CC BY
57
®
ребенка
На допомогу пед1атру / To Help the Pediatrician
k vJ
УДК 616.2-002.1-018.73-036-053.2-08:577.245 НЯНЬКОВСЬКИЙ СЛ.1, НЯНЬКОВСЬКА О.С.2, ЯЦУЛА м.с.1
1Кафедра пеДатрп Льв'вського нацюнального медичного унверситету iменi Данила Галицького
2Кафедра пеДатрп та неонатологИ ФПДО Львiвського нацюнального медичного унверситету iменi Данила Галицького
KAiHiHHi ОСОБЛИВОСТ ВИКОРИСТАННЯ ¡HTEPOEPOHiB ПРИ AiKYBAHHi TPBi У ДiTEЙ
Резюме. У cmammiрозглянуmi питання дiагностики й лжування гострихрестраторних eipycHUx тфек-цй у дтей. Наведений дiагностичний алгоритм дiагностикирестраторнихзахворювань у дтей та до-рослих. Показано можливостi застосування рекомбтантних ттерферошв, зокрема ттерферону альфа-lb (Лаферобон®), у терапп рЬзних вiрyсних захворювань у дтей, починаючи вгд народження. Ключовi слова: рекомбтантш ттерферони, вiрyснi захворювання, дти, Лаферобон®.
Гострi респраторш захворювання та принципи 1х л^вання залишаються актуальною проблемою педiатрfi. Значну роль серед них вщграють гострi ресшраторш вiруснi шфекци (ГРВ1), що е найбшьш поширеною групою захворювань, близьких за сво1ми клiнiчними та епiдемiологiчними характеристиками, i займають перше мiсце у струкгурi iнфекцiйних захворювань, становлячи 80—90 % усе! шфекцшно1 патологГi [1, 2].
ГРВ1 е найбшьш поширеними захворюваннями, особливо в дiтей. В епiдемiчнi перiоди захворюванос-тi ГРВ1 дiагностують майже у 30 % населения пла-нети, респiраторнi вiруснi iнфекцГi в рази перевер-шують за частотою виникнення решту шфекцшних захворювань. Найбшьш висока захворюванiсть характерна для датей вiком вщ 3 до 14 рокiв. Зростання захворюваностi вiдзначаеться в холодну пору року, часто виникають спалахи в оргашзованих дитячих колективах — школах, дитячих садочках тощо.
ГРВ1 викликаються рiзноманiтними вiрусами, що належать до рiзних родiв i сiмейств. 1х об'еднуе вира-жена спорiдненiсть до клгган епiтелiю, що вистилае дихальш шляхи. ГРВ1 можуть викликати рiзнi типи РНК- та ДНК-умiсних вiрусiв. Зазвичай захворювання супроводжуються симптомами штоксикацп i не-рщко сприяють приеднанню бактерiальноl iнфекцГi.
Бiльшiсть вiрусiв за своею будовою достатньо просп. Вони е деяким генетичним матерiалом, що вкритий бiлковою оболонкою. Бшьше в них нiчого немае: ш органiв чуття, нi засобiв пересування, нi якихось iнших органел. Iнодi навiть немае бшково1 оболонки, а просто наявна певна послщовнють гешв, що i е вiрусом. Гени вiрусу можуть бути представленi
ланцюжком ДНК або ще простiше — РНК. Так, Bipyc свинячого грипу мае BiciM ланцюжкiв РНК, вкритих бшковою оболонкою, на noBepxHi яко! е два бшки. Це гемаглютинш (Н) i нейрамiнiдаза (N).
Ix безперервна мiнливiсть й обумовлюе вислизан-ня ряду вiрyсiв вiд Д11 iмyнноl системи. Щоб жити, вiрyс повинен вбудувати свiй генетичний матерiал у клiтинy-xазяша, а для цього йому потрiбно потрапи-ти в оргашзм. Наприклад, слизовi оболонки глотки i верxнix дихальних шляxiв чудово пiдxодять вiрyсам. Адже щоб прорватися через товстий шар орошвш^ клггин шкiри, у вiрyсy грипу немае жодного додатко-вого «устаткування».
Кшькють ГРВ1 iстотно збшьшуеться в дггей i до-рослиx i3 настанням осiнньо-зимового перiодy. Го-стрi ресшраторш шфекци становлять етюлопчно неоднорщну групу надзвичайно поширениx шфек-цiйниx заxворювань, якi об'еднуе принципова спшь-нють епiдемiологiчниx закономiрностей i патогенезу, подiбнiсть клiнiчниx проявiв та xарактерниx усклад-нень. Так, за даними рiзниx авторiв, на ГРВ1 припа-дае вгд 70 до 90 % уае! шфекцшно! патологи дитячого вжу. Така висока частота заxворювань респраторно-го тракту в дiтей пояснюеться значною численнiстю етiологiчниx факторiв заxворювань (вiрyси грипу, парагрипу, аденовiрyси, риновiрyси, реовiрyси, гер-
Адреса для листування з авторами: Няньковський С.Л. E-mail: niank@mail.lviv.ua
© Няньковський С.Л., Няньковська О.С., Яцула М.С., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
песвiруси, коронавiруси, пжорнав1руси, рестратор-но-синцитiальнi вiруси, мiкоплазми, хламщи, р1зно-манiтнi бактерГi), легкiстю передачi збудника та його значною мшливютю, особливостями iмунiтету дити-ни [3, 4].
Серед етюлопчних факторiв ГРВ1 провщне мiсце займають рiзноманiтнi вiруси, що мають схильнiсть до персистенци в дитячому органiзмi, можуть при-зводити до певно! iмуносупресГi, попршувати перебiг хронiчних бактерiйних iнфекцiй дихальних шлях1в i запускати рiзноманiтнi мехашзми, що пiзнiше по-значаються на формуванш хрошчно! патологи до-рослого вжу. На сьогоднi в1дома значна юльюсть збудникiв (понад 250 титв), що належать до 9 р1з-них нозологiчних груп в1русно! природи, як1 тiсно пов'язанi iз захворюваннями респiраторного тракту людини, спричиняючи розвиток гострих рестратор-них вiрусних шфекцш. Експерти ВООЗ тдкреслю-ють, що останшми роками зберiгаeться тенденцiя до постшного зростання рiвня захворюваностi, спричи-нено! даними iнфекцiями [5].
Близько третини дiтей страждають вiд частих ет-зодiв гострих респiраторних вiрусних захворювань iз високим ризиком формування хрошчно! патологи. Особливо це стосуеться датей, як1 т1льки почали в1д-вiдувати дитяч1 органiзованi колективи — дитяч1 садочки або школи, через зб1льшення контактiв 1з хво-рими д1тьми й в1дсутн1стю достатньо! 1мунолопчно! пам'ятi. У середньому частота ГРВ1 у дiтей, як1 часто хворготь, становить 4—9 випадк1в на рж. В Украш щороку рееструють 4,5—5 млн випадк1в ГРВ1 1, як на-сл1док, безлiч дшв захворювання, пропуск1в шк1ль-них занять [6].
Анал1зуючи наукову л1тературу, можна зробити ви-сновок, що сумарний ризик для здоров'я датей вщ ГРВ1 1стотно переважае ризик вщ грипу, проти якого ведеть-ся багатор1чна планом1рна боротьба 1 який викликае щор1чну панжу серед населення 1 частини лжар1в.
ГРВ1 характеризуются р1зноман1тн1стю клш1ч-них прояв1в. Клш1чна картина, за даними Ж.1. Воз1-аново!, вар1юе в1д шапарантно! шфекци або катару верхн1х дихальних шлях1в, 1нод1 з кон'юнктив1тами, стенозуючими ларинготрахеобронхггами, до тяжких форм захворювань 1з залученням серцево-судинно! та центрально! нервово! системи.
Враховуючи поширен1сть ГРВ1, певну складн1сть верифжаци д1агнозу та практичну необхщшсть вид1-лення з ц1е! групи захворювань саме з в1русною етюло-г1ею, при встановленш даагнозу ГРВ1 сл1д спиратися на певний комплекс клшжо-шструментальних 1 лабо-раторних даних, що е характерними для вс1х ГРВ1.
Початок, як правило, поступовий. У хворого ви-никають скарги на симптоми загально! штоксикаци, катаральн1 симптоми, б1ль у горл1, нежить, сухий кашель. У хворого виникають симптоми катарального запалення: пом1рна гшерем1я слизових оболонок з1ва, в основному дужок, м'якого пщнебшня, язичка, задньо! ст1нки глотки 1з наявн1стю зернистост1 (зб1ль-шен1 л1мфатичш фол1кули — симптом Морозк1на), гшерем1я слизово! оболонки носових ход1в, меншою
мiрою мигдаликiв. Може спостерiгатися видтення серозного або серозно-слизового мокротиння. До-волi часто спостерiгаeться кон'юнктивiт, етсклерит i3 серозними видаленнями. У кровi — лейкопенГя або нормоцитоз iз паличкоядерним зсувом, лГмфомоно-цитоз, нормальний рiвень швидкостi осГдання ери-троципв. При аденовiруснiй iнфекцГi може бути не-значний лейкоцитоз. Рентгенологiчно — посилення судинного легеневого рисунка.
При грипi з першо! доби вГдзначаеться гострий початок (90—92 %), озноб, загальна слабюсть, лихоманка, почервонiння обличчя, гшертерм1я (38,5—40 °С), болi в м'язах i суглобах, головний бГль, подразнення й сухГсть у носоглотцi. У легенях у 60 % хворих вислухо-вуються розсiянi сухi хрипи, визначають притупления перкуторного звуку. На рентгенограмi посилення легеневого рисунка, ущГльнення бронх1в. Тони серця приглушен^ може бути вГдносна брадикардГя.
На 2-гу — 3-тю добу захворювання на грип зберь гаються висока лихоманка, значна штоксикац1я, ката-ральний синдром: видГлення з носа (незначш серознi або серозно-слизовi), кашель, що супроводжуеться болем за грудиною, до кшця 2—3-1 доби стае вологим i бГльш рiдкiсним, осиплiсть голосу, вГдчуття стискання в груднiй клГгщ, незначна задишка. У 20—30 % випад-кiв грип перебiгае без нежитю («сухий катар»).
На 4-ту — 7-му добу перебiгу грипу настае по-кращення загального стану або розвиваеться низка ускладнень. У разi сприятливого перебiгу вГдбува-еться нормалiзацiя температури (частiше на кiнець 4-1 доби), знижуеться iнтоксикацiя (на 5-6-ту добу), проте зберiгаються катаральнi прояви (до 10-12-1 доби), з'являеться постгрипозна астенiя (загальна слабкiсть, збГльшена втомлювашсть).
СлГд враховувати, що зазвичай загальний стан дитини при розвитку ГРВ1 на вiдмiну вГд грипу рГдко бувае тяжким, захворювання шда;аеться медикаментозному лжуванню й переважно лГкуеться в домаш-нiх умовах.
На сьогодш iснують рiзноманiтнi алгоритми дГа-гностики й лiкувания респiраторних захворювань у дГтей та дорослих. Так, у керiвництвi ICSI (2013 р.) пропонуеться такий загальний дiагностичний алгоритм рестраторних захворювань (рис. 1) [7].
ЗагальновГдомо, що медикаментозне лжування ГРВ1 повинно бути раннiм i комплексним, з ураху-ванням етюлогл захворювання його основних симп-томiв та ускладнень. НайбГльш ефективним методом лжування ГРВ1 в педiатрГi беззаперечно вважають принцип етiотропного лiкувания, що спрямоване на усунення основно1 причини захворювання. У той же час академж В.Г. Майданник пiдкреслюе, що для ль кування ГРВ1 характерною е полшрагмаз1я з призна-ченням значно! кГлькостГ неефективних препаратiв, тодГ як для ефективного лiкувания слГд визначити характер шфекци — вГрусно! або бактерГально!. При пiдтверджених бактерГальних ГнфекцГях зазвичай за-стосовують антибГотики, сульфанГламщш препара-ти, бактерГофаги, при вГрусних ГнфекцГях — штерфе-рони (IFN) та шдуктори ГнтерферонГв.
Рисунок 1. Д'агностичний алгоритм респ'раторних захворювань уд 'ией i дорослих
На сьогоднi iмyнологи не радять застосовувати iндyктори штерферошв, так званi iмyностимyлюючi препарати, що широко використовують в практичнiй медицин при профiлактицi й лiкyваннi ГРВ1 i грипу, через можливiсть виникнення феномена Гмунореф-рактерностi.
Визначено, що шдуктори iнтерферонy можуть викликати явище гiпореактивностi, тобто знижен-ня рiвня щдукцп при введеннi експериментальним тваринам наступнт доз iндyктора з штервалом у 12—24 години до повно! в1дсутност1 в1дпов1д1. Роби-лися численш та марнi спроби подолати цей стан. Сучасш уявлення про меxанiзм щдукцп, синтезу та дГ! штерферошв дозволяють припустити, що гшо-реактившсть е заxисним меxанiзмом вщ гшерпро-дукци 1нтерферону та реал1зуеться за принципом негативного оберненого зв'язку. Д1я 1нтерферону, синтезованого внасл1док щдукцп, на клггини при-зводить до пригшчення синтезу б1лк1в у циx клгги-наx, унаслщок чого синтез новж порц1й штерферо-ну у в1дпов1дь на наступн1 1ндукц1йн1 сигнали стае раз в1д разу слабшим. За межами кра!н колишнього СРСР шдуктори штерферошв (зокрема, у крашаx ЗаxiдноI бвропи та Ывтчно! Америки) не заре-естрован1 як л1карськ1 засоби, а iix кл1н1чна ефек-тившсть не опубл1кована в авторитетниx науковж жyрналаx [8].
Основою л1кування ГРВ1 i грипу в д1тей сл1д вва-жати 1нтерферони. Ще задовго до вщкриття штер-ферон1в в1русологи стикнулися з малозрозум1лим феноменом штерференцп (взаемне пригн1чення) в1рус1в: п1сля зараження кл1тин в1русами одного типу вони ставали несприйнятливими до зараження шшими в1русами. 1нтерференц1я в1рус1в була пов'язана з продукщею кл1тинами нев1домого бГл-ка, що назвали «штерферон». У 1957 р. Alick Isaacs та Jean Lindenmann видГлили нев1домий ран1ше б1-лок, в1дпов1дальний за штерференщю i названий IFN [9].
1нтерферони — це група цитоюшв, що утво-рюються й вид1ляються кл1тинами орган1зму у вщ-повщь на ix в1русне ураження, д1ю ендотоксин1в бактер1й, деякиx паразит1в, най^остшт та онко-б1лк1в. Завдяки штерферонам кл1тини стають несприйнятливими щодо циx агент1в. Меxанiзм дГ! штерферошв полягае у викликанш каскаду реакцш, що приводять до руйнування дволанцюжковж РНК та деякиx iншиx молекул. 1нтерферони людини по-д1ляють на групи залежно в1д типу клгган, у якиx вони утворюються: а, р, у тощо. Альфа-1нтерферони включають к1лька вид1в б1лк1в 1з молекулярною ма-сою близько 20 000 Да. За типом рецептор1в, через як1 вщбуваеться сигнальна д1я штерферошв, штер-ферони под1ляють на типи I (IFN-a, IFN-р, IFN-m), II (IFN-у) i III (IFNLR1, IL10R2). Найб1льш вивче-ною властив1стю Гнтерферону е його здатн1сть пере-шкоджати розмноженню в1рус1в. Ц1кавим явищем, яке англшською називаеться priming, е таке, що кл1-тини, як1 зазнали дл 1нтерферону в невеликиx кон-центрац^, п1зн1ше, п1сля в1дпов1дно! стимуляцп,
вид1ляють його б1льше, н1ж клггини, що не зазнали його дГ1 [10].
При зараженн1 кл1тини в1рус починае репл1кува-ти св1й геном у середин кл1тини та розмножуватися, вбиваючи кл1тину. Кл1тина-господар при зараженш в1русом починае продукц1ю Гнтерферону, що вводить Гз кл1тини i вступае в контакт Гз сусщшми кл1-тинами, роблячи ix несприйнятливими до в1русу. В1н запускае ланцюг подш, що приводять до припинен-ня синтезу вiрyсниx бглк1в i в деякиx випадкаx скла-дання й виxодy вiрyсниx частинок. Таким чином, штерферон не чинить прямо! противГрусно! дГ1, але викликае так1 зм1ни в кл1тин1, що перешкоджають розмноженню в1русу.
Б1олог1чна активн1сть Гнтерферону дуже висока, за даними лггератури: достатньо вщ 1 до 50 молекул Гнтерферону, щоб зробити клггану резистентною до в1русно! шфекци на к1лька дн1в. 1нтерферон викликае i ц1лий ряд iншиx бюлоичн^ ефект1в, зокрема пригн1чуе розмноження клгган. За певниx умов в1н може перешкоджати розвитку злоякiсниx пyxлин. Встановлено також, що штерферон д1е на Гмунну систему й викликае змшу клiтинниx мембран.
Таким чином, штерферон шдукуе в кл1тин1 р1зно-маштш антив1русн1 меxанiзми. Припускаеться, що шдуковаш Гнтерфероном фактори можуть уповгльню-вати швидкють ураження кл1тини в1русами, а також ш-терферують Гз реплжащею в1рус1в на р1вн1 транскрип-цГ! i трансляцГ! та ускладнюють формування в1бр1он1в. IFN пригн1чуе трансляц1ю в1русно! мРНК завдяки посиленню деградацц в1русно! мРНК, пригн1ченню Гн1ц1ацГ1 синтезу бглкового ланцюга та пригн1ченню видовження бглкового ланцюга. Через таке р1знома-нтя противiрyсниx меxанiзмiв дц в1руси практично не мають ст^кт форм проти штерферошв.
Протягом юнування препарат1в Гнтерферону зм1-нювались п1даоди до ix виробництва. Рашше тра-диц1йн1 методи продукцГ! Гнтерферону фармацев-тичною промисловютю полягали у вид1ленн1 його з лейкоципв периферично! кров1, з ф1бробласт1в, кyльтивованиx in vitro, або з трансформованж л1м-фохднш: кл1тин. Щ методи були досить дорогими i мали ризик перенесення потенц1йно онкогеннж в1-рус1в. Переломним моментом у виробницга Гнтерферону стало використання метод1в генно! ГнженерГ!. З активованж людськиx кл1тин була вид1лена мРНК для Гнтерферону, синтезовано комплементарну нитку ДНК для наступного и вбудовування, п1сля спря-ження з вщповщним вектором, до геному бактерГ! кишково! палички. Вироблення цього рекомбшант-ного Гнтерферону за допомогою E.coli дешевше у 10 раз1в, а отриманий продукт чиспший вщ Гнтерферону, отриманого традиц1йними методами, приблиз-но у 100 раз1в [9].
На сьогодш в кл1н1чнГй практиш для л1куванн1 го-стриx респiраторниx вiрyсниx Гнфекц1й широко використовують рекомбшантний Гнтерферон альфа-2Ь у вигляд1 назального спрею, Гн'екц1й та св1чок. Перо-рально препарати Гнтерферону не використовують через його руйнування у травнш система
Назальна форма штерферошв у вигляд1 спрея е зручною для використання, проте забезпечуе довол1 короткий час контакту IFN з1 слизовою оболонкою. Кр1м того, через слизов1 вид1лення, що е характерни-ми для рин1ту при ГРВ1, утворюеться певний бар'ер, який може знижувати ефективн1сть препарату. Па-рентеральне введення препарат1в 1нтерферону часто супроводжуеться поб1чними ефектами, так званими грипозними проявами — п1двищеною температурою т1ла, болем голови, к1сток 1 м'яз1в, тах1кард1ею. Парентеральне введення штерферошв дощльно за-стосовувати при тяжких в1русних захворюваннях, в умовах вщдшення штенсивно! терапи.
У даний час у дггей р1зного в1ку, у тому числ1 но-вонароджених 1 недоношених, широко застосову-еться вггчизняний рекомбшантний а-2Ь-1нтерферон п1д торговою назвою Лаферобюн® [11—13]. Препарат мае против1русну, антимжробну, антихлам1-дшну, антипрол1феративну та 1муномодулюючу д1ю [14]. Випускаеться у форм1 ректальних супозиторпв. До складу Лаферобюну® входять рекомбшантний а-2Ь-1нтерферон 1з концентрац1ею по 150 000 МО, 500 000 МО, 1 млн 1 3 млн МО, токоферолу ацетат, аскорбшова кислота 1 твердий жир. 1нтерферон, що входить до складу Лаферобюну®, отримуеться без використання донорсько! кров1. Перевагою використання супозиторпв при ГРВ1 у дггей е краща бю-доступшсть препарату, 1стотно менша ймов1рн1сть трансформаций в печ1нц1. Це дозволяе зменшити ризик небажано! взаемодп з шшими препаратами, знизити ризик виникнення поб1чних реакц1й 1з жа-рознижуючими, антипстамшними препаратами, що часто використовуються для симптоматичного лжування ГРВ1. Лаферобюн® усп1шно використовують з антиб1отиками, х1м1опрепаратами, глюкокортико!-дами, 1муносупресорами [15]. Наявшсть у комплекс1 Лафероб1ону® мембраностаб1л1зуючих компонеипв 1 цитопротектор1в — токоферолу ацетату та вггамшу С обумовлюе пщвищення против1русно! активност1 1нтерферону в 10—14 раз1в шляхом посилення його 1муномодулюючо! дл на Т- 1 В-л1мфоцити. Кр1м того, включення до складу Лаферобюну® антиокси-дант1в перешкоджае окислювальному руйнуванню молекул штерферону 1 сприяе кращ1й б1олог1чн1й активност1.
В опублжованих роботах В.Г. Бекетово! (2011) та А.Н. Васильева (2010) вказуеться також на наявшсть против1русно! активност1 в антиоксидаипв [14, 16]. Проведен1 дослщження наочно демонструють, що комб1нац1я штерферону з тим чи шшим антиокси-дантом мае б1льш високу против1русну активн1сть пор1вняно з монопрепаратом штерферону (як щодо пандем1чного штаму в1русу грипу, так 1 щодо в1русу простого герпесу 1-го типу). Це дозволяе знизити курсов1 дози Лаферобюну®, а також тривал1сть курс1в антибютикотерапи на тл1 його добро! переносимость
Лаферобюн® призначаеться протягом 5 дшв у таких дозах:
— недоношеним д1тям 1з гестац1йним в1ком мен-ше 34 тижн1в — по 150 000 МО 3 рази на добу;
— новонародженим д1тям, у тому числ1 недоношеним 1з гестац1йним в1ком понад 34 тижш, — по 150 000 МО 2 рази на добу;
— д1тям першого року життя — по 150 000 МО 2 рази на добу;
— д1тям вщ 1 року до 7 рок1в — по 500 000 МО 2 рази на добу;
— д1тям 7—14 рок1в — 1 млн МО 2 рази на добу.
Курс лжування — 5 дшв.
У робот1 проф. А.П. Юрцево! з1 сшвавт. (2014) зазначено, що застосування Лаферобюну® в д1тей, як1 часто хвор1ють на ГРВ1, ускладнен1 бронхооб-структивним синдромом, сприяе модуляци 1мунно! вщповщ за кл1тинною й гуморальною ланками, пщ його впливом пщвищуеться вм1ст 1нтерферону та IL-4, знижуеться концентрац1я загального 1§Б. Кр1м того, автори зазначають, що пщ впливом лжування Лаферобюном® в1дзначаються зменшення штен-сивносп процес1в перекисного окислення л1п1д1в та позитивна динамжа показник1в антиоксидантного захисту. Св1дченням цього е зниження вм1сту про-дукт1в перекисного окислення лшщв та тенденц1я до нормал1зацП активност1 антиоксидантних фермен-т1в глутат1онового блоку (глутатюнредуктази 1 глу-тат1онпероксидази) та церулоплазм1ну. У висновках автори зазначають, що проф1лактичне призначення Лафероб1ону® сприяе зниженню частоти ГРВ1 та на-пад1в бронхообструкцП. Його використання е перс-пективним засобом як один 1з заход1в проф1лактики бронхообструктивного синдрому в д1тей, як1 часто хвор1ють на ГРВ1. Досл1дниками було встановлено, що включення Лаферобюну® в комплекс лжування 1 проф1лактики в ше! групи д1тей сприяе зменшенню частоти ГРВ1 у 2,6 раза, зниженню частоти напад1в бронхообструкцП на тл1 ГРВ1 у 2,8 раза, зменшенню тривалосп бронхообструкцП [17].
У науковш публ1кацП проф. Ю.В. Марушка та О.С. Мовчана (2011) зроблений висновок, що проблема проф1лактики та терапП ресшраторних 1нфек-цП е актуальною проблемою пед1атрП. Вагоме м1сце займае застосування рекомб1нантних 1нтерферон1в, зокрема а-2Ь-1нтерферону. Серед них, за даними л1-тератури та особистими спостереженнями досл1дни-к1в, ефективний Лафероб1он®. Його лжарська форма (св1чки з р1зним вм1стом д1ючо! речовини) дае мож-лив1сть проводити л1кування в амбулаторних умовах зручно 1 безбол1сно для дитини. Ректальне введення забезпечуе пролонговану д1ю, зниження дози при однократному введенш 1 запоб1гае поб1чним ефектам, характерним для парентерального застосування пре-парат1в. У дан1й лжарськш форм1 м1стяться в1там1ни С та Е, що виступають у рол1 мембраностабшзато-р1в 1 потенц1юють против1русну д1ю Лафероб1ону® (антив1русна активн1сть пщвищуеться в 10—14 ра-з1в, пщсилюеться його 1муномодулююча д1я на Т- та В-л1мфоцити), нормал1зуеться вм1ст 1муноглобул1ну Е. На думку автор1в, необхщш подальш1 спостере-ження, накопичення клш1чних спостережень щодо узагальнення ефективност1 дц препарату, особливос-тей його застосування в д1тей р1зного в1ку [11].
Професори G.I. Юлш (2014) та С.О. Крамарев (2008), розглядаючи у сво!х наукових публiкацiях кл^чну ефективнiсть застосування Лаферобю-ну®, зазначають, що рацiональний вибiр лжар-ських засобiв для лiкyвання ГРВ1 у дiтей е актуаль-ним завданням з огляду на велику юльюсть даних препаратiв на фармацевтичному ринку Украши. На ix думку, застосування рекомбшантних a-2b-iнтерферонiв е перспективним напрямком для профшактики i лжування вiрyсно-бактерiальниx захворювань у дггей yсix вiковиx груп, включаючи недоношених новонароджених i дiтей раннього вжу. Це пов'язано зi здатнiстю а-2Ь-штерферошв не тiльки блокувати розмноження шфекцшних агентiв, зокрема вiрyсiв, але й оберлати вiд шфь кування здоровi клiтини, що сприяе зменшенню тяжкосп захворювань, зниженню частоти усклад-нень i рецидивiв шфекцп [18].
Наш власний досвщ застосування Лаферобiонy® у свiчкаx при лiкyваннi гострих вiрyсниx iнфекцiй у дiтей рiзного вГку пщтверджуе клiнiчнy ефективнiсть i безпечнють препарату.
Рекомендаций щодо використання рекомбшантних штерферошв у терапп i профшактиш ГРВ1 у да-тей затверджеш вiдповiдним наказом МОЗ Украши «Про затвердження протоколу дiагностики та л^-вання ГРВ1 у дггей» № 354 вщ 09.07.2004.
Список лгсератури
1. The Management of acute respiratory infections in children: practical guidelines for outpatient care // World Health Organization. — 1995. — 88p.
2. Безкаравайный Б.А. Актуальные аспекты профилактики острых респираторных заболеваний у детей раннего возраста / Безкаравайный Б.А., Волошин А..Н, Гибнер Т.В., Войлова Е.Л. // Здоровье ребенка. — 2011. — № 6(33). — С. 64-66.
3. Селькова Е.П.. Новые технологии в профилактике и лечении острой респираторной инфекции / Е.П. Селькова // Педиатрия. — 2007. — № 1. — С. 66-69.
4. Няньковський С.Л. Застосування Арбiдолу для профшактики i л^вання гострихрестраторних вiрусних шфекцш у шко-лярiв / С.Л. Няньковський, М. С. Яцула // Здоров 'я Украши. — 2007. — № 18/1. — С. 68-69.
5. World Health Organization. A programme for controlling acute respiratory infections in children. Memorandum from a WHO meeting//Bull. World Health Organ. — 1984. — 62. — 47-58.
6. Юлиш Е.И. Подходы к терапии острых респираторных заболеваний у часто и длительно болеющих детей / Е.И. Юлиш, Б.И. Кривущев, С.Я. Ярошенко // Здоровье ребенка. — 2011. — № 2(29). — С. 85-89.
7. Snellman L, Adams W, Anderson G, Godfrey A., Gravley A., Johnson K, Marshall P., Myers C, Nesse R, Short S. Diagnosis and treatment of respiratory illness in children and adults. — Bloomington (MN): Institute for Clinical Systems Improvement (ICSI), 2013. — 86 p.
8. Stringfellow D.A. Production of the interferon protein: hypore-sponsiveness// Tex. Rep. Biol. Med. — 1997. — Vol. 35. — P. 126-131.
9. Isaacs Alick, Lindemann Jean. Virus interference. The interferon // Proc. Roy. Soc, series B, 1957. — Vol. 147. — P. 258-267.
10. Якобисяк М. 1мунологЯ: Пер. з польськог за редакщею
B.В. Чоп 'як. — Внниця: Нова книга, 2004. — 672 с.
11. Марушко Ю.В. Клшчт аспекти використання лаферобюну в nедiатрu / Марушко Ю.В, Мовчан О.С. // Современная педиатрия. — 2012. — № 7(47). — С. 1-4.
12. Дудник В.М. Патогенетичт особливостi використання лаферобюну в nедiатрu: шформацшно-методичний лист. — Внниця, 2008.
13. Марушко Ю.В. Мкцева тератя гострих фарингтв/Марушко Ю.В, Мельтков О.Ф., Зелена Н.А., Мовчан О.С.// Современная педиатрия. — 2011. — № 4. — С. 107-110.
14. Бекетова Г.В. Интерфероны в лечении острых респираторных инфекций у детей // Лжи Украши. — 2011. — № 3. —
C. 106-109.
15. Юлиш Е.И. Этиопатогенетическая терапия острых респираторных вирусных инфекций у детей/Е.И. Юлиш, О.Л. Чер-нышова//Здоровьеребенка. — 2014. — № 1(52). — С. 71-75.
16. Васильев А.Н. Оценка влияния антиоксидантов на специфическую противовирусную активность интерферона альфа-2b человеческого рекомбинантного в отношении вируса простого герпеса в культуре клеток // Антибиотики и химиотерапия. — 2010. — №7. — С. 20-25.
17. Юрцева А.П. Ефективтсть застосування Лаферобюну в дтей iз рецидивуючим бронхообструктивним синдромом, яю часто хворжть на гострi рестраторт захворювання / Юрцева А.П., Фофанова О.В., Осадець Н.Б., Боднар О.П. // Здоровье ребенка. — 2014. — № 5(56). — С. 81-86.
18. Крамарев С.О, Евтушенко В.В. Оцнка ефективностi рекомбнантного нтерферону альфа для профыактики та лкування гострих рестраторних вiрусних нфекцт у дтей / С.О. Крамарев, В.В. Евтушенко// Здоров 'я Украни. — 2008. — № 18/1. — С. 49-50.
Отримано 28.12.14 ■
Няньковский СЛ.1, Няньковская Е.С.2, Яцула М.С.1 ''Кафедра педиатрии Львовского национального медицинского университета имени Данила Галицкого 2Кафедра педиатрии и неонатологии ФПДО Львовского национального медицинского университета имени Данила Галицкого
КЛИНИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ИНТЕРФЕРОНОВ ПРИ ЛЕЧЕНИИ ОРВИ У ДЕТЕЙ
Резюме. В статье рассмотрены вопросы диагностики и лечения острых респираторных вирусных инфекций у детей. Представлен диагностический алгоритм диагностики респираторных заболеваний у детей и взрослых. Показаны возможности применения рекомбинантных интер-феронов, в частности интерферона альфа-2Ь (Лафероби-он®), в терапии различных вирусных заболеваний у детей, начиная с рождения.
Ключевые слова: рекомбинантные интерфероны, вирусные заболевания, дети, Лаферобион®.
NiankovskyiS.L.1, Niankovska O.S.2, Yatsula M.S.1 Department of Pediatrics of Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi
2Department of Pediatrics and Neonatology of the Faculty of Postgraduate Education of Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi, Lviv, Ukraine
CLINICAL FEATURES OF USING INTERFERONS IN THE TREATMENT OF ACUTE RESPIRATORY VIRAL INFECTIONS IN CHILDREN
Summary. This article discusses the issues of diagnosis and treatment of acute respiratory viral infections in children. Algorithm for diagnosing respiratory diseases in children and adults is provided. The possibilities of using recombinant interferons, in particular interferon alpha-2b (Laferobionum®), in the treatment of various viral diseases in children since birth are shown.
Key words: recombinant interferons, viral diseases, children, Laferobionum.
