Научная статья на тему 'Топографоанатомічні і макроскопічні особливості піднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин'

Топографоанатомічні і макроскопічні особливості піднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

CC BY
216
11
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
ПіДНИЖНЬОЩЕЛЕПНА СЛИННА ЗАЛОЗА / ПОРіВНЯЛЬНА МОРФОЛОГіЯ / ЛЮДИНА / ЛАБОРАТОРНІ ТВАРИНИ

Аннотация научной статьи по ветеринарным наукам, автор научной работы — Білаш В.П., Коптєв М.М.

В роботі проведено дослідження стосовно встановлення топографоанатомічних і макроскопічних особливостей піднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин. Встановлено, що у нормі піднижньощелепні залози людини та лабораторних тварин мають певні видові особливості топографії та анатомічної будови, які необхідно враховувати при проведенні експериментальних досліджень для правильної інтерпретації результатів досліджень та підбору певного виду лабораторних тварин при їх проведенні.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Текст научной работы на тему «Топографоанатомічні і макроскопічні особливості піднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин»

УДК 611.316-092.9+611.019

ТОПОГРАФОАНАТОМ1ЧН1 I МАКРОСКОП1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 П1ДНИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СЛИННИХ ЗАЛОЗ ЛЮДИНИ ТА ДЕЯКИХ ЛАБОРАТОРНИХ

ТВАРИН

В робот проведено дослщження стосовно встановлення топографоанатомiчних i макроскотчних особливостей пiднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин. Встановлено, що у нормi пiднижньощелепнi залози людини та лабораторних тварин мають певш видовi особливостi топографи та ана^х^чно! будови, якi необхiдно враховувати при проведенш експериментальних дослiджень для правильно! штерпретаци результатiв дослiджень та тдбору певного виду лабораторних тварин при !х проведеннi.

Ключов! слова: шднижньощелепна слинна залоза, пор1вняльна морфолопя, людина, лабораторш тварини.

Робота е фрагментом НДР «BiKOBi аспекти структурног оргашзаци оргатв шунно1 системи, залоз шлунково-кишкового тракту та сечо-статевог системи людини в нормi i патологи,» № державногреестращг 0111U004192.

Слинокам'яна хвороба або калькульозний шалоадешт - одне ¡з найпоширешших захворювань великих слинних залоз, для якого характерне утворення камешв у залозах та !х протоках. Так, за О.О. Тимофеевим [3, 4], р1вень захворюваност становить близько 30% випадюв ус1х непухлинних захворювань слинних залоз, або понад 50% ус1х випадюв хрошчного с1алоадешту. При цьому дана патолопя шднижньощелепних слинних залоз трапляеться у 98,2% ус1х хворих, причому у 52,0% випадюв камеш виявляли у протоках шднижньощелепних слинних залозах. За останш роки захворювашсть на пухлини слинних залоз у структур1 онколопчно! захворюваносп залишаеться незмшною i становить 1-5 %. У загальнш структур1 захворюваносп з пухлин шднижньощелепниох слинно! залози зустр1чаються у 80 % чоловтв i 20 % жшок [7, 8], а х1рурпчне втручання залишаеться основним в комплекс л1кувально-д1агностичних заход1в щодо пухлини слинних залоз.

Встановлено, що одним ¡з раншх симптом1в деяких системних захворювань е сухють слизово! оболонки порожнини рота, пов'язана ¡з зменшенням видшення слизу i слини та зневодненням [5, 6]. Також симптомами, яю зустр1чаються при р1зних захворюваннях слинних залоз е !х атроф1я та гшертроф1я [9]. Важливе значения мае використання сучасних метод1в дослщження для д1агностики захворювань слинних залоз [1, 2, 10]. Проте, незважаючи на ствердження факту зв'язку слинних залоз з органами ендокринно! та шших систем оргашзму, доступна наукова л1тература не мютить достатньо шформацп щодо пошуку нових метод1в лшування та корегування патологи слинних залоз. Тому стае актуальним питання у встановленш под1бност1 та вщмшносп слинних залоз людини i лабораторних тварин на яких будуть проводитись до ктшчш випробування р1зних як способ1в лшування так i пошуку оптимальних коригуючи чинниюв.

Метою роботи було встановлення топографоанатом1чних i макроскошчних особливостей шднижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин

Матерiал та методи дослщження. Для дослщження використовувались шднижньощелепш слинш залози людини (чолов1чо! стал), щур1в, крол1в, собак, морських свинок (самщв). Заб1р шднижньощелепних слинних залоз лабораторних тварин проводився в умовах мало! операцшно! в1вар1ю ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна академ1я» згщно з «Правилами використання лабораторних експериментальних тварин» (2006, додаток 4) i Гельсшською декларащею про гуманне вщношення до тварин. Щд тюпенталових наркозом вилучалась л1ва шднижньощелепна слинна залоза з метою подальшого збереження життя лабораторних тварин. Л1в1 пщнижньощелепш слинш залози людини, для проведення дослщження, а пот1м пор1вняльного анатзу вилучались у трушв людей, як вилучались тд час планового розтину, на баз1 Полтавського обласного патологоанатом1чного бюро.

Результати дослщження та Тх обговорення. Пщнижньощелепна залоза (glandula submandibularis) у людини, под1бно до шших великих слинних залоз, е парним утвором. Топографоанатом1чно вона розмщуеться у надшд'язиковш дшянщ ши!, у пщнижньощелепному трикутнику. Glandula submandibularis залягае у товщ1 дна порожнини рота, безпосередньо тд його

дiафрагмою, яка утворюеться правим i лiвим щелепно-шд'язиковими м'язами, якi мiж собою з'еднувались сухожилковим швом.

Вивчення топографи шднижньощелепно! слинно! залози проводилося шляхом препарування у шднижньощелепному трикутнику ши! при вщкинутш дозаду i повернутiй у протилежний бш головi. Макроскопiчний огляд показав, що в оточеннi пухко! клiтковини glandula submandibularis вiльно лежить у своему лож^ яке зверху обмежене нижшм краем тiла нижньо! щелепи, а з медiального боку - щелепно-шд'язиковим м'язом. У вшх вивчених нами препаратах пiднижньощелепна залоза залягала в задньому вiддiлi ложа, у передньому вщдш якого виявлявся щелепно-шд'язиковий нерв (n.mylohyoideus), що тдходив до одноiменного м'яза, iннервуючи його i передне черевце двочеревцевого м'яза (m.digastricus). Крiм того, у передньому вщдш пiднижньощелепного ложа простежувалися гшки пiдборiдних артерiй i вен (a.et v.v submentalis), а також шднижньощелепш лiмфатичнi вузли.

На вивчених нами 10 препаратах дорослих людей шднижньощелепна залоза мала сплющену елiпсоподiбну форму (рис. 1). Проекщя li меж на поверхню лиця i ши! за формою нагадувала ромб. Серед великих слинних залоз шднижньощелепна е другою за розмiрами, поступаючись привушнш. Для визначення лiнiйних параметрiв шднижньощелепно! залози, проводилися вимiрювання 3 показниюв: довжини, ширини i товщини. У дослщжених зразках довжина шднижньощелепно! залози коливалась в межах 3,2-4,1 см, ширина вардавала вiд 1,4 до 2,2 см, товщина складала 1,0-2,0 см. Середш значения вiдповiдно складали для довжини 35±2,92 мм, для ширини 18,2±2,82 мм i для товщини 14,5±3,75 мм. Маса шднижньощелепно! залози людини за нашими спостереженнями коливаеться вiд 4,72 до 7,45 грамiв, що у середньому складае 5,93±1,13 грамiв. Капсула пiднижньощелепно! залози була утворена розщепленням поверхнево! пластинки власно! фасцп ши! (lamina superficialis fascia colli propria) або друго! фасци ши! за класифiкацiею В. М. Шевкуненка. За нашими спостереженнями, ця фасщя огортала паренхiму шднижньощелепно! залози, утворюючи однаковi за товщиною поверхневий i глибокий листки !! капсули (рис. 2). Вiд капсули у паренхiму пiднижньощелепно! залози фасцшш вiдроги не вiдходили, мiж собою вони були пухко поеднаними.

Поверхневий листок капсули glandula submandibularis вплгався в нижнш край передньо! поверхш тiла нижньо! щелепи, а глибокий приеднувався до задньо! поверхнi тша нижньо! щелепи вище linea mylohyoidea. Завдяки такому розмiщенню листкiв капсули, верхш вiддiли пiднижньощелепно! залози прилягали до окiстя нижньо! щелепи. За рахунок щшьно! перегородки, утворено! другою фасщею ши! за класифiкацiею В. М. Шевкуненка, капсула glandula submandibularis вiдокрсмлювалася вщ фасщйного футляра привушно! залози.

Рис 1. Шднижньощелепна слинна залоза людини. Рис 2. Шднижньощелепна слинна залоза людини, оточена Макропрепарат. поверхневим листком власно! фасци ши!. Макропрепарат.

У частиш спостережень (4 випадки) пiднижньощелепна залоза мала вщросток паренхiми, який проникав у щшину, розмiщену мiж щелепно-пiд'язиковим i шд'язиково-язиковим м'язами. У двох препаратiв вш досягав пiд'язиково! залози, межуючи з нею.

Пщ час препарування було встановлено, що в капсулу шднижньощелепно! залози входить лицева артерiя. А^ааа^ огинае залозу зверху i ззаду, розмiщуючись на !! медiальнiй поверхш. На двох, з вивчених нами десяти препара^в, ця артерiя проникала й у паренхiму залози. На вiдмiну вiд артерi! лицева вена проходила по латеральнш поверхнi ^1аМи1а submandibularis).

Пiд час препарування жирово! клiтковини, розмiщено! мiж пiднижньощелепною залозою та поверхневим листком !! капсули, також були виявлеш пiдборiднi артери i вени (а.й у.у submenta1is). Вивiдна протока пiднижньощелепно! залози утворювалася шляхом злиття численних внутрiшньочасточкових проток. Протока виходила iз паренхiми передньо! частини g1andu1a submandibu1aris, огинала заднш край щелепно-пiд'язикового м'яза i далi прямувала по медiальнiй

поверхш шд'язиково! залози (glandula sublingualis). AHaTOMi4He препарування показало, що ця протока розташовусться близько до слизово! оболонки, яка вистеляе дно порожнини рота, i вiдкривaeться на пiд'язиковому сосочку (caruncula sublingualis) разом iз протокою шд'язиково! залози. Довжина шднижньощелепно! протоки шдивщуально мiнливa i може коливатися в межах 40-60 мм. Внутршнш дiaметр цiе! протоки на дослiджувaних препаратах коливався в межах 2-3 мм, а !! устя, яке е найвужчою частиною протоки, становило близько 1мм. За напрямком ходу протока часпше мала прямолiнiйну форму (7 препарапв), на двох препаратах - дугоподiбну, а на 1 одному - S-подiбну форму.

Пiсля попередньо! пiдготовки оперaцiйного поля для доступу до шднижньощелепно! залози, у кролiв розрiз проводився паралельно нижньому краю тша нижньо! щелепи з одночасним розтинанням шкiри, пiдшкiрно! клiтковини i поверхнево! фaсцi! ши!, довжиною 2-3 см. Пюля розведення кра!в рани у !! глибинi визначався угар округло! форми, нiжного рожевого забарвлення, який був оточений густою шткою дрiбнокaлiберних судин (рис. 3.3).

Блщорожева плiвкa, яка оточувала пiднижньощелепну залозу, була вiдрогом поверхневого листка власно! фaсцi! ши!. У межах нижнього краю тша нижньо! щелепи фасцшний листок впттався в !! оюстя, що забезпечувало фiксaцiю пiднижньощелепно! залози. Верхньолатеральш вiддiли цiе! фaсцi! були значно щшьшшими, порiвняно з шшими, i утворювали щiльну перегородку, яка вщд^ла пaренхiму пiднижньощелепно! залози вщ привушно! залози.

Пiсля введення шд капсулу пiднижньощелепно! залози кольорового розчину желатину виявилося, що капсула вшьно вiдшaровуеться вiд пaренхiми залози, а уведена рщина вiльно пiднiмaеться по клггковиш, що огортае протоку, у кттковину бiчних клiтковинних просторiв дна порожнини рота i доходить до шд'язиково! залози. Це спостереження доводить, що шднижньощелепш гнiйнi процеси можуть поширюватися не лише в межах само! залози, а й переходити на дно порожнини рота по кл^ковиш, що оточуе !! протоку.

Маса шднижньощелепно! залоза у шддослщних кролiв досягла 1,57±0,05 грaмiв. I! форма часпше була видовжено-округлою. На трьох препаратах у кролiв шднижньощелепна залоза мала вiд однiе! до трьох додаткових часточок (рис 3). Ц часточки переважно мали самостшш протоки, якi проходили через дiaфрaгму дна порожнини рота, а в подальшому зливалися з основною протокою у мющ !! шдходу до мед1ально! поверхш шд'язиково! залози.

Рис. 3а. Шднижньощелепна слинна залоза кроля, оточена Рис 3б. Шднижньощелепна слинна залоза кроля. Макропрепарат. поверхневим листком власно! фасцп ши!. Макропрепарат. 1 - додаткова частка; 2 - шднижньощелепна слинна залоза.

Проведене вимiрювання лшшних розмiрiв пiднижньощелепно! залози кролiв показало, що !! довжина коливаеться в межах 12,0-13,5 мм, ширина вардае вiд 5,0 до 6,3 мм, а товщина складе 5,0-6,1 мм. Середш значення лшшних розмiрiв вiдповiдно складали: для довжини - 12,61±0,55 мм, для ширини - 5,7±0,49 i для товщини - 5,55±0,38.

Пiсля передоперацiйно! шдготовки собак та вiдповiдно! анестези, у шднижньощелепнш дiлянцi проводився пошаровий розтин тканин. Пщ поверхневим листком власно! фасцп ши! (lamina superficialis fascia colli propria) визначався утвiр, який найчастше мав круглу або грушоподiбну форму - пiднижньощелепна залоза (рис 4). Через !! капсулу проглядалися численнi часточки, з яких складалася паренхiма (рис 5). Розтин капсули шднижньощелепно! залози показав, що у собак, як i в шших шддослщних тварин, фасцiйнi вiдроги не заходили у паренхiму, яка легко вщшаровувалася вiд капсули, що шдтверджувало !хнiй пухкий зв'язок. Вимiрювания маси шднижньощелепно! у собак показало !! коливання вiд 5,37 до 6,25 грамiв, що в середньому становило 5,73±0,29 грамiв. У дослiджених зразках довжина шднижньощелепно! залози коливалась в межах 22,0-23,2 мм, ширина вардавала вщ 6,1 до 7,4 мм, товщина складала 4,5-5,2 мм. Середш значення вщповщно складали для довжини 22,66±0,44 мм, для ширини 6,81±0,4 мм i для товщини 4,85±0,22 мм.

Рис 4. Шднижньощелепна слинна залоза собаки. Рис 5. Капсула шднижньощелепно! залози собаки. Макропрепарат. Макропрепарат.

Щц час пошарового розтину тканин у межах шднижньощелепного трикутника у морсько! свинки було вщпрепаровано пiцнижньощелепну залозу, яка, як i в пiдцослiцних тварин шших вицiв, була вкрита капсулою (рис. 6). Капсулу утворювали вiдроги поверхневого листка власно! фасцп ши!. Залоза займала нижньо-медiальне положення в шднижньощелепному трикутнику, досягала знизу шд'язиково! юстки i вiцдiлялася незначним прошарком пухко! клiтковини вiд сухожилково! частини двочеревцевого м'яза. Як свщчать нашi дослщження, у морських свинок п1днижньощелепна залоза залягае у лож1, розмiщеному мiж нижнiм краем тiла нижньо! щелепи i латеральним краем щелепно-шд'язикового м'яза. Завдяки пухкому зв'язку з капсулою, паренх1ма залози легко вщшаровувалася вiд не!. У морських свинок шднижньощелепна залоза на вах вивчених препаратах мала округлу форму (рис. 7). На И заднш поверхш, що залягала в заглибленi шд нижньою щелепою, визначалася основна протока залози, яка з глибоких шарiв шднижньощелепного трикутника прямувала угору i медiально, перфоруючи щелепно-пiд'язиковий м'яз. На дш порожнини рота ця протока вщкривалася п1д коренем язика. Маса залози, як показали результати вишрювань, у середньому становила 0,77±0,1 грамв. У дослiджених зразках довжина шднижньощелепно! залози морсько! свинки коливалась в межах 11,3-13,0 мм, ширина вардавала вщ 7,5 до 9,1 мм, товщина складала 6,0-9,0 мм. Середш значення вiдповiдно склацали для довжини 12,41±0,61 мм, для ширини 8,32±0,58 мм \ для товщини 7,32±0,98 мм.

Рис 8. Шднижньощелепш слинш залози Рис 9. Шднижньощелепш слинш залоза Рис 10. Видовжена форма щура, оточеш поверхневим листком щура. Макропрепарат. шднижньощелепно! залози щура.

власно! фасцп ши!. Макропрепарат. Макропрепарат.

Доступ до нижньощелепно! залози у щур1в виконувався у шднижньощелепному трикутнику. Glandula mandibularis у цього виду тварин е другою за розм1рами серед шших чотирьох великих парних слинних залоз, поступаючись привушнш. Зовш нижньощелепну залозу вкривае капсула, утворена вщрогами поверхневого листка власно! фасцп ши! (рис. 8).

У щур1в нижньощелепш залози розмщеш у передньому вщдш ши! i мають протяжшсть вщ шд'язиково! юстки до ручки грудини. Ц залози дотикаються одна до одно! сво!ми мед1альними сторонами, до !хньо! верхньоб1чно! поверхш прилягають шд'язиков1 залози (рис. 9).

За своею формою нижньощелепш залози у щурiв у бшьшосп випадюв (7 тварин) мали видовжено-округлу форму (рис. 10). На трьох препаратах у щ^в g1.mandibu1aris мала неправильну видовжену форму; !! гострий кут був направлений назовш, а овальний край -досередини. Загальш протоки пiднижньощелепних залоз у щурiв проходили дещо нижче вщ проток привушних та шд'язикових залоз i вiдкривалася пiд коренем язика.

1. Результати проведеного дослщження свiдчать, що пiднижньощелепнi залози у людини та лабораторних тварин мають neBHi видовi особливостi топографи та анатомiчно! будови.

2. Пiднижньощелепнi залози у людини переважно мають сплющену елiпсоподiбну форму. Розмiри glandula submandibularis у людини досить мiнливi; !! середнi значения для довжини складали 35±2,92 мм, для ширини - 18,2±2,82 мм i для товщини - 14,5±3,75 мм. Маса шднижньощелепно! залози людини за нашими спостереженнями коливаеться вiд 4,72 до 7,45 грамiв, що у середньому складае 5,93±1,13 грамiв. Капсула шднижньощелепно! залози людини в ушх випадках була утворена розщепленням поверхневого листка власно! фасци ши!, вона мала на верхнш та нижнiй поверхнях однакову товщину i вплiталася в тшо нижньо! щелепи вище linea mylohyoidea. Вiд капсули шднижньощелепно! залози в верхньолатеральних вiддiлах вiдходила щiльна перегородка, яка вщокремлювала паренхiму залози вщ тканини сусщньо! привушно! залози. Звертае увагу вщсутшсть фасцiйних тяжiв, яю б входили в паренхiму шднижньощелепно! залози, що е характерною особливютю !! будови.

3. У собак капсула шднижньощелепно! залози також пухка з'еднана з паренхiмою залози. Ця залоза у собак розташовувалася спереду вщ привушно! залози. I! загальна протока вiдходила вiд задньо-нижньо! поверхш, проколювала пiдборiдно-пiд'язиковий м'яз i входила в латеральний клiтковинний простiр верхнього поверху дна порожнини рота.

4. У кролiв, як i в шших ссавщв, капсула залози шднижньощелепно! залози утворювалася вщрогами поверхневого листка власно! шийно! фасци. Вона на вшх поверхнях мала однакову щшьшсть, але в верхньолатеральних вiддiлах утворювала щiльну перегородку, яка i в^вдляла паренхiму пiднижньощелепно! залози вiд привушно!. На вивчених препаратах у кролiв шднижньощелепна залоза частiше мала округло-видовжену форму.

5. У щурiв нижньощелепш залози розмщеш у передньому вщдш ши! i мають протяжнiсть вщ пiд'язиково! кiстки до ручки грудини. Ц залози дотикаються одна до одно! сво!ми медiальними сторонами, до !хньо! верхньобiчно! поверхнi прилягають пiд'язиковi залози.

1. Ahtemiychuk Yu. T. Kliniko-morfologichni aspekti doslidzhennya velikih slinnih zaloz / Yu. T. Ahtemiychuk, I. Yu. Oliynik // Klin. anat. ta operat. hirurgiya.- 2009. - T. 8, No 3 (29).- S. 76-84.

2. Afanasev V. V. Klassifikatsiya zabolevaniy i povrezhdeniy slyunnyih zhelez / V. V. Afanasev // Stomatologiya. - 2010. -Tom 89, No 1. - S. 63-65.

3. Timofeev A. A. Rukovodstvo po chelyustno-litsevoy hirurgii i hirurgicheskoy stomatologii / A. A. Timofeev // - Kiev, - 1998. S. 237-250.

4. Tymofieiev O.O. Zakhvoriuvannia slynnykh zaloz / O.O. Tymofieiev // - L.: VNTL-2007.-Klasyka.- S.30-42.

5. Burke C. J. Imaging the major salivary glands / C. J. Burke, R. H. Thomas, D. Howlett // Brit. J. Oral Maxillofacial Surg., -2011, Vol.49, P. 261-269.

6. Oeppen R.S. An update on the use of ultrasound imaging in oral and maxillofacial surgery / R. S. Oeppen, D. Gibson, P. A. Brennan // Brit. J. Oral Maxillofacial Surg., - 2010. Vol.48, P. 412-418.

7. Witt R. L. Minimally invasive options for salivary calculi / R. L. Witt // - Laryngoscope. - 2012, Vol.122(6), P. 1306-1311.

8. Wilson K. F. Salivary Gland Disorders / K. F. Wilson, J. D. Meier, P. D.Ward // - Am Fam Physician. -2014. Vol. Jun 1;89 (11), P. 882-888.

9. Vares Y. Application of intraoperative ultrasonography in open reduction of mandibular angle fractures / Y. Vares, A. Filipskyi, A. Kucher [et al.] // - Dent. Med. Probl., - 2013. Vol. 50 (1). P. 15-19.

10. Zenk J. Diagnostic Imaging in Sialadenitis / J. Zenk, H. Iro, N. Klintworth [et al.] // - Oral Maxillofacial Surg. - 2009. Clin. N. Am., Vol.21, P. 275-292.

ТОПОГРАФОАНАТОМИЧЕСКИЕ И МАКРОСКОПИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПОДНИЖНЕЧЕЛЮСТНЫХ СЛЮННЫХ ЖЕЛЕЗ ЧЕЛОВЕКА И НЕКОТОРЫХ ЛАБОРАТОРНЫХ ЖИВОТНЫХ Билаш В.П., Коптев М. Н. В работе проведено исследование по топографоанатомическом и макроскопических поднижнечелюстных слюнных желез человека и некоторых

установлению особенностей

TOPOGRAPHANOMOMPICAL AND MACROSCOPIC PECULIARITIES OF THE SUBMANDIBULAR SALIVARY GLANDS OF THE HUMAN AND SOME LABORATORY ANIMALS Bilash V.P., Koptev M.N.

A study was conducted to establish the topographic and macroscopic features of the submandibular salivary glands of humans and some laboratory animals. It has

лабораторных животных. Установлено, что в норме поднижнечелюстной железы человека и лабораторных животных имеют определенные видовые особенности топографии и анатомического строения, которые необходимо учитывать при проведении экспериментальных исследований для правильной интерпретации результатов исследований и подбора определенного вида лабораторных животных при их проведении.

Ключевые слова: поднижнечелюстная слюнная железа, сравнительная морфология, человек, лабораторные животные.

Стаття надшшла 21.04.2017 р.

been established that in the norm of the submandibular gland of humans and laboratory animals there are certain specific features of topography and anatomical structure that must be taken into account in carrying out experimental studies for the correct interpretation of the results of studies and the selection of a certain type of laboratory animals in their conduct.

Key words: submandibular salivary gland, comparative morphology, human, laboratory animals.

Pe^roeHT KocraneHKO K.n.

УДК 611.817.1.084/.085:613.632:616.831.71-092.9

ВПЛИВ КОМПЛЕКСА СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛ1В НА МОРФОФУНКЦЮНАЛЬНИЙ СТАН ЯДЕР ГАНГЛ1ОНАРНИХ НЕЙРОН1В КОРИ МОЗОЧКА Б1ЛИХ ЩУР1В-САМЦ1В

З метою аналiзу динамки морфолопчних перебудов ядерного апарата кл1тин Пурюнье кори мозочка в умовах тривалого впливу на оргашзм сульфаив мвд, цинку i залiза був проведений експеримент на 48 бших статевозрших щурах-самцях масою 200-250 г, у вщ 5-8 мюящв. Застосовувався електронно-мкроскотчний метод дослщження. Встановлено, що комбшована дiя на оргашзм сульфаив мвд, цинку i залiза чинить на ядерний апарат ганглюнарних нейрошв кори мозочка досить виразний токсичний ефект. Стутнь виразност морфолопчних перебудов в ядерному апарат знаходиться в прямш залежностi вiд термiнiв експерименту. В ядрах ганглюнарних нейрошв розвиваються неспецифiчнi змши полiморфного характеру, якi е оборотними на раншх термiнах дослщу i незворотнiми, в основному некробютичного характеру (карiопiкноз, карiолiзис i карюрексис) у бiльшо! частини нейронiв на бшьш пiзнiх термiнах.

Ключовi слова: мозочок, солi важких металiв, ганглюнарш нейрони, хроматин, карiопiкноз, карiолiзiс, карюрексю, некроз.

Робота е фрагментом НДР «Морфофункщоналъний монторинг стану оргатв i систем оргатзму за умов порушення гомеостазу» (номер державноI реестраци 0109и008714) та «Закономiрностi вжових i конституцшних морфологiчних перетворенъ за умов впливу ендо- i екзогенних чиннитв i шляхи IX корекцй», державна реестращя № 0113и001347.

Токсична дегенеращя мозочка е одшею з форм дегенеративних захворювань мозочка та иайбшьш частою причиною розвитку в клшщ синдрому прогресуючо! мозочково! атакси. До етюлопчних патогенетичних механ1зм1в розвитку цього захворювання належить екзогенна штоксикащя лшарськими препаратами, солями важких метал1в, летючими х1м1чними сполуками [5, 7]. Зпдно з л1тературиими даними, в патогенез! розвитку захворювання мае значення пряме токсичне уражеиня кттии Пуркшье мозочка, що володдать виб1рковою тропшстю до деяких екзогенних отрут [5]. Достов1рною церебеллотоксичшстю володдать i важю метали (свинець, гермаиш, вюмут, лтй, ртуть, марганець). У ряд1 райошв Сумсько! област Укра!ии виявлеио пiдвищеиия кшькост сполук важких метал1в у вод1 та групп [2], що негативно впливае на здоров'я населення, зокрема стан нервово! системи [3]. Мехашзми впливу на людииу еколопчио негативних чиииикiв, особливо !х иизьких р1вшв, поки иедостатиьо вивчеш. Одним з важливих ланок у систем1 «вплив фактора иа оргашзм-захворювашсть-смертшсть» е пошкодження геиетичиого апарату кл1тии. Причому, сильш впливи, як правило, призводять до загибел1 кттии-мшеией, тод1 як вщиосио слабю шдвищують частку кл1тии з геиетичиими пошкоджеииями [4]. Автори ие зиайшли робгг по комбшованому впливу сульфапв циику, м^щ i затза иа геиом гаиглюиариих нейрошв мозочка. Кр1м того, ц1кав1 мехашзми впливу важких метатв иа процеси 1идукцй апоптозу i иекрозу в кл1тииах Пуркшье. Отже, вплив комбшацп солей важких метал1в иа ядериий апарат ганглюнарних нейрошв кори мозочка е актуальною проблемою иейроморфологп i вимагае детального вивчення.

Метою роботи був аналiз морфолопчних перебудов ядерного апарату кл^ии Пуркiиье кори мозочка в умовах впливу иа оргашзм сульфапв мщ, циику i залiза у р1зш термiии експерименту.

Материал та методи дослщження. Експеримеит проведений иа 48 бших статевозрших щурах-самцях масою 200-250г, в вщ1 5-8 мюящв, яю були розподiлеиi иа 4 груп. Лабораторш твариии першо! групи (контрольно!) мютилися в звичайиих умовах вiварiю. Твариии 2-4 груп протягом 3-х мюящв вживали воду, насичену комбiиацiею солей важких металiв: циику (2и804) -50 мг / л, мщ1 (Си8О4) - 20 мг / л i залiза (Бе804) - 20 мг / л. Групи пщдослщиих тварии виводилися з експеримеиту шляхом декаштацп пщ ефiриим наркозом через 30, 60 та 90 д16 вщ

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.