CC BY
107кового конечного результата. Такая двигательная способность организации динамического стереотипа носит название эквифинальности и со стороны ведомого требует более ускоренного либо более замедленного, более усиленного либо более ослабленного, с большей либо с меньшей амплитудой осуществления выполняемого упражнения. Практически, характеристики эквифинальности ведомого в существенной мере определяются ведущим партнёром. Данные особенности построения парных взаимоотношений в практике спорта решаются эмпирически. В силу того, что решение этой задачи не имеет теоретических обоснований, нами были обследованы лучшие пары в акробатическом рок-н-ролле и парном фигурном катании на предмет их быстроты и координационных способностей. Из пятнадцати обследуемых пар ведомые перекрывали поле координационных способностей и быстроты не менее чем на одну треть диапазона рассеивания этих характеристик у ведущего. В десяти парах обследуемых спортсменов, которые меняли своих партнёров, были отмечены либо несовпадение границ по контролируемым составляющим качествам быстроты и координации либо совпадение или перекрывание характеристических зон менее одной трети в своём различии.
Выводы.
На основании проведенных исследований можно сделать выводы:
1. В многолетней подготовке спортсменов в акробатическом рок-н-ролле необходимо на первых этапах подготовки обращать внимание на «подражательную» способность ребёнка, которая лежит в основе развития «чувства партнёра».
2. «Чувство партнёра» имеет сложную многокомпонентную природу его формирования, которая основана на врождённых соотношениях двигательных качеств, что требует разработки специальных методов его оценки и прогнозирования перспективности развития.
3. При формировании спортивных пар учитывать степень развития и сочетаемость «чувства партнёра», выделяя в формирующихся спортивных парах ведущего и ведомого.
4. В составлении композиции выступления учитывать оптимальный темп выступлений, при котором эффективность синхронности действий пары является максимальной.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем повышения эффективности спортивных выступлений в акробатическом рок-н-ролле.
Список использованной литературы
1. Благуш П. К теории тестирования двигательных способностей. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 164 с.
2. Боген М.М. Обучение двигательным действиям. - М.: Физкультура и спорт, 1985. - 192 с.
3. Друзь В. А., Балабанова Л.М., Самсонкин В.Н. и др. Человек в измерениях ХХ века. Прогресс Человечества в двадцатом столетии. Т. 5. -М.: Изд-во Международной академии проблем Человека в авиации и космонавтике, 2004. -С. 84-96.
4. Журов М.С., Криводерев В.В. Практическая психология. Учебное пособие. - Симферополь-Харьков, 2003. - 196 с.
5. Каледин С.В., Дьячков В.М. Проблемы спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1961. - 218 с.
6. Лебедев В.А. Проблемы функциональной адаптации ин-терорецепторов к восприятию раздражителей различной модальности. В кн.: «Проблемы интерорецепции физиологических функций и поведение». - Ленинград: Наука, 1976. - С. 126-141.
7. Седов Л.И. Методы подобия и размерности в механике. -М.: Наука, 1991. - 448 с.
8. Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания. - М.: Физкультура и спорт, 1974. - 174 с.
9. Boutellier U., Farhi L.E. Influence of breathing frequency and tidal volume on cardiac output // Resp. physiol. - 1996. Vol. 66. № 2. - p. 123-133.
Поступила в редакцию 12.04.2007г.
МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
Артюшенко О.В.
Харківський Національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотація. У статті розглянуті основні моделі організації дистанційного навчання в Україні. Моделі організації дистанційного навчання дозволять сподіватися на позитивне та ефективне вирішення проблеми дистанційного навчання у ВТНЗ України у сучасних умовах. Прогресивні моделі організації дистанційного навчання дають можливість забезпечити значний розвиток сучасних технологій та зовсім інших та нових форм навчання.
Ключові слова: віртуальні університети, угоди, консорціуми, курси дистанційного навчання, літні школи, брокерські моделі, приватні підприємства.
Аннотация. Артюшенко О.В. Модели организации дистанционного обучения. В статье рассмотрены основные модели организации дистанционного обучения в Украине. Модели организации дистанционного обучения позволят надеяться на положительное и эффективное решение проблемы дистанционного обучения в ВТУЗ Украины в современных условиях. Прогрессивные модели организации дистанционного обучения дают возможность обеспечить значительное развитие современных технологий и совсем других и новых форм обучения. Ключевые слова: виртуальные университеты, соглашения, консорциумы, курсы дистанционного обучения, летние школы, брокерские модели, частные предприятия.
Annotation. Artyushenko O.V. Models of the organization of remote learning. Main models of the distance training’s organization in the Ukraine are considered in this article. Models will allow to hope for a positive and effective solution of a problem of remote learning in the modern requirements. Progressive models of the organization of remote learning enable to provide the considerable development of the modern technologies and absolutely other and new forms of learning.
Keywords: the virtual universities, agreements, consortia, courses of remote learning, summer schools, broker models, private enterprises.
Вступ.
Дистанційне навчання в Україні отримало розвиток на початку 90-х років. І хоча говорити про функціонування реальної системи дистанційного навчання в Україні можна поки що лише теоретично, його елементи активно починають використову-
ватися як доповнення до традиційних форм у вищих закладах освіти Києва, Харкова, Донецька, Львова та інших міст. Багато навчальних закладів займаються впровадженням елементів дистанційного навчання у навчальний процес, використовують їх у своїй діяльності, застосовуючи для цього необхідні методики, устаткування і канали зв’язку.
Питання моделі організації дистанційного навчання знайшло своє науково-практичне відображення у працях В.М. Монахова, А.Х. Шелепаевої, О.О. Гагаріна, А.М. Луценка, С.В. Тищенка тощо.
Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.
Формулювання цілей роботи.
Мета статті: схарактеризувати основні моделі організації дистанційного навчання у вищих технічних навчальних закладах України
Результати досліджень.
Середовище дистанційного навчання будується на основі партнерства навчальних закладів, дослідницьких інститутів, приватних підприємств, організацій, які беруть участь у розробці та впровадженні навчальних курсів, використовуючи свої наукові, технологічні, людські та фінансові ресур -си, зовнішні зв’язки, можливості Інтернету та веб-технологій. Результатом такої інтеграції ресурсів є надзвичайно високий рівень мотивації та залучення студентів до навчального процесу, розширення його змісту за рахунок віртуальної навчальної громади. Головними чинниками віртуальної навчальної громади є:
• побудова навчання навколо студента, - напро-тивагу традиційному навчальному середовищу, орієнтованому на центральну роль викладача, віртуальна громада дозволяє студентам вчитися у будь-який час, у будь-якому місці, відповідно до їхнього індивідуального стилю навчання, інтересам, розкладу;
• відповідність реаліям навколишнього світу, - у реальному житті момент навчання наступає тоді, коли починається вирішення проблеми або виконання завдання, віртуальна громада дає можливість вчитися безпосередньо у реальному бізнесі;
• співпраця, - при умові правильного використання таких засобів і інструментів як електронні дискусії (форуми), електронна пошта, конференції, віртуальна громада стимулює взаємодію, співпрацю, командну роботу;
• аутентичні ресурси, - бізнес-ресурси, бази даних, корпоративна інформація, вебкаст, публікації, новини, лінки, інтерактивні об’єкти (калькулятори, форми); корпоративні заходи і події;
• викладацька мережа - старші викладачі, дорадчі групи, associate professors.
Перелічені чинники віртуальної навчальної громади взаємозв’язані та взаємообумовлені. При неправильному використанні або відсутності одного або кількох із них, віртуальна навчальна громада
втрачає свою цінність як передумова інноваційного використання сучасних телекомунікаційних інформаційних технологій в освіті, як основа ефективного розвитку дистанційного навчання та як місток для створення нової навчальної культури. Сьогодні навчальні заклади країн Північної Америки та Західної Європи ідуть двома шляхами до створення платформ дистанційного навчання: або розробляють власні системи, використовуючи стандартне програмне забезпечення, яке не призначене в першу чергу для потреб дистанційного навчання на сучасному етапі розвитку цієї галузі: текстовий редактор, презентаційні програми з використанням аудіо та відео, бази даних, веб-сто-рінки, або закуповують універсальні комплексні рішення - веб-сервери, призначені суто для створення та розміщення дистанційних курсів. Такі сервери дозволяють здійснювати весь навчальний процес: дизайн курсу, планування та управління навчальним процесом, презентацію матеріалів, самостійну та групову роботу, спілкування, облік успішності та відвідування, тестування тощо.
На сьогодні ринок дистанційних освітніх послуг з використанням веб-технологій формується державними та приватними вищими навчальними закладами України, приватними комерційними підприємствами, організаціями, державними установами, фондами, дослідницькими інститутами, а також їхніми єднаннями та консорціумами.
Такий широкий спектр учасників розвитку системи дистанційного навчання обумовлений кількома причинами та тенденціями сучасного розвитку суспільства. З одного боку, навчальні заклади України намагаються надавати все кращі і кращі освітні послуги, перемагати у конкурентній боротьбі на ринку. З іншого боку, розробники телекомунікаційних інформаційних технологій пропонують підприємствам нові ефективні інструменти та комплексні рішення бізнес-управління та зв’язку, що, в свою чергу, впливає на розвиток навчальних технологій, трансформує педагогіку, саму систему освіти, освітній бізнес. У решті решт, уряди країн, дбаючи про гідне місце націй у світовому суспільстві, що стрімко набуває ознак інформаційного суспільства, а його економіка стає економікою знань, створюють сприятливі фінансові умови, законодавчий та правовий простір для наукових досліджень, практичних експериментів та приватних ініціатив у галузі освітніх послуг. Приватні підприємства, корпорації, державні групи та установи надають навчальним закладам, або їхнім підрозділам і об’ єднанням надійну технологію та послуги для створення віртуальних навчальних закладів - “онлайн кампус”, які виконують функції і процедури, характерні реальним закладам: реєстрація, зарахування, продаж книг, користування електронною бібліотекою, консультації, діяльність студентських профспілок, канцелярії, служб фінансової допомоги тощо. Пакет програмних продуктів також включає курси і додатки до курсів; програмні продукти для розробки та управління курсами; програмні продукти для
хостінгу.
У багатьох випадках, хостінгові послуги також включають допомогу викладачам у адаптації їхніх курсів для дистанційного викладання в середовищі даного веб-сервера, методичну та технічну підтримку адміністрації і студентам. Прикладами хостів можуть бути: HungryMinds (http:// www.hungryminds.com), e-College (http:// www.ecollege.com)
Портал - це веб-сайт, який пропонує широкий спектр ресурсів та послуг, таких як: електронна пошта, форуми, пошукові машини, онлайн магазини та багато інших функцій [1; 9]. Крім того, портал дистанційного навчання дає можливість знайти і вибрати дистанційний курс та навчальні ресурси, які пропонують коледжі і університети, професійні тренінгові компанії і експерти у веб-мережі. Портали надають послуги з трансформації веб-сайтів компаній та навчальних закладів у потужні та гнучкі корпоративні навчальні засоби і системи, створення віртуальних навчальних центрів, підборі навчального матеріалу від віртуальних університетів, експертів, баз даних, програмного забезпечення, створенні індивідуальних технологій підтримки процесу написання курсів, відслідковування та публікації навчальних матеріалів. Прикладом порталу є Unext.com (http ://www.unext. com).
Ринок дистанційного навчання у світовій системі освіти ще не є повністю сформований. Телекомунікаційні інформаційні технології, які лежать в основі сучасного дистанційного навчання, прискорено розвиваються, а педагогічні та методологічні засади навчального процесу зазнають постійних трансформацій. Тому, організаційні та бізнес-моделі в цій галузі представлені у великій різноманітності: щодо організаційних структур дистанційного навчання в сфері вищої освіти мож -на виділити 4 основні її моделі:
Доповнення традиційної університетської освіти. Переважна більшість ВНЗ, що надають ДО, це традиційні університети та коледжі зі студентами, що навчаються, так би мовити, “на місці” (оn-саmрus). Такі заклади пропонують у рамках ДО деякі дисципліни або навіть цілі програми. Студенти такої форми навчання зараховуються в університет за традиційною схемою, працюють з тими самими викладачами, що й студенти денного відділення. Різниця полягає лише в спілкуванні: викладачі створюють сайти в мережі Інтернет, які доповнюють їхні курси та забезпечують доступ до знань студентам, які перебувають за межами навчального закладу (оі-campus).
Консорціуми. Існують різні угоди, за якими кілька коледжів (університетів) об’єднуються через державну або регіональну мережу з метою надання бажаючим програми ДО. Право надання ступеня або кредитних годин зберігається за ВНЗ, а не за консорціумом. Прикладом такої моделі організації дистанційного навчання є так звана Освітня мережа штату Мен (Т hе Е duсаtіоn Nеtwоrk оі Мате),
створена на базі Університету штату Мен у 1988 р. для обслуговування вищих навчальних закладів цього штату.
Угоди. Йдеться про різноманітні угоди між вищими і навчальними закладами, викладачами й провайдерами щодо надання ДО. На відміну від консорціумів, право надання академічного ступеня за такими угодами належить структурі, яка виникає внаслідок підписання й реалізації угоди, а не університетам (коледжам), що підписали угоду. Як приклад такої структури можна назвати “Університет губернаторів штатів” (Governors State University), яка сьогодні співпрацює з 25 місцевими коледжами по всій країні, надаючи “дорослим” студентам можливість здобути вищу освіту на рівні бакалавра, не залишаючи місце проживання.
Віртуальні університети. До цього типу належать вищі навчальні заклади, які надають більшу частину своїх програм за допомогою засобів сучасної технології. Прикладом таких організаційних структур є Британський відкритий університет та Західний губернаторський університет.
Такий вид дистанційного навчання, як відкриті університети, вельми поширений у деяких країнах (США, Велика Британія, Нідерланди). Доступ до відкритих університетів не залежить від попереднього рівня освіти, приймаються всі заявки. Угода між Відкритими університетами Великої Британії і Нідерландів передбачена можливість вільного переходу з одного закладу до іншого з урахуванням набраних балів (кредитів). Одержані дипломи мають таку саму силу, як і дипломи традиційних університетів. Навчання у Відкритому університеті Великої Британії, наприклад, багатоканальне і здійснюється переважно через спеціальні телевізійні передачі, кореспонденцію, організацію робочих груп (work-shops, курсів і семінарів у центрах Відкритого університету, розкиданих по всій країні, через персональні консультації.
Курси дистанційного навчання дають змогу економити час і здобути вищу освіту без відриву від основної роботи. Наприклад, університет Роберта Гордона пропонує дистанційний курс підготовки дипломованих медсестер. Студенти одержують персональні пакети програм. Робота з цими програмами дає змогу зменшити час перебування в університеті з 27 до 6 тижнів. Практикується цільовий підхід до створення навчальних матеріалів для дистанційного навчання - їх підготовка й тиражування здійснюється при фінансуванні зацікавленої компанії. Вражає й широкий діапазон охоплення дистанційним навчанням (від Європи до Південно-Східної Азії). Деякі курси дистанційного навчання університету Роберта Гордона (наприклад, курс “Видавнича справа”) дають освіту на рівні магістра! Курс дистанційного навчання “Видавнича справа” розрахований на три роки. Персональний керівник (tutor) студента підтримує з ним контакт телефоном, а методист (administrator) одержує контрольні завдання студента і підтримує з ним зво-
ротній зв’язок.
Деякі вищі навчальні заклади здійснюють навчання віддалених користувачів в онлайновому (інтерактивному) режимі. Інтерактивний зв’язок та мультимедійні засоби дедалі ширше використовуються при навчанні на різноманітних курсах підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, які проводять університети.
В Інтернет можна зустріти два типи курсів. Перший тип - для самостійного навчання. Дистанційний курс міститься на сайті, доступ до нього безкоштовний. Студент виконує всі вказівки, перевіряє рівень своїх знань, одержує посилання на інші сайти в мережі Інтернет для глибшого знайомства з відповідною дисципліною. Таких курсів в Інтернет дуже багато, їхня кількість постійно збільшується. їхній єдиний недолік - студент не одержує сертифікат про якість знань.
Другий, тип дистанційного курсу - для групового вивчення. Передбачається активний обмін інформацією, думками з викладачем і студентами. У цьому випадку передбачається оплата за навчання, встановлюються контрольні терміни навчання (термін складання іспиту для отримання сертифікату визначається студентом); такий курс, як правило, входить у систему підготовки фахівця певної кваліфікації (бакалавра, фахівця, магістра). У деяких випадках необхідно подавати сертифікат на предмет, що передує обраному курсу.
Для того, щоб навчатися дистанційно, необхідно як мінімум мати доступ до електронної пошти. Бажано мати можливість хоча б зрідка працювати в режимі on-line в Інтернет.
Не останнє місце в системі вищої освіти не тюльки на Заході, а й в Україні посідають літні школи при університетах, які виконують не тільки роль підготовчих курсів, а й функцію семінарів, дискусійних і пропагандистських форумів, оперативно реагуючи на актуальні проблеми суспільства.
Кожна з цих форм організації дистанційного навчання має свої недоліки і переваги, і, поки досить складно визначити, які саме з них вигідніші та більш ефективніші.
Висновки.
Таким чином, проведене дослідження свідчить, що визначені моделі організації дистанційного навчання дозволять сподіватися на позитивне та ефективне вирішення проблеми дистанційного навчання у ВТНЗ України у сучасних умовах. Такі прогресивні моделі організації дистанційного навчання дають можливість забезпечити значний розвиток сучасних технологій та зовсім інших та нових форм навчання. Поглиблення уваги до питань дистанційного навчання має стратегічне значення для України і її економічної безпеки.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем організації дистанційного навчання.
Література:
1. Іванов С., Борсук П., Дичковський С. Система дистанційної освіти в Україні: сучасні напрями розвитку // Гумані-
тарні науки. - 2002. - №2 .- С .12-19.
2. Інформаційний сервіс в Інтернеті: Навч. посібник/ В.М.Шейко, Б.М.Смоляницький, Л.Я.Філіпова та ін. За ред. Шейка В.М.; Харк. держ. ак-мія культури -Х.:ХДАК, 1998, - 208 с.
3. Коваль М., Шуневич Б. Електронне дистанційне і комбіноване навчання у львівських вищих освітніх закладах // Педагогіка і психологія професійної освіти: Науково-методичний журнал. - 2006, № 1. - С. 199-203.
4. Монахов В.М. Проектирование современной модели дистанционного образования. // Педагогика. - 2004, № 6. -с. 11-21
5. Никуличева Н. Дистанционное образование: две стороны медали. // Директор школы.- 2004, №3. - с.44-48
6. Шелепаева А.Х. Концепция модели информатизации на муниципальном уровне // Информатика и образование. -2004. - №7. - С. 125-126.
7. Шуневич Б. Огляд діяльності основних центрів дистанційного навчання в Україні // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. Київ -Вінниця: ДОВ Вінниця, 2002. - С. 487-493.
Надійшла до редакції 04.05.2007р.
ВОЛЬОВІ ЯКОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ
Артюшенко П.О. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Анотація. У роботі розглядаються особливості прояву вольових якостей старшокласників при виконанні завдань різного характеру. Найбільша кількість учнів 1517 років мають середній рівень прояву вольових якостей (від 26 до 35 %). Найменша кількість учнів (3-7 %) мають високий рівень прояву вольових якостей. Значна кількість старшокласників мають рівень вольових якостей нижчий за середній (24 - 34 %) та низький (10 - 18 %).
Ключові слова: вольові якості, вольовий компонент, тестові вправи.
Аннотация. Артюшенко П.А. Волевые качества старшеклассников общеобразовательной школы. В работе рассматриваются особенности проявления волевых качеств старшеклассников при выполнении заданий разного характера. Наибольшее количество учеников 1517 лет имеют средний уровень проявления волевых качеств (от 26 до 35 %). Наименьшее количество учеников (3-7 %) имеют высокий уровень проявления волевых качеств. Значительное количество старшеклассников имеют уровень волевых качеств ниже средний (24-34 %) и низкий (10-18 %).
Ключевые слова: волевые качества, волевой компонент, тестовые упражнения.
Annotation. Artushenko P.O. Will-power qualities of the high school pupils of the secondary school. The work deals with the peculiarities of will power qualities showing of high school pupils by fulfilling tasks of different character. The greatest quantity of pupils of 15-17 years have an average level of display of strong-willed qualities (from 26 up to 35 %). The least quantity of pupils (3-7 %) have a high level of display of strong-willed qualities. A significant amount of senior pupils have a level of strong-willed qualities below average (24-34 %) and low (10-18 %).
Key words: will-power qualities, will-power component, test exercises.
Вступ.
У вихованні активної життєвої позиції сучасної людини важливе місце займає формування
