CC BY
55
Актуальт проблеми сучасно! медицини
УДК: 616.5 - 006.5 - 003.829 - 053.2 - 018. М0РФ0Л0Г1ЧН1 0С0БЛИВ0СТ1 П1ГМЕНТНИХ НЕВУС1В У Д1ТЕЙ Гижа Л.Ю. ,BicnpiH Ю.В.
Льв1вський нацюнальний медичний уыверситет ¡м. Данила Галицького
Проанал{зовано резулътати zicmoAoziunozo досл{дження 43 тгментних neeycie, розмяр яких пе-ревищував 1 см в diaMempi, у nav^ieHmie втом до 18 ротв. Виявлено, що найчаст0им морфологi-чним типом невуса в дитячому вivi був ттрадермалъний тгментний невус (63%). Вiдзнaчeнo, що невуси у дimeй част0е метили педжетогдт клтини, значно част0е зycmpiчaлиcя пеpi-фокалъний лiмфovиmapний тфтътрат та поодинок mиnoвi мтози. Ключов1 слова: глгментний невус, дгги, невусж кглтини.
Вступ
Порушення диференц1ацп меланобласпв шкн ри призводить до утворення кл1тин, що под1бш до меланоци"пв, але ц1 кл1тини не мають денд-ритичних вщростмв \ визначаються як невусы кл1тини. Останш роздтяють на так1 типи: А - чгг-ка плазматична мембрана, еозинофтьш ядерця та др1бнозернисп депозити тгменту; В - плео-морфш др1бш л1мфоцитопод1бш кп1тини з незна-чним об'емом цитоплазми \ С - пол1морфы, частое веретенопод1бш кттини з незначною кшьм-стю тгменту. Невусы кл1тини складають дтянки альвеолярно-солщноТ будови у вигляд1 гшзд, формуючи тгменты (меланоцитарш, невестины) новоутвори шк1ри - невуси [7].
Класифкуються тгментш невуси вщповщно до будови та локал1заци невусних кттин, Тх подтя-ють на ¡нтрадермальш (невусш кл1тини розта-шоваш в дермО, пограничш (локал1зац1я невусних кл1тин на меж1 епщермально-дермального стику) та зм1шаы (поеднання характеристик ¡н-традермального та пограничного невус1в) [1,4,7].
Велику увагу л1кар1в викликае неухильна тен-денц1я до зростання захворюваносп на мелано-му, що спостер1гаеться у цтому свт. За даними автор1в серед ус1х випадмв меланом на д1тей припадае 0,3 - 1,3%, при чому у вковш груш до 4 рош ризик виникнення меланоми менший у 30 раз1в шж у дп"ей вком 10-17 рош [6,8]. В 70% випадш меланома, у дитячому вщ1, розвиваеть-ся з вродженого шгментного невуса [2]. Невт1ш-ний прогноз та висока смертнють д1тей, хворих меланомою, пов'язаш з п1зньою д1агностикою через занижену онколопчну настороженють.
Сигналом для превентивно! х1рургп е перехщ невуса з1 спокшного стану в симптомний, що ви-значаеться: наявнютю будь-яких ознак макро-скоповоТ атипп (¡нтенсивний рют з д1аметром 61-льше 6мм, багатокол1рнють, асиметр1я, неч1т-кють краТв, змша шмрного рисунку в дтянц1 невуса, поява м1кросателтв та ореолу навколо нього), кровоточивють, виразкування, сверб1жчи запалення в дтянц1 невуса. Запоб1жному вида-ленню пщлягають також невуси, що локал1зу-ються в мюцях постшного травмування чи на вщкритих дтянках тта, що пщдаються тривалш ¡нсоляцп, а також невуси розм1щенш на долонях, пщошвах, шгтевих ложах, статевих органах та навколо ф1зюлопчних отвор1в [2,3,5,6].
Важливим моментом при будь-якому видален-
ш новоутворення е збереження тканини для п-столопчного дослщження з метою верифкацп д1агнозу [2].
Матер1али та методи
Всього нами було дослщжено 43 випадки ди-тячих невус1в, з них д1вчатка складали 28 випад-ш та хлопчики 15 випадш. На нашу думку зна-чна статева р1зниця серед пац1ент1в мае бтьше естетично-соц1альну базу, ашж медичну.
По в1кових трупах спостер1гався наступний розпод1л пац1ент1в: 6 - 12 мю. - 6 д1тей, 1 - 3 роки - 14 дп"ей, 4 - 7 рош - 9 д1тей, 8 -10 рок1в - 3 дп"ей, 11 - 15 рош - 9 д1тей та 16 - 18 рош - 2 дп"ей. Розм1р невус1в становив в1д 1 см в д1амет-р1 \ б1льше, що \ було причиною Тх профтактич-ного видалення. В 61льшост1 випадк1в невуси ло-кал1зувалися в д1лянках обличчя, що можливо пов'язано з косметичними вимогами.
Результати та !х обговорення.
В нашому матер1ал1 найчаст1ше зустр1чались ¡нтрадермальы невуси, вони переважали у вах в1кових групах \ становили 27 випадш (63%). Частина з них мала макроскоповий пап1ломато-зний вигляд - новоутв1р д1аметром до ктькох см з нер1вною сосочковою поверхнею та р1зним ступенем п1гментац1Т. М1кроскотчно невуси ц1еТ групи мали наступш морфолог1чн1 зм1ни еп1дер-м1су: пперкератоз, пап1льоз та акантоз. Страти-ф1кац1я еп1дермального пласта збережена, кл1-тинний склад звичайний, м1тотична активн1сть низька, м1този типов1. П1гментац1я кл1тин базаль-ного шару непост1йна, к1льк1сть шгменту незнач-на. Базальна мембрана епщермального пласта збережена, ознаки ¡нваз1Т вщсутнк Розпод1л де-рми на сосочковий та с1тчастий шари не завжди збережений, в насл1док наявност1 невоТдних кл1-тин, як1 складають дтянки альвеолярно-трабекулярноТ або сол1дноТ будови. Комплекси невоТдних кл1тин розм1щувались в сосочковому шар1 дерми, хоча поодинок1 скупчення розташо-вувались поблизу епщермально-дермального з'еднання. У випадках коли сосочковий шар дерми був збережений, вш скпадався з др1бново-локнистоТ речовини.
НевоТдн1 кп1тини мономорфн1, часпше переважали кл1тини типу А \ С, кттини типу В зустр1ча-лись значно р1дше. У вщ1 1-3 роки та 4 -7 ромв поодинок1 невуси мютили групи невоТдних кп1-тин, що мали ознаки педжетоТдноТ трансформа-
BtCHHK Украгнсъког медичног стожатологЬчног академИ'
цп - ядра пол1морфы, цитоплазма вакуол1зова-на. Нерщко зустр1чалися поодиною багатоядеры невоТ'дш кттини. М1тотична активнють вщсутня у кл1тинах будь-якого типу. Кшьмсть тгменту дуже непостшна, але тгментовмюты кл1тини знайдеш у Bcix випадках. Часпше гранули меланжу flpiö-Hi, або пилопод1бш. HepiflKO зустр1чалися групи кл1тин, що мютили значн1 депозити меланжу. Кл1тини такого типу розташовувались в поверх-невих субепщермальних вщдтах невуав. Вздовж нижньоТ границ! на меж1 з неушкодже-ною дермою можна було бачити групи мелано-фапв - макрофаги, в цитоплазм! яких розташо-ван1 депозити меланжу.
Судини представлен! каптярами, др1бними ар-тер1ями та венулами, зустр1чалися поодином лн мфатичш судини. Ознаки ангюматозу виявлеы лише в 9% Bifl ycix випадмв дослщжуваних неву-ciB.
Додатки шк1ри розм1щувалися невпорядковано i кшькють ix непостшна, чаопше зменшена, ri-перплаз1я сальних та потових залоз вщм1чена лише у 16% ycix дослщжуваних випадмв. Клн тинний склад залоз i волосяних фол1кул1в зви-чайний.
Нижня границя невуав не завжди ч1тка, але переконлив1 ознаки ¡нвазп в пщлеглу дерму нами не виявлеш. Л1мфоцитарш ¡нфтьтрати зу-стр1чалися надзвичайно рщко, лише у 7% ycix випадш знайдеы др1бновогнищев1 л1мфоцитарш ¡нфтьтрати, що розмщувалися субепщермаль-но, або в глибиш дерми.
Другу групу за частотою визначення (16%) складали пограничш (юнкцюнальш) невуси, най-чаопше невуси цього типу були д1агностовано у вщ1 1-3 роки (6 випадш) i 4-7 poKiB (1 випадок). EniflepMic звичайноТ будови, або з ознаками не-значноТ атрофп, при цьому епщермальш сосочки згладжеы, поодиною, ступжь кератонизацп не-значний, паракератоз вщсутнш. Розподт дерми на шари не визначався - в дтянц1 дермо-епщермального з'еднання розташоваш скупчен-ня мономорфних невоТдних кл1тин, що форму-ють дтянки альвеолярноТ будови. Кп1тинний склад цих дтянок не вщр1знявся вщ кттинного складу невуав ¡нтрадермального типу, лише в поодиноких випадках спостер1гались групи пе-джетоТ'дних кл1тин. Переважали кл1тини типу А i В, кшькють пименту вар1абельна, тгментоваы кл1тини розм1щувались в поверхневих вщдтах невуав.
Кшькють судин незначна, дшянки ангюматозу BiflcyTHi, запальш ¡нфшьтрати, в тому числ1 л1м-фоцитары, незнайдеш. Додатки шк1ри BiflcyTHi, або зустр1чаються лише поодином потов1 зало-зи, що мають ознаки ппотрофп.
Трет1м за частотою був зм1шаний шгментний невус. Всього д1агностовано 2 таких випадки (1 у вщ1 8-10 poKiB, 1 у вщ1 11- 15 рок1в). Цьому виду невуса характерним е розм1щення невоТдних Kni-тин, що формують альвеоляры структури в 30Hi епщермально-дермального з'еднання та в гли-
биш дерми. Кп1тини що складають невус моно-морфш, кшькють тгменту незначна, м1тотична активнють та л1мфоцитарний ¡нфшьтрат вщсут-ж.
Клж1чно були д1агностовано так зваж „себо-рейж" невуси (6 випадюв). Морфолопчно вияв-леж структуры змжи двох вид1в: невуси з1 знач-ною кшькютю сальних залоз та невуси, кл1тини яких, мали ознаки жировоТ дистрофп. В першому вар1ант1 морфолопчна картина наближалась до прояв1в складно!' вади розвитку шюри, при цьому скупчення невоТдних кл1тин розм1щувались по-руч з пперплазованими додатками шк1ри. НевоТ-дж кттини формували альвеолярн1 структури та лежали бтя волосяних фол1кул1в та сальних залоз. В другому вар1ант1 невоТ'ды кп1тини мали еозиноф1льну др1бнозернисту, або вакуол1зовану цитоплазму, вакуол1 мютили л1п1ди. Таким чином, ктычно д1агностований „себорейний" невус морфолог1чно проявлявся л1п1докл1тинним неву-сом або невусом Ядосона.
В одному випадку нами д1агностований ювен1-льний невус в хлопчика 7 рош. В дерм1 розм1-щувалися скупчення г1перп1гментованих невоТдних кл1тин, що формували альвеолярш структури або розм1щувалися солщними д1лянками. В1дм1чався певний кл1тинний пол1морф1зм з пе-реважанням веретенопод1бних кл1тин або кл1тин з вакуол1зованою цитоплазмою. Кп1тини мали незначну м1тотичну активнють, м1този б1полярн1, типов1. Комплекси меланоцит1в поширювалися \ в еп1дермальний пласт, проростали вс1 шари еп1дерм1су \ були вкрит1 т1льки шаром кератопа-л1ну. В нижн1й частин1 бюптату розм1щувася ди-фузний л1мфоцитарний ¡нфтьтрат. Морфолог1ч-н1 зм1ни кл1тин, даного типу невусу, нагадували ознаки меланоми, але в1к хворого та в1дсутн1сть атипових м1тоз1в з характерним типом веретено-под1бних кл1тин дозволив д1агностувати невус ювентьного типу.
Невуси, що виникають в дитячому в1ц1 мають певш особливост1 будови у пор1внянн1 з невуси дорослих людей. Ц1 зм1ни проявляються у наяв-ност1 л1мфоцитарного ¡нфтьтрату. Скупчення л1мфоцит1в при цьому були на перифери невуса. Одночасно в невусах у д1тей набагато часпше зустр1чаються кл1тини з ознаками педжетоТдноТ трансформац1Т, як1 мали г1перхромн1 пол1морфш ядра, але м1тотична активн1сть не визначалась. Набагато част1ше н1ж у дорослих в кттинному склад1 невуав у д1тей нами виявлялися багато-ядерн1 г1гантськ1 кп1тини, що найчаспше спосте-р1галися в невусах ¡нтрадермального типу. Дтя-нки анг1оматозу навпаки дуже р1дко зустр1чалися в невусах у д1тей. 1нтенсивн1сть п1гментац1Т невоТдних кттин у хворих дитячого та дорослого в1ку суттево не вщр1зняеться \ б1льше залежить в1д локал1заци утвору та ступення ¡нсоляцИ'.
Висновки
1. Найчаст1шим морфолог1чним типом невуса в дитячому вщ1 був ¡нтрадермальний п1гментний
Актуальт проблеми сучасно*! медицини
3. Коляденко Е.В. Характеристика пигментных невусов // Укра'шський журнал дерматологи, венерологи, косметологи. - 2007.-№2(25).- С. 23-25.
4. Краевский Н.А., Смольянниникова А.Г., Саркисова Д.С. Патологоанатомическая диагностика опухолей человека. Руководство. - М.: Медицина, 1993. - T.2. - С.688.
5. Молочков В. Классификация и характеристика мелано-цитарных невусов // Эстетическая медицина. -2005.-Т.4,№3.-С.266 - 272.
6. Hamre MR, Chuba P, Bakhshi S, et al. Cutaneous melanoma in childhood and adolescence. Pediatr Hematol Oncol. 2002; 19 :309 -317.
7. Sternberg SS, Antonioli DA, Carter D, eds. Diagnostic Surgical Pathology. 3rd ed., Vol. 1. Philadelphia, PA, USA: Lippincott, Williams & Wilkins, 1999.P.1279.
8. Whiteman D, Valery P, McWhirter W, Green A. Incidence of cutaneous childhood melanoma in Queensland, Australia. Int J Cancer. 1995;63 :765 -768.
Реферат
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕНОСТИ ПИГМЕНТНЫХ НЕВУСОВ УДЕТЕЙ ГыжаЛ.Ю. ,Бисярин Ю.В.
Ключевые слова: пигментный невус, дети, невусные клетки.
Проанализировано результаты гистологических исследований 43 пигментных невусов, размер которых превышал 1 см, у пациентов в возрасте до 18 лет. Выявлено, что наиболее часто встречался интрадермальный невус(63%). Отмечено, что невусы у детей часто содержали педжетоидные клетки, довольно часто встречался лимфоцитарный инфильтрат и единичные типич-ные митозы.
Summary
MORPHOLOGICAL PECULIARITIES OF PIGMENTED NEVUS IN CHILDREN
Hyzha L.Yu., Bisiarin Yu.V.
Key words: pigmented nevus, children, nevus cells.
We studied 43 histologic specimen of nevi sized more than 1 cm in diameter and obtained from patients under 18 years old. It has been found out intradermal nevus (63%) may be considered to be the commonest. It should be stressed the nevi often contain pagetoid cells, lymphocyte infiltration and single typical mitoses are also often met.
невус.
2. У дитячому BÍ14Í невуси часпше мютять пе-джето'щш кттини, значно часпше зустр1чаеться пер1фокальний л1мфоцитарний ¡нфтьтрат та поодинок1 типов! м1този, проте дтянки ангюма-тозу зустр1чаються дуже рщко, у пор1внянн1 з до-рослими.
Л1тература
1. Апатенко А. К. Мезенхимные и нейроэктодермальные опухоли и порки развития кожи. - М.: Медицина, 1977. -208с.
2. Галайчук 1.Й. Шгментний невус i превентивна xipyprifl меланоми шк1ри//Кл1н1чна xipyprm -2002.-№7.-С.30-32;
УДК 118.7+616 - 005.1
КЛ1Н1К0-АНАТ0М1ЧНИЙ АНАЛ1В ВИПАДК1В СМЕРТН0СТ1, ЯК1 ВИНИКЛИ НА Ф0Н1 ТР0МБ0ГЕМ0РАГ1ЧНИХ УСКЛАДНЕНЬ Громова A.M., Cuca О.М., Kpymixoea E.I.
Вищий державний навчальний заклад УкраТни "УкраТнська медична стоматолопчна академ1я"
У cmammi авторами представлена проблема съогодення - тромбогемораг{чт ускладнення, якг становлятъ велику небезпеку в xiрургiчнiй, а особливо у гiнекологiчнiй практищ. Нами за 10 ро-Kie (1990-1999 роки) проaнaлiзовaно 2671 проmоколiв розтитв, серед них xiрургiчниx - 2615, гi-некологiчниx - 56. Виявлено, що ТГУ являютъся головною причиною cмерmi i займаютъ великий вiдcоmок як при xiрургiчниx (4,5%), так i при гiнекологiчниx операщях - 2,1%. Тому, виргшення даног проблеми полягае у вивчент фaкmорiв ризику розвитку ТГУ та застосувант профшакти-чних зacобiв, що в подалъшому буде сприяти зниженню тсляоперацшних ускладненъ та тсля-операцшног леmaлъноcmi.
Ключов1 слова: мюма матки, тромбоз, тромбогеморапчы ускладнення.
У наш час тромбогеморапчш ускладнення (ТГУ) становлять велику загрозу пюля оперативного втручання [1, 2, 10]. В оперативнш пнеко-логп особливо небезпечш Тх прояви у вигляд1 тромбоемболш, як1 зустр1чаються вщ 0,5 до 6,4% випадш [5, 7, 8]. Пюля пнеколопчних операцш тромбоембол1чш ускладнення виникають у 19% прооперованих жшок, а масивна тромбоембол1я, яка д1агностована пщ час автопси, - у 11,2 % померлих у пнеколопчних стацюнарах [3, 6, 7].
Кровотеч1 п1д час операц1Т та в пюляоперацш-ному пер1од1 не завжди е результатом техн1чних погр1шностей, а частое обумовлен1 гемокоагу-ляц1йними порушеннями. Тканини орган1в малого тазу характеризуемся м1цною активн1стю тка-
нинного тромбопластину [3, 5]. П1д час розвитку пухлинних, запальних процес1в в органах малого тазу, а також nifl час BariTHOCTi (як ускладненоТ, так i неускладнено!) pi3KO зростае коагуляц1йний потенц1ал тканин та знижуеться активн1сть фак-TopiB ф1бринол1зу [3, 4, 6].
На думку багатьох вчених [5, 9], в opraHi3Mi ж1-нок з раком гешталш в1дм1чаеться зниження кон-центрац1Т ¡Hri6iTopy згортування KpoBi - антитро-мбшу III (AT-III), а також зниження його активно-CTi та наростання концентрацп ф1бриногену в кров1 nifl час росту злоякюноТ пухлини - це все е поштовхом до патолопчного тромбоутворення. Причиною тромбоз1в е пперкоагуляц1я, яка спо-стер1гаеться перед операц1ею, в ¡нтраоперац1й-
