CC BY
114
На допомогу практикуючому лкарю AW [' у г_Ь' г гщ; г
To Help Practitioner Мнфектология
УДК 616-06+616-08-039.71
кузнецов с.в., копейченко т.с.
Харювський на^ональний медичний унверситет
НТЕРФЕРОНОТЕРА^Я ГОСТРИХ РЕСПРАТОРНИХ ВiРУСНИХ
НФЕКЦМ У ДП*ЕЙ
Резюме. У статт розглядаються питання лiкування гострих рес^раторних в'русних iнфекцiй удтей, зо-крема застосування iнтерферонiв. Пщкреслено, що серед препаралв рекомбiнантних iнтерферонiв най-доцiльнiше застосовувати iнтерферон а-2Ь. Придлено увагу застосуванню та ефективност втчизняного препарату iнтерферону а-2Ь для iнтраназального введення Назоферону. Ключовi слова: гостр'1 респiраторнi в'русн'! iнфекцií, дти, iнтерферони.
Грип та iншi госщ ресшраторш вiруснi шфекци (ГРВ1) за частотою реестрованих випадыв посщають перше мюце, досягаючи 95 % у структурi шфекцшно1 захворюваностi [3]. Щорiчно у свт ГРВ1 переносять близько 500 млн ошб, 2 млн з них помирають. Усклад-нення пiсля зазначених шфекцш становлять 3—4 % [12]. Грип та ГРВ1 в Укра1ш належать до соцiально зна-чущих iнфекцiй, тому що економiчний збиток вщ них щорiчно становить понад 400 млн гривень [6].
ГРВ1 об'еднують велику групу захворювань дихаль-них шляхiв, яю проявляються помiрними симптомами загально! штоксикацп, ураженням слизових оболонок оргашв дихання, кон'юнктив i лiмфоlдноl тканини. За-значенi захворювання здатнi викликати близько 300 вiрусiв, що становлять 6 сiмейств. З них найбтьш часто зусщчаються риновiруси, парагрип, рестраторно-синцитiальний (РС), аденовiруси, коронавiруси, мета-пневмовiрус та ш. Грип також е представником групи ГРВ1, однак з огляду на високий рiвень ускладнень, що виникають при ньому, медико-соцiальну значимють його вивчають окремо.
Рiзнi шмейства вiрусiв мають специфiчну тропнiсть до епiтелiальних клiтин дихальних шляхов, лiмфоlдноl тканини. Верхнi дихальнi шляхи частше уражають-ся риновiрусом, аденовiрусами, вiрусами парагрипу. Нижнi — РС-вiрусами й вiрусами грипу. Вiруси, що розмножуються брунькуванням, до яких належить сь мейство ортомiксовiрусiв (грип А, В, С), парамшсовь русiв (РС-вiрус, парагрип), коронавiрусiв, викликають розгорнуту клiнiчну картину лише в перiодi !х активного синтезу (3—5 дшв хвороби). Реплшащя вiрусiв (риновiруси), аденовiрусiв викликае руйнування ет-телiальних клiтин, що призводить до тривалого збе-реження симптоматики патолопчного процесу, аж до повного вщновлення цiлiсностi епiтелiю [5].
Тяжисть вiрусноl iнфекцii залежить вщ агресивнос-тi вiрусу, вiку хворого, стану факторiв його неспецифiч-ного й специфiчного захисту, який включае як клгган-нi, так i гуморальнi складовi iмунноl вiдповiдi.
Проникаючи в органiзм через верхнi дихальш шляхи, респiраторнi вiруси мобшзують насамперед неспе-цифiчнi механiзми противiрусного захисту (лiзоцим, iнтерферони) на фош зростаючо1 активностi специфiч-них факторiв [2].
Основною функцiею антивiрусного iмунiтету е об-меження й пригшчення репродукцii вiрусiв у тропних до них клггинах. Вiрус-iнфiкованi клiтини звтьняють сигнальнi молекули iмунноi' системи — штерферони 1-го типу, зокрема Ш^а [12].
1нтерферони належать до видоспецифiчних цито-кiнiв, являють собою особливий противiрусний бiлок, що продукуеться циркулюючими в кровi плазмощни-ми попередниками дендритних клгган i зараженими вiрусом клiтинами органiзму хазяша [8].
Вщкрили iнтерферони англiйськi вiрусологи Ай-зекс i Лiнденман (1957). 1нтерферони закодованi в ге-нетичному апаратi клггани. За антигенною специфiч-нiстю штерферони подтяються на альфа (а), бета (в) i гамма (у). Кожен вид i пiдвид iнтерферонiв кодуеться окремим геном. Деякi гени продукують сво! iзоформи IFN-а (зокрема, а2а, а2Ь, а2с) [7].
У вщповщь на проникання вiрусiв в органiзмi ди-тини вiдбуваеться активацiя системи штерферошв. Л.Г. Горячева зi сшвавт. (2009) видiляють 4 етапи функ-цiонування дано1 системи:
— шдукщя, або включення, системи, що призводить до дерепреси генiв штерферошв, транскрипци !х iнформацiйних РНК з !х подальшою трансляцiею;
— продукщя — синтез клiтинами iнтерферонiв а-, в- i y-типiв i секрещя !х у навколишне середовище;
— дiя — захист навколишнiх клгган новостворени-ми iнтерферонами вiд чужор!дно1 шформаци;
— ефекти — антивiруснi, iмуномодулюючi, антиту-морогеннi, радiопротективнi.
© Кузнецов С.В., Копейченко Т.С., 2016 © «Актуальна шфектолопя», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Вiруси по-рiзному реагують на дiю iнтерферонiв, що визначаеться 1х будовою. При наявностi зовшшньо! оболонки i лiпiдiв (мiксовiруси, група вiрусiв вiспи, арбовiруси) вiруси бтьш чутливi до ди iнтерферонiв, тодi як пiкорна- й аденовiруси, позбавлеш зовшшньо! оболонки, бiльш стiйкi. Найбтьш чутливi в тканинних культурах арбовiруси, що дозволяе використовувати 1х як модель для перевiрки активностi штерферошв [11].
Серед факторiв противiрусного захисту важливе мiсце посiдае секреторний iмуноглобулiн А (SIgA), що наявний на слизових оболонках i е продуктом функ-цiонування плазматичних клiтин. Втомо, що SIgA зв'язуеться з вiрусами й блокуе адгезiю патогенiв до слизово! оболонки. Згiдно з даними ряду авторiв, при хронiчних ринггах у секретах носоглотки рееструеться зниження рiвня SIgА. При гострих запаленнях лор-органiв у секретах уражених оргашв визначаеться ви-сокий вмют секреторно! форми IgА. У перiодi реконва-лесценци цi показники повертаються до фiзiологiчноl норми [2, 3].
В.Н. Буряк у сво!х роботах (2014) переконливо довiв зв'язок мiж рiвнем активаци iнтерфероногенезу i змю-том SIgA в секретi носово! порожнини.
Усi вищезазначенi ефекти ди iнтерферонiв при проникненнi вiрусiв в оргашзм були аргументом на користь застосування 1х у медичнiй практищ. За типом активного компонента препарати подтяються на 1ФН-а, 1ФН-Р i 1ФН-у. За часом застосування 1х у практицi — на природш (людськi) лейкоцитарнi (перше поколшня) i отриманi штучним шляхом рекомбь нантнi (друге поколiння) штерферони.
У даний час застосування природних штерферошв рiзко знижене, що обумовлено втсутшстю надежного контролю за яюстю сировини, а саме немае гарантш, що отриманий препарат не мае вiрусiв парентеральних iнфекцiй або баластних бiлкiв, яю викликають алерпч-ш реакци [4]. Тому рекомбiнантнi штерферони посща-ють провiдне мiсце в терапи вiрусних iнфекцiй.
Вiдомо, що а- i р-штерферони мають вира-жену антивiрусну дiю, блокуючи синтез вiрусних бiлкiв i пригнiчуючи iншi етапи 1х репродукцп. y-iнтерферони активно впливають на iмуноцити (НК-клiтини, Т^мфоцити, моноцити, макрофаги й гранулоцити) [10].
Серед препарапв рекомбiнантних iнтерферонiв у л^ванш дiтей при ГРВ1 найдоцтьшше застосовувати iнтерферон а-2Ь, що пригшчуе синтез вiрусноl РНК i ДНК внаслщок шпбуючо! ди на процеси транскрипци й трансляци, призводить до змш структури мембрани вiрусу шляхом активаци рибонуклеази, що ушкоджуе матричну РНК вiрусу та перешкоджае проникненню вiрусу в клiтину [1].
Важливим е й те, що синтез його посилюеться з перших годин шф^вання i саме вiн створюе бар'ер зi стiйких до вiрусу неуражених клiтин навколо пер-винного вогнища шфекци [8]. Крiм того, вш стимулюе продукцiю iнших цитоышв, iндукуе специфiчнi фер-менти, пригшчуе пролiферацiю клiтин, чинить iму-номодулюючий вплив через посилення фагоцитарно1
активност й пiдвищення цитотоксично! дй' лiмфоцитiв щодо клiтин-мiшеней [4].
Медичною промисловютю випускаються pi3Hi тор-говi форми штерферошв — пероральна, ректальна, ш-траназальна тощо. Аналiз лiтератури, власних спосте-режень i дослiджень переконливо доводить доцтьшсть саме iнтраназального застосування препарат [1, 7, 8]. Зокрема, нас защкавив вiтчизняний iнтраназальний препарат Назоферон (дшча речовина iнтерферон a-2b 100 000 МО/мл). Випускаеться вш у виглядi спрея та крапель, застосовуеться з перюду новонародженостi.
При штраназальному введеннi Назоферону ефект його застосування обумовлений впливом на клиини вхщних ворiт iнфекцiйного агента. Вш мае високу бю-доступнiсть, швидисть дй' порiвняно з iн'екцiйним за-стосуванням (ефект розвиваеться через 5—10 хвилин пiсля введення). Для боротьби з набряком слизово! оболонки носоглотки, значною кiлькiстю слизу, що може знижувати бiодоступнiсть препарату, до складу Назоферону входить гщромелоза, що забезпечуе щтьний контакт i фiксацiю препарату на слизовш оболонцi носа [4].
У дитячш практицi важливий не тiльки отриманий ефект вщ препарату, а i його профiль безпеки, втсут-шсть негативних психологiчних реакцiй дитини, зруч-нiсть застосування. У дослiдженнi Л.В. Беш (2014), проведеному у Львiвському мiському дитячому алер-гологiчному центр^ переконливо доведено безпеку застосування Назоферону в дггей з обтяженим алерголо-гiчним анамнезом.
Вплив Назоферону на мехашзми мiсцевого гмуно-лопчного захисту (вироблення SIgA) та цитокшовий баланс вивчив у сво'ш робот В.М. Буряк (2014). Вiн до-вiв клiнiчну ефективнiсть застосування препарату, обу-мовлену вiдновленням показникгв мюцевих iмунних бар'ерiв слизово! верхнiх дихальних шляхiв за рахунок, зокрема, нормал1зацй' рiвня SIgA в секретi носово! порожнини, i виявив зменшення дисбалансу у вмiстi про-i протизапальних iнтерлейкiнiв у кровi хворих.
Назоферон у дггей першого року життя застосовуеться тiльки у виглядг крапель, а в бтьш старших паць ентiв i дорослих доцтьшше застосовувати спрей, тому що вш у виглядг дрг6них частинок досягае бтьш вт-далених дтянок носоглотки.
поргвнюючи ефективнiсть препаратiв для штрана-зального й ректального застосування, можемо втзна-чити, що друп дшть втдалено вщ мюця проникнення в1русу, мають перш за все системну, а не мюцеву даю, що може викликати появу алерпчних реакцiй i грипо-подг6ний синдром. кргм того, дози ректальних препарат через низьку бюдоступшсть завищеш мМмум у два рази.
Втомий той факт, що при шдвищенш температу-ри тта дитини вiдбуваеться зниження ргвня ртини в 11 органiзмi, що призводить до запорiв, i, як наслток, виникае зниження всмоктування лшарських засобiв, введених per rectum.
кргм того, багато дiтей негативно реагують на рек-тальне введення препарат, що шодг завдае 1'м психо-лопчно! травми й спричиняе ф1зичш незручностi.
№ 1(10) • 2016
www.mif-ua.com
49
В умовах економiчноl кризи в кршш мае значення й цшова полiтика препарату. Щни на Назоферон у 2—3 рази нижч^ нiж на багато шших аналогiчних терапев-тичних засобiв.
У той же час з огляду на фармакоекономiчнi показ-ники слщ звернути увагу, що одного флакону Назоферону вистачить на повний курс лшування, що шдви-щуе прихильнють до використання даного препарату.
Отже, у лшуванш ГРВ1 у дггей перевагу необидно вщдавати препаратам штраназального введення, зокрема впчизняному препарату Назоферон, що обу-мовлено його високою терапевтичною ефективнютю, безпекою застосування й економiчною доступнiстю.
Список лператури
1. Беш Л.В. Оцтка ефективностi препаратiв нтерфе-рону в лжувант гострих рестраторних вiрусних тфекцш у дтей, ям часто хворють // Здоров'я Украгни. — 2014. — № 9. — С. 12-13.
2. Буряк В.Н. Клинико-патогенетические аспекты и оптимизация терапевтических подходов при острых респираторных вирусных инфекциях// Сучасна педiатрiя. — 2014. — № 4(60). — С. 23-29.
3. Ершов Ф.И. Современная иммунопрофилактика в терапии гриппа и других острых респираторных инфекций // СозШит твМеит. — 2009. — № 11. — С. 79-82.
4.1нструкцш для застосування медичного iмунобiологiчно-го препарату Назоферон.
5. Зубицкая С.И. Этиотропная терапия ОРВИ — осознанная необходимость // Фармаскоп. — 2013. — № 8—9. — С. 2-6.
6. Крамарев С.О., Евтушенко В.В. Оцнка ефективностi рекомбшантного нтерферону альфа для профыактики та лкування гострих рестраторних вiрусних ^фек^й у дтей // Здоров'я Украыи. — 2014. — № 18. — С. 49-50.
7. Кривопустов С.П. ОРВИ у ребенка: профилактика и лечение — акцент на неспецифические механизмы резистен-тности//Здоров'я Украни. — 2013. — № 4. — С. 51.
8. Кривопустов С.П. 1нтерферон i лiзоцим як фактори неспецифiчного захисту в разi гострого вiрусного ринофарин-гту: сучаснi можливостi в педiатрu // Здоров'я Украни. — 2015. — № 19. — С. 3.
9. Рациональная фармакотерапия инфекционных болезней детского возраста: Руководство для практикующих врачей / Под ред. М.Г. Романцова, Л.Г. Горячевой, Ф.И. Ершова. — М.: Литтерра, 2009. — С. 86.
10. Ташута С.Г. Загальна вiрусологiя. — 2004. — 458 с.
11. Специфические факторы иммунитета. — Режим доступа: http://www.activestudy.info/specificheskie-faktory-immuniteta.
Отримано 04.02.16 В
Кузнецов С.В., Копейченко Т.С.
Харьковский национальный медицинский университет
ИНТЕРФЕРОНОТЕРАПИЯ ОСТРЫХ РЕСПИРАТОРНЫХ ВИРУСНЫХ ИНФЕКЦИЙ У ДЕТЕЙ
Резюме. В статье рассматриваются вопросы лечения острых респираторных вирусных инфекций у детей, в частности применения интерферонов. Подчеркнуто, что среди препаратов рекомбинантных интерферонов целесообразнее всего применять интерферон a-2b. Уделено внимание применению и эффективности отечественного препарата интерферона a-2b для интраназального введения Назоферон.
Ключевые слова: острые респираторные вирусные инфекции, дети, интерфероны.
KuznietsovS.V., Kopeichenko T.S.
Kharkiv National Medical University, Kharkiv,
Ukraine
INTERFERON THERAPY OF ACUTE RESPIRATORY VIRAL INFECTIONS IN CHILDREN
Summary. The article deals with the treatment of acute respiratory viral infections in children, in particular the use of interferons. It is emphasized that among recombinant interferon preparations, it is most appropriate to use interferon a-2b. Attention is paid to the application and effectiveness of national interferon a-2b drug for intranasal administration Nazoferon.
Key words: acute respiratory viral infections, children, interferons.
