CC BY
28
^^овальний лкотехшчний унiвeрситeт Украши
3. Временные стандарты SmartWood для оценки лесоуправления в Украине. [Елект-ронний ресурс]. - Доступний з http://www.rainforest-alliance.org/forestry/documents/smartwood_ ukraine_interimstandards_08 %20rus.pdf.
4. Дженнингс С. Леса высокой природоохранной ценности: Практическое руководство / С. Дженнингс, Р. Нуссбаум, Н. Джадд, Т. Эванс. - М. : Изд-во "Наука", 2005. - 184 с.
5. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / под общ. ред. Шеляга-Сосонко Ю.Р. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1987. - 216 с.
6. Карта Львiвськoï област (масштаб 1:200 000). - К. : Вид-во ВКФ, 1999.
7. Мигунова Е.С. Лесоводство и естественные науки (ботаника, география, почвоведение. - Харьков : Изд-во "Майдан", 2001. - 612 с.
S. Муха Б. Ландшафтна карта Львiвськоï област масштабу 1:200000 // Вюник Львiвсь-кого ун-ту. Сер.: Географiчна. - 2003. - Ч. 1, вип. 29. - С. 58-65.
9. Петрова Л.М., Петров С.В. Еколопчш засади збереження рослин: деревш види заходу Украши // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. - 2007. - Вип. 17.5. - С. 64-69.
10. Природа Львiвськoï област / за ред. проф. К.1. Геренчука. - Львiв : Вид-во "Вища шк.", 1972. - 137 с.
11. Раритетш фггоценози захщних регюшв Украши (Региональна "Зелена книга") / Стойко С.М., Мшкша Л.1., Ященко П.Т. та ш. - Львiв : Вид-во "Поллi", 1998. - 190 с.
12. Стандарт FSC-контролируемой древесины для управляющих лесами предприятий FSC-STD-30-010 (Версия 2-0). [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.fsc.ru/pdf/ FSC%20STD%2030-010 %20ver.%202.0 %20final.pdf.
13. Цурик G.I. Таксацшш ознаки й будова насаджень. - Львiв : УкрДЛТУ, 2001. - 362 с.
14. Яницкая Т.О. Рекомендации по выявлению редких лесных экосистем, являющихся лесами высокой природоохранной ценности (ЛВПЦ 3) / Т.О. Яницкая, О.В. Смирнова, Н.Н. Лащинский, Е.Ю. Бакун. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.wwf.ru/data/forests/ events/rare _ecosystems.doc.
15. Flora Europaea. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.rbge.org.uk.
16. Izco J. Types of rarity of plant communities // Jornal of Vegetation Science, 1998. - № 9. - P. 641-646.
17. National Genetic Resources Program (GRIN). [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www. ars-grin.gov.
18. The FSC Principles and Criteria for responsible forest management. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.fsc.org/pc.html.
19. The IUCN Red List Categories and Criteria (version 3.1). [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.iucnredlist.org/static/categories_criteria_3_1.
УДК 630.41:42 Ст. наук. ствроб. Я.М. Слободян, канд. с.-г. наук -
УкрНД1ЛГА м. Г.М. Висоцького; ст. наук. ствроб. П.Я. Слободян, канд. с.-г. наук - УкрНДЫрлк м. П.С. Пастернака
КОРОВДИ ТА 1ХНЯ РОЛЬ В УСИХАНН1 ПОХ1ДНИХ ЯЛИННИК1В УРАЖЕНИХ КОРЕНЕВОЮ ГУБКОЮ
Розглянуто роль стовбурових шкщниюв в усиханш ялини в осередках корене-вих гнилей. Встановлено залежнють мiж поселенням коровдв i ступенем ураження дерев кореневою губкою. У похщних ялинниках Прикарпаття в осередках коренево'1 губки виявлено таю види коровдв: корощ-типограф, корощ-двшник, звичайний гравер, корощ вершинний ялиновий (багатоходовий) i пухнастий пол^раф, як ввдгра-ють вторинну роль в усиханш ялини. Вони заселяють всихаючi та свiжо сухостшш дерева, що значно пришвидшуе 1хне вiдмирання.
Ключов1 слова: похщш ялинники, стовбуровi шкiдники, кореневi гниш, хрошч-нi осередки.
58
Збiрник нaукoвo-тeхнiчних праць
Senior research officer Ya.M. Slobodjan - URIFFM named after G.M. Vysotsky, senior research officer P. Ya. Slobodjan - UMFRI named after P.S. Pasternak
Bark beetles and their role in a derivative fir plantations affected by Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.
The role of trunk's vermins in drying of fir in root rots' nidus is reviewed. Dependence between the vermins' settling and degree of the trees' affection by Heterobasidion annosum is determined. In the derivative fir-groves of Prykarpattya in the cells of root sponge found out such types of bark beetles: koroid-printer, beetle-twin, ordinary engraver, bark beetle, vertex spruce (multicode) and fluffy poligraf, which play the second role in withering of fir-tree. They populate withering and freshly trees of dead trees, that spastic their dying off considerably.
Keywords: derivative fir groves, trunk's vermins, root rots, chronic nidus.
У похщних ялинниках перюдично виникають i формуються веровали, як стають причиною масового розмноження стовбурових шюдниюв, особливо найагресившших i багаточисельних - коро1дав (Ipidae). 1з вiтровалiв коро-1ди переселяються на дерева, яю ростуть поруч. Спалахи 1хнього масового розмноження можуть знищити бшьше насаджень, шж ураганш вггри [1, 2].
Водночас останшми роками значно! шкоди чистим похщним ялино-вим монокультурам завдають кореневi гнил^ збудниками яких е коренева губка (Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.) [3]. Багаторiчнi спостереження за ди-намшою i поширенням осередюв гнилей засвiдчили, що сухостiй у деревос-танах, зазвичай, вiдпрацьований ксилофагами, серед яких переважають тех-шчт шкiдники.
Спостереження учених США свщчать про те, що хвойнi люи ослабле-нi коро!дами, стають сприятливими для уражень збудниками кореневих гнилей [4]. За результатами спещальних дослщжень у Норвегй iз застосуванням феромонного методу в ялинових насадженнях не вдалося встановити залеж-ностi мiж поселенням коро!да-типографа (Ips typographus L.) та ступенем ш-фiкування дерев кореневими гнилями [5]. Дослщження ролi стовбурових шюдниюв в усиханнi ялини в осередках коренево! губки ми здiйснювали у двох напрямках: чи можуть коро!ди нападати на дерева першими, а гниль проникае слщ за ними, чи прюритет належить збуднику хвороби, та за якого ступеня ураження дерев починаеться штервенщя ксилофапв.
Дослщження здiйснювали на стацiонарних пробних площах, закладе-них на територи Росшьнянського лiсництва ДП "Солотвинське ЛГ". Наса-дження однояруснi, вiком 40-50 роюв, повнотою 0,6-0,7 (мiсцями до 0,3-0,4), 1а боттету, складом 9Я1Яц+Бк, тип люу - волога буково-ялинова суяличина, сильно уражет кореневою губкою (плодовi тiла виявлено на кореневих лапах та на старих пнях). Сухостшш дерева вщпрацьоват ксилофагами. Шдль сок лише в окремих мюцях, розташований невеликими куртинами висотою 12 м, зрiджений, з окремих кушдв лiщини, глоду, крушини ламко!. Трав'яний покрив дуже рiдкий, приурочений до прогалин, де представлений ожиною сизою, осокою люовою, квасеницею звичайною.
Пробш площi закладено за загальноприйнятою методикою, на яких здiйснювали суцшьний перелiк дерев i фiксували 1'хнш стан за шкалою "Саш-тарних правил у люах Украши" [6]. Наприкшщ друго! декади травня було вь
1. Лicове та садово-паркове господарство
59
дiбрано 24 модельш дерева, серед яких були ослабл^ усихаючi, свiжий сухос-тш та без ознак ослаблення. У той самий час вщбувався масовий лгг коро!да-типографа та звичайного гравера. Першу частину моделей (17 дерев) зру-бували через мюяць i на них дослiджували весняну шдгрупу стовбурових шкiдникiв. Рубання друго! частини моделей (7 дерев) здшснено у вереснi i на них вивчали шкiдники лггньо! пiдгрупи. На модельних деревах визначали вид гнил^ 11 розмiри та стади. Для встановлення шдняття гнилi у стовбурi здiйснювали розпилювання моделей на рiвнi 1.0, 1.3 м i дальше на 2-метровi вiдрубки до вершини. Водночас брали круговi палетки довжиною 50 см для коро!дного аналiзу. Таксацiйну i фiтопатологiчну характеристику модельних дерев наведено в табл. 1.
Табл. 1. Таксацшна I (¡нтопатожтчна характеристика модельних дерев
л а с? ^ О й ра ра • ^ и о а Коренева губка
и а и « Стан £ <Й т « Е загальна площа зокрема за стад1ямн роз-витку, см2
ни Н Ж й Н О Л и £ о к « • ^ и о с и И § я ^ а, гнил1 на р1вт пня, см2 I II III IV
1 св1жий сухостш 40 16,7 14,6 33,2 - - - 33,2
2 -//- -//- 22,5 32,5 9,6 - - 9,6 -
3 18,7 13,4 50,2 - - 50,2 -
4 21,3 22,5 88,7 44,1 - 44,6 -
5 усихаюче 5,3 7,2 - - - - -
6 -//- 19,5 31,2 283,4 - - - 283,4
7 ослабле 12,9 11,3 28,3 - - - 28,3
8 14,3 18,8 113,6 - - 36,3 77,3
9 14,5 18,3 4,9 4,9 - - -
1 10 15,6 13,7 143,1 - 143,1 - -
11 17,2 19,7 76,6 76,6 - - -
12 20,6 23,2 125,9 102,2 23,7 - -
13 21,1 22,6 33,2 - - 32,2 -
14 21,5 25,0 81,1 - - 47,9 33,2
15 21,7 31,0 71,6 23,7 28,3 19,6 -
16 22,1 29,3 1,8 - 1,8 - -
17 без ознак ослаблення 12,5 11,5 - - - - -
18 16,0 16,6 - - - - -
19 17,9 25,3 - - - - -
20 -//- 19,5 21,3 - - - - -
21 ослабле 54 10,2 13,9 86,5 - - - 86,5
2 22 -//- 19,8 29,0 82,9 - - - 82,9
23 27,4 33,4 29,2 - 9,6 19,6 -
24 27,5 30,9 142,2 - 122,6 19,6 -
На експериментальних дшянках виявлено такi види стовбурових шю-дникiв: коро!д-типограф (Ips typographus Ь.), коро!д двiйник (Ips dublicatus БаЫЬ.), звичайний гравер (Pityogenes chalcographus Ь.). Епiзодично трапля-лися пол^раф пухнастий (Polygraphus polygraphus Ь.), коро!д вершинний ялиновий або багатоходовий (Ips amitinus БшИИ.)
60 Збiрник науково-техшчних праць
Аналiз освоення ксилофагами кормового субстрату показав, що вони проявляються як вторинний чинник деградаци деревостанiв у зонi активiзащl коренево! губки i поселяються в основному на деревах завершально! стади прояву хвороби. 1з 24 обстежених модельних дерев тшьки на 6-ти (25 %) ви-явлено поселення коро!дав, пiсля ураження збудником коренево! губки, при-чому вони вражали всохлi дерева або свiжий сухостш (табл. 2). Решта дерев, зокрема уражених кореневою губкою, вiднесених до категорш ослаблих i ду-же ослаблих, не були заселеш шюдниками (крiм поодиноких випадкiв).
Табл. 2. Заселешсть модельних дерев корридами
Номер дерева Число маточних ход1в, шт./дм2
коро!д-типограф коро!д-двшник звичайний гравер коро!д вершинний пухнастий пол1граф
1 - 7,8-12,0 18,5-27,0 15,0-19,6 -
2 5,7-8,6 2,0-8,0 15,0-19,0 23,0-30,5 -
3 5,0-7,2 4,5-6,0 9,0-22,0 10,0-28,7 -
4 7,9-9,8 12,5-25,0 14,8-17,5 -
5 - - - 23,3-32,4 -
21 - - - - 8,5-14,2
Шсля рубання не заселеш на кореш дерева штенсивно освоювалися коро!дами, водночас масове проникнення iмаго пiд кору ставалося не ранiше 10-12-денного перюду пiсля рубання, коли сповiльнювалося i припинялося видiлення смоли. Коро!ди для вхщних отворiв вибирали насамперед дшянки стовбура з пошкодженою корою i потемнiлим камбiем. Коро!д-типограф i двшник освоювали нижню i середню частини стовбура, а звичайний гравер та коро!д багатоходовий заселяли верхню частину стовбура.
Ф^опатолопчним обстеженням похiдних ялинниюв встановлено пос-тiйну наявнiсть у зонах поширення коренево! губки свiжо вiтровальних i вгг-роломних дерев, розмщених локально i спорадично. Вони становлять основ-ну кормову базу для розмноження шюдниюв. Весною за перюд льоту найак-тивнiше поселявся на свiжих вiтровальних деревах дослщних дiлянок коро!д-типограф. На плошд 1 дм2 поверхнi кори нараховувалося вiд 3 до 5 готових шлюбних камер, де знаходилося 3-4 самки, котрi прокладали маточнi ходи довжиною 2,0-2,5 см. Вл^ку згаданий шюдник з найбiльшою шiльнiстю заселяв зрубаш модельнi дерева. На деяких з них (№212, №14) було виявлено на плошд 1дм2 поверхш кори бшьше 30-ти личинок i поодинокi екземпляри вже дорослих особин. Енерпя розмноження (в долях одинищ) становила в се-редньому для коро!да-типографа 6,1, для двшника - 5,3, для звичайного гравера - 5,2. Отримаш даш пiдтверджують результати наших дослiджень мину-лих рокiв [7, 8], стосовно небезпечного рiвня балансу популяцiй основних ви-дiв шкiдникiв ялинових лiсiв, якi потребують постiйного монiторингу.
Висновки. У похщних ялинниках Прикарпаття в осередках коренево! губки виявлено таю види корощв: коро!д-типограф, коро!д-двшник, звичайний гравер, коро!д вершинний ялиновий (багатоходовий) i пухнастий по-л^раф, якi вiдiграють вторинну роль в усиханш ялини. Вони заселяють в основному всихаюч^ свiжо сухостшш дерева i пришвидшують !хне вщмиран-ня. У похiдних ялинниках основною базою для розмноження корощв е наяв-нiсть вiтровальних та вггроломних дерев, завдяки яким енергiя !хнього розмноження може зростати в 5-6 разiв i бiльше.
1. Лкове та садово-паркове господарство
61
Л1тература
1. Гириц А.А. Основы биологической борьбы с короедом-типографом. - Львов : Изд-во "Вища шк.", 1975. - 153 с.
2. Руднев Д.Ф. Руководство по борьбе с короедами в еловых лесах Карпат. - К. : Вид-во "Урожай", 1965. - 79 с.
3. Сучасний стан захисту лiсiв вщ шюдниюв i хвороб. Матерiали вшзного засщання колегп Держкомлiсгоспу Украши за участю НАНУ по проблемi всихання ялинових наса-джень в Карпатському регюш. - Львiв, 2005. - С. 8-11.
4. Anderson Robert L., Hoffard William H., Mistretta Paul. Relationship observed between beetle attacks and two common southern forest diseases // Forest Farmer, 1982, 41. - Р. 3-17.
5. Christiansen Erik, Huse Knut J. Infestation abilion of ips typographus in Norway spruce, in relation to butt rot, tree vitslity, and increment. "Medd. Norsk inst. Skogforak.",1980, 35. - № 8. -Р. 467-482.
6. Саштарш правила в лках Украши. - К. : МЛГ Украши, 1995. - 20 с.
7. Слободян Я.М., Слободян П.Я. Ялини Украшських Карпат потребують захисту // Люовий i мисливський журнал. - К., 2001. - Вип. 2. - С. 18-19.
8. Слободян Я.М., Слободян П.Я. Саштарш рубання - один i3 основних заходiв оздо-ровлення i оптимiзацii похiдних ялинникiв швшчно-схщного макросхилу Украiнських Карпат // Науковий вюник УкрДЛТУ : Лiсiвницькi дослщження в Украiнi. - Львiв : УкрДЛТУ. -2006. - Вип. 16.1. - С. 91-95.
УДК 581.524 Ст. наук. ствроб. В.П. Ткачик, канд. бюл. наук -
1нститут екологИ Карпат НАН Украти
ФЛОРО-Ф1ТОЦЕНОТИЧНА РВНОМАНГГШСТЬ ЗАКАЗНИКА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ "ЛЕШН1ВСЬКИЙ"
НА МАЛОМУ ПОЛ1СС1
Висв^лено результати вивчення флоро-ф^оценотично'1' рiзноманiтностi заказника загальнодержавного значення "Лешнiвський". Наведено список рослинних уг-руповань та 1'хнього флоронаселення. Обгрунтовано припущення щодо первинного рослинного покриву територп заказника. Встановлено, що фiтоценотичний комплекс заказника представлений переважно натвштучними та похщними рослинними угру-пованнями i лише частково спонтанно вщновленими, близькими до первинних при-родно-iсторичних, з низьким i середнiм показниками флоронаселення. Флоронаселення заказника загалом представлене 85 видами, яю належать до 65 родiв.
Ключое1 слова: рослиншсть, фггоценоз, флоронаселення.
Senior research officer V.P. Tkachik - Institute of ecology
of Carpathians of NAS of Ukraine
The floro-fitocenotical diversition of the "Leshnivskiy" reserve of Small Polissia region
The results of studying the flora copposition of the "Leshnivskiy" meaning state reserve are given. The list of plant communities and its flora composition are given. The suppositions about the previous flora in the territory of the reserve are discussed. It is set that the fitocenose complex of reserve is presented mainly semiartificial and derivative vegetable groupments and only partly spontaneously picked up thread, near to primary natural and historical, with the low and middle indexes of flora composition. Floronaselennya of reserve on the whole is presented 85 kinds which belong to 65 births.
Keywords: vegetation, fitocenose, flora composition.
Одним з найефектившших шлях1в збереження бюти е природно-запо-вщш територи [1], яю до того ж рекомендовано залучати в екомережу як
62
Збiрник науково-техшчних праць
