CC BY
74
is^^t/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.211/.232-022.6-036.11-053.3-039.41-085.281.8-036.8 БЕШЛ.В.
Льв/вський нацюнальний медичний унверситет ¡мен/ Данила Галицького Льв/вський мський дитячий алерголопчний центр
ощнка ефективносл препарапв ¡нтерферону в л|куваны гострих рестраторних в1русних ¡нфекц1й
у д1тей, як! часто хвор1ють
Резюме. У сmаmmi наведет основн тдходи до лжування i профыактики гострихресшраторних вiрус-них нфекцш у дтей, як часто хвортть. Проведений аналiз власних дослгджень щодо ефективностi рекомбнантного нтерферону альфа (препарат Назоферон) у лшувант гострих рестраторних вiрусних шфекцш у таких дтей. Доведена доцльтсть включення цього препарату в терапевтичний комплекс. Ключовi слова: дти, як часто хвортть, гострiрестраторн вiруснi тфекщ, лкування, рекомбнант-ний нтерферон альфа, Назоферон.
Гострi ресшраторш захворювання (ГРЗ) сьогодш е найчастшою причиною звернення дггей по медичну допомогу, вони продовжують займати про-вщне мюце в структурi загально! захворюваностi да-тей. Згiдно з даними офщшно! статистики, в Укра'ш щороку рееструються 4,5—5 млн випадюв грипу та гострих респiраторних вiрусних iнфекцiй (ГРВ1). Бшьше того, кшьюсть дiтей, якi хворiють на щ недуги, в 1,5—3 рази перевищуе кiлькiсть дорослих [9, 15]. Особливу тривогу викликають дiти, у яких ресшраторш шфекцп повторюються часто i харак-теризуються несприятливим, затяжним перебiгом. 1снують данi, що кшьюсть таких дiтей у популяци становить 16—40 %, причому саме на !х частку при-падае 67,7—75 % уск випадкiв ГРВ1 [1, 3, 15]. Дгги, якi часто i тривало хворiють, звичайно становлять значну дiагностичну i терапевтичну проблему для практичного педiатра.
Протягом багатьох роюв на сторiнках спещаль-но! педiатричноl лiтератури тривае активна диску-сш, у процесi яко! одш автори доводить, що частi i тривалi гострi респiраторнi захворювання — це кль нiчний симптом вторинного iмунодефiциту, iншi схильнi стверджувати, що в таких ситуацiях мова повинна йти не про iмунодефiцит, а лише про осо-бливостi iмунноI вiдповiдi на iнфекцiю, тобто про особливост функцiонування iмунноI системи, яю значною мiрою пов'язанi з процесами и розвитку i дозрiвання [3, 10, 13]. Бшьше того, сьогодш все частiше говорять про те, що термши «вторинний
iмунодефщит», 4мунна недостатшсть», «зниження реактивностi оргашзму» не можна вважати право-мiрними, оскшьки для них не iснуе чггких клiнiчних i лабораторних дiагностичних критерпв [8].
У такiй складнiй i неоднозначнiй ситуацп дуже непросто орiентуватися практичним педiатрам. Водночас вiдомо, що практично будь-яку проблем-ну ситуащю можна контролювати, якщо з'ясувати и причини. Багатограннiсть i неоднозначнiсть факто-рiв, що зумовлюють виникнення частих i тривалих респiраторних iнфекцiй у дггей, породжують труд-нощi у вивченш етюлогп цього явища. З одного боку, сьогодш немае сумшву в тому, що стан здоров'я дитини детермшований генетично. Зокрема, юну-ють окремi дослiдження, що доводять визначальну роль генотипу у формуванш схильностi до частих ГРЗ, яка зумовлюеться наявшстю в таких дггей iму-ногенетичних маркерiв знижено! резистентносп органiзму до респiраторних iнфекцiйних агенпв, таких як: антигени HLA-B7, Н^-В35, HLA-B39, а також гаплотип А2/В12 [3, 15]. З шшого боку, доведено, що спадкова схильшсть до частих ГРЗ, як правило, реалiзуеться пiд впливом навколишнього середовища. Важливе значення мае зростання числа контакпв iз потенцiйними збудниками. Ус прак-тичнi лiкарi i навiть батьки вщзначають, що дитина
© Беш Л.В., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
частше XBopie, починаючи вщвщувати оргашзо-ваний дитячий колектив (садочок чи школу). Така ситуацiя пояснюеться особливостями епiдемiчного процесу, поширенням контактiв дитини з потенцш-ними збудниками, збгльшенням психоемоцшних навантажень, реакц1ями стресу, що супроводжують перiод адаптацп дитини до нових умов виховання. Несприятливi екологiчнi фактори, неращональне харчування i побут (обмеження прогулянок на свь жому повир^ збiльшення часу перегляду телепередач, роботи за комп'ютером тощо) також сприяють зниженню резистентностi органiзму та збгльшенню ризику повторних ГРЗ [1, 11].
Багаторiчний практичний досвгд вичизняно! пе-дгатрп дозволяе стверджувати, що причиною частих ГРВ1 у датей можуть бути i ятрогеннi фактори. Та-кий поширений лiкарський гр!х, як полiпрагмазiя, не т1льки фшансово виснажуе батькiв, але й негативно впливае на стан здоров'я наших маленьких пащенпв. Зокрема, необГрунтовано часте призна-чення антибiотикiв сприяе розвитку дис61озу i зни-жуе функцiональну активнiсть механiзмiв мiсцевого !муштету, що, у свою чергу, призводить до знижен-ня захисту в1д шфекцп. Таким чином, iснуе шби за-мкнене коло, яке лжар мусить розiрвати, вибираю-чи оптимальну терапевтичну тактику.
На особливу увагу заслуговуе той факт, що серед дiтей, якг часто хвор1ють на ГРВ1, нерщко реестру-еться алергiчна патологiя: алерпчний рин1т у 30 % випадюв, атопiчний дерматит — у 10 %, бронхь альна астма — у 40 % [13]. Таку ситуацiю значною м1рою пояснюють дефiцитом синтезу штерферошв у разi ^2-опосередковано! гмунно! вщповщ, яка характерна для дiтей з атотею [6]. Окр1м цього, у таких дггей уже в ранньому вшд формуються вогни-ща хрошчно! iнфекцГi на фон1 закономгрно! для них гшерплазп лгмфощно! тканини, що, у свою чергу, сприяе зростанню частоти гостро! рестраторно! патологи.
Незважаючи на таку складну й неоднозначну ситуащю, науковцi i практики намагаються знайти критерп, як1 б дозволили чико визначити, скгльки разiв на рж дитина «мае право» захворiти на ГРЗ. Зокрема, зпдно з рекомендац!ями А.А. Баранова i В.Ю. Альбицького (1986), до групи дiтей, якг часто хвор1ють, зараховують:
— дггей першого року життя, як1 хворготь про-тягом року 4 рази i бiльше;
— дiтей 1—3 роив, як1 хвор1ють протягом року 6 разгв i бiльше;
— дггей 4—5 рок1в, як1 хворготь протягом року 5 разiв i бiльше;
— дiтей 5—6 роив, як1 хвор1ють протягом року 4 рази i бiльше;
— датей старше 6 рок1в, як1 хворготь протягом року 3 рази i бiльше.
Загалом 61льш1сть в1тчизняних пед!атричних шкгл сьогодн1 вважають, що до групи дггей, як1 часто хворготь, сл1д зараховувати таких, якг бiльше н1ж 4—8 разiв протягом року хворготь на ГРЗ i при
цьому не мають прояв!в хрошчно! або природжено! патологи [15]. Таким чином, ми не можемо сьогод-ш однозначно в1дпов1сти на питання, ск1льки разiв дитина мае право захворгга на ГРЗ, щоб ми продо-вжували вважати ii здоровою. Адже ми розумгемо, що здоров'я — це не вщсутшсть хвороб, а здатшсть переносити ¡¡х без ст1йких наслгдкгв [1]. Здоров! дгти також мають право хворгти на ГРВ1. Важлива не частота етзодгв ГРЗ, а тяжк1сть перебггу й розвиток ускладнень. Саме тому перераховаш вище критерп видглення групи датей, як1 часто хворгють, е досить вщносними. Бгльше того, ряд авторгв вважае, що для формування повнощнно! гмунно! в1дповгд1 одна дитина «мусить» перехворгти протягом року 0—1 раз, шша — 6—8 разгв. З цим твердженням можна спе-речатися, але ним важко знехтувати. Однак е фак-ти, з якими погоджуються практично вс науковцг i практики. Щ факти переконливо доводять, що най-частгше хворгють на ГРЗ дгти перших п'яти рокгв життя, коли вщбуваеться процес становлення адекватно! гмунно! в1дпов1д1. В1домо, що до досягнення 8—14-ргчного в1ку в дитячому оргашзмг синтезу-ються в основному антитгла класу IgM, що живуть дуже коротко. Водночас спостерггаеться фгзюло-г1чний дефгцит антитгл класу IgG, як1 забезпечують тривалий гмунгтет. Бгльше того, у маленьких дггей синтезуеться недостатня юльюсть IgA. Викладенг вище факти пояснюють високу чутливгсть до рест-раторних гнфекцгй i схильнють до ¡¡¡х рецидивування [13, 15]. Висока захворювашсть значною мгрою зу-мовлюеться вщсутшстю гмунолопчно! пам'ятг щодо попереднгх контактгв з гнфекцгйними антигенами. З вжом з'являються такг контакти i, вщповщно, з'являються антитгла до велико! юлькосп в1рус1в i бактерш, що супроводжуеться зниженням захво-рюваносп на ГРЗ [15]. Таким чином, власне процес становлення адекватно! гмунно! вщповщ i набуття дитиною Тмунолопчного досвгду для адекватного реагування на шфекцшну агресгю значною мгрою провокуеться повторними епгзодами ГРЗ. Однак, з шшого боку, частг повторнг етзоди ГРЗ нергдко пе-ревищують пори толерантностг гмунно! системи до шфекци i негативно впливають на дитину. 1снують переконливг данг, як1 доводять, що за умови повто-рення ГРВ1 понад 6—8 разгв на рж не вгдбуваеться адекватного вгдновлення функцгональних характеристик гмунно! системи [1, 4, 13]. Ресшраторш вгру-си порушують бар'ернг функцг! слизово! оболонки дихальних шляхгв, знижують мюцевий захист i за-гальну Тмунолопчну резистентнгсть органгзму, тим самим формуючи патолопчне замкнуте коло, що створюе умови для повторних ГРЗ та хрошзаци процесу [4, 16, 17].
Включаючи пащенкв у групу дгтей, як1 часто хворгють, треба враховувати не тгльки i не стгльки частоту ГРВ1, а перш за все тяжисть перебггу, на-явн1сть ускладнень, потребу в призначенш анти-61отик1в тощо. I не так важливо, яке термшолопч-не трактування ми застосуемо для ще! групи дгтей, основне — визначитися, як змшити ситуацгю на
краще. I чи взагалi потрiбно щось змiнювати? Яка тактика лiкування повинна бути застосована у разi повторних еmзодiв ГРВ1 у таких дггей?
Протягом останнк рокiв на пiдставi аналiзу ль тературних даних i власного досвiду пращвника-ми Львiвського мiського дитячого алергологiчного центру опрацьований комплексний терапевтичний алгоритм, що застосовуеться у веденнi дiтей перших 5 роюв життя, яю часто i тривало хворiють. Вш включае такi основнi моменти:
— ращональний режим дня (прогулянки на свь жому повiтрi, обов'язковий денний сон або вщпо-чинок i харчування);
— оздоровлення побутових умов (зменшення часу перегляду телепередач, роботи за комп'ютером, боротьба з пасивним куршням та iншi способи по-кращення екологп житла);
— оздоровлення психолопчного клiмату в ам'!;
— правильно оргашзоване загартовування, що тренуе мiсцевi захиснi механiзми;
— зменшення контакта iз великими дитячими колективами;
— грамотно оргашзована робота пщ час етде-мiчних спалахiв ГРВ1;
— адекватне лiкування повторних епiзодiв ГРЗ;
— санац1я хронiчних вогнищ шфекцп;
— дегельмiнтизацiя;
— призначення препарапв, що впливають на iмунну вщповщь (iмуномодуляторiв).
У комплексному лiкуваннi дгтей, якi часто хво-рiють, нерщко доводиться застосовувати iмуности-муляцiйнi середники. Ршення про 1х призначення слщ приймати дуже виважено i строго шдивщуаль-но. Треба пам'ятати, що медикаментозна iмуноко-рекцiя — це лише одна складова програми ведення таких дiтей. Вона не е обов'язковою i повинна су-проводжуватися оздоровленням зовнiшнього се-редовища, формуванням навикiв здорового способу життя, оптимiзацiею харчування, режиму дня й вщ-починку, загартовуванням.
Надзвичайно важливе значення у веденш дь тей, якi часто хворготь, мае правильний вибiр ль карсько! тактики пщ час епiдемiчних спалахiв ГРЗ. За вiдсутностi фонових захворювань i нормально! реактивностi органiзму лiкування ГРВ1 може бути чисто симптоматичним, тобто воно включае в себе рацiональну вггамшзовану дiету, часте тепле пиття, л1жковий режим i за потреби — жарознижувальш, муколiтичнi, вiдхаркувальнi засоби та л^вання ри-нiту. У разi неускладненого перебiгу ГРВ1 симптоми захворювання повнiстю зникають уже через декгль-ка днiв. Однак у дгтей, якi часто хворiють, процес нерщко затягуеться до кiлькох тижнiв, можливий розвиток вторинних бактерiальних ускладнень iз клiнiчною картиною бронхiту, пневмонп, отиту, синуситу тощо. Тому за умови розвитку ГРВ1 в па-щеипв ще! групи важливе значення мае пошук без-печних i водночас ефективних методiв етiотропного лiкування вiрусних iнфекцiй. На сьогоднi вщомо по-над 200 збудниюв, якi можуть зумовити виникнення
ГРВ1. Бгльше того, вгруси швидко змгнюються, що дозволяе !м бути нерозпгзнаними Гмунокомпетент-ними структурами людського оргашзму. Водночас тривале застосування в1домих високоспецифгчних противгрусних препарата сприяло виробленню специф1чно! резистентностг до !х дГ!. Така складна й неоднозначна ситуац1я зумовлюе труднощг у виборг лгкування [4, 14, 16]. Водночас щоденна лжарська практика ставить питання, який препарат обрати. На це питання сьогодш немае однозначно! вщпо-в1д1. Доведено, що перевагу треба надавати препаратам, що дготь переважно на неспецифгчнг ланки гмунно! вщповщ i мають добрий профгль безпеки. Треба вгдзначити, що i сьогоднг в руках практичних педгатргв е не так багато препарата против1русно! дГ! i показання до !х застосування активно дискутують-ся. Зокрема, протягом останшх рокгв опублжовано багато праць, присвячених вивченню терапевтич-них можливостей застосування препаратгв штерфе-рону в педгатричнгй практицг.
Вщомо, що гнтерферони забезпечують природ-ний захист органгзму дитини вщ вгрусних гнфекцгй. 1нтерферони — це бглки, що синтезуються лейкоцитами i мають циток1нов1 властивостг. Сьогоднг вщом1 3 види гнтерферонгв — а, ß i у, що можна отримати природним або х1м1чним (рекомбшантш) шляхом. Б1льш1сть досл1дник1в вважае, що в лгкуванш ГРВ1 у дгтей перевагу треба надавати препаратам реком-бшантного альфа-гнтерферону. Такг рекомендацй пояснюються даними дослщжень, що доводять, що пщ час епгзодгв ГРВ1 у дгтей, яю часто хворгють, вщ-значаеться низька продукцгя альфа-2Ь-гнтерферону [8, 16]. Противгрусна активнгсть рекомбгнантного альфа-гнтерферону значною мгрою пояснюеться пригшченням синтезу вгрусно! РНК, гндукцгею ан-тигешв поверхнг кл1тин, що зумовлюе топографгчш зм1ни кл1тинно! мембрани i, як наслщок, перешко-джае фгксацй вгрусу i його пенетрац! в середину кль тини. Бгльше того, штерферон включаеться в захисну реакцгю значно швидше, ан!ж спрацьовують специ-фгчш захиснг гмуннг реакцй [2, 5, 7]. Широкий спектр противгрусно! активносй, вщсутнють резистентностг ргзних вгрусних штамгв до гнтерферону зумовлюють перспективу ¡¡х застосування в лгкуваннг ГРВ1.
З огляду на вищевказане нас защкавив вгтчизня-ний препарат Назоферон (штерферон альфа-2Ь) у формг назальних крапель та спрея, що дозволений до застосування навиъ у наших наймолодших пащ-еипв. Ми провели вщкрите рандомгзоване контро-льоване дослгдження ефективносп i переносимостг цього препарату серед дгтей вжом вщ 6 мюящв до 5 рокгв, як1 часто хворгють. Дослщження проводило-ся в умовах Львгвського м1ського дитячого алерго-логгчного центру в пергод Гз с1чня по травень 2014 року. Критер1ями включення в дослГдження були: д1агноз ГРВ1 (1-й, 2-й день захворювання), хрошчна алерг1чна патолог1я в анамнез! (атотчний дерматит, алерг1чний рингт), наявн1сть симптом1в Гнтоксика-цГ!, температура тгла понад 37,5 °С, наявнють згоди батьк1в на проведення дослщження. Критер1ями
виключення були: вiдома пiдвищена чутливiсть до препарату, тяжш форми алергiчних захворювань в анамнез^ тривалiсть ГРВ1 понад 48 годин, клшчш ознаки бактерiальноI iнфекцГl, недотримання правильного режиму застосування Назоферону.
У дослщження увшшли 60 дiтей, якi сформува-ли двi групи. В основну групу увiйшли 30 пацiентiв, якi, о^м симптоматично! терапп ГРВ1 протягом перших 5 дшв, отримували Назоферон, а групу по-рiвняння становили 30 дггей, якi отримували винят-ково симптоматичне л^вання (л1жковий режим, рацюнальна вiтамiнiзована дiета, часте тепле пиття
1 за потреби — жарознижувальш, муколiтичнi, вщ-харкувальнi засоби та промивання носа сольовим розчином). На старт дослщження групи були щен-тичними за вiком, статтю i тяжкiстю захворювання. Дiти вiком вщ 6 мiсяцiв до двох роюв отримували Назоферон винятково у формi назальних крапель, у старших пащенпв застосовували назальний спрей або краплг Назальнi краплi призначали дiтям до року по 1 краплi 5 разiв на добу, вiд 2 до 5 роюв — по
2 краплi 4 рази на день. Назальний спрей застосовували дням вщ 2 до 5 роюв по 2 спрей-дози 4 рази на день. Аналiз ефективносп препарату Назоферон проводився на пiдставi вивчення динамiки змен-шення симптомiв iнтоксикацГl, катаральних явищ та оцшки якостi життя.
На стартi дослщження в дiтей обох груп тяжшсть перебiгу ГРВ1 суттево не в!^знялася. Зокрема, в основнiй групi тяжкий перебп хвороби дiагносто-вано у 2 (6,7 %), середньотяжкий — у 18 (60,0 %) i легкий у 10 (33,3 %) пащенпв. Водночас у груш по-рiвняння тяжкий перебiг хвороби дiагностовано у 2 (6,7 %), середньотяжкий — у 17 (56,6 %) i легкий — в 11 (36,7 %).
Ефектившсть застосування препарату Назоферон оцшювали на пiдставi бально! оцiнки вираже-ностi основних симптомiв ГРВ1 в динамiцi на 1, 2, 3, 5 та 7-й дш захворювання. Застосований дiапазон бально! оцiнки вiд 0 до 3. Зокрема, температурна реакц1я до 37,0 °С оцiнювалася у 0 балiв, в 1 бал — вщ 37,0 до 38,0 °С, у 2 бали — вщ 38,0 до 39,0 °С, у 3 бали — понад 39,0 °С. Характер кашлю оцшювали за ступенем вщходження мокроти: 0 балiв — вщхо-дження без утруднення, 1 — незначне утруднення,
2 — значне утруднення, 3 — сухий непродуктивний кашель. Характер носового дихання оцшювали в
0 балiв — вгльне, 1 — незначно утруднене, 2 — по-мiрно порушене, 3 — виражена блокада носового дихання. Характер видглень iз носа: 0 балiв — видь лення вщсутш, 1 — незначнi видглення, 2 — помiрнi,
3 — значш. Бальна оцiнка застосована i для характеристики поведшки дитини: 0 — звичайна поведiнка,
1 — незначна втомлювашсть, 2 — суттеве зниження активносп, 3 — бгльшють часу дитина проводить у л1жку. Вщомо, що хвороба суттево впливае на апе-тит дитини. Оцшка апетиту за бальною оцiнкою становила: 0 балiв — апетит не порушений, 1 — незначно знижений, 2 — помiрно знижений, 3 — вщ-мова вщ !ж1.
У перший день лжування вираженiсть симптомiв ГРВ1 в обох групах суттево не вiдрiзнялася (р > 0,05). Монггоринг клшчно! симптоматики дозволив про-слiдкувати позитивну динам^ захворювання в обох групах. Однак у груш дггей, яю отримували в комплекснш терапГ! Назоферон, тенденцiя до по-кращення симптоматики прослщковувалася зна-чно швидше. Зокрема, у переважно! бiльшостi дiтей (19—63,3 %) уже на 3-й день лжування нормалiзува-лася температура, покращився апетит. 23 (76,7 %) дитини основно! групи вже з третього дня лiкування не потребували додатково! симптоматично! терапп жарознижувальними препаратами, а 5 (16,7 %) — взагалi не отримували такого лiкування. Водночас у груш порiвняння 15 (50 %) дггей продовжували ан-титретичну терапiю до 5-го дня захворювання.
Протягом дослщження не було суттевих вщмш-ностей м1ж групами за частотою розвитку усклад-нень. Зокрема, ускладнений перебiг ГРВ1 спостерь гався у 5 (16,7 %) дггей основно! групи (у 2 — отит, у 3 — синусит) та 6 (20 %) дггей групи порiвняння (у 4 — отит, у 2 — синусит). Однак для л^вання дь тей групи порiвняння значно частше на 3-5-й день хвороби долучалася антибютикотерашя (вщповщно 10—33,3 проти 3—10 %). Водночас в основнш груш навиъ за наявносп ускладнень антибiотикотерапiя не завжди була потрiбною. Таку ситуащю можна пояснити результатами дослгджень, що доводять ю-нування антибактерiальних ефекпв iнтерферонiв. Зокрема, iснують переконливi даш про те, що iнтер-ферони шдукують NO-синтетазу, що е потужним бактерицидним фактором. Бiльше того, штерферо-ни в разi бактерiальноi шфекцп активують i механiз-ми неспецифiчного захисту шляхом активацП фагоцитозу та пщвищення активностi природних кiлерiв (NK-клiтин) [6, 12, 9].
Сьогодш, оцшюючи ефективнiсть будь-яких способiв лжування, пiддають аналiзу не лише об'ективш показники, але й суб'ективну оцшку впливу хвороби на життя дитини. Суб'ективний показник задоволення власних потреб у жит при-йнято визначати як яюсть життя. Якiсть життя iз загального поняття перетворилася на предмет на-укових дослiджень i визначае ступiнь комфортностi людини. Ми провели спещальне тестування i ви-явили позитивний вплив лiкування Назофероном на яюсть життя наших маленьких пащенпв. Дiти легше переносили хворобу i швидко вгдновлювали нормальний активний споаб життя.
Безпечнiсть i сприйнятливють препарату ми оцi-нювали за наявшстю чи вiдсутнiстю побiчних ефекпв. Серйозш побiчнi ефекти на фош застосування Назоферону не були виявлеш. У 2 дiтей основно! i 3 дiтей групи порiвняння протягом лiкування спо-стерiгалася поява плямисто-папульозного висипу, який ми не пов'язуемо iз застосуванням лiкарських препарапв. Висип регресував пiсля виключення об-лiгатних алергенiв iз дiети дитини.
Таким чином, отримаш нами результати свщчать про те, що препарат рекомбшантного iнтерферону
альфа-2Ь (Назоферон) е ефективним у лжуванш ГРВ1 у д1тей, як1 часто хвор1ють i мають вказ1вки на алерпчну патолог1ю в анамнез!. Препарат добре переноситься дпъми. Його застосування одра-зу п1сля появи перших симптом1в (до 48 годин) до-зволяе скоротити тривал1сть гарячки, прискорити одужання, а також зменшити обсяг симптоматично! (жарознижувальш препарати) та антибактер1ально! терапГ!.
Висновки
Комплексна реаб1л1тац1я д1тей, як1 часто хворь ють, повинна включати рац1ональний режим дня i харчування, оздоровлення побутових умов та пси-холог1чного кл1мату в с1м'!, правильно оргашзоване загартовування, адекватне лжування повторних еп1зод1в ГРЗ, санац1ю хрошчних вогнищ шфекцп, дегельм1нтизац1ю, за потреби — призначення препарата, що впливають на Гмунну вщповщь.
Отримаш нами результати дозволяють рекомен-дувати для л1кування ГРВ1 у д1тей перших 5 рок1в життя, як1 часто хвор1ють, препарат рекомбшант-ного штерферону альфа-2Ь (Назоферон). Ефектив-шсть, безпечн1сть та в1дсутн1сть поб1чних ефекпв дозволяють рекомендувати цей препарат для засто-сування у д1тей нав1ть за умови обтяженого атотею анамнезу.
Список л^ератури
1. Альбицкий В.Ю., Баранов А.А. Часто болеющие дети. Клинико-социальные аспекты. Пути оздоровления. — Саратов: Изд-во Саратовского медуниверситета, 1986. — 184 с.
2. Бекетова Г.В. Интерфероны в лечении острых респираторных инфекций у детей // Лжи Украши. — 2011. — № 3. — С. 106-109.
3. Булгакова В.А., Балаболкин И.И., Сенцова Т.Б. Острые респираторные инфекции у часто болеющих детей // Медицинский совет. — 2007. — № 3. — С. 16-22.
4. Булгакова В.А. Противовирусная терапия острых респираторных инфекций у детей // Здоровье ребенка. — 2014. — № 2. — С. 78-84.
Беш A.B.
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого
Львовский городской детский аллергологический центр
ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРЕПАРАТОВ ИНТЕРФЕРОНА В ЛЕЧЕНИИ ОСТРЫХ РЕСПИРАТОРНЫХ ВИРУСНЫХ ИНФЕКЦИЙ У ЧАСТО БОЛЕЮЩИХ ДЕТЕЙ
Резюме. В статье представлены основные подходы к лечению и профилактике острых респираторных вирусных инфекций у часто болеющих детей. Проведен анализ собственных исследований касательно эффективности рекомбинантного интерферона альфа (препарат Назоферон) в лечении острых респираторных вирусных инфекций у таких детей. Доказана целесообразность включения этого препарата в терапевтический комплекс.
Ключевые слова: часто болеющие дети, острые респираторные вирусные инфекции, лечение, рекомбинантный интерферон альфа, Назоферон.
5. Горелов А.В. Интерферонотерапия инфекционно-вос-палительных заболеваний у детей — обзор современных исследований / А.В. Горелов, А.А. Плоскирева, В.П. Дриневский, Л.В. Феклисова, Е.Р. Мескина, Е.Е. Целипанова // Лечащий врач. — 2012. — № 6. — С. 54-57.
6. Дранник Н.Г., Дудник В.М. Клиническая иммунология и аллергология. — К., 210. — 552 с.
7. Ершова И.Б., Косенко В.С., Осычнюк Л.М., Осипова Т.Ф., Мочалова А.А. Липосомные формы интерферонов в педиатрической практике при лечении ГРВИу детей // Здоровье ребенка. — 2009. — № 2. — С. 20-23.
8. Казмирчук В.Е., Мальцев Д.В. Пособие по клинической иммунологии для практических врачей. — К.: Здоров'я Украти,
2012. — 368 с.
9. Крамарев С.О., Евтушенко В.В. Оцшка ефективнос-тi рекомбшантного штерферону альфа для профыактики та лжування гострих рестраторних вiрусних щфекцш у дтей // Здоров 'я Украни. — 2008. — № 18/1. — С. 49-50.
10. Заплатников А.Л., Коровина H.A., Гирина А.А., Сузда-ленков А.В., Леписева И.В. Современные возможности эффективной иммунопрофилактики острых респираторных инфекций в программах оздоровления часто болеющих детей // Детские инфекции. — 2011. — № 1. — С. 51-59.
11. Знаменская А.А., Фомина В.Л., Учайкин В.Ф., Фетисова Л.Я., Кладова О.В., Харламова Ф.С. Лечение и профилактика острых респираторных инфекций у часто болеющих детей // Лечащий врач. — 2011. — № 1. — С. 32-37.
12. Образцова Е.В., Осидак Л.В., Головачева Е.Г. Препараты интерферона и его индукторы при гриппе и ОРИ у детей // Детские инфекции. — 2010. — № 1. — С. 35-40.
13. Самсыгина Г.А. Часто болеющие дети: проблемы патогенеза, диагностики и терапии//Педиатрия. — 2004. — № 2. — С. 66-73.
14. Свистушкин В.М., Никифорова Г.Н., Власова Н.П. Возможности лечения больных с острыми респираторными вирусными инфекциями в настоящее время // Лечащий врач. —
2013. — № 1. — С. 34-36.
15. Юлиш Е.И., Ярошенко С.Я. Часто болеющие дети и тактика педиатра // Здоровье ребенка. — 2013. — № 6. — С. 70-76.
16. Юлиш Е.И., Чернышева О.Е. Этиопатогенетическая терапия острых респираторных вирусных инфекций у детей // Здоровье ребенка. — 2014. — № 1. — С. 129-133.
17. Randall R.E., Goodbourn S. Interferons and viruses: an interplay between induction, signaling, antiviral responses and virus countermeasures// J. Gen. Virol. — 2008. — Vol. 89. — P. 1-47.
Отримано 09.01.15 ■
Besh L.V.
Lviv National Medical University named after Danylo Halytskyi Lviv City Children Allergology Center, Lviv, Ukraine
EVALUATING THE EFFICACY OF INTERFERON PREPARATIONS IN THE TREATMENT OF ACUTE RESPIRATORY VIRAL INFECTIONS IN SICKLY CHILDREN
Summary. The article presents the main approaches to the treatment and prevention of acute respiratory viral infections in sickly children. The analysis of our own researches on the efficacy of recombinant interferon alpha (Nazoferon) in the treatment of acute respiratory viral infections in these children has been carried out. The feasibility of adding this drug in the therapeutic complex has been proved.
Key words: sickly children, acute respiratory viral infections, treatment, recombinant interferon alpha, Nazoferon.
