Профессиограмма преподавателя дистанционного курса в системе последипломного педагогического образования Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

Професіограма викладача дистанційного курсу в системі післядипломної педагогічної освіти

Васильченко Л.В.

Навчально-методичний центр дистанційного навчання Запорізького обласного інституту післядипломної

педагогічної освіти

Анотації:

Завдання системи підвищення кваліфікації педагогів - встановити відповідність між постійно зростаючими соціальними вимогами до професійної діяльності фахівця та недостатнім рівнем його готовності виконувати ці функції. Реалізація підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою супроводжується появою нових суб'єктів освітнього процесу, які володіють специфічними функціями. У процесі створення обласної моделі підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою визначені основні знання та вміння викладачів, які дозволять забезпечити високий рівень безперервної освіти вчителів.

Ключові слова: дистанційна освіта, дистанційне навчання, дистанційний курс, тьютор, інформаційно-комунікаційна

компетентність.

Васильченко Л.В. Профессиограмма преподавателя дистанционного курса в системе последипломного педагогического образования. Задание системы повышения квалификации педагогов - установить соответствие между возрастающими социальными требованиями к профессиональной деятельности специалиста и недостаточным уровнем его готовности выполнять эти функции. Реализация повышения квалификации педагогов в дистанционной форме сопровождается появлением новых субъектов образовательного процесса, которые владеют специфическими функциями. В процессе создания областной модели повышения квалификации педагогов в дистанционной форме определены основные знания и умения преподавателей, которые позволяют обеспечивать высокий уровень непрерывного образования учителей.

дистанционное образование, дистанционное обучение, дистанционный курс, тьютор, информационно-коммуникационная компетентность.

Vasil’chenko L.V. Professiogram teacher distance learning course in postgraduate teacher education. Assignment of training teachers to establish a correspondence between increasing social demands of professional roles and the lack of its willingness to perform these functions. Implementation of training of teachers in remote form accompanied by the emergence of new actors of the educational process, which possess specirc functions. In the process of creating a regional model of training teachers in remote form dernes the basic knowledge and skills that allow teachers to provide a high level of continuing education of teachers.

distance education, distance learning, distance courses, tutor, information and communication competence.

Вступ.

Модернізація освіти, переорієнтація її на самореалі-зацію особистості, адаптацію до реальних можливостей та потреб учнів потребує від учителя постійного вдосконалення як професіонала. Саме тому суттєво зростає обсяг роботи по підвищенню кваліфікації спеціалістів, збільшується навантаження на систему підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних кадрів. Виникає протиріччя між необхідністю підготовки вчителя до роботи у сучасних умовах та неспроможністю регіональних структур підвищення кваліфікації працівників освіти вирішувати завдання підвищення кваліфікації у постійно зростаючому обсязі в межах традиційних форм навчання. У державній програмі «Вчитель» наголошується - «не відповідає нинішнім запитам учителя система післядипломної освіти через недостатні індивідуалізацію та варіативність змісту і форм професійного вдосконалення педагогічних працівників. Повільно впроваджується така форма підвищення кваліфікації і перепідготовки педагогів, як дистанційна освіта» [2].

Іншою особливістю сучасного етапу розвитку системи освіти є те, що модернізація співпала у часі з широкомасштабною інформатизацією освіти, розширенням парку комп’ютерної техніки та підключенням закладів освіти до мережі Інтернет. Основні цілі інформатизації освіти визначені у державній програмі «Вчитель»: Забезпечення розвитку дистанційної педагогічної освіти як нової форми підвищення кваліфікації і перепідготовки педагогічних працівників. Актуальність запровадження дистанційних форм навчання в системі підвищення кваліфікації не викликає сумнівів [2]. Разом з тим виникає протиріччя між рівнем технічного оснащення закладів системи підвищення кваліфікації та недостатньою науково-педагогічною розробкою механізмів реалізації підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою.

© Васильченко Л.В., 2010

Теоретичні аспекти проблеми розглядаються у працях багатьох вчених:

• методологічні основи педагогічного проектування віртуальних освітніх систем (А. А. Андріїв, А.А.Ахаян, Н.В.Морзе та ін.);

• загальні та технічні питання застосування мережевих технологій в освіті (В.Ю.Биков, А.Я.Ваграменко, Ю.О.Жук, І.В.Роберт, К.К.Колін та ін.);

• дидактичним проблемам застосування Інтернет-технологій в освіті та досвіду організації різних форм дистанційної педагогічної діяльності з застосуванням Інтернет-технологій (Кухаренко В.М., В.В.Олійник, Ю.А.Первін, О.С.Полат, А.В .Хуторський, В.Л.Шевченко та ін.).

Сьогодні багато говорять про дистанційне навчання, його переваги та проблеми, створюються дистанційні курси і навіть віртуальні заклади. Дехто вважає дистанційну форму навчання основною формою навчання в майбутньому, інші вважають, що дотепер відсутні умови запровадження дистанційного навчання взагалі. Тому важливо створити систему об’ єктивної оцінки якості дистанційного навчання, в якій подати шляхи організації; підходи до створення мережевого інформаційного ресурсу; стадії, що проходять викладач і слухач у процесі засвоєння будь-якого навчального матеріалу.

Перш за все, важливо визначити, що розуміється під дистанційним навчанням, оскільки сьогодні існують різні визначення цього процесу.

Дистанційне навчання - це цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається, в основному, при опосередкованій взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, створеному за педагогічними та інформаційними технологіями [1].

Дистанційне навчання - це навчання на відстані,

коли викладач і учень розділені просторово і коли всі або більша частина навчальних процедур здійснюється з використанням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій [3; 6].

Дистанційне навчання через Інтернет - це навчання, при якому учням надається істотна частина навчального матеріалу та більша частина взаємодії з викладачем здійснюються з використанням технічних, програмних і адміністративних засобів глобальної мережі Інтернет.

Реалізація підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою супроводжується появою нових суб’єктів освітнього процесу (організатор, викладач, тьютор), які володіють специфічними функціями, що потребує оновлення змісту роботи та перегляду функціональних обов’язків частини працівників обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та районних відділів освіти. Саме тому виникла потреба у розробці та науковому обґрунтуванні обласної моделі підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою в напрямках науково-методичної роботи Навчально-методичного центру дистанційного навчання ЗОІППО.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета статті: сформулювати нові функції викладачів та слухачів, які виникли з розвитком дистанційної форми навчання.

Результати дослідження.

Зміни функцій викладача. Діяльність викладача під час дистанційного навчання відчуває суттєві зміни [5]. Його першочерговим завданням стає підготовка дистанційного навчального курсу на основі вже існуючих джерел, оригінальних авторських наробок, які входять до його тематичних розділів. У створенні електронної версії курсу йому можуть допомогти спеціалісти у галузі інформаційних технологій.

Іншим важливим педагогічним завданням, є управління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів у межах того змісту, який визначається цілями навчання та розвитку їх інтелектуальних сил і здібностей. Реалізація цього завдання, що здійснюється як опосередковано так і шляхом безпосереднього педагогічного впливу, має в дистанційній освіті свої особливості. Опосередковане управління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів, яке закладене у логічну структуру побудови навчального матеріалу курсу, в аудиторному навчанні підтримується вербальною формою управління діяльністю слухачів, завдяки якій у них повинно відбуватися засвоєння знань, формування та розвиток відповідних умінь та навичок. Еквівалентом такої підтримки в дистанційній освіті є інструкція до навчання. Прямий педагогічний вплив у дистанційній освіті викладач може здійснювати як у режимі реального часу (режим «он-лайн»), так і в асинхронному режимі (режим «офф-лайн»). Режим реального часу реалізується у формі групових або індивідуальних занять і консультацій за використання відповідних технологій он-лайн-конференцій або відеоконференцзв’язку, які складають невелику частку контактів в цілому, тому що мають велику вартість. Тому безпосереднє управління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів у дистанційній освіті здійснюється, головним чином, шляхом офф-лайн - телеконференцій або з використанням елек-

тронної пошти, забезпечуючи тим самими листування з групою в цілому або з кожним слухачем окремо. В обох випадках реалізується обов’язковий компонент процесу навчання - зворотній зв’язок, тобто діалог між тим хто навчає та тим хто навчається. Як правило, у слухачів часто виникають загальні питання, тому викладач може організувати спеціальну базу більш загальних питань та відповідей на них, забезпечивши тим самим віддалений доступ до неї. Оскільки реалізація дистанційного курсу, як правило, здійснюється через деякий час та часто за відсутності безпосередніх розробників, то у прямому управлінні навчально-пізнавальною діяльністю слухачів повинен приймати участь викладач - консультант, або тьютор.

Ще однією важливою задачею викладача є контроль знань, умінь та навичок слухачів. Ця традиційно викладацька задача вирішується у дистанційному навчанні під час розробки тестів поточного та підсумкового контролю, процедура ж реалізації процесу тестування може здійснюватися як самим викладачем так і тьютором з наданням результатів викладачеві. Слід зазначити, що підсумкове (екзаменаційне) тестування в системі дистанційного навчання зазвичай відбувається в очній формі у навчальному закладі, який надає освітні послуги.

Таким чином, головними завданнями викладача у дистанційному навчанні є:

• розробка навчального курсу;

• розробка інструкцій до навчання;

• консультування слухачів з предмету та допомога їм у надзвичайних ситуаціях;

• контроль результатів навчання [3].

Функції тьютора. Як правило, у діяльності тьютора виділяють такі головні функції, що визначають його обов’язки [5]:

• допомога тим хто навчається в їх професійному самовизначенні;

• організаційне управління навчально-пізнавальною діяльністю того хто навчається;

• розвиток навчально-пізнавального потенціалу слухача;

• допомога слухачам у правильному та ефективному використанні навчально-методичного супроводу курсу;

• проведення групових та індивідуальних консультацій з питань використання навчально-методичного супроводу курсу;

• контроль виконання слухачем графіку навчального процесу;

• забезпечення навчальних та сприяння у здійсненні соціальних контактів між слухачами.

• Тьютор може контактувати зі слухачами безпосередньо, або у дистанційному режимі.

Зміни функцій слухача. Навчальний курс у системі дистанційної освіти більш за все зорієнтований на самостійне навчання, тобто для слухача процес навчання має два обов’ язкових компонента:

• індивідуальну роботу, яка передбачає використання різних форм навчальних матеріалів і навчально -технологічних засобів (програмно-орієнтованих продуктів, аудіо/відеозаписів тощо);

• діалог з викладачем, тьютором та іншими слухачами курсу.

У першому випадку керівництвом діяльності є інструкція з навчання. Але суттєву роль може відігравати тьютор, збагачуючи потенціал слухача ще невідомими йому методами, формами, видами та засобами навчального пізнання або допомагаючи застосувати вже відомі методичні можливості у нових умовах. У другому компоненті навчально-пізнавального процесу виникає потреба звернути особливу увагу на контакти слухачів між собою. Якщо очні контакти між членами групи неможливі, то кожному з них має бути забезпечена можливість доступу до інформації про всіх інших як для взаємодії одне з одним під час вирішення навчальних завдань так і для неформального спілкування.

Оскільки навчання за дистанційною формою відбувається за широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій то викладач дистанційного курсу повинен мати певну інформаційно-комунікаційну компетентність, яка передбачає: здатність педагога орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства. Саме тому професіограма викладача дистанційного курсу містить загальні вимоги до знань та умінь у галузі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в освіті.

Загальні знання та уміння викладача у галузі інформаційно-комунікаційних технологій в освіті:

• знання принципів роботи персонального комп’ютера та периферійних пристроїв;

• володіння сучасним програмним забезпеченням (як мінімум стандартними програмами з пакету MS Office);

• знання головних принципів роботи в мережі Інтернет, володіння програмним забезпеченням (як мінімум MS Explorer MS та Outlook Express);

• знання методичних матеріалів та наукової літератури з проблем використання засобів ІКТ в освіті;

• розуміння можливостей використання комп’ютера в управлінні навчально-виховним процесом;

• уміння проводити аналіз програмного забезпечення з точки зору його дидактичних можливостей;

• володіння методикою організації та проведення занять зі слухачами з використанням ІКТ;

• уміння вести самостійний пошук інформації в Ін-тернет, різних електронних довідниках, базах даних і знань, інформаційно-пошукових системах, словниках;

• уміння організовувати збереження інформації, проводити її аналіз та обирати адекватні форми її подання;

• уміння використовувати отриманні дані під час вирішення педагогічних завдань;

• знання головних видів за загальних принципів функціонування телекомунікаційних систем;

• розуміння особливостей підключення користувачів з різним рівнем доступу до Інтернет;

• знання особливостей організації та проведення телеконференцій;

• знання телекомунікаційного етикету;

• уміння використовувати різні засоби телекомунікацій (електронна пошта, телеконференції, спілкування у режимі реального часу тощо) для обміну інформацією з іншими користувачами;

• володіння навичками інформаційної «навігації» в мережі;

• уміння працювати з інформаційними ресурсами мережі;

• уміння розуміти особливості використання інструментальних програмних засобів для створення дистанційних курсів;

• уміння вести діалог з іншими користувачами мережі;

• уміння працювати з сучасними гіпертекстовими та гі-пермедійними системами;

• уміння відбирати в Інтернеті ті інформаційні ресурси, які більш адекватні поставленим цілям навчання;

• уміння готувати інформацію до передавання по мережі з використанням різних прикладних програм (текстового редактора, графічного редактора, редактора ИТМЬ) та необхідних утиліт (архіватори тощо).

Але головне у підготовці викладача дистанційного курсу все ж таки не стільки Інтернет та ІКТ, а його підготовка до вирішення психолого-педагогічних завдань, які пов’язані з викладанням на новому рівні - на основі особистісно-орієнтованого навчання.

Загальні знання і вміння викладача у галузі психології та педагогіки:

• знання індивідуальних стилів навчально-пізнавальної діяльності слухачів під час дистанційного навчання;

• знання факторів, які визначають навчальну активність слухачів під час дистанційного навчання;

• знання особливостей процесу засвоєння знань під час дистанційного навчання;

• знання особливостей організації самостійної роботи слухачів в інформаційно-пізнавальному середовищі Інтернет;

• володіння засобами організації спілкування слухачів дистанційних курсів;

• уміння організовувати та проводити психолого-педагогічне тестування слухачів;

• уміння складати індивідуальний психолого-педагогічний портрет слухача;

• уміння надавати психологічну підтримку слухачам на початкових етапах навчальної діяльності;

• уміння формувати малі навчальні групи за принципом психологічної сумісності;

• уміння проводити поточну психолого-педагогічну діагностику віртуальної навчальної групи;

• уміння попереджувати та розв’язувати конфліктні ситуації.

Загальні знання та вміння викладача у галузі нових педагогічних технологій:

• знання сучасних особистісно-орієнтованих методів навчання - метода навчання у співпраці, методу проектів, дослідницького методу тощо;

• володіння індивідуальними, груповими та фронтальними методами навчання;

• уміння адаптувати методику очного навчання, що використовується до умов Інтернету;

• уміння поєднувати очні та заочні форми навчання під час дистанційного навчання;

• уміння поєднувати індивідуальні та фронтально-групові форми навчання під час роботи зі слухачами за дистанційною формою навчання;

• уміння організовувати та проводити навчальну тематичну конференцію, виступаючи у ролі модератора;

• уміння організовувати та проводити тематичний чат;

• уміння організовувати та проводити моніторинг навчальної діяльності слухачів;

• уміння організовувати ефективну систему контролю та тестування слухачів.

Висновки.

Отже, освіта надто повільно змінює пріоритети в період стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і все ж уміння працювати з інформацією стає одним із необхідних і важливих компонентів сьогодення. Саме тому важливою стає здатність викладачів змінюватися, активно діяти, швидко приймати рішення, самовдосконалюватися, само розвиватися впродовж усього життя. В умовах формування інформаційного простору і переходу до інформаційного суспільства підвищуються вимоги до рівня інформаційно-комунікаційної компетентності викладачів.

Таким чином, система післядипломної педагогічної освіти в Україні буде ефективною якщо:

• ґрунтуватиметься на стратегічному баченні перспектив розвитку ІКТ для освітньої системи, носити системний і комплексний характер;

• спиратиметься на загальновизнані у міжнародній практиці стандарти інформаційних технологій електронного навчання та стандарти якості освіти;

• існуватиме тісний зв’язок з тенденціями розвитку і досягненнями у фундаментальних, прикладних і педагогічних науках;

• впроваджуватиметься дистанційна форма навчання в систему перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Подальше відпрацювання та апробація обласної моделі підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою дозволить внести корективи до змісту, форм та методів діяльності викладачів та слухачів дистанційних курсів.

Література:

1. Биков В.Ю. Класифікація засобів навчання/ Інформаційні технології і засоби навчання. / В.Ю.Биков, Ю.О.Жук. - К.: Атіка. - 2005. - 159 с.

2. Державна програма «Вчитель». - К.: Редакції загально педагогічних газет. - 2002. - 40с.

3. Дистанційне навчання. Дистанційний курс: [навчальний

посібник.]/ Кухаренко В.М. Олійник ТО., Рибалко О.В. Савченко М .В. - Харків, - ХДПУ, - 1999. - 216с.

4. Ніколаєнко С.М. Стратегія розвитку освіти України: початок ХХІ століття./ С.М. Ніколаєнко. - К.: Знання, 2006. - 254с.

5. Педагогические информационные технологии и картина мира в непрерывном образовании (Информологический аспект): [учебное пособие / Под общ.ред. В.А.Извозчикова.] - СПб.: Образование, 1997.- 221с.

6. Підвищення кваліфікації керівників освіти за дистанційною формою навчання / [За заг. ред. В.В.Олійника.] - К.: Логос , 2006.408с.

7. Роберт И.В. Современные информационные технологии в образовании./ И.В.Роберт. М.: Школа-Пресс, 1994.-205 с.

Надійшла до редакції 08.01.2010р.

Васильченко Лілія Володимирівна [email protected]