CC BY
81
УДК: 37.03 бвген МУЛЯРЧУК
ПОКЛИКАННЯ ЯК МОТИВУЮЧИЙ ЧИННИК РОЗВИТКУ ОСВ1ТИ В УКРА1Н1
В статтi ставиться проблема нематерiальноi мотиваци професiйноiдiяльностi, зокрема, у сфе-рi освiти. Виршуеться завдання виявити значения покликання для учтвсько!' молодi, студентiв педагогтного фаху, а також практикуючих учителiв. Вивчено мотиви випускнитв шкы та студентiв щодо освти та подальшо!роботи. Для анал1зу безпосереднього досвiду покликання студентiв та вчителiв застосовуеться метод глибинних ттерв'ю. В резуль-татi дослiдження доведено значимкть iдеi покликання для учтвсько! та сту-дентсько! молодi в УкраШ, а також Прелеванттсть досвiду практикуючих педагогiв. Встановлено структуру феномену покликання як едностi елементiв: Бажання— Талант—Реал1защя—Благо. Для подальшо! дискуси запропоновано визначення поняття покликання. Показано можливi шляхи використання мо-тиващйного чинника покликання дляреформування системи освти в Украж.
Кл^^о^^ слова: феномен покликання, самореал1защя, досвiд, мотиващя, вiд-повiдальнiсть, сустльна користь, благо, педагогiчна дiяльнiсть, реформа освти.
Вступ
Покликання належить до числа засадничих феномешв культури. Ми говоримо про покликання до художньо1 творчосп, до служшня певнш справi у жиги, про релшйне покликання людини. Без поняття покликання iнодi важко пояснити мотиващю людей до д1яльносп, яка спря-мована в першу чергу на досягнення нематерiальних благ, здшснюеться особистктю заради шших людей. Сам феномен покликання, хоч вш видаеться загальнозрозумшим, важко визначити. Однак можливо при-наймш описати, як виявляеться покликання у «живому» досвад людей, зокрема у ситуащях вибору та прийняття ршень щодо професп.
Ми не вдаватимемося тут до Грунтовних розвщок в гсторда виникнен-ня поняття покликання та його поширення в культурi. Це блискуче зро-бив свого часу М.Вебер.1 Ми також не беремося з'ясувати всi можливостi
1 Доповвд Макса Вебера «Политика як покликання 1 профеия» та «Наука як покликання 1 профеия» е класичними прикладами розкриття теми покликання. Також М. Вебер застосував концепт покликання в анал!з! культурних засад еволюци каш-талiзму у пращ «Протестантська етика i дух каштал!зму».
застосування цього поняття. Наш штерес е фшософським i певною м1рою педагог1чним. Кожна людина виpiшуе проблему вибору особистого шляху в житт1, cамоpeалiзацii, сенсу гснування. В той чи той спос1б йдеться про пpофeciйну або шшу дiяльнicть, яка iнreгpуе людину у сощальний, куль-турний чи духовний св1т з метою досягнення блага, як його кожен розуме. Ми маемо показати важлив1сть покликання у житт1 cучаcноi людини.
Задум емпричного доcлiджeння феномену покликання в сучаснш Укра-М виник тсля ознайомлення з дисертац1ею Дж.Бiгхeма «Роль духовност1 у вибор1 особист1стю пeдагогiчноi пpофecii: покликання як мотивуючий чинник» (Liberty University, США, 2008 р.), де було представлено спробу аналгзу покликання в аспекп вибору пeдагогiчноi пpофecii серед crудeнтiв християнського ушверситету1 Украшське доcлiджeння вiдповiдае на за-клик американського колеги продовжити вивчення феномену покликання у cвiтcькому вуз! Ми до того ж представляемо шше культурне середовище. В результата досвщ живого cпiлкування виявився неоцшенним для нашого pозумiння самого феномену покликання та його значення у практищ осшт-ньоi дiяльноcтi, чим ми й прагнемо подiлитиcя з читачем,
Актуальнiсть дослiдження
Тема покликання на перший погляд виглядае романтичною та рель гiйною, чимось з минулого, далекою вiд того, про що думае сучасна людина. Скептики та прагматики не певш того, що поняття покликання мае якийсь реальний змicт, взагалi кнуе як феномен cучаcноi секуляри-зованоi людcькоi cвiдомоcтi. Тому важливо встановити, чи юнуе феномен покликання у свщомосп украшщв, i як вш виявляеться.
Чому взагалi потpiбно говорити про покликання в наш час? По-перше, через те, що покликання е виявом зршосп та вiдповiдальноcтi оcобиcтоcтi у суспшьстш. Здатнicть до cвiдомого вибору cвоеi справи у життi, прагнення приносити користь iншим, займати активну позищю у cоцiальному cepeдовищi нeобхiднi для юнування громадянського сус-пiльcтва як спшьноти вiльних та вiдповiдальних людей. По-друге, ува-ги до теми покликання потребують пeвнi сфери суспшьного життя та дiяльноcтi, де етична, нeматepiальна, мотивацiя особливо важлива. До таких належить галузь оcвiти. Ii реформування, як i взагалi змши в Укра-iнi, вiдбудутьcя завдяки тим, хто повipить у iх можливicть, долучиться до них. Оплата пращ вчителя та викладача не скоро вщповщатиме piвню ii
1 Див публжащю: Bigham, Jared T. and Smith, Samuel J., "Called to Teach: Interpreting the Phenomenon of Calling as a Motivating Factor" (2008). Faculty Publications and Presentations. Paper 99.
http://digitalcommons.liberty.edu/educ_fac_pubs/99
суспшьного значення. I престиж вчительства е сьогодн1 швидше уявним, н1ж дшсним. Багато усп1шних студент1в педагог1чних професш вщдають перевагу 1нш1й робот1, внаслщок цього 1снуе проблема недостатност1 ка-др1в. У ц1й ситуацп мотивуючий чинник покликання мае бути врахова-ним в розробщ програм професшно! п1дготовки та трен1нг1в, у побудов1 системи оц1нювання та п1дтримки вчителш. Проблема мотивацп в сфер1 освгги загалом потребуе полггично!, сусшльно! та науково! уваги.
Методологiя
Предмет дослщження передбачае феноменолог1чний анал1з - власне те, як у свщомост1 людини виявляеться певне ст1йке смислове цше, яко-му ми даемо назву «покликання». Методом нашого дослщження та його стратепею е герменевтична феноменолопя. Безпосередне сшлкування як спос1б виявлення 1ндив1дуального досв1ду орган1зовуеться за методикою глибинних 1нтерв'ю. Проводячи глибинне 1нтерв'ю, ми насамперед допомагаемо людиш передати та реконструювати 11 досвщ, запитуемо, слухаемо, висловлюемо й уточнюемо свое розум1ння почутого сп1льно 1з сп1врозмовником. Предмет досл1дження знаходиться у кол1 штерпрета-цп, коли змшюються рамки його попереднього розум1ння 1 вщкриваеть-ся р1зноман1ття його вияв1в. В такий спос1б феномен виявляеться у свпш розум1ння, отримуе словесне вираження, набувае формулювання в думщ.
Для того, щоб показати присуттсть ще! покликання в масов1й свь домост1, щоб мати яюр в незаперечнш реальност1, глибинним 1нтерв'ю передував етап опитування учн1в шкш та студенпв. Це дало змогу з1бра-ти 1нформац1ю про вагу р1зних можливих фактор1в вибору професп та про частку тих, хто визнае наявтсть досв1ду покликання. Опитування проводилося на 2-х виб1ркових сукупностях. Перша складалася з учтв 10 клас1в 2-х середн1х шкш м. Киева, друга з1 студент1в Нац1онального педагоичного ун1верситету 1м. М.П.Драгоманова. З числа остантх за-прошувалися учасники глибинних штерв'ю. П1сля сп1лкування з1 студентами глибинш 1нтерв'ю проводилися також 1з вчителями шкш.
Опитування випускниюв шкiл та студентiв педагогiчного ушверситету
Учнi шкш
Опитування про ставлення учтв шкш до вибору майбутньо! професп та роль покликання у цьому було проведене у травш 2016 р. Опитано 105 учтв середн1х шкш шляхом письмового заповнення анкет, розданих у класах. Анкета складалася з питань закритого типу з можлив1стю обрати кшька альтернатив до деяких з них та дописати власну думку. Питання стосувалися того, чи обрали учт вже майбутню профес1ю, яка роль ро-
дини у ГГхньому вибор1, як1 мотиви Гхнього вибору, чи в1дчувають вони покликання до певног роботи або д1яльност1, i чи потр1бно, щоб профе-с1я людини спвпадала з и покликанням. Основт отриманi результати наводимо узагальнено.
Загальт уявлення щодо майбутньоТпрофесй':
1) щонайменше 90% учшв 10-х клас1в столиц1 УкраГГни збиралися отри-мати майбутню профес1ю в ушверситетах та коледжах,
2) не менше, н1ж 50% з них перед останн1м роком навчання в школ1 вже вир1шили, яку профес1ю вони хочуть здобути,
3) 30% респондент1в обрали профес1ю свогх батьк1в або близьких родич1в. Мотивацгя вибору професп:
1) 70% опитаних мотивоват матер1альними вигодами в1д майбутньоГ професп,
2) майже ст1льки ж, до 70%, шукають особистого розвитку у майбутнш професп,
3) 30% учн1в зважали на соц1альний престиж професп,
4) так само для 30% майбутня робота - це можлив1сть стлкуватися, бути в середовищ1 однодумц1в,
5) ще 30% заявили, що для них головне - це сам зм1ст роботи за обра-ною профес1ею,
6) близько 30-35% розглядали роботу як можлив1сть бути корисним для сусп1льства, служити добру у свт.
Покликання до професп:
1) 33% учн1в в1дпов1ли, що в1дчувають покликання до якоГсь професп або справи у житт1,
2) 54% ще не визначилися щодо свого покликання,
3) 13% або не розум1ли, що означае поняття "покликання", або вщповь ли що не мають покликання ш до чого,
4) не менше, н1ж 50% учн1в згодш з тим, що потр1бно обирати профес1ю за покликанням,
5) для 1нших 45% необов'язково покликання мае сп1впадати з профес1ею,
6) 5% не могли дати певног в1дпов1д1.
Результати опитування показують, що кожен трет1й украгнський учень в 16-17 рок1в мае уявлення про свое покликання. Не менше по-ловини учшв обиратимуть майбутню профес1ю, керуючись думкою про свое покликання. 30-35% виявляють альтругстичну мотивац1ю 1 нам1ри служити суспшьнш корист1 та добру при вибор1 майбутньоГ профес1г. Отже, в целому можна стверджувати, що тема покликання е зрозумшою для учн1вськог молод1 в Украгн1, е 1 мае бути предметом обговорення як мотивуючий чинник.
Студенти ушверситету
Було опитано 90 студентш 3 курсу педагог1чного ун1верситету у кшт-н1-травн1 2016 р. З'ясовувалося, чи планують студенти йти на педагоич-ну роботу п1сля закшчення уншерситету, чи е у них педагоги в родиш, чи е обрана профес1я для них першою, яю мотиви вибору 1хнього мюця навчання, яю внутр1шн1 та зовшшш фактори мотивують 1х до вчитель-сько! роботи, чи в1дчувають вони покликання до педагоично! роботи, чи потр1бно, щоб профес1я людини сшвпадала з 11 покликанням. Насам-кшець, студенти в1дпов1дали чи згодн1 вони взяти участь у глибинних штерв'ю з теми покликання.
Намiр працювати вчителем або викладачем умайбутньому:
1) 23% збираються працювати педагогами псля ушверситету,
2) 37% не впевнеш, чи пщуть працювати вчителями або викладачами,
3) 40% не збираються працювати за педагоичним фахом.
Причини вступу до педагогiчного ушверситету:
1) 25% хотши отримати педагоичну профес1ю,
2) 65% прийшли, щоб вивчати певний фаховий предмет, такий як мова, л1-тература, фшософ1я та 1н. без чпко! мети стати вчителем або викладачем,
3) 10% взагал1 не мали штересу до жодно! професп, !х факультет та й сам ун1верситет е лише мюцем, де пор1вняно легше здобути вищу осв1ту п1сля школи.
Вплив родини на виб1р навчання в педагоичному ун1верситет1 зна-чний - 44% з опитаних студенлв мали педагог1в у родин1. Лише 3% опи-таних студент1в мали шш1 професп до вступу в даний ун1верситет. Моти-вац1я до педагоично! профес11 для б1льшост1 е нематер1альною. Респон-денти, як1 збираються стати вчителями або викладачами, переважно не бачать зовншшх виг1д у цш професЦ. Лише 15% з ус1х опитаних студен-т1в вважають довготривалу л1тню в1дпустку важливою перевагою роботи вчителя або викладача. Ще менше, 6%, вважають що педагоична робота дае повагу та престиж у суспшьств1. 21% усв1домлюють як вигоду ц1е! профес11 можлив1сть додаткових заробпгав.
Внутршня мотивацiя до педагогiчноíроботи (респондента мали мож-ливють обрати к1лька альтернатив в1дпов1дей):
1) 60% студентш пед. уншерситету стверджують, що !м подобаеться працювати та сп1лкуватися з д1тьми, з молоддю,
2) 35% бажають брати участь у вихованш молодих людей,
3) 29% хочуть бути корисними для суспшьства,
4) 18% вщчувають духовне покликання служити добру, давати знання,
5) 17% перш за все приваблюе предмет викладання,
6) 3% мають релшйне покликання до того, щоб навчати.
Покликання до вчительськоi'/педагогiчmiпрофесп:
1) 25% респондентов заявляють, що мають покликання до тако! професп,
2) 52% не були впевнеш стосовно власного покликання до вчительства,
3) 23% в1дпов1ли категорично, що не мають покликання до педагоично! роботи,
4) 50% респондентов вщповши, що необх1дно обирати профес1ю за по-кликанням,
5) для 20% бажано, але необов'язково, щоб покликання i професiя сп1в-падали,
6) 30% вважають, що покликання цiлком можна реалiзовувати поза професiйним заняттям.
Результати опитування показують, що у студентов педагогiчних ви-шiв в Укра!ш, на прикладi Нацiонального педагогiчного ушверситету 1м. М.П.Драгоманова, е найрiзноманiтнiшi причини до вибору мюця на-вчання, i не так багато з них, близько 23%, впевнено збираються ставати вчителями чи займатися 1ншою педагогiчною д1яльн1стю, 37% непевнi у цьому, а 40% не мають такого нам!ру. Попри те, що 50% студенлв зга-даного ун!верситету вважають за потрiбне обирати професда за покликанням, вдв1ч1 менший в1дсоток збираються стати педагогами, а отже, ще 25% йдуть шляхом реал1заци 1нших покликань. Рiзноманiття фахо-вих дисципл1н i можливостей, як1 дають ун1верситети, в ц1лому не може вважатися недол1ком. Питання спешал1зацп педагопчних ушверситет1в та ц1льове використання бюджетного ф1нансування на розвиток освгти мае бути турботою проф1льного мтстерства та адм1шстрацп вишу, а не самих вступникв. Студентська молодь, переважно ор1ентовна на думку про покликання, i завдання освгтньо! полгтики полягае в тому, як цю внутршню мотивашю спрямувати на користь сусшльства та для блага самих молодих людей. Перейдемо до опису процесу та результат1в гли-бинних 1нтерв'ю.
Глибиннi iнтерв'ю 3i студентами, як виявили власне розумшня покликання
10 студенлв педаголчного ун1верситету були запрошен на 1ндив1ду-альш 1нтерв'ю, як1 мали м1сце в 1нститул фшософп 1м. Г.С.Сковороди НАН Укра1ни у травш-червш 2016 р. Студенти були з р1зних факультет1в: 5 з 1ноземно1 ф1лолог1!, укра!нсько1 ф1лологи та лгтературно! творчосл, 2 з факультету сошально-психолоичних наук та управл1ння i 3 з факультету ф1лософсько! освгти та науки. Вс1 ш студенти збиралися стати вчителями або педагогами по закшченш ушверситету i вважали, що мають вщчуття й розум1ння покликання. Вс1 вони навчалися в кшш 3-го курсу,
8 було жшочо! стат1 та 2 чолов1чо!, вжом 19-21 рокв. Територ1ально - це вих1дц1 з р1зних частин Украши. 1мена учасникв у публжацп зм1нен1.
Метою нашого дослщження було перш за все поглибити розумшня феномена покликання. У кожному штерв'ю ми намагалися виявити, що означае покликання для людини, 1 пом1ркувати з нею про р1зш аспекти його усв1домлення та здшснення. Розмова кожного разу давала можли-в1сть прояснити не однаково очевидш для вс1х сюжети покликань, яю у скороченому вигляд1 можуть бути представлен! у таких темах:
1) Ршення про вступ до уншерситету та виб1р педагоично! професп
2) Релшя та духовн1сть як мотивуюч1 фактори вибору професп
3) Типологш виявлення покликання в 1ндив1дуальному досвщ1
Рiшення про вступ до ушверситету та вибiр педагопчно!' професп
Педагоги в родит
Присуттсть педагог1в в родинах е важливим чинником вибору вчи-тельсько! професп. Попередне опитування показало, що 2/3 тих студен-тв, яю в1дчувають покликання до педагопчно! професп, були з родин вчител1в або викладач1в. Це свщчить про те, що покликання переважно сприймають у безпосередньому життевому середовищ1, яким 1 е родина. Тому не дивно, що 5 з 10 учасникв штерв'ю мали родич1в у сфер1 осв1ти. 1нша половина учасникв 1нтерв'ю були не з учительських чи професор-ських родин, але деяю з них свщчили, що свого часу хтось з !х батьюв не реал1зував бажання стати педагогом. Важливою для вс1х студент1в, хто мае в1дчуття покликання, була вщсутшсть примусу з боку родини. Для когось батьки бачили 1нш1 перспективи, але давали свободу вибору.
Добрi приклади та поради поза родиною
Бшьшють студенпв розповщали, що вони хот1ли бути такими, як !хш улюблен1 вчител1 у школах. Приклад шкшьного вчителя чи викладача в ун1верситет1 часто важить б1льше, н1ж вплив родини. Улюблений педагог був джерелом натхнення до вивчення його предмету та ршення вступити в ун1верситет для кшькох наших сп1врозмовник1в. Так само позитивний приклад ун1верситетських викладач1в утверджував у вибор1 подальшого шляху. Важливими у вибор1 фаху були увага 1 добра порада шк1льних психолопв або вчител1в. Визнання зд1бностей до чогось конкретного та пщтримка з боку шших людей часто потр1бш молод1й люди-н1 для прийняття р1шення. Зазвичай це свого роду порада з1 спец1ал1зац1! у певному пол1 вже усв1домлених 1 проявлених 1нтерес1в.
Бажання змшити дшстсть
Це радше нетипова мотиващя, але 2 студенпв у наших штерв'ю вщ-значили, що, спостер1гаючи за багатьма випадками неправильного пщ-
ходу до вчительськог роботи у Гхн1х школах, вони хот1ли стати не такими, як Гхш вчител1, робити протилежне. Виникало бажання зм1нити систему навчання, подолати рутинну практику, внести творчкть, готовнкть до-помагати, атмосферу свободи у шкльне життя.
Практичний досвгд та штерес до певного предмету
Багато хто з1 студенлв стверджували, що вир1шили стати вчителя-ми, оскшьки мали власний педагопчний досв1д. Це могли бути окрем1 уроки, допомога 1ншим учням та 1нш1 заходи, як1 вони проводили у школ1, або й уже педпрактика в ун1версител, досв1д чого сподобався та утвердив у ршенш на користь вчительства. Часто студенти вступають до вишу для вивчення певного улюбленого предмету. I лише в ушверсител, коли вони отримують б1льше знань та практику викладання, дехто з них вперше усв1домлюе, що хоче стати вчителем чи викладачем.
Налаштоватсть на спглкування з дтьми та виховання молодшого по-колшня
Справд1 типовим 1 частим поясненням вибору вчительськог професп е любов до д1тей. Б1льш1сть студенлв та вчител1в, з якими ми спшкува-лися на 1нтерв'ю, казали, що Гм подобаеться бути з дпъми, 1 що вони хот1ли вчити та виховувати дпей. Налаштовансть на роботу з дпъми та 1нтерес до певного предмету е у багатьох випадках важлив1шими, н1ж поради, позитивш чи негативт приклади. Тримання того, що людина любить робити 1 ким вона хоче бути, е шляхом до власного в1рного р1-шення, 1, разом з духом свободи, присутн1м 1 необх1дним у цьому, е пер-шою ознакою покликання.
РелПя i духовнкть як мотивуючi фактори вибору професiV
Вважаемо ктотним те, що 5 з 10 студенлв, як1 виявили досв1д та розу-м1ння покликання 1 погодилися прийти на штерв'ю, визнали, що !х свг-тогляд е певною м1рою релтйним. 1х конфесшна належн1сть та залучен-ня до релшйного життя е р1зними в1д 1нтелектуальног в1ри до активног учасл в справах громади в1руючих. Трое були православними христия-нами, одна людина протестантського напрямку в1ри, ще 1нший - «дегст» за самовизначенням. Власне н1хто з них не пояснював виб1р фаху ре-л1г1йними мотивами. Рел1г1я формуе готовн1сть прийняти покликання, служити певн1й мел, але не визначае його предмет 1 напрямок.
У трьох перших респондентв релшйне виховання визначало став-лення до св1ту, бажання допомагати людям, що лише поб1чно зумовлю-вало можливий виб1р педагог1чног професп. Покликання, на Гхню думку, е все ж таки радше особистим вибором 1 вадповадальнютю людини, н1ж рел1г1йним обов'язком. 1нша наша сп1врозмовниця була схильна по-
яснювати кожен крок волею «згори». Вона не вважае, що робить виб1р сфери д1яльност1 сама. I! суто рел1г1йне в1дчуття покликання, спрямо-ване бажанням бути з Богом, спонукае використовувати для цього р1зн1 особиста зд1бност1, яю можуть послужити духовнш мет1. Протилежний полюс сп1вв1дношення релшйно! св1домост1 та покликання представляе приклад позицп студента «де!ста», чи «агностика». Його фшософська в1ра не передбачае п1знання вол1 Бога або «вищого розуму» стосовно людини. Покликання, з цього погляду, е особистою потребою, 1 така людина вшьно визначаеться у спрямуваннях свое! д1яльност1.
Що ж дае релшя людському покликанню? На це питання потр1бно вщповюти коротко: в1дчуття 1стинност1 та спод1вання на його реал!за-ц1ю. Думка, що певним, можливо непом1тним для людини, чином и життевий шлях скеровуеться «провидшням», стае джерелом впевненос-т1. Ось як звучить це з1 сл1в одне! з1 студенток: «Якщо Бог прив1в мене до це! професп, то В1н допоможе меш впоратися з труднощами».
Взагал1, якщо говорити про людей покликання, вони мало вщргзня-ються залежно в1д рел1г1йност1. У покликанн1 людина не юнуе лише для себе само!. Тому та, хто не бачить впливу рел1г1! на свш життевий виб1р, все ж легко погоджуються назвати свою мотивац1ю духовною, маючи на уваз1 мотиви служшня добру, суспшьству, 1деалам. Духовн1сть розу-м1ють як внутр1шню в1ру, особист! переконання, моральш ц!нност! на противагу матер!альним потребам. Отже, !снуе певна спор!днен!сть у покликанн! людей релшйних ! нерел!г!йних за св!тоглядом. I та, й !нш! в!дчувають момент трансцендування, виходу поза особист!сн! меж! у покликанн!, хоча й по-р!зному можуть це пояснювати.
Типолопя виявлення покликання в шдивщуальному досвiдi
Наш! бес!ди прямували до того, щоб побачити щось об'еднуюче в особистасному досв!д! людей, певну структуру свщомоста, смислове ц!ле, яке ми називаемо «покликанням». Кожному учаснику штерв'ю пропонувалося сформулювати власне розум!ння покликання. Але для допомоги ми мали визначення, наведене в згаданому американському дослщжеш: «Покликання - це будь-яка кар'ера не мотивована матерь альними чинниками або це д!яльн!сть спрямована на покращення сус-п!льства, або ж це результат впливу на людину "вищо! сили". За своею суттю, це зайняття, яке вимагае певно! "жертви" в!д особистост!».1 Бага-то хто з укра!нських студентав в!дразу визначав покликання як «спорщ-нену працю» зг!дно з концепцею видатного укра!нського мандр!вного
1 Bigham, Jared T. and Smith, Samuel J. Called to Teach: Interpreting the Phenomenon of Calling as a Motivating Factor. - P. 11.
^inoco^a 18 ct. rpuropia CKoBopogu. Ha gyMKy CKoBopogu, cnopigHeHa npaua - ue egHHHH mnax go ^acia. Oinoco^ TBepgHB, ^o Big npupogu (Big Bora) KoxHa nrogHHa Mae cxuntHicTt go neBHoi giantHocii, ane BoHa 6yge giftcHo ^acnHBa, name koah y3rogxyBaTHMe cBoro oco6uciy po6oTy 3i cnintHoro, gna Bcix ogHaKoBoro cnpaBoro - nomyKoM цaрcтвa Boxoro.1
OgHaK, po3rnaHeMo geiantHime, aK po3yMinu noKnHKaHHa caMi Hami cniBpo3MoBHHKH. MoxHa BHginHTH TyT TaKi BH3HaaeHHa: 1) caMopeani3a-uiftm, 2) npocouiantHi, 3) TpaHcueHgeHTHi.
CaMoperni3auiuHa oрieнтaцia cnupaeTtca Ha igei oco6ucToro po3BHTKy, caMoBHaBneHHa a6o h 3axonneHHa aHMoct. noKnHKaHHa B TaKHH cnoci6 BHaBnaeTtca aK KoHcipyroBaHHa ceHcy oco6ucToro icHyBaHHa, y прoцeci aKoro 3'egHyroitca мoтнвaцia go caMopo3BHTKy, giantHicTt Ta oцiнкa ii pe3yntTaTy. TaKe po3yMiHHa anenroe go Tanamy Ta oco6hcthx 6axaHt, aKi nrogHHa BBaxae 3a Heo6xigHe peani3yBaTH. HanpuKnag, Hama cniBpo3MoB-ннцa OneHa Kaxe: «noKnHKaHHa - цe Te, go aoro B nrogHHH e iHTepec i ^o in BgaeTtca, ToMy ^o BoHa Mae go цtoгo 3gi6HocTi». Cy6'eKTHBHHM Kpuie-pieM noKnuKaHHa e ii 3agoBoneHHa Big caMopeani3auii, a o6'eKiHBHHM - Te, ^o caMopeani3auia ycnimHoi nrogHHH cnpuae 6nary mmux nrogen.
flna aacTHHH cTygeHTiB nuiaHHa noKnHKaHHa - цe He BHyipimrnH no-myK au ni3HaHHa ce6e, a caMoBHaBneHHa. TaK Mapia BH3Haaae noKnHKaHHa aepe3 noHaiia «xhct», aK npupogxeHy 3gi6HicTt go aoroct. Mk^o nrogHHa Mae xhct, цe BHaBnaeTtca caMe no co6i, HeBHMymeHo: «koah nrogHHy cne-цiantнo utoMy He Baunu, ane B Hei ue BHxogHTt». CaMa Mapia BMie narogu-th 3 giTtMH, opraHi3yBaTH ix, rapMoHi3yBaTH 6ygt-aKy cmyauiro i cKepyBaTH ixHi gii mBugKo Ta 6e3 HacuntcTBa. «M Moxy i He 3HaTH, aK Ha ncuxonoria-HoMy piBHi Ha3HBaeTtca toh au toh npunoM ynpaBniHHa, ane a 3Haro, ^o Tpe6a 3po6uTH, aK 3aroBopHTH, ^o6 giTH noBenu ce6e aK HanexHTt». TaKHM auHoM, BuaBnaeTtca iHTyiTHBHa KoMneieHTHicTt y ToMy, go aoro B nrogHHH e noKnuKaHHa. noKnHKaHHa aK caMoBHaBneHHa e aKTHBHHM. ^ He npocio 3HaHHa ce6e KHMoct, ue giantHicTt y uifi c^epi. Mapia Kaxe: «Mk^o th Big-ayBaem nro6oB go giieH i He peani3oByem ii, Togi ue He MoxHa Ha3BaTH tboim noKnHKaHHaM. Bo aK th Moxem 3HaTH, ^o ue TBoe noKnHKaHHa, koah th He giem b uifi c^epi?» noKnHKaHHa MaroTt BH3HaTH iHmi nrogu. Oixe, no-KnHKaHHa HeMoB caMe BHaBnaeTtca y Tin c^epi, ge nrogHHa BigayBae ce6e kom^optho, oipHMye 3agoBoneHHa i BH3HaHHa Big rnmux.
flo BH3HaaeHHa noKAHKaHHa mh MaeMo gogaTH ^e h noHaira «6axaH-Ha». Mapia Kaxe: «aK^o th po6um ^oct "aepe3 He xoay", to ue He noKnu-KaHHa». Cxoxhm aHHoM, aepe3 eMouitay noipe6y, ^opMynroe BH3HaaeHHa
1 «^acnHBHH, xto noegHaB nro6y co6i po6oiy i3 3arantHoro». - name LC. CKoBopo-ga. ^hb.: CKoBopoga rparopin. TBopa: y2 t. - K.: AT «O6eperH», 1994. - (TapBapgctKa 6-Ka gaBHtoro yKp. nHctMeHcTBa). T. 1. - C. 116.
Андрш: «Покликання - це коли ти просто розушеш, що не можеш ро-бити 1нше». Емоц1йна потреба усвщомлюеться, 1 в певний момент людина приходить до ршення обирати справу до душ, а не тому, що вона дае яюсь зовн1шш вигоди. При цьому не талант е початком покликання, а внутршня потреба людини. Андрш слушно вщзначае, що людина може мати р1зш обдарування 1 спокшно себе почувати, не реал1зовуючи !х. I Мар1я, 1 Андрш виходять з розумшня, що покликання - це !х спос1б жити за сво!ми бажаннями 1 водночас едина можливють робити щось корисне у свт, адже спор1днена праця не може бути безплщною.
В структур! покликання бажання е початком, але воно веде особистють у свт Це не и залежнсть вщ себе, це тяж1ння до чогось. Особислсть 1снуе в улюбленш справ1, у тому, вщ чого вона не хоче вщволжатися. Так у по-кликанн1 виявляеться мюце людини у св1т1. «Мен1 подобаеться думати, що у кожного е свое мсце у цьому свт, кожна людина може знайти професда для себе, яку вона буде виконувати добре», - каже Соф1я. Однак, покликання не слщ розум1ти як лише зачарування, захоплення, яке може минати.
Самореал1зац1йне розумшня виявляе в структур! покликання еднсть елемент1в: «Бажання-Талант-Реал1зац1я». За словами студентки Тетя-ни: «Покликання - це стшке бажання, яке потребуе реал1зацп. Не ко-жен може знайти 1 зрозумпи це у собЬ>. Отже, для повноти структури покликання замало стшкого бажання, яке ми здатш реал1зувати. Влас-не, чого бракуе тим, хто не може знайти 1 реал1зувати себе? Мети, яка завжди надособист1сна, передбачае 1 допускае етичну оцшку, моральне зобов'язання служити певному благу. У досвш покликання спрямування до саморозвитку та самовиявлення особистост1 поеднуються з потребою приносити користь сусп1льству та служити вищим 1деалам. В структур! покликання, виявленого через особист1сну самореал1зац1ю, надособис-т1не благо 1мпл1цитно присутне, навпъ коли на ньому не концентрують увагу. До того ж, сама соцальна орган1зац1я профес1йно! д1яльност1 до-помагае узгодити особист1 бажання та сусп1льш потреби, шституцюна-л1зуючи альтру!стичну повед1нку.1
Просощально спрямован1 респондента вщразу визначають покликання як служшня 1ншим людям та сусп1льству. Допомога людям е для них реал1зац1ею внутр1шнього переконання 1 моральним задоволенням вод-
1 Як вщзначав американський соцiолог ХХ ст. Р.Мертон: «Соцiальна конструкц1я (social invention) професш iнституцiоналiзуe альтру!стичну поведгнку. Професil не вима-гають вiд тих, хто 1х практикуе, альтру1стичних nouymmie (хоч у цьому не було б шчого поганого); вона вимагае ввд них дiяmи альтру1стично (принаймнi значною мiрою)». Див.: Merton Robert К. Some thoughts on the professions in American society (Address Before The Graduate Convocation Brown University, June 6, 1960). - Brown University Papers Number XXXVII. - P.11.
Hoaac. Hagia Kaxe: «noKnuKaHHa - ue gonoMaraTH nrogaM i oipHMyBaTH Big utoro 3agoBoneHHa». iBaH TBepgHTt: «noKnuKaHHa npHHocHTt nrogHHi 3agoBoneHHa i aKect MopantHe ft gyxoBHe ^acia nig aac BHKoHaHHa Hero cBoei po6oTH». TaKe noKnHKaHHa Hece y co6i i MopantHy, i ecieraaHy cKna-goBy - 6aaHTH cBiT goBKona Kpa^HM, 6intm rapMoHiftHHM, ^acnHBHM, go-Knagaroau go utoro BnacHHx 3ycunt.
HiHia MoTHBauii Big oco6ucioro 6axaHHa go couiantHoro 6nara nerKo eKcipanonroeTtca Ha 6naro TpaHcueHgeHTHe. Tparn^HdeHmm po3yMiHHa noKnagae Meiy noKnHKaHHa no3a KoHKpeTHHM couiantHHM cepegoBH^eM i HaBiTt nrogctKHM cbitom - ue cnyxiHHa neBHHM igeaM, go6py, BHKoHaHHa Boni Boxoi i t. iH. HaftnepmHM npHKnagoM e peniriftHe noKnHKaHHa. TaK ciygeHTKa iBaHHa Kaxe: «noKnuKaHHa - ue npH3HaaeHHa, aKe gna Te6e 3agyMaB Tocnogt». HroguHa He 3Hae ce6e go KiHua, Bor e yMoBoro ii caMo-ni3HaHHa i BipHoro mnaxy. noKnuKaHHa b TaKoMy pa3i Bege go Bora aepe3 Bce ii xuTTa. Oinoco^ctKHft ceHc TaKoro cBiiornagy y ToMy, ^o nrogHHa o6-MexeHa b MoxnHBociax ni3HaHHa i giantHocii, KoHeaHa y ii xHiri, ane Mae nparHeHHa xhth, TpaHcueHgyroau cboi oco6ucTicm Mexi. iHma Mogant-HicTt TpaHcueHgeHTHoro po3yMiHHa noKnHKaHHa - cnyxiHHa igeaM. ^ cnpaBegnHBicTt y HecnpaBegnHBoMy cycnintcTBi, cnyxiHHa go6py nonpu Bce 3no cBiiy i t. iH. 3aranoM, ue cnpaMyBaHHa xhth 3a nepeKoHaHHaMH, nociynaTHca mkhmh o3Haaae gna nrogHHH 6intmy BTpaiy, Hix iHogi caMe ii xHTia au ftoro KoM^oprai yMoBH.
TaKHM aHHoM, y noKnHKaHHi HaMH BHgineHi caMopeani3auiftHi, npocoui-antHi Ta TpaHcueHgyroai iHTeHuii. Mh Bxe Big3Haaunu, ^o ui cnpaMyBaHHa noegHyroTtca pi3Horo Miporo i BH3HaaaroTt oco6nuBocii xHTTeBHx no3Huifi nrogeft. noBHa cMHcnoBa KoHcipyKuia noKAHKaHHa BHrnagae TaK: EawaH-нн—ТаAант—РеаAiзацiн—Eaаго. nig 6naroM mh po3yMieMo npHHaftMHi cyc-nintHy KopucTt a6o no3HTHBHe couiantHe 3HaaeHHa giantHocii. Toft, aua giantHicTt He Hece 6e3nocepegHto a6o onocepegKoBaHo KopucTt iHmHM nrogaM, cycnintcTBy, He 3Moxe goBecTH, ^o ue ftoro noKnHKaHHa. BnacHe goBogHTH ue iHmHM He o6oB'a3KoBo, ane Heo6xigHo 6ogaft caMoMy BipuiH b Te 6naro, aKe Hece b co6i TBoa cnpaBa. A aac, moxahbo, goBege, xh6hhm au cnpaBxHiM 6yno TaKe nepeKoHaHHa. HepigKo cnpaBgxeHHa noKnHKaH-Ha Haciae nicna xHTTa MHiua, i TaK e gna Bipyroaoi nrogHHH. y peniriftHo-My BHTnyMaaeHHi cMHcnoBHft KoHcipyKi noKnHKaHHa BHrnagaTHMe TaK: Bipa—ffap—Cnpaeu—ffyxoeHe 6aаго. Bipa e 6axaHHaM 6yiH 3 BoroM. Hrogu-Ha peani3ye cBoro Bipy au nepeKoHaHHa, BHKopucioByroaH cboi TanaHTH-o6-gapyBaHHa, y cnpaBax-giantHocii Ha KopucTt iHmHM, «Ha cnaBy Boxy» au 3apagu igei flo6pa.
Вчт^ про досвiд покликання
У серпш 2016 р. були запрошен1 до штерв'ю 5 педагогш кишських шкш. Загалом, спшкування з вчителями не змшило розум1ння покликання, отримане в 1нтерв'ю з1 студентами. Це свщчення на користь того, що феномен покликання юнуе у свщомосп молодих людей так само, як 1 в людей з досвщом. Питання у тому, яким видаеться шлях у покликан1. Тож додамо деяю св1дчення життево! мудрост1 й осмислення прожитого людьми у професп.
1рина, вчитель початково! школи, 25 рокш стажу, зв1сно, в1дзначае мЫю вчителя, його обов'язки перед учнями 1 сусп1льством. Але ось так звучить безпосередн1сть емоц1йного досв1ду вчительки: «Я працюю, бо це мое. Я вже до цього звикла, меш вже цього хочеться, я вже без цього не можу». «Хочеться» - просте, але важливе слово, воно описуе покликання як те, до чого е внутршня потреба, без чого людина не рад1е життю. Продовжимо цитату: «Робота школи дае осяяння, е бажання щось донести дням, хочеться, щоб д1ти розвивалися, вчилися думати, анал1зувати, щоб були вони творчЬ». Складнощ1 професп, невластив1 вчителев1 функцп, яю доводиться виконувати у школ1, не переважують задоволення, яке 1рина отримуе в1д роботи: «Робота окрилюе, бувае живет з таким натхненням...» Життя в покликанш не д1литься на роботу 1 вшьний час. 1рина каже: «Сама робота тебе тримае, я не вшьна в1д думок, постшно думаю про цю роботу, але це наповнюе».
У покликанн1 важливе, принаймш суб'ективне, розум1ння корист1, яку воно приносить. 1рина веде дал1: «Це ти вважаеш, що це приносить користь. Адже, якщо людина зрозум1е, що в1д цього немае корист1, то вона це покине, це не покликання. Просто хотпи 1 вм1ти, але не при-носити корист1 людям - це захоплення». Вт1м, феномен покликання не е суто внутрimнiм переживанням. «Це ми не тшьки соб1 придумали, але якийсь поштовх чуеш до цього». Джерело такого зовнimнього спо-нукання залежить в1д справи. Для вчителя - це найближче зовншне оточення, д1ти передус1м. Це т1, чи! обличчя вчитель мае перед сво!м мисленим поглядом, в1д кого «йде поклик», за кого 1 перед ким вчитель в1дчувае свою в1дпов1дальн1сть.
Покликанням не пишаються. Воно тотожне переживанню власного життя. «Життя 1 покликання повинш мати зв'язок. - Каже педагог. -Для того, щоб людина вщчувала себе щасливою до кшця свого життя, в не! мае бути покликання».
Свген протягом 13 рокв викладае 1ноземну мову в школь Працювати за покликанням - це для нього спос1б жити чесно, робити те, що дш-сно подобаеться, бути майстром свое! справи 1 служити людям. Робота
вчителя особливо вимоглива, тому що «дни - це той лакмусовий пат-рець, який н1коли не дасть вам збрехати, вони в1дразу пом1чають ваш помилки». Лише той вчитель, який прагне пзнання свпу 1 себе, може зац1кавити учн1в у вивченш свого предмету. «В моему випадку англ1й-ська мова - це зас1б спонукати дней до розумшня 1 пзнання б1льшого, н1ж сам цей предмет». На переконання бвгена, кожен предмет навчання мае в1дкривати можливост1 для розвитку та св1домог участ1 майбутньоГ дорослог людини у сусп1льному житл: «тому що вс1 знання, як цеглинки 1 альтернативи, стають основою, на як1й людина може робити св1й сус-п1льно-корисний виб1р, власне, розум1ючи свог штереси, свог вм1ння, навички 1 маючи бажання ними под1литися у сусп1льств1».
Вчитель усвщомлюе суспшьне значення своег професп, але в1н мае передуем внутр1шню потребу навчати. «6 внутр1шн1й поклик навчити, зробити людину кращою, в деяких випадках повернути в1ру в себе, в деяких - укр1-пити п, в 1нших випадках пояснити щось...» Бути вчителем - це покликання, а бути на робот1 вчителя - не завжди наслщок покликання. Однак, на думку бвгена: «робота вчителя не за покликанням - це надзвичайно важно. Нав1ть пасивна людина довго не витримае тут без покликання».
Мета вчителювання - «пробудити 1нтерес, мотивашю позитивну, вкласти знання 1 окр1м того дати спонукання, бажання д1яти дал1 в ц1й сфер1...» Вчитель кожного разу стогть перед викликом «чи зможу я?» Його устх - «це д1йсно надзвичайне в1дчуття, ти усв1домлюеш, що у цьому сусп1льств1 ти займаеш д1йсно свое мкце... за яке тоб1 подякують».
Розмову з бвгеном можна резюмувати наступним чином: покликання вчителя - пробуджувати в молодих людях '¡хне покликання. I це спос1б зробити гх щасливими.
Свiтлана працюе вчителем 30 рок1в. Вчительство гг доля, адже дитин-ство пройшло у школ1 в подв1йному сенс1 - вчителькою була гг мама. Ви-б1р полягав лише у тому, який предмет обрати за профес1ю. Покликання Свплана знайшла у викладанш украгнськог мови та лператури. Працюю-чи все життя у школ1 з рос1йською мовою викладання в Киев1, Свплана навчае не лише росшськомовних дпей, але й багато дней з р1зних 1нозем-них родин. Це п м1с1я - залучати неукрагнських дпей до украгнськог мови 1 культури. «Мен дуже приемно повертати людей до украгнства».
Покликання йде в1д серця, в1д емоц1й, з природою закладених у кожнш людин зд1бностей, вважае Свплана, пригадуючи думки Г.С.Сковороди. Однак, завдання вчителя не лише допомагати молодим людям п1знавати себе, але й у тому, щоб показати можлив1 шляхи розвитку, дати спрямування до того, щоб вони були св1домими громадянами, патрютами своег земл1 та культури. Вчитель покликаний у св1й спос1б нести добро у свп - через передачу знань, виховання. В1н мае пост1йно
вчитися, щоб навчати iнших. Вчитель мае бути сильною людиною, щоб долати труднощ1 i досягати своеï мети. В1н також мае всюди пам'ятати про честь своеï професiï. Свплана каже: «Я не можу соб1 поза школою дозволити повед1ику, ц1лком прийнятну в суспiльствi, але яка не личить вчигелевi. Ти завжди в мундирЬ>. Така п1двищена в1дпов1дальшсть i бу-денна праця мають винагороду - на життевому шляху вчителя сяють «д1амантики, з1рочки» усп1х1в його учн1в.
Вчитель, у со61 та в учнях, спрямовуючи бажання, розвиваючи зд1-6ност1, досягаючи результат1в, що служать певному благу, яким би його не визначила людина - особистим, духовним, сусп1льним - реал1зовуе свое покликання. Виявлена структурна цтсшсть феномену покликання отримуе у нашому сп1лкуваннi з вчителями тдтвердження. 6, вт1м, невеликий, але важливий додаток до мотивацп у малоприбутков1й спра-в1 педагога - подяка - «меш навпъ за це подякують...» Авжеж, старший колега колись казав Свплаш: «Про вчител1в складають псш». Про кого ще? Подяка - та оц1нка, на яку сусп1льство за будь-яких умов спромож-не - е i побажанням, i настановою стосовно ставлення до пращ вчител1в.
Лiдiя працюе педагогом 32 роки. Покликання - це внутр1шн1й вог-ник, який вона несе через життя. Вш може горпи яскраво, часом слаб-нути, але н1коли не зникае. Вогник покликання не залишаеться прихо-ваним, завжди знаходить вих1д у св1т i впливае на оточуючих. «Це йде в1д мене, та я не для себе це роблю. Це мое внутр1шне поривання, я хочу це зробити, але на благо 1нших».
Покликання в людини одне, хоч i може виявлятися у р1зних формах. Маючи зд1бност1 до малювання, усп1шний досв1д творчоï роботи, Л1д1я використовуе ïх у покликанш до соцiальноï педагопки. Ïï авторськ1 роз-робки з арт-терапп поеднуються з виховною роботою. Так покликання не вимагае жертв зд1бностями, яких у людини може бути багато, а саме розвивае ïх. Л1д1я на своему досвш показуе, що покликання ттегруеpi3Hi таланти людини, ставить ïх на службу мет1 ïï життя. «Чим би я не за-ймалася, напрямок в мене один - це педагог1ка». Попри перспективи адмiнiстративноï кар'ери, наша сп1врозмовниця залишилася в практич-шй робот1, i не шкодуе про це. Ïï тримае у покликанш сощального педагога бажання допомагати людям i воля досягати позитивного результату, адже метою е благо д1тей та ïх родин.
Л1д1я стверджуе: «Педагог мае бути переможцем, не дом1натором, але людиною спроможною ризикувати i досягати мети». А мета педагога -служити добру.
Христина шкльний психолог, i працюе за спец1альшстю всього 1,5 роки. Консультування з вибору професп i в1дпов1дно обговорення теми покликання - це частина ïï роботи з1 старшокласниками. Христина на-
магаеться сприяти розумiнню молодими людьми, як ïm реал1зувати себе у соцiальному середовищ1, у якiй справ1, для кого. I в робот1 у школ1, i, пра-цюючи з дорослими поза нею, психолог не вчить. Ïï завдання допомагати людям усв1домити щось важливе у життi, п1двести до думки про це.
«У кожноï людини е те, для чого вона прийшла у цей свп1. I те, що вона може зробити, привнести у свп1 - це i е ïï покликання. Це якась унжальшсть, ïï специф1ка, яку вона може реалiзувати у певн1й сфер1, у якшсь дiяльностi...» - мiркуе Христина. Покликання не можна про-рахувати наперед, але й без нього немае напрямку. Молодий психолог дае такий образ: <^деш на машинi, й темно. Якусь дорогу ти попереду бачиш, але не знаеш, що там далi (ями, перепони), та все одно не повер-неш зi свого шляху». Так i в покликанш ти йдеш, i перед тобою е свпло, йдеш, не зважаючи на невiдомiсть попереду. Покликання - це те, що тобi дозволяе йти дал1, те, що у житл дае свпло попереду.
«Смак життя, вся його краса i багатограншсть саме в цьому, а вже як обирае людина, це ïï право, - веде свою думку Христина, - "загнати" ecix у покликання неможливо. До цього людина мае прийти. Зовншш об-ставини можуть шдштовхувати, шдказувати, вони можуть "волати", але людина робить 1нший вибiр. Обрати чи нi, йти цим шляхом або не йти, вона вир1шуе на свою вщповщальнкть».
Покликання як критерш оцiнки педагога та чинник розвитку осв^и
П1дсумовуючи досв1д сп1лкування з майбутн1ми та нин1шн1ми педагогами, помiркуемо про те, як можливо врахувати чинник покликання у практиш п1дготовки, в1дбору й оц1нки вчител1в та у реформуванш освп-ньоï галуз1. Наведет тут i дал1 висновки належать не лише автору стати, але е переважно думками учасникв проведених штерв'ю.
Як св1дчать практикуюч1 вчител1, через 3-5 роюв роботи в1дбуваеть-ся в1дс1в тих, хто не зважив на майбутн труднощ1, переоцшив свое бажання ïх долати, а б1льш1сть тих, хто лишаеться, мають покликання до своеï справи. Зв1сно, не вс1 вчител1 працюють за покликанням, хоча сус-п1льство потребуе, щоб у школах та вишах були саме так1 люди. Висок1 оч1кування стосовно цiеï професп зрозумЫ. В1д роботи вчителя зале-жить те, якими будуть наступш покол1ння громадян, з якими вм1ннями, знаннями та, головне, з яким св1тоглядом вони ув1йдуть до сусп1льного життя. Результатом педагогiчноï роботи е сошальна зр1л1сть, в1дпов1-дальн1сть, творчий потенц1ал молодих людей. Для розвитку особистост1 учня вчитель мае виходити за рамки свого предмета викладання. А той, хто не мае покликання до педагогiчноï роботи, не буде перейматися ви-хованням та особисткною зр1л1стю учн1в.
Покликання вимагае саморозвитку вчителя i в1дпов1дно спонукае розвивати учн1в. Викладач без покликання - причина деградацп шко-ляр1в та студент1в, втраченого чи нерозвиненого 1нтересу до знань, не-бажання молодих людей до громадянського становлення. Як в1дзнача-ла одна з опитаних студенток: «Робота за покликанням е творшням, а робота без покликання е руйнуванням себе та шших». Ще одна наша сшврозмовниця каже: «Людина за покликанням приносить гармон1ю. Людина у ц1й справ1 поводить себе з любов'ю». 1нший учасник 1нтерв'ю переконаний: «Працюючи за покликанням, людина отримуе моральне задоволення i радгсть, i дае те ж саме 1ншим».
Покликання в1дпов1дальне. На приклад1 вчительства ми ясно бачи-мо цю в1дпов1дальшсть людини за свою профес1ю, за тих i перед тими, кого вона стосуеться. Студентка Дар1я говорить: «Якщо я стану добрим вчителем, це означатиме, що я реал1зую свое покликання, i що я матиму в1дпов1дальшсть за свою профес1ю та за д1тей». 1нша студентка, Соф1я, надае в1дпов1дальност1 особливого значення: «В1дпов1дальност1 достат-ньо у свош справ1, не обов'язково називати ïï покликанням - треба ро-бити щось корисне, долати труднощ1 - це i е людське життя. У цьому воно мае сенс i виправдання». Але чи досить бути просто в1дпов1даль-ним професюналом для роботи вчителем? З цим не погоджуються ре-шта наших респондентов. Вчительство вимагае б1льшого, шж лише ви-кладання та виконання 1нших посадових обов'язюв на цш робот1. Ось слова 1рини, вчительки з великим стажем роботи: «Якщо вчитель гарно знае методику i матер1ал, пров1в урок, i його псля уроку б1льш шчого не хвилюе, то це не покликання. Покликання спонукае переживати про д1-тей, думати псля урокв про роботу». I лише так можливо досягти того, щоб учш у навчанш бачили не лише процес засвоення учбового матер1а-лу, але можливкть особистого розвитку, пзнання свпу, громадянського становлення. Саме в цьому i полягае сенс освгти.
Отже, покликання у педагог1чн1й робот1 важливе. Чи можемо ми ви-магати доказ1в покликання в1д педагог1чних пращвниюв? Ми вже зга-дували про природний в1дб1р у школах, де важко втриматися, не маючи внутршшх спонукань до цiеï роботи. Правда, деяк1 люди залишаються працювати вчителями навпъ тод1, коли ця робота 1м не до душ1. На жаль, так1 е у кожн1й школ1. Виявити ïх нескладно, перш за все за усп1хами учшв, за тим, як вони себе поводять на уроках вчителя, чи мають вони штерес до його предмету. Для в1дс1ву неспроможних педагоичних пра-ц1вник1в атестацй було б достатньо, поган1 результати приховати важко.
Але коли йдеться про г1дних просування та заохочення педагог1в, тут формальними оц1нками ïх роботи не обштися. Ус1 сертиф1кати й тесту-вання не засв1дчать ставлення до пращ та до учн1в. Вчительство, коли
воно е устшним, не просто робота, де виконують певн функцп, воно потребуе всiеï особистосл педагога, а просто кажучи, вимагае в1ддавати своïй справ1 «частинку душ1». Без цього п1днесення, виходу поза меж1 рутини вчительство - важкий тягар, або й, за словами наших ствроз-мовникв, «жах» i для самого педпрац1вника, i для його учшв. Для того, щоб побачити вчителя за покликанням не потр1бш тестування, як1 ви-магали б операцюнал1зацп цього складного поняття. Достатньо спосте-р1гати педагога безпосередньо за роботою, серед дней.
Отже, постае питання: чи варто взагал1 покликання робити критерь ем оцшки педагога? Як ми в1дзначали, нездарного вчителя нескладно виявити за допомогою наявних атестац1йних процедур. А вчителя, який спроможний виконувати свою роботу, перев1ряти на покликання немае сенсу. По-перше, з великою ймов1ртстю покликання в1н в1дчувае. Подруге, не лише в Украт, але й по заможн1ших крашах свпу е брак вчи-тел1в. Тому гребувати педагогами, як1 бодай формально справляються з1 своею роботою, недоц1льно. По-трете, i це найважливше розушти, ви-магати доказ1в покликання в1д будь-якоï людини неетично. Покликання кнуе у царин особистiсноï свободи, до нього не примушують.
На початковому етап роботи молодому спещалкту потр1бний час, щоб самому пересв1дчитися в тому, чи в1рно в1н обрав св1й профес1йний шлях. Людиш мае бути надана можлив1сть випробувати себе i прийняти р1шення, залишатися в обран1й профес1й, рости у нш, чи шукати 1ншу роботу. В студентськ1 роки, так чи 1накше з майбутн1ми спешалктами проводиться роз'яснювальна робота щодо вимог та моральних склад-нощ1в майбутньоï професп, е педагопчна практика. Якщо людина вже прийшла працювати за цим фахом, в неï мае бути шанс у ньому утверди-тися. I зв1сно ставити покликання за критерш допуску до роботи не буде в1рно. Навпаки, момент дов1ри, презумпция noKArnamcmi мае бути сто-совно кожного, хто в1дпов1дае профес1йним та психолог1чним вимогам, входячи у вчительську профес1ю. Моральний тиск, яким би було дове-дення свого покликання для 1нших, тут неприпустимий. 1накше можли-во втратити майбутн1х хороших i просто адекватних вчител1в, яких i поза тим недостатньо. Результати ïх прац1 покажуть все - це атмосфера взае-моповаги з учнями, 1нтерес до роботи та навчання, який теж завжди вза-емний. Вчитель за покликанням виявить те краще, що кожен, на жаль не завжди i лише в окремих випадках, пам'ятае з1 своïх шкшьних рокв.
Де ж тод1 актуальн1сть пiднятоï теми? Даруйте, так само риторично можна питати про стан культури, громадянськоï св1домост1. Проте пояс-нити ситуац1ю нескладно. Культура i осв1чешсть не витворюються через формальн1 заходи, але ïх не буде без суспiльноï уваги i в тому числ1 без п1дтримки ïх розвитку державними та приватними засобами. Що можна
1 потр1бно робити для того, щоб зокрема в освгтнш галуз1 покликання ставало чинником !! розвитку? Перш за все - це створити атмосферу свободи. Покликання немае, де скута свобода 1 творч1сть, де все поставлено пщ прес планв та виконання стандартних вимог. I студенти, 1 вчи-тел1 у спшкуванш не раз в1дзначали зарегульованкть педагог1чно! роботи - тяжшня над нею формальностей, затверджених планв, писанини, 1, погот1в, невластивих вчителев1 господарських та под1бних !м функцш, яю доводиться виконувати за рахунок улюблено! прац1, зам1сть часу й простору для творчоста та спшкування з учнями. Якщо вчитель буде за-йматися лише справою свого покликання, його бажання 1 рад1сть вщ роботи буде помножена на вщгук в серцях тих десятюв та сотень учн1в, до дол1 яких в1н на своему мющ у цьому св1т1 причетний.
Висновки
Покликання як феномен людського юнування мае складну структуру, яка включае таю елементи: Бажання-Талант-Реал 1зац1я-Благо. Якщо немае одного з цих елемент1в, не юнуе й покликання. Мало бути до чо-гось схильним, потр1бно мати хист, потр1бна праця, потр1бна реал1зац1я й розум1ння, яку користь, благо, кому й для чого це приносить. Структур-не цше виявлених елемент1в утримуеться наскр1зним стрижнем мети. Ця мета - те благо, до якого прямуе людська д1яльн1сть, вона ж - 1 перший поштовх, 1 енерг1я не зупинятися. Мета покликання, в чому переконан1 учасники досл1дження, е такою, що веде людину поза особист1 меж1, фор-муе в1дкрит1сть 1 готовн1сть йти за нею, наскльки сягае св1тло попереду.
У текста ми не давали власне визначення покликання, прагнучи через цитати наших сп1врозмовниюв висловити р1зн1 аспекти цього феномену. Однак тепер, вщповщаючи на потребу мати опорш точки для подальшо! дискуси, пропонуемо визначення: покликання - це смислове цгле, яке об'еднуе особистг бажання, здгбностг, дгяльтсть для гхреалгзацп та оцшку досягнених результатгв вгдповгдно до розумтня людиною особистгсного, суспыьного або духовного блага, на яке вони спрямоват. Як 1 будь-яке шше визначення, це, що ми дали, провокуе на критику та наражаеться на спростування. Так 1 мае бути, щоб розмова на запропоновану тему не припинялася.
Покликання педагога - це приводити молодих людей до !х власних покликань. Сутн1сть освпи у щцнятл людей до р1вня духу з р1вня матери. Так вважав Гегель, 1 принаймт образно (адже, що вважати р1внем духу - питання дискус1йне) з цею думкою ми погоджуемося. М1с1я вчителя 1 викладача - знайти, збудити, п1дтримати й спрямувати здатн1сть молодих людей до особист1сного зростання, до пщнесення в1д р1вня турботи про себе до р1вня п1клування про благо, яке завжди бшьш нж особист1сне.
Педагопчна робота потребуе покликання. В умовах низьких зарплат самоповага i в1дчуття корист1 в1д прац1 грунтуеться на нематер1альних чинниках - розум1нн1 власноï мкп у свт, внутр1шн1й потреб1 у свош справ1, вдячност1 учн1в та 1н. Така мотивац1я до вчительськоï прац1 потр1б-на й у б1льш забезпечених крашах. Вчительство не е високооплачуваною роботою у всьому свт, пор1вняно з 1ншими профес1ями. Педагопчна д1-яльн1сть всюди е радше реал1зац1ею внутр1шньоï потреби, нж способом гарного заробпку. Не будемо брати тут до уваги тшьовий б1к справ - репетиторство, грошов1 побори у школах та 1нше. Цього очевидно немае в розвинених краïнах, i це перестане бути нормою в ход1 реформування освiтньоï галуз1 в Украïнi. Що ж i хто залишиться у сфер1 освпи?
В перюд реформ в Украт саме на людей, як1 мають пристрасть до своеï роботи, яким небайдужий ïï результат, лише й можливо сперти-ся, запроваджуючи новацп у школах та вишах. Б1льше того, саме такий вчитель та викладач у першу чергу буде тим, хто активно долучиться до покращення роботи у свош галуз1. В умовах обмеженого бюджету додат-кова матер1альна мотивац1я, програми стимулювання мають бути спря-мован саме для тих, хто здатний просувати змши. Цих людей потр1бно виявляти за ïх живим в1дгуком, за ïх переконливими проектами для реа-л1зацп, можливо й через проведет атестацп. Але потр1бно враховувати i неформальн параметри роботи, оц1нки, як1 дають колеги й учш, а також те, що можна побачити, спостер1гаючи за вчителем у його справ1.
1ндикатором в1рного шляху реформ буде те, що покликання стане неформальною ознакою визнання педагога, який отримае увагу i щдтримку держави. Таких людей не потр1бно перев1ряти на покликання, треба ство-рити умови, коли вони виявлять себе сам1, маючи внутр1шне спонукан-ня до своеï справи. Тому 1дея покликання е радше регулятивною - йдучи працювати до школи чи вишу, кожен мае запитувати себе про свое покликання сам, чи буде в1н цим займатися, не дивлячись на т1 матер1альн1 та моральш труднощ1, як1 доведеться долати на цьому шляху. Однак, феномен покликання не мае залишатися без уваги в розробш полпики реформування освпи в УкраМ та в напрацюванш 1нструмент1в iï впровадження.
Л1тература:
1. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С.644-706. (Weber M. Politik als Beruf. Weber M. Gesammelte Politische Schriften, Tubingen, 1980, S.505-560).
2. Вебер М. Наука как призвание и профессия // Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - С.707-735. (Weber M. Wissenschaft als Beruf. Weber M. Gesammelte Aufsatze zur Wissenschaftslehre, Tubingen, 1952, S.572-597).
3. Вебер М. Протестантська етика i дух кап1тал1зму. - К.: Основи, 1994. - 261 с. (Weber M. Die Protestantosche Ethik und der Geist des Kapitalismus. Weber M. Gesammelte Aufsatze zur Religionssoziologie, Tubingen, 1963).
4. Сковорода Григорш. Твори: У 2 т. Т.1. - К.: АТ «Обереги», 1994. - (Гарвардська б-ка давнього укр. письменства). (Skovoroda, Hryhory. (1994). Works in two volumes. Kyiv: Oberehy. (Harvard Library of Early Ukrainian Literature).
5. Bigham, Jared T. and Smith, Samuel J. (2008). Called to Teach: Interpreting the Phenomenon of Calling as a Motivating Factor. Faculty Publications and Presentations. Paper 99. http://digitalcommons.liberty.edu/educ_fac_pubs/99
6. Cohen, M., Kahn, D., & Steeves, R. (2000). Hermeneutic phenomenological research. Thousand Oaks, CA: Sage Publications.
7. Colozzi, E. A., & Colozzi, L. C. (2000). College students' callings and careers: An integrated values-oriented perspective. In D. A. Luzzo (Ed.), Career counseling of college students: An empirical guide to strategies that work. P. 63-91.
8. Farkas, S., Johnson, J., & Foleno, T. (2000). A Sense of Calling. Who Teaches and Why. Public Agenda, 1-16. https://www.publicagenda.org/files/sense_of_calling.pdf
9. Levoy, Gregory. (1997). Callings: Finding and Following an Authentic Life. NY, Three Rivers Press.
10. Merton, Robert K. (1960). Some thoughts on the professions in American society (Address Before The Graduate Convocation Brown University, June 6, 1960). - Brown University Papers, Number XXXVII.
11. Pascal, Jan. (2010). Phenomenology as a Research Method for Social Work Contexts: Understanding the Lived Experience of Cancer Survival. Currents: New Scholarship in the Human Services (La Trobe University, Australia), Volume 9, Number 2, 1-23.
12. http://www.academia.edu/3476857/Phenomenology_as_a_research_method_for_ social_work_contexts_Understanding_the_lived_experience_of_cancer_survival
13. Teneva, Maria. (2013). The choice of a pedagogical profession, Trakia Journal of Sciences, No 3, P. 282-285.
14. http://www.uni-sz.bg/tsj/N3,%20Vol.11,%202013/M.Teneva.pdf
15. Van Manen, M. (1990). Researching Lived Experience. Albany, NY: SUNY Press.
16. VanOosting, James. (2002). Vocation Education. America, 187, P. 8-11. http://www. americamagazine.org/issue/377/article/vocation-education
Евгений Мулярчук. Призвание как мотивационный фактор развития образования в Украине.
В статье ставится проблема нематериальной мотивации профессиональной деятельности, в частности, в сфере образования. Решается задача определить значение призвания для ученической молодёжи, студентов педагогического профиля и практикующих учителей. Изучены мотивы выпускников школ и студентов в отношении их образования и будущей работы. Для выявления и анализа непосредственного опыта призвания студентов и учителей применяется метод глубинных интервью. В результате исследования доказана значимость идеи призвания для ученической и студенческой молодёжи в Украине, а также её релевантность опыту практикующих педагогов. Установлена структура феномена призвания как единства элементов: Желание-Талант-Реализация-Благо. Для дальнейшей дискуссии предложено определение понятия призвания. Показаны возможные пути использования мотивационного фактора призвания для реформирования системы образования в Украине.
Ключевые слова: феномен призвания, самореализация, опыт, мотивация, ответственность, общественная польза, благо, педагогическая деятельность, реформа образования.
Yevhen Muliarchuk. Mission as a Motivating Factor of the Development of Education in Ukraine.
The article raises importance of the topic of mission in contemporary philosophy and educational sciences. Mission is a basic idea for building up of civil society as a community ofresponsible and committed people. Mission has a special significance for teaching professions. Ukraine as well as many other countries experiences a shortage of teachers. Many successful students of pedagogical professions prefer to get other jobs because of low salaries and prestige of teaching. The problem of motivation in educational sphere needs political, public and scientific awareness.
The skeptics and pragmatics are not sure that mission is a vital idea of our days. That is why it was important to find out whether the phenomenon of mission exists in the consciousness of contemporary Ukrainians and how it appears to them. In the focus of the article are opinions of secondary school graduates, students, whose area is educational sciences and professional teachers. The method and strategy of the presented research is hermeneutic phenomenology. The relevant experience of people was examined and interpreted by in-depth interviews. Before in-depth interviews there was conducted a quantitative survey which provided the statistical data about the choosing factors of future professions and the share of those who declare having the experience of mission.
The result of the survey is that at least half of Ukrainian youth think that the idea of mission is important for their choice ofprofession. Mission as a phenomenon shows the unity of structural elements: Desire — Talent — Realization — Social or Spiritual Benefit. The aim of transpersonal goodness is the core of the phenomenon of mission and the integrity of its structure. Teaching as a career definitely needs mission, even though it is not true for some teachers. That is undoubted thesis for Ukrainians. Teacher's mission is to bring young people to their own missions. If the essence of education is a rising people to the level of spirit out ofthe level ofmatter, the task ofa teacher is to bring up that ability of that rising in the youth. People of mission are those who have to be in the center of the development of education system reforms in Ukraine.
Keywords: phenomenon of mission, self-actualization, lived experience, motivation, responsibility, social benefit, spiritual benefit, goodness, teaching, reform of education.
MyrapiyK GBreH ¡BiaHOBii'i, KaHgHgaT ^inoco^ctKHx HayK, ciapmnft HayKo-BHft cniBpo6iiHHK iHcTHiyiy ^inoco^n iM. r.C.CKoBopogH HAH ykpaiHu. E -mail: [email protected].
Muliarchuk Yevhen Ivanovych, PhD in Philosophy (Ethics), Senior research fellow of H.Skovoroda Institute of Philosophy National Academy of Sciences of Ukraine. E-mail: [email protected].
