CC BY
15
УДК 611.316-092.9+611.019
ПОР1ВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВУГЛЕВОДНИХ ЗАЛИШК1В НА СТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТАХ К1НЦЕВИХ СЕКРЕТОРНИХ В1ДД1Л1В П1ДНИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СЛИННИХ ЗАЛОЗ ЛЮДИНИ ТА ДЕЯКИХ ЛАБОРАТОРНИХ ТВАРИН
В po6oTÍ за допомогою лектиногiстохiмiчного дослiдження проведений порiвняльний аналiз складу вуглеводних залишюв на структурних компонентах кiнцевих вщдшв пiднижньощелепних слинних залоз людини та лабораторних тварин: собак, крол1в, щур1в, морсько! свинки. Встановлено, що розподш вуглеводних залишкiв на структурних компонентах кшцевих вiддiлiв пiднижньощелепних слинних залоз залежить вщ видового походження особини i мае сво! спорiдненнi i вщмшш риси.
Kjiiohobí слова: шднижньощелепна слинна залоза, бшксда ацинуси, змшаш ацинуси, лектини.
Робота е фрагментом НДР «Bíkobí аспекти структурноi оргашзацн оргатв шунног системи, залоз шлунково-кишкового тракту та сечо-статевог системи людини в нормi i патологи» № державног реестраци 0111U004192.
Вивчення морфологи великих слинних залоз е актуальною медико-бюлопчною проблемою, особливо у иор1вняльному аспект^ враховуючи розповсюджешсть !х захворювань i вщповщно до доступних наукових дослiджень вiдсутностi в лтературних джерел з питань порiвняльноl морфологи слинних залоз людини i лабораторних тварин на яких проводяться клiнiчнi та експериментальш дослщження. Морфолопчш дослщження включають до свого арсеналу цшу низку способ1в, але традицшт методи, при високш в1рог1дност1 та великш р1зноман1тност1 одержано! за допомогою них шформаци, не позбавлеш певних недолшв [5].
Нов1 горизонти для морфолопчно! науки вщкрились у зв'язку з запровадженням для дослщжень моноклональних антит1л i лектин1в. Якщо 1мунног1стох1м1чно можливо виявити i надати характеристику молекулярно-просторово! органiзацil як полшептидних так i вуглеводних ланцюгiв бiоиолiмерiв, то лектинохiмiчно можливо диференцiювати вуглеводш детермiнанти бiологiчних макромолекул [1, 3].
Метою роботи було встановлення специфiчностi вуглеводних залишюв на структурних компонентах кшцевих секреторних вiддiлiв п1днижньощелепних слинних залоз людини та деяких лабораторних тварин до визначено! панелi лектишв з подальшим порiвняльних аналiзом складу !х вуглеводних детермiнант.
Матерiал та методи дослiдження. Для дослiдження використовувались шднижньощелепш слиннi залози людини (чоловiчоl статi), щурiв, кролiв, собак, морських свинок (самцiв). Забiр пiднижньощелепних слинних залоз лабораторних тварин проводився в умовах мало! операцшно! вiварiю ВДНЗУ «Укра!нська медична стоматологiчна академiя» зпдно з «Правилами використання лабораторних експериментальних тварин» (2006, додаток 4) i Гельсшською декларащею про гуманне вщношення до тварин. Пiд тiопенталових наркозом вилучалась лiва пiднижньощелепна слинна залоза з метою подальшого збереження життя лабораторних тварин. Лiвi пiднижньощелепнi слинш залози людини, для проведення дослщження, а потiм порiвняльного аналiзу вилучались у трупiв людей, якi знаходились на зберпанш в архiвi трупного матерiалу кафедри анатомй людини ВДНЗУ «Украшська медична стоматологiчна академiя». Пюля забору матерiалу залози фiксували у 4% розчиш нейтрального формалiну. Для отримання оглядових препара^в зрiзи товщиною до 5 мкм фарбували гематоксилшом i еозином. В подальшому препарати обробляли з використанням стандартних наборiв НПК «Лектинотест» м. Львiв у розведенш лектинiв 1:50 за методикою [4].
Специфiчнiсть лектинiв до термшальних нередукованих моносахаридних залишкiв глюкоконюгатiв наведена у вщповщносп з даними [2]. Вуглеводш детермшанти структурних компонентiв кшцевих секреторних вщдшв пiднижньощелепних слинних залоз дослщжували за допомогою лектинiв: конканавалшу А (Con A, специфiчного до aDMan, aDGlc); лектину виноградного слимака (НРА, специфiчного до aGаlNAс); лектину кори золотого дощу (LABA, специфiчного до aLFuc); лектин арахису (PNA, специфiчного до pDGal(pi-3)DGalNAc); лектину насшня со! (SBA, специфiчного до DGalNAc); лектину бузини чорно! (SNA, специфiчного до Neu5Ac(a2-6)Gal/ DGalNAc); лектину омели бшо! (VAA, специфiчного до pDGal); лектину зародкiв пшеницi (WGA, специфiчного до DGlcNAc, NeuNAс), якi були мiченi пероксидазою хрону. Контроль реакци зв'язування лектинiв проводили шляхом виключення дiамiнобензидину зi схеми обробки препарапв. Iнтенсивнiсть реакцiй оцiнювалась за ступенем забарвлювання
препарату вщ св^ло - до темно-коричневого кольору. Двома незалежними один вщ одного дослщниками результати заносились у протоколи по балах: 0, 1, 2, 3, 4 - вщповщно: вщсутшсть реакци, слабо позитивна, помiрно позитивна, сильна i дуже сильна реакщя.
Результати дослiдження та 1'х обговорення. Дослщження оглядових гiстологiчних препаратiв показало, що пiднижньощелепнi слиннi залози це складш альвеолярно-трубчастi залози. Кiнцевi секреторш вiддiли пiднижньощелепних слинних залоз людини, собаки, кролiв, морсько! свинки представлен бiлковими та змiшаними ацинусами. У складi кiнцевих секреторних вiддiлiв щ^в бiлковi ацинуси вiдсутнi i виявлялись лише змiшанi секреторнi вiдцiли. Бiлковi ацинуси типово були побудованi з серозних гландулоцитiв, яю мали видовжену, конусоподiбну форму, а цитоплазма !х мала чiтку полярнiсть. Мiоепiтелiоцити розташовувались зовнi сероцитiв. Мiж бiлковими гландулоцитами вiзуалiзувались мiжклiтиннi канальцi. Змiшанi секреторш вщдши мали у своему складi три типи клiтин: сероцити, мукоцити i мiоепiтелiоцити. Цитотопоргафiчно мукоцити вiзуалiзувались в серединi змiшаного ацинусу, мали крупи розмiри i менш штенсивно забарвлювались основними фарбниками. По периферп змiшаних кiнцевих вiддiлiв знаходились бiлковi гландулоцити i мiоепiтелiоцити, яю були вкрип базальною мембраною. Лектинохiмiчно дуже сильна реакщя зв'язування, мiж вуглеводними залишками на структурних компонентах бшкових ацинусiв тднижньощелепио! залози людини та лектином Соп А встановлена з вуглеводними детермшантами секреторних гранул сероципв та мiоепiтелiоцитiв; з лектином ЬЛБЛ; на вуглеводних залишках секреторних гранул сероципв; з лектином WGЛ з вуглеводними залишками мiжклiтинних канальцiв та базальною мембраною. З уама iншими лектинами була встановлена сильна або помiрна реакцiя (табл. 1). Також у змшаних кшцевих вiддiлах на секреторних гранулах бшкових гландулоципв i мiоепiтелiоцитiв спостерiгалась дуже сильна реакщя зв'язування з лектином Соп А, але на вiдмiну вiд бшкових ацинушв на цитолемi сероцитiв i на поверхнi !х секреторних гранул спостер^алась дуже сильна реакцiя з лектином НРА. Паралельно з цим лектин WGЛ мав дуже сильну рекцiю прециттацп на базальнiй мембран змiшаних кiнцевих вiдцiлiв. З ушма iншими лектинами була встановлена помiрна або слабо помiрна реакцiя (табл. 1).
Таблиця 1
Розподш рецепторiв лектинiв у структурних компонентах кшцевих секреторних вщд^в
тднижньощелепно'1 слинно'1 залози людини
Лектин Бшков1 ацинуси Змшаш ацинуси
Сероцити 'я - т л я 'С ° 5 к туи и я и рао крр и и и Сс '3 £ « Ч св кн * 3 2 я т и ц о 'Й н 'я е о Базальна мембрана Мукоцити Секреторш гранули мукоциив Сероцити 'я - 2 ри ро л ту и я г ра кр ег С я т и вц о 'Й н 'ЕЗ ее о § Базальна мембрана
Соп Л 3 4 3 4 3 2 2 3 4 4 3
НРА 3 3 3 3 3 3 3 4 4 3 3
ЬЛБЛ 3 4 3 2 2 2 2 3 4 2 2
РЫЛ 2 2 3 3 2 2 2 2 2 3 2
8БЛ 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
ЯЫЛ 2 2 2 2 2 2 2 3 3 2 2
УЛЛ 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
WGЛ 3 3 4 3 4 3 3 3 3 3 4
Таблиця 2
Розподiл рецепторiв лектинiв у структурних компонентах кшцевих секреторних вщдьшв _тднижньощелепно'1 слинно'1 залози кролiв_
Лектин Бшков1 ацинуси Змшаш ацинуси
Сероцити 'я - т туи и Я Я рао крр еге Сс '3 £« Ч се кн .1« 3 ти ц о 'ЕЗ Ё я 'я е о Базальна мембрана Мукоцити Секреторш гранули мукоттитНв Сероцити 'я - т туи и Я Я рао крр еге Сс и ц о 'Й еи я е о § Базальна мембрана
Соп Л 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
НРЛ 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
ЬЛБЛ 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
РЫЛ 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
8ВЛ 2 2 2 2 2 3 2 2 2 2 2
ЯЫЛ 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
УЛЛ 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
WGЛ 1 0 0 1 2 0 1 2 1 1 2
На вщмшу вщ дуже сильно!, сильно!, помiрно позитивно! реакцп лектинiв з вуглеводними залишками пiднижньощелепних слинних залоз людини у кролiв спостерiгалось помiрно позитивна або слабо позитивна реакщя на ушх структурних компонентах як бшкових так i змiшаних кiнцевих вiддiллiв. Сильна реакцiя зв'язування спостерiгалась лише на поверхш мукоцитiв змiшаних ацинушв з лектином SBA (табл. 2).
Лектинохiмiчнi реакцi! з вуглеводними залишками структурних компонент пiднижньощелепно! залози собаки встановили наступну послщовшсть: дуже сильна реакщя спостерпалась з лектином SBA та вуглеводними залишками мiоепiтелiоцитiв як бшкових так i змiшаних ацинушв; сильна реакцiя встановлена мiж лектинами LABA i PNA на базальних мембранах обох кшцевих вiддiлiв. Лектин SBA показав сильну реакцiю з вуглеводними детермшантами глiкокалiксу сероцитiв, на поверхш !х секреторних гранул, на мiжклiтинних канальцях i базальнiй мембраш бiлкових ацинусiв та на цитолемi сероцитiв !х секреторних гранулах i базальнiй мембранi змiшаних кiнцевих вщдшв. Встановлено, що тiльки лектин WGA виявив DGlcNAc, NeuNAс вуглеводспецифiчнi залишки на поверхнi мукоцитiв змiшаних кшцевих вщдшв. З усiма iншими лектинами була встановлена слабо помiрна або помiрна реакцiя (табл. 3).
Таблиця 3
Розподiл рецепторiв лектинiв у структурних компонентах кшцевих секреторних вщдьшв
тднижньощелепно'1 слинно'1 залози собаки
Лектин Бшков1 ацинуси Змшаш ацинуси
Сероцити я 3 .3 уи ° £ а и ^ о & и о. а ^ и ес С '3 '3 Я д ил та ■я ® ла кк * ци от ■д я е н '3 е о Базальна мембрана Мукоцити Секреторш гранули мукоциив Сероцити Секреторш гранули сероциив ои ле и & '3 е о § Базальна мембрана
Соп А 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
НРА 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
ЬАВА 2 2 2 2 3 2 2 2 2 2 3
РЫА 2 2 2 2 3 2 2 2 2 2 3
ЯВА 3 3 3 4 3 2 2 3 3 4 3
ЯКА 2 3 1 2 1 1 1 1 1 1 1
УАА 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
ШОА 3 3 2 2 3 3 3 3 3 2 3
Проаналiзувавши характер зв'язування лектинiв з структурними компонентами кiнцевих секреторних вiддiлiв шднижньощелепно! слинно! залози щурiв слiд вщм^ити що бiлковi кiнцевi вiддiли у цього виду тварин вщсутш, що шдтвердилось i на гiстологiчних препаратах при постановщ лектинохiмiчних реакцiй. У змшаних ацинусах дуже сильна i сильна реакцiя зв'язування спостерiгалась з вуглеводними залишками розташованих на секреторних гранулах сероципв i секреторних гранулах мукоципв з лектином НРА. За допомогою лектину VAA i WGA встановлена сильна рекцiя з pDGal - специфiчними та DGlcNAc, NeuNAс - специфiчними вуглеводними залишками на цитолемi i повернях секреторних гранул бшкових гландулоципв. З iншими лектинами була встановлена слабо помiрна або помiрна реакцiя (табл. 4).
Таблиця 4
Розподш рецепторiв лектинiв у структурних компонентах кшцевих секреторних вщдьшв
шднижньощелепно! слинно'1 залози щурiв
Лектин Бшков1 ацинуси Змшаш ацинуси
Сероцити '3 „я Г II и я и рао крр еге Сс '3 § « ■1« Ч св кн * 3 М о 'й К я .я н с 3 ец о М Базальна мембрана Мукоцити Секреторш гранули мукоциив Сероцити '3 „я Г II и Я и рао крр еге Сс о 'Й а я ■ Я н с 3 ец о М Базальна мембрана
Соп А - - - - - 1 1 1 1 2 1
НРА - - - - - 2 3 2 4 2 2
ЬАВА - - - - - 1 1 1 1 2 1
РЫА - - - - - 1 1 1 1 1 1
ЯВА - - - - - 1 1 1 1 1 1
ЯКА - - - - - 1 1 2 2 1 1
УАА - - - - - 2 2 3 3 2 2
ШОА - - - - - 2 2 3 3 2 2
Постановка лектинохiмiчних реакцш на пстолопчних препаратах шднижньощелепних слинних залоз морсько! свинки виявила що майже уся панель використаних лектишв не показала дуже сильних або сильних реакцiй зв'язувань окрiм лектину НРА. Так вуглеводнi залишки специфiчнi до аОаВДЛс виявили: дуже сильну реакщю на секреторних гранулах що мютили сероцити обох кшцевих вiддiлiв; сильну реакцiю на цитолемах сероципв теж обох кiнцевих вщдшв. З iншими лектинами була встановлена слабо помiрна або помiрна реакщя (табл. 5).
Таблиця 5
Розподш рецепторiв лектинiв у структурних компонентах кшцевих секреторних вщд^в
пiднижньощелепно'l' слинно'1 залози морсько1' свинки
Лектин Бiлковi ацинуси Змшаш ацинуси
Сероцити 'я - m туи о я И рао крр о U о Сс 'я § « J * Ч се кн * S о 'й те и ■ Я н с я ец о % Базальна мембрана Мукоцити Секреторш гранули мукоциив Сероцити 'я - m туи О Я Я рао крр о U о Сс о 'й те и ■ Я н Я я ец о М Базальна мембрана
Con A 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
HPA 3 4 2 2 2 2 2 3 4 2 2
LABA 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
PNA 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
SBA 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
SNA 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
VAA 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
WGA 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
1. Розподш вуглеводних залишкiв на структурних компонентах кшцевих вщдшв пiднижньощелепних слинних залоз залежить вщ видового походження особини.
2. Лектинохiмiчне дослiдження пiднижньощелепних залоз щурiв пiдтвердило вiдсутнiсть у складi кiнцевих вiддiлiв бiлкових ацинусiв i наявнiсть змiшаних ацинусiв.
3. Порiвняльний аналiз встановив що подiбнi до людини вуглеводнi залишки у бшкових кiнцевих вiддiлах виявлялись на: цитолемi сероцитiв та !х секреторних гранулах морсько! свинки у виглядi аОаВДАс - залишкiв; на цитолемi сероцитiв, поверхнi !х секреторних гранул i базальнiй мембранi у виглядi DGlcNAc, КеиКАс - залишкiв.
4. Подiбнi до людини вуглеводнi залишки у змшаних кiнцевих вiддiлах виявлялись на: цитолемi мукоцитiв, !х секреторних гранулах, на клггиннш поверхнi сероципв та !х секреторних гранул i базальнiй мембранi собаки у виглядi DGlcNAc, NeuNAс - залишкiв; у щурiв - на поверхнi секреторних гранул сероципв i мукоцитiв у виглядi aGаlNAс - залишкiв та на цитолемi сероцитiв i !х секреторних гранулах та мiоепiтелiоцитах у виглядi DGlcNAc, NeuNAс - залишюв; у морсько! свинки на: цитолемi сероцитiв та !х секреторних гранулах у виглядi aGаlNAс - залишюв.
Перспективи подальших дослгджень. В подалъшш po6omi тануеться встановити вуглеводну сnецифiчнiсть структурних KOMnoHeHmie протоковоi системи шднижньощелепних слинних залоз людини, собаки, щурiв, Kpmie, морськоi свинки до nанeлi лектишв з подалъшим noрiвнялъниx аналiзoм складу ix вуглеводних залиштв.
1. Antonyuk V. A. Konyugirovanie lektiniv s peroksidazoy hrena: usovershenstvovanie metodiki / V. A. Antonyuk, A. M. Yaschenko // Klin. lab. Diagnostika.-1996.-No. 4.-S. 102-106.
2. Antonyuk V. O. Lektini ta yih sirovinni dzherela /V. O. Antonyuk.-Lviv: PP «Kvart», - 2005.- 554 s.
3. Voloshin N. A. Ispolzovanie metodov lektinovoy gistohimii v morfologi / N. A. Voloshin, E. A. Grigoreva, M. A. Dovbyish // Tavrich.mediko-biol.vesti.-2004.-T.7, No.4, ch. 1.- S. 40-41.
4. Lutsik A. D. Lektinyi v gistohimii / A. D. Lutsik, E. S. Detyuk, M. D. Lutsik // -Lvov.: Vischa shkola, - 1989.-139 s.
5. OlIynik Yu. I. Lektinogistohimichna harakteristika embriotopografichnih peretvoren zagrudinnoyi zalozi lyudini / Yu. I. Oliynik // Bukovinskiy medichniy visnik.-2006.- T.10, No.3.- S.128-132.
СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА УГЛЕВОДНЫХ ОСТАТКОВ НА СТРУКТУРНЫХ КОМПОНЕНТАХ КОНЦЕВЫХ СЕКРЕТОРНЫХ
ОТДЕЛОВ ПОДНИЖНЕЧЕЛЮСТНЫХ СЛЮННЫХ ЖЕЛЕЗ ЧЕЛОВЕКА И НЕКОТОРЫХ ЛАБОРАТОРНЫХ ЖИВОТНЫХ Билаш В. П.
В работе при помощи лектиногистохимического
COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF THE CARBOHYDRATE RESIDUES ON THE STRUCTURAL COMPONENTS OF THE TERMINAL
SECRETORY DEPARTMENTS OF THE SUBMANDIBULAR SALIVARY GLANDS OF MAN AND SOME LABORATORY ANIMALS Bilash V. P.
Work with lectinocytochemical studies a comparative
исследования проведен сравнительный анализ состава углеводных остатков на структурных компонентах концевых отделов поднижнечелюстных слюнных желез человека и лабораторних животных: собаки, кролика, крысы, морские свинки. Установлено, что распределение углеводных остатков на структурных компонентах концевых отделов поднижнечелюстных слюнных желез зависит от видового происхождения особи и имеет свои сходные и различные признаки.
Ключевые слова: поднижнечелюстная слюнная железа, белковые ацинусы, смешаннные ацинусы, лектины.
Стаття надшшла 6.03.2017 р.
analysis of the composition of carbohydrate residues on the structural components of the end divisions of the submandibular salivary glands of man and involving laboratory animals: dog, rabbit, rat, Guinea pig. Established that the distribution of carbohydrate residues on the structural components of the end divisions of the submandibular salivary glands depends on the species of origin of an individual and has their similar and different characteristics.
Key words: submandibular salivary gland, protein acini, acini smeshannye, lectins.
Рецензент Срошенко Г.А.
УДК 575.16+616.36+616-092.9+616.379-008.64
ФУНКЦЮНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧ1НКИ ЩУР1В ЗА УМОВ РОЗВИТКУ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВОГО Д1АБЕТУ
В експеримент дослщжено функцюнальш змши печшки статевозрших щурiв на рiзних термшах розвитку i переб^у стрептозотоцинового цукрового дiабету. Дослiдження проведено на 12-мюячних щурах-самцях лiнii BicTap. Цукровий дiaбет моделювали шляхом одноразово внутpiшньоочеpевинного введення стрептозотоцину в дозi 6 мг на 100 г маси тша розведеного в 0,1М цитратному буфеpi (ph 4,5). Встановлено, що при стрептозотоциновому дiaбетi, на тлi гшерглжемп та пiдвищеного piвня глiкозильовaного гемоглобшу, cпоcтеpiгaeтьcя збiльшення piвня печiнкових трансамшаз в cиpовaтцi кpовi та печшкових гомогенатах iз переважанням aлaнiнaмiнотpacфеpaзи, тдвищення коефiцieнту Рiтica, що вказуе на порушення функцiонaльного стану печiнки за рахунок деструктивних змш гепaтоцитiв.
Ключовi слова: печiнкa, печiнковi тpaнcaмiнaзи, стрептозотоциновий дiaбет.
Робота е фрагментом НДР "Оптимiзацiя комплексного л^вання морфологiчних ушкоджень травноХ, ендокринноХ та сечостатевоХ систем при цукровому дiабетi" (номер держреестрацХ 0113U000769) та "Birnei особливостi патоморфогенезу деяких оргашв нейроендокринноХ, серцево-судинноХ, травноХ та дихальноХ систем при цукровому дiабетi" (номер держреестрацХ 0116U003598) .
Цукровий д!абет (ЦД) являсться одним !з найпоширешших та найважчих ендокринних захворювань в усьому св!т!, i е насл!дком серйозних метабол!чних порушень у ц!лому. Саме ЦД е передумовою б!льшост! захворювань печ!нки. Число д!абетичних пац!ент!в в усьому свт зб!льшуеться, що веде до зб!льшення к!лькост! випадк!в уражень печ!нки при ЦД. Внасл!док зм!н функцiонaльноi активност! печ!нки, порушуеться регуляц!я обм!ну багатьох речовин: б!лк!в, вуглевод!в, в!там!н!в, гормон!в, холестерину та !нших речовин [3, 5, 7, 9, 10].
Враховуючи вищезазначене актуальним на сьогодн!шн!й день е вивчення функщональних та морфолог!чних особливостей перебудови печ!нки при ЦД, що послужить теоретичним п!дгрунтям для удосконалення !снуючих та розробки нових метод!в л!кування дiaбетичноi геиaтоиaтii.
Метою роботи було встановити функц!ональний стан печшки на основ! змш б!ох!м!чних показник!в щур!в на р!зних термшах розвитку експериментального цукрового д!абету (ЕЦД).
Матер1ал та методи дослщження. Досл!дження проведено на 45-ти 12-м!с. щурах-самцях л!ни В!стар. Тварин було под!лено на 3 групи: !нтактну (5 тварин), контрольну (по 3 тварин на кожен терм!н експерименту) та експериментальну (по 5 тварин на кожен терм!н експерименту). Моделювання ЦД зд!йснювали шляхом одноразового внутр!шньоочеревинного введення стрептозотоцину ф!рми "Sigma" (США) у доз! 6мг на 100 г маси тша, розведеного в 0,1 М цитратному буфер! (ph 4,5) [4]. Тваринам контpольноi групи внутр!шньоочеревинного вводили екв!валентну дозу 0,1 М цитратного буферу (ph 4,5). Заб!р матерку проводили на 14-у, 28-у, 42-у, 56-у та 70-у доби ЕЦД.
Декап!тац!ю тварин проводили п!д т!оиентaловим наркозом та забирали кров ! иеч!нку для доcл!дження. Рiвень глюкози визначали щоденно натще в краил! кров! хвоcтовоi вени за доиомогою тест-смужок на глюкометр! ф!рми "Асси-Chec" (Н!меччина).
Для оц!нки функщональних зм!н печшки вивчали р!вн! печшкових трансамшаз: аланшамшотрансферази (АлАТ), аспартатам!нотрансферази (АсАТ) у сироватц! кров! та в
