CC BY
153ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ТЬЮТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Іващенко М.В.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. В статті здійснено спробу дати визначення технології тьюторської діяльності, описано суть зазначеної технології із врахуванням можливих типів тьюторського супроводу (тью-торська практика дистанційної освіти, тьюторська практика відкритої освіти, супровід індивідуальної освітньої траєкторії). Розглянуті особливості основних структурних компонентів вказаної технології (методів, прийомів, засобів та режимів роботи тьютора) та чинники, що впливають на їх вибір в умовах кон -кретної ситуації.
Ключові слова: тьютор, технологія, діяльність, метод, прийом, засіб, умови, формування.
Аннотация. Иващенко Н.В. Особенности реализации технологии тьюторской деятельности. В статье осуществлена попытка дать определение технологии тьюторской деятельности, описана сущность указанной технологии с учетом возможных типов тьюторского сопровождения (тьюторская практика дистанционного обучения, тьюторская практика открытого образования, сопровождение индивидуальной образовательной траектории). Рассмотрены особенности основных структурных компонентов указанной технологии (методов, приёмов, средств и режимов роботы тьютора) и факторы, влияющие на их выбор в условиях конкретной ситуации.
Ключевые слова: тьютор, технология, деятельность, метод, приём, средство, условия, формирование.
Annotation. Ivashchenko M.V. Features technology tutor’s activities. The article deals with the technology of tutor practice, describes the essence of technology, taking in account the possible types of tutor’s technology (tutor’s practice of remote education, tutor technology of public education, support of the individual educational ways). Features of the main structural components of this technology (methods, aid, means and models of tutor’s work) and the factors influencing their choice in a particular situation.
Keywords: tutors, technology, activity, method, aid, vehicle conditions, formation.
Вступ
Система освіти повинна сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного та культурного розвитку суспільства. За цих умов педагог має навчати орієнтуватися, творчо опрацьовувати й аналізувати різнотипну інформацію, виділяти голо -вне, робити висновки, застосовувати її на практиці, тобто формувати критично мислячу, компетент-нісно орієнтовану, здатну до самостійного життя особистість. Виникає безперечна необхідність надання різноманітних освітніх пропозицій слухачам (учням, студентам) для побудови та реалізації особистої освітньої програми, що обумовлює впровадження технології тьюторської діяльності в педагогічну освіту.
Враховуючи те, що тьюторство є оксфордсько-кембриджським феноменом, який утвердився в університетах ще середньовічної Англії, та об’ єктивну потребу переходу до індивідуально орієнтованого навчання, що є невід’ ємною складовою кредитно-модульної системи, тьюторська діяльність знову
© Іващенко М.В., 2009
актуалізується, набуваючи принципово нових рис, що зумовлені передусім прогресуючим розвитком інформаційно-комунікаційних технологій.
У словнику «Термінологія в системі додаткової професійної освіти» коннотація терміна «тьютор» визначається так: «тьютор (у перекладі з англ. -викладач-консультант) - особа, яка полегшує процес навчання, роль якої - бути знаючим партнером своїх слухачів» [2, 74]. Безперечно, здійснення освітніх перетворень є неможливим без розробки педагогічних технологій відповідної діяльності, що мають враховувати індивідуальні характеристики всіх учасників навчального процесу та стати основою зближення теорії й практики.
Аналіз наукових праць дозволяє стверджувати, що визначення сутності технологій тьюторської діяльності не носить науково-структурованого характеру. Загалом проблема тьюторства розглядається в розрізі науково-дослідних проектів у таких напрямах: особливості діяльності тьютора в системі дистанційного навчання (А. Теслинов, В. Куха -ренко, В. Овсянніков, Г. Чернявська, Е. Комраков,
Л. Бендова, О. Андреєв, О. Ішков, О. Попович,
С. Щенников, С.Федотова, Т. Койчева та інші); реалізація тьюторства в умовах школи (А. Адамський,
А. Решетнікова, В. Конєв, Є. Волошина, Є. Ковриго,
Л. Долгова, М. Черемних, Н. Михайлова, Н. Рибалкі-на, О. Плахотник, П. Щедровицький, С. Дерендяєв,
С. Мануйлова, Т. Ковалева та інші); реалізація технології індивідуального тьюторства в рамках профільного навчання (В. Єрошин, Н. Нємова, Т. Афа-насьєва, Т. Пуденко, Т. Родєнкова та інші).
Таким чином, тенденції розвитку системи освіти та аналіз теоретичних та практичних напра-цювань вчених дозволили виявити суперечності:
• між необхідністю здійснення інтегративних освітніх процесів у відповідності з європейськими стандартами щодо заміни ролі педагога (з інтерпретатора знань до тьютора) і відсутністю теоретично обґрунтованих моделей тьютор-ської діяльності;
• між визначенням ролі та значущості наукових досліджень з проблеми впровадження технології тьюторської діяльності і реальним станом розробленості вказаної проблеми;
• існуючим практичним досвідом впровадження тьюторства в світовій освіті та недостатньою проінформованістю вітчизняних педагогів в даному напрямку.
Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Отже, виходячи з актуальності проблеми, необхідності розв’язання вказаних суперечностей на теоретичному і практичному рівнях, метою статті є визначення особливостей технології тьюторської діяльності та можливостей її впровадження у вітчизняну систему освіти.
Результати дослідження
Зважаючи на те, що тьюторська діяльність
є специфічним видом педагогічної діяльності, нами здійснено спробу дати визначення поняття «технології тьюторської діяльності» відповідно до дефініції «педагогічної технології». За основу було взято найбільш широке визначення педагогічної технології, що опубліковано Асоціацією з
педагогічних комунікацій і технологій США: «Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань» [б, 22]. Виходячи із об’ємності такого визначення залишається лише внести зміни щодо уточнення спеціалізації тьюторської діяльності, тобто під технологією тьюторської діяльності ми будемо розуміти комплексний, інтегративний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації тьюторської діяльності для її аналізу, планування, реалізації та контролю.
Важливе місце в технології тьюторської діяльності займає технологічний підхід до викладання, учіння й спілкування, що передбачає інструментальне забезпечення тьюторської діяльності з гарантією досягнення поставленої мети. За рахунок цього в тьюторстві реалізується педагогічна та соціальна дійсність, що дозволяє: із значним ступенем визначеності прогнозувати результати тьюторської діяльності та управляти процесами її здійснення; аналізувати, систематизувати та ефективно використовувати практичний досвід тьюторської діяльності; комплексно вирішувати освітні та соціально-виховні проблеми; забезпечувати сприятливі умови для розвитку особистості; обирати найбільш ефективні та розробляти нові методи та способи вирішення соціально-педагогічних проблем, що неминуче виникають в процесі активної тьюторської діяльності.
Технологія тьюторської діяльності відносно теоретико-практичного підходу таксономічної структури освітньої технології займає переважно процесуально-діяльнісний рівень, що характеризує її як процес здійснення взаємодії суб’єктів та об’єктів в тьюторській діяльності, їх цілепокладан-ня, планування, організацію, реалізацію мети та аналіз результатів. Натомість, відносно організаційних структур вона займає рівень макротехнології, тобто є галузевою освітньою технологією та окреслює тьюторську діяльність, що спрямована на навчання, виховання чи супровід в розрізі навчальної дисципліни або індивідуальної освітньої траєкторії.
Спираючись на визначення ключового терміна «технологія», точніше його початкове значення (техно - майстерність, мистецтво; логос - наука) окреслюється висновок, що мета технології полягає в тому, щоб розкласти на складові частини процес досягнення певного результату [4]. Виходячи з цього, технологія тьюторської діяльності, на нашу думку, повинна складатися з таких компонентів: методи, прийоми, режими роботи, послідовність операцій та процедур, пряма залежність від засобів,
обладнання, інструментів та матеріалів, що безпосередньо використовуються.
Ретельний аналіз результатів сучасних досліджень у сфері освіти дає можливість виділити три різноманітні тьюторські підходи, кожен з яких пропонує власні основи для співорганізації різноманітних освітніх пропозицій в індивідуальну освітню програму, і, відповідно, задає певний тип тьюторської діяльності: І) тьюторська практика дистанційної освіти - надання допомоги слухачу (учню, студенту) вибудовувати навчання, використовуючи навички роботи в Інтернет-середовищі; 2) тьюторська практика відкритої освіти - розробка і використання відкритих соціальних технологій, які потім дозволяють через відкриту освіту створити інститути громадянського суспільства; 3) тьютор-ська практика як супровід індивідуальної освітньої програми - реалізація супроводу всього процесу проектування і побудови своєї освітньої програми, розпочинаючи від роботи з первинним пізнавальним інтересом, поглибленням цього інтересу завдяки освітнім дослідженням чи проектам, спеціальної роботи щодо формування цього проекту як освітнього і до тьюторського консультування в галузі професійних освітніх програм. Будь-яка з тьютор-ських практик може реалізовуватися в таких режимах роботи: режим очного контакту, режим телефонного або відеозв’язку та в мережевих режимах (on-line, of-line).
Специфіка тьюторської діяльності дозволяє повною мірою використовувати весь арсенал методів, прийомів та засобів навчання, виховання й спілкування традиційного навчання у поєднанні із специфічними розробками інноваційних моделей.
Для зручності здійснення вибору методів, що доцільні для використання в технології тьюторської діяльності, розглянемо їх класифікацію, виділивши методи, що доповнюють групи традиційних методів специфічними, які характерні лише для навчання за тьюторською технологією.
Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності. У процесі тьюторської діяльності використовуються групи методів, що виділяються за джерелом передачі і сприймання інформації: словесні, наочні, практичні, методи роботи з книгою та відеометод; за логікою передачі і сприймання інформації: індуктивні та дедуктивні; за рівнем самостійності: репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький; за ступенем керівництва навчальною роботою: робота під керівництвом педагога та самостійна робота слухачів (студентів, учнів) без контролю педагога (домашні завдання). Натомість, словесні методи тьюторської діяльності відзначаються включенням, крім розширеного арсеналу усних методів (розповідь, повідомлення, бесіда, пояснення, лекція, консультація тощо), обов’язкових письмових словесних методів (інструкції, оголошення, чат, ICQ тощо), що реалізуються в режимі on- та of-line. Наочні методи тьюторської діяльності важко уявити без використання мультимедіа
(мультимедійні презентації, flesh-анімація, відео демонстрації тощо). Практичні методи навчання з тьюторським супроводом можуть включати в себе усні та письмові вправи, вправи з використанням комп’ютерних тренажерів, лабораторний метод як в реальних, так і віртуальних умовах тощо. Традиційний метод роботи з підручником використовується повною мірою в поєднанні з використанням електронних навчальних ресурсів.
Розглядаючи можливості проблемного методу в навчанні з тьюторським супроводом (наприклад, кейс-метод, метод групових занять тощо), слід зазначити, що він займає домінуючу позицію в групі методів, що виділяються за рівнем самостійності, оскільки проблемність є основною рушійною силою в навчанні з тьюторським супроводом. Формами реалізації цього методу є дискусія, диспут, форум, відео- та телеконференції, тьюторіал тощо. Частково-пошуковий (еврістичний) метод також може використовуватися в процесі навчання (метод мозкової атаки, дискусії, навчання у співпраці, різ-норівневе навчання, «портфель учня», портфоліо, учнівська (студентська) презентація тощо). Дослідницький метод доцільно використовувати на етапі навчання, коли учні (студенти) вже набули основних навичок роботи з тьюторським супроводом, оволоділи основами пошуку різнотипної інформації з різних видів джерел, її аналізу, критичного осмислення, обробки та структурування. Яскравим прикладом цієї підгрупи методів є метод проектів.
Оскільки метою тьюторської діяльності є підготовка до продуктивної самостійної пізнавальної діяльністі слухачів (студентів, учнів), то не викликає сумніву доцільність використання відповідних методів роботи без контролю педагога (виконання домашніх завдань) у поєднанні з фасилітаційною взаємодією, що власне відображає зміст технології тьюторської діяльності.
Розгляд технології тьюторської діяльності вимагає виокремлення бінарних методів та ситуаційного методу. Бінарні методи дозволяють науково-обґрунтовано поєднувати та комплексно використовувати одночасно декілька методів, а ситуаційний метод найбільш повно відображає відповідність конкретним умовам. Останній застосовується тоді, коли жоден з відомих ізольованих методів не дає змоги швидко й ефективно досягти накреслених завдань у наявних конкретних умовах. За будовою ситуаційний метод комбінується з багатьох шляхів і способів: у ньому поєднуються традиційні та нові шляхи, способи, ідеї. Структура і зміст даного методу не стабільні бо він є самостійним доробком тьютора і базується на його безпосередньому розумінні педагогічного процесу. У цьому випадку «важливого значення набуває творчий характер педагогічної діяльності, що пов’язаний зі зміною способів та результатів діяльності при вирішенні нестандартних ситуацій» [5, 50].
Для формування пізнавального інтересу, крім традиційних прийомів (створення ситуації новизни, актуальності, морального переживання, ці-
кавості, подиву, образності тощо), використовують методи стимулювання інтересу до навчання, а саме: пізнавальні (дидактичні) ігри, стимуляційні ігри, метод інсценізації, метод генерації ідей, навчальна дискусія, тренінги тощо. В основі методів стимулювання обов’язку й відповідальності покладено роз’яснення значимості учіння, пред’явлення навчальних вимог, заохочення й покарання в навчанні, що досягається специфічними прийомами психологічного впливу тьютора на аудиторію.
Однією з провідних характеристик педагогічної технології є категорія «прийом», що з позиції мовного аналізу являє собою спосіб здійснення чого-небудь, окрему дію, рух. У психолого-педагогічній практиці він розглядається найчастіше в контексті прийомів навчання та виховання, в тісному зв’ язку з поняттями «дія» та «операція». Цей взаємозв’язок може бути описаний таким чином: діяльність здійснюється за допомогою сукупності певних дій, що є процесами, які підлягають свідомим цілям. Способи здійснення дій називають операціями. Сукупність певних операцій можна назвати прийомом [3]. Отже, прийом є способом виконання дії за допомогою певних операцій, водночас прийомом може бути і сама дія.
Виходячи із специфіки технології тьютор-ської діяльності як педагогічного явища, доцільно виділити дві її сторони стосовно прийомів тьюторської діяльності: об’єктивна (загальні прийоми педагогічної діяльності) та суб’єктивна (розгляд умінь та навичок конкретного тьютора користуватися прийомами).
Кількість та різноплановість педагогічних прийомів є значною. Наприклад, наведемо лише деякі їх групи, що є обов’ язковими для використання: прийоми підвищення інтересу до навчального матеріалу, прийоми повторення пройденого матеріалу, прийоми подачі домашнього завдання, прийоми колективної навчальної діяльності, прийоми самоуправління, прийоми контролю та оцінювання [1]; прийоми педагогічного спілкування тощо.
Суб’єктивна сторона як правило має таку структуру: 1) операційно-діяльнісні прийоми - прийоми організації безпосередньої педагогічної взаємодії під час індивідуальної чи групової роботи, зустрічей на конференціях, тьюторіалах, недільних школах тощо; 2) прийоми управління власною поведінкою - прийоми емоційно-вольової виразності та психорегулюючі прийоми; 3) прийоми вивчення та врахування особистісних якостей окремих учнів (студентів) та психологічних проявів групової поведінки, що використовуються під час моделювання педагогічних ситуацій та групових навчальних процесів; 4) прийоми використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для вирішення професійних задач тьюторської діяльності;
5) прийоми педагогічного обліку та контролю ефективності вирішення педагогічних задач, результатів різних етапів діяльності, ставлення слухачів (студентів, учнів) до виконання ними навчальних завдань та зобов’язань.
Засоби навчання тьюторської діяльності - це різноманітні матеріали і знаряддя тьюторської діяльності, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі. Весь арсенал засобів можна розділити на наукові (теоретичні й емпіричні) знання, носії знань, допоміжні (технічні, комп’ютерні, графічні та інші) засоби. Засоби діяльності тьютора не мають суттєвих розбіжностей із засобами, що використовуються звичайними педагогами, вони лише доповнюються інноваційними педагогічними наробками та розробками в галузі інформаційно-комунікаційних технологій.
Характер вибору методів, прийомів, режимів роботи та засобів, їх комбінування та самостійна розробка носить особистістно-творчий характер і знаходиться в прямій залежності від рівня професійної компетентності тьютора та його прагнення до самовдосконалення з метою досягнення успіху в обраній галузі діяльності. Серед основних факторів вибору тьютором складових технології тьюторської діяльності в умовах конкретної ситуації слід відзначити: закономірності, принципи та зміст тьюторської діяльності; цілі і завдання конкретної ситуації; склад та можливості групи учнів (студентів) - вікові, технічні, рівень підготовки, особливості колективу; мотивація групи до конкретного виду діяльності, конкретного заходу, ставлення групи до свого тьютора; зовнішні умови (географічні, виробниче оточення); можливості тьютора (досвід, технічне забезпечення, рівень підготовки, знання типових ситуацій процесу навчання). Обираючи той чи інший метод, необхідно одночасно враховувати всі фактори, у тому числі й випадкові (невідомі) причини, величину і спрямованість впливу яких не можна передбачити завчасно.
Висновки.
Підводячи підсумок, слід ще раз відзначити, що технологія тьюторської діяльності є галуззю творчого підходу тьютора до організації та здійснення професійної діяльності в окремо вибраному напрямку, що в своїй основі містить кращі традиції традиційної педагогічної теорії і практики, які доповнюються прогресивними інноваційними шуканнями в галузі педагогіки, психології та інформаційно-комунікаційних технологій. Зважаючи на різноплановість можливих тьюторських практик технологію тьюторської діяльності слід віднести не просто до педагогічних технологій, а до освітніх технологій, що по суті є сукупністю науково і практично обґрунтованих методів та інструментів для досягнення бажаного результату в будь-якій галузі освіти. Цей вибір пояснюється тим, що тьюторство крім педагогічних містить у собі ще й різноманітні соціальні, управлінські, культурологічні, психолого-педагогічні, методичні, економічні, комунікативні та інші суміжні аспекти.
Подальші дослідження планується провести у напрямках вивчення особливостей методичного забезпечення тьюторської діяльності, розробки та впровадження моделі технології формування готовності майбутніх педагогів до тью-торської діяльності.
Література
1. А. А. Гин. Приемы педагогической техники : Книга-методика / Гин А. А. - М. : Вита-Пресс, 2007. - 112 с.
2. Беков Х.А. Терминология в системе дополнительного педагогического образования: словарь / Х.А. Беков, С.В. Широ-боков, И.И. Кирьянов и др. - М. : ИПК госслужбы, 2001.
- 107 с.
3. Бабанский В. К. Рациональная организация учебной деятельности // Избр. пед. труды. - М. , 1989. - 327 с.
4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / Ілона Миколаївна Дичківська. - К. : Академвидав, 2004. - 352 с.
5. Доценко С. О. Готовність майбутніх учителів до прийняття педагогічних рішень / С. О. Доценко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : зб. наук. праць / Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв
- Х. , 2007. - Вип. 4. - С. 49-52.
6. Освітні технології: Навч. - метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. ; За ред. . О. М. Пєхоти. - К. : Видавництво А. С. К. , 2003. - 255 с.
7. Педагогічні технології : Навч. посібник 2-е вид. / І. Ф. Прокопенко, В. І. Євдокимов. - Х. : Колегіум, 2006. - 224 с.
Надійшла до редакції 02.04.2009р.
sport2005@bk.ru
