CC BY
57
УКРА1НСЬКО-ПОЛЬСЬК1 РЕФЛЕКСП У ПРОБЛЕМНОМУ ПОЛ1 Ф1ЛОСОФИ ОСВ1ТИ
УДК: 37.013.73
НА ЧОМУ БУДУВАТИ ТЕОР1Ю ВИХОВАННЯ ДЛЯ «НОВО1 УКРА1НСЬКО1 ШКОЛИ»
Олег Г1РНИЙ
Останне десятшпття, а особливо роки nie- I Л^^ШЯ ля Революци Тгдностг та асощаци Украгни з GC ознаменован риторикою «европейського цивЫза-
цшного вибору» та «повернення до европейських цтностей». У cucmeMi освти вона вiдображена гаслом «Ново!укратсько! школи», побудовано!на цЫностях. Останне гасло викликае запитання: а чи бувае школа (а тим быьше шкыьни-цтво чи шкыьна освта), НЕ побудована на цтностях? Або: чи бувае, та чи взагалi може бути, школа, побудована НЕ на цтностях? Питання, вочевидь, риторичт, адже без цЫностей неможливе тяке виховання. Саме цiнностi е тдставою будь-якого виховання. Вiдтак, у задекларованому загальному зву-чант це гасло тчим не вiдрiзняеться вiд колишшх радянських «дацзи-бао», на кшталт «Ми прийдемо до свтлого майбутнього!».
Вся справа у конкретизацП. Здаеться, що быьшкть невдач iз реформами в нашiй кран випливае i'з вiдсутностi конкретизацП загальних гасел — що е на^дком комутстично!методологiчноi спадщини у цш сферi. Вiдтак, у ста-тi розглянуто iдеологiчнi i фiлософсько-методологiчнi основи побудови фор-мально-етичних (моральних) вимог до системи шкыьного виховання в СРСР, систему навчання та виховання якого успадкувала Укра!на. Зокрема це сто-суеться так званоi «космоцентрично!» онтологй', методологи «д1алектичного матер1ал1зму» (зокрема, у частим так званоi «едностi теорп та практики») та побудоватй на нш класовоi (так званоi«пролетарсько!»)— абсолютнореля-тивктськоi — етики.
У зв'язку зi сказаним, констатуеться проблема вiдсутностi рацюнального пояснення та конкретизацП загальних гасел, зокрема виховних, якi висуваються як прапор реформ у шкiльництвi та звертаються до поняття «цтностей», яка витворилася. вна^док вiдсутностi в Украж вiдповiдноi науковог (фыософськог) теорП цЫностей, тобто — такий собi своерiдний вакуум у галузi етики.
У цш сферi, на мою думку, варто сягнути до досвiду наших захiдних сусiдiв — полятв, якiможуть похвалитися цыою школою рацюналктичного мислення в усх галузях гуматстики, вiдомою як Львiвсько-варшавська школа. Завдяки традицй' ще1' школи, поширенш на все Ытелектуальне життя народу, польське шкыьництво та й сустльство в цыому змогло опиратися дiалектичнiй «про-мивц мш^в», швидше звыьнитися вiд комутстичного мислення та провести необхiднiреформи, зокрема, i в системi освти, роблячи iiсумкною з системами освти крат GC, членом якого Польща стала одразу тсля !х проведення.
В якостi прикладу логiчно зв'язного, заснованого на досвiдi та вiдкритого до критики, тобто саме наукового, викладу етично! проблематики та його (викладу) використання в педагогщ, обговорюеться теорiя щнностей одного з остантх представнитв Львiвсько-варшавськоí школи, Анджея Гжегорчика, серед iншого, представлена у його роботi «Спроба змктового опису свту цт-ностей та и етичт на^дки».
К^^^о^^ слова: етика, цiнностi, поды щнностей, втальм цiнностi, духовт цiнностi.
Етика стосуеться того роздшу вивчення людсько! поведшки, який [...] мютить у соб1 моральт оцш-ки. Вони неуникш, якщо ми хочемо мати повний погляд на свгг, який мютить у соб1, зазвичай, оцшки вчинюв, як поганих чи добрих, оцшки твор1в, як гарних чи бридких, 1 оцшки погляд1в, як ютинних чи фальшивих, важливих чи баналь-них. Специфжою етики, зокрема, е висловлення ощнок учинюв 1 визначення так звано! «пови-нноста д1янь» (того, що 1 наскшьки люди повинт робити 1 як д1яти).
Анджей ГжеГорчик
Вступ
Роки п1сля Революцп Гщносп та асошацп Украгни з 6С ознаменова-н1 риторикою «европейського цивтзацшного вибору» та «повернення до европейських цшностей». В осв1т1 вона вщображена гаслом «Ново! укра!нсько! школи», побудовано! на ц1иностях. Зрозум1ло, що цшност1 е п1дставою будь-якого виховання, однак, що означае «будувати на цш-ностях»? I на яких саме? Здаеться, що б1льш1сть невдач 1з реформами у нас випливае з в1дсутност1 конкретизации загальних лозунг1в. Це - хро-н1чна хвороба, внаслщок вкор1иено! б1льшовицько! практики: «затурку-вати» людям м1зки високими гаслами, шд якими пот1м можна витворя-ти все що завгодно, навпъ повну протилежшсть цих же гасел. Доречно пригадати, що протилежшсть проголошуваних загальних гасел 1 здш-снюваних пщ цими гаслами конкретних д1й мае щеолоичне обГрун-тування у виглян фшософп так званого «д1алектичного матер1ал1зму», проголошеного «едино правильним вченням» - обов'язковим не лише для партшних д1яч1в, а й для кожного громадянина.
В1дтак, у нас юнуе проблема нормального рац1онального пояснення та конкретизации загальних гасел, зокрема виховних (етичних), яю ви-суваються як прапор реформ у сфер1 шкшьництва. Насамперед, це стосуеться поняття «ц1нностей». Тому, спершу сл1д пригадати, на яких фь
noco^ctKo-igeonoriaHHx ocHOBax 6ygyBanaca CHCTeMa MopantHoro bhxo-BaHHa rpoMagaH B CPCP, aKy ycnagKyBana yKpaiHa, i go aoro це npu3Beno.
I. KoMyrncmHHa eTMHHa cnag^MHa
1.1. AHTpononoriaHe niafpyHTa KoMyHicTHaHoi" eTHKH
ETHKa 3aBxgu cnupaeTtca Ha neBHy ^inoco^iro (igeonoriro), a B 11 paM-Kax - Ha neBHy Bi3iro nrogHHH, TpaKToBKy Micua nrogHHH y cBiTi. Mk nurne ro.M. BoxeHctKHH, «3aranoM, y ^inoco^ii BuginaroTtca gBi ocHoBHi KoHuenuli: "KocMouernpH3M" i "amponouempH3M". y nepmiH nrogHHa e "HaftBH^oro" Ta Hafto6gapoBammoro icToToro Ha CBiTi, ane 3anHmaeTtca TintKH aacTHHoro utoro CBiTy. Ii (nrogHHH) "3m1ct" e He3piBHaHHo 6araT-muM, Hlx "3m1ct" ycix mmux peaeH, ane eK3HCTye BoHa B TaKHH xe cnoci6, aK i iHmi aacTHHH KocMocy. 3Blgcu BunnHBae MeTogonoriaHHH npuHuun: noauHaTH Big 3obc1m 3arantHoro Ta npocToro, 3oKpeMa - Big 3arantHo1 oHTonorli, gianeKTHKH h noriKH. B ampononoriamH KoHuenuii nrogHHa -ue uinKoM cneuH^MHa icToTa, aKa eK3HcTye 3obc1m He TaK, aK yce iHme. 3 utoro nornagy 3po3yMiTH nrogHHy, Buxogaau 3 npHpogH, He MoxHa. Oinoco^yroau Ha TeMy cBiTy, cnig noauHaTH pagme 3 nrogHHH. TyT HeMae HiaKoi 3arantHo1 oHTonorli; e ^oHaft6inbme gBi 3obc1m pi3Hi oHTonorii: omonoria nrogHHH Ta cBiTy. MapKcH3M-neHiHi3M - npuHuunoBo kocmo-uernpHaHHH. BiH cnupaeTtca Ha gyxe 3arantHHKoBy Teoplro 6yrra, aKy Ha-3HBaroTt "gianeKTHHHHM MaTepiani3MoM" i aKa 6yulM-To Mae noBcrogHe 3a-cTocyBaHHa. .HroguHa e aacTHHoro cBiTy. Bci 3aKoHH "giaMaTy" o6oB'a3KoBo cTocyroTtca TaKox i 11. 3BigcH - 3ragaHa yxe MeTogonoriaHa ocHoBa pagaH-ctKoi eTHKH - gianeKTHaHHH MaTepiani3M» (Bochenski, 1996: 156).
1.2. 3aKOHH gianeKTHKH aK ocHoBa Hamoi nocTKoMyHicTHaHoi" eTHKH
Oco6nHBo BaxnHBe gna po3yMlHHa igeonorii, Ha aKift 6ygyBanoca bhxo-BaHHa b CPCP, Mae BaeHHa npo gianeKTHaHy egmcTt Teopli Ta npaKTHKH, aKe «nonarae b ToMy, ^o y BlgHeceHHi go ochobhhx nuTaHt, peaeHHa npo "Te, ^o e"', TicHo noB'a3aHi 3 peaeHHaMH npo "Te, ^o noBHHHo 6yTH". Цe o3Haaae, ^o b u1h c^epi nrogHHa He Moxe BHcnoBHTH HiaKHx aucTo Teo-peTHaHHx TBepgxeHt, 6o KoxHe [3 hhx] TyT xe TarHe 3a co6oro TBepgxeH-Ha "noBHHHicHe". HanpuKnag, TeopeTHaHe TBepgxeHHa, ^o 3a 3aKoHaMH icTopii HeogMlHHo nepeMoxe KoMyHi3M, TarHe 3a co6oro TBepgxeHHa, ^o nrogHHa "noBHHHa" 6opoTHca 3a uro nepeMory [...]. Цe BaeHHa BHBogHTtca, y cBoro aepry, 3 gianeKTHaHoro npuHuuny "egHocTi nporanexHocTeft". [...] y nlgpyaHHKax KoMyH3My 3aBxgu nogaeTtca cnepmy TeopeTHaHa cTopoHa, Togi aK cTopoHa npaKTHaHo-MopantHa e bhchobkom, ^o 3 Hei BunnHBae. y TaKHH cnoci6 BHHHKae lnro3ia, ^o KoMyHicTH BHBenu cBoro Mopant, to6to
норми д1яння (в найширшому сенс1) з1 свое1 метаф1зики та соцюлогп. Однак, це лог1чно неможливе, оск1льки з того, що е, не можна вивес-ти того, що треба чинити, якщо спершу (незалежно в1д факт1в) не було поставлено перед собою яко1сь мети (тобто не встановлено якогось морального правила). Психологично ж фальшивим таке тлумачення е тому, що сила, яка рухае 1деологами, моститься не в 1хн1й теорп, а в моральних постулатах» (ВосИешЫ, 1996: 187).
1.3. Класовий характер моралi. Пролетарська етика
В СРСР в^ зобов'язував так званий «класовий» пiдхiд, за яким, уся сусп1льна св1дом1сть, ф1лософ1я та все, що входить до сфери ц1нностей -належить до так звано1 «духовно1 надбудови над матер1альним базисом» 1 тому завжди пов'язане з класом. «З цього випливае: 1) що в сусп1льств1, в якому е антагошстичн1 класи, немае 1 не може бути просто фшософп, морал1, мистецтва 1 т.д., але вс1 ц1 форми сусп1льно1 св1домост1 е р1зними, залежно в1д клас1в... 2) ця теор1я велить трактувати вс1 ц1 д1лянки як звичайн1 знаряддя боротьби, себто по суп - знаряддя полгтики партп» (ВосЬешк1, 1996: 198).
Цей принцип в1дноситься, передусiм, до моральних ц1нностей. Адже мораль у класовому сусп1льств1 е системою правил 1 норм поведшки, що виражають штереси якогось класу. Ц1нност1 породжуються боротьбою клас1в 1 зм1нюються враз 1з умовами. «Отже один 1 той же вчинок, ска-жiмо брехня чи вбивство невинного, буде добрим або поганим, залежно в1д ситуацп. [...] Цим пояснюеться факт, що комун1сти деколи одно-часно пропов1дують у р1зних крашах д1аметрально протилежну мораль» (ВосЬешк1, 1996: 243).
1.4. Поняття «людина» в комушстичнш доктрин!
Одним 1з найвпливовiших аспект1в комун1зму е заклик до повсюдного братерства людей та общянка всш кращого життя 1 повного щас-тя. Однак, «п1д "людиною" комун1сти розум1ли щось зовс1м шше, н1ж зазвичай розум1еться п1д цим словом [...] Для б1льшост1 людей «люди-на», це людина реальна, конкретна - така, яка зараз живе на земл1; а от комушсти, говорячи про людину, мають на думщ людину майбутнього, в якомусь есхатолоичному м1ф1чному сусп1льств1. Конкретну, реальну людину сьогодення вони вважають лише знаряддям, що слугуе досяг-ненню ц1лей партп та майбутнього сусп1льства». З1 сказаного випливае, що «з погляду гуман1зму: екзистенц1ал1стського чи християнського, -комутзм мае оц1нюватись як вкрай антигуматстичний» (ВосИешЫ, 1996: 249).
1.5. Mopa^bHHH penaTHBi3M
OTxe, gna 3axonneHHa Bnagu, KoMyHi3M nonynicTHaHo 3BepTaeTtca go npaB y6orux i cna6KHx, go 6paTepcTBa m1x nrogtMH, go igeany noBHoi couiantHoi cnpaBegnHBocTi. «Ta aK TlntKH aKact KpaiHa 6yge hhm onaHoBa-Ha, Togi [...] cHTyauia pagHKantHo 3MiHroeTtca. Ha3BaHi ulni, npaBga aBHo He BlgKugaroTt, Ta ix BlgganaroTt y aKect Mi^iaHe MaH6yTHe. Ha ^ogeHt KoMyHicTH BH3HaroTt uHHiaHHH i 6e3ornagHHH cycnlntHHH penaTHBi3M. Agxe «^o6pHM i MopantHHM e Te, ^o cnyrye 3HH^eHHro cTaporo cBiTy Ta BcTaHoBneHHro HoBoro» (HeHiH). [...] TaK KoMyHi3M BlgKugae a6conroT-hhh xapaKTep MopantHHx ulHHocTeH. ^o6po i 3no 3anexaTt He Big npeg-MeTa, a Big pe3yntTaTy. HaHaMopantHimuH BaHHoK Moxe cTaTH go6pHM, aK^o TlntKH npHHocHTt KopucTt napTli. I HaBnaKu: HaHKparnuH BaHHoK Moxe BHaBHTHct noraHHM, aK^o gie 1h Ha mKogy. BigTaK, KoMymcraaHa eTHKa - ue KpaftHifi MopantHHH penaTHBi3M.., ue Bxe He eTHKa, a TexHiKa (6o eTHKa 3aHMaeTtca KaTeropuaHHMH iMnepaTHBaMH, ii HopMH e a6conroT-ho o6oB'a3KoBHMH, a He rinoTeTHaHHMH, 3anexHHMH Big aoroct iHmoro, Hlx BHKnroaHo Big npegMeTa). «Mk BlgoMo, Ha TaKoMy uHHiaHoMy 3anepe-aeHHi a6conroTHHx uiHHocTeH HeMoxnHBo BuxoByBaTH Monogt. y utoMy ceHci gocnlBHo Bce, aoro 3aBxgu HaBaanu MopanicTH, oTpHMano acKpaBe nlgTBepgxeHHa b CPCP. y 1920-x poKax MopantHa cmyauia y «KpaiHi pag» cTana po3naanHBoro; coTHi THcaa 3guaaBlnux giTeH goBenoca po3cTpinaTH a6o 3acnaTH go KoHura6opiB. BuxoBam Ha KoMyHi3Mi po6iTHHKH He xoTlnu go6pe npauroBaTH. ... CaMe Togi H HacTynHB noBopoT go go6poi cTapoi Ha-TypantHoi eTHKH. KanimH, MaKapeHKo H iHmi pagaHctKi negaroru noaanu nlgKpecnroBaTH Bary go6pe BlgoMux npupogHHx aecHoT. noaanu TBepgHTH, ^o nrogHHa Mae nro6HTH 6aTtKiB, roBopuTH npaBgy, 6yTH roToBoro xepT-ByBaTH co6oro 3agna mmux, ^o TepnenHBicTt i cTiHKicTt - aygoBi pucu, ^o MeToro xuTTa e o6'eKTHBHi gocarHeHHa, a He Haconogu i T.g. [...] Bh-aBnaeTtca, ^o Ha utoMy plBHi KoMyHi3M BH3Hae ogBiaHi MopantHi npuH-uunu. Ta ui npHHuunu y hhx gani e BlgHocHi. y negaroriaHHx KHuxKax [...] HeogMlHHo noacHroroTt, ^o ui MopantHi KaHoHH e go6pi He caMi no co6i, a nume ToMy, ^o cnyxaTt napTli. [...] OTxe uHHiaHHH MopantHHH penaTHBi3M He BlgKHHyro. Ti x aecHoTH, ^o BHxBanaroTtca y gaHHH MoMeHT, b mmux yMoBax, MoxyTt 6yTH BH3HaHi nopoKaMH» (Bochenski, 1996: 315).
Ane ulnKoBHTo penaTHBicTctKa eTHKa HeMoxxnHBa. HaBiTt TeopeTHaHo He MoxHa go HecKiHaeHHocTi TarHyTH noriaHi BigHomeHHa «MeTa-3aci6», penaTHBi3yroau ulHHicTt A go uiHHocTi B, ulHHicTt B - go uiHHocTi C,... i T.g. HaaBHicTt BlgHocHoi uiHHocTi 3anexuTt Big MeTH - 3Haaurt MycHTt 6yTH KiHueBa MeTa, aKa e ulHHicTro a6conroTHoro. I b KoMyHi3Mi TaKoro a6-conroTHoro ulHHicTro e oTe «3HH^eHHa cTaporo cBiTy i BcTaHoBneHHa HoBoro»,- aK Ka3aB HeHlH. y utoMy KoHTeKcTi ue o3Haaae nepeMory napTli - Hi
менше, Hi б1льше. Все, що слугуе 1нтересам партп е добром, що д1е !й на шкоду - злом. Перемога партп тут - абсолютне добро. Пам'ятаемо, що в СРСР «парт1я - це «авангард» пролетарiатy «розум, честь i совiсть нашо! епохи». Пролетар1ат - найрозвиненша та найсв1дом1ша частина люд-ства, яка, у свою чергу, е авангард Всесвпу - единого, нескшченного, в1чного - абсолютного. «Отже парт1я е вт1ленням Абсолюту, який сто-пъ поза людиною. Тому вона н1коли не помиляеться, а комушсти слу-жать цьому Абсолюту, продовжуючи «неск1нченний процес творчо! д1алектики». Зв1дси - i зневага комутстгв до прав людини, i зневага до людського страждання та смерт1. Людина як 1ндив1д для них не е метою, а п щастя й погот1в - р1ч зовс1м нектотна» (як вище).
1.6. Псевдонауковгсть комунiстичноi фтософп
Народжена епохою бурхливого розвитку природничо-математичних наук, под1бно до 1нших ф1лософських теч1й, (наприклад, феноменологи), комун1стична доктрина намагалася «онауковити» гуматтарну думку за до-помогою «ун1версального» наукового методу. I под1бно до сощал-дарвШз-му прагнула науково пояснити суспшьт законом1рност1 з метою зм1нити кнуючий лад. Та, попри твердження, що в1н спираеться на науку, комунзм майже з кожно! точки зору е п протилежнстю. «Щоб бути науковою, доктрина мае задов1льнити три умови: 1) бути заснована на досвщ; 2) пода-ватись у лопчний 1 зв'язний спос1б; 3) п1длягати критищ, модиф1кацп чи в1дкиданню, якщо цього вимагатимуть досв1д або лог1ка. Жодно! з цих умов комутзм не виконуе. В1н не заснований на досвщ (подаеться як апрюрна догма), хибуе з погляду лог1ки, вщкидае вшьну критику та вважаеться в1чним 1 незм1нним. Тому, комунзм не наука, а сощальний м1ф, заснований на побожних побажаннях; складаеться з апрюрних тверджень, як1 при-ймаються в оперт1 на авторитет "класикв", без огляду на досвщ; у бшьшш сво!й частит це метаф1зика, яка виходить за меж1 сфери науки, [...] сфор-мульована незв'язно та нелопчно; [...] не допускае критики класичних догм (навпъ його 1нтерпретац1я п1длягае суворому контролев1 партп). З багатьох брехонь, як1 комутзм поширюе про себе, найбшьшою е твердження, що в1н е науковою доктриною» (BochensM, 1996: 253).
1.7. Посткомушстичш наслщки
Ось зв1дки у нашому сусп1льств1 взявся тепер1шн1й моральний зане-пад. У теорп, 1з забороною комунстично! партп та в1дкидання комутстично! (як 1 будь-яко! шшо!1) 1деологп, зник отой, вказаний
1 У Статт1 15 Конституци Украши сказано: «Жодна 1деолопя не може визнавати-ся державою як обов'язкова». Див.: Конституц1я Украши. - К.: В1домост1 Верховно! Ради Украши. - 1996, № 30, С. 141.
ro.M. BoxeHctKHM «a6conroT», cnyxiHHro aKoMy 6yna nignopagKoBaHa yca cucTeMa KoMyHicTHaHoi eTHKH Ta no6ygoBaHe Ha HiH BHxoBaHHa Ta npona-raHgu. 3aTe b npaKTHui 3anumHBca BKopiHeHHH y MacoBy cBigoMicTt MopantHHH penaTHBi3M i Hirini3M, a b nepmy aepry - noniTHaHHH nonyni3M. iHmHMH cnoBaMH, KoMyHicTHaHHH «MopantHHH cynepigean» (MaH6yTHe 6e3KnacoBe cycnintcTBo) 3hhk, a BHnneKaHe aMopantHe «gianeKTHaHe» MHcneHHa i noBegiHKa 3anumHnuca. Hepe3 ^o mh goci He MoxeMo 36ygyBa-th cucTeMy BHxoBaHHa. CuTyauia noripmyeTtca ^e h thm, ^o po3nag eB-poneHctKoi cucTeMH KoMyHi3My npunaB Ha enoxy «nocTMogepHi3My», aKHH nporonomye piBHicTt ycix ^inoco^ctKHx, igeonoriaHHx i MeTogonoriaHHx goKTpHH i «BintHHH Bu6ip» Mix hhmh. B rany3i ocBiTH ue Bigo6paxaeTtca y «6e3niai pi3HoMaHiTHHx negaroriaHHx KoHuenuiH, aKi noaHHaroTt cnpuH-MaTHca aK xaoc nornagiB, KoHuenuiH, igeH i racen, [...] aacTo HeKorepeHT-hhx, a nogeKygu B3arani cynepeanHBHx» (I-aszczyk, 2015: 114). ^eaKi Hay-KoBui go6aaaroTt y utoMy HaBiTt «3arpo3y gna po3BHTKy MopantHoi 6e3neKH oKpeMHx oci6, gna cycnintHHx rpyn i KaTeropiH» (Kwiecinski, 1999: 74).
MoxHa TaKox cTBepgxyBaTH, ^o 3a3HaaeHa BH^e npo6neMa pauio-HantHoro noacHeHHa Ta KoHKpeTH3auii 3arantHHx racen, 3oKpeMa bhxob-hhx, noTpe6ye BHpimeHHa mnaxoM no6ygoBH BignoBigHoi pauioHantHoi Teopii uiHHocTeH.
II. 3BiAKM 6paTM TeopeTMHHy 0CH0By A^n no6ygoBM cwcreMM BMXOBaHHA
y uiH c^epi BapTo carHyTH go gocBigy Hamux 3axigHHx cycigiB - nona-kb, aKi MoxyTt noxBanHTHca uinoro mKonoro pauioHanicraaHoro MHcneHHa, BigoMoro b cBiTi aK .HtBiBctKo-BapmaBctKa mKona. CaMe b uiH mKoni 6yno 3aKnageHo ^yHgaMeHTH cyaacHoi noriKH Ta no6ygoBaHiH Ha HiH Ha-yKoBiH MeTogonorii pauioHanicTHaHoro noacHeHHa Ta po3nnyryBaHHa Bci-naKHx «cynepeaHocTeH» i cMHcnoBHx Henopo3yMiHt. 3aBgaKH Tpaguuii uiei mKonu, po3noBcrogxeHiH Ha Bce iHTeneKTyantHe xuna Hapogy, nontctKe cycnintcTBo 3Morno onepTHca KoMyHicTHaHiH «npoMHBui Mi3KiB», mBHgme 3BintHHTHca Big «gianeKTHaHoro» MHcneHHa Ta npoBecTH Heo6xigHi pe^op-mh b cucTeMi ocBiTH, po6naau ii cyMcHoro 3 cucTeMaMH ocBiTH HaHpo3BH-HeHimux KpaiH 6C.
KyntTHBoBaHa 3acHoBHHKoM mKonu K. TBapgoBctKHM i Horo yaHaMH ^inoco^ia ycnimHo 3acTocoByBanaca gna cTBopeHHa Ta po3BHTKy cyaac-hhx ryMaHiTapHHx HayK (ncuxonorii, npaKceonorii, couionorii, aKcionorii) caMe aK HayKoBHx. ^o uiei ^inoco^ctKoi Teaii BigHocHB ce6e i uHToBaHHH BH^e ro. BoxeHtctKHH, i HH3Ka BHgaTHHx nontctKHx BaeHHx, y T.a. TaKi Kopu^ei aK K. AHgyKeBHa, M. HyKaceBHa, .H. XBicTeK, T. KoTap6iHtctKHH,
М. i С. Оссовсью, В. Татаркевич, Б. Суходольський, украшець С. Балей та 1нш1.
Тут я хочу звернутися до доробку одного 3i сучасних представник1в nieï школи, учня Тадеуша Котарб1нського, професора Анджея ГжеГор-чика (1922-2014). Будучи визнаним у св1т1 фах1вцем з математичноï ло-г1ки, в1н усе життя займався також ф1лософ1ею, культуролог1ею, психо-лог1ею, педагогжою, а особливо етикою та ïï антрополог1чними основами, присвятивши масу праць ïï рацюналктичному, зрозум1лому для вс1х, викладу чим протистояв вульгарн1й комун1стичн1й д1алектиц1 та моральному релятив1зму в сусп1льств1. У цьому сенс1 показовою е його робота «Спроба зм1стового опису свпу ц1нностей та ïï етичн1 наслщки», яка е досконалим прикладом лоично зв'язного, заснованого на досв1д1 та вщкритого до критики, тобто саме наукового, викладу етичноï проблематики та його (викладу) використання в педагоггщ.
2.1. Логiка природна та наукова. Попередш зауваги
У кожному людському д1янн1 та прагненн1 переплгтаються та допо-внюються 1нтелектуально-п1знавальн1 та емоцшш елементи (бажання), пов'язан1 з нашою волею. У нас функцюнуе i якась «лог1ка», джерело якоï е в розум1, i яюсь прагнення - не завжди рацюнальш. Iндив1дyальне та колективне життя, позбавлене контакту з кергвною лог1кою розуму в1дмежовyючись в1д д1йсност1, 1стини про свгт, втрачае св1й сенс. Прак-тичне життя, що керуеться тшьки прагматизмом, споживацько орiенто-ване на «логжу» зиску, не маючи належноï сп1впрацi з життям штелек-туальним, втрачае те, з чого складаеться природа людини, яка може лоично мислити, правильно поступати, згщно з yн1версальними етичними принципами, шукати 1стину.
Тобто 1снують yн1версальнi етичш принципи та ц1нност1, як1 випли-вають 1з 1стини про свгт, яку людина може знайти за допомогою лоич-ного мислення та здатна поводитися правильно, в результата чого ïï життя мае вищий сенс. Пробудження в людях свщомосп, щоб вони могли осягнути ц1 ц1нност1, пов'язане з тим, що давш греки називали «логосом» - словом, яке означае, серед шшого: «розум», який керуе волею людини, «думку», яка е витвором цього розуму, «слово», що е вщобра-женням думки, яке можна передавати у комyн1кативно-пiзнавальних процесах, i нареши - «науку» (i в сенс! навчання, i в сенс! дослщження д1йсност1). В1д «логосу» й походить «логжа» - наука, яка виросла з при-родноï (вродженоï) лог1ки (логосу) людини.
До природноï лог1ки зверталися першi вчеш, щоб кодиф1кyвати зна-ння про те, що було тшьки шстинктивним (неусвщомленим), як1 на-магалися вщкрити механiзми, що керують розумом, у вигляд1 наукових
закон1в. Наукова логжа виросла на основ1 так званих основних закон1в мислення: закону сyперечностi, закону тотожносп, закону виключеного третього, - i до Х1Х стол1ття вважалася частиною когнiтивноï психологiï - науки, що встановлюе своï закони як шдуктивне узагальнення закон1в мислення. Вщворот в1д цього «психолог1зму» наступив у ХХ ст. «Анти-психолог1зм» цього перюду закладае об'ективнiсть закон1в логжи, як1 говорять не про те, як розум працюе, а про те, як вш повинен правильно працювати. У ХХ1 стол1тт1 щ дв1 течiï почали взаемодоповнюватися.
Упродовж усього часу свого кнування та розвитку ïï завжди вважали знаряддям (органоном1), вона мала i мае шструментальний прикладний характер в1дносно шших наук i потреб людини. У цьому сен^ лог1ка мае цшшсть для кожного, хто прагне правильно, ясно i точно виражати своï думки, правильно думати, бо через поглиблення природноï i набyтоï у практищ лог1ки дозволяе уникати помилок у р1зних життевих ситуащ-ях. Причому - як мовних помилок, так i помилок умовиведення. Вона дае змогу покращити вродженi лоичш зд16ност1, а саме: а) покращувати використання мови з комyн1кативно-пiзнавальною метою; б) проти-ставити формам хибних умовиведень - правильнi форми; в) виробити вмшня самост1йного правильного, та водночас критичного мислення та обГрунтовування тверджень.
Турботу про покращення стану людського духовного життя ГжеГор-чик пов'язуе з пщкресленням рол1 лопки та фшософп у навчаннi в1д найнижчих його щабл1в. В1н протистопъ будь-яким формам вщсторо-нення людського розуму в1д правильного лог1чного мислення. «У тепе-р1шньому станi людства потр16ною е реаб1лiтацiя природного розуму, який щиро шукае 1стину про всю нашу людську долю. [...] Завдяки словам, лог1ц1 та граматицi людина е в змоз1 передавати загальнi переконан-ня, яю е основою сенсу життя» (Grzegorczyk, 2010: 4-8).
2.2. Методолог1я викладу. Понятшш розрЬнення
Свою концепц1ю етики А. ГжеГорчик будуе в русл1 европейського ра-цiоналiзмy, дотримуючись вимог лог1ки, точност1, систематизации та яс-ност1 презентацiï. «бвропейсью мислителi, яю займаються проблемою «як жити?» [...] мають, як здаеться, сп1льне, принаймнi певне традицш-не у европейськш думц1, 1нтелектyальне ставлення до свпу, суттевими елементами якого е: називання та опис кожного явища, творення у м1ру можливост1 простоï та однорiдноï понятiйноï структури i включення до неï вс1х пiзнаних явищ» (Grzegorczyk, 1983: 13). У цш концепцiï духо-вн1 ц1нност1 е вищими, н1ж вiтальнi, а з ïхньою реалiзацiею «пов'язанi
1 Перш^ роботи з науково'1 логики, написат аргстотслсм, були названа «Органон» (О.Г.)
труднощ1, творче i повне самопосвяти 1нтелектуальне зусилля, морально добра духовна активтсть i пов'язане з нею ф1зичне зусилля та ризик страждання. В1дмова в1д таких труднощ1в заради реал1зацп ц1нностей веде до тзнавально! девiацii, фальсифiкац1й, а в результата - до дев1ацп д1яльност1. Якщо так1 дев1ацп проникають у сощум, зокрема у систему правл1ння, то стають небезпечними для в1льного, 1нтелектуального мис-лення i творчоi д1яльност1 громадян.
Схема концешуал1зацп свпу ц1нностей А. ГжеГорчиком проста та зрозум1ла. Спершу в1н показуе, як доходять до того, що щнне. Пот1м по-дае реестр того, що для людей бувае цшним i з1ставляе його у вигляд1 та-блиць. Дал1 - формулюе принципи правильних, на його думку, вибор1в тих чи 1нших цшностей. I в к1нц1 в1н детальн1ше розглядае приклади ви-бору цшностей, як1 стосуються вчинк1в у м1жперсональних стосунках.
Першим розр1зненням, яке робить А. ГжеГорчик, е розр1знення опи-су й оц1нки. «Х ударив У-ка» - це опис. «Х скривдив У-ка» - це оц1нка. У структур1 п1знання психологи розр1зняють описов1 поняття та оц1нн1 схоплення. Оц1нки виражаються в дуже р1зний спос1б через учинки (на-приклад, через плескання чи вклоняння комусь), через мовш конструкций, що шдказують оц1нки («взяв хабаря», «осоромився», «збрехав»), та передус1м через оцшки, виражеш прямо («погано зробив», «добре зро-бив»), а також через норми та вимоги («треба допомагати слабшим»)» (Grzegorczyk, 1983: 10).
Друге розр1знення - м1ж оц1нками, нормами та вимогами. «У нормах i вимогах, кр1м оц1нки, м1ститься певний психолоичний тиск, сформо-ваний ситуац1ями, в яких висловлюються накази, вимоги та норматив-н1 речення. Наказова форма запускае механ1зми слухняност1 (а також спротиву), як1 в житл людини творяться у дитинств1. Якщо не брати до уваги функцп натиску, то, наприклад, запов1дь «не вбивай» можна вва-жати р1внозначною з оц1нкою «вбивство е погане», або з побажанням «хочу, щоб ти не вбивав» чи «хочу, щоб н1хто не вбивав». Отже норма - це, зазвичай, оцшка або натиск. Елемент оцшки належить до сфери п1знання, елемент тиску - н1» (Grzegorczyk, 1983: 11).
Трете розр1знення - це розр1знення оц1нки та тиску (натиску). «Кожна оц1нка м1стить елемент тиску, але може його м1стити б1льшою або мен-шою м1рою. [...] Якщо тиску може бути менше або б1льше, то це означае, що в1н е чинником, в1докремленим в1д оц1нки та опису» (як вище).
В1н вказуе, що етичн1 трактати, зазвичай, е сум1шшю опису, оц1нки й тиску (див. таблицю). «Опис - це наука. Опис i оц1нка - етика. Опис, оц1нка i тиск разом - це педагог1чний (пропагандистський) тв1р. Меж1 м1ж одним, другим i трет1м, зазвичай, розмил, в1дтак вся суть полягае у iх розмежуванн1» (як вище).
Наука
Оцшювання Опис Норма (вимога)
Етика
Педагогика (пропаганда)
У науковому викладi етики слщ уникати наказових (натискових) зворотгв типу «повинен», «повинно», та зосереджуватися на оц1нках, бо вчинення тиску - це вже стиль пропаганди чи виховання, а в науковому трактата вони недопустима Тут А. ГжеГорчик звертае увагу також на сучасне мовознавство, в якому в1др1зняють, серед 1нших 1мпресивну функцп мови, яка полягае у вчиненш тиску на iнших людей, щоб зму-сити ïх розпочати чи припинити яюсь дп або зайняти певну позицiю. Ця функц1я реапзуеться спецiальними зворотами типу «повинен», «му-сить» тощо, псевдо-описами («це належить до нев1д'емних людських прав», «це е твш обов'язок» i т.п.), а також самим стилем мовлення. З проведеного аналiзу А. ГжеГорчик виводить певну концепцiю написан-ня етичних трактат1в, якомога ближчих до стандартГв науки, зг1дно з якою, такий трактат не повинен м1стити елемент1в тиску, чи, принай-мш, м1стити ïх якнайменше.
2.3. Оцшювання себе та iнших. Керування власним життям
Четверте методолог1чне розр1знення стосуеться в1дм1нностей в оц1н-ц1 власноï повед1нки та повед1нки 1нших людей. Справа в тому, що «себе ми знаемо в1дносно добре, з погляду св1домих 1нтенц1й. Можна сказа-ти, що емтричний сенс моральноï оц1нки вчинку стосуеться насправд1 т1льки власного вчинку. Про себе ми можемо сказати, наприклад, чи ми поступили морально зле. Про 1нших ми часто повинш говорити лише те, що вони поступили у шк1дливий для когось спос1б. Натом1сть, зазви-чай, ми не знаемо, чи це д1йсно було ïхньою 1нтенц1ею. Часто можемо т1льки здогадуватися» (Grzegorczyk, 1983: 13).
П'яте методолопчне розр1знення стосуеться двох крайнощ1в у керу-ванн1 нашим життям - спонтанност1 та контролю. «Спонтанн1сть озна-чае п1ддавання себе якомусь мехашзмов1 свого життя, без повного над ним контролю. [...] Б1льше спонтанност1 м1ститься у пасивних видах поводження, таких як споглядання природи, чи споглядання витвор1в мистецтва. [...] Суттю переживання е пасивне п1ддавання враженням, асоц1ац1ям i уявленням, що ïх п1дсовуе наше сприйняття. З цього погляду, р1зш люди у вщмшний спос16 i р1зною м!рою панують над своею сус-шльною повед1нкою. Згаданий европейський 1нтелектуалiзм полягае, серед шшого, в тенденц1ï, аби все називати, все оцшювати i над ус1м у своему житл мати контроль. [...] Однак, 1з 1ншого боку, 1нтелектуальний
контроль не полягае у ц1лковитому позбутл спонтанност1. Навпаки, в1н також е певною спонтантстю: е п1ддаванням себе своiм оц1нкам, як1 народжуються в нас (хот1лося б сказати - як1 народжуються в найглиб-ших i найчист1ших покладах нашоi псих1ки)» (Grzegorczyk, 1983: 13-16).
Ill. Реестр людських цiнностей
3.1. Поняття ц1нност1
Ц1нностями називають те, що люди ц1нують. Точн1ше кажучи: ц1нн1с-тю у даний момент для особи Х е те, що Х у цей момент ц1нуе. 1ншими словами, деф1н1тивним в1н вважае первинне в1дношення: Х ц1нуе предмет (або стан) А. «Наприклад, повертаючись голодний додому, я по дороз1 купую хл1б. Це я можу описати, кажучи, що в даний момент хл1б для мене е ц1нний. Зате, виходячи на прогулянку по об1д1, я не маю схильност1 зу-пинятися б1ля пекарн1. [...] Деяк1 реч1 (як хл1б) ми ц1нуемо лише у певш моменти. 1нш1, абстрактн1ш1, як1 полягають радше у певних в1дношеннях м1ж предметами (наприклад справедлив1сть) ц1нуемо, можливо, завжди. Деколи цшуемо к1лька речей, як1 перебувають м1ж собою у кол1зп. Бувае, що цшуемо А i Б, але в практиц1 вибираемо А, а Б регулярно занедбуемо. [...] Тому, нелегко дати повед1нкову характеристику того, що для кого е справд1 ц1нне. Якщо хтось щось ц1нуе, то зазвичай також хоча б уявляе соб1 ситуац1ю, в як1й м1г би це вибрати, прагнути чи жадати. Прагнення, хот1ння, пожадання i ц1нування мають те саме ядро. Ми описуемо к також дещо 1ншою мовою: як св1дому актив1зац1ю, що спрямовуе д1яння. Уявлення чи 1дея того, що нас актив1зуе та спрямовуе наше д1яння, ми на-зиваемо ц1нн1стю чи благом. Давн1ше говорили про блага, тепер част1ше вживаеться слово «ц1нн1сть» (Grzegorczyk, 1983: 18-19).
У зв'язку з поняттям «ц1нн1сть» А. ГжеГорчик робить ще два дуже важлив1 розр1знення. Перше - це розр1знення м1ж наявн1стю ц1нност1 та ii в1дсутност1, яку (в1дсутн1сть ц1нност1) можна пов'язати з прагненням цiеi ц1нност1. «Людина прагне до одних речей i уникае 1нших. Одш в1д-чувае як ц1нн1 для не^ 1нш1 - як ш противн1. Тому, реестрування оц1нки можна провести за принципом протиставлення в1дчуття ц1нност1 - в1д-чуттю ii в1дсутност1. Ц1нним е насичення iжею, але, можливо, сильн1-ше ми в1дчуваемо в1дсутн1сть насичення у вигляд1 в1дчуття голоду, яке е, водночас, прагненням насичення. Переживання в1дсутност1 [чогось] можна також назвати переживанням потреби [цього чогось], оск1льки переживання в1дсутност1 в1дразу пов'язуеться з прагненням заспокоен-ня цiеi в1дсутност1. [...]
Друге розр1знення стосуеться так званих «аутотел1чних» i «не-аутотел1чних» цшностей. «Ц1нностями я в1д початку називав те, що
nrogu uiHyroTt caMe no co6i, a He aK 3aci6 gna aoroct. Mk^o uiHHocTaMH mh Ha3BeMo Bce, ^o nrogu uiHyroTt, Togi Tpe6a po3pi3HHTH uiHHocTi ayroTe-niaHi i He-ayToTeniaHi. AyToTeniaHi - ue uiHoBaHi caMi no co6i. M 3aHMaBca ayToTeniaHHMH uiHHocTaMH, npuaoMy TaKHMH, aKi BBaxaro eneMeHTapHHMH. Bo Moxyrt icHyBaTH ayToTeniaHi uiHHocTi cKnagHi, aKi e 3ninKoM 6intm ene-MeHTapHHx. Te caMe cTocyeTtca uiHHocTeH «HeraTHBHux», TaKux aK: noMcTa, pagicTt Big ayxoi HeBgaai, cagH3M, pagicTt Big HH^eHHa, Big o6MaHroBaHHa Koroct, Big noHeBoneHHa Koroct. Otox, a cTBepgxyro, ^o, xoaa nepeniaeHi BHfflg gii au no3Huii Moxyrt umyBaTHca, Ta bohh umyroTtca He caMi no co6i, a 3 ornagy Ha mmuH Bug caTHc^aKuii...» (Grzegorczyk, 1983: 38).
3.2. KnacH$iKauifl ujHHocTei-i. BiTanbHi Ta gyxoBHi uiHHocTi
HaHBaxnuBimuM TyT e nogin Ha gBi rpynu uiHHocTeH: uiHHocTi BiTantHi Ta uiHHocTi gyxoBHi. OcHoBoro utoro po3pi3HeHHa e aHanoria Mix BaHH-KaMH nrogeH i BaHHKaMH TBapHH, aKi BHKnHKaroTt 3oBHimHiH HacnigoK, cxoxuH Ha 3oBHimHiH HacnigoK, BHKnHKaHHH npaMyBaHHaM nrogeH go go-carHeHHa uux uiHHocTeH. y BHnagKy gyxoBHHx uiHHocTeH nogi6HicTt go TBapHHHHx BaHHKiB e 3HaaHo MeHma, a6o MaHxe HiaKa. A. fxefopauK inro-cTpye ue gBoMa npHKnagaMH.
«1. HrogHHa BigayBae ronog i Togi, aK^o Mae gna utoro yMoBH, cnoxHBae ixy. BigayBae TBapHHa - mh He 3HaeMo, ane, aepe3 aucneHHi aHanorii y noBegiHui, aHanorii cTaHiB cTpaBoxogy Ta cTaHiB ronoBHoro Mo3Ky, mh mo-xeMo cygHTH, ^o BoHa BigayBae ^oct nogi6He Ha nrogctKHH ronog i Togi Tex cnoxHBae cBoro ixy. ToMy mh 3apaxoByeMo HacuaeHHa go BiTantHHx uiHHocTeH. [...]
2. HrogHHa nopagKye cBoe oToaeHHa, po3cTaBnae peai 3rigHo neBHHx re-oMeTpuaHHx niHiH, npocTopoBHx BigHomeHt i npHKnagHHx 3B'a3KiB. BoHa nopagKye KoxHy c^epy oToaeHHa i b KoxHoMy aaci. iHmi TBapHHH TintKH y neBHi nepiogu (HanpHKnag, no6ygoBa rai3ga au Hopu), a6o b gyxe o6Me-xeHoMy o6ca3i (6gxona, 6o6ep) TBopaTt npocTopoBHH nopagoK. [...] MaB-nu MoxyTt ^oct 3HiaeB'a 36ygyBaTH 3 6pycKiB, nocTaBHTH cTineut Ha cTin, ^o6 gicTaTH ixy, Ta ue He 6yge tphbkhH eneMeHT opraHi3auii oToaeHHa. [...] ToMy, aK^o mh BigKHHeMo iHcTHHKTHBHy noBegiHKy no6ygoBH rHi3ga au cTintHHKiB, Togi Bigayrra uiHHocTi nopagKy iHmHM TBapHHaM, oKpiM nro-gHHH, BaxKo npunucaTH. ToMy nopagoK mh 3apaxoByeMo go gyxoBHHx uiH-HocTeH».
KoxHy 3 gBox rpyn uiHHocTeH AHgxeH fxefopauK noginae gani: BiTantHi uiHHocTi - Ha uiHHocTi cTaHy Tina, uiHHocTi 3B'a3KiB 3 iHmHMH nrogtMH Ta uiHHocTi 3oBHimHtoi cmyauii; gyxoBHi uiHHocTi - Ha uiHHocTi ni3Ha-BantHi, uiHHocTi ecTeTHaHi, uiHHocTi MopantHi Ta uiHHocTi oHTHaHi (HyMi-HiaHi).
3.3. Синтетична класифжащя ц1нностей
06идв1 категорп цiнностей А. ГжеГорчик наповнюе обГрунтовани-ми емпiрично перелжами цшностей, як1 вважае найпрост1шими (еле-ментарними) та водночас найбшьш фундаментальними для людського життя. Однак, окр1м зазначеноï вище класифжацп, яку можна назвати аналпичною, в1н робить ще одну - своерщну синтетичну класифжацда, подшяючи i вiтальнi, i духовн1 ц1нност1 за людською чутлив1стю на цш-ност1 власноï структури, ц1нност1 зв'язюв з 1ншими людьми та ц1нност1 зв'язк1в з нелюдським або знеособленим оточенням. У такий спос16 по-стае завершена пропозиция етики чи системи цшностей, яка вщповщае традицп европейського рацiоналiзмy та вс1м вимогам туковоси.
Пропонована нижче робота А. ГжеГорчика «Спроба зм1стового опису свпу цшностей та ïï етичш наслщки», на мою думку, може стати доско-налим, майже п1дручниковим, вихщним пунктом для теоретичного об-Грунтування реформ вiтчизняноï системи виховання та освпи в ц1лому. Вона подае приклад обГрунтування вс1х без винятку етичних пропозиц1й автора, що е надзвичайно актуальним для формування змютових л1н1й i вимог до знань, умшь i навичок учшв (адже не секрет, що вс1 програмовi зм1сти у нас, як правило, нще i н1як не обГрунтовуються). Що б1льше, самi етичнi пропозицп, сп1вв1днесенi з загальнолюдськими ц1нностями, носять утверсальний характер i можуть задовшьнити людей 1з р1зними релiгiйними та свпоглядними позициями, що е дуже важливим у нашо-му, дуже диференцшованому з цiеï точки зору, сустльств^ кр1м того, А. ГжеГорчик наводить у свош книз1 масу практичних приклад1в зба-гачення життевих ситyац1й духовними ц1нностями та дотримання так званих «ситуативних правил» морально доброï повед1нки. Побудована на застосуванш головних принцип1в европейського рацiоналiзмy, таких як аналпичнють, емпiричнiсть та есенцiалiзм, - робота А. ГжеГорчика складае готову педагогiчнy методологiю формування виховних змютав, якоï так бракуе зараз у системi шк1льноï осв1ти.
Лггература / References:
1. Конституция Украши. - К.: вщомост! Верховно'1 Ради Украши. - 1996, № 30, С. 141. The Constitution of Ukraine [in Ukrainian].
2. Bochenski J.M. Lewica. Religia. Sowietologia (opr. dr. Jan Parys). - W.: AWM. - 1996. - 403 s.
3. Grzegorczyk A. Naprawianie swiata. Pozytki filozofii // Bunt Modych Duchem. №6 (58). - 2010. - SS. 4-6.
4. Grzegorczyk A. Proba tresciowego opisu swiata wartosci i jej etyczne konsekwencje. -Warszawa.: Zakad Psychologii PAN - Wrycoaw: Zakad im. Ossolinskich. - 1983. - 91 s.
5. Kwiecinski Z. Edukacja wibec nadziei i zagrozen wspolczesnosci // (Kozielecki J. (red.) Humanistyka przeîomu wiekyw. - W.: Zak. - 1999. - S. 74.
6. Laszczyk J. Andrzej Grzegorczyk - inspiracje pedagogiczne // Gyralski A. (red.) Andrzej
Grzegorczyk - czlowiek i dzielo.- W.: Uniwersitas Rediviva. - 2015. - SS. 114.
Олег Гирный. На чём строить теорию воспитания для «новой украинской школы»
Последнее десятилетие, особенно годы после Революции Достоинства и ассоциации Украины с ЕС ознаменованы риторикой «европейского ци-вилизационного выбора» и «возвращения к европейским ценностям». В системе образования она отражена лозунгом «Новой украинской школы», построенной на ценностях. Последний лозунг вызывает вопрос: а бывает ли школа (а тем более школьное образование), НЕ построенное на ценностях? Или: бывает ли, да и вообще, может ли быть, школа, построенная НЕ на ценностях? Вопросы, очевидно, риторические, ведь без ценностей невозможно никакое воспитание. Именно ценности есть основание любого воспитания. Поэтому, в декларированном общем звучании этот лозунг ничем не отличается от бывших советских «дацзы-бао», вроде «Мы придём к победе коммунистического труда!».
Всё дело в конкретизации. Кажется, что большинство неудач с реформами в нашей стране вытекает из отсутствия конкретизации общих лозунгов -что является наследием коммунистического методологического наследства в этой сфере. Поэтому, в статье рассмотрены идеологические и философско-методологические основы построения формально-этических (моральных) требований к системе школьного образования в СССР, систему обучения и воспитания которого унаследовала Украина. В частности, это касается так называемой «космоцентричной» онтологии, методологии «диалектического материализма» (особенно, в части так называемого «единства теории и практики») и построенной на ней классовой («пролетарской») - абсолютно релятивистской - этики.
В связи со сказанным, констатируется проблема отсутствия рационального объяснения и конкретизации общих лозунгов, в частности воспитательных, которые выдвигаются как лейтмотив реформ в школьном образовании и обращаются к понятию «ценностей», возникшая вследствие отосутствия в Украине соответствующей научной (философской) теории ценностей, то есть существования своеобразного ваккуума в области этики.
В этой сфере, по моему мнению, стоит обратиться к польскому опыту, представленному целой школой рационалистического мышления во всех отраслях гуманистики, известной как Львовско-варшавская школа. Благодаря традициям этой школы, распространённым на всю интеллектуальную жизнь народа, не только польское образование, но и общество в целом смогло сопротивляться диалектической «промывке мозгов», быстрее освободиться от догматов коммунистического мышления и провести необходимые реформы, в том числе и в системе образования, делая её совместимой с системами образования стран ЕС.
В качестве примера логично связаного, основанного на опыте и открытого для критики, то есть именно научного, изложения этической проблематики и возможностей его использования в педагогике, обговаривается теория ценностей одного из последних представителей Львовско-варшавской школы - Анджея Гжегорчика, представленная, в частности, в его работе «Попытка содержательного описания мира ценностей и её ети-ческие следствия».
Ключевые слова: этика, ценности, деление ценностей, витальные ценности, духовные ценности.
Oleh Hirnyi. What to Build the Theory of Upbringing for the "New Ukrainian School"
The last decade, and especially the years after the Revolution of Dignity and the association of Ukraine with the EU, are marked by the rhetoric of the «European civilization choice» and «the return to European values». In the education system, it is reflected in the slogan «New Ukrainian School», built on values. The last slogan raises the question: is there a school (or certain type of school education), which is NOT built on values? Or, in other words: is it a school, which is not built on values, possible in general? The questions are obviously rhetorical, because without values education is impossible. It is the values that are the basis of any upbringing. Therefore, in the declared general sense, this slogan is not different from the former Soviet "datsi-bao", such as "We will come to a victory of communist labour!".
We need to be much more concrete in these cases. It seems to me, that the majority of the failures in the reforms in our country arise from the lack of concretization of common slogans - an alive consequence of the communist methodological heritage in this area. Therefore, the article deals with the ideological, philosophical and methodological foundations of constructing formal and ethical (moral) requirements for the system of school education in the USSR, the system of education and upbringing which Ukraine had inherited. In particular, this applies to the so-called "cosmocentric" ontology, the methodology of "dialectical materialism" (in particular, the so-called "unity of theory and practice") and the class (so-called "proletarian") - absolutely relativistic - ethics, constructed on it.
So, the problem is the lack of a rational explanation and concretization of common slogans, in particular educational ones, which are put forward as a leitmotif of reforms in the school, and appeals to the concept of "values" that has emerged. As a result, we have absence of a corresponding scientific (philosophical) theory of values in Ukraine and a kind of vacuum in the field of ethics.
In my opinion, in this area, we should study the Polish experience, represented by a whole school of rational thinking in all branches of humanities, known as the Lviv-Warsaw School. Due to the traditions of this school, the Polish school system and society as a whole could resist the dialectical "brainwashing" and liberate itself from the dogmas of communist thinking, as far as carry out the necessary reforms,
in particular, in the area of education, making it compatible with the educational systems of EU countries.
As an example, logically connected, based on experience and open to criticism, is the presentation of ethical issues in the theory of values of one of the last representatives of the Lviv-Warsaw School, Andrzej Gzegorczyk, presented in his paper "An attempt to describe the world of values and its ethical implications".
Key words: ethic, values, differentiation of values, vital values, spiritual values.
Прний Олег 1горович - кандидат техшчних наук, доцент кафедри при-родничо-математично'1 освгги Львшського обласного шституту тсляди-пломно'1 освгги.
E-mail: ohirnyy@ukr.net
Oleg I. Hirnyy - PhD, assistant professor, Lviv Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education, Department of Natural Sciences and Mathematics Education; Position - docent.
E-mail: ohirnyy@ukr.net
