CC BY
139Методи, форми та засоби професійної підготовки учителів-тьюторів в умовах дистанційної форми навчання
Осадчий В.В.
Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Анотації:
Висвітлено проблем професійної підготовки учителів-тьюторів. Розглянуто особливості застосування методів, форм та засобів професійної підготовки учителів-тьюторів в умовах дистанційної форми навчання. Як доцільні методи виділено: метод лекції, відеотренінги, інтерактивні методи (ділові ігри, кейси, мозковий штурм), методи рефлексії, методи контролю, вправи, лабораторний метод. Формами організації - електронні семінари, вебінари, відео-семінари. Засобами навчання - електронні освітні ресурси та сервіси і служби мережі Інтернет.
Ключові слова:
метод, форма, засіб, учитель, тьютор, дистанційне навчання.
Осадчий В.В. Методы, формы и средства профессиональной подготовки учителей-тьюторов в условиях дистанционной формы обучения. Изучены проблемы профессиональной подготовки учителей-тьюторов. Рассмотрены особенности применения методов, форм и средств профессиональной подготовки учителей-тьюторов в условиях дистанционной формы обучения. Как целесообразные методы выделены: метод лекции, видеотренинги, интерактивные методы (деловые игры, кейсы, мозговой штурм), методы рефлексии, методы контроля, упражнения, лабораторный метод. Формами организации - электронные семинары, вебинары, видео-семинары. Средствами обучения - электронные образовательные ресурсы и сервисы сети Интернет.
метод, форма, средство, учитель, тьютор, дистанционное обучение.
Osadchiy V.V. Methods, forms and facilities of professional preparation of teach-ers-tutors in the conditions of the controlled from distance form of teaching.
The problems of professional preparation of teachers-tutors are studied. The features of application of methods are considered, forms and facilities of professional preparation of teachers-tutors in the conditions of the controlled from distance form of teaching. As expedient methods are selected: method of lecture, video trainings, interactive methods (role-playing, case studies, brainstorming), methods of reflection, control methods, exercises, laboratory method. By the forms of organization are electronic seminars, web-seminars, videos-seminars. By teaching facilities are electronic educational resources and services of network the Internet.
method, form, medium, teacher, tutor, distance learning.
Бступ.
Нова парадигма освіти, що прийшла з розвитком демократії в Україні, ставлячи у голову кута індивідуальність людини, передбачає роль педагога як консультанта, помічника того, хто навчається. Нові інформаційні технології надали поштовх до модернізації усіх сфер діяльності людини, у тому числі і освітньої, що сприяло появі нових педагогічних технологій, методів, форм і засобів навчання. Найголовніше, що такі перетворення в нашому суспільстві вимагали появи такого типу педагога, який оцінював би себе як учня, а учнів як особистостей, що мають право на індивідуальну освітню програму. Така культура наставництва виникла ще у середньовіччі і отримала назву тьюторство.
Питання підготовки тьюторів розглядається в роботах А.А. Андреєва, Х.Беккера, Р.Бергера, В.Ю.Бикова,
Н.В.Жевакіної, В.М.Кухаренка, Г.С.Молодих. Тьютор
- це не лише той, хто навчає вчитися інших, а й уміє учитися сам і передавати свій досвід самоосвіти тому, хто також знаходиться у процесі самоосвіти [2, 16]. У дидактиці тьютор - це позиція, що супроводжує, підтримує процес самоосвіти, індивідуальний освітній пошук, що здійснює підтримку розробки і реалізації індивідуальних освітніх проектів і програм.
Сьогодні з розвитком нових інформаційних технологій культура тьюторства отримала новий характер у дистанційній формі навчання. Тьютор більше не займає позицію експерта - «знаю все». Він стає фасилі-татором (помічником) знань, синтезує і супроводжує ресурси студенту та забезпечує доступ до знань [3, 12]. Він є ключовою фігурою у дистанційному навчанні, що відповідає за проведення занять зі студентами, створює відповідне середовище, керує процесом навчання як діяльністю і намагається забезпечити заплановані результати як щодо отриманих знань та
© Осадчий В.В., 2010
умінь, так і до набутих особистих здібностей студентів [3, 13].
Тьюторство сьогодні - це спеціалізація професійної діяльності учителя в умовах дистанційної форми навчання. Процес підготовки тьюторів орієнтується на розвиток у них комунікативних, аналітичних, рефлексивних умінь та навичок, психологічної готовності працювати у віртуальному просторі, навичок фаси-літації, тобто налагодження та підтримки інформаційних зв’язків і взаємодії між слухачами та іншими учасниками системи дистанційної освіти, регулювання різних проблем, розв’язання конфліктів, адаптації слухачів до нової форми навчання [1, 13.].
Робота виконана за планом НДР Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті - визначення методів, форм і засобів, що забезпечують їх ефективну професійну підготовку учителів-тьюторів в умовах дистанційної форми навчання.
Результати дослідження.
Важливість культури тьюторства в Україні підкреслюється ще такими чинниками:
1. об’єми інформації, які повинні засвоїти студенти майбутні учителі у процесі навчання у вищому навчальному закладі зростають, і вмістити їх у рамки аудиторного навчання неможливо;
2. відсоток долі самостійного навчання збільшується, а керування нею у викладача починає займати все більше часу на шкоду основній академічній програмі;
3. хоча завданням сучасного викладача є опанування новими інформаційними технологіями з метою використання їх у навчальному процесі, досконале і високопрофесійне їх вивчення виходить за рамки здійснюваних ними професійних обов’язків;
проблеми фізичного виховання і спорту № 6 / 2010
4. поширення дистанційної форми навчання, яка передбачає володіння професійними компетенціями як викладача так і спеціаліста з інформаційних технологій.
Важливість широкого впровадження дистанційного навчання підтверджена останніми роками довготривалими і частими карантинними заходами у середніх і вищих навчальних закладах. Отже якщо в основному дистанційна форма навчання позиціонува-лася як форма навчання поряд із заочним і очним або як їх частина, також розраховувалася для використання у додатковому навчанні дорослих, підвищенні кваліфікації, отриманні освіти для людей з обмеженими можливостями, то сьогодні постає нагальне питання про впровадження дистанційної форми навчання або її елементів у освітній процес.
В Україні поштовхом для розвитку інституту тьюторства є розвиток дистанційної форми навчання, який прискорився із прийняттям Закону України «Про Національну програму інформатизації» (2003), «Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 рр.», Наказу Міністра освіти і науки України «Про затвердження Заходів щодо реалізації Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 рр.», Положення «Про дистанційне навчання» (2004). Також для координації робіт з формування і реалізації державної політики щодо розвитку системи дистанційного навчання за наказом №335 від 26 квітня 2004 р. Міністра освіти і науки України при Міністерстві освіти і науки України створено Координаційну раду з розвитку системи дистанційного навчання.
Підготовка тьютора повинна бути спрямована на розвиток наступних психолого-педагогічних компе-тенцій, що характеризують особливості тьюторскої діяльності в галузі організації навчального процесу та надання підтримки слухачам: 1) інформувати учнів про особливості організації навчального процесу та вимоги до підсумкової підготовки; 2) рекомендувати вибір індивідуальної траєкторії навчання у відповідності з початковим рівнем підготовки учнів, їх освітніми потребами та мотивацією; 3) визначати обсяг і зміст підтримки, яка надається, залежно від цілей підготовки і якості використовуваних навчально-методичних матеріалів, планувати етапи підтримки; 4) при організації занять стимулювати завдання питань, більше відповідати, ніж питати; 5) брати участь у спільному обговоренні підходів до вирішення конкретних ситуацій, завдань і проблем; 6) стимулювати виникнення позитивних емоцій у тих, хто навчається, заохочувати, підтримувати інтерес до навчання; 7) спільно з учнями здійснювати цілеспрямований пошук навчальної інформації; 8) оцінювати досягнення учнів на всіх етапах навчання, створювати умови для здійснення самооцінки; 9) враховувати задоволеність учнів ходом і результатами навчального процесу; 10) сприяти взаємодії учнів між собою в процесі навчання [4].
Найважливішим у професійній підготовці учителів-тьюторів є розвиток наступних вмінь та навичок он-лайнового консультування: навички письмо-
вого спілкування; навички організації та коректування зворотного зв'язку; менеджмент часу; вміння здійснювати пошук і прийняття рішень; навички надання психологічної підтримки; навички врегулювання конфліктів, вміння здійснювати міжособистісну комунікацію, зокрема у полікультурному середовищі.
Професійна підготовка тьюторів може здійснюватися трьома шляхами: 1) через професійну перепідготовку учителів на курсах підвищення кваліфікації; 2) через системи сертифікаційних чи тренінгових центрів; 3) професійної підготовки у педагогічних вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр.
Проте кожен із них має передбачати методичну, педагогічно-психологічну підготовку та підготовку у галузі сучасних інформаційних технологій:
1. методична - передбачає розвиток уміння добирати і розробляти навчально-методичні матеріали, оцінювати їх якість з точки зору сучасних норм, оформлювати їх у електронному вигляді;
2. психолого-педагогічна - включає розвиток вміння використовувати в навчальному процесі сучасні педагогічні технології, що відповідають цілям навчального курсу або освітньої програми в цілому, і стимулюють активність учнів; вміння надавати допомогу і підтримку слухачам, створювати мотивацію, вирішувати конфлікти, розвивати співробітництво на основі знання психології міжособистісних відносин, психології великих і малих груп, вікової психології);
3. підготовка у галузі сучасних інформаційних технологій передбачає розвиток вміння застосовувати сучасні інформаційно-комп’ютерні та інформаційно-комунікаційні технології для доставки матеріалів та організації інтерактивної взаємодії учасників освітнього дистанційного процесу.
Тьюторство як окремий вид викладацької та тренерської діяльності тісно пов'язаний з Інтернет-технологіями та електронним навчанням (е-навчання). Майбутній учитель-тьютор, має освоювати професію одночасно з освоєнням ключових принципів і технологій е-навчання як користувач і майбутній куратор у системах дистанційного навчання. Отже, професійна підготовка учителів-тьюторів повинна більшою частиною здійснюватися за допомогою дистанційної форми навчання засобами Інтернет або за допомогою моделювання мережної взаємодії викладача і студентів у ході очних занять.
Потреба в таких фахівцях як учитель-тьютор ставить завдання визначення методів, форм і засобів, що забезпечують їх ефективну підготовку. Слід виділити такі методи, що доцільно використовувати у підготовці учителів-тьюторів: лекції, відеотренінги, інтерактивні методи (ділові ігри, кейси, мозковий штурм), методи рефлексії, методи контролю, вправи, лабораторний метод.
Лекція як традиційний метод навчання має місце й у дистанційному навчанні у таких реалізаціях: електронне видання, відео-лекція, аудіо-лекція. Лекції можуть проводитися у реальному і нереальному часі, фронтально (за допомогою телебачення) та ін-
дивідуально (за допомогою сервісів онлайн-відео). Електронна лекція може містити, крім тексту лекції, наочний матеріал, презентації, додаткові матеріали, цитати тощо. Вона являє собою мережний гіпертек-стовий матеріал, що містить систематичний виклад навчальної дисципліни або її розділу, частини, відповідає освітньому стандарту і навчальній програмі. Мережні лекції мають свої особливості: розвинена гіпертекстова структура в понятійній частині курсу, чітко структурований зміст, сувору послідовність викладу і взаємозалежність розділів [7, 295-296]. Також можна виділити такий метод як інтерактивна лекція, яка передбачає двосторонню комунікацію, включення елементів тренінгової гри, високий рівень контролю тьютора за тим, що відбувається в аудиторії.
Метод відеотренінгів дає можливість проводити навчання з мінімальним відривом від роботи і в будь-який зручний час, скоротити час навчання за рахунок інтенсивності подачі інформації; навчати будь-яку кількість слухачів; проводити повторне навчання для оновлення та закріплення отриманих знань та навичок будь-яку кількість разів; організувати і контролювати самостійне навчання слухачів; підвищити інтерес учасників навчання до навчального матеріалу, зробити його більш наочним, живим, наближеним до реального життя, а також долучитися до сучасних технологій навчання, спрямованим на передачу дієвих практичних навичок. Відеотренінги - це новий інструмент навчання. Основною відмінністю відео-тренінгів від інших форм навчання є те, що багато-функціональність відеокурсів дозволяє використовувати їх різними способами і для різних цілей. Фільми, що використовуються як відеотренінги створюються професіоналами в галузі кіновиробництва, що забезпечує їх високу якість.
Ділова гра є методом навчання професійної діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов, з обов’язковим динамічним розвитком ситуації, завдання чи проблеми, яку слід розв’язати відповідно до характеру рішень та дій її учасників. У процесі ділової гри відбувається діалог на професійному рівні, зіткнення думок і позицій, взаємна критика гіпотез і пропозицій, їх обґрунтування й зміцнення, що призводить до появи нових знань, сприяє набуттю досвіду вирішення професійних завдань і психолого-педагогічних ситуацій [6, 50-51].
Кейс-метод або метод групового вирішення конкретних ситуацій (ситуаційний метод) полягає у тому, що студентам як завдання для самостійної індивідуальної роботи пропонується для аналізу ситуація. Саме в процесі розгляду, аналізу, пошуку рішення у так званій ситуаційній вправі (кейсі) реалізується даний метод. Ситуаційна вправа - це комплексний опис ситуацій, в якому можна виділити низку взаємопов’язаних структур або рівнів: пізнавальних, понятійних, навчальних, суспільних, аналітичних, вирішувальних, евристичних, мотиваційних тощо. Використання ситуаційної вправи у груповій роботі основане або на внутріш-ньогруповому діалозі, або на організації «мозкового штурму». Результати різних груп можуть бути порівняні між собою, може бути обране найкраще рішення
[5, 60-63].
Метою інтерактивного методу „мозковий штурм” є активізація інтелектуальної діяльності студентів, яка спрямовується на висування ідей рішення конкретної задачі, на пропозицію шляхів розв’язання певної проблеми, а також звільнення від інерції мислення, подолання стереотипів при рішенні творчої задачі, акумуляцію ідей щодо вирішення запропонованої проблеми. Робота починається із постановки проблеми, яку необхідно вирішити. Викладач повинен бути впевнений, що студенти розуміють, що від них чекають, що вони мають можливість фіксувати ідеї, що їхнє розміщення в аудиторії дозволяє спілкуватися без перешкод: тобто найзручнішим є розташування довкола столу, коли учасники бачать обличчя один одного і в них є місце, щоб робити записи. Після закінчення часу, відведеного на роботу, студенти озвучують ідеї, які були висунуті при колективному обговоренні. Разом із викладачем починається розгляд ідей, аналізується їхня придатність вирішити поставлену проблему. Результатом є вибір найбільш оригінальної, нестандартної ідеї [5, 53-54].
До методів рефлексії можна віднести: методи експертної оцінки, індивідуальної та групової оцінки, аналіз і узагальнення досвіду, метод взаємоконтролю, групового обміну враженнями тощо. Наприклад, реалізації методу взаємоконтролю сприяє попередня робота з розвитку вміння давати позитивні оцінки відповідей. Критеріями оцінки є: повнота, правильність, точність висловлювання, відсутність слів-паразитів. Група ділиться на дві частини (по ролях: ті що, запитують - ті, що відповідають). «Учні» відповідають «вчителям», не заважаючи іншим. Після виставлення оцінки слід запропонувати учасникам помінятися ролями. Пари слід міняти, щоб уникнути необ'єктивних оцінок, а також для розширення кола спілкування. Груповий обмін враженнями проводиться після закінчення опрацювання теми в робочих групах, наприклад, в чотирьох. Для підведення підсумків учасники збираються по одному від кожної групи (усього чотири у кожній знову утвореній групі). У цих «збірних» представлена інформація всіх колишніх робочих груп. Члени «збірних» розповідають про результати роботи своєї групи. Підведення підсумків завершується виразом вдячності всім присутнім за активну співпрацю. Важливою умовою реалізації такого методу є активність кожного учасника. Метод відрізняється високою інтенсивністю роботи, але часу на нього потрібно не більше, ніж на звичайне загальне обговорення [8].
Головною функцією методу контролю є контрольно-регулююча, що означає невідривність контролю від навчального процесу. У професійній підготовці учителів-тьюторів в умовах дистанційного навчання провідним є методи машинного та тестового контролю. Метод машинного (програмованого) контролю здійснюється за допомогою електронно-обчислювальної техніки і контролюючих програм. Комп’ютер є найоб’єктивнішим контролером при вивченні всіх навчальних предметів. В основі методу тестового контролю (машинного) лежать тести - спеціальні завдання, виконання (чи невиконання) яких
проблеми фізичного виховання і спорту № 6 / 2010
свідчить про наявність (або відсутність) у школярів певних знань, умінь [9, 288]. Тестування може здійснюватися як у режимі он-лайн так і оф-лайн. У першому випадку студенти здійснюють авторизований вхід на інформаційний ресурс (н-д.: портал системи дистанційного навчання) і проходять тест за умовами, що поставлені викладачем (обмеження/не обмеження часу, показ/не показ правильних відповідей тощо). У другому випадку тест у відповідній формі (програма, електронний документ) розсилається слухачам за допомогою електронної пошти, а його результати обробляються після його проходження студентами і надсилання викладачу.
Вправи - це дуже важливий елемент навчального процесу, що дозволяє закріпити на практиці отримані при вивченні курсу знання. Суть методу полягає у виконанні багаторазових дій, тренуванні у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці [9, 280]. Усні та письмові вправи не складно реалізувати у системі дистанційного навчання за допомогою ІКТ, а ось виконання виробничо-трудових вправ вимагає існування віртуальної лабораторії, що використовує технологію імітаційного математичного моделювання із використанням апаратно-програмних засобів (технічних) засобів візуалізації, комп’ютерної графіки й анімації для досягнення ефективної інтерактивної взаємодії користувача із середовищем моделювання.
Лабораторний метод базується на самосійному проведенні експериментів, дослідженнях і застосовується, насамперед, при вивченні хімії, біології, фізики. Він спричиняє високу активність і самостійність студентів, уможливлює набуття умінь і навичок користування обладнанням, забезпечує умови для формування важливих практичних умінь: вимірювати і вираховувати, обробляти та порівнювати їх з попередніми, перевіряти відомі й обирати нові шляхи самостійних досліджень [9, 280-281]. У системі дистанційного навчання неважко організувати практично-лабораторні заняття за допомогою ІКТ, наприклад, з інформатики. Є кілька варіантів здійснення: 1) офлайн - вчитель ставить завдання (електронною поштою, у методичних рекомендаціях до курсу, у електронному вигляді (HTML-сторінка, документ у форматі .pdf, що розміщений у мережі Інтернет), попередньо повідомивши про вимоги до звіту, а студент надсилає виконану роботу у вигляді звіту (код програми, графічні чи текстові матеріали тощо); 2) онлайн - студент (або студенти) і тьютор наперед домовляються про одночасну присутність у чаті (відео-чаті), повідомляється завдання або воно відоме з методичних рекомендацій до курсу, студенти його виконують, спілкуючись між собою та із тьютором, завдяки використанню веб-камер тьютор може бачити результати роботи студентів за комп’ютерами. Складніше організувати лабораторну роботу з фізики або хімії. Проте і в цьому випадку можливо два шляхи: з реальними приладами і знаряддями для лабораторної роботи (в офлай чи онлайн варіації); за допомогою використання віртуальних лабораторій (в офлай чи онлайн варіації).
Крім вищезазначених методів підготовки
учителів-тьюторів, використовуються більшість інших традиційних методів при очному навчанні і при дистанційному, у процесі якого вони здійснюються за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Наприклад, такі методи як бесіда, дискусія, дебати, прес-метод, демонстрація, ілюстрація, робота з книгою легко реалізовуються за допомогою ІКТ.
Специфіка дистанційного навчання (стислість занять, їх інтенсивний характер, робота з дорослими) пред’являє до тьютора вимоги, які суттєво відрізняються від традиційних, як за особистими якостями, так і за формами організації навчання. Однією із специфічних форм дистанційного навчання є електронні (віддалені, віртуальні, мережні) семінари, що відрізняються віддаленістю його учасників у просторі і часі. Вербальна комунікація між учасниками, як це відбувається у звичайному семінарі, замінена епістолярним (письмовим) спілкуванням, що реалізується засобами інформаційних і комунікаційних технологій у вигляді форумів, чатів тощо, тобто учасники семінару не бачать один одного, а обмінюються текстовими повідомленнями у реальному чи асинхронному режимі спілкування [7, 311]. Відео-семінари в педагогічному аспекті мало відрізняються від традиційних, адже учасники процесу бачать один одного на екранах моніторів комп’ютерів. Відеоконференції являють собою сучасну технологію спілкування, яка дозволяє у режимі реального часу передавати усім її учасникам звук і зображення, а також різноманітні електронні документи, що включають текст, таблиці, графіки комп’ютерну анімацію, відеоматеріали. Звісно, відеоконференції не можуть повністю замінити особистісного спілкування, проте вони дозволяють домогтися принципово нового рівня спілкування людей, підчас розділених тисячами кілометрів. Можливість слідкувати за жестами і мімікою співбесідника підвищує коефіцієнт корисної дії сприйняття інформації до 60% [7, 109-110].
Останнім часом стали дуже поширені опііпе-семінари або вебінари, тобто віртуальні семінари, що організовані за допомогою Інтернет-технологій. Вебінару властива головна ознака семінару -інтерактивність, яка полягає у тому, що тьютор робить доповідь, а слухачі можуть ставити питання, на які тьютор відповідає. Найлегший спосіб організувати вебінар - скористатися послугами компаній, що спеціалізуються на наданні даних послуг у мережі Інтернет та відповідного програмного забезпечення. Наприклад, Elluminate розробила інструмент для проведення телеконференцій та віртуальних класів 'У'Яоот (https://www.elluminate.com/vroom), Cisco -Меей^РІасе (https://go.meetingplace.net), WebSoft
- Віртуальний клас WebSoft (http://www.v-class.ru), Dimdim - Dimdim (http://www.dimdim.com) та ін. Такі інструменти надають можливості проведення широкого спектру заходів в режимі онлайн, а саме: навчальних семінарів (вебінарів), лекцій, педагогічних нарад, конференцій і презентацій тощо. Спілкування та взаємодія користувачів у вебінарі здійснюється через Інтернет або в корпоративних мережах. Власне вебінар проходить за таким сценарієм: тьютор планує
вебінар, визначає його тематику та хід, формує групу надсилаючи запрошення або публікуючи повідомлення про вебінар на інформаційному ресурсі; тьютор починаючи вебінар, обирає найбільш оптимальні способи проведення семінару (аудіо або відеоконферен-ція, використання загальної дошки, показ інтерфейсу програмних продуктів тощо), керує процесом навчання (завантажує презентацію, змінює слайди, вмикає/ вимикає камери і мікрофони, використовує указку, опитування тощо); слухач бере участь у вебінарі, спілкується в аудіоконференції та чаті, малює на загальній дошці, дивиться презентацію і відео. Після цього за потреби тьютор може у чаті вебінару або іншими способами (н-д.: через електронну пошту) оцінити роботу слухачів і надати рекомендації або висловити побажання.
В умовах дистанційної форми навчання набувають значних трансформацій також і засоби професійної підготовки учителів-тьюторів. Такі засоби навчання як друковані видання (книги, посібники, підручники), демонстраційні (гербарії, муляжі, макети, моделі), аудіовізуальні й відео засоби, наочні площинні (плакати, карти, стенди, моделі у розрізі, дошка) не втрачають свого значення, і можуть подаватися студентам як у вигляді гіперсторінок так і у графічному чи відео вигляді. Новими засобами навчання стали: електронні освітні ресурси (мультимедійні підручники, мережеві освітні ресурси, мультимедійні універсальні енциклопедії та ін.); сервіси та служби мережі Інтернет (електронна пошта, пошукові системи, сервіси для збереження закладок та мультимедійних ресурсів, мережеві щоденники, ВікіВікі, карти знань, сервіси для спільної роботи, соціальні геосервіси).
За допомогою таких засобів створюється освітнє середовище, що дозволяє студентам майбутнім учителям-тьюторам не тільки отримувати знання та напрацьовувати навички, але й вирішувати реальні завдання у своїй майбутній професійній діяльності, навчаючись у зручному для них режимі за індивідуальною траєкторією навчання.
Висновки.
У завдання тьютора входить: проводити тьюто-ріали в навчальній групі; організовувати роботу в
Інтернет-конференції групи; консультувати та підтримувати слухачів; здійснювати інтерактивний зворотний зв'язок щодо виконаних практичних завдань; підтримувати у слухачів зацікавленість в навчанні впродовж всього курсу; надавати можливість слухачам зв'язуватися з тьютором за допомогою телефону, пошти, електронної пошти і Інтернет-конференцій. Навчитися швидко і кваліфіковано виконувати такі завдання можливо лише за умови впровадження доцільних методів, форм і засобів професійної підготовки учителів-тьюторів.
Подальшого вивчення потребують питання розробки педагогічних технологій професійної підготовки майбутніх учителів до застосування дистанційної форми навчання у майбутній професійній діяльності, а також розробка методичних рекомендацій щодо професійної підготовки учителів-тьюторів.
Література
1. Жевакіна Н.В. Педагогічні умови організації дистанційного навчання студентів гуманітарних спеціальностей у педагогічному університеті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Н.В. Жевакіна. Луганськ, 2009. 20 с.
2. Рыбалкина Н.В. Идея тьюторства - идея педагогического поиска / Н.В. Рыбалкина // Тьюторство: идея и идеология. - Томск, 1996. - C. 15-30.
3. Кухаренко В.М. Дистанційний навчальний процес: навчальний посібник / В.М. Кухаренко, Н.Г Сиротенко, ГС. Молодих, Н.Є. Твердохлєбова / за ред. В.Ю. Бикова та В.М. Кухаренка. -К.: Міленіум, 2005. - 292 с.
4. Сурнина ТЮ. Развитие тьюторских компетенций как способ совершенствования деятельности современного преподавателя / Т.Ю. Сурнина // Сибирский педагогический журнал. 2008. - N° 3. - С. 169-179. [Електронний ресурс]. 22.03.10. - Режим доступу: http://elibrary.ru/download/97927377.pdf. - Назва з заголовку.
5. Січкарук О.І. Інтерактивні методи навчання у вищій школі: навч.-метод. посіб. / О.І. Січкарук. - К.: Таксон, 2006. - 88 с.
6. Купрікова О.В. Ділова гра як засіб формування у студентів вищих навчальних закладів умінь приймати рішення / О.В. Купрікова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2006. - N 3. - С. 49-53.
7. Преподавание в сети Интернет: учеб. пособие / отв. ред. В.И. Солдаткин. - М: Высшая школа, 2003. - 792 с.
8. Кожуховская Л.С. Рефлексивные техники, методы и приемы / Л.С. Кожуховская, И.В. Позняк. [Електронний ресурс]. 22.03.10. - Режим доступу: http://www.n-asveta.com/dadatki/kozuhovskaya. pdf. - Назва з заголовку.
9. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник / Н.Є. Мойсе-юк. - К., 2007. - 656 с.
Надійшла до редакції 24.03.2010р.
Осадчий Вячеслав Володимирович [email protected]
