун О. М. Правов1 аспекти охорони територш та об'екпв природно-заповвдного фонду Украши: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Ктв, 2008. 16 с.
5. Лозо О. В. Правове регулювання охорони ландшафпв в Украш та 6С: пор1вняльний анал1з: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харюв, 2015. 20 с.
6. Марич Х. М. Правовий режим нацюнальних природних парюв Украши (на матер1алах Карпатського регюну): автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харюв, 2007. 20 с.
7. Фролова Н. В. Правова охорона водно-болотних угвдь загальнодержавного та мiжнарод-ного значення: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Донецьк, 2010. 18 с.
8. Про Загальнодержавну програму формування нащонально'1 еколопчно'! мережi Украши на 2000-2015 роки: Закон Украши ввд 21.09.2000 р. № 1989-III. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2000. № 47. Ст. 405.
9. Про еколопчну мережу: Закон Украши ввд 24.06.2004 р. № 1864-IV. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2004. № 45. Ст. 502.
10. Основт засади (стратепя) державно! еколопчно'! полиики Украши на перюд до 2020 року: Закон Украши ввд 21.12.2010 р. № 2818-VI. Офщйний вкник Украгни. 2011. № 3. Ст. 158.
11. Положення про еколопчт фонди природних заповвдниюв, бюсферних заповвдниюв, нащональних природних парюв, ботатчних садiв, дендролопчних парюв та зоолопчних парюв: наказ Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища Украши ввд 26 лютого 1993 р. № 16. URL: ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG9.html (дата звернення: 17.06.2016).
12. Положення про оргатзащю наукових дослвджень у заповедниках i нащональних природних парках Украши: наказ ММстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерно'1 безпеки Украши ввд 10.11.1998 р. № 163. Офщшний вгсник Украгни. 1999. № 2. Ст. 86.
13. Положення про еколого-освггню дiяльнiсть заповвдниюв i нащональних природних парюв Украши: наказ ММстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерно'1 безпеки Украши ввд 21.09.1998 р. № 140. Офщйний вгсник Украгни. 1998. № 41. Ст. 1525.
14. Про затвердження ново'! редакцп Положення про наукову дiяльнiсть заповвдниюв та нащональних природних парюв Украши: наказ ММстерства екологп та природних ресурав Украши ввд 09.08.2000 р. № 103. Офщйний вгсник Украгни. 2000. № 35. Ст. 1519.
15. Про природно-заповвдний фонд Украши: Закон Украши ввд 16.06.1992 р. № 2456-XII. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 1992. № 34. Ст. 502.
16. Цившьний кодекс Украши ввд 16.01.2003 р. № 435-IV. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2003. № 40-44. Ст. 356.
References:
1. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha: Zakon Ukrainy vid 25.06.1991 г. № 1264-XII. (1991). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 41. art. 546.
2. Pro pryrodno-zapovidnyi fond Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16.06.1992 r. № 2456-XII. (1992). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, № 34, art. 502.
3. Hodovaniuk, A.I. (2008). Pravovyi rezhym zemel pryrodno-zapovidnoho fondu. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
4. Kovtun, O.M. (2008). Pravovi aspekty okhorony terytorii ta ob'iektiv pryrodno-zapovidnoho fondu Ukrainy. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
5. Lozo, O.V. (2015). Pravove rehuliuvannia okhorony landshaftiv v Ukraini ta YeS: porivnialnyi analiz. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
6. Marych, Kh.M. (2007). Pravovyi rezhym natsionalnykh pryrodnykh parkiv Ukrainy (na materialakh Karpatskoho rehionu). Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
7. Frolova, N.V. (2010). Pravova okhorona vodno-bolotnykh uhid zahalnoderzhavnoho ta mizhnarodnoho znachennia. Extended abstract of candidate's thesis. Donetsk [in Ukrainian].
8. Pro Zahalnoderzhavnu prohramu formuvannia natsionalnoi ekolohichnoi merezhi Ukrainy na 2000-2015 roky: Zakon Ukrainy vid 21.09.2000 r. № 1989-III. (2000). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 47, art. 405.
9. Pro ekolohichnu merezhu: Zakon Ukrainy vid 24.06.2004 r. № 1864-IV. (2004). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 45, art. 502.
10. Osnovni zasady (stratehiia) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2020 roku: Zakon Ukrainy vid 21.12.2010 r. № 2818-VI. (2011). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 3, art. 158.
11. Polozhennia pro ekolohichni fondy pryrodnykh zapovidnykiv, biosfernykh zapovidnykiv, natsionalnykh pryrodnykh parkiv, botanichnykh sadiv, dendrolohichnykh parkiv ta zoolohichnykh
parkiv: nakaz Ministerstva okhorony navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha Ukrainy vid 26.02.1993 r. № 16. (1993). URL: ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG9.html.
12. Polozhennia pro orhanizatsiiu naukovykh doslidzhen u zapovidnykakh i natsionalnykh pryrodnykh parkakh Ukrainy: nakaz Ministerstva okhorony navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha ta yadernoi bezpeky Ukrainy vid 10.11.1998 r. № 163. (1999). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 2, art. 86.
13. Polozhennia pro ekoloho-osvitniu diialnist zapovidnykiv i natsionalnykh pryrodnykh parkiv Ukrainy: nakazo Ministerstva okhorony navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha ta yadernoi bezpeky Ukrainy vid 21.09.1998 r. № 140. (1998). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 41, art. 1525.
14. Pro zatverdzhennia novoi redaktsii Polozhennia pro naukovu diialnist zapovidnykiv ta natsionalnykh pryrodnykh parkiv Ukrainy: nakaz Ministerstva ekolohii ta pryrodnykh resursiv Ukrainy vid 09.08.2000 r. № 103. (2000). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 35, art. 1519.
15. Pro pryrodno-zapovidnyi fond Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16.06.1992 r. № 2456-XII. (1992). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 34, art. 502.
16. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy vid 16.01.2003 r. № 435-IV. (2003). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 40-44, art. 356.
Ponomarenko О. О., Applicant of Department of Environmental Law, Yaroslav Mydryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: Nuay@i.ua ; ORCID 0000-0002-8704-9194
Genesis of scientific research of legal problems of reserves
The problems of the legal status of nature reserves as objects of ecological and legal commandment are considered. One of the main directions of the modern strategy of Ukraine's environmental policy should be the implementation of international standards in the organization and protection of nature reserves as objects of the state natural reserve fund, the improvement of legislation on the nature reserve fund in accordance with the recommendations of the Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy (1995) on the formation of the Pan-European Ecological Network as a single spatial system of territories of European countries with the EU or partially altered landscape.
All this allowed to formulate the definition of a natural reserve as a state research institution with the status of a legal entity of national importance and performs the functions of preserving in a natural state typical or unique for the given landscape zone of natural complexes with all components of their components, the study of natural processes and phenomena, the developments in them, the development of scientific principles of environmental protection, the effective use of natural resources and environmental safety, the implementation of ecological education and education of the population in the conditions of full restriction of economic activity not connected with its functioning.
Keywords: nature reserve; nature reserve fund; natural reservation; ecological network; international standards.
Hadiuwna do pedKorniii 14.11.2017 p.
