Научная статья на тему 'Сучасні погляди на структурну організацію піднижньощелепних залоз людини та деяких лабораторних тварин (щурів, собак, морських свинок, кролів)'

Сучасні погляди на структурну організацію піднижньощелепних залоз людини та деяких лабораторних тварин (щурів, собак, морських свинок, кролів) Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

CC BY
515
19
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
слинні залози / людина / собака / щури / морські свинки / кролі / salivary glands / human being / dogs / rats / Guinea pigs / rabbits

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Білаш В. П., Шерстюк О. О.

Значний інтерес представляє робота з вивчення функцій слинних залоз. Встановлено, що слинні залози наділені чотирма основними функціями. Синтетична функція: основні біополімерні речовини (глікозаміноглікани і білки) змішаної слини є продуктом синтетичної діяльності секреторних клітин, які в слинних залозах представлені трьома типами – слизові гландулоціти (мукоцити), білкові (сероцити) і клітини зі змішаною секрецією. Слинні залози беруть участь у механізмі формування місцевого імунітету і виконують ендокринну функцію. Слинні залози є екскреторно-інкреторними залозами, які виконують важливу роль у підтримці гомеостазу порожнини рота, стану емалі, слизової оболонки, що забезпечують імунний захист, антибактеріальну дію, а також початкові етапи травлення, дуже важливо вчасно виявляти і лікувати патологічні процеси які в них відбуваються. Секрети слинних залоз містять цілий ряд ферментів, імунних факторів, гормонів і біологічно активних речовин, що впливають на весь організм тварини. Слинні залози тварин, будучи не тільки важливою ланкою травного апарату, пов’язані також з іншими системами організму. Вони тонко реагують на метаболічні і функціональні зміни в ньому. Секрети слинних залоз містять цілий ряд ферментів, імунних факторів, гормонів і біологічно активних речовин, що впливають на весь організм тварини. У результаті проведеного українськими науковцями гістологічного дослідження піднижньощелепних слинних залоз щурів, були отримані дані, що за дії мікроелементозів на організм відбуваються зміни у слинних залозах, а саме: зниження функціональної активності, зрив компенсаторно-пристосувальних механізмів та реакцій, структурної неупорядкованості та залежності між збільшенням терміну дослідження і виникненням глибшої структурної перебудови на тлі розладів мікроциркуляції. В науковій літературі є свідчення про вплив вживання питної води з різним елементним складом на морфофункціональні властивості піднижньощелепної слинної залози. Авторами у ході проведених дослідів було виявлено, що високі концентрації кремнію збільшують екскреторну активність серозного відділу, без істотного впливу на слизовий. Тоді, як, високі концентрації кальцію збільшують як екскреторну, так і секреторну діяльність слизового і серозного відділів. Порівняно частим ураженням слинних залоз є слиннокам’яна хвороба. Слиннокам’яна хвороба (сіалолітіаз, калькульозний сіалоденіт) – поліетіологічний патологічний процес, який характеризується ураженням великих слинних залоз з утворенням конкрементів в самих залозах або їх протоковій системі. На частку слиннокам’яної хвороби доводиться 41-78% від усіх захворювань слинних залоз. У більш ніж 90% випадків слинні камені утворюються в піднижньощелепній слинній залозі. Запально-дистрофічні або реактивно-дистрофічні процеси слинних залоз багато авторів об’єднують під поняттям «сіалози». Вони включають в себе синдром і хворобу Шегрена, синдром хворобу Мікуліча, синдром Хеерфорта. При цьому системний характер порушень у слинних залозах супроводжується дистрофічними змінами у всіх структурних компонентах залози – стромі, паренхімі, протоковій системі. До дистрофічного процесу в залозі на пізніх стадіях часто вторинно приєднується запальний процес.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

THE PRESENT-DAY CONCEPTIONS ON THE STRUCTURAL ORGANIZATION OF SUBMANDIBULAR GLANDS OF HUMANS AND SOME LABORATORY ANIMALS (RATS, DOGS, GUINEA PIGS, RABBITS)

The study of the salivary glands functions represents the considerable interest. It was determined that the salivary glands performe four main functions. Synthetic function: the basic biopolymer substances (glycosaminoglycans and protein) of mixed saliva is the product of synthetic functioning of the secretory cells and represented in the salivary glands by three types – mucous glandulocytes (mucocytes), protein (serocytes) and cells with mixed secretion. Salivary glands are involved in the mechanism of the local immunity formation and perform the endocrine function. The salivary glands are the excretory-endocrine glands, involved in oral cavity homeostasis, enamel and mucous membrane condition, which provide immune protection, antibacterial action, as well as the initial stages of digestion. To detect and treat timely the pathological processes which occur in this structures is very important. The salivary secretions have a number of enzymes, immune factors, hormones and biologically active substances, which influence on the entire organism. The salivary glands are not only important part of the digestive system, they are also associated with other body systems. They are involved in the metabolic and functional changes in it. According to data of histological study of submandibular salivary glands of rats obtained by Ukrainian scientists it was determined that the changes in the salivary glands occur due to the influence of the microelements on the organism, namely: the decrease of functional activity, dependence between the increase of the investigation period and formation of deep structural changes against the background of microcirculation changes. Scientific literature represents information about the effect of water usage with different elemental composition on the morphological and functional characteristics of submandibular salivary gland. When conducting research it was found that at high silicon concentrations the excretory activity of the serous part was increased without significant impact on the mucosa. Whereas, the high caicium concentration increases both excretory and secretory activity of serous and mucous parts. The relatively frequent damage of salivary glands is sialolithiasis. Salivary culculi disease (sialolithiasis, calculous sialoadenitis) – polietiologic disease process characterized by lesions of the major salivary glands with the culculi formation in the glands or their ductal system. The salivary culculi disease amounts to 4178% of all salivary gland diseases. In more than 90% of cases salivary culculi are formed in submandibular salivary gland. Inflammatory-degenerative or reactive-dystrophic processes of the salivary glands many authors accept as «silosis». They include syndrome and Sjogren’s syndrome disease, Mikulich syndrome, Heerfordt syndrome. In this case the systemic character of disorders in the salivary glands is accompanied by degenerative changes in all structural components of the gland – stroma, parenchyma, ductal system. The dystrophyc process in the gland on the later stages are often associated with the secondary inflammatory process.

Текст научной работы на тему «Сучасні погляди на структурну організацію піднижньощелепних залоз людини та деяких лабораторних тварин (щурів, собак, морських свинок, кролів)»

ОГЛЯДИ Л1ТЕРАТУРИ

© Бташ В. П., Шерстюк О. О. УДК 611.316-018+616.316-02 Бташ В. П., Шерстюк О. О.

СУЧАСН1 ПОГЛЯДИ НА СТРУКТУРНУ ОРГАН1ЗАЦ1Ю

П1ДНИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ ЗАЛОЗ ЛЮДИНИ ТА ДЕЯКИХ

ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН (ЩУР1В, СОБАК,

МОРСЬКИХ СВИНОК, КРОЛ1В)

ВДНЗ Укра'Гни «Укра'Гнська медична стоматологiчна академiя»

(м. Полтава)

bilash_umsa@mail.ru

Робота е фрагментом науково-дослщно! робо-ти кафедри анатомИ людини ВДНЗУ «Укра1нська медична стоматолопчна академ1я» «В1ков1 аспек-ти структурно! оргаызаци орган1в ¡мунно! системи, залоз шлунково-кишечного тракту та сечо-статево! системи людини в норм1 I патологи» № державно! реестраци 0111и004192.

Слинн1 залози людини под1ляються на вели-к1 (привушн1, п1днижньощелепн1, п1д'язиков1) I мал1 слинн1 залози (залози слизово! оболонки порожни-ни рота, глотки, верхых дихальних шлях1в). Перш1 - пары, друг1 - множинн1. Серед великих слинних залоз найбтышою е привушна. Значно менше за розм1ром - п1днижныощелепна слинна залоза, що локал1зуетыся в п1днижныощелепному трикутнику ши!. Ще меншою е п1д'язикова слинна залоза, яка розташовуетыся п1д слизовою оболонкою передныо-го в1дд1лу дна порожнини рота. Слинн1 залози скла-даютыся з субчасточкових одиницы (ацинус1в), як1 формуюты частки залози. Вони вщокремлеы один в1д одного добре розвиненою сполучною тканиною, в як1й розташовуютыся р1зноман1тн1 кл1тинн1 еле-менти (жиров1 I плазматичн1 кл1тини, л1мфоцити I т. д.), судини, нерви I вивщы протоки. Часточки представлен! ктыкома ацинусами. Секреторн1 кгмтини к1нцевих в1дд1л1в маюты куб1чну або кон1чну форму I розташовуютыся на тонюй базалын1й мембран!. Ба-зофтына цитоплазма цих кл1тин м1ститы велику кты-к1сты секреторних гранул, ядро розташовуетыся в нижнм третин1 кожно! кл1тини. Впритул до базалыно! мембрани прилягаюты також кл1тини, як1 здатн1 до активного скорочення за рахунок вмюту ф1брил. Ц1 кл1тини вщносятыся до м1оеп1тел1алыних елемент1в [8-11,13,14].

Як показали досл1дження, присвячен1 морфологи слинних великих та малих залоз людини та щур1в, в тому числ1 I нашо! кафедри, систему проток склада-юты вставн1, покреслен1, внутр1шныочасточков1, м1ж-часточков1, частков1, м1жчастков1 та загалын протоки [16].

Еп1тел1й проток мютиты камб1алын1 елементи, як1 здатн1 перетворюватися в залозист1 або протоко-

в1 кл1тини, виконуючи функц1ю поновлення залози. Зокрема, покреслен протоки беруты участы в транспорт! води, реасорбци натр!я ! слини, секрецп ¡оыв кал!ю ! бкарбонату. Кгмтини внутршныочасточкових проток утворююты секреторний компонент, забез-печуюты перенесення в слину секреторного 1дА. В апкалынм частин протокових кттин накопичуютыся секреторн! гранули з калл!крешом, який сприяе роз-щепленню субстрат!в плазми кров! з утворенням ю-н1н1в, що пщсилююты кровооб!г [17,18].

Пщнижныощелепна слинна залоза у людини мае потовщену округлу форму, мае частки та часточки. Вона е складною алывеолярно-трубчастою залозою, що видтяе змшаний секрет. Пщнижныощелепна залоза розташована в пщнижныощелепному трикутнику. Г! верхня поверхня прилягае до т. МуЬИуоИеив. По задныому краю м'яза вона завертаетыся вгору, у вигляд! невеликого вщростка. Залоза вщокремлена вщ шюри пщшюрним м'язом ! поверхневою пластинкою шийно! фасцп. Залоза оточена щтыною фасц!-алыною капсулою, вщ яко! всередину паренхими вщ-ходяты числены вщростки, що подтяюты !! на частки та часточки. В товщ! залози проходяты лицева арте-р1я ! вена. Навколо не! знаходитыся велика ктыкюты л!мфатичних вузл!в [20,22,25].

За даними Г.Н. Топорова (2003), вщтк л!мфи здм-снюетыся в л!мфатичы вузли, розташован! в товщ! залози, бтя капсули в пщщелепнм област! - це пщ-щелепн л!мфатичы вузли, !х нал!чуетыся вщ 7 до 11.

1ннервац1я пщнижныощелепно! слинно! залози змшана. Вегетативн! волокна беруты початок вщ пщ-нижныощелепного вузла, барабанно! струни. Сим-патичн нерви, супроводжуюты лицыову артер!ю та !! розгалуження. Пщнижныощелепний нервовий вузол розташовуетыся на зовышнм поверхн! язикового нерва. До вузла пщходяты симпатичн плки вщ спле-тення навколо лицыово! артерп, вузол пов'язаний ! з пщ'язиковим нервовим вузлом ! з окремими нерво-вими вузликами, закладеними в стовбурах язикового ! пщ'язикового нерв!в [26,29,30].

Маса кожно! залози пщнижныощелепно! слинно! залози людини 10-15 г, форма сплюснуто-елтсопо-

дiбна, розмiри 4х2х1,5 см. Це складна алывеолярно-трубчаста розгалужена залоза з бтково-слизовим типом секрету. Кiнцевi секреторнi вiдцiли пщщелеп-но! слинно! залози людини бувають двох титв - бт-ковi та змшаы. Бiлковi ацинуси складають переважну бтышюты паренхiми залози. Кожен бтковий ацинус побудований з 10-15 сероци^в, на його периферiI розмiщенi мiоепiтелiалынi клiтини, оточенi базалыною мембраною. Змшаы ацинуси пiдщелепноI слинно! залози маюты дещо складнiшу будову; в центральна частинi розмiщенi мукоцити, на периферп !х охоплю-юты сероцити, останн оточенi шаром мiоепiтелiалы-них клггин та базалыною мембраною. Мукоцити - кгл-тини конiчноI форми з широкою основою, свгглою цитоплазмою, у яюй е значна кiлыкiсты гранул сли-зового секрету. Ядро мукоцита при нагромадженн секреторних продуктiв сплющуетыся i змiщуетыся у базалыну частину кглтини. У цитоплазмi мукоцитiв добре розвинут елементи гладко! та гранулярно! ен-доплазматично! сiтки, комплексу Голыдж [23,24].

Медичнi дослiдження на тваринах е одним з найважливших видiв дослiджены.

1снуе велика рiзноманiтнiсты тварин для медичних доотджены, яка включае в себе хребетних, таких як щури, собаки, кролi, морсыкi свинки. Випробування, проведен на тваринах, вимагаюты невеликих затрат. Тваринлегко розводити йутримувативлабораторiях, контролюючи !х безпеку. Спецiалынi комiсi! iз захисту прав тварин е у вЫх унiверситетах i приватних компаыях. Ветеринар, який входиты до складу комiсi!, переглядае всi протоколи експеримен^в, всi хiрургiчнi процедури, щоб упевнитися, що тварини не страждаюты, не вщчуваюты непотрiбний дискомфорт або страх. В ходi експериментiв тварини утримуютыся в спецiалыно вiдведених примiщеннях з вщповщною вентиляцiею, харчуванням, доступом до води [21,30].

У представниюв бтышост ссавцiв великi слин-нi залози маюты постмну синтопiю. Залози покрик щiлыною сполучнотканинною капсулою, що склада-етыся з колагенових, еластичних, фiбринових волокон, клiтинних елементiв i аморфно! речовини. Все-рединi органу сполучнотканинн перегородки, що вiдходяты вщ капсули дiляты залози на добре окрес-ленi частки i часточки. Паренхiма часточок слинних залоз представлена секреторними юнцевими вщ-дiлами, а також системою внутршныочасткових ви-вщних проток. У сполучнiй стромi розташовуютыся вивiднi протоки, рiзних дiаметрiв артери i вени, лiм-фатичнi судини i нервовi волокна [21,30].

В якост експерименталыних тварин бiологами, медичними та ветеринарними лкарями часто ви-користовуютыся собаки [21]. Дослiджуючи анатомо-топографiчнi данi голови i порожнини рота собак, автори В.В. Фролов и др., (2006) у сво!й моногра-фи зазначаюты, що у ссав^в залози порожнини рота досягаюты найвищого розвитку. Даний розви-ток стосуетыся не тiлыки самих залоз, але й високо! якостi секрета, який видтяютыся ними. Якщо у тварин нижчих, у порiвняннi з ссавцями секрет залоз служиты спочатку для змочування слизово! оболон-ки ротово! порожнини i особливо для змочування корму, то у ссав^в слина, що видтяетыся, мютиты

не тiлыки слиз, але i серозну рiдину. Серозна рiдина мютиты травний фермент, який розщеплюе вуглево-ди: птiалiн, що перетворюе крохмалы в малытозу, а малытоза по™ перетворитыся в глюкозу. У ссав^в як i в людей в слизовм оболонцi порожнини рота е велика ктыкюты дрiбних слизових залоз (губы, пщ-небiннi, щiчнi, язичы). У процесi фiлогенезу у ссав^в особливо розвинулися великi слиннi залози з одним або деюлыкома вивщними протоками: пiд'язиковi, задныоязиковi, пiднижныощелепнi i привушнi. З цих великих залоз першн три являюты собою резулытат диференцiювання пiдязично! залози рептилiй, а привушна залоза - нове придбання ссав^в, розви-нуте з щiчних залоз. Крiм того, в рiзних представни-кiв ссавцiв зустрiчаютыся i деякi iншi залози порожнини рота, таю як очноямковi залози собак [21,31].

Провiвши аналiз взаемозв'язку структурно-функ-цiоналыного розвитку гемомiкроциркуляторного русла i фiзiологiчно! активностi привушно! i пщниж-ныощелепно! слинних залоз у собак, з'ясовано, що мiкроциркуляторне русло привушно! та пщнижныо-щелепно! залоз мае сiткоподiбну конструкцiю. У па-ренхiмi залоз е малосудиннi дтянки, що можливо е наслiдком редукцп магiстралыно! мережi мiкросудин в зв'язку з мiсцевим ослабленням гемотканевого ме-таболiзму в фiзiологiчно статичнi для залоз перюди. Також, в перифермних дiлянках органу в залозистiй тканиы зустрiчаютыся локалынi безсудиннi мiкро-райони. Вщзначено, що у новонароджених цуценят собаки в паренхiмi нижныощелепнiй залози густота ГМЦР значно бтыше, ыж в паренхiмi привушно! слинно! залози, а артерю-венозний коефМент на-впаки набагато нижче, що е наслщком бiлыш ранныо-го розвитку i активного функцiонування нижныоще-лепно! залози. Навпаки, в момент переходу на грубу !жу найбтыша густота мережi ГМЦР i низыкий рiвены артерiо-венозного коефiцiента зафiксованi в парен-хiмi привушно! залози, що вказуе на гетерохроннюты i асинхронне функцюнування цих залоз в залежнос^ вiд фiзiологiчного навантаження [21].

В наукових дослщах використовуюты також мор-сыких свинок. Вивчаючи раннi змши слинних залоз при стресi у морсыких свинок, науковцi дiйшли ви-сновку, що нiчне освiтлення i мiкрохвилыове випро-мiнювання впливаюты на структури вiдповiдалынi за реалiзацiю стресу. У гризуыв ендокриннi, фотопе-рюдичы i пристосувалынi функцi! пiднижныощелеп-них слинних залоз пов'язаы з гормонпродукуючими клiтинами вивiдних проток. Для оцшки !х морфо-функцiоналыного стану у морсыких свинок i щурiв за допомогою методiв свiтлово! та електронно! мiкро-скопi! проаналiзованi покресленi i гранулярнi вiццi-ли. Встановлено, що в першм хвилини i через 24 го-дини пiсля впливу стресорiв посилення секреторно! активностi епггелюци^в вивiдних проток мае схо-жюты. На цiй пiдставi авторами зроблено висновок про добову готовнюты слинних залоз до стресу [21].

Б^ щури - оды з найбтыш часто використову-ваних в медико-бюлопчних експериментах тварини. В науковм лiтературi значна кiлыкiсты публiкацiй присвячена вивченню морфофункцюналыних змiн пiднижныощелепно! слинно! залози щурiв при екс-перименталыному впливi [12,19]. Пiднижныоще-

лепна слинна залоза щурiв лiнiï Wistar е складною альвеолярно-трубчасто'| залозою. У нiй 4Îtko вияв-ляються кiнцевi вiдцiли 2-х ви^в бiлковi та слизовi кiнцевi вщдти. Змiшанi кiнцевi вiцдiли не виявленк Бiлковi кiнцевi вщдши мають округлу або сферичну форми i складають 66% пло1^ паренхiми залози. Частка слизових юнцевих вщд^в становить 23% вщ площi вЫе'| паренхiми. Зовы слизовi кiнцевi вщдши крупнiше бткових, мають вигляд подовжених св^-лих трубочок, стшки яких виконанi свгглими великими слизовими клiтинами. Просвгг в слизових юн-цевих вщдтах ширший, нiж в бiлкових. Його площа становить 0,21% вiд пло1^ вЫе'| паренхiми часточки. Iнтерстицiальний прос^р в часточцi пщщелепно'| слинно'| залози складае 3% вщ ïï площк На частку внутрiшньочасткових проток припадае трохи менше 7% вiд пло1^ часточки. Паренхiма залози становить 89% пло1^ часточки залози.

Увага втизняних та зарубiжних науковцiв до слинних залоз зумовлена зростанням та поши-ренютю |'х захворювань як у людей, так i у тварин. Частота захворювань слинних залоз у рiзних групах населення становить на сьогоды, 0,6-1,5% [15]. За-хворювання слинних залоз досить рiзноманiтнi. Але найчастше в практичнiй дiяльностi лкарю доводиться зустрiчатися iз запаленнями (Ыалодеытами), дистрофiчними процесами (сiалозами) i рiзноманiт-ними новоутвореннями [16,27]. Питання етюлогп i патогенезу запальних та дистрофiчних захворювань слинних залоз докладно вивчено в рядi наукових робгг [15,16].

Сiалоденiти вiдносяться до захворювань слинних залоз, що найбтьш часто зустрiчаються. Частота ураження окремих залоз i особливост клiнiчних про-явiв сiаладенiта знаходяться в певнiй залежност вiд характеру анатомiчноï i пстолопчно'| будови залози, а також вщ кiлькостi i складу секрету [24].

Залежно вщ характеру клiнiчного переб^у Ыало-денiти дiляться на двi групи: гострi i хронiчнi [19].

Гострий бактермний сiалоденiт часто виникае на тл гострих iнфекцiйних захворювань, або розви-нувся у пюляоперацмний перiод. Сiалоденiти також виникають при кахекси, серцево-судиннiй недостат-ностi та шших хронiчних захворюваннях, що порушу-ють трофiку тканин. Лiмфогеннi Ыалодеыти виникають на тлi флегмони в прилеглих до залози дтянках, та у разi потрапляння стороннього тта в протоки слинних залоз (виняток - слинн каменi) [19,23].

Серед вЫх запальних i дистрофiчних захворювань слинних залоз хронiчнi Ыалодеыти складають 42,054,4%. Хронiчний Ыалодеыт найчастiше виникае в привушних залозах, рщше - в пiднижньощелепних i пщ'язикових. Найчастiше причиною хронiчного Ыалодеыту е неспецифiчнi збудники, дуже рщко -специфiчнi (актиномiкоз, туберкульоз та ш.). Парнi слиннi залози у деяких випадках можуть одночасно залучатися в запальний процес, але частше ознаки захворювання виявляють спочатку в однм залозi, а потiм в шшмй. Загальними клiнiчними ознаками для вЫх форм хронiчного сiалоденiту е непомггний початок захворювання, рецидивний i прогресивний характер переб^, стмкють до консервативно! терапи [19,23].

Хроычний сiалоденiт часто бувае двостороным, проте клiнiчнi ознаки захворювання можуть трива-лий час виявлятися ттьки в однiй iз залоз. ВЫ форми хронiчних неспецифiчних сiалоденiтiв мають рiзнi кJliнiчнi ознаки, якi залежать вщ стади захворювання: початковою, ктмычно виражених ознак i тзньою. Обстеження велико!' кiлькостi хворих показало, що хворi хронiчним паренхiматозним Ыалоденггом час-тiше страждають вегетосудинною дистоыею з асте-ноневротичним синдромом, хроычним сiалодохiтом - кiстозним ураженням оргаыв, iнтерстицiальним паротитом - хронiчним простатитом, цукровим дiа-бетом, захворюваннями сечовивщних шляхiв. При всiх формах хроычного сiалоденiту часто виявляють захворювання оргаыв дихання. Можна припустити, що захворювання слинних залоз та rniiii супутн захворювання органiв i систем мають один етюлопч-ний чинник i являються наслщком загального пато-логiчного процесу в органiзмi [23].

Запропонована I.B. Гайдуком та Ы., (2014) методика бюпси пщнижньощелепно'| слинно'! залози до-помагае в найкоротши термiни встановити дiагноз i почати л^вання. Симптом збiльшення пщнижньо-щелепних слинних залоз е неспецифiчним i може зу-стрiчатися при системних захворюваннях. Дiагнос-тика цих захворювань утруднена через однотипнють клмычних проявiв i неможливостi ïï проведення при використанн стандартних методiв доотдження. Даний метод дозволяе провести диферен^альну дiагностику первинних лiмфом, аутоiмунного Ыало-денiта, !д04-зв'язаного склерозуючого сiалоденiта, А_-амто'щозу, саркоïдозу, сiалоденоза, так як при цих захворюваннях вщбуваеться дифузне ураження слинних залоз. У бтьшост випадюв тiльки морфо-логiчнi та iмуноморфологiчнi дослiдження тканини великоï слинноï залози дозволяе встановити оста-точний дiагноз.

Розробка ефективних методiв попередження i Ti-кування захворювань людини не можливi без вико-нання складних медико-бiологiчних експериментiв, без проведення дослщв на лабораторних тваринах [6,27].

Висновок. Результати доотджень на тваринах мають виршальне значення для заповнення прогалин в знаннях про здоров'я i хвороби, як людини, так i тварин. Схожють функцм клггин i оргаыв у всiх хребетних допомагае дослщникам моделювати екс-перимент для тестування нових методiв лiкування людей [21]. В той же час, в доступнм науковм ме-дичнм лiтературi недостатньо вiдомостей про осо-бливостi нормальноï i патологiчноï морфологи пщ-нижньощелепних залоз хребетних тварин та майже вщсуты данi порiвняльного аналiзу будови пщниж-ньощелепних залоз лабораторних тварин мiж собою та людиною. Зокрема, проаналiзувавши науковi л^ тературнi джерела, ми зробили висновок, що представлен данi щодо анатомiчних, гiстологiчних та ме-тричних особливостей будови пщнижньощелепних слинних залоз людини, собаки, морських свинок, кролiв та щурiв не достатньо вивчеы, зокрема вщ-сутнi данi про змшу вуглеводноï специфiчностi кл^ тинних поверхонь структурних компонентiв пщниж-ньощелепних слинних залоз.

Л^ература

1. Афанасьев В.В. Классификация заболеваний и повреждений слюнных желез / В.В. Афанасьев // Стоматология. - 2010. - № 1. - С. 63-65.

2. Афанасьев В.В. Реактивно-дистрофические процессы слюнных желез (сиалоаденозы), протекающие на фоне метаболического синдрома / В.В. Афанасьев, Р.И. Стрюк, С.Э. Арутюнян [и др.] // Стоматология. - 2011. - Вып. 90 (4). - С. 49-53.

3. Афанасьев В.В. Слюнные железы. Болезни и травмы: руководство для врачей / В.В. Афанасьев. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2012. - 296 с.

4. Абдусаламов М.Р. Ударно-волновая литотрипсия при лечении больных слоннокаменной болезнью / М.Р. Абдусаламов, В.В. Афанасьев, И.И. Гаматаев // Стоматология. - 2014. - Т. 93, № 2. - С. 31-32.

5. Бычков Д.В. Ошибки дифференциальной диагностики объемных образований слюнных желез / Д.В. Бычков, А.Я. Вязь-мин, Ю.К. Батороев, А.А. Байфа // Бюллетень Восточно-Сибирского научного центра СО РАМН. - 2011. - Т. 4, № 2. - С. 22-24.

6. Гасюк А.П. Пстогенез пухлин слинних залоз / А.П. Гасюк, О.В. Дубровша, П.1. Насонов, Б.М. Филенко // Вюник проблем бюлогп i медицини: УкраУнський науково-практичний журнал. - 2014. - Т. 1, № 2. - С. 93-96.

7. Гнатюк М.С. Особливост ремоделювання артерш пщнижньощелепноУ залози в умовах пострезекцмноУ артерiальноi легеневоУ ппертензп / М.С. Гнатюк, Л.Я. Посоленик, Л.В. Татарчук // Вюник проблем бюлогп i медицини: УкраУнський на-уково-практичний журнал. - 2013. - Т. 1, № 4. - С. 259-262.

8. Гевкалюк Н.А. Образование зачатков ацинусов в ходе эмбрионального развития слюнных желез человека / Н.А. Гевкалюк // Медицинские новости. - 2013. - № 11. - С. 84-85.

9. Гевкалюк Н.О. Структурно-функцюнальна оргашзащя вставного в^ту великих слинних залоз / Н.О. Гевкалюк, П.А. Гасюк // Здобутки клЫчноУ i експериментальноУ медицини. - 2013. - № 1. - С. 59-61.

10. Гнатюк М.С. Структурно-функцюнальне дослщження особливостей вковоУ перебудови артерм пщнижньощелепноУ залози / М.С. Гнатюк, Л.Я. Посоленик // Медична хiмiя. - 2013. - Т. 15, № 2. - С. 48-51.

11. Гайдук И.В. Биопсия поднижнечелюстной слюнной железы: разработка метода операции / И.В. Гайдук, А.М. Панин, М.Г. Панин [и др.] // Российская стоматология. - 2014. - № 1. - С. 20-23.

12. Денисов А.Б. Воздействие ультразвука на большие слюнные железы. Морфология слюнных желез крысы в динамике / А.Б. Денисов // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 2007. - № 11. - С. 586-589.

13. Иорданишвили А.К. Частота и причины функциональных нарушений слюноотделения у людей разного возраста / А.К. Иорданишвили, В.В. Лобейко, М.В. Жмудь [и др.] // Успехи геронтологии. - 2012. - Вып. 25 (3). - С. 531-534.

14. Иорданишвили А.К. Распространенность заболеваний слюнных желез у взрослого человека в разные возрастные периоды / А.К. Иорданишвили, В.В. Лобейко // Клиническая геронтология. - 2014. - № 11/12. - С. 14-19.

15. Кобликов В.В. Неконтрастная КТ в диагностике опухолей больших слюнных желез / В.В. Кобликов, Л.П. Сапожкова, С.А. Кондрашин, А.А. Быкова // Вестник рентгенологии и радиологии. - 2011. - № 4. - С. 9-12.

16. Комарова К.В. Способ оценки секреторной функции слюнных желёз / К.В. Комарова, Н.Н. Раткина, В.К. Поленичкин // Казанский медицинский журнал. — 2013. — № 2. — С. 245-246.

17. Кобликов В.В. Неконтрастная КТ в диагностике опухолей больших слюнных желез / В.В. Кобликов, Л.П. Сапожкова, С.А. Кондрашин [и др.] // Вестник рентгенологии и радиологии. - 2011. - № 4. - С. 9-12.

18. Кобликов В.В. Комплексная сонография и компьютерная томография в диагностике злокачественных опухолей больших слюнных желез / В.В. Кобликов, Л.П. Сапожкова, С.А. Кондрашин // Russian electronic journal of radiology. - 2015. - Т. 5, № 2. - С. 42-46.

19. Малышев М.Е. Показатели секреторного иммунитета слюны у пациентов с различными заболеваниями слюнных желез / М.Е. Малышев, В.В. Лобейко, А.К. Иорданишвили // Курский научно-практический вестник «Человек и его здоровье». -2015. - № 1. - С. 40-47.

20. Невский М.С. Морфологические особенности поднижнечелюстной слюнной железы белой крысы в эмбриогенезе: авто-реф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: 14.03.01. / М.С. Невский. - Саранск, 2012. - 19 с.

21. Оправин А.С. Органометрические характеристики поднижнечелюстных слюнных желез человека в плодном периоде онтогенеза в архангельской области / А.С. Оправин, С.А. Ульяновская, Е.Н. Афоничева [и др.] // Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. - 2014. - № 1. - С. 255.

22. Посоленик Л.Я. Морфометрична оцшка вковоУ структурноУ перебудови мкрогемоциркуляторного русла пщнижньощелепноУ залози експериментальних тварин / Л.Я. Посоленик // Вюник проблем бюлогп i медицини: УкраУнський науково-практичний журнал. - 2015. - Т. 1, № 3. - С. 175-177.

23. Рунова Н.Б. Современные принципы диагностики и лечения заболеваний слюнных желез / Н.Б. Рунова // Современные технологии в медицине. - 2011. - № 3. - С. 152-156.

24. Смысленова М.В. Методика ультразвукового исследования больших слюнных желез (лекция) / М.В. Смысленова // Радиология-практика. - 2013. - № 2. - С. 61-69.

25. Смысленова М.В. Возможности ультразвукового исследования в дифференциальной диагностике состояния протоковой системы больших слюнных желез / М.В. Смысленова, Е.Г. Привалова, Ю.Н. Васильева // Радиология-практика. - 2014. -№ 3. - С. 33-40.

26. Табачнюк Н.В. Оцшка шформативност методiв дiагностики при дослщженш морфогенезу пщнижньощелепноУ слинноУ залози / Н.В. Табачнюк, 1.Ю. Олмник // Кл^чна та експериментальна патолопя. - 2010. - Т. IX, № 3 (33). - С. 148-152.

27. Тимофеев А.А. Секреторная функция слюнных желез здорового человека / А.А. Тимофеев, А.И. Весова // Стоматолог-практик. - 2012. - № 4. - С. 42-43.

28. Тимофеев А.А. Секреторная функция больших и малых слюнных желез при гальванизме и гальванозе / А.А. Тимофеев // Современная стоматология. - 2013. - № 3. - С. 72-76.

29. Тарасенко С.В. Дифференциальная диагностика, включающая сравнение морфологических и сонографических особенностей новообразований больших слюнных желез / С.В. Тарасенко, М.В. Смысленова, Т.П. Шипкова [и др.] // Российский стоматологический журнал. - 2014. - № 3. - С. 39-42.

30. Чадаев В.Е. Моделыные объекты в медицине и ветеринарии / В.Е. Чадаев // Вюник проблем бюлогп I медицини. - 2012. - Т. 2, № 3. - С. 140-145.

31. Шерстюк О.А. Исследование стромы, паренхимы и их взаимоотношений в малых слюнных железах человека / О.А. Шер-стюк, Н.Л. Свинцицкая, А.В. Пилюгин // УкраУнсыкий морфолопчний алыманах. - 2010. - Т. 8, № 3. - С. 156-157.

УДК 611.316-018+616.316-02

СУЧАСН1 ПОГЛЯДИ НА СТРУКТУРНУ ОРГАН1ЗАЦ1Ю П1ДНИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ ЗАЛОЗ ЛЮДИНИ ТА ДЕЯКИХ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН (ЩУР1В, СОБАК, МОРСЬКИХ СВИНОК, КРОЛ1В)

Бiлаш В. П., Шерстюк О. О.

Резюме. Значний Ытерес представляе робота з вивчення функцм слинних залоз. Встановлено, що слинн залози надшен чотирма основними функцiями. Синтетична функ^я: основнi бiополiмернi речови-ни (глкозамЫоглкани i бiлки) змiшано! слини е продуктом синтетично! дiялыностi секреторних клггин, якi в слинних залозах представлен трыома типами - слизовi гландуло^ти (мукоцити), бiлковi (сероцити) i кттини зi змiшаною секрецiею. Слиннi залози беруты участы у механiзмi формування мюцевого iмунiтету i виконуюты ендокринну функцю. Слиннi залози е екскреторночнкреторними залозами, якi виконуюты важливу ролы у пщтримц гомеостазу порожнини рота, стану емал^ слизово! оболонки, що забезпечуюты iмунний захист, антибактерiалыну дю а також початковi етапи травлення, дуже важливо вчасно виявляти i лiкувати патоло-гiчнi процеси як в них вiдбуваютыся. Секрети слинних залоз мютяты цiлий ряд фермен^в, iмунних факторiв, гормонiв i бюлопчно активних речовин, що впливаюты на весы оргаызм тварини. Слиннi залози тварин, будучи не ттыки важливою ланкою травного апарату, пов'язан також з iншими системами оргаызму. Вони тонко реагуюты на метаболiчнi i функцiоналынi змiни в ныому. Секрети слинних залоз мiстяты цтий ряд фер-ментiв, iмунних факторiв, гормонiв i бiологiчно активних речовин, що впливаюты на весы оргаызм тварини. У резулытат проведеного укра!нсыкими науковцями гiстологiчного дослiдження пiднижныощелепних слинних залоз щурiв, були отриманi даы, що за дi! мiкроелементозiв на оргаызм вiдбуваютыся змiни у слинних залозах, а саме: зниження функцюналыно! активности зрив компенсаторно-пристосувалыних механiзмiв та реакцм, структурно! неупорядкованостi та залежност мiж збiлышенням термiну дослiдження i виникненням глибшо! структурно! перебудови на ™ розладiв мiкроциркуляцi!. В науковм лiтературi е свiдчення про вплив вживання питно! води з рiзним елементним складом на морфофункцiоналынi властивост пщнижныощелеп-но! слинно! залози. Авторами у ходi проведених дослiдiв було виявлено, що висок концентрацi! кремыю збiлышуюты екскреторну активнiсты серозного вщдту, без iстотного впливу на слизовий. Тод^ як, високi кон-центраци калыцiю збiлышуюты як екскреторну, так i секреторну дiялынiсты слизового i серозного вiдцiлiв. По-рiвняно частим ураженням слинних залоз е слиннокам'яна хвороба. Слиннокам'яна хвороба (Ыалолтаз, калыкулыозний Ыалодеыт) - полiетiологiчний патологiчний процес, який характеризуемся ураженням великих слинних залоз з утворенням конкремен^в в самих залозах або !х протоковм системi. На частку слиннокам'яно! хвороби доводитыся 41-78% вiд усiх захворюваны слинних залоз. У бiлыш ыж 90% випадкiв слиннi каменi утворюютыся в пiднижныощелепнiй слиннiй залозi. Запалыно-дистрофiчнi або реактивно-дис-трофiчнi процеси слинних залоз багато авторiв об'еднуюты пщ поняттям «сiалози». Вони включаюты в себе синдром i хворобу Шегрена, синдром хворобу Мiкулiча, синдром Хеерфорта. При цыому системний характер порушены у слинних залозах супроводжуетыся дистрофiчними змiнами у всiх структурних компонентах залози - стромi, паренхiмi, протоковiй системi. До дистрофiчного процесу в залозi на пiзнiх стадiях часто вторинно приеднуетыся запалыний процес.

Ключовi слова: слиннi залози, людина, собака, щури, морсык свинки, кролг

УДК 611.316-018+616.316-02

СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О СТРУКТУРНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ПОДНИЖНЕЧЕЛЮСТНЫХ ЖЕЛЕЗ ЧЕЛОВЕКА И НЕКОТОРЫХ ЛАБОРАТОРНЫХ ЖИВОТНЫХ (КРЫС, СОБАК, МОРСКИХ СВИНОК, КРОЛИКОВ)

Билаш В. П., Шерстюк О. О.

Резюме. Значителыный интерес представляет работа по изучению функций слюнных желез. Установлено, что слюнные железы наделены четырымя основными функциями. Синтетическая функция: основные биополимерные вещества (гликозаминогликаны и белки) смешанной слюны является продуктом синтетической деятелыности секреторных клеток, в слюнных железах представлены тремя типами -слизистые гландулоциты (мукоциты), белковые (сероциты) и клетки со смешанной секрецией. Слюнные железы участвуют в механизме формирования местного иммунитета и выполняют эндокринную функцию. Слюнные железы есты экскреторно- инкреторными железами, которые выполняют ролы в поддержке гомео-стаза полости рта, состоянии эмали, слизистой оболочки, что обеспечивает имунную защиту, антибактери-алыное действие, а также началыные этапы пищеварения, очены важно своевременно определиты и лечиты патологические процессы, которые в них происходят. Секреты слюнных желез имеют целый ряд ферментов, имунных факторов, гормонов и биологически активных веществ, которые влияют на весы организм. Слюнные железы, являются не толыко важным звеном пищеварителыного тракта, они также связаны с другими системами организма. Они влияют на метаболические и функционалыные изменения в нем. В резулытате проведенного украинскими учеными гистологического исследования поднижнечелюстных слюнных желез крыс, были найдены данные, что при воздействии микроэлементозов на организм, происходят изменения в

слюнных железах, а именно: снижение функциональной активности, зависимости между увеличением срока исследования и образованием глубоких структурных изменений на фоне изменения микроциркуляции. В научной литературе есть сведения о влиянии использования воды с разным элементным составом на морфофункциональные особенности поднижнечелюстной слюнной железы. Авторами при проведении исследований было установлено, что при высокой концентрации кремния увеличивается экскреторная активность серозного отдела, без существенного влияния на слизистую. Тогда как, высокая концентрация кальция увеличивает как экскреторную, так и секреторную деятельность слизистого и серозного отделов. Сравнительно частым повреждением слюнных желез есть слюннокаменная болезнь. Слюннокаменная болезнь (сиалолитиаз, калькулезный сиалоденит) - полиэтиологический патологический процесс, который характеризуется поражением больших слюнных желез с образованием конкрементов в самих железах или их протоковой системе. На долю слюннокаменной болезни приходится 41-78% от всех заболеваний слюнных желез. В больше чем 90% случаев слюнные камни образуются в поднижнечелюстной слюнной железе. Воспалительно-дистрофические или реактивно-дистрофические процессы слюнных желез многие авторы объединяют под понятием «сиалозы». Они включают в себя синдром и болезнь Шегрена, синдром болезнь Микулича, синдром Хеерфорта. При этом системный характер нарушений в слюнных железах сопровождается дистрофическими изменениями во всех структурных компонентах железы - строме, паренхиме, протоковой системе. К дистрофическому процессу в железе на поздних стадиях часто вторично присоединяется воспалительный процесс.

Ключевые слова: слюнные железы, человек, собака, крысы, морские свинки, кролики.

UDC 611.316-018+616.316-02

THE PRESENT-DAY CONCEPTIONS ON THE STRUCTURAL ORGANIZATION OF SUBMANDIBULAR GLANDS OF HUMANS AND SOME LABORATORY ANIMALS (RATS, DOGS, GUINEA PIGS, RABBITS)

Bilash V. P., Sherstuk O. A.

Abstract. The study of the salivary glands functions represents the considerable interest. It was determined that the salivary glands performe four main functions. Synthetic function: the basic biopolymer substances (gly-cosaminoglycans and protein) of mixed saliva is the product of synthetic functioning of the secretory cells and represented in the salivary glands by three types - mucous glandulocytes (mucocytes), protein (serocytes) and cells with mixed secretion. Salivary glands are involved in the mechanism of the local immunity formation and perform the endocrine function. The salivary glands are the excretory-endocrine glands, involved in oral cavity homeostasis, enamel and mucous membrane condition, which provide immune protection, antibacterial action, as well as the initial stages of digestion. To detect and treat timely the pathological processes which occur in this structures is very important. The salivary secretions have a number of enzymes, immune factors, hormones and biologically active substances, which influence on the entire organism. The salivary glands are not only important part of the digestive system, they are also associated with other body systems. They are involved in the metabolic and functional changes in it. According to data of histological study of submandibular salivary glands of rats obtained by Ukrainian scientists it was determined that the changes in the salivary glands occur due to the influence of the microelements on the organism, namely: the decrease of functional activity, dependence between the increase of the investigation period and formation of deep structural changes against the background of microcirculation changes. Scientific literature represents information about the effect of water usage with different elemental composition on the morphological and functional characteristics of submandibular salivary gland. When conducting research it was found that at high silicon concentrations the excretory activity of the serous part was increased without significant impact on the mucosa. Whereas, the high caicium concentration increases both excretory and secretory activity of serous and mucous parts. The relatively frequent damage of salivary glands is sialolithiasis. Salivary culculi disease (sialolithiasis, calculous sialoadenitis) - polietiologic disease process characterized by lesions of the major salivary glands with the culculi formation in the glands or their ductal system. The salivary culculi disease amounts to 4178% of all salivary gland diseases. In more than 90% of cases salivary culculi are formed in submandibular salivary gland. Inflammatory-degenerative or reactive-dystrophic processes of the salivary glands many authors accept as «silosis». They include syndrome and Sjogren's syndrome disease, Mikulich syndrome, Heerfordt syndrome. In this case the systemic character of disorders in the salivary glands is accompanied by degenerative changes in all structural components of the gland - stroma, parenchyma, ductal system. The dystrophyc process in the gland on the later stages are often associated with the secondary inflammatory process.

Keywords: salivary glands, human being, dogs, rats, Guinea pigs, rabbits.

Рецензент — проф. Пронна О. М.

Стаття надшшла 02.02.2017 року

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.