CC BY
160ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Іонова О.М., Лукьянова Ю.С.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. Розкрито педагогічні аспекти поняття «здоров’язбереження» як процесу навчання й виховання, що не наносить прямої або опосередкованоїшкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну траєкторію освіти, запобігання стресів, перевантаження, втоми дитини і тим самим сприяє збереженню й зміцненню її здоров’я.
Ключові слова: здоров’язбереження, навчально-виховний процес, здоров’язберігаючі освітні технології Аннотация. Ионова Е.Н., Лукьянова Ю.С. Здоровьесохранение личности как психолого-педагогическая проблема. Раскрыты педагогические аспекты понятия «здоровьесохранение) как процесса обучения и воспитания, который не наносит прямого или опосредованного вреда здоровью учащихся, создает безопасные и комфортные условия пребывания детей в школе, обеспечивает индивидуальную траекторию образования, предупреждение стрессов, перегрузки, усталости ребенка и тем самым способствует сохранению и укреплению его здоровья.
Ключевые слова: здоровьесохранение, учебно-воспитательный процесс, здоровьесберегающие образовательные технологии
Annotation. Ionova O.M., Luk’yanova J.S. Human health preservation as phycho-pedagogical problem. In the article have been shown pedagogical aspects of the notion “health preservation” as teaching and education process that has no direct or mediate damage for student’s health, create safe and comfort conditions of staying at school, provide with individual trajectory of education, stress warning, overwork, tiredness of a student, so these all contribute to preservation and strengthening of his health.
Key words: health preservation, teaching and educational process, health saving educational technology.
Вступ.
За останні роки в У країні зроблено значні кроки на шляху створення умов для формування здоров’я людини через освіту. Законами України, державними національними програмами (закон України «Про загальну середню освіту», «Національна доктрина розвитку освіти У країни у ХХІ столітті», Державна програма «Діти У країни» та ін.) визначено необхідність розв’язання найважливіших завдань сучасної освіти, спрямованих на здоровий інтелектуальний, соціальний, фізичний розвиток особистості.
Водночас доводиться констатувати що незважаючи на значну увагу держави, науковців до питань здоров’я зростаючого покоління, поки ще ця проблема не розв’язана належним чином. Достатньо сказати, що частка здорових дітей в Україні, за різними даними, коливається від 4 до 10 %. При цьому за останні роки спостерігається тенденція погіршення стану здоров’я учнів. І значна частина захворювань дітей і молоді має так звану дидактогенну природу, тобто напряму викликана або спровокована школою
З огляду на стан здоров’я зростаючого покоління стає зрозумілою деяка обмеженість традиційної класно-урочної системи організації навчального процесу та її згубний вплив на здоров’я учнів. У зв’язку з цим актуалізується завдання пошуку ефективних освітніх технологій, в яких збереження здоров’я учнів є пріоритетним.
Науково вивірене розгортання процесів розробки й упровадження технологій, спрямованих на збереження здоров’я учнів, вимагає теоретичного обґрунтування сутності поняття здоров’язбереження людини
Як свідчить аналіз психологічно-педагогічних джерел [1-6, В, 12, 14-16] цінність здоров’я особистості визнається на всіх рівнях вітчизняної системи освіти. Здоров’я - це складна й одночасно динамічна категорія, для якої в сучасній науці існує багато детермінант. Педагогічна свідомість під здоров’ям має на увазі достатньо широке розуміння цього поняття, що включає такі складові, як духовне, психічне, фізичне та соціальне здоров’я. Ці складові, взаємодіючи, взаємовпливаючи один на одне, інтегруючись створюють здоров’я людини як цілісність і як цінність [12].
Слід відмітити, що термін «здоров’язбереження», а також синонімічні категорії «збереження здоров’я», «охорона здоров’я», «зміцнення здоров’я» достатньо часто використовуютьсяв наукових працях. Разом з тим термін «здоров’язбереження» на сьогодні не має однозначного визначення.
Це зумовлено, принаймні, двома основними причинами. По-перше, донедавна поняття здоров’язбереження було певним чином монополізовано медичною галуззю. По-друге, здоров’язбереження особистості як пріоритетне педагогічне завдання, як безпосередній результат освітньої діяльності обговорюються в педагогіці досить побіжно.
Робота виконана відповідно до плану НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди
Формулювання цілей роботи. З огляду на це метою статті є розкриття сутності здоров’язбереження в педагогічному контексті.
Результати дослідження.
Проведений науковий пошук дозволив виділити найбільш поширені підходи до визначення сутності терміну здоров’язбереження, що представлено в таблиці.
Таблиця
Наукові підходи до визначення сутності здоров’язбереження особистості
Сутність здоров’язбереження Автори
Результат впливу педагогічних факторів освітнього процесу на збереження М.Варданян
© Іонова О.М., Лукьянова Ю.С., 2009
здоров’я його суб єктів [2; с.9]
Процес створення умов, що дозволяють не втратити, не порушити, не дати зникнути фізичному й психічному благополуччю М.Волчек [3; с.8]
Процес збереження й зміцнення здоров’я, спрямований на перетворення інтелектуальної й емоційної сфер особистості, підвищення ціннісного ставлення до власного здоров’я й здоров’я оточуючихна основі усвідомлення особистої відповідальності О.Г лєбова [4; с.94]
Розв’язання освітніх завдань з урахуванням стану здоров’я учасників навчального процесу та з метою його збереження й, по можливості, зміцнення Г.Серіков [14]
Єдність педагогічних заходів, спрямованих на поліпшення (не погіршення) здоров’я учнів й зростання якості їхньої освіченості С.Серіков [15; с.47]
Реалізація методів і засобів навчання відповідно до фізіолого-психологічних принципів збереження здоров’я Н. Суворова [16; с. 114]
Зазначимо також, що ми повністю поділяємо думки як багатьох педагогів-класиків (В.Бехтерева, П.Каптерева, Я.Коменського П.Лесгафта, Г.Песталоцці, М.Пирогова, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковороди В.Сухомлинського К.Ушинського С.Френе, Р.Штайнера та ін.), так і сучасних науковців (В.Бобрицької Є.Вайнера, Т.Волченської Г.Зайцева, Е.Казіна,
О.Іонової, Ю.Науменка, О.Савченко, Г.Серікова, С.Серікова, Т.Савустьяненко та ін.) стосовно того, що розв’язання проблеми забезпечення збереження й формування здоров’я дитини лежить у площині побудовинавчально-виховного процесу відповідно до цілей і принципів гуманістичної освіти.
У загальнення поглядів дослідників на сутність здоров’язбереження, наш власний досвід дозволяють визначити здоров’язбереження в педагогічному аспекті як процес навчання й виховання, що не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну освітню траєкторію дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженню й зміцненню здоров’я школярів
Забезпечення здоров’язбереження учнів у процесі навчання й виховання вимагає розв’язання комплексу завдань, що торкаються як матеріального, кадрового забезпечення, так і організаційно-змістового наповнення й стосуються змін змісту освіти та форм і методів її здійснення
Найважливішим аспектом реалізації завдань здоров’язбереження є використання відповідних
здоров’язберігаючих освітніх технологій.
Водночас необхідно відзначити, що в реальній освітній практиці спостерігаються певні спірні підходи до тлумачення сутності таких технологій
Так, у деяких навчальних закладах, зокрема «Школах сприяння здоров’я» («ШСЗ»), діагностику здоров’я учнів, різні медичні заходи називають «здоров’язберігаючими освітніми технологіями». Проте, на наш погляд, більш коректнішим було б формулювання «здоров’язберігаюча діяльність навчального закладу», оскільки власне освітні технології при цьому майже не використовуються за виключенням медичних технологій оздоровлення, реалізація яких не є функцією освітнього закладу.
При всій цінності й важливості медичної допомоги дітям (варіанти медичних центрів у школах, медичних кабінетів, поліклінік у школах), використання медичних заходів як варіанту зниження негативних впливів навчального процесу вважаємо, що школа не повинна підміняти собою поліклініку й реалізовувати лише медичні заходи.
Безумовно, визначення стану учнівського здоров’я, його особливостей, динаміки надто важливі й необхідні. Але вони мають бути основою як для визначення форм і методів навчально-виховного процесу, так і для контролю за ефективністю їх використання. Адже школа покликана, насамперед, розв’язувати свої безпосередні завдання, створюючи всі умови для збереження й зміцнення здоров’я учнів.
Окрім цього, спектр оздоровчих засобів і методів, що використовуються в деяких школах, не поступається такому ж у спеціалізованих лікувальних закладах: бальнеотерапія, масаж, ЛФК, фізіотерапія тощо.
До того ж, у «ШСЗ» часто відбувається не завжди обґрунтоване використання біодобавок, фізіотерапевтичних процедур, нетрадиційних методів оздоровлення загартування, харчування тощо.
У зв’язку з цим ми повністю поділяємо думку М.Безруких, який вважає недоцільним і навіть шкідливим використання у практиці просвітницько-виховної роботи пропаганди нових, «нетрадиційних» ідей і систем оздоровлення, дієт та ін.: «слід розуміти, що діти готові до будь-яких експериментів із власним здоров’ям, вони ще не спроможні оцінити вплив методик, які пропонуються їм, а бажання «мати ідеальну фігуру» або «накачані м’язи» за допомогою нетрадиційних методик може негативно вплинути і на фізичне, і на психічне здоров’я» [1; с.137 ].
Очевидно, що з’ясування сутності категорії здоров’язберігаючої освітньої технології необхідно розглядати в контексті визначення освітніх технологій З опорою на праці (В.Євдокимов, М.Кларін, О.Пєхота, І.Прокопенко Г.Селевко та ін.) [7, 10, 11, 13], присвячені педагогічним технологіям, можна зробити висновок, що освітня технологія
- це педагогічна система, яка інтегрує способи та засоби організації, проведення, управління освітнім процесом, спрямовані на підвищення його ефективності через досягнення запланованих результатів з одночасним забезпеченням сприятливих умов для всіх учасників педагогічного процесу.
З огляду на це здоров ’язберігаючі освітні технології можна визначити як сукупність засобів, методів, форм, прийомів організації, проведення, управління навчально-виховного процесу, спрямовані на забезпечення ефективності здоров’ язбереження учнів.
У класифікації здоров’язберігаючих освітніх технологій слід виділити окремі групи, кожна з яких може включати в себе низку конкретних технологій Такими основними групами є технології організації навчального процесу, технології організації пізнавальної діяльності учнів, технології виховної роботи, предметні технології та ін.
Так, здоров’язберігаюча організація навчання передбачає, насамперед, урахування динаміки працездатності учнів протягом уроку, навчального дня, тижня, року, що запобігає розумове стомлення і перевантаження;
Реалізація здоров’язберігаючих технологій організації пізнавальної діяльності школярів вимагає наявності різних програм, підручників, дидактичних матеріалів, що дозволяють індивідуалізувати процес навчання; постійного систематичного аналізу й оцінки способів проробки учнями програмного матеріалу; створення на кожному уроці умов для самостійного вибору учнем способів роботи, типів завдань; використання різноманітних форм занять, сучасних методів навчання (рольових ігор, діалогів, тренінгів).
Найважливішими складниками здоров’язберігаючих освітніх технологій має бути залучення рухової активності, оздоровчого впливу праці, а також мистецтва (музика, живопис, ліплення, хореографія, театр та ін.) як естетотерапії (арттерапії).
Сприятливий вплив мистецтва на здоров’я людини, її загальний стан, настрій важко переоцінити Переживання розмаїття образів, кольорів, звуків, форм, ритмів «очищують) від надлишкової емоційної напруги, знімають перевтомлення допомагають позбутися страхів, побічних реакцій, депресивних станів, знижують тривожність. Музичні композиції у сполученні з різними рухами запобігають гіподинамії, порушенням серцево-судинної системи, послабленню м’язів і кісток, формують красиву осанку. Арттерапія стимулює потребу у вираженні своїх почуттів, у комунікаціях з іншими людьми, прагнення до самопізнання та дослідження навколишнього світу. Отже, оздоровлення через мистецтво сприяє зміцненню й розвитку здоров’ю дитини, вдосконаленню її духовних та фізичних сил.
Слід підкреслити, що в умовах здійснення здоров’язберігаючих технологій особливі вимоги висуваються до професійно-педагогічної діяльності вчителя. Педагог має планувати свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження й зміцнення здоров’я кожного з учасників педагогічного процесу. Окрім знання свого предмета, вчитель повинен мати специфічні психолого-педагогічні знання, володіти вміння та навичками, що дозволяють йому гнучко, з урахуванням реальних індивідуальних особливостей учнів обирати методичні прийоми, засоби; оцінювати ефективність педагогічної діяльності. Педагог має також бути здібним до суб єкт-суб єктної (фасілітуючої) взаємодії, постійного доброзичливого спілкування з різними учнями, поважного ставлення до кожного, незалежно від навчальних досягнень школярів, до підтримки й заохочуванняіндивідуальних зрушень у розвитку дитини.
Висновки.
1. У педагогічному аспекті здоров’язбереження особистості - це процес навчання й виховання, що не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну траєкторію навчання й виховання дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженню й зміцненню здоров’я школярів
2. Здоров’язберігаючі освітні технології є сукупністю засобів, методів, форм, прийомів організації, проведення, управління навчально-виховного процесу, спрямованих на забезпечення ефективності здоров’язбереження учнів. Основними групами здоров’язберігаючих освітніх технологій є технології організації навчального процесу, технології організації пізнавальної діяльності учнів, технології виховної роботи, предметні технології та ін.
Найважливішими складниками здоров’язберігаючих освітніх технологій є технології, спрямовані на врахування коливань працездатності людини протягом навчальних циклів (уроку, дня, тижня, року), залучення рухової активності, оздоровчого впливу мистецтва й праці, на забезпечення суб’єкт-суб’єктної (фасілітуючої) взаємодії вчителя з учнями.
Перспективами подальшого дослідження може бути обґрунтування конкретних педагогічних технологій, спрямованих на реалізацію завдань здоров’язбереження учнів у процесі навчання й виховання
Література
1. Безруких М.М. Здоровьесберегающая школа - М.: Московский психолого-социальный институт, 2004. - 240 с.
2. Варданян М.Р. Имидж педагога как фактор здоровьесбережения субъектовобразовательного процесса в основной школе: автореф. дис. канд. педаг. наук: спец. 13.00.01. - Омск, 2007. - 23 с.
3. Волчек М.Г.Обучение математике младших школьников в условиях здоровьесбережения автореф. дис. канд. педаг. наук: спец. 13.00.02. - Новосибирск, 200б. - 21 с.
4. Глебова Е.И. Здоровьесбережение как средство повышения эффективности обучения студентоввуза: дис. канд. пед. наук: 13.00.01. - Екатеринбург, 2005. - 1В2 с.
5. Іонова О.М. Функції шкільної освіти і здоров’я дитини II Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку: Матеріали ІІІ Міжн. наук-практ. конф.: У 2-х т. - Харків: ХНУ, 2005. - Т.1. - С.9В-103.
6. Казин Э.М., Глинова Н.Б., Литвинова Н.А. Основы индивидуального здоровья человека. - М., «Владос», 2000. -190 с.
7. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе (Анализ зарубежного опыта). - М.: Знание, 19В9. -154 с.
В. НауменкоЮ. Концепция образования, формирующего здоровье школьников II Директор школы Украина - 2004.
- № 5. - С.9б-103.
9. Омельченко О.В. Характеристика моделі здоров’язберігаючої професійно-педагогічної діяльності вчителя початкових класів II Педагогіку психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук, пр. - Харків: Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2007. - № 2. - С.94-97.
10. Освітні технології: Навч-метод посіб. I За заг. ред. О.М.Пєхоти - К.: А.С.К., 2002. - 255 с.
11. ПрокопенкоІ.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічні технології: Навч-метод посіб. Харків: Основа, 1995. - 104 с.
12. Савченко О.Я. Реформування шкільної освіти і реалізація її оздоровчої функції // Шлях освіти. - 2002. - №1. -
С.2-6.
13. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. - М.: Народное образование, 1998. -256 с.
14. Сериков Г.Н. Здоровьесбережение в гуманном образовании. - Екатеринбург, Челябинск, 1999. - 242 с.
15. Сериков С.Г. Обеспечение паритета образованности и здоровья учащихся в теории и практике образования: дис. д-ра пед. наук: 13.00.01 / 13.00.04. - Челябинск, 2002. - 385 с.
16. Суворова Н.В. Послевузовская подготовка учителя к организации здоровьесберегающего обучения: дис. канд. пед. наук: 13.00.08. - Красноярск, 2006. - 208 с.
Надійшла до редакції 25.11.2008р.
