CC BY
9
Summary
UP-TO-DATE RESORATION OF DEVITALIZED FRONTAL TEETH FROM THE POINT OF VIEW OF BIOMECHANICS. Popovitch I.Yu.
Key words: restoration, glass-plastic points, filling materials.
The literary survey is devoted to the restoration materials and techniques. As a result the new approach to restoration of devitalized frontal teeth by applying of new domestic glass-plastic points ("PASS", Esta, Ukraine) and new domestic double hardening cement ("CAPO", Esta, Ukraine) has been suggested.
УДК 616.316.5 - 053.3/.5 - 071 - 018
КЛ1Н1К0-ЦИТ0Л0Г1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХР0Н1ЧН0Г0 ПАРОТИТУ У Д1ТЕЙ Рибалов О.В., Яценко O.I., Andpinnoea О.Ю.
Вищий Державний навчальний заклад Украши «Украшська медична стоматолопчна академ1я»
Анал1з резулътат1в характеру клгнгчних nponeie хротчного паренх1матозного паротиту у di-тей, pезулътатiв фiзикo-лабopатopних до^дженъ в'язкocтi, npoзopocтi i рН секрету ураже-них залоз, вивчення клтинного складу гхнъого секрету дозволили авторам видшити три ступе-т тяжкocтi анатомо-функщоналъних порушенъ у привушних залозах. Об'ективним пгдтвер-дженням анатoмiчних порушенъ у залозистих структурах були дан Ыалографп та цитoлoгiч-не до^дження секрету уражених залоз. Останнъому виду до^дження в клтц захворюванъ слинних залоз автори вiддаютъ перевагу.
Ключов1 слова: д1ти, паротит, слиш залози, паротидний секрет, с1алограф1я.
нями особливостей прояву хроннного процесу в слинних залозах у д1тей, недостатым викорис-танням цитолопчного та рентгенолопчного метод^ обстеження в сукупност з клннним пере-6iroM захворювання.
Мета роботи - обфунтувати д1агностичну ц1н-HicTb цитолопчного дослщження секрету втягну-тих у запальний процес привушних залоз у 3i-ставлены ¡з клннними i аалографнними характеристиками хроннного паротиту уд1тей.
Матер1ал i методи дослвдження. Наше дослщження базусться на результатах обстеження 28 д1тей у вщ вщ 8 до 14 poKiB, що страждали на хроннний паротит. Давнина захворювання в них коливалася в межах вщ nißpo-ку до 4 poKiB. Двчаток було -7, хпопчиюв - 21. Обстеження Bcix д1тей проводилося з моменту звернення з явищами загострення хроннного процесу в слиннм залоз1 та у перюд тривалоТ peMicii (через 2-3 мюяця пюля лквщаци загострення).
Контрольну групу склали 9 кпннно здорових д1тей у Biui 7-12 poKiB ¡з санованою порожниною рота.
Вщповщно до завдань дослщження викорис-талися KniHi4Hi (огляд, опитування, пальпацт, ci-алометр1я), цитолопчы, фзико-лабораторы й рентгенологии методи.
Обстеження хворих д1тей здмснювалося в процеа Тхнього диспансерного спостереження в дитячм мюькм стоматолопчнм noniKniHiui.
Клшнне дослщження починали ¡з з'ясування скарг на характер вщчутт1в з боку привушних залоз, втягнутих у запальний процес, змши конфн гураци обличчя за рахунок з&льшення вщповщ-них залоз, пальпаторно обстежуваних границь
Наукова л1тература, яка вщображас питання захворювань слинних залоз у д1тей, здебтьшо-го належить до 80-90 роюв минулого стол1ття [1,2,3,4]. Серед уах захворювань слинних залоз у д1тей в 58,94% випадюв зустрнаеться хронн-ний паренх1матозний паротит [5,6,7].
Для обстеження хворих на хроннний паротит сьогоды використовують загалы-м, приваты та спец1алы-м методи дослщження [8]. Найбтьш доступними е приваты методи, яю включають у соб1 зондування протоюв, аалометр1ю, аалог-раф1ю вражених залоз. Вивченням секреторноТ функцИ залоз при ааладеытах займалась велика ктькють дослщниюв [9,10,11]. При хроннному паротит! як у перюд загострення, так \ в перюд ремгаТ хвороби вс1 автори вщмнають зниження слиновщдтення.
3 метою уточнения д1агнозу, контролю перебн гу процесу та ефективност1 лкування ряд авто-р1в рекомендують використовувати цитолопчне дослщження секрету вражених залоз [12,13,14].
У кпнннм практик широкого розповсюдження для д1агностики хроннного паротиту та ¡нших захворювань слинних залоз знайшла аалогра-фт - рентгенолопчне дослщження з штучним контрастуванням протоюв. Дана методика е ви-соконформативною, дозволяс оцнити анатомн чний та функцюнальний стан слинноТ запози, уточнити стад1ю переб1гу хвороби [15,16, 17], але в зв'язку з1 скпадыстю ТТ виконання й небез-печыстю для дитячого оргаызму, використання аалографи у д1тей обмежене.
Незважаючи на велику ктькють наукових до-слщжень, присвячених д1агностиц хроннного паротиту, у практичнм робот1 лкар1в-стоматолопв залишасться значний вщсоток по-милок, що вфогщно пов'язано з1 слабкими знан-
залоз, |'хня щты-лсть \ рельеф, характер секрету, що видтясться ¡з залози. Дослщження проводили як ураженоТ, так \ симетричноТ привушноТ залози. При збор1 анамнезу звертали увагу на да-внину захворювання, ймовфы причини його по-яви, характер плину, частоту виникнення загост-рень, його ¡нтенсивнють, тривалють перюду ре-мгаТ, наявнють супутых загально соматичних за-хворювань.
Вивчення секреторноТ функци привушних залоз здмснювалось шляхом дренування основ-но1 протоки залози затупленими голками для люмбальноТ пункцп. Дослщження прово-дилося вранц, натщесерце, п1сля стимуляци секреци 5% розчином аскорбЫовоТ кислоти (1мл), крапельно нанесеного на спинку язика
[18]. Одночасно дренувалися протоки обох привушних залоз. Тривалють збору секрету р1вня-лася 10 хвилинам.
ФЬико-лабораторы дослщження включали вивчення в'язкост1 секрету привушних залоз, його прозорост1 й кислотное^ (водневого показника).
Визначення в'язкост1 паротидного секрету робили на гемовюкозиметр1 ВК-4 за методою
[19].
Дослщження прозорост1 секрету здмснювали на колориметр! фотоелектричному концентра-цмному (КФК-2МП).
Вим1р рН робили за допомогою мкроанал^а-тора ф1рми Radelkis (ВНР).
Ва дослщження секрету здмснювалися не п1з-ыше 30 хвилин пюля його збору.
Цитолопчне дослщження паротидного секрету застосовувалося для визначення кп1тин, що мютяться в ньому, Тхых вид1в, ктькюних \ якю-них стввщношень. Для дослщження матерел брався або ¡з дренажних голок пщ час визначення секреторноТ функци залоз, або за допомогою ложки Фолькмана, що приставлялася безпосе-редньо до устя вивщноТ протоки, якщо в'язкють секрету була пщвищеною.
Для мкроскопнного дослщження ктька кра-пель секрету наносили на предметне скпо, р1в-номфно розподтяли його по всм поверхы, ви-сушували на пов1тр1, фксували й фарбували за Романовським-Пмзе.
Вивчення препарат^ починали пщ малим зб1-льшенням св1тлового мкроскопа (об'сктив 8х, окуляр 10х). Визначали загальний фон препарату, штинний склад в окремих полях зору, кть-кють кл1тинних елемент1в. Пщ ¡мерсмною системою мкроскопа (об'сктив 90х, окуляр 10х) ви-вчали характеры риси окремих кп1тин.
Оалограф1я проводилася на стацюнарному апарат1 Диагномакс М-125 (ВНР), безпосеред-ньо п1сля введения в систему проток дослщжу-ваноТ залози контрастно! речовини (йодамид-380) у двох проекцтх - бнноТ та прямм (носоло-бовоТ). Для запоб1гання швидкого виткання во-дорозчинноТ контрастно! речовини ¡з залози устя протоки обтурували спец1альним конусопод1б-ним зондом.
Результати досл1джень.
Основними скаргами д1тей на день звернення (перюд загострення) були наявысть припухлост1 \ незначного болю в дтянц1 одыеТ (у трьох хво-рих в дтянц обох) з привушних залоз, на пщ-вищення до37,50 - 38 С температури тта, за-гальне нездужання, дискомфорт при прийманы ТЖк
При пальпаци припухлост1 визначалася збтьшена, ущтьнена, горбиста, болюна при-вушна залоза. Шк1рн1 покриви над залозою були звичайного кольору, легко збиралися в складку, що викпючало наявнють абсцедування. Вщкри-вання рота зазвичай не страждало. При огляд1 порожнини рота вщзначалася достатня ктькють слини, але вона була пнистою. Слизов1 оболон-ки щк, язика, пщ'язиковоТ дтянки були звичайного кольору. При цьому виявлялося зяюче устя протоки, втягнутоТ в патолопчний процес привушноТ залози, з якого при легкому масуваны залози видтявся в значноТ ктькост1 густий, в'язкий секрет ¡з гнмними нитками.
У зв'язку з пщвищеною в'язюстю секрету провести дослщження секреторноТ функци залоз шляхом дренування проток хворим у фаз1 загострення паротиту не вдавалося.
Лабораторне вивчення в'язкост1 паротидного секрету в цей перюд захворювання показало достовфне (Р<0,05) ТТзбтьшення (2,8±0,1 сПз) у пороняны з в'язюстю в здорових д1тей (1,0±0,1 сПз). При цьому прозорють секрету була значно знижена (0,075±0,005 у.о.) стосовно секрету в здорових (0,018±0,011 у.о.) - р<0,001.
При загострены хроннного паротиту водневий показник змщався в кислу сторону (7,35±0,05), що вфогщно (р<0,05) вщрЬняло його в1д рН в дь тей у норм1 (7,60±0,02).
У норм1 кттинний склад секрету привушноТ залози представлений одиничними штинами пле-скатого еп1тел1ю.
При цитолопчному дослщжены матер1алу, одержаного ¡з проток уражених привушних залоз у фаз1 загострення захворювання, в препаратах виявлялися велик! дтянки оксифтьно пофарбо-ваного слизу, у яких розташовувалися числены скупчення нейтрофтьних сегментоядерних лейкоцит^ на р^них стадах дегенераци, моноцити \ макрофаги, л1мфоТды елементи, одиничн1 кл1ти-ни цил1ндричного еп1тел1ю (рис. 1).
У зв'язку ¡з загальноприйнятими правилами обстеження хворих з запальними захворюваннями слинних залоз у пер1од загострення в д1тей с1алограф1чне досл1дження не робилося.
У фаз1 рем1сИ хроннного паренх1матозного паротиту ¡з вах 28 д1тей, що спостер1галися, в 21 ыяких порушень в загальному стан1 \ з боку привушних залоз не вщзначалося. У 8 д1тей встано-влено, що перюдично, особливо п1сля пере-охолодження, мали м1сце неприсмн1 вщчуття в дтянц1 уражених залоз \ Тхне незначне припу-хання, що л1кв1дувалося п1сля застосування теп-
лових компреав.
При огляд1 д1тей у цей перюд захворювання змш в дтянц1 привушних залоз не визначало-ся. При пальпаци привушы залози були м'яки-ми, безболюними, без вщчутного збтьшення. У порожний рота у вах д1тей слини було досить, слизова оболонка мала звичайний кол1р. В 9 дн тей устя проток привушних залоз були розши-реними, в ¡нших Тх мюцезнаходження можна було визначити по видтенню секрету при масу-ваны залози або при зондуваны протоки.
У бтьшоТ частини д1тей (21 чол.) секрет з уражених залоз був звичайноТ в'язкост1 (1,1±0,1 сПз), прозорим, але мютив слизуват1 грудочки. В 7 д1тей секрет мав пщвищену в'язкють (1,7±0,2 сПз). При нанесены крапл1 секрету на пред-метне скло й перегляд! в минаючому св1тл1 ви-являлися тоню, бтястого кольору нитковиды включения.
При вивчены секреторноТ функцИ привушних залоз в 12 д1тей вона була близька до норми (1,8±0,3 мл), в 9 - недостовфно знижена (1,5±0,2 мл) , в 7 - зниженоТ (1,1±0,1 мл). Про-зорють секрету, отриманого ¡з привушних залоз у перших 12 д1тей, не вщр^нялася вщ прозоро-ст1 секрету в здорових д1тей (0,017±0,012 у.о.), в 9 - вона була трохи зниженою (0,021±0,012 у.о.), в 7 - ще бтьш низькоТ (0,028±0,011 у.о.), але в1ропдност1 вщносно нормальних показни-к1в не було.
В 21 дитини pH секрету уражених залоз в1д-мшностей вщ цього показника в здорових д1тей немала (7,61±0,03), в 9 - маланезначызсуви в кислу сторону (7,41±0,03).
Цитолопчы дослщження секрету уражених залоз в д1тей у фаз1 рем1сИ захворювання в 12 пац1ент1в виявили наявнють у препаратах нечи-сленних кттин плескатого еттел1ю, одиничних
Л1
¡мфоуит1в (рис/1
тгI
•«к.
Рис.1 Фото дтянки мазка секрету привушноТ залози у фаз1 рем1сп хрошчного паротиту. Визначаються поодинога кл1тини плоского ептелш та поодинога л1мфоцити.
В 9 д1тей знайдена помина ктькють кл1тинних форм, як1 були представлен! нечисленними кл1-тинами цилндричного еттел1ю й кттинами лн мфощного ряду (рис.2).
Рис.2 Фото дтянки мазка секрету привушноТ залози у фаз1 рем1сп хрошчного паротиту. Визначаються скупчення кп1тин л1мфощного ряду, поодиною кл1тини цилшдричного ептелш.
В 7 хворих у дтянках бткового субстрату в значим ктькост1 визначалися групи кл1тин л1м-фощного \ ретикулярного ряду (рис.3), кттини цилндричного еттел1ю, скупчення нейтрофиль-ных лейкоцит^ у рЬних стадтх дегенераци .
Рис.3 Фото дтянки мазка секрету привушноТ залози у фаз1 рем1сп хрошчного паротиту. Вщм1чаються на фош кл1тинного бткового субстрату групи кл1тин л1мфоТдно-ретикулярного ряду, кл1тини цилшдричного еттелш, нейтрофтьы лейкоцити на р1зних стад1ях дегенераци.
Типовою аалографнною картиною для вах хворих д1тей ¡з хроннним паротитом була наяв-нють на рентгенограмах округлих порожнин -сиалектаз1в - у систем! контрастованих др1бних проток (IV - V порядюв). Однак величина й ктькють цих порожнин у спостережуваних хворих були р^номаытними.
АналЬ аалограм дав можливють видтити три характеры рентгенолопчы форми хроннного паротиту в дитячому вщ1:
1.мткоектатичну; 2. середнеектатичну; 3. кру-пноектатичну.
Мткоектатична форма спостер1галася в 10 дн тей \ характеризувалася наявыстю кулястих ек-тазм розмфами до 2 мм у д1аметр1 на тл1 ваеТ паренх1ми залози або и окремих часток (рис.4).
4
Рис.4 С1алограма право!' привушноТ залози дитини К. 8 рогав, ¡стор1я хвороби № 421. На фош уаеТ паренх1ми залози вщм1чаються багаточислены ектазй розм1ром до 2 мм. Хрошчний паротит, мткоектатична форма.
При середнеектатичнм форм1 (8 хворих) ви-значалися в залоз1 порожнини вщ 2 мм до 3 мм (рис.5).
Ф
Г
4
Рис.5 С1алограма право!' привушноТзалози дитини Д., 9 рогав, ¡стор1я хвороби №543. На фош паренх1ми уаеТ залози вщм1чаються багато чисельш екгазй' розм1ром бтьше шж 2 мм. Хрошчний паротит, середньоектатична форма.
При крупноектатичнм форм1 (5 хворих) величина порожнин була бтьш 3 мм, при цьому в 3 д1тей були сполучення аалектазм з розширен-нями др1бних \ великих проток (рис.6).
Рис.6 С1алограма правоТ привушноТзалози дитини Т., 10 рогав, ¡стор1я хвороби №48. На фош паренх1ми уаеТ залози вщм1чаються екстази розм1ром бтьше 3 мм, розширення та порушення цтюносп уах проток. Хрошчний паротит, крупноектатична форма.
При пороняны результата цитолопчного до-
сл1дження секрету уражених залоз I даних аало-графи виявилося, що у бтьшост1 хворих з мт-коектатичними змшами в залоз1 (10 чоловк) у мазках видтень ¡з проток виявлялися в основному одиничы кттини плоского еттел1ю \ л1мфо-Тды елементи.
При середньоектатичнм форм1 характерною цитолопчною картиною секрету залоз, втягнутих у запальний процес, була наявнють нечислен-них кттин цилшдричного еп1тел1ю, штин л1м-фоТдного ряду, рщких нейтрофтьних лейкоците.
При крупноектатичнм форм1 хроннного паротиту в цитолопчних препаратах переважали групи кп1тин л1мфоТдного й ретикулярного ряду, кттини цилндричного еттел1ю, дегенероваы нейтрофтьы лейкоцити.
Висновки
Системний анал1з характеру кпУчних прояви захворювання, результат^ даних фзико-лабораторних дослщжень в'язкост1, прозорост1 \ рН секрету уражених залоз, вивчення кп¡тинного складу Тхнього секрету дозволили видтити три ступеы тяжкост1 анатомо-функцюнальних пору-шень у привушних залозах: легку, середньоТ важкост1 й важку.
При легкому ступеы тяжкост1 секреторна фун-кц1я уражених привушних залоз зазвичай близь-ка до норми, прозорють секрету не вщр^нясться вщ прозорост1 секрету в здорових д1тей \ його в'язкють \ рН не страждають. Кл1тинний склад секрету представлений нечисленними штина-ми плоского еттел1ю, одиничними л1мфоцита-ми.
Для порушень середньоТ тяжкост1 характер-ним е незначне зниження функцИ втягнутих у хроннний запальний процес привушних слин-них залоз, прозорють секрету зазвичай не порушена, але в ньому, як правило, втримуються слизуват1 грудочки, в'язкють секрету недостовь рно пщвищусться, рН у бтьшосп д1тей не стра-ждас. При цитолопчному дослщжены секрету ктьюсть штинних форм значно бтьше, ыж при легкому ступени \ зазвичай представлен! нечисленними кттинами цилЫдричного еттел1ю \ кттинами л1мфоТдно-ретикулярного ряду.
При значних змЫах в уражених залозах секреторна функц1я вфогщно зменшуеться, прозорють секрету знижусться за рахунок наявност1 в ньому нитковидних включень \ збтьшення в'язкост1, рН незначно змщасться в кислу сторону. Мкро-скотчно в секрет залоз, втягнутих у патолопч-ний процес, вщзначаеться ущтьнення загально-го фону препарату (дтянки бткового субстрату), наявысть у значим ктькост1 груп кттин ль мфощного \ ретикулярного ряду, штин цилнд-ричного еп1тел1ю, окрем1 скупчення у вигляд1 тя-ж1в нейтрофтьних лейкоцит^ на р1зних стадах дегенерацп.
Об'сктивним пщтвердженням анатомнних порушень у залозистих структурах е аалограф1я
- штучне контрастування проток слинно! залози. При цьому виявлено, що при легкому ступеы функцюнальних порушень \ нечисленност кл1-тинного складу секрету в уражених залозах мають мюце мткоектатичы (до 2 мм у д1аметр1) розширення проток. При середньому ступеы функцюнальноТ неповноцнност1 залози величина аалектаз1в доходить до 3 мм у д1аметр1, а при важкоТ - до 4 мм \ бтьше ¡з залученням у процес др1бних \ великих проток у вигляд1 Тхньо-го розширення.
В зв'язку з несприятливим впливом на дитя-чий органам рентген вського опромнення, ми вважаемо, що застосування аалографи в д1аг-ностичному процеа щодо хроннного паротиту можна значно обмежити. У бтьшм м1р1 доказо-вими при цьому можуть служити вивчення характеру секреци уражених залоз, в'язкост1, прозо-рост1 секрету \ його кттинного складу.
10.
11.
12. 13.
Л1тература 14
Москаленко Г.Н. Хронический паренхиматозный паротит у детей: Автореф. дисс. ... канд. мед. наук. - M. l984. -24с. 15.
Рыбалов О.В. Особенности клинического течения и лечения неспецифических паротитов у детей // Педиатрия. - 1990. - № 9. - С.45-47.
Руман Г.М. Прогнозирование отдалённых результатов лечения хронического паренхиматозного паротита у де- 16. тей: Автореф. дисс... канд. мед. наук. - Минск, 1989. -22с.
Ткаченко П.И. Патогенетические аспекты терапии хронического паренхиматозного паротита у детей: Дисс. 17. канд. мед. наук. - Калинин, 1988. - 183с. Рыбалов О.В., Андриянова О.Ю., Червиц М.Я. Изменение минерального состава ротовой жидкости и секрета 18. поражённых желёз при хроническом паренхиматозном паротите у детей // Вестник стоматологии, 1996. - № 5. -С.23 - 24. 19.
Тарасенко Л.М., Суханова Г.А., МИЩЕНКО В.Г., НЕПОРОДА К.С. Слюнные железы (биохимия, физиология, клинические аспекты). - Томск, 2002. - 124с.
Реферат
Москаленко Т.Н., Дьякова C.B. Диагностика хронического паренхиматозного паротита у детей // Российский стоматологический журнал - 2000. - № 5.
Ромачёва И.Ф., Юдин Л.А., Афанасьев В.В., Морозов А.Н. Заболевания и повреждения слюнных желёз. - М., Медицина. - 1987. - 240 с.
Попов С.С. Функция слюнных желёз и состав слюны при дефектах зубных рядов, болезнях слюнных желёз и ортопедическом лечении: Автореф. дисс. канд. мед. наук.
- Омск, 1984. - 21с.
Рыбалов О.В., Приходько М.Е., Шукуров Ф.З. Секрет слюнных желёз - субстрат для исследования при их патологии // Состояние ортодонтической помощи в СССР и перспективы её развития. Тез. I Всесоюзной конф. -Полтава, 1990. - С.51 - 53.
Димитров С. Приложение на раздельната сиалометрия за определяне на функциональната активност при хро-нични неспецифични вьзпалительни заболевание на по-дчелюстните и околоушните слюнчени жлези // Стоматология. - София. - 1984. - № 6. - С.7 - 11. Кимеле Э. Цитологическая диагностика в стоматологии.
- Рига. - 1984. - 181с.
Михайленко H.H. Возрастные особенности клинического течения и лечения хронических паротитов: Автореф. дисс. канд. мед. наук. - Киев, 1986. - 18с. Кац А.Г. Цитограмма пунктата и секрета слюнных желёз при хроническом паренхиматозном паротите // Стомато-логия.-1982.-№ 1.-С.59 - 61.
Губерская Т.А. Рентгенологические особенности хронического паротита у больных с болезнью и синдромом Шегрена // Актуальные вопросы диагностики, лечения и диспансеризации больных ревматическими заболеваниями. - Ярославль. - 1998. - С. 91- 93. Мамонтов В.В., Язукавичус Л.А. Контрастная электроно-рентгеносиалография в диагностике заболеваний слюнных желёз // Вестник рентгенологии. - 1995. - № 2. -С.80 - 83.
Люова 1.Г. С1алограф1я у д1агностиц1 хрошчних захворю-вань слинних залоз \\ УкраУнський стоматолопчний альманах.- 2002. - №1. - С.33-35.
Яценко И.В. Анализ исходов и прогноз у больных острым и хроническим паротитом: Дисс. канд. мед. наук. - Полтава, 1992. - 197с.
Косицкий Г.И., Полянцев В.А. Руководство к практическим занятиям по физиологии. - М., -Медицина. - 1988. -С.137-138.
КЛИНИКО-ЦИТОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ХРОНИЧЕСКОГО ПАРОТИТА УДЕТЕИ Рыбалов О.В., Яценко О.И., Андриянова О.Ю.
Ключевые слова: дети, паротит, слюнные железы, паротидный секрет, сиалография.
Анализ результатов характера клинических проявлений хронического паренхиматозного паротита у детей, физико-лабораторних исследований вязкости, прозрачности и рН секрета пораженных желез, изучение его клеточного состава позволили авторам анатомо-функциональные нарушения в околоушных железах разделить на три степени тяжести. Анатомические нарушения железистых структур объективно подтверждаются сиалографией и цитологическим исследованием секрета пораженных желез. Последнему виду исследования в клинике заболеваний слюнных желез авторы отдают преимущество.
Summary
CLINICAL AND CYTOLOGICAL CHARACTERISTICS OF CHRONIC PAROTITIS IN CHILDREN Rybalov O.V., Yatsenko O.I., Andriyanova O.Yu.
Key words: children, parotitis, salivary glands, parotid secret, sialography.
The analysis of the peculiarities of clinical signs of chronic parenchimatous parotitis in children, laboratory studies of viscosity, transparency and pH secret of affected glands, as well as study of its cell composition allowd authors to classify the anatomic and functional impairments in parotid glands into three categories of severity. Anatomic impairments of glandular structures were fairly proved by sialography and cytoligical inspection of gland secret, which is prefered by authors in clinic of salivary gland diseases.
