CC BY
6
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-30-34 УДК 616.316-07
брошенко Г. А., Шевченко К. В., Крамаренко Д. Р., Блаш С. М., npoHiHa О. М., Ячмнь А. I. СТРУКТУРНО-ФУНКЦЮНАЛЬН! ОСОБЛИВОСТ1 СЛИННИХ ЗАЛОЗ
ЗМ1ШАНО1 СЕКРЕЦП УкраУнська медична стоматологiчна академiя (м. Полтава)
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом НДР «Екс-периментально-морфологiчне вивчення дм тран-сплантатiв крюконсервовано! плаценти та iнших екзогенних чинникiв на морфофункцюнальний стан ряду внутрiшнiх оргашв», № державно! реестрацп 0113U006185.
Слинш залози являють собою особливу групу секреторних оргашв, як вiдiграють значну роль у стоматолопчному здоров'! населення, а також у жит-тедiяльностi цiлого органiзму шляхом пiдтримання гомеостазу порожнини рота, участi у формуванш та первиннiй ферментнiй обробцi харчово! грудки й процесi травлення, яке починаеться вже в порожниш рота [1,2].
У порожнину рота вщкриваються вивщш протоки привушних, шднижньощелепних i пiд'язикових залоз, що лежать за межами слизово! оболонки. ^м того, в товщi слизово! оболонки порожнини рота знаходяться численш малi слиннi залози: губш, щiчнi, шднебшш. Слиннi залози складаються з кш-цевих вiддiлiв i проток, що виводять секрет. Еште-лiальнi структури всiх слинних залоз розвиваються з ектодерми, як i багатошаровий плоский ештелш, що вистеляе порожнину рота. Тому, для будови '|'хшх вивщних проток i секреторних вiддiлiв характерна багатошаров^ь. Слиннi залози е складними альве-олярними або альвеолярно-трубчастими залозами. Кiнцевi вiддiли за будовою i характером секрету, який вони видшяють, бувають трьох типiв: бiлковi (серозш), слизовi i змiшанi [3,4,5].
До залоз змшано! секреци вiдносять шднижньо-щелепнi та пiд'язиковi слиннi залози [6].
Пщнижньощелепна залоза мае потовщену окру-глу форму та часточкову будову. Вона е складною альвеолярно-трубчастою залозою, що видшяе зми шаний секрет. Пiднижньощелепна залоза розташо-вана в шднижньощелепному трикутнику. Ii верхня поверхня прилягае до m. Mylohyoideus. По задньому краю м'яза вона завертаеться вгору у виглядi невеликого вщростка. Залоза вщокремлена вщ шкiри шд-шкiрним м'язом i поверхневою пластинкою шийно! фасци. Вона оточена щшьною фасцiальною капсулою, вщ яко! всередину залози вщходять численнi вiдростки, що подiляють ii на часточки. В товщi залози проходять лицева артерiя i вена. Навколо не! зна-ходиться велика кшьмсть лiмфатичних вузлiв [7,8].
Пщ'язикова слинна залоза - парний орган сплюс-нуто-елiпсоподiбноí форми, розмЦений пiд сли-зовою оболонкою язиково! дiлянки, над дiафраг-мою рота. Маса кожно! залози близько 5 г, розмiри - 2х1х0,7 см. За будовою це складна розгалужена альвеолярно-трубчаста залоза зi слизово-бшковим типом секрету. Паренхiма залози роздiлена спо-лучнотканинними перегородками на часточки. Кш-цевi секреторнi вiддiли шд'язиково! слинно! залози
утворенi переважно мукоцитами. Незначна частина ацинусiв мiстить також бiлковi пiвмiсяцi Джiануццi, клiтини яких синтезують лiзоцим - фермент, здатний розчиняти оболонку деяких видiв бактерiй. Основу ацинуав шд'язиково' слинно' залози охоплюють вщ-ростки мiоепiтелiоцитiв [9].
Аналiзуючи органометричнi характеристики шд-нижньощелепних залоз плодiв людини, вченими установлено, що полкональна форма зустрiчалася в 32,43% випадмв, овальна i округла по 24,32%, три-кутна - 18,93%. Найбшьш часто зустрiчалася пол^о-нальна форма шдшжньощелепно''' залози, що бтьш характерно саме для плодового перюду розвитку людини. У зв'язку з невеликою кшьмстю морфолопч-ного матерiалу, вченими не виявлено мiжгрупових вщмшностей органометрiчних параметрiв шдниж-ньощелепних слинних залоз плодiв у вiкових групах (р> 0,05). При порiвняннi залоз залежно вщ при-належностi до сторони визначено, що серед лiвих шднижньощелепних залоз переважала овальна форма (41,17%), серед правих - полкональна форма (51,44%). Органометрiя пiднижньощелепних слинних залоз право' i лiвоí сторiн показала, що за вама показниками лiва пiдщелепна залоза мае бтьш велит розмiри, шж права. Найбiльш чiтко виражена рiзниця в середнiй масi залози - 84,85 ± 55,071 мг ^воруч), 78,84 ± 35,592 мг (праворуч). Результати проведеного дослщження зумовлюють подальше вивчення процесу розвитку шднижньощелепних залоз в плодовому перiодi онтогенеза та виявлення факторiв, якi мають найбтьший вплив на морфоло-гiю органу [10].
Вивчення структурно'! оргашзацп шднижньощелепних слинних залоз людини показали, що у плодовому перiодi пренатального онтогенезу морфоло-пчш особливост е проявом генетично! (спадково''') здатност iндивiдууму до формування додаткових та самостшних часточок залози. Кiлькiсть додаткових часточок пiднижньощелепних слинних залоз та !х розташування вiдносно основного зачатка залози зумовлюють появу варiантiв и форми у плодiв 4-10 мiсяцiв внутрiшньоутробного розвитку (81,0 - 375,0 мм лмто-копчиково'! довжини) та випадки асиметрп право! та лiвоí пiднижньощелепних слинних залоз в одних i тих же плодiв. Додатковi часточки шднижньо-щелепних слинних залоз мають сформован вивiднi протоки, як анатомiчно й функцiонально зливаються iз загальною протокою [11,12].
Морфологiчною особливою шд'язиково' слин-но' залози людини у плодовому перiодi пренатального онтогенезу, зпдно даних Н. В. Бершк (2014), е генетична здатшсть до формування самостiйних додаткових часточок залози, що мають самостшш ви-вiднi протоки. Злиття секреторних вщдЫв самостш-них часточок шд'язиково' слинно' залози з основною складовою зачатка залози спостеркаеться напри-
кшщ передплодового - початку плодового перiодiв пренатального онтогенезу. Упродовж 4-10 мкящв внутрiшньоутробного розвитку (81,0-375,0 мм лмто-копчиковоТ довжини) одночасно з основним зачатком пщ'язиковоТ слинноТ залози наявними е зачатки вщ 4 до 14 самостшних часточок з вивiдними протоками, що вiдкриваються своерiдним "ланцюжком" на слизовш оболонцi дна порожнини рота вздовж пщ'язиковоТ складки (по обидва боки вщ вуздечки язика). Поява варiантiв форми шд'язиковоТ слинноТ залози плодiв 4-10 мiсяцiв внутрiшньоутробного розвитку (81,0-375,0 мм лмто-копчиковоТ довжини) залежить вщ кiлькостi самостiйних часточок та Тх розташування вiдносно основного зачатка залози. Особливiстю топографп дистального вщдму великоТ шд'язиковоТ протоки е анатомiчне об'еднання остан-ньоТ з дистальним вiддiлом шднижньощелепноТ ви-вщноТ протоки, внаслiдок чого утворюеться сшль-на вивiдна протока обох слинних залоз iз вiстям, яке розмЦене на днi ротовоТ порожнини в дтянц1 пiд'язикового м'ясця по обидва боки вщ вуздечки язика [13].
Ряд науковщв отримали данi щодо структури шднижньощелепноТ залози людини та ТТ статевi осо-бливостi у перший перюд зрiлого вiку. Виявлено ряд статевих вщмшностей в сполучнотканиннш стро-мi. Найбiльшу механiчну мщшсть у чоловiкiв мають капсула (1,6 рази товще, нiж у жшок, р <0,05) i мiж-часточкова сполучна тканина (в 1,8 рази товще, р <0,05), а у жшок - мiжчасточкова сполучна тканина, яка мiстить 30% товстих сполучнотканинних тяжiв. У чоловiкiв розмiри часточок i об'емна частка паренхи ми значно менше (р <0,05), шж у жiнок. Ймовiрно, це пов'язано з обмеженням розростання паренхiми бтьш товстою i мiцною капсулою i мiжчасточковою сполучною тканиною. У чоловшв в стромi шдщелеп-ноТ залози вщзначено бiльш високий вмiст лтоцилв (в 3,5 рази бiльше, шж у жiнок, р <0,05). У чолов^в бiльш сильно розвинена внутршньочасточкова стро-ма (в 1,2 рази сильшше, нiж у жiнок, р <0,05). У цьому зв'язку представляе штерес виявлення вiдмiнностей за вмiстом лiпоцитiв, розмiрам часточок, обсягом паренхiми i вiдсотковому спiввiдношенню бiлкових i слизових вiддiлiв. У чоловiкiв при меншому обсяз1 паренхiми i слизових кшцевих вiддiлiв розмiр часточок в нижньощелепнш залозi збiльшений. Виявлен1 статевi вiдмiнностi в структурi нижньощелепноТ залози в перший перюд зршого вiку можуть бути корисн1 для дiагностики та лiкування патолопчних процесiв даного органу [14].
Комплексом мофрометричних i бiохiмiчних мето-дiв дослiдження шднижньощелепноТ слинноТ залози установлено, що з втом вiдбуваються потовщення стiнки та звуження просвiту, суттеве збiльшення ш-дексу Вогенворта артерш дрiбного калiбру, що при-зводять до попршання пропускноТ здатностi судин, недостатнього кровопостачання органа, пошко-дження ендотелюцилв, ендотелiальноТ дисфункцп. Останне шдтверджуеться сильними кореляцiйними зв'язками мiж вм^ом нiтрит-анiону у шднижньоще-лепнiй залозi та вiдносним об'емом пошкоджених ендотелюцилв дослiджуваних судин [15].
Спостереження втових змiн слинних залоз людини, свщчать про майже дворазове збтьшення питомоТ ваги сполучноТ i жировоТ тканини в старшiй
вiковiй груш в порiвняннi з групою в 17-21 рт, при цьому практично трикратне зменшення питомоТ ваги вивщних проток в старшiй вiковiй груш в уах залозах. Таким чином, отримаш результати демонструють ви-ражеш вiковi змiни кiлькiсних показникiв паренхiма-тозних компонентiв великих слинних залоз [16].
Велит слинш залози складаються з рiзних зало-зистих або секреторних кл^ин, якi запрограмованi на синтез абсолютно рiзних секретiв. Привушш залози складаються з серозних (бткових) секреторних кли тин i утворюють бшковом^ний водянистий секрет. Слина з шд'язикових залоз - мукозна (слизова) i тому в'язка. У слиннш залозi так само, як i в будь-якому другому органi, кнуе структурно-функцiональний комплекс, який е функцюнальним елементом. Центральною ланкою функцюнального елемента слинноТ залози е мтроциркуляторна одиниця, структура якоТ добре пристосована до функци слинноТ залози [17,18].
Дослщжуючи гiстохiмiчну характеристику структури ацинарного вщдшу великих слинних залоз людини, науковц виявили, що ацинарш вiддiли слинних залоз представлен двома диференцiйованими типами секреторних кл^ин. Специфiка х диференци ювання проявляеться видiленням слизового та бокового секрету, який вивтьняеться у просвiт ацину-сiв як апокриново, так i мерокриново через дрiбнi пори, що мiстяться на поверхш епiтелiоцитiв. Вихiд секрету забезпечуеться певною топографiею ештели альних кл^ин з мiоепiтелiальними [19,20].
Як свщчать данi, щодо вивчення хронобюлопч-ного аспекта рiвня оксиду азоту i антирадикальноТ активностi в секретi великих слинних залоз людини, у здорових людей залози працюють асинхронно I протягом усього часу видшяють рiзний за кшьшс-тю i концентраци N0. Достовiрнiсть даних, отрима-них при порiвняннi вмiсту оксиду азоту в секретах слинних залоз, дозволяють виявити в Тх робот ритм секреторноТ дiяльностi видiлення оксиду азоту у ви-глядi циклiв з перюдом близько 40 хвилин. 0днак фази активностi кожноТ iз залоз змЦеш одна щодо одноТ, тому, коли одна iз залоз найбтьш активна, в iнших вiдбуваеться спад секреци N0. Крiм того, протягом двох годин спостереження за екскрещею N0 кожноТ iз залоз, ми виявили 2 шка активносл з пери одом близько 1 години 20 хвилин. Цикл складаеться з фази вщносного спокою, коли концентращя оксиду азоту поступово знижуеться i протягом якогось часу суттево не змшюеться (+/- 20 хвилин) i фази секреторноТ активносл, пiд час якоТ вiдбуваеться збтьшення вм^у нiтратiв. У зв'язку з цим, в залежносл вщ того, в який час вщбуваеться забiр бiологiчного матерiалу, рiвень штралв, що визначаються в секретах слинних залоз у одшеТ i тоТ ж людини може бути рiзним. Кiлькiсть N0 так само постшно варiюе i зна-ходиться в зворотнш залежностi вiд обсягу секреци. Автори роблять висновок, що рiвень оксиду азоту в секрет слинних залоз е шформативним маркером стану фiзiологiчних i патофiзiологiчних реакцш в ор-ганiзмi [21,22].
В останш роки отриманi вiдомостi, що шдтвер-джують визначальну роль слини в пiдтримцi гомеос-тазу порожнини рота [23]. Встановлено, що ктьшсн1 i якiснi змiни слини в значнiй мiрi визначае стiйкiсть зубiв до карiесу. Слина забезпечуе динамiчну рiвно-
вагу емалi зуба, стал^ь ТГ складу за рахунок юнного обмiну. З огляду на те, що великi слиннi залози вико-нують iнкреторну функцiю (вона полягае у вироблен-нi речовин, подiбних за дiею до гормонiв), цей факт ставить 'х в ряд оргашв, якi надають регуляторну д^ на рiзнi функцй органiзму, тобто на процеси фiзiоло-пчно' регенерацй, мiнеральний обмiн, еритропоез [24].
Опрацювання л^ературних джерел дозволяе стверджувати, що слинш залози виробляють слину рiзного хiмiчного складу, яка вiдрiзняеться високим рiвнем метаболiзму, пов'язаним iз енергоемними процесами синтезу та секрецй слини. Секреторна функцiя забезпечена симпатичною та парасимпа-тичною iннервацiею, гормональним впливом, мкце-вими регуляторними речовинами та постшною вза-емодiею гландулоцитiв iз системою кровопостачання [25,26].
Встановлено, що анатомiчно слиннi залози люди-ни пов'язаш з лiмфатичною системою - в стромi час-точок виявляються Т^мфоцити. Пiднижньощелепна залоза оточена шднижньощелепними i шдборщни-ми лiмфатичними вузлами. Слинш залози слугують iндукторами i ефекторами iмунноí вiдповiдi слизово' оболонки порожнини рота i системно' лiмфоТдноТ тканини [27,28,29].Тому лiмфотропний вiрус iмуно-дефiциту людини вражае слиннi залози вже на ран-нiх слвдях ВШчнфекцй, у тому числi безсимптомно'.
В остaннiй час багато уваги придшяеться вивчен-ню структурно-функцiонaльних змш великих слин-них залоз за умов стимуляцй, що мае надзвичайно велику актуальшсть. В науковому дослщженш [30] проведено визначення основних структурних змiн в часточках шднижньощелепно' слинно' залози щурiв пiсля введення прозершу. Встановлено, що прозе-рiн впливае на ва фази секреторного процесу в шд нижньощелепних слинних залозах щурiв. В кiнцевих вiддiлaх посилюеться секретоутворення i секрето-виведення. В протоковш системi виявлялись ознаки активного переносу рщини iз судинного русла i пе-
рипротокового iнтерстицiя в розширеш просвiти. В гемомiкроциркуляторному ру^ визначався спазм резистивно' ланки i дiлятaцiя та повнокров'я - в ем-нiснiй [31].
Анaлiз значущост кореляцiйних зв'язкiв мiж мор-фометричними показниками шдязикових слинних залоз щурiв пiсля стимуляцй, висвiтлено у досли дженнi [32]. Виявлено, що в кшцевих вiддiлaх висота епiтелiоцитiв значущо корелювала з дiaметром каш-лярiв. З боку вставних проток визначались зв'язки зо-внiшнього дiaметру з дiaметром просвiту (вiд'емнi) I дiaметром кaпiлярiв (позитивнi), що свiдчить про секреторну актившсть епiтелiоцитiв вставних проток шдязикових залоз в сташ харчового спокою. Для по-смугованих проток виявлена значуща залежшсть мiж дiaметром просвiту i кaпiлярiв (позитивна), яка вщо-бражае aктивнiсть фтьтрацй рщини через залозис-тий протоковий ештелш. У внутрiшньочaсточкових колекторних протоках зовшшнш дiaметр корелював вiд'емно значущо з висотою ештелюцилв i позитивно - з просв^ом кaпiлярiв, також позитивна значуща корелящя спостеркалась для покaзникiв просвiту проток i кaпiлярiв. Стимуляцiя aдренaлiном визначи-ла знaчущiсть бiльшостi сильних зв'язкiв коефiцiентiв кореляцй мiж морфометричними показниками про-токово' системи пiд'язикових залоз. Кореляцшний aнaлiз встановив, що кiнцевi вщдши шд'язиково''' залози не вiдiгрaють важливо' ролi в стимульовaнiй секрецй. В протоковш системi вiдбувaються активн1 фтьтрацшш процеси як в стaнi харчового спокою, так i при стимуляцй' [32].
Таким чином, пiднижньощелепнi та шдязиков1 слиннi залози вiдiгрaють надзвичайно важливу роль в зaбезпеченнi нормального стану порожнини рота людини.
Перспективи подальших дослiджень. Наступ-не вивчення особливостей структурно' оргaнiзaцй великих слинних залоз, яке необхщне для погли-бленого розумiння зaкономiрностей 'х розвитку I взаемозв'язку з шшими органами i системами.
^iTepaTypa
1. Yousem DM, Kraut MA, Chalian AA. Major salivary gland imaging. Radiology. 2000;216(1):19-29.
2. Tsukanov DV. Strukturni osoblyvosti pryvushnykh slynnykh zaloz shchuriv pislya vvedennya platyfilinu. Svit medytsyny ta biolohiyi. 2012;4:120-2. [in Ukrainian].
3. Afanasyev Yul, Yurina NA, redaktory. Gistologiya, embriologiya, tsitologiya: uchebnik; 6-ye izd., pererab. i dop. Moskva: GEOTAR-Media; 2012. 798 s. [in Russian].
4. Paches Al, Tabolinovskaya TD. Opukholi slyunnykh zhelez. Moskva: Prakticheskaya meditsina; 2009. 470 s. [in Russian].
5. Shevchenko KV, Yeroshenko HA, Kramarenko RD, Pronina OM, Kudinov MV. Suchasni uyavlennya pro strukturno-funktsionalnu orhanizatsiyu slynnykh zaloz. Visnyk problem biolohiyi i medytsyny. 2018;3(145):50-8. [in Ukrainian].
6. Yeroshenko GA. Strukturna orhanizatsiya velykykh slynnykh zaloz za umov stymulyatsiyi sympatychnoho ta parasympatychnoho viddiliv vehetatyvnoyi nervovoyi systemy [avtoreferat]. Simferopol; 2010. s. 7-28. [in Ukrainian].
7. Koveshnikov VH, redaktor. Anatomiya lyudyny: v 3-kh t.; pidruchnyk dlya stud. VMNZ. Tom 2. Luhansk: Virtualna realnist; 2007. 259 s. [in Ukrainian].
8. Lutsyk OD, Chaykovskyi YuB, redaktory. Histolohiya. Tsytolohiya. Embriolohiya: pidruchnyk. Vinnytsya: Nova knyha; 2018. s. 445-7. [in Ukrainian].
9. Lutsyk OD. Histolohiya lyudyny: pidruch. dlya studentiv VMNZ. Vyd. 4-te dooprats. i vypr. Kyiv: Knyha plyus; 2010. 584 s. [in Ukrainian].
10. Opravin AS, Ulyanovskaya SA, Afonicheva YeN. Organometricheskiye kharakteristiki podnizhnechelyustnykh slyunnykh zhelez cheloveka v plodnom periode ontogeneza v Arkhangelskoy oblasti. Mezhdunarodnyy zhurnal prikladnykh i fundamentalnykh issledovaniy. 2014;1:255. [in Russian].
11. Tabachnyuk NV, Oliynyk lYu. Zmina morfolohichnykh ta antropometrychnykh kharakterystyk pidnyzhnyoshchelepnykh slynnykh zaloz plodiv lyudyny. Visnyk problem biolohiyi i medytsyny. 2014;1,4(113):296-301. [in Ukrainian].
12. Tabachnyuk NV, Oliynyk lYu. Morfohenez pidnyzhnyoshchelepnoyi slynnoyi zalozy v zarodkiv i peredplodiv lyudyny. Aktual. probl. suchasn. med.: Visn. Ukr. med. stomat. akad. 2014;14(3):258-61. [in Ukrainian].
13. Bernik NV. Morfolohichna ta antropometrychna kharakterystyka pidyazykovykh slynnykh zaloz u plodovomu periodi prenatalnoho ontohenezu lyudyny. Klinichna anatomiya ta operatyvna khirurhiya. 2014;13(3):48-53. [in Ukrainian].
14. Kuvayeva OV, Vasilyeva LS. Struktura podchelyustnoy zhelezy cheloveka i yeye polovyye osobennosti v pervyy period zrelogo vozrasta. Uspekhi sovremennogo yestestvoznaniya. 2009;3:43. [in Russian].
15. Hnatyuk MS, Posolenyk LYa. Strukturno-funktsionalne doslidzhennya osoblyvostey vikovoyi perebudovy arteriy pidnyzhnyoshchelepnoyi zalozy. Medychna khimiya. 2013;15(2):48-51. [in Ukrainian].
16. Kulayeva LV, Burov VV, Semina MN. K voprosu o vozrastnykh izmeneniyakh slyunnykh zhelez cheloveka [Internet]. Byulleten meditsinskikh internet-konferentsiy. 2013;3(2) [tsitirovano 7 fevr. 2015]. Dostupno: http://medconfer.com/node/1928 [in Russian].
17. Denisov AB. Slyuna i slyunnyye zhelezy. Izd. 2-ye,pererab. i dop. Moskva: Izd-vo RAMN; 2009. 470 s. [in Russian].
18. Pronina OM, Koptev MM, Bilash SM, Yeroshenko GA. Response of hemomicrocirculatory bed of internal organs on various external factors exposure based on the morphological research data. Svit medicini ta biologii. 2018;1(63):153-7.
19. Hnatyuk MS, Hasyuk PA. Histokhimichna kharakterystyka struktury atsynarnoho viddilu velykykh slynnykh zaloz lyudyny. Medychna khimiya. 2012;14(1):118-20. [in Ukrainian].
20. Yeroshenko GA. Zminy tynktorialnykh vlastyvostey tsytoplazmy epiteliotsytiv slynnykh zaloz pislya vvedennya adrenalinu i atsetylkholinu. Svit medytsyny ta biolohiyi. 2013;1(36):122-4. [in Ukrainian].
21. Gerasimova YeYe. Uroven oksida azota i antiradikalnaya aktivnost v sekretakh bolshikh slyunnykh zhelez (khronobiologicheskiy aspekt). Elektronnyy nauchno-obrazovatelnyi vestnik «Zdorovye i obrazovaniye v XXI veke». 2010;12(3):140-1. [in Russian].
22. Kovalenko OV, Yeroshenko GA, Kostenko VO. Morfofunktsionalni zminy pidnyzhnyoshchelepnoyi slynnoyi zalozy shchuriv za umov khronichnoho travmatychnoho sialadenitu ta vvedennya l-selenometioninu. Svit medytsyny ta biolohiyi. 2012;1(32):112-6. [in Ukrainian].
23. Aure MH, Konieszny SF, Ovitt CE. Salivary gland homeostasis is maintained through acinar cell self-duplication. Developmental Cell. 2015;33(2):231-7.
24. Timofeyev AA. Sekretornaya funktsiya slyunnykh zhelez u bolnykh s ostrymi odontogennymi vospalitelnymi zabolevaniyami chelyustey. Sovremennaya stomatologiya. 2011;4:70-4. [in Russian].
25. Tsukanov DV. Strukturne zabezpechennya slynoutvorennya v normi. Aktual. probl. suchasn. med.: Visn. Ukr. med. stomat. akad. 2014;14(2):200-4. [in Ukrainian].
26. Tymoshenko YuV. Morfo-funktsionalni osoblyvosti slyzovoyi obolonky tverdoho pidnebinnya za umov eksperymentalnoyi kserostomiyi [avtoreferat]. Dnipro; 2018. s. 6-14. [in Ukrainian].
27. Lin AL, Johnson DA, Stephan KT, Yeh C-K. Alteration in Salivary Function in Early HIV Infection. Journal of Dental Research. 2003;82(9):719-24.
28. Senchakovych YuV, Yeroshenko HA, Kazakova KS. Suchasni pohlyady na prychyny dysfunktsiyi slynnykh zaloz. Svit medytsyny ta biolohiyi. 2013;4(41):112-6. [in Ukrainian].
29. Yeroshenko GA, Yashchenko AM, Koptev MM, Shevchenko KV. Osoblivosti citotopografii plazmocitiv u velikih slinnih zalozah shchuriv u normi ta pri rivznih funkcional'nih stanah. Svit medicini ta biologii. 2017;4(62):179-82. [in Ukrainian].
30. Chaykovskyi YuB, Tsukanov DV. Strukturni osoblyvosti pid nyzhnyoshchelepnykh slynnykh zaloz shchuriv pislya vvedennya prozerynu. Svit medytsyny ta biolohiyi. 2012;2:172-5. [in Ukrainian].
31. Yeroshenko GA, Shepitko VI, Chaykovskyi YuB. Slynni zalozy. Histofiziolohiya stymulyovanoyi sekretsiyi. Poltava: UMSA; 2014. 149 s. [in Ukrainian].
32. Yeroshenko GA. Analiz znachushchosti korelyatsiynykh zvyazkiv mizh morfometrychnymy pokaznykamy pidyazykovykh slynnykh zaloz shchuriv pislya stymulyatsiyi. Visnyk problem biolohiyi i medytsyny. 2012;2(3):160-3. [in Ukrainian].
СТРУКТУРНО-ФУНКЦЮНАЛЬН! ОСОБЛИВОСТ1 СЛИННИХ ЗАЛОЗ ЗМ1ШАНО1 СЕКРЕЦИ Ерошенко Г. А., Шевченко К. В., Крамаренко Д. Р., Бшаш С. М., Пронша О. М., Ячмшь А. I. Резюме. В po6oTi наведет сучасн погляди, що до структурно-функцюнальних особливостей слинних залоз змшаноТ секреци, зпдно даних втизняноТ та зарубiжноT лтератури, ям в^грають велике значення у шдтримц не ттьки стоматолопчного здоров'я населення, а й у шдтримц жип^яльносп цтого оргашзму. Проаналiзована будова шднижньощелепноТ та шд'язиковоТ слинних залоз у вдовому аспект, що дае нам по-няття про значим^ь цих залоз у шдтримц гомеостазу ротовоТ порожнини. Секретом слинних залоз виступае слина, яка не ттьки бере участь у процесах, ям проходять у ротовш порожнини, а й е високошформативним об'ектом вщображаючим загальний стан здоров'я людини.
Ключовi слова: слинш залози, змшана секретя, втовий аспект.
СТРУКТУРНО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ СЛЮННЫХ ЖЕЛЕЗ СМЕШАННОЙ СЕКРЕЦИИ Ерошенко Г. А., Шевченко К. В., Крамаренко Д. Р., Билаш С. М., Пронина Е. Н., Ячмень А. И. Резюме. В работе представлены современные взгляды о структурно-функциональных особенностях слюнных желез смешанной секреции, по данным отечественной и зарубежной литературы, которые имеют большое значение в поддержке не только стоматологического здоровья населения, но и жизнедеятельности целого организма. Проанализировано строение поднижнечелюстной и подъязычной слюнных желез в возрастном аспекте, что дает нам понятие о значимости этих желез в поддержке гомеостаза ротовой полости. Секретом слюнных желез выступает слюна, которая не только участвует в процессах, проходящих в ротовой полости, но и является высокоинформативным объектом отражающим общее состояние здоровья человека. Ключевые слова: слюнные железы, смешанная секреция, возрастной аспект.
STRUCTURAL-FUNCTIONAL FEATURES OF SALIVARY GLANDS OF MIXED SECRETION Yeroshenko G. A., Shevchenko K. V., Kramarenko D. R., Bilash S. M., Pronina О. M., Yachmin A. I. Abstract. The article presents modern views on the structural and functional features of salivary glands of mixed secretion, according to the data of domestic and foreign literature. In the cavity of the mouth open the excretory ducts of the three pairs of salivary glands: the parotid, submandibular and sublingual, lying outside of the oral mucosa.
They consist of the end-pieces and ducts. The structure was analyzed in the age aspect of the submandibular and sublingual salivary glands: the study of changes in morphological characteristics of the submandibular salivary glands of human fetus showed that features in the fetal period of prenatal ontogenesis are manifestations of the genetic (hereditary) ability of the individual to the formation of additional and independent lobules of the gland.
The peculiarity of the morphological characteristics of the sublingual human's salivary gland in the fetal period of prenatal ontogenesis is the genetic ability to form independent additional lobules of the gland having independent excretory ducts. Mergence of secretory end-pieces of independent lobules of the sublingual glands with the main
component of the germ of the gland is observed at the end of the pre-fetal period - the beginning of the fetal periods of prenatal ontogenesis.
With age, thickening of the wall and narrowing of the lumen occur, a significant increase in the Vogenvord's index, small caliber arteries, which leads to worsening vascular throughput, inadequate blood supply to the organ, damage to the endothelial cells, and endothelial dysfunction.
Observations of age-related changes in human salivary glands indicate almost double the increase in the specific number of connective and adipose tissue in the older age group compared with the group at 17-21 years, with almost three times the decrease in the number of evacuation ducts in the older age group in all glands. The submandibular and sublingual hypertrophy of the salivary glands refer to the glands of mixed secretion.
The secretion of salivary glands is saliva, which is characterized by a high level of metabolism associated with energy-intensive processes of synthesis and secretion of saliva.
The secretory function is provided with sympathetic and parasympathetic innervation, hormonal effects, local regulatory substances and constant interaction of glandulocytes with the blood supply system.
Consequently, saliva not only participates in processes that pass through the oral cavity, which gives us the notion of the importance of these glands in maintaining the homeostasis of the oral cavity. but also a highly informative object reflecting the general health of a person.
Key words: salivary glands, mixed secretion, age aspect.
Рецензент - проф. ДубЫн С. I.
Стаття надшшла 21.03.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-34-40 УДК 618.2-056.5:611.018.74 Зелшка-Хобзей М. М., Тарасенко К. В.
ЕНДОТЕЛ1АЛЬНА ДИСФУНКЦ1Я, ЯК ПАТОГЕНЕТИЧНА ОСНОВА АКУШЕРСЬКИХ УСКЛАДНЕНЬ У ВАГ1ТНИХ З ОЖИР1ННЯМ (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ) УкраТнська медична стоматолопчна академ1я (м. Полтава)
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Стаття являеться фрагментом НДР кафедри акушерства i гшекологй № 1 «Патогене-тична роль ендотелiaльноí дисфункцй та генетичш особливосл при патологи шд час ваптносл та гше-колопчних захворюваннях», № державно' реестрацй 0117и005253.
Вступ. Ожиршня - одне з найпоширешших у всьо-му свт захворювань. Зпдно з даними Всесвп"ньо'[ оргашзацй охорони здоров'я (ВООЗ), бтьше 23% чо-ловшв i 25% жшок мають надлишкову масу тта. На сьогодш ожиршня е проблемою багатьох жителiв не лише нашо' держави, але i уае' планети. В Укра'ш вщ зайво' маси страждае кожна четверта жшка i кожен шостий чоловт. В деяких пострадянських кра'нах ця цифра сягае до 45% населення, а у Сполучених Штатах Америки, за даними Американсько' медично' асоци ацй, нaдмiрну масу тта мае кожен третш громадян. Щороку приблизно 2,6 мтьйона людей помирае в зв'язку з захворюваннями пов'язаними з ожиршням. Експерти ВООЗ прогнозують, що до 2025 року число людей, що мають надлишкову масу тта досягне 300 мтьйошв [1]. Стан здоров'я населення Землi на 15% залежить вщ оргашзаци медично' служби i генетич-них особливостей, а на 70% - вщ способу життя I повноцшносл та збалансованост харчування. Темп розвитку ожиршня залежить вщ ктькосл надлишко-вого надходження в оргашзм 'ж ступеня порушення саморегуляцй енергетичного обмшу, aктивностi ру-хових функцш людини. Жiнки бiльш схильш до ожи-рiння, нiж чоловти, що пов'язано з особливостями жшочого оргaнiзму [2,3,4].
Вiдмiчaеться зростання частоти ожиршня та над-лишково' маси тта у ваптних. Кiлькiсть ваптних iз ожирiнням в економiчно розвинених кра'нах досягае 16-30% i постiйно збiльшуеться [5]. Ожирiння впли-
вае на формування несприятливо' демогрaфiчноТ ситуацй, оскiльки комплекс гормонaльно-метaболiч-них порушень, притаманний цьому захворюванню, обумовлюе патогенетичний зв'язок iз зниженням д^ородно' функцй' у жшок та дозволяе вщнести ц1 стани до фaкторiв ризику материнсько' i неонаталь-но' захворюваност i смертностi [6,7,8,9]. Ожирiння в перюд вaгiтностi е суттевим фактором ризику розвитку метaболiчних порушень у нащадтв в дорослому в^ [10,11,12,13,14].
Основна частина. Ожирiння у жiнок репродуктивного вiку асоцшоване з низкою загальносоматичних i репродуктивних проблем, що призводить до зни-ження фертильносп. Жирова тканина як мкце пери-феричного синтезу багатьох гормошв також активно бере участь у робол судинно' системи i формуванн1 iмунноí вiдповiдi, тому и нaдмiрний вмiст супрово-джуеться метaболiчними, гормональними, судинни-ми i прозапальними порушеннями. У жшок з ожиршням порiвняно з жшками з нормальною масою тта знижена як частота настання спонтанних ваптностей, так i ефективнiсть лiкувaння безплiддя рiзними методами (стимуляцiя овуляцй та ш.). Пiсля настання вaгiтностi у таких жшок шдвищеш ризики вроджених аномалш плода, макросомй, мертвонародження, гестацшно' гiпертензй, гестaцiйного цукрового дia-бету, передчасних полопв i низки шших ускладнень [9,15].
Анaлiз перебiгу ваптносл у жiнок з ожирiнням в I тримес^ виявив високу частоту загрози перери-вання вaгiтностi - 25% проти 10% в груш ваптних з нормальною масою тта [16]. Найчаспшими усклад-неннями у II триместрi ваптносл були: гiпертензiя вaгiтних, яка зустрiчaлaсь у 22% жшок з ожиршням; прееклампая, яка спостеркалась у жiнок з шдексом маси тiлa (1МТ) 30 i бiльше у 4 рази часлше, нiж у па-
