CC BY
43
гигиенических мероприятий достоверно снижает частоту патологических проявлений в полости рта у пациенток группы 2 до 66,7 %: хейлит - 7,9 %, мукозит - 50,8 %. Но он не оказывает влияния на частоту возникновения дисфункции слюнных желез -58,7 %. Полученные нами данные свидетельствуют о необходимости дальнейшего совершенствования методов гигиены у данного контингента больных при проведении ПХТ.
Ключевые слова: рак молочной железы, ротовая полость, химиотерапия, профилактические гигиенические мероприятия.
Стаття надшшла 21.02.2014 р.
reduce the incidence of pathological manifestations in the oral cavity in group 2 patients to 66.7 %: cheilitis - 7.9 %, mucositis - 50.8 %. But it has no effect on the incidence of salivary gland dysfunction - 58.7 %. The data we obtained indicates the present need for further improvement of hygiene methods in this group of patients during chemotherapy.
Key words: breast cancer, oral cavity, chemotherapy, preventive hygiene measures.
Рецензент Ковальов £.В.
УДК 616.316.5-002.1-053.3/5:615
КОМПЛЕКСНЕ Л1КУВАННЯ ЗАГОСТРЕННЯ ХРОН1ЧНОГО ПАРЕНХ1МАТОЗНОГО
ПАРОТИТУУ Д1ТЕЙ
В представленш до публжацп статп наведено узагальнення результата по вивченню клiнiчних характеристик загострення хрошчного паренхiматозного паротиту у дтей при його неактивному перебiзi. Прослiдковано динамiчнi змiни клiтинного складу паротидного секрету в порiвняльному аспект в залежностi вiд форми препарату, що застосовувався для iнстиляцiй в протокову систему.
Ключов! слова: д1ти, хрошчний паренх1матозний паротит, л1зомуко!д.
В патогенез! хрошчного запалення привушних залоз значну роль ввдграе зменшення продукцп паротидного секрету1 поява в ньому клпин запального ряду, затримка його евакуацп, що може бути обумовлено наявнютю супутшх соматичних захворювань, порушенням 1ннервацл, гормональною дисрегулящею 1 т. п. Це сприяе накопиченню в систем! проток «бшкових пробок», порушення обмшу мшеральних елеменпв, ферменпв, гормошв. В свою чергу, пригшчення секреци обумовлюе порушення процеав травлення, попршуеться ппешчний стан порожнини рота, що збшьшуе можливють актив1заци штам1в мшрооргашзм1в вегетуючих в порожниш рота 1 попаданню !х через систему протошв в паренх1му залози [1, 2, 3, 4, 6, 10, 14].
Бшьшють дослвднишв вважають, що вираженють клшчних прояв1в загострення мае прямий зв'язок з фагоцитарною активнютю гранулоципв, що знаходяться в секрет привушних залоз. Зокрема, мова йде про зменшення !х фагоцитарно! активност та фагоцитарного 1ндексу. В свою чергу, антигени мшробно! флори мають здатнють додатково викликати тдвищений хемотаксис лейкоципв. Тим паче, що виражена недостатнють фагоцитарно! активност у дгтей супроводжуеться незавершеним фагоцитозом [9, 11, 12].З метою диференщально! д1агностики, встановлення нозолопчно! форми захворювання, ощнки динам1ки патолопчного процесу та визначення ефективност л1кування в повсякденнш клшчшй практищ досить широко звертаються до визначення клгтинного складу паротидного секрету [11, 12, 13].
В перюд загострення захворювання бшьшють автор1в рекомендують симптоматичне лшування, яке включае антибактер1альш, гшосенсибшзуюч1, загальнозмщнююч1, 1мунокорегуюч1 препарати. Досить велике значення выводиться мюцевому медикаментозному лшуванню. Проводять бужування проток, шстиляцл розчишв антибютишв, ферменпв, бактерюфапв та шш. [5, 7, 9, 11, 12].
Однак досл1дженнями встановлено, що багатьом 1з них притаманн поб1чш ефекти та 1муносупресивш властивосп, як обумовлеш !х прямою д1ею на 1мунокомпетентш клгтини. Особливо цей вплив виражений на систему, яка регулюе р1вень л1зоциму. Ось чому клш1чш спостереження вказують на те, що застосування багатьох препарат1в для л1кування запальних захворювань великих слинних залоз не завжди призводить до бажаного терапевтичного ефекту [9, 11, 12]. Тому для тдвищення ефективност лшування гострих «алоадентв \ загострень хрошчних останшм часом рекомендують застосовувати бюлопчно активн \ поверхнево активн засоби, в тому числ1 \ л1зоцим [8, 12, 13].
Метою роботи було вивчення ефективност внутршньопротокового введення л1зомуко!ду в комплексному лшуванш дгтей 1з загостренням хрошчного паренх1матозного паротиту з неактивним переб1гом.
Матерiал та методи дослщження. Нами було обстежен0 21 дитину вшом ввд 2 до 14 роив в перюд загострення паротиту. До складу досл1джень увшшли загально ктшчш та приватш методи досл1дження. Зокрема, вивчали клгтинний склад паротидного секрету в розрахунку на одне поле зору, а для пор1вняння змш в структур! привушних слинних залоз проводили д1агностичне ультразвукове досл1дження у вс1х хворих та 10 практично здорових дгтей того ж вшу [12].
Кр1м класичного вар1анту лшувальних заход1в додатково щоденно проводили шстиляцл в протокову систему л1зомуко!ду протягом 5 д1б з пор1внянням кшькосп клгтин в паротидному секрет! з
© Ткаченко П.1., Лохматова Н.М. та шш., 2014
групою дггей, що лiкувалися за традицшною методикою [12], коли свого часу автор рекомендував вводити в залозу 1,0% розчин лiзоциму.
Результати дослiдження та 1х обговорення. При виникненнi загострення хронiчного паренхь матозного паротиту з неактивним перебiгом скарги хворих зводились до наявносп незначного припухання в дшянщ привушно! залози i лише у 1 хворого це супроводжувалось больовими вiдчуттями, а 5 хворих iз 21 ввдчували незнание нездужання. Шдвшцення температури тша до 37,4 С мало м1сце тшьки у 3 хворих.
Незначний лейкоцитоз прослвдковувався у всiх хворих, а ШОЕ було прискореним до 17-18 мм/год лише у 3 пащенпв. Зпдно даних анамнезу захворювання у 12 iз них загострення виникало 2 рази на рш i у iнших 9 - 1 раз на рш, переважно весною або восени. При зовшшньому оглядi у всГх дiтей визначалась незначна припухлють в дiлянцi розташування привушно! залози, втягнуто! в запалення (рис. 1).
Шшрш покрови у всiх хворих були без змш, легко збирались в складку. Пальпаторно визначались незначш безболiснi осередки ущiльнення в окремих долях залози. Збiльшення регiонарних лiмфатичних вузлiв виявлено лише у 2 хворих. Вщкривання рота було вшьним i безболiсним у всiх дггей, червона облямiвка губ звичайного вигляду, а слизова оболонка рота мала блвдо-рожеве забарвлення та добре зволожена. Устя виввдних проток були незначно набряклими у всiх хворих г крiм того, у 2 вони зiяли. При масуваннi уражених залоз видiлявся в'язкий секрет в помiрнiй кiлькостi з дрiбними, бiлястими, поодинокими пластiвцевими включениями у 18 хворих, i у 3 хворих вш був вiдсутнiй.
При вивченнi клгтнного складу цитограм уражених залоз при первинному обстеженнi визначались дiлянки бшкового субстрату зi скопиченнями нейтрофiлiв групами з ознаками дегенерацii' рiзного ступеня.
Серед нейтрофiлiв виявлялись поодинокi лГмфо!дш клiтини, лусочки i клiтини плоского еттелто (рис. 2). В багатьох мазках в значнш кiлькостi визначались мшрооргашзми коково! групи. Ультразвукове дослГдження тканин привушних залоз на час звернення проведене у 8 дггей ще! групи. Воно дозволило встановити наявнiсть в окремих долях паренхГми залози поодиноких розрiзнених груп сiалектазiв.
Вивчення клгтнного складу паротидного секрету на 2 добу ввд початку лiкування дозволило визначити значне зменшення щшьносп бшкового субстрату та наявносп клгтн запального ряду. Серед помГрно! кшькосп нейтрофiлiв, значна частина яких була з ознаками деструкцл, зустрГчалися поодинош л1мфоцити (рис.3).
Рис. 1. Зовшшшй вигляд хворо! Г., 10 роюв, амб. карта №21. Визначаеться припухлiсгь м'яких гкаиии в дшянщ аиагомiчиоi' проекцп л1во! привушно! залози. Д1агноз: загосгреиия хрошчного пареихiмагозиого паротиту зл1ва, неактивний перебГг.
Рис. 2.Мкрофотограма мазка паротидного секрету л1во! привушно! залози хворо! Г.,10 роив, амб. карта № 21, при зверненш. ДГагноз: загострення хрошчного пареихiматозиого паротиту зл1ва, неактивний перебГг. Визначаються незначш дшянки бшкового субстрату (1) з1 скопичеииямиейтрофiлiв групами (2), поодинокГ лГмфоцити (3) та клГтини ештелто (4).
Рис. 3. Мкрофотограма мазка паротидного секрету л1во! привушно! залози хворо! Г., 10 роив, амб. карта № 21 на 2-у добу вщ початку лшування. ДГагноз: загострення хрошчного пареихiматозиого паротиту зл1ва, неактивний перебГг. Визначаються иезиачиi дГлянки бшкових включень (1), помГрна кшьмсть нейтрофшв (2), частково з ознаками деструкци (3), поодинок! лiмфоцитариi клГтини (4).
На 3 добу в обмежених дшянках осередкiв бшкових та слизових мас прослiдковувались розрiзненi групи нейтрофшв, поодинош лГмфоцити. На 4-5 добу клгтнний склад цитограм мав схожють Г в препаратах визначалися поодинош нейтрофши, дуже редко лГмфоцити та залишки бшкових включень. ДинамГку змш кшькосп клгтнних елеменпв у паротидному секрет! залоз, в яких спостерГгалося загострення, в залежносп вГд виду шстиляцш лшарського засобу, представлено на рис. 4.
Рис.4. Юльгасть клгтинних елементв у цитограмах паротидного секрету i3 розрахунку на 1 поле зору в порiвняльному аспект при загостренш хронiчного
Застосування лшувального комплексу з додатковим включениям до його складу шстиляцш л1зомуко!ду дозволило нормал1зувати температуру тша у всх хворих вже на 1-2 добу ввд початку лшування, а л1кыдувати клшчш прояви загострення вдалося на 3-4 добу. На цей перюд спостереження стабшзувалися 1 показники перифер1йно! кров1. На час завершення л1кування асиметр1я обличчя не прослвдковувалась, але в окремих дшянках привушних залоз пальпаторно визначалися незначш шфшьтративш осередки.
В порожниш рота була достатня кшькють ротово! рвдини звичайно! в'язкост 1 прозорост, слизова оболонка блвдо-рожевого забарвлення. Слизова ж оболонка в област усть виввдних проток залоз, втягнутих в процес хрошчного запалення, залишалася незначно набряклою у вах хворих. У двох хворих устя так 1 залишилися з1яти.
паренхiматозного паротиту, неактивний перебiг.
При масуванн залоз i3 проток видшявсяв пом1рнш кшькосп, шдвищено! в'язкосп секрет з поодинокими дрiбними домiшками пластiвцевих бшястих включень.
. . . . ^ Вивчення клшчно! симптоматики загострення хрошчного паренх1матозного паротиту при
неактивному переб1з1дозволило встановити, що комплексне л1кування його з додатковим залученням
шстиляцш в протокову систему залоз л1зомуко!ду призводить до нормал1зацп загального стану хворих на
1-2 добу. Це супроводжуеться вираженим зменшенням щшьносп бшкового субстрату та клгтин
запального ряду в секрет привушних залоз вже на 2 добу. Вагоме диференщально-д1агностичне значення
для визначення наявност1 структурних змш у великих слинних залозах мае !х ультразвукове обстеження.
Перспективи подальших до^джень. Плануетъся продовжити вивчення еплиеу даного л1кувалъного комплексу на переб1г хрошчного запалення в привушних залозах.
1. Авдиенко О.В. Клиника, диагностика и комплексное лечение больных различными формами сиаладеноза: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. мед.наук: специальность 14.00.21 «стоматология»/ О. В. Авдиенко - М. - 2008. - 22 с.
2. Андриянова О. Ю. Состояниегигиеныполостирта и тканей пародонта у детей, которыестрадаютхроническим паротитом / О. Ю. Андриянова, О.И. Яценко// Актуальные вопросы диагностики и лечения заболеваний и повреждений слюнных желез: Матер. науч.-практ. конф. с международным участием, посвященной I съезду сиалологов Российской Федерации. - М. -2009. - С. 15-17.
3. Борисенко Ю. В. Стресорнареакщя слинних залоз та И корекщя: автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. мед. наук: спец. 14.00.21 «стоматолопя» / Ю. В. Борисенко. - Полтава. - 1993. - 23 с.
4. Бабш Р.1. Корекщя функщонально! активност слинних залоз при зубному протезуванн хворих з гшосал1ващею: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.01.22 «стоматологя» / Р. I. Бабш. - Одеса. - 2008. - 30 с.
5. Варшавский А. И. Применение диметил-сульфоксида в комплексном лечении обострения хронического паренхиматозного паротита / А. И. Варшавский, Т. А. Губерская // Стоматология. - 1988. - №.6. - С. 28.
6. Гаврильев В. М. Морфо-функцюнальний стан привушних залоз при порушеннях невролоичного статусу людей: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец1альн1сть 14.01.22 «стоматолог1я» / В. М. Гаврильев - Полтава. - 2012. - 19 с.
7. Дерябин Е. И. Комплексная терапия острых и обострившихся хронических неспецифических паротитов с применением мексидола и некогерентной инфракрасной терапии / Е.И. Дерябин, Л.А. Шумихина // Стоматология. - 2006. - Т. 85, № 3. - С. 21-23.
8. Левицкий А. П. Лизоцим-содержащие препараты в профилактике и лечении стоматологических заболеваний /А. П. Левицкий, А. Г. Крячко [и др.] //Мат. III з'1'зду Асоц1ацй стоматологв Украши. - Полтава. - 2008. - С. 196-197.
9. Оглазова Н. М. Хронический паротит. Клиника, лечение, состояние факторов неспецифической защиты: автореф. дис. на соискание науч. степени кандидата. мед. наук: спец. 14.00.21 «стоматология» / Н.М. Оглазова. - М.: - 1982. - 17 с.
10. Ордашев Х. А. Состояние внутренних органов у больных хроническим сиаладенитом / Х.А. Ордашев// Актуальные вопросы диагностики и лечения заболеваний и повреждений слюнных желез: Материалы научно-практической конференции с международным участием, посвященной I съезду сиалологов Российской Федерации: Мат. конф. - М.: -2009. - С. 41-42.
11. Рыбалов О.В. Клиника, диагностика, лечение и профилактика острого и хронического сиаладенитов у детей: автореф. дис. на соискание науч. степени доктора мед.н.: 14.00.21 «стоматология» / О.В. Рыбалов - Москва, 1987. - 41 с.
12. Ткаченко П.1. Патогенетичн особливост запальних процесв щелепно-лицево! дшянки у д1тей та диференцтован тдходи до !х лжування: дис. . доктора мед. наук: 14.01.22 / П.1.Ткаченко - Полтава. - 1998. - 416 с.
13. Ткаченко П. I. Ефективнють л1зомуко!ду в комплексному лкуваны загострення хрошчного паренх1матозного паротиту у д1тей, активний перебш/ П.1.Ткаченко, Ы.Старченко, С.О.Бшоконь [та ш.] //Св1т медицини та бюлоги. - 2013. - №2. - С. 178-180.
14. Zengel P. Intraductally applied contrast-enhanced ultrasound (IA-CEUS) fore valuating obstructive disease and secretory dysfunction of the salivaryglands/ P. Zengel, A. Berghaus, C. Weiler [et. al.] // EurRadiol. - 2011. - Vol. 21, N 6. - P.1339-1348.
КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ОБОСТРЕНИЯ ХРОНИЧЕСКОГО ПАРЕНХИМАТОЗНОГО ПАРОТИТА У
ДЕТЕЙ
Ткаченко П. И., Лохматова Н. М., Коротич Н. Н.
В статье представлены результаты клинического наблюдения за 21 ребенком, страдающими хроническим паренхиматозным паротитом, неактивное течение в период обострения. Сопоставление изменений проявляющихся воспалением на местном уровне и клеточного состава паротидного секрета в динамике течения заболевания позволило констатировать преимущество инстилляций в протоковую систему лизомукоида по сравнению с 1,0% раствором лизоцима.
Ключевые слова: дети, хронический паренхиматозный паротит, лизомукоид.
Стаття надшшла 28.02.2014 р.
COMPREHENSIVE TREATMENT OF ACUTE EXACERBATIONS OF CHRONIC PARENCHYMATOUS PAROTITIS IN CHILDREN Tkachenko P. I., Lokhmatova N. M., Korotich N. M.
Results of clinical supervision over 21 children are presented in article, suffering chronic parenchymatous parotitis, an inactive current in the period of an aggravation. Comparison of changes being shown an inflammation at local level and cellular structure of a parotidny secret in dynamics of a course of a disease allowed to state advantage of instillations in pro-current system lizomukoid in comparison with 1,0% solution lysozyme.
Key words: children, chronic parenchymatous parotitis, lizomukoid.
Pe^roeHT KoB&rnoB 6.B.
УДК 616.8-009.12-08
ДИНАМ1КА Л1КУВАННЯ СПАСТИЧНОСТ1 У ПАЩСНТШ 13 РЕЦИДИВУЮЧО-РЕМ1ТУЮЧИМ
РО3С1ЯНИМ СКЛЕРОЗОМ
В останш роки спостершаеться тенденщя до збшьшення захворюваност на розЫяний склероз в Укра!ш. З останш 10 роюв поширешсть захворювання збшьшилась у 2,5 рази. У робой проведена ощнка ефективносп лжування спастичного м'язевого тонусу у пащенив Гз рецидивуючо-рем^уючим розЫяним склерозом Гз застосуванням мюрелаксанив.
Отримана позитивна динамка лкування спастичноси рГзними групами мюрелаксанив у хворих на розЫяний склероз. Найбшьш швидкий виражений ефект у виглядГ зниження больового синдрому, спастичност1 у юнщвках, розширення обсягу рух1в, отриманий при використанш баклофена у доз1 30 мг на добу. Препарат поступово знижував м'язевий тонус, не знижуючи м'язево! сили у юнщвках. Пщ час лкування мюрелаксантами вщмГчена позитивна динамка у показниках електронейромГографГчного дослщження у виглядГ тдвищення амплГтуд м'язево! вщповвд з юнщвок.
Ключов! слова: розЫяний склероз, мюрелаксанти, спастичнють, шкала Ешворта.
Розаяний склероз е актуальною проблемою сучасно! неврологи через високу захворювашсть, поширешсть та значну швалвдизащю пащенпв молодого вшу. За даними МОЗ Укра!ии, в останш роки спостерГгаеться тенденщя до зростання захворюваносп в Укра!ш За останш 10 роив поширешсть захворювання в Укра!ш збшьшилась у 2,5 рази. Неухильне прогресування свГдчить про недостатню ефективнють заходГв, що вживаються в Укра!ш для !х подолання [1-3].
РозсГяний склероз - мультифакторГальне захворювання, в етюлогп та патогенез! якого важливу роль ввдграють вГрусна шфекщя, спадкова схильнють, а також зовшшш чинники, зокрема еколопчш [24]. На сьогодш, юнуе велика кшькють доказових даних стосовно того, що розаяний склероз е не лише запальним, а й нейродегенеративним захворюванням, що призводить до загибелГ аксошв, що спостерГгаються вже на початкових етапах захворювання. Проввдне значення в патогенез! РС мають Гмунопатолопчш та патохГмГчш реакцп, як розвиваються в Гмунокомпетентних клгтнах Г клгтнах ЦНС з розвитком оксидатного стресу Г глютаматно! нейротоксичносп, що призводять до загибелГ мГелГну та нервових клгтн [1, 3].
Сучасна концепщя лГкування РС включае три компонента: 1). лГкування загострення (атаки); 2). терашя, модифГкуюча перебГг захворювання; 3). симптоматичне лГкування. КлшГчна картина розаяного склерозу дуже рГзномаштна. Так симптоми ураження шрамвдного тракту в 90% випадшв е одшею з основних причин Гнвалвдизацп хворих. Залежно ввд локалГзацл вогнища виявляються гемь та парапарези, рвдше монопарези. Частше страждають нижш шнщвки, шж верхнг Спастичнють, як правило, переважае над вираженютю парезу. Спастичнють - тдвищення м'язевого тонусу, що наростае при пасивному розтягиеииi м'язу. Причиною спастичносп е зниження активност сшнальних гальмГвних мехашзмГв та тдвищення збудливост мотонейрошв, що задГяш в реалГзацл флексорних мехашзмГв [5-12].
Спастичний м'язевий тонус, що спостерГгаеться при захворюваннях головного мозку (церебральна) пов'язана с послабленням гальмГвно! ди на альфа-мотонейрони в антигравггашйних м'язах, що веде за собою позу згиначГв. Спастичнють сшнального генезу переважно пов'язана с послабленням гальмГвного впливу на Гнтернейрони, що веде до передач! збудження у спинний мозок Г викликае моторну реакщю у юнщвках [12-18]. На сьогодш спастичнють розглядаеться як комбшоване ураження екстра шрамвдних та шрамвдних систем.
© Таряник К.А., 2014
87
