Здоров’язбережувальні технології у контексті педагогічних досліджень
Єфімова В.М.
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Анотації:
Аналіз уявлень щодо поняття „здоров'язбережувальні технології” у системі освіти свідчить про необхідність вичленення здоров'язбережувальних освітніх технологій з гігієнічного, медичного і реабілітаційного контекстів, і удосконалення педагогічного наповнення даного поняття. Згідно до контексту педагогічних досліджень поняття „здоров'язбережувальні технології” може розглядатись як частина педагогічної науки, як спосіб організації, модель учбового процесу, як інструментарій освітнього процесу, повинний забезпечити ефективність і результативність навчання разом із збереженням здоров'я учнів.
Ключові слова:
здоров’язбережувальні технології, педагогічні технології, здоров'язбереження, педагогічні дослідження.
Ефимова В.М. Здоровьесберегающие технологии в контексте педагогических исследований. Анализ представлений
о понятии „здоровьесберегающие технологии” в системе образования свидетельствует о необходимости вычленения здоровьесберегающих образовательных технологий из гигиенического, медицинского и реабилитационного контекстов и совершенствования педагогического наполнения данного понятия. В контексте педагогических исследований понятие „здоровьесберегающие технологии” может рассматриваться как часть педагогической науки, как способ организации, модель процесса образования, как инструментарий процесса образования, который должен обеспечить эффективность и результативность обучения вместе с сохранением здоровья учеников.
здоровьесберегающие технологии, педагогические технологии, здоровьесбере-жение, педагогические исследования.
Yefimova V.M. Health protecting technologies in the context of pedagogic investigations. The analysis of concept “health protecting technologies” is presented in the system of education. An analysis is shown by the necessity of selection of health protecting of educational technologies from hygienical, medical and rehabilitation contexts. Perfection of the pedagogical filling of this concept is also required. A problem is considered in the context of pedagogical researches. A concept “health protecting technologies” can be examined as part of pedagogical science. Also as a method of organization, models of process of education, tool of process of education. It must provide efficiency and teaching effectiveness. Also together and maintain-ance of health of students.
health protecting technologies, education technologies, health protection, pedagogic investigations.
Вступ.
Останніми роками поняття „ здоров’язбережувальні технології” часто зустрічається в педагогічній літературі у самих різних контекстах. Причини цього різноманітні: стурбованість суспільства проблемами збереження здоров’я учнів у процесі навчання, значне зростання інформаційних навантажень, сучасні вимоги до якості освіти і т.п. Певною мірою розвиток здоров’язбережувальних технологій пов’язане з гуманізацією учбово-виховного процесу, зміною педагогічної парадигми, спробами педагогічної науки сформувати адекватну відповідь на виклики сучасності.
Більшість вчених і практиків (В .Р. Кучма,
А.М.Мітяєва, М.К.Смірнов, М.І.Степанова,
Л.Ф.Тіхомірова) визначають використання здоров’я-збережувальних технологій як головний напрям вирішення проблем збереження та зміцнення здоров’я школярів у сучасних умовах освітнього простору. Проте відсутність єдиного підходу до поняття „здоров’язбережувальні технології”, дуже вільне його тлумачення, недостатнє теоретичне і методичне обґрунтування даного поняття викликає значні складнощі в реалізації принципів здоров’язбереження у практиці навчання і виховання, зокрема, у професійній підготовці майбутніх учителів.
Робота виконана за планом НДР національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті: аналіз уявлень щодо поняття „здоров’язбережувальні технології” у системі освіти.
Результати дослідження.
Поняття „здоров’язбережувальні технології”
з’явилося у педагогіці в останні декілька років і стає все більш популярним, широко використовується у
© Єфімова В.М., 2010
дисертаційних дослідженнях, учбових і методичних посібниках. У пошукових системах пропонується понад чотирьохсот тисяч джерел на ключове слово „здоров’язбережувальні технології”. В Україні і Росії кількість захищених дисертацій і надрукованих праць щодо здоров’язбережувальних технологій перевищила декілька тисяч найменувань. Проте уважне вивчення джерел виявляє широкий діапазон підходів до розуміння поняття „здоров’язбережувальні технології” і ще більш широке наповнення змісту даного поняття конкретними практичними діями. Певною мірою термін став „модним”, поняття „здоров’язбережувальні технології” використовують як синоніми валеоло-гічної освіти, формування здорового способу життя, культури здоров’я, як розрізнені медичні або гігієнічні засоби, як фізкультурно-оздоровчі технології; у деяких прикладних дослідженнях цей термін асоціюється із збереженням здоров’я школярів у цілому, з педагогічним супроводом первинної профілактики, загартуванням і окремими медичними технологіями оздоровлення та інше. Відсутність достатньо однозначного тлумачення поняття „здоров’язбережувальні технології” у педагогічному контексті не дозволяє забезпечити адекватну підготовку майбутніх учителів до використання здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності.
У деякій мірі на трактування дефініції „здоров’язбережувальна технологія” певний відбиток накладає існуюча невизначеність поняття „педагогічна технологія”. У зарубіжній і вітчизняній науковій літературі на сьогодні існує понад триста визначень поняття „педагогічна технологія”. О.О.Факторовіч виділяє декілька підходів до визначення даного поняття, у рамках яких розглядає поняття з точки зору науко-відповідного тлумачення, як організаційну концеп-
цію та інструментальний підхід до навчання. Автор тлумачить поняття „педагогічна технологія” як частину педагогічної науки, яка вивчає і розробляє цілі, зміст і методи навчання (Г.К.Сєлєвко, Н.Є.Щуркова і ін.); як спосіб організації, модель учбового процесу, яка гарантує отримання запланованого результату (І.П.Волков, В.М.Монахов, П.І.Самойлєнко, О.В.Сергєєв, М.Чошанов і ін.); як інструментарій освітнього процесу, як система вказівок, які повинні забезпечити ефективність і результативність навчання (В.П.Беспалько, Б.Т.Ліхачев, В.М.Шепель і ін.) [17, с.20]. Згідно з запропонованим підходом до тлумачення дефініції, поняття „здоров’язбережувальні технології” може розглядатися як частина педагогічної науки, як спосіб організації, модель учбового процесу, як інструментарій освітнього процесу. Інструментальний підхід, на наш погляд, найбільше продуктивне використовувати у контексті професійної підготовки майбутніх учителів. Від того, яким інструментарієм буде володіти вчитель, залежить ефективність здоров’ язбереження у школі і використання конкретних здоров’язбережувальних технологій у педагогічної практиці.
О.О.Факторовіч пропонує вимоги, які
пред’являються до будь-якої педагогічної технології: концептуальність (наявність науково-педагогічного обґрунтування (загальної схеми) і його концептуальній інтерпретації вчителем з урахуванням умов реального освітнього процесу, представленого різноманіттям педагогічних ситуацій); антропоцентризм (забезпечення безперервного розвитку дитини в освіті через його безперервне пізнання вчителем); ситуатив-ність (збереження простору авторства, творчості кожного вчителя, що дозволяє ідеальну схему перетворити на живу педагогічну ситуацію); контекстуальність (встроєність у реальний учбово-виховний процес) [17, с.26]. В цілому, як зазначає автор, педагогічна технологія реалізується як систематична, цілеспрямована, свідомо проектована діяльність, що відрізняється від неструктурованого елементарного виконання, і тому служить досягненню мети з найменшими витратами [17, с.18].
На погляд Л.Ф.Тіхомірової, найважливішим у характеристиці будь-якої технології, яка реалізовується в освітній установі, є те, наскільки вона зберігає здоров’ я учнів, чи є вона здоров’ язбережувальною [16]. Тому автор поняття „здоров’язбережувальні технології” розглядає не як самостійну педагогічну технологію, а як якісну характеристику освітніх технологій.
Дотримується цього підходу А.М.Мітяєва, яка розглядає поняття „здоров’язбережувальні освітні технології” як якісну характеристику будь-якої освітньої технології, її „сертифікат безпеки для здоров’я” і як сукупність тих принципів, прийомів, методів педагогічної роботи, які, доповнюючи традиційні технології навчання і виховання, наділяють їх ознакою здоров’язбереження [9, с.100]. На думку автора, близькі до здоров’язбережувальних освітніх технологій медичні технології профілактичної роботи, які проводиться в освітніх установах: вакцинація учнів,
контроль за термінами щеплень, виділення груп медичного ризику і т.п. Ця діяльність також направлена на збереження здоров’ я школярів, профілактику інфекційних і інших захворювань, але вже не за допомогою освітніх технологій. Проте контекст посібника „Здоров’язбережувальні педагогічні технології” орієнтований, перш за все, на розуміння здоров’язбережувальних технологій як технологій навчання здоров’ю. Так, А.М.Мітяєва розглядає серед положень здоров’язбережувальної педагогіки „заповідь результативності здоров’язбережувальних технологій” як цілеспрямоване виховання культури здоров’я учнів, здібності і уміння піклуватися про власне здоров’я, духовне і тілесне благополуччя [9, с.133].
За визначенням В.І.Ковалько поняття „освітня технологія педагогіки здоров’язбереження” - це процес відтворення педагогічних дій з арсеналу педагогічного і методичного інструментаріїв в рамках зв’ язку „педагог - учень”, здійснюваних за допомогою системного використання форм, засобів і методів, які забезпечують досягнення запланованих результатів з урахуванням цілей і завдань педагогіки здоров’язбереження [6, с.17]. Згідно цьому, мета здоров’язбережувальних освітніх технологій навчання - забезпечити школяреві можливість збереження здоров’ я за період навчання в школі, сформувати у нього необхідні знання, уміння і навички, навчити використовувати одержані знання в повсякденному житті [6, с.17].
М. К.Смірновим запропонована класифікація
усіх здоров’язбережувальних технологій [14]. Серед здоров’язбережувальних технологій, вживаних в системі освіти, фахівець пропонує виділити декілька груп, в яких використовується різний підхід до охорони здоров’ я, а також і різні форми і методи роботи: медико-гігієнічні технології; фізкультурно-оздоровчі технології; екологічні здоров’ язбережувальні технології; технології забезпечення безпеки життєдіяльності; здоров’язбережувальні освітні технології [14, с.21]. На думку автора, здоров’язбережувальні освітні технології слід визнати найбільш значущими зі всіх перерахованих по ступеню впливу на здоров’ я учнів [14]. Головна їх відмітна ознака - не місце, де вони реалізуються, а використання психолого-педагогических прийомів, методів, технологій, підходів до вирішення виникаючих проблем.
І.А.Єрохіна визначає поняття „здоров’язбере-жувальні технології” в освіті як сукупність форм, засобів і методів, які направлені на досягнення оптимальних результатів в підтримці фізичного, психічного, етичного і соціального благополуччя людини, у формуванні здорового способу життя [4, с. 165];
О.І.Ковальова - як засіб організації і послідовних дій в ході учбово-виховного процесу, реалізації освітніх програм на основі усестороннього обліку індивідуального здоров’я учнів, особливостей їх вікового, психофізичного, духовно-етичного стану і розвитку [5, с. 50]; Г.М.Соловйов - як функціональну систему організаційних засобів управління учбовою, пізнавальною і практичною діяльністю учнів, науково і інструментально забезпечує збереження і зміцнення
здоров’я [15, с. 24]; Н.М.Михайлова - як сукупності прийомів, методів, форм навчання і підходів до освітнього процесу, при якому виконуються як мінімум чотири вимоги: облік індивідуальних (інтелектуальних, емоційних, мотиваційних і інших) особливостей учня, його темпераменту, характеру сприйняття ним учбового матеріалу, типу пам’яті і т.п.; недопущення надмірного інтелектуального, емоційного, нервового навантаження при освоєнні учбового матеріалу, прагнення добитися оптимальних результатів навчання обов’ язково при оптимізації необхідних витратах часу і сил учня і педагога; забезпечення такого підходу до освітнього процесу, який гарантував би підтримку сприятливого морально-психологічного клімату в учбовій групі, зміцнення психічного здоров’ я учнів. Останній автор робить акцент не тільки на організації учбового процесу, яка не приносить шкоди, але і на тому, щоб навчити учнів самостійно захищатися від стресів, образ, навчити його засобам психологічного захисту і збереження здоров’я [10, Ін.].
В.Р.Кучма і М.І.Степанова визначають поняття „здоров’язбережувальні технології” як такі педагогічні технології навчання, які засновані на: вікових особливостях пізнавальної діяльності дітей; навчанні на оптимальному рівні трудності (складнощі); варіа-тівности методів і форм навчання; оптимальному поєднанні рухових і статичних навантажень; навчанні в малих групах; використанні наочності і поєднанні різних форм наданні інформації; створенні емоційно сприятливої атмосфери; формуванні позитивної мотивації до навчання („педагогіка успіху”); на культивуванні у школярів знань по питаннях здоров’я [8, с. 23].
І.В.Чупаха, співавтор видання „Здоров’язбере-жувальні технології в освітньо-виховному процесі”, розглядає„ зпозиційреалізаціїздоров’язбережувальних технологій в умовах комплексу дитячий сад-школа” лікувально-профілактичні заходи [18, с. 26], заняття гімнастикою [18, с. 30], аромо- і фітотерапію і тому подібне [18, с. 40]. У дослідженнях М.Р.Валєтова [2], А.Р.Вірабової [3], М.Є.Коржової [7], К.А.Оглобліна [12], О.В.Скородумової [13] та інших розглядається східний підхід до визначення поняття „здоров’язбережувальні технології”, згідно до якого здоров’ язбережувальні технології визначаються як медичні, гігієнічні та фізкультурно-оздоровчі заходи.
На думку Т.В.Ахутіной, основними критеріями, відповідно до яких педагогічна технологія може вважатися здоров’ язбережувальной, є: забезпечення учбової мотивації; побудова навчання відповідно до вікових закономірностей психофізіологічного розвитку учнів; недопущення форм тяжкого і вираженого стомлення [1, с. 22].
Ю.В.Науменко визначає поняття „здоров’я-збережувальна освітня технологія” як систему різних цілеспрямованих дій на цілісний учбово-виховний процес, організовуваних освітньою установою для медико-психолого-педагогічної профілактики і корекції негативних психофізіологічних, психологічних і особистісних станів школярів у рамках традиційної системи освіти [11, с. 23]. До нашого
дослідження важливе уточнення автора, що поняття „здоров’язбережувальна освіта” - це комплексна системна діяльність освітнього закладу щодо застосування в практику освіти різних здоров’язбережувальних технологій з метою мінімізації дії основних шкільних чинників ризику порушення здоров’я на дітей і підлітків [іі, с. 2З].
Даний перелік найбільш відомих визначень поняття „здоров’язбережувальні технології” свідчить про необхідність вичленення здоров’язбережувальних освітніх технологій з гігієнічного, медичного і реабілітаційного контекстів, і розвитку педагогічного наповнення даного поняття.
Оскільки однозначне визначення поняття „здоров’язбережувальна технологія” в педагогічній літературі відсутнє, а існуючий перелік визначень терміну надзвичайно широкий, розглянемо декілька підходів до визначення даного поняття, відбитих у виданнях останніх років. Усі підходи об’єднують декілька напрямів, де здоров’язбережувальна технологія розглядається: як маркер якісної характеристики освітніх технологій, показник її спрямованості на здоров’язбереження; як сукупність тих принципів, прийомів, методів педагогічної роботи, які, доповнюючи традиційні технології навчання і виховання, наділяють їх ознакою здоров’язбереження; як технології навчання здоров’ю, які об’єднують формування культури здоров’я, здорового способу життя, ва-леологічну і гігієнічну освіту та інше; як сукупність оздоровчо-фізкультурних заходів; як урахування вікових та психофізіологічних особливостей школярів; як формування сприятливого освітнього середовища: як лікувально-профілактичні заходи та інше. Такий еклектичний перелік має глибокі суспільні коріння, пов’язані з невизначеністю міжгалузевих стосунків до питань здоров’я школярів з боку міністерств охорони здоров’я і освіти.
На нашу думку, згідно до логіки розглядання здоров’язбережувальних технологій як освітянського феномену та сучасних підходів до визначення педагогічних технологій взагалі, поняття „здоров’язбережувальні технології" потрібне розглядати як частину педагогічної науки, яка вивчає і розробляє цілі, зміст і методи навчання здоровому способу життя, яка спрямована на вирішення питань здоров ’язбереження у системі освіти; як спосіб організації, модель учбового процесу, яка гарантує збереження здоров ’я всіх суб ’єктів навчального процесу; як інструментарій освітнього процесу, як система вказівок, які повинні забезпечити ефективність
і результативність навчання разом із збереженням здоров ’я учнів.
Як інструментарій освітнього процесу поняття „здоров’язбережувальні технології” об’єднує педагогічні технології навчання, які засновані на: соціальної моделі здоров’я; індивідуалізації навчання і виховання; диференціації учнів згідно до вікових, психологічних та психофізіологічних особливостей, особистісних потреб та інтересів; інноваційних методах і формах навчання, сприятливих до збереження здоров’я кожної дитини; створенні емоційно та
гігієнічно сприятливого середовища; на формуванні у школярів самоохоронної поведінки та навичок, які сприяють збереженню здоров’я.
Професійна підготовка майбутніх вчителів до використання здоров’язбережувальних технологій повинна бути спрямована на опанування головних напрямів здоров’язбереження з урахуванням отриманої спеціальності, вікових та психофізіологічних особливостей учнів; суспільних потреб у регіоні та інше. Значним ресурсом сучасної освіти в країні може стати вчитель, який володіє теоретичними та практичними навичками щодо використання здоров’язбережувальних технологій у професійної діяльності.
Висновки.
Аналіз деяких публікацій з проблем здоров’я-збережувальних технологій виявив наявність різноманітних підходів до визначення поняття „здоров’язбережувальні технології”. Наголошується підміна педагогічного концепту медичними методиками, застосування реабілітаційної і медичної техніки оздоровлення, відхід від власне освітнього наповнення сутності поняття, відсутність соціальної складової у розумінні даного педагогічного поняття. Проте збільшений інтерес дослідників до поняття „здоров’язбережувальні технології” свідчить про актуальність проблеми, а суперечність підходів до його визначення і міста в освітньому процесі - про недостатню теоретичну розробку педагогічного феномена поняття „здоров’язбережувальні технології”.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку більш глибокого вивчення зазначених проблем.
Література:
1. Ахутина Т.В. Здоровьесберегающие технологии обучения: индивидуально-ориентированный подход // Школа здоровья. -2000. - Т. 7.- № 2. - С. 2i-27.
2. Валетов М. Р. Формирование здоровьеориентированной направленности личности студентов в процессе физического воспитания: автореф. дисс. ... канд. пед. наук: 1З.00.04 / М.Р.Валетов.
- Челябинск, 2006. - 2З с.
3. Вирабова А.Р. Гигиенические принципы личностноориентированного обучения детей и подростков: концепция, структура, здоровьесберегающие педагогические технологии, ресурсы: автореф. дис. . д-ра мед. наук: i4.00.07 / А.Р.Вирабова.
- М., 2006. - 4S с.
4. Ерохина И.А. Здоровьесберегающие технологии в профилактике наркозависимости подростков: дис.... канд. пед. наук: 1З.00.02 / И. А. Ерохина. - Тамбов, 2005. - 272 с.
5. Ковалева О.И. Личностно ориентированное обучение студентов современных вузов как фактор сохранности здоровья: дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / О.И.Ковалева. - Ставрополь, 2004. -175 с.
6. Ковалько В.И. Здоровьесберегающие технологии: школьник и компьютер: 1—4 классы / В.И.Ковалько. - М: ВАКО, 2007. - 304 с.
7. Коржова М.Е. Здоровьесберегающая технология осуществления образовательного процесса в учреждениях среднего профессионального образования: автореф. дисс..канд. пед. наук: 13.00.01/13.00.08 / М.Е.Коржова. - Челябинск, 2007. - 24 с.
8. Кучма В.Р. Концепция «Общие подходы к формированию гигиенических требований к условиям реализации основных общеобразовательных программ» / В.Р.Кучма, М.И.Степанова // Проект «Разработка компонентов стандарта общего образования второго поколения»: Разработка гигиенических требований к условиям реализации основных общеобразовательных программ. - М.,
2006.- 56 с.
9. Митяева А.М. Здоровьесберегающие педагогические технологии: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / А.М.Митяева. — М.: Издательский центр «Академия», 2008. — 192 с.
10. Михайлова Н.Н. Внедрение здоровьесберегающих технологий как актуальное направление технологизации профессионального образования / Н.Н.Михайлова // Образование: исследовано в мире. - 2005. - http://www.oim.ru/avtor.asp?nom=191
11. Науменко Ю.В. Комплексное формирование социокультурного феномена «здоровье» у подростков в общеобразовательной школе: автореф. дис. . д-ра пед. наук: 13.00.01 / Ю.В.Науменко.
- Москва, 2009. - 43 с.
12. Оглоблин К.А. Опережающая стратегия подготовки педагогов физической культуры на основе непрерывного здоровьеформирующего образования: автореф. дис. . д-ра пед. наук: 13.00.08 / К.А. Оглоблин. - Санкт-Петербург, 2008. - 43 с.
13. Скородумова Е.В. Обоснование здоровьесберегающих технологий у детей в начальный период обучения в школе: автореф. дисс. . канд. мед. наук: 14.00.09 / Е.В.Скородумова. - Самара,
2007. - 23 с.
14. Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии и психология здоровья в школе / Н.К.Смирнов. - 2-е изд., М.: АРКТИ, 2006. - 320 с.
15. Соловьев ГМ. Здоровый образ жизни: научно-теоретические и методические основы: Учебное пособие / ГМ.Соловьев. - Часть 1.-Ставрополь: Изд-во СГУ, 2001.-180 с.
16. Тихомирова Л.Ф. Теоретико-методические основы здоровьесберегающей педагогики: дисс. ... д-ра пед. наук: 13.00.01. - Ярославль, 2004. - 339 с.
17. Факторович А.А. Сущность педагогической технологии / А.А.Факторович // Педагогика. - 2008. - 2.- с.19-27.
18. Чупаха И.В. Здоровьесберегающие технологии в образовательновоспитательном процессе: научно-практический сб. инновац. опыта / И.В.Чупаха, Е.З.Пужаева, И.Ю.Соколова. - М.: Илекса; Ставрополь: Сервисшкола, 2001. - 400с.
Надійшла до редакції 13.11.2009р.
Ефимова Валентина Михайловна [email protected]